Вигляд з космосу затоки та доків у місті Гелвей (Galway City).

Транспортування (останній етап)

       Рейлі відчинила двері й сіла в автомобіль. Авіапереліт видався їй доволі приємним. Вантаж, який вони з Мерфі супроводжували на “приватному” літаку, вдалося допровадити без будь-яких перешкод. Особливо з боку ірландських митних органів. Але…
       В одній невеличкій фірмі поруч з аеропортом Дубліна (яка займалася "бюджетними" автомобілями) довелося взяти в оренду досить пристойний седан. У  подорожі країною Рейлі та Мерфі мав супроводити колега на ім’я Сід. На вигляд доволі молодий чоловік з впевненим поглядом та безпосередніми манерами.
       Як з’ясувалося, значна частина вантажу, беручи до уваги порівняно великі габарити, повинна була прибути до Ірландії морем. Неподалік від берегів країни корабель з різними агрегатами для нарощування виробництва віскі мали зустріти місцеві партнери та спробувати вивантажити хоча б частину з того, що було на борту. Проте несприятлива погода завадила цьому. Тож корабель мав причалити в Ірландському порту. Для зручності було обрано Гелвей.
       Начальник місцевої поліцейської дільниці мав деякі ускладнення, адже нещодавно (і доволі несподівано) його дружина розпочала процес щодо розлучення. Звичайно, це не обійшлося без претензій матеріального характеру. Разом із тим розлучення вимагало доволі значних витрат на послуги юридичного характеру (як відомо, вони зазвичай не вирізняються дешивизною). Разом із тим головний докер вже протягом тижня перебував у відпустці, а його заступник був давнім другом поліцейського.

Вечір того ж дня

       З океану віяв  порівняно слабкий прохолодний вітер, але відчувалася його неосяжна сила, яка нещодавно вирувала під час негоди. Запах солоної води та викинутих на берег водоростей, що вже  встигли залежатися, викликали різні спогади. Моросив дощ, але Рейлі та Мерфі не відчували будь-яких незручностей. З’явилося кілька вантажівок та ірландці на власних авто, які й повинні були безпосередньо зайнятися багажем.
       Перша неприємність трапилася тоді, коли вони розвантажували сусідню яхту. Її  капітан швидко пояснив їм, що в нього немає нічого, що було б настільки габаритним, аби зацікавити їх. Мерфі, вбачаючи відсутність вантажників, зателефонував містеру О’Каллаґану,  й той з ентузіазмом виправив помилку.

Кілька годин потому

       Дві машини, які їхали вздовж доків, зненацька зупинилися неподалік від автомобіля, за кермом якого був Сід і до якого саме прямували Мерфі та Рейлі. Відчуття небезпеки посилилося. За кілька секунд у руках водіїв та їхніх пасажирів з’явилася зброя. Натомість реакція Мерфі та Рейлі не підвела їх. Сід також виявився непоганим компаньйоном, відкривши по противнику загороджувальний вогонь з автоматичного пістолета-кулемета. За кілька десятків секунд стрілянина вщухла й нападники миттєво зникли в темряві. Хоча на місці лишилося бите скло, а орендований автомобіль з очевидністю потребував ремонту.
       Цей інцидент примусив вантажників поквапитися, адже звуки стрілянини могли привернути увагу сторонніх, а ті, в свою чергу, могли викликати поліцію. Разом із тим додаткових причин для хвилювання не було, оскільки ніхто не постраждав.
       Корабель мав залишити доки тієї ж ночі. Мерфі та Рейлі мали заночувати у родичів містера О’Каллаґана (Мерфі заснув у вітальні перед телевізором). Натомість Сід повинен був зупинитися в їхніх сусідів як американський турист. Вони саме здавали кімнату.

