хочу сюди!
 

светлана

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «реформи»

про голодних депутатів

...Дуже багато літер. Повністю здер тут Автор: Юрій Романенко. Так з ними і треба влаштувати, із "слугами народу"..

В это тревожное время, когда паникеры скупают доллары и мешают Гонтаревой спасать курс гривны, очень остро встал вопрос выживаемости депутатов Верховной Рады. Обнищание некоторых депутатов достигло такого уровня, что это превращается в проблему государственной важности. Ее нужно решать.

Заместитель председателя фракции «Блок Петра Порошенко» Анатолий Матвиенко не исключает, что фракция создаст фонд для доплаты нуждающимся депутатам.

«Если такой фонд создавать, он должен создаваться официально, потому что действительно есть люди, которым надо помочь. Иначе они будут зарабатывать неизвестно на чем», — отметил Матвиенко.

Я расскажу господину Матвиенко, что нужно сделать, а не маяться ху*ней.

1. Сначала нужно в три-четыре раза сократить милицию, а потом в три- четыре раза повысить зарплату. Из милиции выгнать 90% ментов,привлечь иностранцев и парней прошедших АТО, а также остатки профи, которые еще есть. Тоже самое сделать с прокуратурой. Тоже самое с судами. Бояться того, что будут сбои не нужно. Потому что сейчас вся госсистема тотальный сбой. Лучше работающая система с ошибками, чем система являющаяся ошибкой по определению.

2. Смертную казнь не в водить. Мы ж не варвары какие-то. Просто увеличить процент несчастных случаев в автокатастрофах среди высших чиновников, неправильное использование бытового газа, рост травматизма во время распития спиртных напитков, занятий спортом, хождения по лестницам. Наглядно и понятно. Кто умный — поймет, кто тупой — получит премию Дарвина. Кстати, можно сделать общенациональным государственным мероприятием. Насилие должно быть дозированным, управляемым, рациональным и соотвествовать масштабу нанесенного ущерба.

3. Ввести конфискацию имущества семьи высших коррупционеров и пожизненное заключение с правом аппеляции через 20 лет.

4. Ввести отвественность за дачу взятки, а за дачу взятки высшему должностному лицу в особо крупных размерах давать пожизненное с обязаностью пахать на общественных работах по восстановлению инфраструктуры страны. Люди не должны гнить остаток жизни в тюрьме, а проводить его на чистом воздухе на работах, чтобы все видели, как они искупают свою вину и вдохновляли других не делать ошибок.

5. Кроме кнута раздать пряники. Крупному бизнесу дать гарантии неприкосновенности собственности. Сказать, что страна отныне тихая гавань для капитала. Дать формулу «есть налоги — есть собственность, нет налогов — нет собственности». Дать перспективу участия в больших проектах. Дать перспективу поддержки государства на внешних рынках. Провести демонополизацию и дерегуляцию пакетом законов.

6. Убрать всех смотрящих в министерствах, следящих за потоками. Отсюда сократить количество персонала в 5-10 раз. Увеличить зарплаты в 5-10 раз и укомплектовать на основе открытого кадрового конкурса.

7. Сделать зарплату в 100 000 гривен депутатам, судьям и прокурорам, то есть эквивалент 5 тыс долларов. Много ли для такой страны? Много, но это ничтожно мало, учитывая масштаб ответственности и соблазнов стоящих перед этими людьми. Ввести прозрачный инструмент лоббизма, пусть платят открыто. Благодаря этому бизнес в Раду перестанет лезть, а кто будет пытаться играть в игры по старому см. пункт 2,3,4.

8. Всю коррупцию ЛЕГАЛИЗИРОВАТЬ. ВСЕ ПЛАТЫ в частный карман, должны стать платами в карман государства. Вот вам отсюда и деньги на большие зарплаты, большие проекты и все остальное.

И тогда не нужно придумывать специальные фонды выплат для депутатов, не нужно будет оправдываться почему нет борьбы с коррупцией и прочая, прочая, прочая. Нужно будет просто сидеть и смотреть, как миллионы рук лезут в бюджет, пытаясь жить по старому. И рубить, рубить эти руки с утра до вечера, в прямом эфире, пока количество этих рук не сократится до уровня статистической погрешности.

