хочу сюда!
 

Антония

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 33-47 лет

Заметки с меткой «сепаратизм»

"Истинные украинцы": во Львове неизвестные расклеивают листовки

Ситуация вокруг противостояния президента и "патриотически настроенной общественности" грозит вылиться в очередной Майдан. Об этом прямо говорят многие аналитики и политические обозреватели. В такой расклад хоть и верится с трудом, однако, увы, есть все предпосылки для самых мрачных сценариев. Ни офис Зеленского, ни сам Президент, судя по комментариям, не готовы идти на уступки националистам относительно "формулы Штайнмайера", более того, для новой власти вопрос прекращения войны на востоке страны является принципиальным, т.к. это являлось основой всей предвыборной стратегии "слуг народа". Впрочем, понятия "прекращение войны в Донбассе" и "мир в Украине" вовсе не являются синонимами, ведь силы, активно подталкивающие Украину к войне, никуда не делись, а просто перешли в оппозицию. Так, жители Львова обнаружили на улицах своего города призывы к отделению от "капитулирующей Украины" и созданию собственного независимого государства.

Очевидно, что авторам и расклейщикам подобных листовок невдомек: попытка создания Западно-украинской народной республики со столицей во Львове - гарантированный конец Украине, как государству. Впрочем, определенным силам, годами получавшим выгоду от войны этого объяснять не надо. Сейчас они, как и в случае с отказом Януковича подписывать ассоциацию с ЕС нашли очень удобный и болезненный для Украины повод для реванша.

В начале двадцатого века Западно-украинская народная республика просуществовала не долго, в период с конца 1918 года до начала 1919 года. 100-летняя годовщина прекращения ее недолгого существования в связи с объединением с УНР в единое государство весьма широко праздновалась 22-го января. Вероятно, на тоже самое рассчитывают и идеологи современной ЗУНР: быстрая победа над "предателями и пораженцами" и триумфальное воссоединение с очищенной Украиной под красно-черными знаменами. Однако если продолжать исторические параллели, то следует вспомнить, что фактически, празднуемого объединения так и не произошло. К лету 1919 года территория ЗУНР была оккупирована польскими войсками, а сама республика перестала существовать. Как будет развиваться современная версия событий столетней давности покажет время, остается надеяться, что СБУ правильно, а главное вовремя применит весь свой богатый арсенал сил и средств и сможет предотвратить наметившийся распад государства.

Добрососедские отношения или "Львов чей?"

Пока вся страна занята подготовкой к предстоящим выборам в Верховную Раду, и разбором партийных списков. Политики, созданием новых партий и блоков. В старинном Львове возникают слабые пока  проявления сепаратизма, готовые перерасти в реальную угрозу. Не все готовы осилить долгую дорогу в ЕС, длинной в двадцать пять лет. А именно на такой срок стоит рассчитывать украинцам, по словам председателя Еврокомиссии Жана-Клода Юнкера. Ни для кого не секрет, что немало жителей Западной Украины вообще, и Львова в частности были бы не против, видеть свои регионы в составе Евросоюза хоть сегодня, даже ценой отделения от остальной части страны. Можно вспомнить о настроениях, царивших во Львове, Ивано-Франковске, других западных городах, и в Закарпатье, во времена Майдана. Нет никакого сомнения, что в случаи поражения Майдана в Киеве о своем «выходе из состава Украины» заговорили бы именно на западе. Сегодня желания львовских «сепаратистов» активно поддерживаются нашими соседями. В Польше. Активисты радикальной организации «Фаланга» провели акцию, на которой недвусмысленно высказывались о статусе Львова, и «защите прав поляков в восточных территориях».

 https://www.facebook.com/199047764346813/posts/313155886269333?s=100002655370210&sfns=mo

И такие «акции» не единичные. Время от времени вопросы о принадлежности Львова становятся темой выступлений польских политиков, и рассуждений об «исторической справедливости». При этом никаких действий, со стороны руководства нашей страны, в ответ на события 4 июня  не последовало. А ведь есть еще и Буковина, и Закарпатье с венгерскими паспортами и «защитой венгерских граждан».  В Киеве просто-напросто закрывают глаза на проблему, делая вид, что таковой не существует. Похоже, потеря территорий становиться традицией для украинских президентов.

