хочу сюда!
 

Оля

43 года, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «релігія»

Десять Заповідей - Божий стандарт істини

     Кожна країна, будь-яке суспільство або організація обов’язково мають свої закони, які регулюють взаємовідносини, встановлюють правила поведінки та принципи існування серед людей. Багато законі в діють на певній території, обмежені періодом часу й іншими чинниками. Але є один Закон, який призначений для всіх часів і народів, будучи основою існування життя людей на Землі. Це Десять Божих Заповідей.

    

     Сам Бог дав цей Закон людству як вічний, незмінний стандарт добра, зразок поведінки. Десять Заповідей визначають наш зв'язок з Творцем і Спасителем, а також наші обов’язки стосовно людей. Порушення цього Закону Святе Письмо називає гріхом: “Кожний, хто чинить гріх, чинить і беззаконня, бо гріх є беззаконням” (1 Івана 3:4).

     Святе Письмо вбачає в Законі Божому риси характеру Бога. Як і Бог, “Господній Закон досконалий” (Псал. 18:8). “Отже, Закон – святий, і заповідь – свята, праведна та добра” (Рим. 7:12). “… всі твої заповіді справедливість” (Псал. 118:151). Десять Заповідей – короткий виклад вічних принципів добра – звернені до всього людства на всі часи. Біблія називає головний принцип життя: “… Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині” (Екл. 12:13).

     Цей Закон унікальний, у першу чергу тому, що Десять Заповідей дуже прості, але водночас мають всеосяжний характер. Вони настільки короткі, що навіть дитина може їх швидко запам’ятати, але мають таку глибину, що охоплюють всілякі гріхи. Унікальність Десяти Заповідей полягає також у тому, що це єдині слова, які Бог сказав вголос до всього народу і Своєю рукою написав на двох кам’яних скрижалях, які повинні були зберігатися в ковчезі, у Святому Святих храму. Яке ж призначення Божого закону, Його Десяти Заповідей?

     Перш за все він покликаний захистити людину від самознищення: ігноруючи закон, люди перестають розуміти різницю між добром і злом. Закон відкриває людині Божу волю. Тільки так ми можемо зрозуміти, чого Бог очікує від нас, якою має бути наша поведінка, яких життєвих принципів треба дотримуватися, щоб життя було благословенним.

     Кожен з нас свого часу повинен постати перед судом Божим, “бо всі ми маємо з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло” (2 Кор. 5:10). Тому Закон Божий буде підставою для розгляду наших справ. Кожен з нас буде суджений за цими справедливими принципами, а не згідно з нашими уявленнями.

     Без Десяти Заповідей люди не здатні правильно розуміти Божу святість, а також власну провину і потребу в каятті. Не відчуваючи себе порушниками Закону Божого, вони не усвідомлюють свою гріховність і не бачать необхідності у примиренні з Господом Ісусом.

     Закон діє подібно до дзеркала, допомагаючи побачити свій справжній стан. “Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя в дзеркалі: тож побачив себе, відійшов і відразу ж забув, який він. А хто дивиться на досконалий Закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях” (Якова 1:23-25). Апостол Павло писав: “… я пізнав гріх, тільки через Закон” (Рим. 7:7) Звинувачуючи грішника в його гріхах, Закон допомагає йому усвідомити, що він потрапив під Божий суд і підлягає покаранню.

     Закон Божий – це засіб, з допомогою якого Святий дух веде нас до справжнього навернення. Побачивши свій справжній характер, ми усвідомлюємо себе грішниками, що не мають надії, і тому гостро відчуваємо потребу в Спасителі. Таким чином, Закон вказує на Христа, єдиного, Хто може звільнити нас від вічної смерті. Закон відкриває нашу гріховність, але не може врятувати нас. Як водою змивають з лиця бруд, так і ми, виявивши свою гріховність за допомогою морального Закону Божого, шукаємо воду, щоб змити гріх і бруд, а очиститися ми можемо тільки кров’ю Агнця.

     Закон Божий стримує зло і приносить благословення. Хвиля злочинності, насильства, аморальності, що захлеснула світ, – це наслідок нехтування Десятьма Заповідями. Там, де цей Закон приймається, він стримує гріх, спонукає до правильних вчинків. Ті народи, які включили Божі принципи в свої закони, отримали великі благословення, і навпаки, зневага Заповідями веде до занепаду.

