Останніми роками в Україні спостерігається справжнісінький гірськолижний бум. Зимовий відпочинок посів невід'ємне місце в житті кожної людини, витісняючи депресію і непереборне бажання сидіти вдома за телевізором чи комп'ютером.

Є екстремали які з лижами на плечах підкорюють Говерлу, тільки заради недоторканого снігу і миттєвих емоцій які залишаться на все життя, і їм не потрібні ні витяги ні добре прочищені траси. Та більшість людей полюбляють зручності: доїзд під гірськолижну базу, теплу хатинку, крісельний підігрів і глінтвейн на самій горі.

Засніжені Карпатські краєвиди захоплюють,  чарують і заманюють, тож для чого далеко їхати, на щастя вибирати є з чого: Буковель, Драгобрат, Славське, Ізкі, Тростян, Воловець, Ворохта, Яблуниця, Синяк, Плай, Тисовець, Красія, Подобовець.

Щороку зима до України спускається з Свидовецького хребта. Близниці і Стіг - одні з найвищих вершин в Україні. Біля їх підніжжя і розташована, найвища і екстремальна, лижна база  "Драгобрат" з сотнею готелів і котеджів.

Як правило сюди їдуть, щоб покататися по першому снігу. Втім, щоб потрапити на гору, туристам доводиться проходити нелегкий шлях.

Драгобрат - розташований на висоті 1300-1400 м, в 18 км від смт.  Ясиня Закарпатської обл. (єдиний населений пункт, через який проходять всі шляхи до підніжжя г. Стіг) і 9 км від автомагістралі Ужгород-Івано-Франківськ. Відстань до обласного центру - 240 км, до аеропорту - 125 км (Івано-Франківськ), до залізничної станції - 12 км.

Дістатись на Драгобрат можна, доїхавши до села Ясиня з Івано-Франківська.  Далі, ведуть 2 гірські дороги (довжина однієї з них - 9 км, іншої - 18 км), через поганий стан доріг, тільки на могутньому джипі, хоча краще всього на Уазіку або Газі-66. Із-за довгої дороги планувати відпочинок слід щонайменше на декілька днів.

На вершину можна піднятись на підйомниках крісел і бугелів. А любителі екстремального фрирайда можуть піднятися ще вище пішки. Саме тут як правило випадає перший сніг, а тримається аж до середини травня.

Є траси всіх рівнів складності - починаючи від навчальних і закінчуючи екстремальними трасами для професіоналів. Курорт постійно розвивається.

Відкриваються чудові панорами на найвищий масив Українських Карпат - Чорногору, проглядаються вершини гір Говерла (2061 м), Петрос (2020 м). В іншу сторону видно найвищі хребти Ґорґан — Добошанка (1754 м), Синяк (1662 м) та інші.

Зима! Сніг! Лижі!

ВІА "Зоря"

Горы Карпаты - райский уголок на территории Украины. Самый свежий и чистый воздух сделает Ваш отпуск как приятным, так и несомненно лечебным. Огромные горные вершины, большие древние деревья, чистые лечебные реки и озера, красивые водопады запомнятся надолго. По сравнению с дорогими курортами, цены на отдых в Карпатах невысокие. Туристы отдыхают недорого и с комфортом. В любое удобное для Вас время года украинские Карпаты готовы встретить активных гостей с радушием и гостеприимством. На протяжении всего отпуска Вы максимально отвлечетесь от надоедливых городских шумов автотранспорта, грязного воздуха и многих других неудобств цивилизации.

Мої перші в житті гори, тут я вперше стала на лижі, тут я вперше піднялась на бугелі, тут зовсім поруч моя перша скорена вершина...це було давним давно, років 20 тому, а востаннє я тут бувала аж в 1995...

З роками гори стають нижчими, дороги гіршими, а відстані - довшими...Але природа анітрохи не змінились - вузька долина серед гір, два села витягнуті вздвож річки, несчисленні струмки, ледь помітні стежки, грабові ліси, море ягід і грибів...Багато що змінилось за 15 років, більшість стежок які я знала тепер не прохідні, але тим приємніші моменти впізнавання - знайомі галявини, розвалини старого сараю на якому ми гралися дітьми, старий хрест на перевалі...

