Газ на Донбасі.

 

Істерія триває.

Дедалі більше нібито ексклюзивних «подробиць» про: газ, Шелл, корупцію, наслідки і т.п. різнобарвні «фахівці від лукавого» оприлюднюють в різноманітних ЗМІ. На фоні численних виступів незадоволених їх матеріали та інтерв`ю поширюються в народі шаленими темпами.

Мимоволі спадає на думку доволі логічне питання: шановні, а як же дотепер Донбас отримував газ, з яких джерел, звідки він узагалі там береться? Може й правда нам не треба того Шеллу, чи ще когось там, може, ну їх, к лихій годині?..

На даний момент видобування вуглеводнів (природний газ, газовий конденсат і нафта) на території Донецької та Луганської областей здійснює Сєверодонецький нафтогазопромисел (далі – СЦВНГК), що є структурним підрозділом Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» (ПАТ «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»). Донедавна Управління це було цілковито державним підприємством, з 1-го січня поточного року – філія ПАТ (Публічного акціонерного товариства). Незабаром відбудеться остаточна зміна форми власності з державної на акціонерну…

Виробничі об`єкти СЦВНГК, а це понад сто експлуатаційних свердловин, розташовані в Попаснянському, Новоайдарському, Слов`яносербському, Станично-Луганському, Краснодонському, Кремінському районах Луганщини та на території міста Луганськ (Жовтневий район), а також – на території Краснолиманського району Донецької області.

Сумарний видобуток, зокрема, природного газу за підсумками 2012 року склав понад 220 млн. м3. Весь об`єм видобутого «блакитного» палива йде на потреби споживачів, простіше кажучи – для населення. Тобто, кожна нова, введена в експлуатацію свердловина – це газифікація ще одного або декількох населених пунктів. Що це означає, гадаю, пояснювати не треба. Присутність держави є запорукою стабільного газопостачання та втілення у життя соціальних проектів.

Видобутий СЦВНГК газ збирається на УКПГ (Установках комплексної підготовки газу), проходить відповідне очищення, підготовку до транспортування та подається до споживачів. Експлуатація свердловин здійснюється відповідно до розроблених індивідуальних технологічних режимів. Весь цикл робіт: від розвідки площ та відведення земельних ділянок під буріння свердловини до видобутку газу та його подавання споживачам виконується фахівцями СЦВНГК ГПУ «Шебелинкагазвидобування».

Однак, за останнє десятиліття з`явилося чимало приватних підприємств, що займаються видобуванням вуглеводнів на приватній основі. Це значно ускладнює й без того напружену ситуацію на енергетичному ринку України. Власне кажучи, проблема полягає в тому, що роздача ліцензій на використання надр та дозволів на проведення геолого-розвідувальних робіт і, власне, видобутку вуглеводнів є в більшості випадків наслідком корупційних схем, а не дій, спрямованих на зміцнення газової міці країни.

Так, у Луганському регіоні приватні фірми, зокрема, така собі «Куб-Газ»                         (м. Рубіжне) мала за підсумками 2012 року близько 230 млн. м3 видобутого природного газу. В Донецькій області також є декілька приватних фірм, що займаються розробкою надр цього регіону на отримання припливу газу (Макіївське газове родовище, Юзівська площа та низка інших невеликих родовищ).

Все б нічого, але виникають доволі сильні сумніви щодо дотримання приватниками всіх необхідних екологічних та санітарних вимог у своїй діяльності. Свердловини, що їх вони експлуатують, часто-густо, пробурені державними підприємствами. При цьому, чомусь ніхто не цікавиться їхніми діями: немає мітингів, злісних пікетувань, турботливих матусь із плакатами і суворих молодиків із насупленими поглядами.

Ба більше, ніхто з цих приватних фірм не газифікував жодного будинку та не провів й метру газопроводу. Вони просто видобувають вуглеводні й продають їх споживачам за… цінами, що є вдвічі вищими навіть за ціни на російський газ. Проведіть відповідні паралелі з державними підприємствами.

Йдемо далі. Виникає логічне питання, а звідки ж беруться ті мільярди м3 газу, що їх споживає населення Донбасу та індустріальні велетні регіону?  Тут виходить на сцену ще одне потужне, донедавна державне, підприємство – УМГ «Донбастрансгаз» (ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтгаз України»).