Ватноколорадські сичання видаляються, рашоорганізми блокуються.

"Нет настоящего видения реформ" - Лановой



Владимир Лановой, президент Центра рыночных реформ, экс-министр экономики.

— Мы не критиковали власть на протяжении 6–7 месяцев, поскольку понимали: революция, боевые действия, финансовые сложности. Но теперь нужно чётко сказать: управление в условиях войны, политической нестабильности, утечки финансов и энергетической блокады было совершенно неадекватным. Не сделано ничего, чтобы возобновить кредитоспособность банков, преодолеть постоянный дефицит бюджета госкомпаний — Нафтогаза, Укрзализныци, энергорынка. Чтобы сделать украинскую продукцию более конкурентоспособной и поддержать малый и средний бизнес.

Нужно было, как в Европе, создать специальный государственный банк для кредитования предпринимателей, ввести гарантийные условия финансирования для поддержки малого бизнеса, в том числе аграрного. Необходимо изменить принципы приватизации: не продавать олигархам контрольные пакеты предприятий, а реализовать на бирже небольшие доли. Стратегический инвестор нужен только для проблемных предприятий, а успешными должно управлять множество небольших инвесторов, которые, в отличие от олигархов, будут заинтересованы в развитии.

Создаётся впечатление, что наши политики даже не знают, как нужно реформировать страну. Если почитать стратегию президента до 2020 года или проект коалиционного соглашения, то и там нет настоящего видения реформ. В них прописывают какие-то очень частные пункты, которые на ура воспринимаются избирателями: уменьшение количества налогов, закупка угля и т. п. Это не те вопросы, которые нужно обсуждать в обществе политиков, журналистов, металлургов и активистов.

Политики должны прописать в стратегиях свои цели, а профессионалы-экономисты — воплотить их с помощью конкретных экономических шагов. Не нужно на всю страну рассказывать, что вы сократили аппараты министерств. Это элементарные вещи, которые и так надо было сделать. Покажите результат: стало ли эффективнее работать ваше ведомство, повысилась ли продуктивность расходов?


План монополизации власти

Юлия Мостовая: Ключ к пониманию создаваемого Порошенко хаоса лежит в изначальном плане монополизации власти
Юлия Мостовая: Ключ к пониманию создаваемого Порошенко хаоса лежит в изначальном плане монополизации власти.

 Понять все маневры и комбинации президента Петра Порошенко не удается никому. За первые сто дней своего президентства он успел сделать массу заявлений, совершить множество поездок, но при этом декларации расходятся с реальным содержанием законопроектов и кадровых решений, считает главный редактор "Зеркала недели" Мостовая. Об этом она пишет в своей статье "Пролетая над гнездом Феникса".
      Все действия Порошенко говорят о том, что он стремится к расширению власти.

"А вот Петр Алексеевич совершенно четко знает, чего он хочет. На самом деле ключ к пониманию создаваемого им хаоса взаимоисключающих заявлений, имитаций и реальных поступков, деклараций и настоящих целей лежит в изначальном плане — монополизации власти", – считает журналист.
     Попытка "прощупать почву" в Конституционном суде и, возможно, отменить правки в Конституции, имела место, утверждает Мостовая, но президент решил пойти другим путем.

     "Путь понятен: объявление досрочных парламентских выборов – формирование президентской политической силой большинства – формирование этим большинством президентского правительства – возвращение де-факто президентских возможностей, предоставляемых Конституцией 1996 года (без тягомотного внесения изменений в Основной закон) – получение Петром Порошенко ключей от всех сейфов и всех дверей в стране. Вот этой задаче и была подчинена вся государственная политика", – анализирует она.
     Для воплощения этого плана была запущена мантра про "партию войны" и "партию мира".
"Политическая технология искусственно разделила избирателей на козаков и гречкосеев. В приблизительной пропорции – 40 на 60. Подобная пропорция продиктована не только многовековым истреблением козаков (например в АТО) и культивированием гречкосеев. Технология возделывалась и удобрялась осознанно почти четыре месяца. Ради связки ключей", – объясняет Мостовая.
     Но зачем нужны ключи, если не реформировать а имитировать реформы?  Без реформ государство рискует превратиться в пепел, а президент – в чучело Феникса.