     “Бо це любов до Бога – дотримуватися Його заповідей! А Його заповіді не тяжкі” (1 Івана 5:3). “Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса” (Об’явл. 14:12). Це тільки два висловлювання з безлічі, записаних на сторінках Святого Письма, які закликають нас бути слухняними Закону Божому. На жаль, деякі вказують тексти, які нібито скасовують покору Десяти Заповідям.

     Який закон скасовано жертвою Христа на Голгофі? Так, після смерті Христа сталися величезні зміни в служінні Господу. Але Біблія говорить про два закони: моральний (Десять Заповідей) і церемоніальний (жертвоприношення). Моральний закон – це Десять Божих Заповідей, незмінний вічний стандарт правди. Церемоніальний закон (про жертвоприношення) був тимчасовим заходом проти гріха і вказував на Христа, як на справжню Жертву, яка знімає провину за порушення Закону Божого.

     Закон Божий, тобто Десять Заповідей, регулює відносини Бога і людини, а також відносини між людьми, тому його ще називають моральним законом. Цей закон написаний Богом на кам’яних скрижалях (Вих. 31:18); поміщений в ковчег (Втор. 10:1-5); затверджений Христом (Рим. 3:31); розкриває гріх (Рим. 3:20); неспростовно встановлений навіки (Псал. 110:7,8).

     Другий закон, так званий закон жертвоприношень, покликаний був показати шлях врегулювання відносин в разі порушення Десяти Божих Заповідей. Закон жертвоприношень, який ще називають церемоніальним, записаний Мойсеєм у книзі (Втор. 31:24); покладено збоку ковчега (Втор. 31:24-26); скасований Христом (Ефес. 2:15,16); бо жертвоприношення (Левит 7:35-38); були тимчасовим явищем (Євр. 9:9,10).

     З даного порівняння бачимо, що всі закони про жертвоприношення вказували на Христа. На Голгофському хресті вмирав істинний Агнець. Під час Його смерті в храмі завіса розірвалася навпіл (Луки 23:45), і жертвоприношення припинилися. Цей закон був тимчасовим, а моральні принципи залишились незмінними і до цього часу.

     Закон не рятує людей, головне – віра. А якщо Закон не рятує, то можливо його виконувати не потрібно? Міркуючи таким чином, люди часто не звертають увагу на те, що Закон ніколи не давав порятунку. Як у Старому Завіті, так і в Новому порятунок завжди був і залишається даром Божим для людей. Моральний закон визначає, що добре, а що – зле, що можна робити, а чого не можна, що таке гріх; а церемоніальний закон говорить про те, як отримати прощення за гріх. Прощення ж ми отримуємо тільки за допомогою віри, виконуючи Закон Божий.

     “Праведний житиме вірою своєю” (Авак. 2:4) – це принцип життя людей як Старого Заповіту, так і Новоо. У старозавітній час люди жили вірою, але вони також виявляли послух Закону господа. Про Авраама сказано: “Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої” (Бут. 26:5). Порятунок, який ми отримуємо по вірі, не звільняє нас від виконання принципів, встановлених самим Господом. Навпаки, їх виконання приносить нам благословення.

     Отже, Закон Божий допомагає людині виявити свою гріховність, віра в Спасителя світу відкриває грішникові шлях до прощення, що відбувається по вірі, і тільки по милості Бога. Але отримане прощення не дає нам права надалі жити, нехтуючи Десятьма Божими Заповідями. Прощення – це подарунок Бога, який неможливо оплатити, а послух Десяти Заповідям – визнання вищого авторитету Бога, Його моральних і духовних принципів.

     Видання "Вічний скарб", грудень, 2010 рік 

 

День Святого Миколая: все почалося сімнадцять віків тому.