УМГ «ДТГ» є найпотужнішою філією Укртрансгазу. Це саме його газопроводами прямує газ, що живить міста Донбасу та є життєво необхідною сировиною для роботи всіх підприємств регіону, незалежно від форм власності: газ, видобутий СЦВНГК; газ, що купується у північного сусіда; газ, що видобувається приватними фірмами. Ціна його Для споживачів вельми різниться, але це вже інша історія. Йому ж належать і сховища газу, розташовані на території Донбасу. УМГ «Донбастрансгаз» - це тися кілометрів газопроводів, десятки газорозподільчих станцій і пунктів.

ГПУ «Шебелинкагазвидобування», що на даний час є єдиним державним видобувним підприємством на Донбасі, та розробляє Дробишівське, Марківське, Кружилівське, Вільхівське, Кондрашівське, Капітанівське, Муратівське, Західно-Вергунське, Розсипнянське газоконденсатні родовища та Мигринське нафтогазоконденсатне родовище та УМГ «Донбастрансгаз», що є єдиним газотранспортним підприємством регіону, здійснюють свою виробничу діяльність, спираючись на державні засади та дотримуючись вимог стандартів та технічних умов щодо якості газу та умов його транспортування.

Натомість, всі інші фірмочки з доволі обмеженою відповідальністю, «працюють», так би мовити, із суто комерційними підходами та принципами. Зазначу лише один факт: родовища, передані «фірмачам» у промислову розробку, раніше були у державній власності…Як вам це, шановні? Чому не виходите на тисячні демонстрації з цього приводу?..

Чому цнотливо дивитеся долу з приводу грандіозного дерибану нафтогазової галузі, що розгорнувся під ширмою «політичної кризи»? Щось я не бачу захисників державних підприємств, активи яких стрімко переходять у приватні руки. Сподіваюсь, нікому не треба пояснювати, чим це пахне?

З приходом на Україну іноземного капіталу виникає унікальна можливість збільшення видобування вуглеводнів в десятки-сотні разів та модернізації газотранспортної системи країни власноруч. Повірте, ми маємо для цього достатній технічний і кадровий потенціал. Нам потрібен лише досвід та передові технології. Звісно, багатьом це не подобається, але це їхні проблеми, адже ринок – справа приватна. Тут кожен сам за себе.

З повагою.

Далі буде.

 

 

 

 

…"Шелл – убийца наших детей, Шелл – убирайся вон отсюда, Хватит убивать нашу природу"… Звісно, це зовсім неповний перелік тих погрозливих гасел, що лунають звідусіль стосовно роботи компанії Шелл в Україні….

   Сланцевий газ (далі – "сланець") – доволі популярна останнім часом тема, що мимоволі поділила небайдужих українців на два табори: прибічників та противників. Прибічники стверджують, що прихід Шелл і, разом з тим, початок розробки покладів сланцевого газу враз вирішить всі енергетичні проблеми України на наступні –дцять років. Мовляв, зіскочимо з "російської газової голки" та ще й продаватимемо надлишки Європі. От заживемо! Лави противників, навпаки, волають щодуху про отруєну воду, пустелі навколо місць розробки, підвищення радіації, кислотні дощі та ще безліч лих, що неодмінно відбудуться в разі початку видобутку сланцю. Хто ж насправді має рацію, а хто тільки підбурює й без того знервоване суспільство?  

   Спробуємо розібратися, бодай, в основних перипетіях даного питання. Один зі способів видобутку природного газу – гідророзрив (далі – ГРП) пласта. Для цього буриться свердловина – і при досягненні нею продуктивного пласта, власне, й проводиться ГРП: до свердловини закачують робочу суміш води, піску та хімреагенту, котрі під потрібним тиском розривають пласт, унаслідок чого утворюються тріщини до 50 м в діаметрі, в результаті чого отримують приплив газу (він вивільнюється з породи). Залишки використаної суміші закачують у використані газоносні площі (утилізують). Слід зазначити, що дана технологія більше 30-ти років успішно застосовується газовидобувними підприємствами України для видобутку традиційного ПРИРОДНОГО газу. Ніхто ще не захворів, вода не втратила своєї свіжості. Відмінність полягає в тому, що Шелл робить це за допомогою високотехнічних технологій з чітким дотриманням норм і правил, а ми – з маніакальною впертістю працюємо ще за радянськими лекалами та із сумнівної якості хімреагентами, які часто-густо просто зливають у поле. 

