Найвдячніншим полем і предметом дурисвітства є незнані для нас речі. ... З цієї причини, зазначає Платон, куди легше переконувати, говорячи про природу богів, ніж про природу людей; невігластво слухаючих відкриває якнайширший простір і запевняє необмежену свободу для трактування таємничих матерій.

Ось чому ні в що люди не вірять так непохитно, як у те, про що знають найменше, і ніхто не просторікує так самовпевнено, як вигадники баєчок — скажімо, алхеміки, планетники, звіздарі, хіроманти, лікарі, словом, вуличний люд галасливий.

Люди ничему не верят так твердо, как тому, о чем они меньше всего знают.

(Мишель Монтень)

Мы хвалим коня за силу и резвость, а не за збрую; борзую за быстроту бега, а не за ошейник; ловчую птицу за крылья, а не за цепочки и бубенчики. Почему бы таким же образом не судить нам и о человеке?..       (Мишель Монтень, "Опыты")

... "СПРАВЕДЛИВЕЕ ВСЕГО В ПРИРОДЕ РАСПРЕДЕЛЕН УМ - НИКТО НЕ ЖАЛУЕТСЯ НА ЕГО НЕДОСТАТОК!" 

 (Мишель Монтень)

СПРАВЕДЛИВЕЕ ВСЕГО В ПРИРОДЕ РАСПРЕДЕЛЕН УМ - НИКТО НЕ ЖАЛУЕТСЯ НА ЕГО НЕДОСТАТОК!  (М.Монтень) 

Щойно ми пізнаємо щось і дістаємо його у власність, ми відчуваємо, що воно нас не вдовольняє, і жадібно рвемося до прийдешнього, до незвіданого, бо теперішнє не може нас наситити; не тим, що в ньому немає нічого, здатного нас наситити, а тим, що сам спосіб насититися у нас нездоровий і легковажний.

Смаки змінюються так нагло і швидко, що найумілішим кравцям годі угнатися за ними і вигадати стільки новинок.  От і виходить, що зацурані форми часто знову з'являються в обігу, аби незабаром знову зазнати цілковитого зацурання.