До
старості взагалі статеві і національні ознаки якось розсмоктуються ...
Я
глибоко питущий і активно матюкающийся російський інтелігент з єврейським паспортом і полунімецькими коренями. Матюкаюся
професійно і привабливо, п'ю професійно і етнічно точно, з жінками умоглядно
збуджений, з колегами мляво змагально пихатий. Але заспокоєння немає ... Часу,
відпущеного на життя, виявилося мало .. Смерті я не боюся ... Боюся виглядати
старим. Боюся вмирання поступового, коли доведеться хапатися за щось і за когось ...
Я
красивий старий, що боїться стати безпорадним ..
Загалом,
діагноз - «старість середньої тяжкості».
У нашому
віці (від 75-ти і вище) нічого не можна міняти і нічого не можна кидати. Я
стільки раз кидав курити, але ні до чого хорошого це не призвело. Повертався
назад до цього пороку, поки син, якого я дуже слухаюсь і боюся, не сказав:
«Все, вистачить».
А потім
мене навели на чудового академіка, попередивши, що він нікого не приймає, але
мене звідкись знає і готовий поговорити.
Я зібрав повне зібрання творів аналізів сечі і поїхав
кудись в кінець шосе Ентузіастів.
Особняк,
тиша, ходять милі кривоногі дами в пластмасових халатах. Килими, величезний
кабінет. По стінах подячні грамоти від Наполеона, від Петра I, від
Навуходоносора ...
І сидить
академік в золотих окулярах.
-
Скільки вам років? - пита.
- Так
ось, - кажу, - чотириста буде.
- Ми,
значить, ровесники, я молодше вас на рік.
Коли він
побачив мою папку аналізів, змахнув руками: «Благаю, приберіть».
Мені це вже сподобалося. Заглядати в досьє не
став. «А що у вас?» Я кажу:
-
По-перше, коліна болять вранці.
- А у
мене, навпаки, ввечері. Що ще?
- Задишка. - Ну це нормально.
- Я став
швидко втомлюватися.
- Правильно. Я теж. У нашому віці так і
повинно бути.
І я
заспокоївся. Раз вже академік медицини відчуває себе так само, як і я, то про
що тоді говорити? На прощання я сказав, що кинув палити. Він подивився на мене
через золоті окуляри:
-
Дорогий мій, навіщо? У нашому віці нічого не можна міняти і нічого не можна
кидати. Доживаємо як є ..
Я
поцілував його в грамоти і пішов.
Геній!
Олександр
Ширвіндт
