РФ ВДАЛАСЬ ДО ПРОВОКАЦІЙ ТА ПЕРЕКРИЛА ОДИН З РАЙОНІВ НАВЧАНЬ SEA BREEZE 2019

Тааак, старий добрий кофеїн і погнали. Заочка - це зло. Особливо моя заочка, бо моїм викладачам, як то говориться, з високої гори на те все. Перша сесія в магістратурі. Я тих езаменаторів ловила як мій батько карасів на ставку, от тільки в нього з карасями були якісь результати. Коли все ж ти зловив їх, ти здаєш один екзамен без підготовки, а потім через 5 хвилин, бо викладач спішить, здаєш другий усно і без підготовки. Раз було, викладач вийшов на 30 хвилин, бо йому там хтось халявні яйця приніс. І я така, як єбобо, сижу і думаю про високі матерії і ловлю співчутливі погляди прибиральниці. А ще було, що за 15 хвилин я здала і екзамен і залік і курсову в двох викладачів. 

Працівники патрульної поліції Львова у позаробочий час тренуються зупиняти автомобіль із застосуванням зброї. Таку ініціативу проявив львівський волонтер Ростислав Макух після того, як у Києві під час погоні за втікачем на BMW працівник поліції застрелив 17-річного підлітка. Заняття відбуваються два-три рази на тиждень, починаючи із 17 лютого. Поліцейські практикуються у погоні за автомобілем та вчаться стріляти по колесах втікача під час руху із пейнтбольної зброї.

Фотографією захоплююсь давно, фотоапарат у мене Nikon D40, недавно знайомі  попросили фотогравувати їхнє весілля, після зйомок зрозуміла, що знань не вистачає, хочеться розвитку.

Хто і що може порадити.

 

Буду вдячна за поради та ссилки на конкретні школи!!!

 

Вчимося у дітей і внуків генетичної життєвої мудрості.На будь-які пропозиції у моєї внучки одна відповідь - рішуче "НІ". І тільки переконавшись у корисності( безпечності) того, що пропонується, Леля  погоджується, але спочатку у дуже малих маштабах.Нове освоює дуже повільно і обережно. Наприклад, ходити вона вчилася спочатку на колінах, а тепер бігає. Якщо пропонується нова їжа , вона довго спостерігає як її споживають дорослі, а тоді вже просить для себе. Цю тактику  варто засвоїти і більшості дорослим, які втратили цю прородню особливість. Тоді у світі  стало би менше шахраїв і більше логіки та цілеспрямовансті у діях і думках.  

 

Виховуйте дітей у мудрості і любові.

Сьогодні скрізь лунають заклики до новітнього виховання дітей, щоб ніколи не карати дітей, але дозволяти дитині бешкетувати і творити пустощі, мовляв у пустощах проявляється мудрість. Яка мудрість може проявлятися в пустощах?! А я вам скажу що за "мудрість" у пустощах і бешкетуваннях. У своїх пустощах хлопець (і не один, а десятках випадків) виліз на вагон електропоїзда і згорів у електричній дузі. У своїх пустощах хлопці гралися пітардами и випалили собі очі. У своїх пустощах хлопці каталися на велосипедах і поломили собі ребра і хребти. Потім принцип пустощів переходить у підлітковий вік і підлітки починають пустувати з алкоголем і наркотиками, бійками і насильством одні над одними - стають наркоманами, вбивцями, алкоголіками. Вони виховані на пустощах, що їх пропагують сучасні лжепедагоги. Буває, що їз мільйонів пустунів виходять в люди декілька десятків, але це капля в морі. В основному більшість дітей-пустунів кінчають пянством, наркоманією, злочинством.