Ранок наступного дня

       Місіс Фіннеґан виявилася напрочуд привітною жінкою в літах. З нею було доволі приємно спілкуватися, сидячи за чашкою чаю. Вона розповіла Рейлі, що її чоловіка немає вдома. Він мав проблеми зі здоров’ям, тому ліг на кілька днів у лікарню. Загалом, останнім часом її життя було монотонним. Старший син працював на державній службі в Дубліні. Він вже мав двох дітей. А молодший поїхав “підкорювати” Англію. Йому пощастило влаштуватися на роботу до крематорію, де йому, за висловом місіс Фіннеґан, “навіть платили за спалювання англійців”.
       Розпитуючи Рейлі про її життя з Мерфі, оскільки, як вона вважала, їм тільки нещодавно довелося одружитися (це вигадали для виправдання історії про “подорож Ірландією”), жінці закортіло дізнатися про першу зустріч “молодят”. Рейлі змогла тільки відказати:
- О… Він просто прийшов до мене додому й впав до моїх ніг!!!
Натомість місіс Фіннеґан стримано поміхнулася:
- Можу тільки уявити, як Ви протираєте підлогу.

             

P.S. Усе наведене вище є витвором фантазії. Хочу також висловити подяку вельмишановній пані "Rizhenko Tany" за допомогу в редагуванні матеріалів цієї "Шпигунської серії". Будь-які збіги з реальними іменами, подіями, фактами є випадковістю. Автор не прагнув будь-кого образити або ж якось зашкодити будь-чиїй репутації.

P.P.S. Також прошу не виявляти надмірної прискіпливості щодо моєї оповідки. Але разом з тим дуже вдячний Вам за те, що навідалися до блогу.

P.P.P.S. У зв'язку з деякими об'єктивними причинами в мене не скоро вийде написати продовження, тож прошу зважати на цю обставину у разі виникнення якихось зауваження з приводу обсягу цього епізоду. Якщо ж бажаєте аби я потім надіслав Вам запрошення, - залишайте коментарі до цієї замітки.

Також Ви маєте можливість ознайомитися з епізодами << 2 >> та << 4 >>.

Итак, пока разные моделисты спорят возможны ли стрелялки с радиоуправляемыми моделями кораблей/самолетов/танков и подводных лодок, я поделюсь с вами очень простой системой автоматического ведения прицельного огня.

Ни для кого не секрет, что модели летают/плавают в общем движутся на дистанции более 50м. с хорошим биноклем - можно конечно вести прицельный огонь, но бинокль надо чем-то держать. Либо надо содержать стрелка - а значит собрать комбат-команду. Ну хобби это достаточно затратное, потому ажиотажа не ожидается и тем кто нашел компаньена - респект и уважуха. А что же делать одиноким волкам? Не уж то зубы на полку?

Безусловно решение есть и как всегда простое и гениальное.

система строиться следующим образом: собираем два лазера 200мв (видео-урок у меня в разделе "полезное видео") и укрепляем по бокам нашей модели (самолета,вертолета,танка) суть в том, чтоб в зависимости от рабочего заряда лазерные точки скрещивались на минимальной безопасной для вашей модели дистанции. То есть, нам нужна яркая точка на противнике, и не просто так, а на заданной дистанци. То есть, надо отрегулировать таким образом, чтоб пересекались лазерные лучи например на 5 метрах, и на 30 метрах яркость точки пересечения не привышала одиночный луч на 5 метрах.

Зацениваем силу свечения обычным фоторезистором с амперметром. - что даст нужный результат.

Итак, чего мы будем добиваться? Все очень просто. Нам необходимо закрепить лазерные излучатели таким способом - чтоб фоторезистор укрепленный посредине(или же ниже/выше лазерей) спрятанный в небольшую трубочку ловил точку высвечиваемую этими лазерами на заданной дистанции. Далее, собираем фотореле (опять же идем ко мне в "полезное видео" и смотрим как и что) таким образом, чтоб лампочка загоралась с 5-ти метров и горела до 20-30 метров удаления нашей цели.

То есть, когда мы подсвечиваем цель близко - у нас 2 точки. Когда цель удаляется на безопасное растояние у нас 1 точка(за счет наложения двух когерентных излучателей - очень яркая) и лампочка загорается. Когда цель удаляется на растояние большее чем прицельная дальность - интенсивность свечения перекрещивающихся лучей должна упасть настолько чтоб фоторезистор не реагировал на отсветку.

Теперь вместо лампочки по схеме подключаем запал ракеты и снабжаем нашего боевого робота работающей системой автоматического ведения огня.

Да, еще, не забудьте дискретный канал на радио-апаратуре для включения и выключения этого режима.

