[ Читати далі ]

Аркан - священний чоловічий родовий орден, який на сьогодні зберігся лише у вигляді стародавнього гуцульського танцю. Фактично до сих пір у гуцулів керівним є цей ініціальний чоловічий союз, умовно іменований "Аркан". Головною особливістю союзу - є його музичний супровід з характерним ритмічним чергуванням — 2/4 в першому такті та 2/8 і 1/4 у другому.

Гуцули - український субетнос. Питання походження назви "гуцули" в науковій літературі досі не з'ясоване. Однак, це не дивно, адже писемні відомості про гуцулів та їх назву до XIX ст. малочисельні. Це можна пояснити тим, що усі карпатські племена через приналежність цієї території до Київської Русі увесь час були відомі під іншою назвою - "русини". Різні вчені на протязі часу будували доводи, що назва цього племені готського, печенізького, половецького, тюркського, сарматського, кавказького і навіть етруського походження. У даній статті спробуємо розглянути основні версії. 

Народилася Параска Плитка 1 березня 1927 року в селі Бистрець, тепер Верховинського району на Івано-Франківщині, в сім’ї Штефана Плитки. ЇЇ батько був знаменитим ковалем на весь косівський край, окрім того – людиною освіченою, багато читав, знав мови. Мати – Анна – талановита ткаля та вишивальниця. Згодом сім’я перебралася у Криворівню. Параска встигла закінчити тільки 4 класи. Завдяки батькові дівчина знала мови, зокрема, німецьку. 

Ліжник супроводжує все життя гуцула – від його приходу в життя аж до завершення земного шляху. Тому, як універсальний оберіг, використовується у народній обрядовості. Це і благословення батьками дітей до шлюбу, обдаровування ліжниками молодих на весіллі, а також використання їх у поховальних обрядах. Ліжники - це товсті вовняні, здебільшого узорно-ткані, вироби з об’ємною поверхнею та довгим пухнастим двохстороннім ворсом. Ліжники мають обрядове, інтер’єрне й господарське призначення. Їхнє побутування зафіксоване серед народів всього Карпато-Балканського регіону. В Україні виробництво ліжників характерне для тих регіонів, у традиційно-побутовій культурі яких вівчарство було однією з головних галузей господарської діяльності (Гуцульщина, Бойківщина та Мараморощина), де ліжники є найбільш вживаними предметами щоденного домашнього побуту. Ними застеляли постіль, піч, припічок, лавиці, стелили та вкривалися під час спання, нерідко підкладали під голову замість подушок; улітку застеляли сидіння на возах, а взимку – на санях або бричках; прикривали зверху коней та підстеляли під сідло під час сідлання коней.

Список ТОП-7 мольфарів: http://spadok.org.ua/molfarstvo/nayvidomishi-gutsulski-molfary-kintsya-xix-poch-xx-st

Як колись гуцули святкували Різдво? Зимові звичаї та гуляння в Карпатах. Дух обрядів. Кожен гуцул мав колядувати, кожен вертеп складався тільки з чоловіків, гуцули ходили з бартками і дзвіночком в руках, був старійшина - береза, який керував обрядом і колядниками. Гуцули навть у страшний мороз ходили колядувати, господарі їх щедро частували: давали не гроші, а пряники, випічку, цукерки, бублики, коржики, пташки, пампухи та інші прянощі. Як це все було, написав один старий гуцул, читайте: http://spadok.org.ua/zymovi-zvychayi-ta-obryady/k-ne-bulo-by-rizdva-ny-voskresla-by-vesna

Мольфари - шамани Карпат, знахарі, цілителі. Витоки мольфарства сягають праслов'янських часів. Живуть мольфари в Карпатах, переважно на Гуцульщині. Останнім відомим мольфаром був - Михайло Нечай з с.Верхній Ясенів, якого зарізали ножем. 

Верховина

Селище, що лежить на висоті 620 метрів над рівнем моря, в межах гірського масиву Чорногора, який об’єднує знамениті Говерлу, Петрос і Піп Іван. Через Верховину протікає одна з найстрімкіших карпатських річок – Чорний Черемош, тому, в літній час тут обов’язково варто спробувати спуск по річці на байдарках або надувних човнах.

[ Читати далі ]