Міцні сім’ї, тобто тривалі шлюби, ґрунтуються навколо «збалансованого» сексу, хоч іноді пара сама цього не усвідомлює. В ідеалі, якого, як відомо, в житті не буває, він, секс має задовольняти обидвох – це коли потреба жінки = потребі чоловіка. Другий цемент – це спільні діти. Але спершу все таки секс. Його кількість визначається фізіологією, точніше конституцією (лібідо) чоловіка. Секса у пари має бути не менше ніж треба чоловіку (щоб не гуляв), і в той же час його не може бути більше ніж чоловік здатен, (щоб не довелося жінці шукати насолоди на стороні). Тобто (як завжди), поступатися має жінка в обидва боки: терпіти або надлишок, або недостачу сексу. Краще як їхні потреби співпадають навіть з урахуванням вікових змін пари. 

Існує іще проблема входження пари у стабільний сексуальний режим. Можуть бути усі фізіологічні підстави для формування гармонійних сексуальних відносин, а не сталося. Особливо це стосується молодих, точніше недосвідчених пар. Якщо мужчина без досвіду, краще щоб жінка брала ініціативу на себе. Які проблеми підстерігають на шляху до гармонії. Чоловічий (хлопчачий) стереотип поведінки однаковий – нами керують відчуття, а вони егоїстичні. Перший в житті «заход» не змінить ніяка попередньо прочитана теорія – він завжди стрімкий і бурхливий для хлопця. Але важливо жінці не проґавити того, за числом, «заходу», в який мужчина вже може себе контролювати. Йому треба підказати щоб зупинитись і перечекати до вгамування. Надалі він і сам зрозуміє свою вигоду накопичення енергії, та до цього його треба підвести.

Суспільство припускається страшенної помилки у підготовці своїх громадян до дорослого життя, коли пускає на самотік сексуальну підготовку молоді. У школі практичними і лабораторними роботами охоплені природничі предмети, є практика водіння автомобіля, а сексуальну поведінку нехай освоюють самі: можливо два хлопці, можливо дівчатка. Та відсталі острівні африканські племена давно показують і допомагають своїй молоді (журнал «Вокруг Света»).

Можливо молоді матері мають заснувати доброчинну практично-просвітницьку організацію для своїх дітей, щоб вберегти їх від «ботанівства» і різних сексуальних відхилень, якщо хочуть няньчити онуків. Бо комерційна фірма не зосереджуватиметься на якості результату.

У любому сімейно спрямованому випадку це питання потребує якогось вирішення.

Сьогодні Всесвітній день дитини!

Шановні дорослі та батьки (в т.ч. майбутні)! Знайдіть будь-ласка час і прочитайте!

( тут минулорічна замітка!  http://blog.i.ua/user/2884987/842673/ ) 

Це написав чоловік після перегляду фільму "Аватар":

Всемы в какой то степени блуждающие, рыскающие в своем собственном сне пытающиесянайти свою гармонию свою Пандору, свою амазонку и свое предназначение.

Длясебя я вынес подтверждение моих давних мыслей! Родившийся ребенок это существо с пустой чашей, которая заполняется в течении его жизни, и тот кто наполняет ее несет огромную ответственность. Этот ребенок никогда не сможетнаучится гармонии в суровом мире в одиночку, поэтому его нужно оберегать иучить, но осторожно учить, не нарушая связей времен и не давать ложных обещанийи жизненных приоритетов. Для этого ему необходима крепкая семья, поколениякоторой не противоречат, а служат продолжением друг друга несущие жизненныеценности, при этом не имеет никакого значения развитие технологий, если вместе сней поддерживается связь времен! В процессе взросления человек становитсячленом других "семей": работа, друзья, общие интересы и т.д. вконечном итоге гражданином государства! Такую вот крепкую слаженную семью онбудет любить защищать и оберегать, как "древо памяти" потому-что этои есть его жизнь, и благодаря ему он знает, что не одинок, он часть общества вкотором нужен не важно чтобы с ним не случилось, и что после него будут те ктоне забудут о нем. В наше время связи нет не то чтобы между поколениями, а дажемежду живущими в одном обществе, на соседней лестничной клетке! Нужно лизащищать такой мир?

UPDперечитал что написал...конкретно меня торкнуло))) Кто осилил до конца простогерой!

http://mitkin-grek.livejournal.com/19779.html

У Закарпатській області завершився Всеукраїнський етап  дитячо-юнацької військово-патріотичної гри

«Карпатська Січ: Джура-2012»

«Наша нація міцнітиме, коли приростатиме число

здорових тілом і міцних духом свідомих українців!»