Так, як пощастило Cвятому Миколаєві, здається, не пощастило жодному іншому Cвятому. Цей чоловік, який народився ще в III столітті, не залишає світ живих і досі. Його пам'ятають. До іконописних зображень Ніколауса — єпископа в малоазійській провінції Римської імперії Лікія (тепер турецька провінція Мугла), до лику Миколая Чудотворця звертаються з молитвами дорослі. А діти люблять його практично як казкового персонажа, котрий, однак, цілком реально приносить їм однієї чарівної зимової ночі дарунки. Отже, все почалося сімнадцять віків тому. Єдиний син у заможних батьків-християн Ніколаус надумав відмовитись від світського життя і присвятити себе служінню Богові. Одного разу молодий священик довідався, що його земляк — раніше багатій, але нині банкрут — з відчаю хоче віддати своїх трьох доньок в будинок розпусти. Там, на думку батька, вони бодай могли б заробити на життя. Отець Ніколаус вирішує зарадити сімейній трагедії. Вночі в дім доведеного до відчаю чоловіка через вікно він підкидає торбинку із золотом. Отримавши у чудесний спосіб гроші і, таким чином, вже маючи для старшої доньки придане, втішений батько видає її заміж. Історія повторюється тричі. І за третім разом врятованому від ганьби чоловікові вдається підгледіти, хто його таємний благодійник. В постаті щедрого нічного гостя він впізнає отця Ніколауса... Згідно з розповіддю, поданою у «Житії святих», через певний час відомого благодійністю і вірністю Господові священика обирають єпископом Мірлікійським (від міста Мірра в провінції Лікія). В книзі говориться, що архієрей не лише допомагав бідним, хворим, декілька разів рятував несправедливо засуджених на смертну кару, але й чинив чуда. За легендою, він був здатний молитвою вгамувати бурю на морі. Тож вважається покровителем мореплавців. Помер святий приблизно в грудні 345 року, доживши до свого 65-річчя. Грецькі календарі з IX століття згадують про відзначення дня Святого Миколая. З Візантії культ поширився світом. А в середньовіччі у європейських країнах налічувалося до тисячі храмів цього святого. В українських землях вшановують Миколая від початку приходу сюди християнства. Перша згадка про Святого Миколая пов'язана з 882 роком часів Руського Князя Ігоря, коли на одному із київських гербів було вказано Святого Миколая. Кажуть, що коли Святий Володимир, Князь Русі-України в 988 проголосив у своєму князівстві Християнську релігію, він отримав особливе благословення від ікони Святого Миколая. Коли він відвідував Константинополь то бачив і був вражений поклонінню Святому могутнього Візантійського Імператора. Зараз Ікони Святого Миколая на іконостасі українських церков зазвичай розміщують зліва.  Оскільки українці переважно звертаються до ікони Святого Ніколая, або Святого Миколая, Запорізькі козаки часто брали їх на свої "чайки" у якості талісмана, відправляючись у віроломне Чорне море. Гуцули, гірці західної України на честь святих назвали чотири сезони року. Зима, яку звуть Святий Микола, Весна названа Святим Георгієм, Літо – Святим Петром і Осінь – Святим Дмитрієм. Важко визначити, з якого моменту культове свято перетворилося на чарівну дитячу казку. Є очевидний зв'язок між набожним архієреєм і, скажімо, добрим дідом-мандрівником Санта-Клаусом. Згідно з однією версією, років десь так двісті тому до американського штату Пенсільванія завітав святий Ніколас. «Привели» його із собою моравські емігранти. Грудневої ночі маленьким мешканцям містечка Бетлегем він через комини «прислав» дарунки. Юним пенсільванцям це, звичайно, сподобалося. Ніколаус став навідуватися сюди щороку, а потім розширив географію свого благодійництва. Він їздив на санях, запряжених кіньми, а згодом навіть оленями. Його почали називати Санта-Клаусом, а росіяни, перейнявши досвід, запросили його до себе на Новий рік і «охрестили» Дідом Морозом. Святий Миколай дружить з дітьми практично всієї Західної Європи. До них він навідується 5 чи 6 грудня. Іноді — не сам. Наприклад, чеський Мікулаш у «помічники» бере Ангела і Чорта. Добрий дідусь носить із собою книжку, де записані дітки слухняні та неслухняні. Першим дістаються приємні дарунки, а бешкетникам Чорт приносить вугілля. Щось схоже відбувається у Словаччині. Особливо колоритно це виглядає в селах, де Мікулаш з кошлатою бородою, у довгому кожусі та баранячій шапці, з ціпком у руках і кошиком за плечима ходить від хати до хати та тішить малечу. Компаньйон у нього той же, що й у чеського — рогатий паскудний Дідько в кептарі навиворіт. Бряжчить ланцями, потрясає мітлою, погрожує різками. Стра-а-шно! В австрійців чортівська тема у день Святого Ніколауса набрала апофеозного розвитку. Зазвичай 5 грудня на вулицях міст з'являються цілі зграї рогатих, волохатих Крампусів. Вони лякають не лише дітей, а й навіть дорослих. Маски на їхніх «обличчях» часом просто таки розкішно страшні. Крампуси гарчать, кричать, лязгають батогами, дзвенять ланцюгами... Але тут з'являється Ніколаус в єпископському вбранні і розганяє усе це чортівське плем'я. Запановує мир і благодать: Заспокоєні перехожі розходяться у своїх справах, гризучи подаровані святим печиво та цукерки. А у нас, в Україні, усе відбувається тихо-тихо. У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі жадані дарунки. І що характерно — саме ті дарунки, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка. Звідки Миколай знає, що кому потрібно? Взагалі-то напередодні чарівної ночі належиться написати лист-прохання до святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії: Чи то Ангел, чи то яка пташка-невидашка той лист забере. І Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. Але якщо малюк ще цілком не писемний, то святий і так здогадається. А що чекає неслухняних? Ну, таких в Україні геть мало. Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і не довга. А якщо мама й тато дуже попросять Миколая, то попри різочку святий все ж покладе бодай цукерку чи помаранчу. Хіба би дитина зовсім не вірила в чудо. Хіба би не знала й не чула, що є така пісенька, якою можна заслужити милість святого: «Ой, хто, хто Миколая любить, ой, хто, хто Миколаю служить, тому святий Миколай у всі часи помагай». Навіть дорослі іноді «випрошують» невеличкий презент. Кому ж це не приємно. Скажімо, відома українська кулінарка, галичанка Дарія Цвєк у свої 94 роки зізнавалася: «Я й тепер люблю знайти зранку на Миколая під подушкою плитку шоколаду». Мабуть, вона заслужила такої уваги святого уже хоча б своїм рецептом медових «миколайчиків». У корінних галицьких родинах їх ще печуть. Вони дивовижно смачні і симпатичні з вигляду. До того ж довго зберігаються (хоч і без консервантів). Це, очевидно, теж вплив Миколая. Чим не Чудотворець — святий, якого християнський світ не перестає любити майже дві тисячі років?