Русини презентували міжнародний ресурс...

Русини презентували міжнародний ресурс для реалізації сепаратистських амбіцій


Як тільки в Європі в черговий раз замислюються про поступове послаблення антиросійських санкцій, всередині країни відразу активізуються зрадники та сепаратисти. Головна неприємність полягає в тому, що вороги державності та цілісності України тепер діють розважливіше та напередодні активних провокацій прагнуть отримати юридичну допомогу та моральну підтримку за кордоном. Цього разу всю свою мерзотність та українофобію продемонстрували русинські діячі Закарпаття. Вони присвятили опису "своїх лих" у складі України цілий сайт, орієнтований на англомовну аудиторію. На сторінках ресурсу у подробицях описані стогнання русинського народу щодо автономії та невизнання їх громади в Україні національною меншиною. Автори проекту впевнені, що у результатах Всеукраїнського перепису населення 2001 року були спеціально зроблені помилки, спрямовані на заниження чисельності русинів, а нібито дискримінаційні дії влади призвели до того, що 300 тисяч русинів не змогли працевлаштуватися й покинули свої будинки. Таким чином, русини виставляють себе жертвами так званого "етноциду" і звертаються через свій сайт до Європи у такій формі:

"Ми закликаємо європейських політиків і правозахисників змусити українську владу притримуватися демократичних цінностей і визнати русинів національною меншиною з відповідними соціальними гарантіями. У співробітництві з русинськими організаціями ми готуємо колективні звернення в ЄС, ОБСЄ, ПАРЄ, ЄСПЛ і ООН та будемо діяти до схвалення Києвом рішення, гарантуючого русинам Закарпаття право на національну ідентифікацію та самовизначення".

Що це, якщо не сепаратизм? Чому 10 тисяч русинів вважають, що мають право прагнути до самовизначення та вирішувати політичну долю Закарпатської області з населенням близько 1,3 млн. осіб. Буквально декілька років тому можна було впевнено говорити, що прихильники автономії серед русинів повністю маргіналізувалися або втекли до східного сусіда. Однак, тепер виявилося, що русинські сепаратисти вийшли на якісно новий рівень і від імені 700 тисяч закарпатських русинів, які хтозна-звідки там взялися, налагоджують зв'язки з міжнародними юристами, правозахисниками та ЗМІ для серйозної інформаційної атаки на Київ:

"Ми будемо раді допомозі юристів з міжнародним досвідом, які допоможуть русинським організаціям підготувати правові претензії до української влади.

Ми залучаємо до співпраці європейські ЗМІ, представників міжнародних правозахисних організацій для висвітлення проблем русинів Закарпаття і організації масштабної міжнародної кампанії щодо захисту їх невід'ємних прав".

Активізації русинських сепаратистів явно сприяє те, що СБУ замість реальної боротьби з екстремістами у Закарпатті надто довго займалася профанацією. Порошенко, Грицак, Аваков і Москаль взагалі зважили за краще не помічати антиконституційні витівки угорців та русинів, до останнього заперечуючи проблему. Тепер, якщо західні політики та ЗМІ відреагують на інформацію з цього брехливого русинського сайту, то владі не уникнути шквалу критики з боку ЄС. Врешті-решт, резонанс навколо русинів за Заході призведе до того, що пригнічувати екстремістські осередки у регіоні стане в декілька разів складніше та ризикованіше для міжнародної репутації країни.