Йдемо далі. На даний час в рамках угоди про спільну діяльність проводиться буріння пошуково-розвідувальної свердловини № 400 (Біляївська) в Первомайському р-ні Харківської обл., що за 100-120 км від Юзівської площі (Донецька обл.). Відчуваєте відстань? Тобто, іншими словами, станом на березень йде мова про отримання результатів буріння, на підставі яких буде ухвалене рішення (тільки тоді!) про доцільність подальшої ПРОМИСЛОВОЇ РОЗРОБКИ родовищ традиційного газу. .

   Важливим є той факт, що щороку в Україні, зокрема в Східному регіоні, бурять кілька десятків свердловин – це абсолютно нормальний процес і ніхто не б`є при цьому на сполох. Саме тому видимих причин для хвилювання щодо ще однієї – немає. Скажу просто: умови праці та, так би мовити, дозвілля наших буровиків в порівнянні з Шеллівськими не йде в жодне порівняння. Наступний момент: глибина свердловин в даному регіоні складає 3-6 км, глибина залягання водоносних горизонтів 200-500 метрів. Мені не відомий жоден випадок потрапляння у водоносні пласти будь-яких забруднюючих речовин, навіть за нашого підходу до виконуваних робіт. Сумніваюся, що Шелл працюватиме гірше за нас. Зважаючи на всю серйозність ситуації, можу абсолютно достовірно сказати, що в даному випадку про СЛАНЕЦЬ не йдеться взагалі. Оскільки технологія буріння на сланець передбачає при досягненні газоносних горизонтів переходити в ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ спосіб проходки (на глибині 1500 – 2 000 м), а в даному випадку Шелл бурить стандартну ВЕРТИКАЛЬНУ свердловину завглибшки більше 5 000 метрів, то, цілком очевидно, мова йде про можливі перспективи видобування ТРАДИЦІЙНОГО природного газу.

   Всі розмови, мітинги, промови – не більше, ніж елементарна непрофесійність та добре завуальований вплив конкурентів (кого саме – вам видніше). Як це не дивно, спротив чинять, зокрема ті, хто мав би обома руками бути "за" просування даного проекту – деякі працівники нафтогазової галузі. Здавалося – парадокс!? Ні. Їх можна зрозуміти: при переході з одного газоносного горизонту на інший виконують так звану герметизацію колони (змінюють діаметр спущених труб – НКТ). Тільки-от Шелл робить це за допомогою алюмінієвих заглушок, котрі не шкідливі та легко потім усуваються, а ми – цементуємо (при цьому левова частка цементу та інших хімреагентів елементарно розкрадаються). Ми можемо бурити подібні свердловини 2-2,5 роки, вони – півроку. Уявляєте к.к.д. в динаміці? А скільки при цьому крадуть дизпалива, бензину та інших матеріально-технічних цінностей – тільки Богу відомо!.. От вам і аргументи!. Звісно, ніхто цього не озвучує, позаяк багато хто має власний інтерес. От і вся ціна питання.

    Наостанок. Лише оціночні (читай – попередні) запаси природного газу складають близько 2 трл. м3 газу на Заході України, та 4,5 трл. м3 – на Сході, з яких такими, що можливі до вилучення, вже називають близько 3 трл. м3 (Україна щорічно споживає біля 50 млрд. м3, з яких на комунальні потреби йде 20 млрд. м3). Як Вам цифри? Враховуючи досвід роботи, зауважу, що під час промислової розробки вуглеводневих родовищ ці цифри завжди уточнюються і зростають. Не мені вам пояснювати, що означає початок розробки додаткових ВЛАСНИХ родовищ вуглеводнів для України в цілому та її мешканців зокрема.

   За умови дотримання ЕЛЕМЕНТАРНИХ вимог до умов праці та екологічних аспектів ми ризикуємо стати провідною державою на світовій арені! А якщо, дійсно, там виявлять ще й сланцевий газ? Та впровадимо енергозберігаючі технології… Я навів лише основні моменти, зрозумілі широкому загалу. Висновки за вами, шановні читачі. Далі буде.