Релігія суспільства або алкогольна залежність суспільства

Як відомо релігія це особлива форма усвідомлення суспільства а ще включає в себе сукупність моральних норм і типів поведінки,обрядів  культових дій та об'єднання людей в організації: церкву ,  релігійну громаду. В нашому випадку це буде релігія під назвою буде "алкоголь" , а віра буде в напої які містять алкоголь :горілка , пиво , вино і тд....  Алкоголь влився так в наше суспільство , що без нього а ні туди а ні сюди .   Самі яскраві моменти життя проходять з ним , самі гіркі моменти омиваються ним , для того щоб їх забути . За що алкоголь заслужив собі таку честь ? Він немовби переріс у щось більше а ніж просто напої в яких він міститься . Створились безліч обрядів, так як і в релігії,  для прикладу на новий рік обов"язково відкривати шампанське а потім напитись до "срачки", гостям подавати випивку , кожне святковий день не обходиться без випивки ). Ми йому занадто багато приділяємо уваги хотя ми не алкоголіки  по особистостях , ми алкоголіки на рівні суспільства ,суспільний алкоголізм , суспільна залежність від нього . Алкоголіками не народжуються ними стають , так само і суспільні норми суспільства провокують нас до споживання його .Вони дають  знання про моральні норми , обряди , поведінку при споживанні алкоголю , а також люди об"єднуються для того  щоб всі норми використати , придати шану  напою . Як вище написано релігія це особлива форма усвідомлення суспільства , алкоголь це і робить він змінює уявлення про реальність , робить нас смиливішими , веселішим, на подвиги нас тягне , розкутими , балакливим і тд" тепер без нього навіть хлоп на "бабу" не залізе ", та  і баба не дасть так просто без нього . Ці всі особливості випливають коли ми його вживаємо, в період коли ми без алкоголю ми думає як би то створити найліпші умови до споживання його , ми плануємо як і що , або навпаки обдумаємо яким чином його сьогодні не споживати ,оскільки  склались певні умови дівчина , жінка , мама , здоров"я , не хоче бачити тебе п"яного .
 Алкоголь - рушійна сила суспільства, в той час релігія ))  навіщо руйнувати реальність?
чи просто ви ні нащо не здатні без нього ? чи просто ви виконуєте ,
заповіді алкоголю ?? ігноруючи біблійні ?

