Релігія, віра - чи не одне з найголовніших питань людства, від якого залежить шлях розвитку кожної держави і нації зокрема. Хоча декому здається, що сьогодні, у годину домінування жадоби збагачення і матеріалістичних уявлень про світ , релігія вже не має ніякого значення та це далеко не так, тому що не раз саме віра, є головною причиною індивідуальних, суспільно-економічних чи політичних дій та вчинків. І як це не парадоксально, сьогодні на захист віри виступає сама... наука. Торсіонні поля, фізичний вакуум, море Дірака та інші наукові теорії і терміни вже підвели людство до потаємної межі розуміння світу за якою - усвідомлення Всесвіту як цілісної живої, самоорганізованої системи, гігантського антропоса - Роду те про що говорили наші предки. З досвіду ми знаємо що кожна система має свій оптимальний шлях і швидкість розвитку (яблука достигають літом, а не весною), те саме стосується і системи нація. Кожному народу притаманний свій шлях розвитку і своя віра, бо саме Віра виступає тією глобальною основою життєдіяльності нації в цілому і кожної людини зокрема. Від віри залежить спрямованість на успіх чи поразку, чи буде людина захищаючи свій Рід стояти на смерть чи здасться без бою. Отже настав час подивитися правді у вічі і поговорити про Рідну Віру українців-русичів. У часи імператора Костянтина його мудрі міністри порадили йому взяти ідеологію християнства як універсальний засіб приборкання візантійських рабів, нескорених держав та народів через проповідь не "насильства" і "любові". Політика подвійної моралі, ницість і підлості цієї ідеології замінила етнічні розуміння сили, звитяги і добра а отже і Бога в різних народів. Заради "світла і любові" вирізалися цілі етноси, в ім'я мудрості і справедливості палилися священні книги з споконвічними знаннями про природу і всесвіт. Щоб захопити у свої лави більше "рабів Божих", свята "усікновенія, смерті чи виходу з Єгипта" підтасовувалися під споконвічні життєдайні обряди предків. Так замість живої духовності яка будувалася на особистому переживанні і відчутті Бога прийшло моралізаторство, ритуалізм і догматизм який до сьогодні не має нічого спільного з істиною вірою. Спочатку куплені греки а сьогодні їх вірні послідовники втовкмачують у голови українців як їм потрібно жити і пересічний парафіянин навіть не замислюється, що в його народу є своя священна історія, свої спасителі і пророки, знання які набагато древніші, а головне пристосовані саме для нього і його потреб (що рибі добрі те котові смерть).

Український народ втративши Рідну Віру втратив духовний стержень і потребу свого існування. Кожна нація як елемент планетарного суспільства виконує притаманну лише її роль і функцію, підміна якого приводити до непотрібності цього елемента. Втративши більшу частину волхвів - рідних священиків, які як ніхто знали душу свого народу, ми втратили знання про подальший шлях розвитку свого етносу і почали загнивати, як дуб без коріння і гниємо вже тисячу років і тисячі сект шматують душу українського народу заради грошей заводячи його в духовні манівці. І ніякі політичні та економічні реформи не допоможуть нам прорости і стати з колін це може зробити лише справжня Рідна Віра. Що ж таке істинна Рідна Віра? Рідна Віра українців-русичів це система знань про взаємодію космічних, планетарних і земних сил та їх вплив на розвиток людства. Різного роду енергії, поля, ефекти чи явища усвідомлювалися нашими предками як множинні прояви (Боги) єдиного (Роду). Спостерігаючи за земною природою, сузір'ями і планетами, волхви склали цілісну систему знань - Веди яка відображала усі нюанси "космічної біоритмології", саме тому більшість обрядів була підпорядкована певним астрономічним датам. Головною з принципових відмінностей древньої Рідної Віри від сучасного християнства та реформованих неорідновірських течії полягає у тому що не існувало чіткої грані між релігією і магією як частинами вчення. Кожен язичницький релігійний обряд містив у собі набір магічних дій, спрямованих для досягнення певної мети і навпаки, кожна магічна дія виступала звертанням до сили одного з Богів підчас якої психічна енергія народу, підсилена відповідним впливом космічних сил направлялася на його духовний розвиток, що виливалось у дивовижні прозріння і живе відчутя Бога. Таким чином, кожен жрець повинен бути магом, а кожна людина, що практикує магічні мистецтва, - служителем того чи іншого бога. В той час як сучасні священики не усвідомлюючи істинної суті свого вчення, підмінюють глибинне розуміння істини і законів Права "святим читанням" різних талмудів і писань.