Націоналісти вийдуть патрулювати Мукачево для профілактики сепар


Зараз багато людей справедливо обурені тим, що президентом став комік, який не має чіткого уявлення про те, як захищати Україну та ефективно протистояти Путіну. Зокрема занепокоєння ветеранів АТО, їх командирів та звичайних патріотів можна зрозуміти, бо доля всього, що було завойовано кров'ю і потом бійців, тепер в руках російськомовного головнокомандувача та його команди, яка ще повинна буде довести свій професіоналізм. У той же час вороги України радіють не стільки обранню Зеленського, скільки самому факту перехідного періоду, коли влада фізично не зможе оперативно реагувати на військові чи сепаратистські провокації на південному сході та в інших прикордонних регіонах. Зе-командою вже анонсовані глобальні зміни в СБУ та ГПУ, які також надовго ускладнять їх роботу.

На тлі всезагальної невизначеності серед патріотів, які не знають, як реагувати на масштабне перезавантаження влади, приємно стежити за конкретними діями хлопців з С14, які не на словах, а на справі вирішили зробити свій внесок у підвищення обороноздатності країни в настільки ризикований для неї післявиборчий період.


С14 створює власний штаб в Мукачеві для захисту державного суверенітету та запобігання сепаратистським проявам. Головні побоювання у патріотів викликають русинські діячі, які хочуть використати відставку Геннадія Москаля та зібрати декілька мітингів з вимогою надати автономію Закарпаттю. І з цими побоюваннями можна погодитися, бо русини насправді помітно активізувалися в останні місяці. Наприклад, міжнародний центр "Матиця русинів" розташований в Росії, вже заявляв про невизнання результатів президентських виборів в Україні, звертався до міжнародних структур зі скаргою про незаконність внесення в список виборців кількох тисяч русинів і те, що деякі русинські активісти в самому Ужгороді активно лобіюють перейменування Закарпатської області у "Підкарпатську Русь".

В принципі, наявність десятка русинських організацій, які мріють про автономію та користуються підтримкою з Європи та Росії - серйозна причина для занепокоєння. Патрулювання вулиць та площ у Мукачеві, блокування заходів русинів - це досить непогана профілактика сепаратизму у порівнянні з паперовою боротьбою з тероризмом місцевих аморфних СБУшників. Так що ініціативу активістів С14 треба всіляко підтримувати та використовувати їхній досвід в інших регіонах. Поки влада оговтується після виборів, країна як ніколи має потребу в захисті з боку патріотів.

Опитування на Галичині проводилося за замовленням СБУ

Нещодавно СБУ у Львівській області почала перевірку за фактом поширення у мережі провокаційного опитування "Думки і погляди жителів Галичини: квітень-травень 2019", яке було проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) за замовленням газети "Дзеркало тижня". Учасникам опитування було запропоновано визначити подальші перспективи та долю регіону. Причиною незадоволення силовиків стали варіанти відповіді щодо можливого приєднання Галичини до Польщі, а також створення незалежної держави, в яких СБУ побачила публічні заклики до посягання на територіальну цілісність і недоторканість України. Очевидно, що ці звинувачення, м'яко кажучи, притягнуті за вуха. В самому КМІС підкреслили, що опитування мало на меті дослідити поширеність сепаратистських настроїв в регіоні, а наявність варіантів про приєднання до Польщі та незалежність не має нічого спільного з агітацією до сепаратизму. Крім того, подібне опитування вже проводилося в 2014 році, і тоді жодних питань з боку СБУ не виникло.

Чому ж тоді зараз силовики так накинулися на звичайний інститут, який займається дослідженням суспільної думки? Виявилося, що насправді замовником була сама СБУ, а "Дзеркало тижня" лише виступало в якості ширми та посередника. Такою інформацією поділився анонімний співробітник СБУ в своєму телеграм-каналі.

За його словами, метою опитування було продемонструвати відсутність сепаратистських настроїв на заході країни. Однак результати, які були отримані в ході опитування, не відповідали початковим планам СБУ: на першому місці за популярністю опинився варіант "створення незалежної держави" (саме так проголосувала майже половина опитаних), а на другому - "приєднання до Польщі". В самому КМІС навіть і не підозрювали і, судячи з усього, досі не знають, що виконували замовлення СБУ, і тому категорично відмовилися підробляти статистику. Коли в СБУ зрозуміли, що ідея з опитуванням провалилася, а свою причетність розкрити не захотіли, керівництво відомства вирішило зробити КМІС "цапом-відбувайлом" та сфальсифікувати звинувачення у поширенні сепаратистських ідей. Все ради того, щоб не заплямувати власну репутацію.