Дорогі молоді батьки. Не йдіть за такими фальшивими теоріями лжепедагогів. У пустощах і бешкетуваннях немає ні мудрості, ні користі. Пустощі несуть у собі хаос, безлад і беззаконня, які діють на руйнування і знищення, біди і нещастя. Дитина повинна виховуватися на принципах мудрості порядку, послушності і законопослушності. Коли ми говоримо про такі принципи виховання мова не йде про те, щоб бити дитину, але потрібно навчата її жити у порядку, за певними правилами. Батьки повинні виховувати у дитині із самого народження принцип послушності і порядку. Правила життя і закони за якими живе світ і які вироблялися людством на протязі тисяч років ніхто не відміняв. Закон це основа життя. Порядок речей у світі і у житті створює позитивне середовище на якому будується життя.. Пустощі і бешкетування створюють середовище безладу і хаосу у якому відбувається руйнування і знищення. То чи ви будете свідомо, дозволяючи дитині пустущі і бешкетуваненя навмисно створюючи у житті своєї дитини безлад і хаос, у якому руйнується житті ламаються долі.

Вся інформація для життя міститься у підсвідомості дитини.

Діти найбільше копіють поступки із того середовища у якому вони виховуються, а це батьки, дідусі і бабусі, сестри і брати. Ось тут дитина і вбирає, як губка воду головні аспекти своєї поведінки. Найпершим найдієвішим способом виховання дітей є приклад батьків.Як роблять батьки, так у майбутньому будуть робити і діти. Тут діє принцип підсвідомого навчання. Інформація поведінки батьків закладається у підсвідомість дитини незалежно від її бажання через зір, слух і слово. Те що закладено в дитині у сімї на рівні підсвідомості буде з часом проявлятися у її поведінці. І ось, в чому тут небезпека, що виправити поведінкук дитини стає з кожним роком її життя все важче, а інколи і неможливо. На рівні підсвідомості дитини вся головна інформація життя і її поведінки закладається за перші 5-7 років із того середовища, у якому вона живе.

Потрібно також сказати, що кожних 5-7 років наступає перехідний вік дитини. Вся інформація, яка закладена в підсвідомості дитини за 5-7 років починає проявлятися у поведінці саме через кожних 5-7 років. Дитина починає використовувати у своїй поведінці те чому вона навчилася. Потрібно також замітити, що мове не йде про точне копіювання дитиною поведінки батьків.Це тільки образне порівняння. Поведінка дитини може відріщнятися від поведінки батьків, але головні принципи поведінки батьків будуть відображатися у поведінці дитини. Це не означає, що дитина батьків алкоголіків обовязково стане алкоголіком. З тим, як дитина віддаляється із сімейного середовища у середовище того чи іншого соціуму (дитячий садок, школу, коледж, інститут чи у робітниче середовище) розпочинається новий період набору нової інформації, яка не завжди співпадає з інформацією, яку дитина взяла у сімейному колі. Тут і розпочинається інформаційна боротьба у підсвідомості дитини різних принципів життя. У цій боротьбі і вирішується, яка інформація стане домінуючою, яку буде використовувати дитина у своїй поведінці. А у багатьох випадках у процесі такої інформаційної боротьби формується інформаційний суругат, який дитина виводить для себе з різних інформаційних джерел, які мали місце у її вихованні і встановлює для себе свій власний принцип поведінки.

Для кращого розуміння можна навести такий приклад. Дитина виховувалася у сімї де їй озволяли все, бешкетувати, займатися пустощами і не виховували дотримуватися певних правил. Попадає така дитина у дитячий садок чи у школу де панують строгі загально прийняті правила поведінки і певні заборони. Такій дитині буде важко адаптуватися у новому соціумі. У неї будуть часто виникати конфлікти з педагогами і дітьми. З часом такі конфлікти можуть відторгнути дитину із соціуму і дитина замкнеться спочатку сама в собі, а потім почне шукати таке середовище, у якому вона зможе знайти подібних до себе. А що це середовище, у якому відкидаються загально людські правила поведінки? Це в основному невеликі групи незадоволених дітей, підлітків, які відторгають усі загально відомі правила поведінки і встановлюють свої власні правила життя і поведінки, які йдуть супроти всіх і всяких правил життя. Це в основному групи так званих неблагополучних дітей де процвітає наркоманія, пянство, розпуста, яке веде до злочинства.

Ось так іноді дитина з нормальної сімї попадає в групи неблагополучних дітей і злочинців і тільки через те, що батьки не дали дитині правильного виховання в рамках певних загально відомих правил поведінки і виховували дитину за фальшивими, сучасними доктринами, які навязують людям псевдопедагоги, у яких дитина ставиться над батьками і правилами поведінки, коли дитина живе не за існуючими правилами, а дитина робить те що вона хоче. Таких прикладів сьогодні дуже багато, коли батьки потакають примхам і пустощам дітей. Тут не говориться про однозначність, Є багато виключень. Як кажуть що не людина то ційлий світ. Це просто узагальнені принципи виховання, які на 90% дають добрі результати.