Політеїзм Рідної Віри - явище набагато складніше, ніж ми звикли вважати. Насамперед слід усвідомити суто термінологічну проблему, що означає саме слово "бог"? Чому у іменах одних богів ця приставка є а у інших немає? Для прикладу Сва-рог, Ра-рог і Даж-бог, Стри-бог . Так А. Платов у книзі "Магічні мистецтва древньої Європи" подає прадавнє північне слово reginn, чи rogn, (порівняй - рог, ріг), що вживалося для позначення суто язичницьких божеств. На сучасні європейські мови reginn перекладається як "божество" чи "бог" в той час як древнє reginn/rogn етимологічно означає скоріше "Сила", ніж "Бог". З іншого боку, майже напевно слово "ріг" пов'язане із древнім загальноєвропейськом ri/rig /rex - "священний володар, король, володар". Про це говорить і М. Ткач у книзі "Володимирові боги": "Персонаж який стояв на вершині божественної піраміди поставав в іпостасі одноликого (цільного пр. авт.) або Однорога". Видається доречним згадати і про священний ріжок, необхідний атрибут язичницького обряду і те що відомі Ріг-Веди це знання про Богів, Сили, Володарів. Усе це дозволяє провести тотожність між rogn-рог і древньоіндіїським bhagan та авестійським baga що на українські мові звучить як "бог" "пан", "наділяючий", "володар"(М.Ткач). Древнє визначення богів як "сил" (значення терміна reginn), черговий раз підтверджує що так зване "багатобожжя" насправді - знання про багато сил або знання про різноманітність Сили. Таким чином політеїзм Рідної Віри, усупереч профанічні думці (яку пропагують ті ж самі попи), аж ніяк не є безглуздою спадщиною диких часів а навпаки виступає як досконала система розуміння себе і світу. В той час як будь-який монотеїзм є спрощенням і деградацією древнього системного бачення світу із штучним виділенням лише однієї "сили" із властивого світобудові розмаїття. (С)

God
     Бог

God is a concept
     Бог це поняття,
By which we measure
     яким ми вимірюємо
Our pain
     наше страждання.
I'll say it again
     Повторю це ще раз:
God is a concept
     бог є поняттям,
By which we measure
     яким ми вимірюємо
Our pain
     наш біль...

YeahI don't believe in magic
     Я не вірю в магію,
I don't believe in I-ching
     Я не вірю в І-Цзін*,
I don't believe in Bible
     Я не вірю в Біблію,
I don't believe in tarot
     Я не вірю в таро**,
I don't believe in Hitler
     Я не вірю в Гітлера,
I don't believe in Jesus
     Я не вірю в Ісуса,
I don't believe in Kennedy
     Я не вірю в Кеннеді,
I don't believe in Buddha
     Я не вірю в Будду,
I don't believe in Mantra,
     Я не вірю в мантру***
I don't believe in Gita
     Я не вірю в Ґіту****,
I don't believe in Yoga
     Я не вірю в Йогу,
I don't believe in kings
     Я не вірю у правителів,
I don't believe in Elvis
     Я не вірю в Елвіса,
I don't believe in Zimmerman
     Я не вірю в Ціммермана,
I don't believe in Beatles
     Я не вірю в Бітлз.

I just believe in me
     Я вірю тільки в себе,
Yoko and me
     в Йоко і в себе,
And that's reality
     і це дійсність...

The dream is over
     Мрії закінчилися,
What can I say
     що я можу сказати...
The dream is over
     Сон урвався.
Yesterday
     Зовсім недавно.
I was the Dreamweaver
     Я будував повітряні зАмки,
But now I'm reborn
     але тепер народився заново.
I was the Walrus
     Я був відомий як Морж,
But now I'm John
     але тепер я Джон.
And so dear friends
     Отже, любі друзі,
You'll just have to carry on
     просто займіться своїми справами...
The dream is over
     Мрії закінчилися.