Тут корови і коні пасуться самі по собі, машин тут проїзджає не більше десятка на день...тут засинаєш і просинаєшся під шум води, а піднявшись в гори чуєш лише тишу...тут майже нема туристів, а відповідно і усіх туристичних атрибутів...тут в магазинах не продається вода...

Я багато поїздила по Карпатах, можна сказати що таких місць де б я не бувала практично немає - але ця долина - улюблена, назавжди улюблена...

P.S. Фото будуть в вересні)

 

 Як після першої викуреної цигарки, так і після першого походу в гори існує два можливих варіанти розвитку ситуації: або ти розумієш, що це не твоє і твій організм цього не сприймає, або виникає залежність і це буде з тобою на протязі значного шматка твого життя.
Похід в гори…
На погляд ОДНИХ людей це лише витрачена значна купка чесно зароблених грошенят на спорядження та квитки заради того, щоб переносити на собі значні вантажі на значну дистанцію, відчуття дискомфорту від життя в тісних палатках, не дуже різноманітний раціон, антисанітарія та ін.
На погляд ІНШИХ людей немає нічого кращого від солодких відчуттів подоланих труднощів, командної роботи заради спільної цілі, відчуття дружньої підтримки, вечорів біля вогнища під карпатським небом, величного відчуття споглядання світу з вершини…
Кожен робить свій вибір: або гріти дупу на сонці заливаючи в себе щодня літри пива на пляжі або вирушити у незвідані далі, заради відчуття свободи, заради відчуття самого життя…

Після гір певний час відчуваєш себе трошки зайвим. Знову необхідно призвичаюватися до асфальтного життя, штовханини у метрополітені та маршрутному таксі, вихлопних газів та постійного процесу заробляння грошей, світової кризи, світу краваток та пузатих «володарів» цього «життя». Лишається тільки чекати часу, коли можна буде знову кинути рюкзака на плечі та податись у світ інших людей, людей без телевізорів, інтернету та мобільного зв’язку, світ смерек, чистого повітря та гірських річок, світ труднощів та примхливої погоди…

 

Під час відпочинку Вам напевно буде цікаво відвідати різноманітні дивовижні місця, якими так багаті Карпати. У залежності від часу року Ви можете обрати пішу прогулянку, або ознайомчу екскурсію чи туристичний маршрут.

Найбільш високогірне місто - Рахів. Середня його висота становить 820 м над уовнем моря. Це місто належить ще один рекорд - найбільший перепад висоти між вулицями - 600 м: від найнижчої (400 м) до найвищої 1000 м.

Найглибше розташована лікарня - в селі Солотвин Закарпатської області понад 200 років видобувають сіль вищої категорії. У 1968 р. співробітники Ужгородської філії Одеського НДІ курортології вирішили використовувати мікроклімат солотвинських копалень для лікування хворих на бронхіальну астму. Тут було відкрито алергологічну лікарню на 250 місць. Підземні палати, насичені високодисперсним аерозолем кухонної солі, розташовані на глибині 206 і 282 м від поверхні землі у товщі соляного пласта. Тривалість одного сеансу, на який хворі опускаються за допомогою ліфта, становить приблизно дві години протягом 30 днів. Створити на поверхні землі такі умови, як у цій лікарні, неможливо: тут завжди стала температура (+23 град С) і вологість повітря (до 40%), висока насиченість повітря кухонною сіллю (10 мг на 1 см3), абсолютна тиша, повністю безалергічная середовище, а кількість мікроорганізмів в повітрі в 5 разів менше, ніж у найстерільнішей операційній.