Дитину потрібно виховувати за певними, загальноприйнятими правилами і нормами поведінки.

У сучасному інформиаційному світі всі батьки, за деяким виключенням, піддавшись інформаційній ейфорії часу намагаються зліпити із своєї своєї дитини, як не президента, то міністра, як не дипломата то юриста, артиста чи бізнесмена. Та не всі стають президентами, міністрами, юристами, бізнесменами. Більшість дітей не досягають покладених на них батьками карєрних висот. А життя продовжується. Дівчатам потрібно виходити заміж, хлопцям женитися, створювати сімю. А сімя це і є новий соціум, у якому будуть використані всі знання, які набралися за час дитинства і юності, які зберігаються у підсвідомості і проявляються у взаємовідносинах. І ми сьогодні дивуємості, що дівчата виходять по три-чотири-пять разів заміж, народжують по кілька дітей від різних випадкових чоловіків. У сімях панує насильство.

Страждають діти, стають сиротами, виховуються у дитячих будинках при живих батьках. Чому це відбувається. Причина одна — неправильне виховання дітей. Мова не йде бити чи не бити дитину. Однозначно, бити дитину не потрібно, але потрібно виховувати за установленими правилами поведінки, які має суспільство. Методи виховання тут простіші простого.

1. Вимагати у дитини дотримання загально прийнятих правил. Якщо дитина, наприклад розкидала іграшки, то вона і повинна їх збирати.Збираючи за дитиною іграшки батьки роблять для неї ведмежу послугу, яка в майбутньому виллється негативною рисою безвідповідальності.

2. Дотримуватися правил життя повинні і батьки і всі інші члени сімї. Приклад батьків, це найдієвіший спосіб впливу на добримання дітьми правил.

1. Установлювати певні заборони на речі, які не відносяться до дитячих забав і пустощів. Наприклад, не можна гратися електричними і електронними приборами.

2. Вербальне навчання, це словесне пояснення правил життя і поведінки, яких повинні дотримуватися діти і люди у тому чи іншому випадку, ситуації чи події.

3. Принцип покарання за недотримання правил зводиться до певних заборон на найбільш улюблені речі дитини. Дитина повинна усвідомити, що у суспільстві дотримання правил життя і покарання за недотримання правил стоїть на першому місці в житті.

4. Навчання і виховання дитини повинно проводится не під тиском, а у терпеливому ненавязливому повторені у найбільш доступній для дитини формі, можливо у вигляді гри або розваги для маленьких дітей до семи восьми років. Для старших дітей виховний і навчальний процес повинен будуватися на усвідомленому підпорядкування дітей тим правилам поведінки, який панує в соціумі.

5. Виховувати у дитині християнські норми поведінки, любов, доброту, милоердя, повагу до старших, стриманність від зла, злодійства, гніву., обману....

6. Навчити дитину правильно відноситися до роботи і грошей. Бо лінивство веде до бідності, а грошолюбство є коренем всього зла. Тому потрібно виховувати у дітях не любов до грошей, а бережливість і стриманність, щоб дитина знала ціну зароблених грошей, Не потрібно тратити на дитину надмірну кількість грошей,щоб задовольнити примки і забаганки. Купляти тільки необхідні і потрібні для дитини речі.

7. Виховувати у дитині бажання до навчання. Для цього не потрібно нагружати дитину різними предметами, але дозволяти вибирати своє захоплення самостійно тими речами, які подобаються. Звісно, що неможливо обійтись без заставляння дитини до навчання. Самі по собі більшість дітей не хочуть навчатися. Потрібно шукати методи зацікавлення і заохочення дітей до начання і заставляти дитину навчатися.