C Л У Х А Т И

* Китайська Книга Перемін, що використовується для гадання
** карти таро
*** медитативна молитва (гімн) в індуїзмі і буддизмі
**** Бгаґават-Ґіта - один зі священих текстів індуїзму

Особливо доставляють деякі коментарі під відео на ютубі. Наприклад:

Російський академік Володимир Арнольд ще наприкінці ХХ століття сказав, що у майбутнє дивиться похмуро, тому що бачить настання нової ери обскурантизму і невігластва. З кожним роком видно, як слова вченого збувається - навколо повальна дебілізація населення і настання ери повного мракобісся, з яким скоро навіть вигадкам буржуазії про Середньовіччя буде важко зрівнятись.

Стаття з УНІАН, друкується зі скороченнями, для роздумів.

Кирил розвінчує культ споживацтва в найрізноманітніших його проявах, поглядаючи на годинник за 30000 євро... Чи не краще нам жити за різними годинниками?..

Ось вона, колосальна вага деталі! У політиці, у справах церковних та справах світських. А разом – у житті земному загалом.

Скільки зусиль було вкладено в підготовку візиту Патріарха Кирила до України! Готувалися церковники, працювала потужна російська пропагандистська машина, суєтилися політики по обидва боки кордону, посильний внесок робили олігархи різного масштабу.

І ось достатньо було Його Святійшеству задерти рукав, аби глянути на годинник... За коротку мить фотокамера встигла зафіксувати сам годинник. І колосальні зусилля виявилися значною мірою перекресленими. Завдяки Інтернету за лічені хвилини мільйони людей відкрили для себе, що Його Святійшество носить годинник фірми Breguet вартістю приблизно в 30 тисяч євро.

Філіппіки “безудержному потреблению”

Звісно, на перший погляд, нічого грішного в цьому немає. Зрештою, Патріарх Кирил не є найбіднішою людиною в Росії, і ніде, ніякими церковними канонами не заборонено священнослужителеві користуватися супердорогим годинником. Питання, зрозуміло, в іншому.

Звісно, ідеться про віру. Віру в Бога. А також віру, точніше – довіру до того, хто покликаний зміцнювати цю віру в людях, нести слово Боже до них. Вона або є, або її нема.

Коли Його Святійшество виходить до тисяч людей, які стоять під пекучим липневим сонцем на вулицях у столиці, а ще мільйони чекають перед телевізорами, і з болем у голосі починає говорити про загрозу “безудержного потребления”, а потім ці ж люди бачать на його руці годинник за три десятки тисяч євро, довіру до духовної особи це аж ніяк не зміцнює.

Треба визнати, якби навіть Патріарх Кирил, ніколи й словом не обмовився про загрозу цього самого “безудержного потребления”, то й у цьому разі недешевий годинник легендарної швейцарської фірми, м’яко кажучи, погано в’яжеться з образом пастиря людських душ, для якого Духовне має бути апріорі вищим за всі блага цього світу, іншими словами – за Матеріальне.

Однак Його Святійшество, крім усього, багато й охоче розвінчує сучасний культ споживацтва в найрізноманітніших його проявах.

Його проникливий погляд звертається до всіх, хто дивиться прямий ефір за участю Патріарха на найрейтинговішому українському телеканалі – “Інтер”, а голос возноситься проти “потребления”: “Процессу потребления нет предела. Можно купить один самолёт, другой, третий. Но что это значит по отношению к обществу? Земля не способна выдержать такой проект. А значит, поддерживать его – грех. Бог просто не дал нам таких ресурсов. Потому очень важно научиться христианской аскезе – победе над своими страстями, инстинктами».

«Если все общество встанет на путь безудержного потребления, то Земля наша этого не выдержит. Уже доказано, что если средний уровень потребления всего мира будет таким, как сейчас в Соединенных Штатах, то оставшихся ресурсов хватит на 4045 лет», – попереджає він телеглядачів.