Тяжкий шлях до свободи

Все настільки логічно, що аж самому страшно: Порошенку потрібен мир з Путіним та його режимом та ще  уподібнення свого режиму до путінського. Але для цього потрібно всіляко загальмувати люстрацію суддів, міліції та решти апарату з часів Януковича - вони ще знадобляться президенту. 
     З цією метою і відбулася протиприродна зустріч з Путіним - яка не озвучується як зустріч агресора з жертвою нападу. 
На підприємства Порошенка, здається не зчиняються напади - він не жертва.
    
Щодо членів Батьківщини  Авакова, Турчинова, Яценюка, Томенка та інших, згадується притча про те, що будь-яку фортецю ворога можна відчинити за допомогою осла із золотом.  Опиратися їм президентові-мільярдерові важко - надто солодкі цукерки та шоколадки у кориті.
    
Але головне питання - повалення олігархічного устрою - залишається. Ми нічого не чули про гуманітарку від Порошенка на армію - але на помічників є.
    
Так що війна яка розгоряється, невдовзі спалить усіх, хто хапається не за зброю, а за мішок з грошима.

В 2005 році Порошенко з Ющенко надто поспішили тоді на союз з олігархами - помаранчева революція погрузла у багнюці зрадництва, а зрадники перекочували в другу революцію.

    
Але тоді не було війни - зараз Путін не бажаючи, зробить усе, щоб у нас революція дійшла до логічного кінця.
Все йде як по підручнику історії. Порошенко та усі хто з ним, САМІ зсуваються у прірву - але ще цього не помічають. Нехай. Вони самі за нас все зроблять.
  
Своїм безумством
Путін допоможе, виявити нашу дворову шпану.

 
   Станіслав Овчаренко

Украина потеряла уже 5 месяцев для реформ

Каха Бендукидзе

Главный реформатор Грузии в 2004-2008 годах Каха Бендукидзе, член Экономического совета правительства Украины, созданного в мае по инициативе правительства Канады, 26 июля 2014 года провел встречу в Киевской школе экономики. 
     Он жестко раскритиковал за бездеятельность украинскую власть, а «совершившее восстание» общество обвинил в «равнодушии».
По мнению Бендукидзе, после свержения авторитарного режима Виктора Януковича новые украинские власти должны были пойти путем быстрых реформ по снижению налогового давления на предпринимательскую деятельность и отказу от бюджетных затрат. 
     Бендукидзе сторонник принципа, что нужно сокращать налоги настолько, насколько их можно сократить.
Некоторые небольшие налоги были просто упразднены. Мелкий бизнес в Грузии налоговики практически не трогают. Когда ушли возможности для персональной коррупции, стало ясно, что проверять некоторые предприятия или виды деятельности просто экономически нерентабельно.

     Основной финансовой проблемой Украины грузинский эксперт считает раздутость государственных органов на фоне постоянно увеличивающихся выплат.  «У вас чудовищно раздут госаппарат. Масса вещей регулируется. Регулируются даже такие вещи, которые никому в мире не приходит в голову регулировать. Например, севооборот! — недоумевает Бендукидзе. — Когда мы занялись реформированием Пенсионного фонда в Грузии, мы обнаружили, что 30% пенсионеров не существуют. Полагаю, что у вас также есть «мертвые души».
     «Парламент не поддерживает полезные законопроекты? Я разговаривал с одним министром, — говорит экономист. — Он жаловался, что его законопроект провалили. А кто конкретно представлял в Раде его законопроект, министр так и не смог ответить. Когда мы проводили в Грузии закон о приватизации земель, я 1,5 месяца практически жил в парламенте. Убеждал, пил кофе с депутатами, доказывал, что вреда не будет. И так закон был принят».


     Отдельно Бендукидзе обратился к украинским гражданам:
     «Сейчас решается вопрос – будет ли существовать украинское государство как таковое или нет. Я смотрю на вас, украинцев, и мне кажется, что вам все равно!  Вы очень пассивны. Вам не нужны реформы, потому что вы за них не боретесь!
     Где демонстрации за снижение налогов? Где шествия с требованием проведения реформ?  И кому я это говорю? Вам, людям, которые только что совершили восстание и свергли предыдущую власть. Но вы успокоились и расслабились!