8. Щодо інтернету, то тут все йде 50х50. Інтернет це дивовижне досягнення людства, але так як і у житті в інтернеті є і добре і зле. Не дозволяйте своїм дітям стати залежними від інтернету. Тут теж мусять бути певні обмеження і порядок. Використовійте світ інтернету для навчання і користі, а не для пустопорожніх ігор, які не дають розвитку, але роблять дітей залежними. У всьому повинна бути міра і порядок.

Звісно, що це далеко не всі способи і не ідеальні методи виховання. До кожної дитини повинні підбиратися окремі способи навчання і виховання, але існують загальні для всіх і єдині принципи основ виховання і навчання дітей, по яких створені навчальні процеси в дитячих садках, школах і вищих закладах. В цих нормах навчання в иховання основними є принципи певного порядку і підпорядкування всіх дітей загально прийнятими правилами поведінки. У всіх процесах виховання дітей повинен домінувати принцип вимогливості і строгості без залякування і насильного заставляння. Принцип заставляння під загрозою покарання завжди дає протилежний негативний результат несприйняття. Перш у дитині потрібно виховувати людину правди, порядку, законопослушності, а вже потім спеціаліста.

Попереднє - http://blog.i.ua/user/2222714/2382607/

Перше - http://blog.i.ua/user/2222714/2382601/

9. Філософські сни

 

Серія снів з голосом з сяючої хмари або одним коментатором

 

Дім

Я з подругою подорожувала поїздом і ми раптово вирішили вийти на гарній станції. Зрештою, це ж подорож. Ми піднялись на гору живописною стежкою оточеною багатьма гарними квітами. Стежка привела до здоровенного дому. Виглядав як старовинний розкішний замок виготовлений з білого каменю. Замок не був покинутим, але пустував. Кімнати готові до життя, прибрані, але пусті і скрізь, по всіх кутках і всюди де можна було стояли букети червоних троянд. Було гарно. Проте нічого не відбувалось і нічого цікавого там не було. Кімната за кімнатою, кабінет за кабінетом. Хіба може стільки місця пустувати?

І голос сказав:

- Стіни – це шкіра, квіти – це кров. Зайди і подивись, що всередині.

Я все хотіла роздивитись хто це зі мною розмовляє, вже не перший сон. Голос десь з гори. Мені весь час хотілося відвернутись від джерела звуку, але бажання дивитись співрозмовнику в лице сильніше. Проте бачила я тільки неясне щось в небі, воно не мало форми і світилось, як сонце за хмарами. Не цікаве видовище, тож я більше й не оберталась.

Я вийшла з кімнат і з балкону глянула на внутрішній дворик.  Там серед декоративних полотен і під прапорами працювали люди над картинами, скульптурами, десь проводили урок, хтось відлучився на обід, інші весело базікали, всі не сиділи чітко за свої місцем, але робота кипіла.

Глек

Приїхала я в якесь дивне місто. Його вулиці і будинки мають вигляд, як з картин Мауріца Ешера. Я там побродила, було цікаво, але пусто. Випадково натрапила на будинок, де живе мій друг, тож вирішила зайти, але вдома нікого не було. Тож просто вийшла до зупинки, щоб вернутись до дому. А на зупинці вже стояли мої друзі, включно з тим, куди хотіла зайти. Вони були з здоровенними рюкзаками та туристичним спорядженням. Один з них запросив мене поїхати з ними займатись археологією і решта одразу підхопили. Поїздка обіцяла були захоплюючою. На своїй проміжній базі вони мене спорядили всім необхідним і нарешті ми дістались до місця розкопок.

Площадка вже давно була розчищена, поділена на квадрати і покопана, як на фундамент для будинку. Нас зустрів головний археолог біля деяких знайдених реліквій і ямою з цілою купою черепків. Пузатенький, бородатенький, рудуватий дядько – типовий архетип археологів. Мене він ввів в курс справи:

- Тут ми частіше за все знаходимо черепки. Вони теж мають наукову цінність і по ним можна щось визначити, і можливо колись до них доберуться, тож ми їх просто скидаємо всі в одну яму. Але ми тут знаходили і справді цікаві речі, - показує на стіл з старовинними сережками, браслетами, - а комусь навіть пощастило знайти справжній шедевр.