Печаль Патріарха викликає, зокрема, й те, що “ безудержный потребительский инстинкт, овладевающий сегодня все большим числом людей, на самом деле лишает их обычной радости от приобретения каких-то вещей. Возникает аномальная ситуация, когда человек, поддаваясь рекламе, моде, начинает гнаться за последними моделями мобильных телефонов и автомобилей”.

Предстоятель РПЦ дуже тонко відчуває страждання людей від цього: «У человека возникают совершенно другие уровни удовлетворения. Например, он получает удовлетворение от того, какое место в списке журнала Forbes он занимает, и переживает как личную трагедию, если по этому списку он опускается вниз».

Навіть у нинішній економічній кризі Патріарх бачить певний позитив. На його думку, криза може стати «встряской», в которой сегодня нуждается западноевропейская цивилизация, весь благополучный западный мир”. «Кризис может в этом смысле научить людей сдержанности, научить рачительно относиться к своим финансовым возможностям. Но самое главное – он учит христианской аскезе, умению управлять своими инстинктами и страстями».

А ось на зустрічі зі студентами українських духовних навчальних закладів він спрямовує своє гнівне слово проти сучасних супермаркетів та торговельно-розважальних центрів: “Супермаркет, где можно отдохнуть, поесть, покататься на коньках, – вот храмы XXI века. Храмы-развлекаловки, которых в Москве больше остальных общественных заведений. Поэтому напрасно некоторые думают, что люди пойдут в настоящие храмы в массовом порядке”. “Деньги стали символом благополучия и гарантией свободы, власти. Но это иллюзия, возникшая на волне расцвета общества потребления”, – продовжив він.

А ось на кіностудії Довженка, зустрічаючись з інтелігенцією, він знову повертається до наболілої теми. Як зауважило одне з Інтернет-видань, “тогда Святейший был еще беспощаднее к идеологии безудержного потребления”. “Как-то я спросил одного очень богатого человека: «А вы испытываете удовольствие от новой вещи?» Он улыбнулся: «Только в тот момент, когда подписываю чек». Безудержное потребление снимает радость обладания новой вещью. У человека, заболевшего этой страстью, теперь другие способы удовлетворения, например, место в списке журнала «Форбс». Я понимаю, что у каждого свои игрушки, но некоторые из них опасны. Бог не дал нам ресурсов, чтобы всем жить так. А колоссальные диспропорции в потреблении – грех”.

Переконливо? Переконливо, кажуть собі люди, ті самі мільйони людей в Україні, які слухали Пастиря в телеефірі, ті люди, які “інтелігенція на кіностудії Довженка”, які “студенти духовних закладів” та багато інших. Але тут же їхній погляд падає на годинник за 30 тисяч євро. І вони запитують себе: даруйте, а хіба це не та сама “игрушка” (пам’ятаєте, “последние модели мобильных телефонов, автомобилей” і так далі?), про які Патріарх же казав “некоторые из них опасны”? А оскільки такої “игрушки” у мене немає, чи не формує мій духовний Пастир ті самі “колоссальные диспропорции”, які сам же називає “грехом”?

«Личный пример – это то, без чего священник не может нести служение»

Так і виникає безліч запитань, які руйнують довіру до Пастиря. Він же бо сам неодноразово казав про те, наскільки важливо священнослужителю особистим життям навчати людей віри, зміцнювати Віру.

«Личный пример – это то, без чего священник не может нести служение», – подчеркнул патриарх. Как отметил он, в наше время, когда люди перестали верить словам, жизнь священника – постоянная проповедь делом».

Ну і яка ж тут “проповедь делом” виходить із життя Патіраха Кирила, запитує себе вірянин? І це вже не кажучи про ті каверзні питання не так філософського плану, які доводиться відганяти від себе: “А коли я опускаю свої десять (двадцять чи сто) гривень у скриньку “на будівництво храму” чи купую свічку, щоб поставити її з молитвою за здравіє Патріарха, куди йдуть ці кошти? Таки на храм чи…”

Можливо, ви запитаєте автора: а при чому тут створення української помісної церкви?