Сделка с венграми: Закарпатье в обмен на голоса

С каждым днем градус предвыборного абсурда в нашей стране становится все выше, обгоняя в своем диком галопе даже тарифы на газ и размер внешнего долга. Лишенное всякой политической этики, соперничество между кандидатами уже давно вышло за пределы честной борьбы и теперь напоминает грызню гиен над тушей умирающего буйвола, от которой каждый из них пытается оторвать кусок побольше да посочнее. А вокруг коршунами кружат "Свинарчуки", зная, что когда гиены насытятся, настанет их очередь пировать. Агония еще живого буйвола кого-либо из них мало заботит. И Порошенко - самая жадная и беспринципная из этих гиен.

На днях бойцам Национальных дружин стало известно о намерении пока еще президента Украины фактически продать Закарпатье венграм в обмен на их голоса на выборах. Об этом свидетельствуют тайные переговоры доверенных лиц Порошенко с главой Общества венгерской культуры Закарпатья Василем Брензовичем, в ходе которых обсуждался вопрос о предоставлении венгерской общине полной автономии на территории их компактного проживания. Таким образом "гарант" решил купить себе еще один президентский срок, чтобы дограбить то, что еще не успел, и заплатить за это он намеревается украинскими территориями.



Очевидно, что Закарпатье в таком случае ждет судьба Крыма, вот только свалить все на агрессора уже не получится, так как речь идет о добровольной сделке. Самой же Украине при этом грозит полная потеря территориальной целостности, ведь не пройдет и года, как другие станы, давно претендующие на наши территории, потянуть руки к нашей ослабленной родине, чтобы "восстановить историческую справедливость". Достаточно создать прецедент - и Порошенко его создает. Прямо сейчас.