Сон Божої Матері

Пресвята  Богородиця Діво Марія, Владичице!  Во iмя Отця i Сина, i Святого духа. Амінь!

Коли Пресвята Богородиця в святому місті Іудейськім в місяці березні Сон мала, то сон був страшний і жахливий, про сина свого. Господа нашого Ісуса Христа, дятятка свого дорогого.

Прийшов до не Ісус Христос i говорить їй: “О мати моя улюблена, Пресвята Богородиця! - чи ти спиш, чи так лежиш, що у снi бачила, скажи мені?” Вставши зі сну говорить йому Пресвята Дiва мати: “О сину мій улюблений, дитино моя мила, я чула, бачила сон дуже cтрашний i жахливий проти Тебе, дитя моє миле, не мов би Іуда Скорiонський продав Тебе жидам беззаконно. Взяли Тебе i били. Били  голову Твою святую, не чистими  устами плювали  на Тебе дитино  моя дорога. Уста Твої святi жовчю поливали, списом ребра  Твої пробивали за  для  Крові для спасiння Християнських душ, і по волi Твоїй, вели Тебе на суд при Понтійському Пилаті і судили Тебе на смерть Хресну i по твоїй волi вели Тебе на людне мiсце, на гору Голгофу i розп’яли тебе на хресті i прибили цвяхами. Тодi був великий суд страх три години по всiй землi.

Сонце не меркло, мiсяць перетворився у кров. Никодимi Йосип зняли з Христа тiло Твоє, i плащаницею обвили в новім гробi положили, iти дитино моя Люба, на третій день Воскрес iз мертвих i вознісся на небо i зійдешв ад-пекло,  двері  в Аду розіб’єш  сатану  зв’яжеш і заповіддю  своєю замкнеш  його і  викупиш народ  від  гріха. За нас  грішних  терпів Ти  муки  на хресті,  Господи  наш, Ісусе  Христе  і  сказав  Ісус Христос: "О мати моя улюблена, Пресвята Богородиця, правдивий сон твiй все те прийде до мене!"

Цей  сон  як молитву  молити  сорок днів, цей  сон Пресвятої  Богородиці  знайдено в  святому  місці на горі  оливній  перед образом архангела  Михаїла, що  написаний на  камені  золотими буквами. 

Людина яка не буде вiрити цьому писанню буде проклятаi буде мати вічне горе в  день  судний.

Цей  сон  має таку  силу владу  Божу, що  котра  людина проводить  службу  цого сну  зі  святим серцем  дасть  йому силу і  владу  над супостатом, і  йому  будуть відпущені  гріхи  на сорок  днів,  і буде  спасенний  від мук, і наслідує царство небесне.  А ця людина  яка буде тримати  цей  сон з чистим серцем  то  не доторкнеться  ні камінь,  ні  горе, ні злий  дух,  якщо людина  піде  в дорогу,  і  цей сон  візьме  з собою,  то  щаслива буде  її  дорога, а якщо людина  буде  на суді  і візьме з  собою цей  сон  то вона виплутається  від  суду, і не буде  засуджена, а  якщо починати  якесь  діло прочитати  цей сон  три рази,  і  його Господь  буде  благословити на  добрі діла.

І  ще  в якому  домі  буде цей  сон  святий і будуть  його  комусь читати,  переписувати  з дому  в дім  беде охоронений  від  усякого нещастя.  Котра  жінка вагітна  із  чистим серцем  прочитає  цей сон,  Господь  дасть їй  легкі  роди, здоровя і  довге  життя дитині. А  коли людині  приходить  кончина нехай  прочитає  хтось цей  сон,  або вона  сама,  або цей сон  положити  під голову  то Господь простить  йому гріхи  при смерті,  побачить  Ісуса  Хрита  іматір  Божу-Пресвяту Богородицю  і  будеспасений  від мук  вічних, і наслідує  царство небесне. Послухайте  люди живіть  в любові  між собою і совістю, моліться за  других живих  і  мертвих сповняйте  боже  пісьмо – продовжу  вам життя на  землі,  а за  неправду – уменшу  вам життя. Люди  покайтеся,  бо сонце  і  місяць перейдуть  мимо, а мої  слова  не перейдуть,  протече  вода  ріка  вогнена із Сходу  на Захід і зійде  з  неба  архангел Михаїл  затрубить  у  труби,  і тоді  встануть  живі і мертві прийде  суддя, що  знає  кожного. Праведні  дістануть Царство  Небесне  а грішники  пекло і муки  вічні.