Газ уже давно став геополітичним питанням, що затьмарює очі багатьом, навіть далеким від політики індивідуумам. Погодьтеся: яскраві політичні прапори, палкі промови, сміливі висловлювання та популістські гасла – все це стало невід`ємними атрибутами гарячих баталій, на тлі яких спритні шахраї та пройдисвіти від політики прагнуть добряче погріти руки.

Підписана нещодавно Україною в Давосі угода з компанією "Shell" вже спричинила черговий виток всезагальної істерії та масових виступів, що дуже негативно позначилося на настроях пересічних українців, які й так ледь животіють в боротьбі за елементарне виживання.

Солідні дядьки з високими регаліями, що не вилазять з телеекранів, стверджують, що цим рішенням ми торуємо собі вірний шлях до загибелі; Інтернет рясніє статтями про екологічні лиха, що неодмінно настануть в разі початку робіт, ведучі всіляких сумнівних ток-шоу з великими очима переповідають всі жахи та страхіття, що впадуть нам на голови, якщо, бодай, щось таке розпочнеться…

Особисто мене найбільше вразило те, що в нагнітанні й без того напруженої ситуації в країні (неначе більш немає нічого важливішого) найактивніше беруть участь медіа, що, принаймні, декларують свою українськість та державність. Прикро було читати блоги деяких читачів (діячів?), зокрема й на цьому сайті. Непрофесійність, а часто-густо відверті фантазії та порожні слова "фахівців" викликають в мене багато емоцій: від гомеричного реготу до елементарної знервованості, шкода…

Скажу відверто: мене важко запідозрити в любові до можновладців, особливо теперішніх. Ба, більше, я відверто висловлюю своє "захоплення" з приводу "пакращень", що безперестанку "полегшують" наше з вами життя. Трохи поміркувавши, я все ж наважився сказати кілька слів на дану тему з погляду професіонала, якому не байдуже майбутнє його держави.

Річ у тім, що в даному випадку насправді не йдеться про сланцевий газ. Чому? Все дуже просто: після реорганізації НАК "Нафтогаз України", що була стрімко та успішно проведена на початку цього року під газовими гаслами, утворилося декілька товариств з вельми цікавими правами та доволі широкими можливостями.

Так, зокрема, одна з основних "дочок" - ПАТ "Укргазвидобування" (далі – ПАТ "УГВ") є монополістом у видобуванні газу на території України. Тобто, весь газ, що офіційно видобувається в державі, є результатом праці саме ПАТ "УГВ".

Більшості з читачів це ні про що не скаже – спробую пояснити на хлопський розум. Наприкінці жовтня минулого року "Shell" почала бурити на Харківщині першу свердловину в рамках угоди про спільну діяльність з ПАТ "УГВ", що була підписана задовго до Давосу. І відразу ж почали ширитися чутки про близький "гаплик" усьому живому. Підпис Януковича в затишній Швейцарії лише спричинив справжній вибух пристрастей та емоцій…

Знаєте, я в цій галузі вже років із п`ятнадцять, та й батько присвятив понад 30-ть років свого життя праці на ниві зміцнення енергонезалежності України. За цей час нічого не змінилося: кирзові чоботи, засмальцьовані "кохвайки", просякнуті хімреагентами рукавиці, жахливі умови праці – та півжиття посеред поля в старезних вагончиках, придатних лише на брухт.

Після буріння свердловини передаються видобувним організаціям, де стан речей теж бажає лишатися кращим: вбоге обладнання, що було у вжитку (обов`язково пофарбоване в синьо-жовті кольори), відверта байдужість до процесу, окрім виконання "ПЛАНУ" за будь-яку ціну, геніальні схеми власного збагачення. Й так далі…

В якості винагороди тим, хто дотягне до пенсії: купа болячок і копійчана пенсія. На тлі бруду, що ллється на нас, на фоні фантастичних масштабів корупції в Компанії та "лівих" схем співпраці з приватними фірмами, скажу прямо – в нашій галузі ще є люди, які дійсно працюють, попри все, і вони, без перебільшення, є героями своєї справи. Саме завдяки їм ми ще й досі є незалежними…

ПАТ "УГВ" видобуває природний газ, що після відповідної обробки потрапляє в наші з вами оселі. Це нормальний природний газ, не сланцевий. Ми видобуваємо його з м`яких порід, що їх легше розбурювати, а відтак – мало би бути менше цільових витрат та економія часу. Це в цивілізованих країнах, але ж ми лише крокуємо в Європу.

