Вдохновило.

Спасибо за то, что ты никогда меня не полюбишь. За то, что я не  накручу себе на палец прядь твоих волос возле виска, похожую на пружинку. За то, что губы твои не будут притягивать мой взгляд и глаза мои не вспыхнут зелеными самоцветами в бесстыжей истоме. Спасибо, что не будешь рассказывать мне долго и интересно про средневековую Испанию, потому что в какой-то момент я оглохну, и не буду слышать твои слова, а только любоваться и любоваться тобой. А в моей шальной голове не будет пьяно шататься мысль о том, как я тебя хочу. И за то спасибо, что не буду обводить по контуру твою татуировку, замирая и умирая от нежности, и не будут трепетать мои пальцы. Спасибо за то, что спазмом не сдавит мне горло, и я не стану хрипловато смеяться, чтоб спрятать свою неловкость.

Спасибо за то, что я не стану изливать тебе душу, стремясь приблизить тебя к себе.                

Спасибо за то, что не задам тебе вопросы, а ты на них не ответишь.

Як ми всі знаємо, агітувати за кандидатів чи політсили у день виборів заборонено.
Але ніхто нам не забороняє в цей день агітувати за Україну.
Тому пропоную започаткувати всеукраїнський флешмоб –
«Йдучи на вибори, вдягни вишиванку!»

P.S. Може йздригнеться рука в якогось манкурта чи просто втомленого життям совка і не поставлять вони хрестик за відверто антиукраїнську силу….

   Так хотелось, но я... 

...Не была на тропических островах. На островах, где пальмы нависают над пляжем. Пляжем, где мягкий белый песок стекает в голубую прозрачность океана. На островах, где листья тротических растений жесткие и глянцевые, а лепестки цветов вычурные и мягкие, а сами цветы изумительные по форме, краскам и запахам. 

...Не жила в средневековом замке. Не доставала воду из колодца внутреннего дворика. Не ткала гобелены, чтоб укрыть теплом узора холодные стены. И не вышивала шелковой нитью родовой герб на парадном камзоле своего мужа. Не говорила своему мужу "мой лорд"... 

...Не летала на воздушном шаре. Когда внизу неторопливо проплывают леса. Леса, где деревья скрывают под своими кронами запахи и звуки. Леса, где звери и травы живут своей жизнью. Где река подмывает песчаный берег, в который вцепились изогнутыми корнями старые сосны. И не поймешь, то ли сосны держатся за берег, то ли берег держится благодаря этим корням. Я не летала на воздушном шаре, когда вверху неторопливо проплывают облака. Облака, которые скрывают под своими шапками наши воздушные замки и адресата наших молитв. 

...Не вела на бешенной скорости красивую машину. По красивой дороге, которая ведет к морю и счастью. По дороге, на которой невозможно заблудиться или опоздать. По дороге, где свистит ветер в ушах, треплются волосы, горят глаза, и все счастливы в этот миг и час. В красивой машине на бешенной скорости. 

...Не попадала по ту сторону экрана, в любимый фильм. Не знакомилась с героями. Я не знаю, что они делают, когда камера от них отворачивается. Как они себя ведут, что читают? Чем они занимаются, когда на экране действует кто-то другой, а у них как бы передышка. Они живут в это время, или отдыхают, как артисты в гримерке театра? И могу ли я им чем-то помочь? Я ведь знаю сюжет. Можем ли мы что-то изменить в их судьбе?

   Еще много есть моих "я никогда еще...", но об этом как-нибудь в другой раз. 

-  тааак...зріст?  вага? колір?

-  зріст—1.83м, вага-81кг —здивовано відповіла з посмішкою *жіночка—ягідка*, злeгка оторопівши від питання...

- ви про що?—підвищив голос мeнeджeр, поправляючи лівою рукою залихвацько закручені вуса .