Для багатьох людей, переконаний, таки “при чому”. Нехай для різних людей – по-своєму.

Везіння та щастя духовних поводирів у всьому світі полягає в тому, що багато людей ідуть за ними (буде це церковне життя чи партійне будівництво) – бо просто вірять їм. Вірять не аргументам, не цифрам чи фактам, а, так би мовити, “взагалі”. Тому, що вони здаються їм красивими, духовними, енергійними (політтехнологи, яким доводиться мати справу з вождями та масами, як відомо, називають це харизмою).

Але в цьому ж і біда духовних поводирів. Коли якась деталь, якась дрібничка, щось нібито другорядне й неістотне похитне цю віру, людей можуть перестати переконувати і цифри, і факти, і вчинки. І тоді той, кому досі вірили на слово, хоч кинеться зі скелі в прірву, та людям стоятиме перед очима той самий годинник, і скажуть: не вірю… Іншими словами, коли Його Святійшество каже, що помісна церква в Україні таки є і не треба сушити собі цим голову, то можливо, над цим варто все-таки подумати, запитують ці люди себе...

Патріарх Кирил, до нас, як у свою вотчину їхав. Звик, що в Росії під час візиту до провінції ніхто б ніколи не наважився сфотографувати того годинника, не кажучи вже про те, щоб усім ці фото показати. Тож і до нас із тією самою впевненістю їхав. Мовляв, хто посміє. Ось якби намірився їхати до Європи чи Штатів, заховав би того годинника подалі. На час поїздки, звісно. То, виходить, ми таки для нього таки вотчина?