P.S. Некоторый опыт боевых действий:
1. Чем чувствительнее фоторезистор - тем слабее можно поставить лазер - а значит и меньше израсходовать электроэнергии.
2. Лучше использовать 4 лазера чем 2. так как точка подсветки цели будет более управляема.
3. Метал гораздо лучше отсвечивает чем трава/вода/солнце. С помощью обычных светофильтров можно настроится на материал противника - чем исключить пуски ракет по ложным целям.

P.P.S. Да, и боевых роботов официально не существует. только пиротехника ;)

Несподіване відрядження

       Розвідувальне управління вирішило з'ясувати, як саме контрабандна вогнепальна зброя зі США потрапила до “ІРА” (“IRA” ) в Ірландії. Вони дізналися, що її транспортували через місто Краннаґ (Crannagh). Тож туди для проведення  розслідування й направили агента Мерфі.
       Кожного понеділка об одинадцятій годині він надсилав закодований проміжний звіт. Першого понеділка він повідомив, що зустрів деяких людей, стосовно  яких у нього виникли підозри щодо їхнього  членства в ІРА. Другого понеділка він повідомив, що з'ясував, де знаходиться місце зустрічі ІРА. Третого – що він має певність відповідно до деяких підтверджених членів ІРА і що скоро вони зведуть його з чільниками організації. Але наступного понеділка жодного повідомлення не надійшло. Так само, як  і того, що настав за ним.
       Тож служба розвідки вирішила відрядити в Ірландію Рейлі, аби з’ясувати, що сталося з Мерфі. Прибувши у пункт призначення, жінка одразу ж пішла в таверну  і спробувала зазнайомитись із барменом.
       Відчувши приязнь бармена, запитала в нього, де можна знайти Мерфі.
 "Що ж, -  відповів бармен, - якщо ви хочете знайти Мерфі-констебля, то йдіть до автостради, поверніть ліворуч і пройдіть 4 квартали до поліцейського відділку".
       Рейлі зрозуміла, що це був не її Мерфі. Вона описала докладніше  зовнішність чоловіка, котрого їй потрібно було знайти.
       Бармен сказав:
"О, здається він схожий на Мерфі-фермера. Добре, тоді  прямуйте по Болотяній Вулиці вниз, далі – пагорбом до околиці міста, повернете праворуч і тоді 2 милі прямо ".
       Рейлі знов зрозуміла, що це не є потрібна їй людина. Вона терпляче пояснила, що її Мерфі  приїхав із Америки приблизно 5 або 6 тижнів тому.
 "O, - відповів бармен, - то ви шукаєте Мерфі-шпигуна".

Тиждень потому…

     Це діялось десь опівдні. На автобусній зупинці було чимало людей. Серед них була доволі стильно одягнена дівчина років двадцяти п’яти. На ній були капелюшок, плащик та  рукавички. Однак  вигляд вона мала таки досить серйозний. На зупинку підійшло кілька молодиків, не надто обтяжених як  інтелектом, так і будь-якими уявленнями щодо моралі. Вони на всю реготали, дудлили  пиво з пляшок та лаялись на чому  світ стояв. Звісно, побоюючись цих хлопців, присутні мовчали. Але тут один з-поміж них спромігся  образити дівчину. Не просто штовхнув або обізвав, а плюнув на капелюх. Вона, не довго думаючи, відкинула його подалі. Але натомість одразу витягнула з-під плаща SIG P228. Кілька пострілів дуже швидко пролунало у напруженій атмосфері. Ніхто з-поміж нахабних молодиків більше не піднявся, хоча надалі стало відомо, що одному з них пощастило вижити. Дівчину так і не знайшли.

Вечір наступного дня

      Літак здійснив посадку в Даллесі… На Мерфі та Рейлі вже очікували співробітники Управління розвідки. Адже їх мали негайно доправити на розмову з відповідальним працівником. За складних умов їм вдалося налагодити близький  контакт із керівництвом ІРА. Доправлена в Ірландію зброя мала так само повернутися до США контрабандою, але натомість було потрібно створити умови для поставок обладнання в цю країну з метою нарощування виробництва віскі (хоча містер О’Каллаґан наполягав також на кількох контейнерах горілки)…
      Адже що може бути важливішим для справжніх ірландців?