Я был в Администрации президента, там на ступенях ночуют люди, дети которых умирают в окружении. Они пытаются их спасти. Вот они действительно борются! А вы не боритесь. Вы встречаетесь, разговариваете, пьете кофе и потом расходитесь. Так вы потеряете страну».

От себя добавлю.   Никаких реформ нет, люстрации нет, зато выборы в один тур есть и это счастье. Аминь!


Зворотній рух після Революції Гідності

 Конфлікт на Донбасі це  конфлікт не міжнаціональний, а світоглядний та міжцивілізаційний. Їх примирити НЕ МОЖНА. Не можна розглядати діалог зі стороною, яка своєю кінцевою метою бачить твоє знищення. Але давайте подумаймо ось над чим:
- чи могли під час Помаранчевої революції уявити, що можливий "Меморандум Ющенко - Янукович"?  Навіть у страшному сні не могли таке уявити.
Але сталася чудодійна зелена метаморфоза.
    
Тобто - історія людства надто парадоксальна саме тоді, коли на рівні побутового уявлення не хочуть вчитися на її прикладах та уроках. Адже мало хто замислюється, що майже усі, хто приймав участь у Жовтневому перевороті - були вбиті Сталіним.
    
Саме тому не дивина, що Україна часто за столом переговорів (який дочасно ставав святковим) втрачала те, що вигравала під час битви. Яскравий приклад - той самий Богдан Хмельницький. Чиї перемоги не запобігли ганебному для України Андрусівському договорові 1667 року. Коли Польща та Росія переділили Україну навпіл по Дніпру.
    
З часів Андрусівського договору 1667 року ми навчилися воювати - але так само навчилися втрачати плоди перемоги за столом переговорів - який завжди надто святковий...     Це до того, що перемога на Південному Сході України - не кінець війні. 
     Що означає затягування 
ратифікації  Угоду з ЄС та   відмова приєднатися до НАТО?  Для недурної уважної людини це мусить бути значимі знаки майбутніх складнощів та поразок.
    
Але є ще: не поспішили змінити податкову систему і Оксана Продан, член пропорошенківскої фракції "УДАР" говорить, що підприємців все ще "кладуть обличчям на підлогу". Уявляєте?  І це після Революції Гідності?  
    
Петро Порошенко НЕ проголосив Росію Путіна агресором, веде перемовини не з США та Англією, а з Францією та Німеччиною, які вмовляють помиритися з сепаратистами, тобто інтервентами!  
    
Вибір переговорної сторони яскраво говорить про те, що Порошенко хоче домовитися з Путіним на спільній ідеологічній базі підтримки олігархічної системи влади. Природно, що він жадатиме роззброєння сил революції. 
    
Набридло повторюватися: ми маємо Петена Порошенко і він шукає приводів і можливостей увійти у змову, спираючись на дрібних політичних комерсантів Меркель та Олланда і уникаючи Англію та США, які мають іншу думку.  
      Єгор Соболєв зауважує, що про люстрацію вже не йдеться. А це потрібно проводити одночасно з АТО! 
    
Олігархічна схема влади начисто виключила проблему люстрації з порядку денного і пішов зворотний процес. Але це те, що хочуть Порошенко та Путін у союзі з Меркель та Олландом. 
     
Юлія Тимошенко поки що стримано про це говорить - але МИ повинні про це говорити, не чекаючи її тез. Її поразка на президентських виборах не її провина - бо відсутність історичної мудрості українців, компенсуються надмірним стражданням та героїзмом на революціях.   Взагалі часто героїзм - це намагання залагодити відсутність не те що мудрості, але елементарних навичок логічно міркувати. 
     
В цих умовах, чисто ревоюційні, майже "махновські" реалії можна уникнути - якщо лідери "Батьківщини" та "Свободи" візьмуть справу у свої руки. Якщо Турчинов, Яценюк та Аваков переберуть на себе керівництво збройним спротивом Росії  і одночасно люстрацією в Києві.
     
Зараз події в Києві, як я вже казав,  не менш важливі, ніж на фронті.
         