Глава РПЦ Патріарх Кирил

Олександр Калініченко, УНІАН

Ми живемо в епоху підміни понять. І нам підмінили основне. Нам підмінили віру. Хіба варто було замінювати поклоніння чоловічій справедливості і мужності та жіночому материнству та відданості на культ чоловіка, що фактично не має в собі якостей чоловіка. Може таки не варто підставляти другої щоки, якщо здатен захистити себе та близьких, може не варто терпіти наругу, за яку потім бог покарає поганого пеклом, а ображеного помістить в рай за цю наругу. І чому саме бог повинен піклуватися про кожну дрібницю в твоєму житті? Чи може ти сам не здатен подбати про себе? Кому потрібен такий бог? Кому потрібні люди, що готові знести будь-що, аби потрапити до раю. Сильна людина не потребує суцільної опіки богів. Вона має їх приклад, приклад героїчного, справедливого життя. Хто в цьому сумнівається нехай перечитає народні казки, що любили ми і люблять наші діти. Всі ці казки побудовано на язичницьких традиціях. Я особисто в жодній з казок не зустрічав проявів християнського бога. І билинні богатирі не вклякали перед змієм, підставляючи другу щоку, але боронили свою землю та свій нарід. І після цих казок ми хочемо повністю перевернути світ наших дітей. Відібрати в них "казковий" героїзм та справедливість і віддати їх в руки бога, що не є нам близьким, що не має з людьми нічого спільного. В світі сильних людей є добре і не сильним. Сильні люди завжди добрі. Їм немає чого боятися. Слабка людина часто буває злою. Злою через свою несилу. Тому і спотворюється світ із прекрасного язичницького в християнський покруч. В світ де панують підлість та зрада, що прикриваються Біблією, як непробивним щитом. То може не треба лікувати понівечені морально душі християнськими догматами? А може ліпше розвивати міцний дух за допомогою розвитку тіла. Не дарма прадавні елліни так пишалися красотою людського тіла. Не дарма існував культ прекрасної статури. І не стало це на заваді розвитку наук та мистецтв на противагу прихильникам астенічного назаретянина, що як відчайдушніше гальмували прогрес та нищили провідних "єретиків". На противагу природному стало неприродне. Язичницькі боги не мислили себе без людей, християнський бог спокійно обійдеться без них. Слов'янські боги є пращурами слов'ян, християнський бог є творцем людини. Традиційні боги не судять людей та їх дії, вони прагнуть справедливості та залишають свободу вибору, християнський бог суддя за своєю сутністю (пригадайте вислів "бог тобі суддя" та страшний суд). Особливе місце в християнстві займає першородний гріх. Та що ж може дати людям релігія, де жінка вже є винною тим, що вона є жінка. Чом вона у відповіді за Єву. Це вже не релігія, це Коза Ностра.  Що нам дало християнство за останні 2000 років? Релігійні війни. Не було війни між прихильниками Перуна та прихильниками Перкунаса "за віру", але була війна християн з християнами та між представниками подібних "світових" релігій. Хто закликав на "святу" війну "в ім'я бога"? Хто звершив Варфоломіївську ніч? Чим Варфоломіївська ніч ліпша за Кришталеву? Релігійні міжусобиці. Україна яскравий приклад внутрішньо християнських сварок, що навіть дуже активно виносяться на люди. Скільки богів є в християн? Якщо порахувати всі конфесії, то богів цих буде не менше ніж в римському пантеоні. Хіба варто вірити цим намісникам Христа, якщо вони так віддано борються за владу та майно? Мільйони знищених на ватрах інквізиції та скалічених і вбитих в хрестових походах. А не звідти почався голокост, хай не на расовій основі, але не менш жахливий? Щоб планомірно винищувати світочів науки та мистецтва треба було мати неабияку силу нездорового цинізму. А ще більше треба мати нахабства тепер, щоб засуджувати голокост. Хто вів людей в хрестовий похід як не церква? Хто зіграв на жадобі наживи, прикривши все це "богоугодною" метою. Розтоптану жіночу гідність. Хто звинуватив жінку у нездійснених гріхах? Хто назвав її грішною від народження? Для чого існував "Молот Відьом"? Чому святе материнство не ватувало такої поваги та захоплення як невиразний син божий? Чому жінка опинилася лише дітородним механізмом? Було порушено баланс чоловічого та жіночого. І тепер ми спостерігаємо наслідки цього зміщення. Безліч феміністичних організацій, що займаються лише вигукуванням феміністичних гасел та скандальними акціями (навіть до підтримки гомосексуалістів), жаліються на притискання з боку чоловіків. Тож нехай подякують прекрасній святій церкві, що поставила їх на коліна, що змусила весь "християнський" світ вважати жінку нижчою особою. Примусове навернення. Прадавній язичник мав на меті нагодувати та виростити дітей, захистити своє майно, створити щось для нащадків. Останнє, про що він думав, як навернути в свою віру сусіда (якщо взагалі думав). Християнство поставило питання про християнізацію світу за головне. "Вогнем та залізом" хрестили наших пращурів. Хрестили не жаліючи нікого. Хрестили насильно. І тепер нас охрищують. Тихенько, непомітно, за допомогою ЗМІ, преси, політиків та знаменитостей. За допомогою різних конфесій, сект та братств. Нав'язують чужу віру, і ми піддаємося. Кількість понад якість. Що є головним для християнства? Здається - бути першим. Мати найбільше віруючих, найбільше храмів, найбільше священників. Але більше ворог кращого. Маса християн - це люди, що дуже непевно уявляють те, в що вірять. Напіввіруючі і напіватеісти. Та здається церкві це до вподоби. Християнство як було, так і лишається релігією калік, знедолених та слабких розумом. Це не моя релігія. Це релігія не мого народу. Заповіді? Жодна із 10 заповідей не є винаходом християнства. Всі вони взяті від попередників, всі вони були до християнства і всі вони залишаться по ньому. Кожна нормальна людина буде дотримуватися їх не зважаючи чи існує бог, чи ні. Святих отців. Та чи таких вже святих? Часом вони виявляються найзвичайнішими гомосексуалістами та збоченцями. Часом вони мішають світськи та духовні справи, що ми бачили під час виборів в Україні.  То що ж тоді дало нам християнство, окрім можливості лицемірити "в ім'я бога" та творити аморальні справи заради "божої" справи? Що воно дало нам взамін знищених єретиків та вбитих "відьом"? Заради чого замінено славетних та переможних богів та давні традиції на новомодну ідею непротивлення та сліпої покірності? Кому це вигідно?