Какой должна стать война с РФ для сепара з ОРДЛО

Какой должна стать война с РФ для сепара з ОРДЛО


Военный аспект
На пятом году необъявленной войны в украинском обществе нет единого понимания, как нужно вести эту войну. Мнения гражданского общества находятся между двумя крайностями – от тотальной войны до полной победы с выходом ВСУ на границы 2013-го года до почти полной капитуляции с фактической потерей суверенитета. Причём все споры сводятся к критике обеих этих крайностей и обвинению оппонентов в приверженности к ним же.
Так как же нужно вести эту навязанную восточным соседом войну?
Безусловно, по возможности нужно избежать тотальной формы, чтобы не получить последствия, аналогичные последствиям Парагвайской войны с катастрофическими последствиями типа гибели 70% мужского населения
(https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B0).
Сдача суверенитета и возвращение в орбиту российской империи также неприемлема большинству украинцев. Но и формат войны, в котором страна ежедневно платит «военный сбор» кровью своих лучших воинов тоже не выглядит оптимальной. То, что сейчас происходит на линии соприкосновения – совершенно неприемлемо. У многих наблюдателей создаётся впечатление, что постоянные потери - это не неизбежная плата за независимость, а искусственный процесс, поддерживаемый в интересах нынешнего военно-политического руководства.  Большинство кровавых «обострений» на фронте каким-то загадочным образом происходили в разгар какого-нибудь очередного коррупционного скандала и играли роль встречного «информационного повода», чтобы события на фронте оттенили в информационном потоке всплывшие и крайне неудобные для власти факты. К тому же образ «Верховного Главнокомандующего» стал основой предвыборного образа Порошенко в его нынешней президентской компании. 
Так существует ли другой возможный сценарий ведения этой затянувшейся войны?
Ответ – безусловно ДА!
Любая война является «продолжением политики». Не исключение и российско-украинская. Анализ её причин не является задачей этого текста, но возможные варианты развития стоит проанализировать. Их несколько.
1. Масштабное вторжение регулярных войск РФ с полным разгромом ВСУ. К сожалению, при масштабном вторжении такой разгром почти неизбежен при нынешнем состоянии ВСУ, НГ и мобилизационной системы. От использования этой возможности российское руководство удерживают международные последствия такой открытой и явной агрессии, а также сложности, связанные с удержанием захваченных территорий с враждебно настроенным населением, практической невозможностью создания и удержания у власти сформированных оккупантами коллаборантской власти на большей части территории Украины. В этом случае российскому руководству придётся ограничиться созданием лояльной кремлю «новороссии», смириться с сохранением на остальной территории совершенно враждебной кремлю междурародно-признанной Украины и мощными международными санкциями. Безусловно, существует возможность сделать такой сценарий невозможным, но об этом ниже. 
2. Ограниченное вторжение с разгромом группировки ВСУ в юго-восточных областях, пленением десятков тысяч украинских военных, целью которого будет заключение «мира» на условиях агрессора. Например, официальное признание над Крымом российской юрисдикции (проведение повторного «референдума»), официальное принятие «внеблокового» статуса («протектората» РФ),  формирование лояльного кремлю правительства, возобновление поставок воды по Северо-Крымскому каналу, ну, и по мелочам. Такой вариант продолжения войны не только возможен, но и достаточно вероятен, если кремлю он покажется своевременным. Для запуска такого сценария кремлю понадобится политическая подготовка в виде обострения внутренней ситуации в Украине, типа принятия откровенно дискриминационных законов против русскоязычного населения, раздувания межэтнических и языковых конфликтов, захвата культовых сооружений радикалами и пр. Некоторые симптомы такой подготовки видны уже сейчас. Успешная их реализация, при помощи российской агентуры на Западе, даст возможность расколоть единство международной поддержки Украины и, после подписания «мирного договора» с украинским «Петеном», избежать разрушительных для РФ последствий в виде мощных санкций (эмбарго на энергоносители, отключения SWIFT и пр.). Пока такой сценарий остаётся очень вероятным и, чтобы сделать его невозможным, необходимо успеть провести глубокое реформирование украинского оборонного сектора.  Один из этих вариантов будет немедленно запущен нынешним руководством России при двух условиях. Во-первых, развитие внутриполитической ситуации пойдет по пути, который их совсем не устраивает, а во-вторых возникнут условия снизить международные последствия для России до приемлемого для них уровня. 
3. Третьим возможным вариантом ведения войны остаётся текущий формат боевых действий, который вполне устраивает нынешнее военно-политическое руководство как РФ, так и Украины. С одной стороны такая война продолжает держать в напряжении украинское общество, маскируя под патриотическими позами и лозунгами отъявленное мародёрство «правящих элит» Украины, с другой стороны не висит на бюджете РФ тяжёлым грузом и помогает «правящей элите» РФ держать своё население в «патриотическом тонусе», а перед международным сообществом строить из себя «не сторону конфликта».  Но такой вариант бесконечного продолжения боевых действий совершенно не соответствует национальным интересам украинцев. 
4. Ну и наконец тот вариант продолжения этой войны, который я считаю самым оптимальным. Это оптимизация боевых порядков до такого состояния, чтобы исключить огневое поражение наших войск лёгким вооружением. Для этого придётся оставить некоторые позиции, расположенные в самых уязвимых точках. Выбор позиций должен быть основан на том, что у противника не должно быть возможности сблизиться на дистанцию контактного боя (применения лёгкого вооружения) и безнаказанно вернуться за свои укрепления. Такая линия соприкосновения фактически была сформирована, например, после оставления нами Дебальцевского района обороны в феврале 2015-го. Да и сам Дебальцевский район обороны, за исключением некоторых участков , был сформирован именно так. Поэтому войскам противника так тяжело обошлась операция по его захвату. Даже несмотря на задействование всех своих подготовленных ресурсов, противник решил задачу по захвату этого района только воспользовавшись явным предательством командования ВСУ, преднамеренно без боя сдавшего горловину выступа в районе Логвиново, перекрывшего полноценное снабжение и восполнение таявших в сражении сил. После выхода из окружения наши войска расположились на линии удобной для обороны. Именно поэтому потери на этом участке фронта на протяжении более года были минимальны. Пока «по заявкам» политтехнологов армия не перешла к тактике «лягушачьих прыжков». То есть к сближению боевых порядков на стрелковые дистанции и, порой, на бросок гранаты. Даже соблюдая «минские договорённости» нормальная модель обороны может и должна обеспечить уверенное пресечение всех операций противника тактического уровня без применения артиллерийских калибров. А в случае действий другого масштаба у наших войск будет время и возможность выдвинуть на заранее подготовленные позиции артиллерию, способную разгромить наступающие силы противника на любом участке такой линии соприкосновения. Есть только одно необходимое отклонение от «минского формата», которое крайне необходимо. На передовых позициях должны находиться противотанковые средства, без которых никакая оборона невозможна. Почему такие средства вошли в «запрещённые» Минскими договорённостями - отдельный вопрос, но их необходимо из этого списка исключить, как противоречие смыслу подобных договорённостей. Их и сейчас не особо соблюдают обе стороны, но, полагаю, это исключение мы должны заявить открыто. Не буду в этом тексте детализировать меры, необходимые для полноценного оборудования обороны по линии соприкосновения. Их немало, и каждая из них имеет своё важное для результата значение. В их число входит и организация артиллерийской обороны, и контрбатарейная борьба, и инженерное оборудование, и средства разведки… В перечень таких мер должны войти и гуманитарные, связанные с отселением мирных жителей из особо опасных мест. Но всё выполнимо, а необходимое для этого доступно и есть в наличии в ВСУ уже сейчас.