О люди покайтесь!

Сповняйте Боже  письмо,  Воскресення Христове,  читайте, сон  Божої  Матері, службу  Божу  не просипайте, бо хто  службу Божу  просипає, той  на свою душу  гріхів  набирає, бо  сказав Господь: «Всякому  Християнину шість  днів  до роботи  дано,  а сьомий  день  Богу своєму  віддай»

Во  імя Отця  і  Сина, і  святого  Духа. Амінь

Зі святом Воздвиження Хреста Господнього!

Воздвиження Хреста Господнього
Сьогодні православні святкують Воздвиження Хреста Господнього

27 вересня в православній церкві - свято Воздвиження Хреста Господнього.

Зараз хрест - головний символ християнства. Християнські храми увінчані хрестами, кожний християнин носить на грудях натільний хрест і осяяв себе хресним знаменням.

У 70 р. від Р.Х. Ієрусалим був зруйнований, багато священних місць були знівечені і засипані сміттям і розвалинами. Римський імператор Адріан побудував на місці зруйнованого Єрусалиму нове місто, засипав труну Господню землею і поставив над нею ідола, а на місці, де Христос був розіпнутий, збудував храм богині Венері.

У 326 році вісімдесятирічна цариця Олена відправилася до Єрусалиму, щоб відвідати місця, пов'язані з життям Спасителя. Ледве знайшли місце страти Христа, а коли, зруйнувавши побудований на ньому язичницький храм Венери, почали розкопки, то знайшли цілих три хрести. На якому з них був розіпнутий Христос? Єрусалимський патріарх Макарій, який допомагав цариці у пошуках, запропонував випробування. На місце виявлення хрестів принесли жінку, яка знаходилася при смерті, і стали по черзі прикладати до неї хрести. І після дотику до третього хвора зцілилася. Народу навколо зібралося дуже багато, і щоб поклонитися чесному древу Христова Хреста могли всі, патріарх Макарій встав на високому місці і піднімав (воздвигав) Хрест, показуючи його народу.

Люди поклонялися Хресту, вигукуючи: «Господи, помилуй!». Так виникло свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, а світ знову знайшов свою найбільшу святиню.

У свято Хрестовоздвиження в кафедральних соборах здійснюється чин Воздвиження Хреста: відбувається приблизно те ж, що відбувалося в ті далекі часи в околицях Єрусалиму. Співи свята Воздвиження Хреста - одні з найкрасивіших і мелодійний церковних співів.

День Воздвиження Хреста Господнього - день строгого поста.

Большой КАПЕЦ ( накатило резко)

Захочет человек покрестить ребенка--плати деньги.Надо похоронить человека как положено---плати.Прейскуранты висят на стенах. Хотьбы в качестве рекламы повесили "....гибкая система скидок". А из чего исходят слухи,что с батюшкой лучше не сориться а то свечку за упокой поставит и молитву прочитает нужную. Интересно.Молитва---обращение к богу. А если нету денег? Для голодранцев  религия закрыта.
             Католическая церковь---обвиняют пасторов в гомосексуализме.На весь мир прославились. Ватикан---целое государство в государстве.Азачем это все?
             Настоятель Глинской Пустыни на крутой тачке с донецкими номерами летает.Это монах. Даже границы не существует для них. Если таможня хочет посмотреть чем загружена машина (а она правда загружена) в ход идут слова проклятия антихристов. А человек сказал только: "Откройте пожалуйста багажник".
               Мы забыли с чего все начиналось. Был нормальный человек, который учился в Тибете целых 13 лет.Потом  пешком несколько лет шел домой. Начал лечить людей. Немного влез в политику, поскандалил с первосвященниками и тут его хлопнули. И убрали профессионально. Накапали Понтию Пилату. Тому было наплевать на законы подчиненных и тем более другой страны. Но заткнуть не смог их. Хотел быть не причем(--я умываю руки...). Но бездействие---тоже преступление.
               Пророк Мухамед переворачивается сейчас в гробу (или где он там) с его именем совершаются теракты. Талибы,Алькаида(между прочим студенческое движение в прошлом вроде) творят беспредел. Брехня.Большая политика и кучка главных мгнатов мира планируют все это. И опять же---с чего начиналось.С оборванца ходившего в толпе и лечившего толпу,возможно предсказывающего чего-то там(а что--одному Нострадамусу можно?). Что с пророком сталось не знаю--коран не читал. Не в этом дело. А в том как этим сейчас пользуются все кому не лень и как попало.
              Безпредел  религиозный---есть безпредел всего мира. Вот и дождемся мы новых Соддома и Гомору. Только на этот раз не два города пострадают. Таких Соддомов и Гомор--   целый земной шар.