Станіслав Овчаренко    

Из добровольческих батальонов хотят создать спецназ

Из добровольческих подразделений, воюющих за единую Украину на Донбассе, будут созданы разведывательно-штурмовые спецподразделения обновленной армии и национальная полиция. Об этом в эфире программы "Шустер LIVE" на Первом национальном телеканале заявил советник президента Юрий Луценко.

Луценко, в частности, спрогнозировал, что часть добровольцев, которые сейчас воюют на востоке, пойдут впоследствии служить в украинскую национальную полицию.

Политик подчеркнул, что руководство антитеррористической операции считает, что именно добровольческие подразделения являются наиболее боеспособными, лучше осуществляют разведку и выполняют штурмовые задачи.

"Поэтому, по моему убеждению, именно из них должны создаваться будущие разведывательно-штурмовые подразделения обновленной армии Украины. Их патриотизм, энергия, вера и приобретенный боевой опыт должны быть использованы для построения новых Вооруженных сил", - заявил советник президента.

По его словам, такая профессиональная и патриотическая армия не только освободит Донбасс, но и очистит украинский Крым от оккупантов и рьяно будет охранять границы суверенной Украины по всему периметру.

По мнению Луценко, ярким представителем будущей украинской полиции и армии, в том числе и на востоке Украины, является командир батальона "Донбасс" Семен Семенченко.

Влада залишає українців без даху над головою?


Реформа житлово-комунального господарства України і прийняття її
парламентом Житлового кодексу загрожують «маленьким українцям» значно
більш сумними наслідками, ніж будь-які інші реформи, що проводить
нинішня влада.


На думку експертів, підкріплену ретельним аналізом букви житлово-комунальних законопроектів і досвіду роботи житлово-експлуатаційних підприємств та пов’язаних з ними структур, усі заплановані можновладцями зміни в ЖКГ мають за мету повністю перекласти турботу держави про житловий фонд на плечі населення, включаючи пенсіонерів та працюючих за мінімальну зарплату, а Житловий кодекс у разі набуття його проектом чинності у нинішньому вигляді дозволить масово забирати в людей квартири, викидаючи на вулицю як тих, хто боргує за комунпослуги, так і тих, хто... справно сплачує.
Детальніше

Наша освита.((

Сразу предупреждаю - не про политику.

Но пройти мимо такой инфы не смогла.unsmile

Праздравляю налогоплательщиков - ваши деньги потрачены самым лучшим способом.

ДНУ "Институт инновационных технологий и содержания образования" Минобразования закупит учебники для 1 класса на сумму 61,13 миллиона гривен.  инфа тут  и там Самыми дорогими оказались учебники украинского языка для школ с обучением на польском языке - 647 гривен за экземпляр. Испанский язык для первоклассников стоит 518 грн/экз., украинский язык для школ с молдавским языком - 497 грн/экз.crazy