Найзначніша палеонтологічна знахідка на території Карпатії - цей, ймовірно, місцезнаходження викопної фауни в селищі Старуня (тепер в Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл.), Який став відомий на увесь світ. У 1907 р. тут цілком випадково були знайдені рештки тварин кінця льодовикової доби. Біля потоку "Лукавець Великий" в озокеритній шахті на глибині 12,5 м було знайдено останки мамонта, а трохи глибше - волохатого носорога, гігантського оленя, різних викопних птахів і земноводних. Очевидно, сіль, озокерит, розчин нафти та безкисневі умови багна сприяли консервації старунських тварин. Радіобіологічним способом було встановлено, що носоріг пролежав тут 23 255 ± 775 років. Щодо того, як тварини тут опинилися, то цілком імовірно, що первісна людина в околицях Старуні полювала на них, заганяла в болото і там вони гинули.

Найвисокогірніше споруда - на вершині "Піп Іван" знаходиться кам'яна коробка, що була метеоролого-астрономічною обсерваторією. Урочисте відкриття відбулося влітку 1938 р. Головним астрономічним інструментом був астрограф з діаметром об'єктива 33 см. Під час ІІ світової війни цей будинок, відомий як "Білий слон", занепав і чекає на воскресіння.

Найдовший Тонель - залізничний на відрізку Скотарське - Бескид довжиною 1747 м, споруджений в 1887 р.

Найбільший кам'яний залізничний міст - міст у смт. Ворохта, збудований в 1895 р. При загальній довжині 130 м проліт становить 65 м. Це один з найбільших кам'яних мостів у світі.

 

Найвисокогірніше спортивна споруда - неподалік с. Ясиня на висоті 1450 м розташовано спортивно-тренувальну базу Драгобрат. Це унікальна карпатська полонина, багатство якої - достаток снігу. Майже завжди тренувальний сезон тут починається в грудні, а закінчується в квітні. А ось в 1993 р. лижна підготовка продовжувалася рекордний термін - до 15 липня (!)

Найбільший з високогірних спортивних споруд - спортивно-тренувальна база "Тисовець", що знаходиться неподалік м. Сколе на Львівщині і розташована на висоті 1000 м.

Найбільший духовий музичний інструмент - трембіта, яка становить собою конічну дерев'яну трубу без бокових отворів, сягає 4 м в довжині. Поширена здебільшого на Гуцульщині, Буковині, а на Бойківщині й досі використовується для подачі сигналів про важливу подію в селі. Діапазон трембіти - до 2,5 октав, чутність звуку - понад 10 км.

 

Найбільше гірське озеро - Синевир в Межигірському р-ні Закарпатської області (басейн Тереблі). Площа 7 га, глибина - до 24 м. В народі називають "синім оком", "карпатською Ріцею". Сильний землетрус, а можливо багатовікові вивітрювання викликали обвал скель, які і загатили долину гірського потоку й утворили озеро на висоті 989 м над рівнем моря.

Печера прозорих стін. Поблизу с. Мала Уголька Тячівського р-ну на Закарпатті недалеко від височини Погар розташована карстова печера, закладена у юрських мармурових вапняках і створена двома перпендикулярними камерами завдовжки 5 і 20 м. Стіни їх вкриті молочно-білим прозорим кальцитом із зеленуватими патьоками, які нагадують за формою чудові казкові кам'яні квіти. Має наукове та естетичне значення.

 

 

Найдовговічніше дерево в Україні - тис ягідний. Вік цього релікта може досягати 4 тис. років. У минулому він був поширений по всій лісовій зоні Європи, але повсюдно знищений через дуже цінну деревини-недарма його називають "королівським" або "негной-деревом". До рекордсменів-довгожителів належить також кедр європейський - до 3 тис. років.
Рекордсменом у висотою можна вважати модрину європейську в Рахові. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 метри

"Перлова печера". У 2,5 км. від Малої Угольки на вододілі річок Малої та Великої Угольок знаходиться карстова печера, закладена у юрських вапняках і є прикладом дії води на слаборозчинні карбонатні породи. Крім сталактитів на стінах утворилися численні кальцитові кульки, які блиском і красою нагадують перлини, звідки й назва.