Українці, - розумні люди

 

 


Починаються вибори до місцевих рад та вибори голів. Нова злива інформації впаде на голову бідного виборця. Невже по виборах не стане нарешті жити краще? Невже не з’являться нові робочі місця? Чому ростуть ціни? За кого віддати свій вже підірваний безкінечними дебатами голос? До якого бога молитися?

Славні князі наші і славні гетьмани, славні козаки і січовики, славні вояки УПА і добрі українці зазвичай просиналися до схід сонця, робили розрух, тобто вранішні фізичні вправи, обливали тіло холодною водою і молилися до сонця, що сходило, звертаючись до Бога. Розумні люди і сьогодні приблизно так чинять, християни різних обрядів і патріархатів, православні християни і огнищани, рунвірівці і рідно віри.

Але чия молитва скоріше дійде до бога? Хто це знає, чий священик? Складно не згодитися зі словами Донцова, що віра більше важить ніж розум. Але історія визвольних змагань вчить нас, ще з часів козаччини, що воювати за віру можна, але нашій нації це йде лише на шкоду. Нас важко розгойдати, але не можна зупинити. Ми, українці, багато чому навчили москалів. Час вже чомусь корисному і в них навчитися. Ходили вони і ходять у походи під гаслом: «За вєру і атєчєство!» А вірять вони, то царю, то Президенту і це гасло їх «заводить». Час вже нам, українцям, повірити, що ми є трішки іншими. Тому це гасло, що згуртовує росіян, - українців зовсім роз’єднує. У росіян пишуть «о», але читають «а». І в цьому випадку галасуючи: «За вєру і атєчєство!», росіяни борються за державу. Українці частіше як пишуть, так і читають. І прийнявши гасло «За віру і батьківщину», українці завжди суворо його починають дотримуватися, причому саме в такій послідовності, як записано, і воно заводить нас на манівці. Чому? Бо гасло нації мусить об’єднувати націю, додавати їй сил. Тобто ми маємо не протиставляти віру і розум, а сумувати їх.

Пам’ятаймо головне! Українців ніхто і ніколи не завойовував, принаймні за останню тисячу років. Усім завойовникам, починаючи з татаро-монгол, вдавалося стравити нас між собою і в переможців знесилених забрати їх перемогу собі. Чому ми животіємо у вільній Україні?

Треба віддати належне націоналістам, зокрема Олегу Тягнибоку. Він правий, кажучи, що окупанти загарбали Україну у двадцятих роках минулого століття і досі сидять на нашій шиї. Але свободівці шукають персоналії, а їх немає. Загарбник створив Систему на базі елементарної арифметики. Система ідеальна і живе сама по собі і після смерті Союзу, бо вона безвідмовна. Вона міцно тримається на двох простих гаслах:

  • Розділяй і володарюй!

  • На раба має бути три прораба!

Хоч перед розвалом Росії радянської в ній було втричі менше людей з вищою освітою ніж у Японії, та в 1,5 рази менше, ніж у американців, але Віктор Федорович правий у тому, що скорочує кількість вишів. Системі розумні не треба. Навіщо вчити студента за гроші вищій математиці, коли сама система базується на арифметиці другого класу.

Наприклад: в Україні безробіття, але кожне підприємство платить у бюджет половину фонду зарплати. Якщо врахувати, що з тої самої зарплати людина теж платить податки, то напрошується висновок, що єдиний реальний вихід, це тіньова економіка. Зарплата в конвертах задовольняє керівників різних рангів і працівників. Але де нема закону, - там панує злодій. Але злодію, для заробляння грошей виробництва не потрібні. Йому головне, аби були люди. А маючи їх, гроші він заробить стравлюючи та дурячи їх.