Такая организация обороны (п.4) на линии соприкосновения с 1-м и 2-м АК ВС РФ не защитит нас от масштабного и даже от «ограниченного» (п.2) вторжения, но снизит ежедневные (как сейчас) боевые потери почти до нуля. А в случае масштабного вторжения позволит нанести максимальный урон наступающим силам и провести организованный манёвр, необходимый для сохранения основных сил ВСУ.  Прекращение ежедневных локальных стычек на фронте даст возможность спокойно заниматься решением задач, которые сделают невозможными и первые два варианта развития войны. Мало того, в случае решения основных из них, противник сам исключит эти сценарии из списка «допустимых». Чем более мы будем подготовлены к масштабной и «ограниченной» войне, тем она будет менее вероятной. Безусловно, решение задач по подготовке к эффективному отражению возможного вторжения- гораздо более ёмкий и долгосрочный процесс. Но при этом не такой уж и неподъемный для нашей страны. Уверен, значительную часть можно будет решить уже в течении первых 6 месяцев после смены руководства МО и ГШ. А по истечении 1,5-2 лет полноценной военной реформы первые два варианта развития войны перестанут быть актуальными. Некоторые оппоненты скажут, что это вариант «заморозки конфликта». Возражу, «замораживают» конфликты политики, задача военных - снизить возможности противника и нарастить собственные. Этим и нужно заняться. Моделирование действий на «политических фронтах» в задачу этого текста не входят.
https://censor.net.ua/blogs/3113853/kakoyi_doljna_stat_voyina_s_rf

Богдан Гордасевич
Хроший аналіз з боку сепара, бо їх втрати від контактів зі ЗСУ досить дошкульні, але у нас іншої думки: щоденно винищувати ворога і тим довести до відома всім іншим, що хто в Україну з мечем прийде - там і загине. А далі побачимо. На жаль, навіть розвал РФ війни на східному кордоні України не припинить, але то інша тема.