"Shell" хоче видобувати природний (а не сланцевий – зауважте!) газ з твердих порід, які ми оминаємо внаслідок власної недолугості та відсталості (на мотлосі 70-х років минулого століття далеко не заїдеш). Це робиться на глибині 5 тис. метрів і глибше. А сланцевий газ видобувається на глибині 2-3 тис. метрів максимум. Відчуваєте різницю?! Там зовсім інші принципи та технології, що не мають жодного відношення до того, що зараз відбувається. При виявленні неврахованих м`яких прошарків, що містять газ, "Shell" повідомляють нам (!) їх координати та йдуть далі. Коментарі зайві.

Гідророзриви, якими вже скоро лякатимуть дітей, є технологією, що вже понад 30-ть (!) років використовується в нафтогазовій галузі. Щороку газовидобувними підприємствами проводяться десятки подібних гідророзривів пласта з метою збільшення видобутку вуглеводнів. Десятки!!! Із застарілими технологіями та устаткуванням! А скільки тонн хімреагентів просто зливаються в поле, бо так простіше й дешевше, ніж їх утилізувати. Ви навіть уявити собі не можете, якої екологічної шкоди іноді при цьому завдається навколишньому середовищу. Ось де треба кричати, ось де треба по-справжньому перейматися та контролювати!

Я бачив, що таке "Shell" - це дійсно передові технології, це справді відповідальний підхід до виконуваної роботи, кваліфіковані фахівці, яким, подекуди, не знайшлося місця в структурах НАК "Нафтогаз України". А також це активна наукова співпраця з Українським НДІ природних газів (м. Харків). Я би дуже хотів, щоби ми працювали за їхніми стандартами – тоді би й екологія у нас помітно покращилася, й добробут.

Жодним чином (боронь Боже!) я не рекламую цю компанію. В даній темі я абсолютно незаангажована особа. Дикість ситуації полягає у відвертій брехні та некваліфікованості можновладців усіх рівнів, що вводять народ в оману. Гадаю, в деяких випадках це роблять свідомо. Деякі чиновники прямо вимагають захмарні хабарі за допуск до роботи… Бо впровадження, бодай, на якомусь рівні запропонованих новітніх технологій зведе нанівець крадіжки при цементуванні колони свердловин, призведе до економії труб (читай - металопрокату), значно скоротить витрати часу на всіх етапах: від буріння до експлуатації (економія паливно-мастильних матеріалів, хімреагентів тощо), покращить умови праці пересічних робітників... Тож, цілком очевидно, кому і що конкретно вигідно в даній ситуації...

А в разі успіху цього проекту передбачаються нові робочі місця, відновиться інфраструктура, яка на Донбасі (та й не тільки) перебуває в коматозному стані…

Дивним чином у даному випадку ініціатива влади збіглася з інтересами держави. Нам це й справді потрібно й шкоди природі не завдасть. Повірте, я знаю, про що кажу! Інша річ, як це буде реалізовуватися, та ще й з нашим менталітетом. Та й те, що дехто планує просто казково збагатитися на цьому теж не останній момент. Отут пишіть, знімайте, виводьте на чисту воду – непочатий край роботи! Бийте наосліп – влучите!

Мене хвилює інше: за нинішнього стану речей у державі, навіть такий позитивний намір перетворюють на казна-що! Цей цирк не був би таким кумедним, якби не був таким сумним. Почали за "здравіє", а закінчимо… напевно, як завжди.

Хоча, знаєте… Замість того, щоби склавши руки сидіти й чекати Божої благодаті, може варто самим наводити порядок: кожен на своєму рівні, по мірі сил, га? Згадаймо про тих, хто в полі, без надприбутків, на ентузіазмі…Про тих, хто з мізерною пенсією; про тих, хто гибіє на чужині; про тих, хто працює за копійки, але ще тут… Можливо, наші спільні зусилля дадуть позитивний результат? Бо, як відомо, слово б`є сильніше…

З повагою!