P.S. Усе наведене вище є витвором фантазії. Будь-які збіги з реальними іменами, подіями, фактами є випадковістю. Автор не прагнув будь-кого образити або ж якось зашкодити будь-чиїй репутації.

P.P.S. Також я не маю на меті вигравати конкурс (або ж боротися за приз), тож прошу не виявляти надмірної прискіпливості щодо моєї оповідки. Але разом з тим дуже вдячний Вам за те, що навідалися до мого блогу.

З продовженням Ви маєте можливість ознайомитися на http://blog.i.ua/community/1307/421158/.

«Из всех видов разрушительного оружия, которые способен придумать человек, самое ужасное и самое сильное - слово. Кинжалы и копья оставляют следы крови, стрелы видны на расстоянии. Яд можно вовремя обнаружить и избежать смерти. Слово же разрушает незаметно.»

Паоло Коэльо, «Пятая гора» 

          

Вперше презентований громадськості під час параду на честь Дня Незалежності України новий бронеавтомобіль розроблений київським НПО "Практика" наразі проходить військові випробовування. Створений в першу чергу для миротворців та військ спеціального призначення, ББМ "Козак" має модульну конструкцію що дозволяє використовувати його базу як універсальне шасі, формуючи на ньому широкий спектр броньованих автомобілів. На разі створено ходовий прототип базової конструкції для проходження випробувань, та макети пікапу та універсалу на базі ББМ "Козак".


У формі пікапу, ББМ "Козак" може використовуватися як ремонтна та вантажна машина, або машина техобслуговування. В формі універсалу може виступати як командно-штабний автомобіль, автомобіль швидкої допомоги чи зв'язку або транспортер десанту. В базовій формі, яку мали змогу побачити на Майдані Незалежності, в залежності від комплектації, може використовуватись як командирська або патрульна машина, автомобіль для спецоперацій чи розвідки.


Модульна конструкція, окрім можливості створювати різні машини на базі однієї конструкції, дозволяє швидко змінювати рівень захисту автомобіля простою заміною броньованих листів, та ізолювати екіпаж від можливого вибуху міни у окремій захисній капсулі яку розробники назвали "цитадель".


Так, у базовій конструкції ББМ "Козак", передбачені три основні секції - багажна, екіпажу (т.з. "цитадель"), та відділення двигуну. Під час наїзду на міну будь-яким з коліс ударна хвиля спрямовується в обхід відділення екіпажу бойової машини по лініям з'єднання секцій автомобіля.




Дно ББМ "Козак" броньоване, та виконано у V-образній формі для захисту від мін. Для підвищення захисту екіпажу від осколків під передніми сидіннями екіпажу розміщені по запасному акумулятору для бортових систем, а під задніми сидіннями, - бак з пальним. І бак і акумулятори служать додатковим захистом екіпажу. Під полом модуля екіпажу встановлюється додатковий шар кевлару в 30-60мм. Кевлар, за бажанням замовника, може бути встановлений і в дверці ББМ "Козак".


Крім того капсула екіпажу має жорстку внутрішню раму для захисту пасажирів при можливому перевертанні автомобіля.


Броня корпусу - 5 мм (можлива зміна бронювання), скла - 56мм. Цього достатньо щоб витримати кулю з АК-74 пущену з відстані в 10 метрів. Передбачено встановлення систем електронної протидії, наприклад вітчизняної системи "Гарант", для протидії радіокерованим мінам. Машину оснащено системою автоматичного захисту від радіації та хімічної зброї - вона автоматично подає сигнал та створю за допомогою фільтровентиляційної установки підпираючий тиск повітря всередині автомобіля перешкоджаючи проникненню отруйних речовин.


ББМ "Козак" створений на базі ходової IVECO з колісною формулою 4х4, трилітровим дизельним двигуном з турбонаддувом що має потужність 176 к.с., що дозволяє 5,5-тоній машині рухатися з максимальною швидкістю 120 км/год, долати водні перешкоди до 1,5 метрів глибиною, та тягнути за собою причеп масою 4 тони. Максимальний запас ходи сягає 1000 км. Кермове керування з гідропідсилювачем.


В НПО "Практика" стверджують що можуть створити подібний автомобіль на базі і вітчизняного шасі, наприклад, застарілого Газ-66, яких багато у військах.