На базі Центрального табору туристського активу учнів України (Закарпатська область, Іршавський район, с. Осій) успішно завершив свою роботу III (Всеукраїнський) етап дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Карпатська Січ: Джура-2012», який проходив з 18 по 24 липня 2012 року. Ця гра вже четвертий рік поспіль проводиться Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України спільно з Радою козацьких отаманів України та МБУ «Центр Національного Відродження» при активній підтримці козацьких і громадських патріотичних організацій.

Співорганізатором цьогорічного Всеукраїнського етапу виступило Міністерство оборони України. Фінальні змагання проходили на теренах, які уславилися подвигами січовиків Карпатської Січі – організації народної оборони Карпатської України.

Учасниками цьогорічного Всеукраїнського етапу стали кращі рої навчальних закладів з 21 області України: Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської. Юнаки та дівчата, що стали учасниками Всеукраїнського етапу гри, випробували свої сили у військово-спортивних та туристсько-спортивних змаганнях: впоряд (стройова підготовка), народна боротьба «Навхрест» (українська народна боротьба-гра на «дужання», туристсько-спортивна смуга перешкод, стрільба з пневматичної гвинтівки, гра «Пластун» (комплексна командна інтелектуально-екстремальна гра з військово-спортивними та туристичними елементами та використанням методик гри «Квест»), теренова гра (тактична гра на місцевості із використанням елементів страйкболу), «Рятівник» (змагання з надання першої долікарської допомоги та елементи рятувальних робіт), а також у конкурсах: гра «Відун» (інтелектуальні змагання із знань історії України: доби козаччини, українських військових формувань різних епох, сучасних Збройних Сил України за формою «Брейн-ринг», «Що?, Де?, Коли?»), ватра – представлення творчо-мистецького звіту рою (мистецька композиція), бівак (таборування).

Вже традиційно в організації та проведенні Всеукраїнського етапу взяли участь волонтери від козацьких організацій: Українське Вільне Козацтво в Україні (Наказний Кошовий отаман Анатолій Грива), МГО “Міжнародна федерація Бойового Гопака” (президент Володимир Пилат), Крайове Товариство «Вінницький козацький полк імені Івана Богуна» (отаман Володимир Воловодюк), ГО Вінницьке крайове козацьке молодіжне об’єднання "Молода Подільська Січ" (голова Валентина Шпак), Регіональна громадська організація «Кодацька паланка Війська Запорозького низового» (отаман Владислав Ладигін), Рівненська обласна ГО "Поліська Січ" ВГО “Велике Козацьке Коло" (Кошовий отаман Олександр Грель), Шевченківський районний у м. Києві осередок МГО «Українське козацтво» (отаман Ігор Звягін) і від молодіжних патріотичних організацій: «Спілка Української Молоді в Україні», НСОУ «Пласт», Молодіжний Націоналістичний Конгрес.

Волонтери забезпечили діяльність табору, проведення змагань, осавульську службу, несення козацької служби (що проводилося  з метою додаткового вишколу учасників), проведення виховних заходів з молоддю. Діяла козацька старшина табору, яка забезпечувала виконання щоденної програми заходів, а саме:

-   похідний отаман – Анатолій Грива (Голова Ради козацьких отаманів України);

-   осавул – Владислав Ладигін (отаман Регіональної громадської організації «Кодацька паланка Війська Запорозького низового»);

-   бунчужний – Василь Любуня (осавул Крайового Товариства «Вінницький козацький полк імені Івана Богуна»);

-   обозний – Олег Юрченко (від ВГО «Спілка Української Молоді в Україні»);

-   хорунжий – Олександр Грель (Кошовий отаман Рівненської обласної ГО "Поліська Січ" ВГО“ Велике Козацьке Коло”);

-   писар – Ігор Звягін (отаман Шевченківського районного у м. Києві осередку МГО «Українське козацтво»).

У десяти видах змагань (конкурсах) призові місця зайняти:

1. «Стрільба»: перше місце – рій: „Терен” (Черкаська обл.);

    друге – рій „Залізна варта” (Чернігівська обл.);

    третє – рій „Соколята” (Тернопільська обл.).

2. «Ватра»: перше місце – рій „Дніпровські козаки” (Полтавська обл.);

     друге – рій „Волинські яструби” (Волинська обл.);

     третє – рій: „Терен” (Черкаська обл.).