Археолог з гордістю показав на статую якоїсь богині, поруч стояли викопані великі глеки та статуетки поменше. Явно не кожен день таке знаходять. Тоді продовжив:

- Скоріш за все ви тут познаходите черепки, але це ваше хоббі. Розважайтесь. Якщо пощастить відкопати щось більше, кличте мене – витягнемо разом. З стародавніми реліквіями треба бути дуже обережним.

Ми прийнялись до пошуків. Година за годиною змітали пензлями верхній шар глинистої сухої землі, як справжні науковці. Час ішов, уже й полудень, і сонце в зеніті, всі старші пішли на обід, а ми ще лишились під палючим сонцем. Раптом хтось наткнувся на глиняну ручку, всі кинулись розгрібати і скоро дістали не черепок, не півглека, а цілий великий глек складного методу виготовлення ще й з печаткою на горлі. Горло будо закупорено воском на якому було відтиснено виноград, тож всі згодились, що там стародавнє вино. Всі так зраділи. Це вам не простий гончарний виріб. За таку роботу стародавні майстри брали великі суми і просту річ там би не запечатали. Один струсонув і почув всередині не сплески рідини, а якесь постукування від багатьох дрібних речей. Це було дивно. Хтось звернувся до мене:

- Та ти в перший день знайшла таку велику цінність. Люди тут дуже довго працюють і не завжди таке знаходять. Бачила скільки було на стенді? Це все, що є за всю історію цих розкопок, а тут багато таких груп як наша і іще професійні археологи, які тут постійно.

Інші продовжили:

- Цікаво, що там? Так хочеться відкрити.

- Ми не можемо цього зробити самі, ти знаєш. Сам глек – вже витвір мистецтва, і печатка потрібна історикам цілою, щоб вони могли її дослідити.

- Він запечатаний герметично. Отже там зберігається повітря тих часів. Наші науковці зможуть дослідити його і зробити свій висновок про тодішній склад атмосфери.

Ми відклали знахідку і прийнялись до подальших розкопок. Але далі робота пішла сумніше. Піт став заливати очі, з’явилась втома, час ішов, а глек лежав. Старші ще не вийшли з обіду, але й ми вирішили перепочити і сіли в коло з своїм похідним обідом. Скінчивши трапезу розмови знову повернусь до глека і один виніс його на очі всіх знову. Потрусивши знову, було дуже складно визначити на звук що ж там можуть зберігати.

- Може там скарб? Золоті монети і прикраси?

- Це може бути. За тодішніх часів це місце захопили вороги і монахи складали золото в невластиві для них ємності, щоб ніхто не здогадався там шукати.

- Такого ще на цій копальні не було, якщо це правда - наша знахідка буде справжнім відкриттям.

- Скоріше б пан археолог вже вийшов.

- Знаєте, я не можу більше чекати. Я відкрию печатку.

Ніхто не хотів втрачати склад тодішньої атмосфери, але й відмовитись дивитись що там – теж не міг. Якби там був скарб, то це б компенсувало з надлишком втрату стародавнього повітря.

- Я акуратно виріжу печатку для історії. У мене є ножик.

Всі оточили того хлопа з глеком, чекаючи що буде. Печатка була дуже твердою і треба було докласти зусиль. Хлоп додав трохи сил і несподівано з печаткою відколовся здоровенний шматок глека. Було дуже шкода. Але що ж всередині? Розгрібши уламки глека ми з’ясували, що цей глек був сховищем для уламків такого ж глека. Тільки дуже старого і вже з стертими гранями на місцях сколів, майже пил. Непорозуміння і розчарування на обличчях усіх:

- Це хто до такого додумався? Кому треба зберігати та ще й запечатувати таке сміття?

Ні скарбу, ні печатки, ні глечика складної роботи, ні стародавньої атмосфери. Тепер ці уламки підуть в яму з рештою черепків. Нічого.

Раптом з’являється за спинами археолог і стало ясно, що провину вже не приховаєш. Це загрожує виключенням з археологічної спілки і забороною доступу до розкопок. Той підняв глек і чомусь звернувся до мене:

- Отже ти їм дозволила його розбити!