"Зачарування долина". У верхів'ях струмка Смерекового в Іршавському р-ні Закарпаття розкинулось напрочуд мальовниче міжгір'я - чарівність долина, або Смереків Камінь. Численним скелям заввишки 20 м, що складені світло-сірими кальцитами і залягають серед гідротермально змінених вулканічних туфів, вивітрювання надало дивовижний вид. Цей державний заказник площею 150 га приваблює багатьох туристів.

"Долина нарцисів", що біля м. Хуст на Закарпатті, є єдиним місцем в Україні, де в природних умовах ростуть білосніжні нарциси вузьколисті. На вигляд вони дуже нагадують садові, але квітки більші й досягають іноді 10 см у діаметрі. Живописна долина площею 80 га вкрита суцільним килимом квітів і оперезана пологими гірськими схилами, є пам'яткою природи.

"Кам'яні брама". Поблизу с. Мала Уголька Тячівського р-ну на Закарпатті, в долині Малої Угольки, є незвичайна скеля, яка становить собою своєрідний карстовий міст у мармуризованих вапняках юрського періоду, де карстові процеси проклали прохід завширшки 10 і заввишки 3 м. Ця геологічна пам'ятка має не лише пізнавальне, але наукове значення як оригінальна форма карсту.

Скелі з "ієрогліфами" можна побачити поблизу с. Середнього Водяного Рахівського р-ну на Закарпатті. На східному схилі гори Бужора виходять відкладення міоценового віку, представлені шарами пісковиків, аргілітів і алевролітів. На поверхні пісковиків збереглися хвилеподібні знаки, які свідчать про хвилювання стародавнього моря, а на вигляд нагадують ієрогліфи. 

Де синії гори, де гори Карпати, Туман в полонинах пливе... Струнка, як смерека, близька і далека Кохана гуцулка живе.

Рожеві серпанки, дівочі співанки Ген-ген вітер в гори жене... Тебе, рідний краю, до болю кохаю, Навік полонив ти мене.

Рішення про поїздку приймалося довго та мучительно, кілька разів змінювалося на протилежне. Причини на це були різні: і неспівпадіння відпусток і брак коштів   і почуття страху перед лижами у Свети ... Нарешті замовили і оплатили номер на базі, купили квитки на поїзд, але черговий наплив роботи за день до від"їзду знову ледь не довів до "білого коліна"...   Виїхали ми у п"ятницю ввечері, щоб у суботу вдень вже бути в горах.

Вже в поїзді нам зателефонували з "Буковель-Таксі" та повідомили, що попутників для нас нема, тож вони роблять нам знижку і повезуть з Франківська до Ясинів лише за 180 грн, і ми погодилися! З Ясинів на Драгобрат курсують лише УАЗи та ГАЗи, інші машини навряд чи проїдуть по тих засніжених стежках, та і то, я б не сів за кермо без ста грамів "допінгу", бо так маневрувати по бездоріжжю над прірвою можуть або відчайдухи, або п"яні   ! Але, здається, водії всі були тверезі і за 180 грн з компанії, яку ми тут же знайшли, ми помчали вверх!

База знаходилися під самими підйомниками на висоті 1370м над рівнем моря, вікно номеру виходило прямо на схил, де "ліхо" и весело спускалися гірськолижники різної форми і спритності. Света тут же назвала вигляд з вікна "питошною". А я, купивши проїздний на 50 витягів, поїхав на гору. Мушу зауважити, що база і 2 бугельних підйомника належать одній фірмі, тож для проживаючих діють знижки на підйоми: 50 підйомів за 250 грн, проти 350 грн, для проживаючих інших баз.
Ми приїхали якраз на період снігопадів, бо до того снігу було не багато. Якщо внизу, коло бази була доволі тиха і затишна погода з невеликим сніжком, то на горі дув сильний вітер, видимість ледь перевищувала 50 метрів, а іноді падала до 10-ти метрів, так, що було навіть не зрозуміло де ти знаходишся, рухаєшся ти чи стоїш на місті, яка у тебе швидкість і яка крутизна схилу. В таких випадках спускатися приходилося під рахунок вальсу: раз-два-три-поворот, раз-два-три-поворот... Хоча були і прояснення... 