Також ББМ "Козак" оснащено сучасною радіостанцією та GPS-навігатором українського виробництва, парктроніком, камерою заднього виду, кондиціонером з клімат-контролем, переговорним пристроєм "водій-вулиця".






На вимогу замовника може встановлюватися наступне озброєння:

-Кулемет НСВТ калібру 12,7 мм, з боєкомплектом в 500 набоїв;
-Кулет ПКМС калібру 7,62 мм. з боєкомплектом в 2500 набоїв;
-Автоматичний гранатомет АГ-17 з боєкомплектом у 100 гранат.

Зброя встановлюється у люка на даху автомобіля. Для зручності стрілка передбачена м'яка спинка у люка.
Також передбачено встановлення бійниць у скло дверцят автомобіля, для ведення вогню зсередини автомобіля.


На даний час розробники бачать ББМ "Козак" у ролі універсального шасі для заміни великого, проте безнадійно застарілого парку транспорту що знаходиться на службі Збройних Сил України.





Будучи створений в результаті співпраці між Збройними Силами України та НПО "Практика" ця бойова броньована машина відповідає всім вимогам, що висунули до неї українські військові. Прийняття на озброєння подібної машини дозволило б значно спростити технічне обслуговування автомобільного парку (який би, за виключенням, вантажівок) фактично прийшов би до однієї, єдиної номенклатури запчастин, та отримати високозахищений автомобіль для спецоперацій і миротворчих місій. Так як такого у військах України на даний час, фактично немає.


Крім того, цілком можливе використання автомобілів ББМ "Козак" і в цілях відмінних від військових, - наприклад, у якості інкасаторських автомобілів, або автомобілів для спеціальних підрозділів міліції.

Британські посередники, можливо, перепродавали зброю, придбану в Україні, до країн, на які поширюється ембарго.

Про це йдеться у звіті британського парламентського комітету з контролю за експортом зброї, повідомляють "Німецька хвиля" та "Бі-Бі-Сі".

У ньому перераховані британські фірми-посередники, які нібито отримали від української Державної служби контролю за експортом ліцензію на експорт легкої зброї з радянських запасів.

За словами членів комітету, вони легко отримали список фірм у травні у Києві від заступника міністра закордонних справ України Олександра Горіна.

У списку не вказано, чи зброю експортували безпосередньо з України до замовників, чи її перевозили через Велику Британію. Також не вказується вартість оборудок та тип зброї.

Голова комітету Роджер Беррі каже, що британські депутати ні в чому не звинувачують Україну, а радше звертають увагу британського уряду на потребу кращого контролю.

УСМ -  подвійної дії 
Калібр -  9х18 мм ПМ 
Вага без патронів -  920 г 
Довжина -  222 мм 
Довжина ствола - 135 мм 
Ємність магазина - 14 патронів 


На початку 21 століття на НВО «Форт» як більш потужної і точної альтернативи пістолета Форт 12 був розроблений пістолет Форт 14, що відрізнявся більшою ємністю магазину та іншим пристроєм. Спочатку пістолет Форт 14 розроблявся під патрон 9х19 Parabellum, і мав схему автоматики з рухомим стволом по типу FN Browning High Power; однак в подальшому було прийнято рішення про переведення цього пістолета на патрон 9х18ПМ, для якого схема з жорстким замиканням ствола не потрібна. Тому пістолет Форт 14 отримав нерухомий стовбур, що кріпиться до рамки за допомогою осі затворної затримки і що знімається при розбиранні зброї. З 2003 року пістолети Форт 14 почали надходити на озброєння правоохоронних органів України. На базі пістолета Форт 14 розроблено "тактичний комплекс" Форт 14ТР, що складається з модифікованого пістолета Форт 14 з подовженим стовбуром і рамкою з інтегральними направляючими під стовбуром. У передній частині ствола пістолета Форт 14ТР, яка виступає вперед з затвора, виконана різьба для встановлення фірмового глушника, на напрямні на рамці може ставиться ліхтар або лазерний ціле вказівник . 