Зараз ведеться багато розмов про сланцевий газ. Добре це, чи погано?

http://digitalmetro.us/2013/01/28/anons-shtraf-v-7-000-000-000-spaset-ukrainu/   

Нещодавно дізнався про цілком реальні розробки у тому числі в Україні синтезу енергії за принципово новою методологією, але на заваді цьому є з одного боку дурість і неосвіченість наших урядовців КМУ на чолі з Азаровим і їх паханом проФФесором Януковичем, а з іншого боку все блокується магнатами газо-нафтових монополій, якім дешева енергія смерті подібна. Тому Азаров з Януковичем принижуються перед Путіним, щоб знизити ціну на газ, замість вкласти кілька мільярдів у новітні технології і стати незалежними і самодостатніми. Величезні мільярди вгатили в платформи на чорноморському шельфі, але ні копійки не вклали у такі перспективні проекти, як ось цей та далі по наведеним посиланням.

Проект «Лавина»

У результаті багаторічних досліджень неформальний колектив київських фізиків розробив проект під умовною назвою «Лавина», успішне виконання якого може зробити Україну незалежною від імпорту будь-яких енергоносіїв.
Йдеться про створення, виробництво та промислове використання альтернативного екологічно чистого дешевого ядерного палива, принцип спалювання якого базується не на поділі урану чи плутонію на високорадіоактивні осколки, а на злитті легких атомних ядер у стабільні хімічні елементи з виділенням лише теплової енергії. Всі компоненти цього палива в Україні є.
Кілограм майбутнього палива здатний замінити приблизно 1 тис. т мазуту.
Розрахункова собівартість електроенергії у 8 разів нижча за існуючу.
Проект не потребує великих фінансових витрат і може бути реалізований у короткі терміни.
Дешевизна проекту визначається тим, що вся необхідна апаратура вже є. Кошти передбачається витрачати лише на придбання видаткових матеріалів і зарплату виконавцям. Це 30 чоловік у шести інститутах Національної академії наук.
Швидкість виконання проекту визначається тим, що немає потреби проводити пошукові роботи, оскільки методична частина завдання опрацьована досить повно.
Перший етап — створення технології промислового виготовлення паливних елементів і оптимізація технології спалювання. Орієнтовний термін виконання — 8—10 місяців, вартість — не більше 100 тис. у.о.
Другий етап — виготовлення дослідного зразка теплового генератора потужністю не менше 1 кВт. Термін виконання — 15—18 місяців. Вартість — 300—500 тис. у.о.
Порівняємо це з витратами на піввікову мрію. Або, для прикладу, пригадаємо, що в зимовий час опалювати Україну коштує $ 2 млн./доба.
До чого ця бухгалтерія? Та до того, що все, що можна було зробити на старих запасах і голому ентузіазмі в умовах непробивного наукового скептицизму, уже зроблено. Тепер потрібно змінювати ставлення до проблеми.

Замість епілогу

5 липня 2001 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про альтернативні джерела енергії» (із поправками у другому читанні). Документ визначає правові, соціальні, економічні, екологічні та організаційні принципи використання альтернативних джерел енергії і спрямований на створення необхідних умов для розширення їх використання в ПЕК України. Одна з поправок, які пропонувалися, рекомендувала визнати необхідність досліджень з ХС, тобто, по суті, офіційно їх узаконити. Поправку наші законодавці відхилили! Очевидно, через брак інформації про стан досліджень у світі.
На дозвіллі проектанти спробували підрахувати, скільки разів вони читали у пресі, що Україні дуже потрібні нові наукоємні прогресивні технології. І десь після п’ятої сотні збилися з рахунку...
P. S. Кількість наукових установ, які відкрито працюють за тематикою ХС: США — 31, Японія — 17, Італія — 8, Франція — 4, Китай — 4, Індія — 3, Росія — 3, Німеччина — 2, Швейцарія — 1, Англія — 1, Корея — 1, Тайвань — 1, Іспанія — 1, Греція — 1, Румунія — 1, Білорусія — 1.
За експертними оцінками, кількість лабораторій, які не афішують своєї діяльності, уп’ятеро-вшестеро більша.
http://dt.ua/SOCIETY/chi_zigrie_ukrayinu_teplo_holodnogo_sintezu-26734.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%B7
Ще в пошуковій багато є на тему ХС на імена: Андреа Россі і Серджіо Фокарді