- я питаю зріст, вага і колір  вашого хазяіна, вашого …повeлитeля! проходьте далі, вам видадуть безкоштовні чeки на всe, що ви вибрали в нашому каталозі, вам залишиться тільки вказати точну адресу доставки.

дамочка пройшла в наступну залу, дe посeрeд вишуканих, витончeних різьблeних мeблів різного розміру і призначeння за масивним столом початку 18сторіччя,  на кріслі приблизно того ж віку народжeння, сиділа дівчина з яскраво—фіолeтовою зачіскою, помахуючи під кріслом… китицею хвоста...*жіночка-ягідка* подумала,що то їй здалося,бо як не придивлялася- більше той дивних рух під кріслом не повторився.

голос *фіолетової* був напрочуд дивний, в тому сенсі, що не підходив для такої тендітної і невеличкого зросту особи. пам*ятаєте голос Шер? ото саме таким було сказано: - пані! я так і не бачу у бланку замовлення потрібних параметрів! хоча…, думаю ви і так зорієнтуєтесь у розмірах/габаритах, бо достатньо знаєте, ЩО саме вам потрібно.

…мало того, що при вході в офіс цієї загадкової фірми, проходячи повз три пари дверей вона чула щоразу інший дзвін феншуйських *дзвоників*- їй ще й запропонували… розутися, мотивуючи тим, що вся підлога приміщень покрита чистими килимами…, мало того, що отой вусань трохи нагадував улюбленого героя аглицького серіалу Пуаро у виконанні Суше, так ще й оця, з фіолетоватизованою зачіскою особа якось дивно зиркала своїми гетерохромними очиськами. а щодо оцього маленького чоловічка,вдягненого у фракову пару і чомусь, запарфумленого ароматом матіоли-жіночка взагалі не знала, що і подумати: він злився з її тінню під час всіх переміщень по кімнатах під час вибору товару.

*жіночка—ягідка* трохи ошелешено озиралася по сторонам, і - було від чого!!! адже і оце, і - ось  це, а оте - тим більше !! – ну прямо терміново і життєважливо хтілося бачити у своєму домі. о! а оця річ…..мммммммм….який же ВІН буде вдоволений (підвела очі до неба пані, намагаючись всіма клітинками тіла відчучи ОТЕ задоволення,забувши на кілька секунд про *фракового чоловічка*). жіночка тільки встигала показувати наліво і направо, щоруху неголосно повторюючи –беру «оце», «оце»,…«оце». чоловічок отак, ледь помітною тінню,відмічаючи вибраний товар, пройшовся за жіночкою по всім залам і, нарешті – ось-ось має бути вихід.

  несподівано-все скінчилось. все зникло. так! отак, раптово, стало темно, і, …мокро на щоці…потім - щось легенько почало поколювати в щоку.  це було так несподівано, що жіночка мусила дуже-дуже замружити очі з надією, що коли відкриє їх – все стане на свої місця,і вона ще щось вибере...

…відкривши очі жіночка в легкому шоці споглядала на свого рудого *хазяїна помешкання*, що розлігся у неї, сплячої, на грудях і з любов*ю,якщо так можна сказати про кота, торкав хазяйку лапою, ледь випускаючи кігтики. торкання він перемежовував з облизуванням щоки і, наче б то тепер - вже все стало на свої місця.

…різкий дзвінок у двері пружиною підкинув жіночку з ліжка, при цьому вона не забула обережно зняти з себе кота.

відкривши  двері, кутаючись у пеньюар, практично *потонула* в ароматі матіоли, але ТАМ,за дверима - нікого не було!!!нікого, зате – стояли акуратно складені пірамідкою коробочки із зображеними на ярликах маркування всіма отими меблями-гребінцями-мишками і т.п. для улюбленого Даньки, все- для цього рудого і непередбачуваного хазяїна квартири…

http://photo.i.ua/user/7047925/

…за вікном почувся переливчастий звук феншуйного дзвоника…