Журнал «Воїн світла» підтримує сепаратистів

Одним з героїв серпневого номеру журналу «Воїн світла» став громадянин Латвії Денис Черевичник, який з червня 2018 року внесений до бази Миротворця під номером #R1273554X108A162A229A99N. Незважаючи на прямі запитання шеф редактору видання, Тетяна Крижанівська відмовляється якимось чином коментувати причини того, що особа пов'язана безпосередньо із структурами ФСБ Російської Федерації стала «героєм» чергового випуску українського журналу.


Хто такий Денис Черевичник:

Публічно цей громадянин Латвії представляє себе як письменник, історик, президент громадської організації «Федерація Традиційних Бойових Мистецтв Європи» (TEMAF). Однак, це лише публічна сторона його діяльності. Черевичник давно потрапив в поле зору патріотичних організацій та служби безпеки України через його розгалужені зв'язки з представниками ФСБ Російської Федерації. Денис Черевичник неодноразово проводив спільні семінари з ножового бою разом з Кирилом Любіним, який будучи офіцером ФСБ, очолює школу ножового бою «ТОЛПАР» в Москві.


Кирил Любін також був внесений на сайт Миротворець під номером #R1260605X91A90A13A86N. Крім того, Денис Черевичник проводив ряд семінарів з ножового бою в Криму в період з 2015 по 2018 рік разом з інструкторами «ТОЛПАР» Андрієм Сосновським (пособник окупантів) та Андрієм Гребенщиковим (бойовик НВФ). Ці особи також внесені в базу Миротворця під номерами #R1260623X91A90A13A86N і #R1260614X91A90A13A86N відповідно.


Досить очевидно, що на території України Денис Черевичник здійснює діяльність з підготовки підпілля ФСБ, навчаючи при цьому агентуру противника роботі з холодною зброєю. Однак цей факт чомусь не очевидний керівництву українського журналу «Воїн світла». На це може бути низка причин:

1. Усвідомлена і цілеспрямована підтримка ФСБ на території України;

2. Банальний комерційний інтерес;

3. Профнепридатність журналістів видання, які абсолютно не вміють працювати з інформацією, яка знаходиться у вільному доступі.

Висновки:

Якщо цей маразм не зупинити, хто стане героєм наступного випуску журналу? Можливо Вовчик Путлер? Адже він теж займався єдиноборствами, але це ж не означає що він - Воїн світла! Чи усвідомлюють наслідки засновники журналу, чи це таємна політика шеф редактора Тетяни Крижанівської, яка відкрито просуває сепаратистів на сторінках журналу? Позбавлення ліцензії та бойкот з боку рекламодавців і читачів - це найменше, чого може домогтися журнал подібною редакційною політикою!

Зрозуміла свою нікчемність сепаратиську і повісилась

Поліція відкрила провадження через смерть сепаратистки у СІЗО
6844 ПЕРЕГЛЯДИ
 

Понеділок, 26 лютого 2018, 23:12

У Дніпрі поліція відкрила кримінальне провадження через смерть Марини Меньшикової, яку в якості запобіжного заходу взяли під варту після її нападу з молотком на учасника антитерористичної операції.



Про це повідомляють у Південно-східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, передає "Радіо Свобода".

За інформацією управління, провадження відкрили за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу (умисне вбивствор).

У відомстві зазначили, що після проведення судово-медичної експертизи і підтвердження самогубства як причини смерті провадження закриють.

Як відомо, 26 лютого 2018 року у СІЗО Дніпра на простирадлі повісилася Марина Меньшикова.

16 січня, суд у Дніпрі обрав Меньшиковій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на час розслідування.

У жовтні 2016 року поліція Дніпра порушила кримінальне провадження через інцидент з учасником бойових дій на Донбасі, бійцем полку "Дніпро – 1" у театрі опери й балету.

За даними поліції, інцидент стався в антракті вистави: на балконі одна з проросійськи налаштованих глядачок, побачивши бійця у формі, накинулась на нього з молотком. Боєць був у театрі разом з дружиною.

За словами свідків, жінка "вигукувала щось про "руській мір" і нецензурно облаяла бійця та його дружину".



Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
14
предыдущая
следующая