Пістолет Форт 14 побудований на основі автоматики з вільним затвором. Через те, що спочатку в ньому планувалося використовувати схему автоматики з коротким ходом ствола і його жорстким замиканням в момент пострілу, пістолет зберіг типові для такої схеми розташування поворотної пружини під стволом і легко знімний ствол. У порівнянні з пістолетом Форт 12 новий пістолет отримав більш довгий стовбур і магазин більшої ємності, що позитивно позначилося на ефективності бойової зброї. Також як і попередник, Форт 14 виконано цілком із сталі. Запобіжні пристрої включають автоматичне блокування ударника при не натиснутому спусковому гачку, а також розташований на затворі ручний запобіжник, що дозволяє заблокувати ударно-спусковий механізм як з зведеним, так і з спущеним курком. Як і у пістолета Форт 12, пристрою для безпечного спуска курка з бойового взводу в конструкції не передбачено. Магазини дворядні, засувка магазину розташована в підставі спусковий скоби. Штатні прицільні пристосування нерегульовані, цілина встановлений в поперечному пазу типу "хвіст ластівки".

Автомат Вепр (Вепр) був уперше представлений у 2003 році як новітня розробка Українського Науково-технічного центра точного машинобудування. Вепр є заміною стоячому на озброєнні ВР України автоматам Калашникова АКМ і АК-74, що остались ще з часів СРСР. Крім того, творцями автомат Вепр є "значно переважаючий АК-74 по всіх параметрах", у що важкоповірити. Автомат Вепр цілком успадкував стовбурну коробку і стовбур автомата АК-74 із усіма механізмами. Затильник приклада кріпитися безпосередньо до стовбурної коробки, до кришки стовбурної коробки кріпиться пластиковий упор для щоки. Рукоятка заряджання перенесена вперед, на ліву сторону цівки. Запобіжник - перекладач режимів вогню залишився на колишнім місці, і в результаті виявився далеко за щодо пістолетної рукоятки керування вогнем. Автомат оснащений відкритими регульованими прицільними пристосуваннями, а також стандартною бічною планкою для кріплення денних і нічних прицілів.
Останній варіант автомата Вепр, показаний у середині 2004 року, оснащений під ствольним гранатометом калібру 40мм
Ось вам технічні характеристики
Калібр: 5.45x39 мм
Тип автоматики: газовідвідний, запирання поворотом затвора
Довжина: 702 мм
Довжина стовбура: 415 мм
Вага: 3.45 кг
Темп стрілянини: 600-650 пострілів у хвилину
Магазин: 30 патронів

«Вепр» - українська зброя

Декілька десятків тисяч нових українських автоматів «Вепр» має намір закупити до 2010 року Міністерство оборони України.

Про це повідомив директор Наукового центру точного машинобудування Національного космічного агентства України (Київ) - розробника "Вепра" Олександр СЕЛЮКОВ у ході прес-конференції, присвяченій презентації нової стрілецької зброї.

О.СЕЛЮКОВ зазначив, що автомат має бути поставлений на озброєння, перш за все, українським прикордонникам та миротворцям.

У свою чергу, експерт-випробувальник зброї Сергій ГАЛУШКО заявив, що силові відомства приймуть рішення щодо взяття автомата на озброєння лише після завершення всіх типів випробувань. За його словами, щоб зброя була більш конкурентоспроможною, силові відомства радять розробникам приєднати до "Вепра" лазерні цілевказники, оптичні приціли і т.п. Водночас, С.ГАЛУШКО сказав, що “ми не можемо не відзначити наявності таких позитивних показників у автомата, як зменшення віддачі під час стрільби, і у зв'язку з цим підвищення точності попадання у ціль”.

Від імені силових відомств С.ГАЛУШКО загалом позитивно оцінив новий автомат і висловив сподівання, що державні випробування "Вепра" пройдуть без суттєвих зауважень.

На прес-конференції повідомлялося, що розробка автомата тривала два роки. Державні випробування, за оцінками розробників, мають завершитися за 9 місяців. О.СЕЛЮКОВ висловив сподівання, що у 2004 році в Україні буде налагоджено серійне виробництво власного автомата. Підприємство, яке займатиметься серійним виробництвом "Вепра", поки що не визначено. (УНІАН: В Україні існує єдине підприємство, яке займається серійним виготовленням стрілецької зброї, - Науково-виробниче підприємство МВСУ "Форт" (м. Вінниця). Воно виготовляє пістолети "Форт".) 

ДЛЯ МУЖЧИН     [ Читать дальше ]