3. «Впоряд»: перше – рій „Волинські яструби” (Волинська обл.);

      друге – рій: „Мудрі сіроманці” (Миколаївська обл.);

      третє – рій „Дубравці” (Рівненська обл.).

4. «Боротьба»: перше місце – рій „Волинські яструби” (Волинська обл.);

        друге – рій „Дніпровські козаки” (Полтавська обл.);

        третє – „Плавневий” (Запорізька обл.).

5. «Рятівник»: перше місце – рій „Мудрі сіроманці” (Миколаївська обл.);

    друге – рій „Хотинські козаки” (Чернівецька обл.);

    третє – рій: „Фортеця” (Сумська обл.).

6. «Відун»: перше місце – рій „Залізна варта” (Чернігівська обл.);

    друге – рій „Волинські яструби” (Волинська обл.);

    третє – рій: „Боржавські козаки” (Закарпатська обл.);

7. «Пластун»: перше місце – рій „Засвіт” (Вінницька обл.);

    друге – рій „Залізна варта” (Чернігівська обл.);

    третє – рій: „Дубравці” (Рівненська обл.).

8.«Смуга перешкод»: перше місце – рій „Залізна варта” (Чернігівська обл.);

      друге – рій „Слобожанські характерники” (Харківська обл.);

      третє – рій: „Терен” (Черкаська обл.).

9. «Таборування» (бівак): перше місце – рій „Волинські яструби”

        (Волинська обл.);  

       друге – „Соколята” (Тернопільська обл.);

       третє – „Мудрі сіроманці” (Миколаївська обл.).

10. «Добра справа»: перше місце – рій „Залізна варта” (Чернігівська обл.);

       друге – „Соколята” (Тернопільська обл.);

       третє – „Мудрі сіроманці” (Миколаївська обл.).

Вагому фінансову підтримку проведенню Всеукраїнського злету надало МГО “Реєстрове Українське Народне Козацтво” (Головний отаман Юрій Палієв) та МБУ «Центр національного відродження» (директор центру Тарас Рондзістий).

Довідково: в Україні джурами завжди називали, як про це записано в Малій енциклопедії Українського козацтва, «молодих вихованців, зброєносців і помічників досвідченого козака. Інститут джур був дуже поширений і авторитетний, бо існував протягом усієї історії козацтва. Стати джурою міг не кожен, а лише той, хто годився до козацької служби, пройшовши певні випробовування – як фізичні, так і моральні. Причому духовна загартованість передувала фізичній, якої набували упродовж кількох років. Виховувалися перш за все розважливість та поміркованість, впевненість у собі і власних силах. За існуючою у Війську Запорозькому традицією кожен козак на схилі життя мав підготувати для служби у Війську замість себе молодого юнака. У джури брали своїх молодших родичів (якщо вони були), а частіше – сторонніх підлітків, яких спочатку привчали до ведення козацького господарства, а пізніше, вже на Січі, навчали військовій справі. Система виховання була досить жорсткою. І далеко не всі вихованці годилися для військової служби. Часто вони успадковували від своїх вихователів не тільки військовий досвід, а й усе майно і господарство. У перших воєнних походах патрон-вихователь пильно опікувався своїм джурою, доки той не набуде певного досвіду і не стане повноцінним козаком. У свою чергу джура мав усіляко дбати про свого наставника і беззаперечно виконувати всі його накази, демонструючи при цьому швидкість, дотепність та кмітливість».

І саме таких козацьких виховних традицій дотримуються організатори при запровадженні у навчальні заклади гри  «Сокіл» («Джура»).

Керівник Головного штабу гри „Сокіл” („Джура”)

Анатолій Грива

Приєднатися до події

одна сварилась і  тоном прокурора і казарменого офіцера разом взятих щось там сварила малу, та плакала. Йду назад- бачу що вже перша дитина заспокоїлась, а другу годує з баночки інша мамашка: «открыла рот, я тебе сказала!»- здогадайтесь який тон. Я навіть не дивлюсь, проходячи це чую, і тут дитя рукою торкає кришечку від баночки і кришечка падає  на асфальт… «Что, уже вываляла??!!» - мамашка репетує. Я підняла ту злощасну кришечку і поклала їм на лавку. Мамашка подякувала і подивилась як адекватна людина, навіть не скажеш що в неї проблеми з нервами, а я пішла собі.