Під час прояснень згори відкривався чудовий вигляд на долину внизу та на вершини гір Стіг (1703м), на схилах якої і розташовані траси, та Жандарм (1800м).
Ввечері ми прогулялися трохи по поселенню, зайшли в одну з колиб на глінтвейн. Хоч ціни тут дещо кусючі, але посиділи весело, особливо коли хазяї дозволили спочатку сфотографуватися у гуцульському вбранні, а потім ще всі дуділи у трубу і фотографувалисся з рушницею.

У перший же день Света відмовилася ставати на лижі і пішла прогулятися територією урочища. Наступного дня, після сніданку та переломного психологічного періоду, близько 11 ранку ми пішли у прокат брати лижі. Взулися, Светі тут же стало "слизько",  тож прийшлося знімати лижі і звикати до нових відчуттів поступово... Трохи звикнувши найняли інструктора (120 грн/год, якщо кому цікаво). Але з цим інструктором не вийшло. Коли я спустився з гірки Света стояла з лижами в руках...
- Інструктор тебе вигнав?
- Ні, це я його вигнала! Він мене строго питав, чи я буду їхати. А я мовчала і падала на задніцу! Тож він сказав, щоб приходили коли я точно вирішу чи буду кататися!
Після цього ми пішли в номер горювати. Що робити тут ще, поки всі катаються на лижах я не знав, тож вирішили, якщо нічого не вийде, то спробуємо виїхати з бази у вівторок, а там чи поживемо у Франківську пару днів, чи поміняємо квитки і поїдемо додому...
Після обіду і уговорів, що я сам буду вчити і за потреби тримати за палки, Света погодилася на ще одну спробу... Після перших кроків у лижах до нас під"їхав інший інструктор і запропонував за годину навчити спускатися.
-Спробуйте, якщо витримаєте більше 15 хвилин, бо у вашого попередника нічого не вийшло.
Але вже через кілька хвилин у Діми (так звали інструктора) і Свети налагодилося взаєморозуміння і я з чистим серцем пішов перевзуватися у свої лижні черевики.

 Ввечері у нас була замовлена сауна, де кожний ділився своїми досягненнями у гірськолижному спорті. Було що розповісти і Светі. І ми вже не поверталися до розмови про передчасний від"їзд у вівторок. Мушу додати, що з 8 чоловік 4 ніразу не стояли на лижах. У всіх були певні успіхи, певні враження та якісь прикрощі. Пару разів після обіду ми ходили по урочищу з фотоапаратом, милувалися природою, запорошеними ялинками, гірськими краєвидами...
Наступного дня вставати на сніданок було вже важче... Почалася кріпотура, з"явилися перші синці та натертості. Зранку, після сніданку у Свети знову була психологічна переломна година, потім взування і "блін комом". Але тепер вже у неї з"явилася мрія спуститися зверху, але самим "плужком" звідти скотитися важко. У вівторок для тренування поворотів знову знайшли Діму. Після заняття він сказав, що вже виходить набагато краще, але на верх підніматися він сьогодні ще не радить. Краще завтра і з інструктором.
На вечір ми замовили шашлики в "Казці Карпат", мушу відзначити чудовий смак шашлику, гостинність та душевність хазяїв та нашу дружню веселу компанію.

Ввечері та зранку цікаво було спостерігати за роботою ратрака - він нагадував чимось заклопотаного жука-скарабея, а ще при  цьому весь світився і мигав.