Всім було дуже дивно це чути, адже я тут була перший день і тільки спостерігала. Я не заохочувала нікого і не навіть не торкалась тієї речі. Звісно сумно мати таку втрату - сам глек був шедевром, але ж я… І от археолог пояснив починаючи перетворюватись на світло:

- Твої друзі – це твої емоції. Не дозволяй їм брати над собою гору. Допитливість, нетерпіння… вони самі по собі не погані. Але хай ти володієш ними, а не вони тобою. – Потім продовжив. - В лабораторії можна було зняти відтиск з печатки, теплом зі свічки розтопити твердий віск і спокійно дістати все, що було всередині. Можна було не ламати.

 

 ***

Я їхала по своїм справам в тролейбусі, проїжджала звичайні міські пейзажі поки не почула суперечку в салоні. Вона набирала все більше і більше учасників і велась про природу людини. Якийсь хлоп доводив песіонерам і іншим:

- Людина за своєю натурою є доброю і тільки її подальші гріхи роблять її злою. Коли мала дитина тільки народжується, вона нікому не бажає зла.

Він був явно в меншості. Ніяких особливих прикмет у нього не було, цілком посередні риси, ну волосся чорне – от і все. Зрештою і мені треба було втрутитись:

- Людина від природи є егоїстичною. Подивіться, навіть маленькі діти ще нічого не розуміють, а вже тягнуть все до себе.

Таким чином тема зачепила і мене аж поки не настала моя зупинка. Я вийшла з тролейбусу глибоко переконана в своїй позиції і все-таки хлоп стоячи в дверях прокричав мені в слід:

- Ти думаєш, що люди не здатні задарма робити щось хороше тільки тому, що сама ніколи цього не робила! Ти спробуй хоч раз в житті зробити щось хороше просто так! Хоч раз!

Ага-ага, я зрозуміла, побазікай мені.

Я доїхала до свого робочого місця, схопила свій чай, послухала плітки колег і ще раз переконалась, що все має свою ціну. Якщо хочеш щось отримати – маєш щось витратити, якщо щось витрачаєш – явно на щось розраховуєш і не інакше. Раптом весь хмарочос струсонуло, потім ще раз, а потім він посипався. Все провалилось в глибоку яму.

Сталась природня катастрофа. Велика частина міста провалилась під землю десь на 1 км. Ті, хто вижили, потроху приходили до тями, намагались відшукати знайомих серед розвалин висоток. Рятівники витягали і забирали на «швидкій» особливо постраждалих. Мене не зачепило, тільки протрусило добре, тож побачивши шалену нестачу медичної допомоги вирішила її залишити тим, хто більше такої потребує. Я змогла сама підвестись і сама побродити довкола шукаючи вихід.

Раптом я згадала ранкову розмову і подумала, що якби тут я могла комусь допомогти, то потім я змогла б кинути ранковому співбесіднику, що щось хороше я правда робила. І от я помічаю маленького хлопчика, просто одягненого, що ходив між розвалин, та кликав свою маму. «Те, що треба» - вирішила я.  Підходжу і питаю:

- Ти загубився?

- Так. Я хочу назад до батьків.

- А ти знаєш, де ти живеш?

- Можу назвати вулицю.

- Добре. Давай виберемось звідси і я відведу тебе до дому.

Як мені ще раз трапиться подібний співбесідник як з тролейбусу, то тоді я зможу кинути в розмову цей приклад. Я така скажу: «І робила я це абсолютно безкорисно. Мене дуже хвалили, пропонували гроші, та я бачила наскільки бідно вони живуть і відмовилась». Класно, хіба ні?

Ми з малим пробирались по розвалинам, пролазили під різними балками, перелазили через недоруйновані стіни. Зрештою дійшли до краю, де провалля закінчувалось, далі треба було лізти вгору чіпляючись за виступи, обривки проводів та коріння. Разом  з тим я помітила, що хлопчик надто малий, щоб міг дотягтися від одного виступу до іншого, тож сказала:

- Чіпляйся за мою спину. Будемо підніматись.

Буде важко, але в розповіді я додам ще яка я героїня.

Зрештою, навіть з живим баластом і на непевних схилах, ми все-таки вибрались на гору. Точніше малий просто вибрався з провалля і зістрибнув з моєї спини, а я виповзла взагалі без сил. Виявилось, що тут вже стояли батьки хлопчика.