Як побороти систему, коли на кожного працівника припадає по три чиновника державних. Але «Свободі» того мало. Колись Святослав прорахувався назвавши грекам чисельність своєї дружини. Греки на русича-українця послали десять своїх воїнів і програли. Але і Святослав до Києва не доїхав. Бо дуже послабив, знекровив свою дружину. І сьогодні нібито націоналісти за духом, розбрідаються партії по різним церквам готуючись до самознищення. То може варто взяти в москалів гасло і змінити його, аби воно і нам підходило і часу. І буде воно звучати «За Україну і Українців!». Чи навпаки.





0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

50%, 1 голос

50%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Свято славних первоверховних апостолів Петра і Павла

Первоверховні апостоли Петро і Павло.

12 липня православна церква відмічає День славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Цього дня закінчується Петрів піст.

Апостол Петро - уродженець міста Вифсаїди, брат апостола Андрія, жив зі своїм сімейством в Капернаумі і займався рибальством. Звали його Симоном, а ім'я Петро (що означає камінь) він отримав від Ісуса Христа. Життя Петра висвітлене в Євангельському оповіданні більше інших апостолів тому, що він увесь час знаходився поряд з Христом, особливо сильно був прив'язаний до нього. Він перший беззастережно вірить в Божественне послання Господа. За це він був удостоєний особливої близькості до Господа. 

Христос, затвердивши Петра в апостольському званні, триразово повторив: "Паси овець Моїх". І Петро став одним з найсміливіших проповідників Євангелія. Вже в день П'ятидесятниці він обернув в Христову віру спочатку 5000, а потім ще 3000 чоловік.

Петро прославився багатьма зціленнями, а в Іоппії воскресив з мертвих Тавіфу, безтрепетно свідчив про Христа перед начальниками іудейськими і судом синедріону, був двічі заточений в темниці, прирікався на смерть, але після дивних звільнень ангелом не залишав свого проповідницького подвигу. Він побував в різних країнах Сходу і Заходу і, нарешті, мученицьки помер в Римі приблизно в 57 році. Засуджений до розп'яття на хресті він попросив розіпнути його вниз головою, вважаючи себе негідним померти, як Господь.

Апостол Павло носив ім'я Савл, що означає той, що "випросив", "вимолив", і тільки через деякий час після звернення до Христа став називатися Павлом. Він був родом з Тарсу, жителі якого користувалися правами римських громадян. Виховувався при Гамаліїлі, відомому іудейському законовчителі того часу. Савл виріс несамовитим захисником вітчизняного закону і батьківських надбань. Євангельська проповідь апостолів викликала його гаряче обурення і він став одним з головних їх гонителів. 

Апостол Павло, як і апостол Петро, багато потрудився в поширенні Христової віри і справедливо шанується разом з ним "стовпом" Церкви Христової і первоверховним апостолом. Вони обоє мученицьки померли в Римі при імператорові Нероні, і їх пам'ять святкується в один день.

Тут ось мужик пише правильні речі про сотонізьм

Почем сатанизм для народа? Засилье гадания, гороскопов, нумерологии и кашпировских на телевидении повергает в шок не только практикующих христиан, но и всех остальных людей с признаками здравого смысла.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4c1763ea90344/

Підписуюсь під кожним словом.

Молитва

Господи, Боже наш! Царю над царями! Царю неба і землі, твердиня мого життя! Перед Тобою, що дозволив мені дожити до дня сьогоднішнього, складаю я звіт. Господи мій, перед Тобою і Твоїм поглядом мої зобов'язання і справи... Дозволь мені бути першим у Святій Битві в цей день, не залишай мене ні в прямуванні по шляху істинному, ні в помислах.

Зміцни в мені любов до моєї Нації, щоби міг я в її інтересах і навіть проти її волі рятувати її від Твоїх ворогів.

Господи мій, ниспошли мені щастя дожити до Перемоги, але якщо це занадто багато, то сподоби мене козацької смерті, дай мені можливість померти за Тебе й Україну, щоб душа моя могла служити Тобі во віки віків, а моя кров щедро оросила поля моєї Батьківщини; щоб ті, хто прийде після нас, звернувши свій погляд на наші справи і могили, могли сказати: "Вони впали за Бога, Україну, Свободу..."

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.