Вже так хотілося, щоб погода на горі дещо покращилася, але ж ні, і у середу теж було вітряно і хмарно. Тому Света мало що бачила на горі, але інструктор Діма звіз її досить вправно, іноді тримаючи за палки, іноді проїжджаючи якийсь шлях і показував куди повертати. Пів дороги я їхав трохи попереду, але побачивши, що у них  гарно виходить поїхав вниз швидше. Після обіду ми вдвох ще двічі піднялися на середину гірки і звідти тихенько з"їхали до низу, оминаючи всі льодові дзеркала. Того дня Света трохи прихворіла, але, за її власними словами, їй ставало набагато ліпше, коли вона взувала "чудесні лижики".  Ввечері прийшов час здавати "чудесні лижики", бо наступного дня мали вже їхати додому. Цього дня у сауні всі розповідали про свої успіхи, ділилися враженнями та хвалилися синцями! :-)
В четвер зранку стала чудова погода, було видно вершини навколишніх гір! Про таку погоду можна було тільки мріяти!

І я, будучи до цього, як людина, що безпосередньо пов"язана з погодою, в немилості у всієї компанії, нарешті заробив свої 150 грамів коньяку! Прийшлося знову розчохляти лижі і підніматися наверх з фотоапаратом, а Света вже збирала потроху речі.

Ще перед від"їздом, я написав на форумі повідомлення, що шукаємо попутчиків на 4-те лютого до Івано-Франківська, бо так рано поверталися лише ми вдвох. Відгукнулося 2 дівчини. Тож ми домовилися виїхати з бази десь о 13:30, пообідати у Ясінях, а о 15-й замовили машину до Франківська. Виселитися з номеру потрібно було до 12 години, винесли речі до друзів і мали ще 1,5 години, щоб прогулятися по горах та помилуватися краєвидами. Показав Светі гору з якої вона спустилася з інструкторм і ми одноголосно погодилися, що вона герой!

Гуляючи, зайшли аж до нижньої бази крісельного під"йомника (біля готелю "Кремінь"), який тільки но почав працювати, а всі ці дні стояв як примара над урочищем. Попили на останок чаю з медом у "Казці Карпат", попрощалися з друзями, що лишалися і поїхали в Ясіня. Обідали в кафе Меридіан, який нам рекомендували... Ціни тут і в горах відрізнялися в рази! Досі згадується банош з бринзою і деруни по-гуцульські! Смакота!
З Ясинів до вокзалу добралися практично без пригод, якщо не враховувати те, що нас на певний час затримали за перевищення швидкості. По дорозі ми ще зупинилися на сувенірному ринку на перевалі, купили собі по магніту з Драгобратом, я шерстяні шкарпетки, а Света карпатського різнотрав"я у чай.

Ці дні пройшли настільки гарно і різнопланово, що повернувшись додому навіть важко збагнути, що пройшов лише тиждень. Нових вражень у мене вистачило б на пару місяців, а у Свети, якщо врахувати знайомство з "лижиками", то мабуть і більше! Тепер у нас є ще одне спільне хоббі, а у світі стало ще на 4 людини хворі на сніг!

Решта фоток знаходиться тут!

Одні люди їдуть на вихідні в Європу витрачаючи кілька сот євро, подихати новими свіжими вихлопними газами і полупти в оба, як жиють європейці по той бік кордону. Інші завалються в диван і зиряють політ-рекламу по ТВ потягуючи холодне пиво, треті вкалують за "бонуси", четверті ... можна продовжувати до безкінечності, чи не так?

[ Читать дальше + ше фото ]

Знову яблучна оскома, танець ватрою в ногах,
На душі і просто вдома сонце сходить на стогах.
Гори пишні від утіхи з Черемоша п’ють води,
Над потоком поміж вільхи загубилися сліди.

Давай зустрінемось в Карпатах, тут казка ще живе повір,
Тут ріки стрімко витікають і ніжно туляться до гір.
Давай зустрінемось в Карпатах, хай здійсниться жаданий сон,
У піднебесних дивних шатах серця заб’ються в унісон.


Одягли село і місто всі багряні кольори,
У калинове намисто нарядилися двори.
Чути музику знайому, осінь горам до лиця,
Завітай же у Карпати, хай здійсниться мрія ця.