Коррупцию и инфляцию уже поборолиhelp

Що таке "ісландська революція", і чому її немає в новинах

Історія, яку розповіли по італійському радіо, про "революцію в Ісландії", що не припиняється, є яскравим прикладом того, як мало наші ЗМІ розповідають нам про світ. 2008 року на початку фінансової кризи Ісландія, дослівно, збанкрутувала. Причини цього згадувалися лише побіжно, і з того часу цей маловідомий член Європейського союзу, що називається, зник з радарів. У міру того як одна за одною європейські країни опиняються під загрозою банкрутства, що загрожує існуванню євро, що знову ж таки, матиме найрізноманітніші наслідки для всього світу, останнє, чого можновладці бажали би, це щоб Ісландія стала прикладом для інших. І ось чому: П'ять років чистого неоліберального режиму зробили Ісландію, (населення 320 тисяч, без армії), однією з найбагатших країн у світі. У 2003 році всі банки країни були приватизовані, і з метою залучення іноземних інвесторів вони запропонували онлайн-банкінг, а мінімальні витрати дозволили запропонувати відносно високі показники прибутковості. Рахунки, названі IceSave, залучили безліч дрібних британських і голландських інвесторів. Але із зростанням інвестицій збільшувався і зовнішній борг банків. У 2003 році борг Ісландії дорівнював 200% її ВНП, а в 2007 році становив 900%. Світова фінансова криза 2008 року стала смертельним ударом. Три головних ісландських банки - Landbanki, Kapthing і Glitnir, «спливли догори черевом» і були націоналізовані, а крона втратила 85% своєї вартості по відношенню до євро. В кінці року Ісландія оголосила банкрутство. Всупереч тому, на що варто було очікувати, в процесі безпосереднього застосування демократії криза призвела ісландців до відновлення їхніх суверенних прав, що в підсумку призвело до нової конституції. Але цього вдалося досягти через біль. Прем'єр-міністр соціал-демократичного коаліційного уряду Гейр Хорде вів переговори щодо надання 2,1 мільярда доларів кредиту, до якого північні країни додали ще 2,5 мільярда. Але міжнародне фінансове співтовариство давило на Ісландію, з тим, щоб вона провела радикальні заходи. IMF та Євросоюз хотіли взяти на себе цей борг, стверджуючи, що для країни це єдиний шлях розплатитися з Британією та Голландією. Протести і заворушення тривали, зрештою змусивши уряд піти у відставку. Вибори були перенесені на квітень 2009 року, в результаті чого до влади прийшла ліва коаліція, яка засудила неоліберальну економічну систему, але відразу ж здалася вимогам до Ісландії погасити в загальному три з половиною мільярди євро. Це означало те, що кожен житель Ісландії щомісячно платив би 100 євро протягом п'ятнадцяти років, щоб сплатити борги, приватних особами по відношенню до інших приватних осіб. Це була та «соломинка», яка «переламала верблюду спину». Те, що сталося потім, було надзвичайним. Думка про те, що громадяни повинні платити за помилки фінансової монополії, що ціла країна повинна бути обкладена даниною, щоб сплатити приватні борги, змінило відносини між громадянами та їхніми політичними інститутами, і у підсумку призвело до того, що лідери Ісландії зайняли сторону своїх виборців. Глава держави Олафур Раґнар Ґріммсон відмовився ратифікувати закон, який зробив би громадян Ісландії відповідальними за борги ісландських банкірів, і погодився скликати референдум. Зрозуміло, що міжнародне співтовариство тільки збільшило тиск на Ісландію. Великобританія і Голландія погрожували суворими репресіями, які призведуть до ізоляції країни. Коли ісландці зібралися голосувати, МВФ погрожував позбавити країну будь-якої своєї допомоги. Британський уряд погрожував заморозити заощадження і поточні рахунки ісландців. Як говорить Ґріммсон: «Нам казали, що якщо ми не приймемо умови міжнародного співтовариства, то станемо північною Кубою. Але якби ми погодилися, то стали б північним Гаїті ». На березневому референдумі 2010 року, 93% проголосували проти виплати боргів. МВФ негайно заморозив кредитування. Але "революцію" (про яку практично не писали провідні ЗМІ) було не залякати. За підтримки розгніваних громадян уряд ініціював цивільні і кримінальні розслідування щодо осіб, відповідальних за фінансову кризу. Інтерпол видав міжнародний ордер на арешт колишнього президента банку Kaupthing Сіґурдура Ейнарссона, а інші банкіри, також причетні до краху, втекли з країни. Але ісландці не зупинилися на досягнутому: вони вирішили прийняти нову конституцію, яка звільнила б країну від влади міжнародних фінансів і віртуальних грошей. Щоб написати нову конституцію, народ Ісландії обрав 25 громадян з числа 522 дорослих, які не належать до жодної політичної партії, яких рекомендували як мінімум 30 громадян. Цей документ був справою рук не жменьки політиків, а був написаний в інтернеті. Установчі засідання проводилися в реальному часі, і громадяни могли писати свої коментарі і вносити пропозиції, своїми очима спостерігаючи, як їх конституція поступово набуває форми. Конституція, яка в кінцевому підсумку народилася в рамках такої народної участі, буде представлена в парламент на затвердження після наступних виборів. Сьогодні ті ж рішення пропонуються іншим народам. Народу Греції кажуть, що приватизація їх державного сектора є єдиним рішенням. Те ж саме загрожує і італійцям, іспанцям і португальцям. Нехай подивляться на Ісландію. На їх відмову підкорятися іноземним інтересам, коли крихітна країна голосно і чітко заявила, що її народ є суверенним. Ось чому Ісландії немає в новинах.
Діна Страйкер