Щаслива картина возз'єднання сім'ї. Я кажу:

- Оу, будь ласка. Мені нічого не треба.

Проте ці слова були зайвими. Мені і так нічого не пропонували. Батьки були надто зайняті своїм чадом, щоб звертати на мене увагу. Так вони і пішли до додому.

Обуренню моєму не було меж. Навіть якщо у них нема грошей, вони могли хоча б просто подякувати! Як я в тролейбусі казала: всі думають тільки про себе.

Тут я помітила свого співбесідника. От так зустріч! Кажу:

- Ти бачив?..

Раптом замість похвали я чую:

- А я думав, ти це все робила безкорисно, - перебиває мене.

Ну це вже занадто! Це було безкорисно, але не отримати навіть словесної винагороди після такої праці…

- Я думав, ти це робила, щоб сім’я була в зборі, а не за «дякую».

Як…?!! У мене нема слів! Я цього не буду слухати. Елементарні речі можна було зробити. Хіба можна так начисто ігнорувати такі очевидні речі. Розлючена я розвернулась і пішла до дому.

Зрештою я змогла добратись до свого мешкання. Темно вже. Вечеря. Чищення зубів. Я дісталась до свого ліжка, але не лягала, бо світив місць і було б погано спати. Я помітила у себе в руках якусь табличку. Я навіть не здивувалась, як вона в руках у мене матеріалізувалась. Тут же біля вікна я помітила того хлопа, що з докором дивився в мій бік. Теж ніякого подиву. Той підійшов і однією рукою взявся за табличку і звернувся як завжди стабільним спокійним, сумним, але виразним голосом:

- Послухай, подаруй їм це «дякую».

- Ні, я його заслужила.

- Це не гарно.

- Це чесно зароблене.

- Якщо ти віддаси, це буде дійсно безкорисливий вчинок

- …

- Просто віддай.

Я розчепила руки і той витяг табличку:

- Молодець. Ти зробила правильний вибір.

У мене в руках більше нічого не було і я лягла в своє ліжко. Той мене накрив ковдрою і пішов у місячне світло. Я подумала скептично, що це не велика плата за те, що я зробила. Йдучи пообіцяв:

- Тепер ти спокійно заснеш, а я тебе більше не турбуватиму. – це був той самий голос.

На цьому серія снів з цим персонажем скінчилась.

 

 

***

Пройшло досить багато часу.

Сни, що мене діставали, обурювали, хоча, зрештою, були цікавими, вже давно мені не снились. Стало навіть цікаво, побачити щось подібне ще раз. Проте вони більше не повертались. Зрештою, мій запит був схвалений таким коротким сном.

 

Серед зелених дерев і яскравих квіток – типово фентезійно-геймерський пейзаж – ходив мій знайомий. Він щось шукав безуспішно і спитав про це у інших таких же. Інші йому показали на модель якогось ландшафту. Там, на ній, була намальована закручена доріжка пунктирною лінією, а станції на ній поначались діодами. Деякі з них світились, проте більшість були вимкненими – десь 10% проти 90%. Тоді знайомий сідає поруч і каже:

- Схоже вона зараз грає. Не треба відволікати. Там, де горить вогник – завдання вже виконано, миготить – зараз робить, проте їй ще треба довго грати. Нічого, я почекаю тут. =)

 

(ПС: оце думаю, яка ймовірність, що сон матиме зав’язку, середину і таку складну розв’язку, нічого зайвого тут не було? І що я зможу запам’ятати так багато деталей?)

Кінець

SEA BREEZE: ЯК ЦЕ БУЛО КОЛИСЬ І ЧОГО ОЧІКУВАТИ ЦЬОГОРІЧ

Нарешті ви дочекалися на дієвий та прикладний курс з WEB, UI/UX Design для початківців! Під час його проходження ви отримаєте початкові (і не тільки) знання з веб-дизайну та дизайну інтерфейсів. Ви дізнаєтесь про все, що пов’язано з веб-сайтами та інтерфейсами (мобільні, web й інші). Навчитеся правильно їх проектувати і доводити до кінця. Початкового рівня верстки веб-сайтів (Html & CSS). Взаємодії дизайнера і програміста, а також багато інших плюшок :) Читати далі »