(C) Doberman

Воздвиження Хреста Господнього Сьогодні православні святкують Воздвиження Хреста Господнього

27 вересня в православній церкві - свято Воздвиження Хреста Господнього.

Зараз хрест - головний символ християнства. Християнські храми увінчані хрестами, кожний християнин носить на грудях натільний хрест і осяяв себе хресним знаменням.

У 70 р. від Р.Х. Ієрусалим був зруйнований, багато священних місць були знівечені і засипані сміттям і розвалинами. Римський імператор Адріан побудував на місці зруйнованого Єрусалиму нове місто, засипав труну Господню землею і поставив над нею ідола, а на місці, де Христос був розіпнутий, збудував храм богині Венері.

У 326 році вісімдесятирічна цариця Олена відправилася до Єрусалиму, щоб відвідати місця, пов'язані з життям Спасителя. Ледве знайшли місце страти Христа, а коли, зруйнувавши побудований на ньому язичницький храм Венери, почали розкопки, то знайшли цілих три хрести. На якому з них був розіпнутий Христос? Єрусалимський патріарх Макарій, який допомагав цариці у пошуках, запропонував випробування. На місце виявлення хрестів принесли жінку, яка знаходилася при смерті, і стали по черзі прикладати до неї хрести. І після дотику до третього хвора зцілилася. Народу навколо зібралося дуже багато, і щоб поклонитися чесному древу Христова Хреста могли всі, патріарх Макарій встав на високому місці і піднімав (воздвигав) Хрест, показуючи його народу.

Люди поклонялися Хресту, вигукуючи: «Господи, помилуй!». Так виникло свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, а світ знову знайшов свою найбільшу святиню.

У свято Хрестовоздвиження в кафедральних соборах здійснюється чин Воздвиження Хреста: відбувається приблизно те ж, що відбувалося в ті далекі часи в околицях Єрусалиму. Співи свята Воздвиження Хреста - одні з найкрасивіших і мелодійний церковних співів.

День Воздвиження Хреста Господнього - день строгого поста.

Захочет человек покрестить ребенка--плати деньги.Надо похоронить человека как положено---плати.Прейскуранты висят на стенах. Хотьбы в качестве рекламы повесили "....гибкая система скидок". А из чего исходят слухи,что с батюшкой лучше не сориться а то свечку за упокой поставит и молитву прочитает нужную. Интересно.Молитва---обращение к богу. А если нету денег? Для голодранцев  религия закрыта.
             Католическая церковь---обвиняют пасторов в гомосексуализме.На весь мир прославились. Ватикан---целое государство в государстве.Азачем это все?
             Настоятель Глинской Пустыни на крутой тачке с донецкими номерами летает.Это монах. Даже границы не существует для них. Если таможня хочет посмотреть чем загружена машина (а она правда загружена) в ход идут слова проклятия антихристов. А человек сказал только: "Откройте пожалуйста багажник".
               Мы забыли с чего все начиналось. Был нормальный человек, который учился в Тибете целых 13 лет.Потом  пешком несколько лет шел домой. Начал лечить людей. Немного влез в политику, поскандалил с первосвященниками и тут его хлопнули. И убрали профессионально. Накапали Понтию Пилату. Тому было наплевать на законы подчиненных и тем более другой страны. Но заткнуть не смог их. Хотел быть не причем(--я умываю руки...). Но бездействие---тоже преступление.
               Пророк Мухамед переворачивается сейчас в гробу (или где он там) с его именем совершаются теракты. Талибы,Алькаида(между прочим студенческое движение в прошлом вроде) творят беспредел. Брехня.Большая политика и кучка главных мгнатов мира планируют все это. И опять же---с чего начиналось.С оборванца ходившего в толпе и лечившего толпу,возможно предсказывающего чего-то там(а что--одному Нострадамусу можно?). Что с пророком сталось не знаю--коран не читал. Не в этом дело. А в том как этим сейчас пользуются все кому не лень и как попало.
              Безпредел  религиозный---есть безпредел всего мира. Вот и дождемся мы новых Соддома и Гомору. Только на этот раз не два города пострадают. Таких Соддомов и Гомор--   целый земной шар.