хочу сюди!
 

Трям

44 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 30-45 років

Замітки з міткою «людина»

Небо мжичкою…

 

 

Засіває дрібно мжичкою 

Небо землю. Ген, за річкою – 

Лаврська сонячна дзвіниця

 Свята жде. Страсна седмиця…

 

  09.04.2012

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика религиозная

Свидетельство о публикации № 10526

 

Яка мова рідна для вас?

Бог кожному народу дав мову.

http://www.livetoday.org.ua/holosuvannya-2/yaka-mova-ridna-dlya-vas/

 Про справи кожного в цьому житті, бог мабуть і питати стане на цій народній мові кожну людину. Як, за життя, людина в змозі заробити, скажімо 10 добрих балів аби напевно потрапити в рай навічно, або 10 бридких балів аби потрапити навічно в ад, але у свій судний день не зможе спілкуватися з Суддею, данною Богом, рідною мовою, що зробити має суддя?

33%, 3 голоси

0%, 0 голосів

11%, 1 голос

0%, 0 голосів

56%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Крик душі

Я вийшов в поле те безкрає,
До горизонту лиш пустота.
Врожаї вже давно зібрали
Чорніє там одна рілля.
Пішов я до тієї річки,
Де колись плавав юнаком.
Води зосталося вже трішки
Й стала вона тепер ставком.
Ось там он є криниця,
Вода смачнюча в ній була.
Я міг до схочу її напиться,
Дивлюся, вже висохла вона.
А поруч є галявина,
Де влітку квіти там цвітуть.
Давно вона занедбана,
Лиш гори сміття на ній ростуть.
І що ж це трапилось з народом,
Що квітку топче, яка росте?
Любіть природу й одне одного,
Життя ж у нас одне!
Чимало людей мені траплялось - 
В очах жадоба й пустота.
Хотів би там побачить сонце
І щиру посмішку на їх вустах.
Та є ще на світі щирі люди,
В серцях у них вогонь пала.
Прийдуть вони на поміч всюди,
Куди б їх доля не завела...
Темніти стало вже довкола
Та й час вже було мені йти.
Сонце спати лягало знову,
Лишень стежину віднайти.
Я йшов по ній, не раз спіткнувшись - 
То камінь, то яма або рілля.
І знову вставши, озирнувся -
Шлях важкий, та впертий я.
І раптом мене охопила
Самотність в обійми ті пусті.
Побіг до дому з усієї сили,
Щоб відірватись від пітьми.
Поріг порожній привітався,
Зустріли стіни мовчазні.
Узяв я тоді ручку
Та й записав думки:
Душа в хатині там кричала
Та тільки її ніхто не чув,
І сльози по щоках рікой стікали.
Поставив крапку, натис гачок й навік заснув......
(14.02.2012р.)

Диво сталось

Подих… Шепіт…Вечоріє… Зірка перша сповістила –

Диво сталось! Народила

Сина Божого Марія –

Світло світові й надію!...

Свято! Сяєво!..                                        Зоріє!..

05-06.01.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299682

Свято мiзантропа





                                     вірш написаний під впливом слів однієї з колег

                                     про ранні години 1-ого січня





Перше січня. Ранок року.
Сходить сонце напівсонне.
Ні душі надворі. Кроки
"Хрум-хрум…" – снігом монотонно.



Мегаполіс. Центр Європи.
Тиша  чиста, дивна!!! Року
Ранок... Свято мізантропа –
Це безлюддя. "Хрум-хрум…" – кроки.



17.06.2011





© Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации №11201015219

Wild one - Thin Lizzy

Wild one
    Первісна сутність

Wild one won't you please come home
    Дикуне, чому б тобі не повернутися додому?
You've been away too long, will you
    Тебе не було так давно, чи не повернешся?
We need you home, we need you near
    Тебе чекають вдома, прагнуть твоєї близькості.
Come back wild one will you
    Повертайся, печерний чоловіче. Повернешся?
How can we live without your love
    Бо як можна прожити без твоєї любові?
You know that could kill you
    Ти ж знаєш, мене б це убило.
How can we carry on
    Бо як можна перенести,
When you are gone my wild one
    коли ти зник, помер, мій первісний духу?

So you go your way wild one
    Що ж, йди своєю дорогою, неандертальцю,
I'll try and follow
    я намагатимусь не відставати.
And if you change your mind
    А якщо передумаєш,
I will be waiting here for you tomorrow
    я чекатиму тебе тут завтра,
For I would beg for you
    щоб, простягаючи руку, випрошувати,
I would steal and I would borrow
    вкрасти, позичити хоч краплю тебе,
I'd do anything at all, anything at all
    я зробив би що завгодно, зробив би будь-що,
To end this sorrow
    щоб припинити цю печаль.
Wild one
    Первобутнє безпосереднє дитя,
The gypsies warned of the danger
    ворожки напророчили небезпеку.
You can laugh and joke with friends
   Ти можеш сміятися і бешкетувати з друзями,
But don't you ever talk to strangers
    та навіть словом не озватися до сторонніх,
Although their offers may be sweet
    хоча їхні загравання можуть бути вельми спокусливі.
And I'd bet and I would wager
    І я готовий тримати парі, готовий побитися об заклад,
Away you'll stray and never come back
    що ти тікатимеш геть і ніколи не повертатимешся до тих,
To those who love and made you
    хто любить і, здається, досяг тебе.

Прослухати можна тут, наприклад

В древньому храмi

Низько над храмом хмари… Похмурі,

Сині, дебелі… Не стримують гнів,

Кидають бризки небесних вогнів

В баню безхресту, колись білі мури…

 

 

Плесо посивіло, зморшками вкрите;

В шибку надщерблену шибеник-грім

Бамка… Старий, павутинням сповитий,

Іконостас … Поруч тінь – пілігрим -

 

 

Я; сам-на-сам розмовляю з Всевишнім;

 Тиха молитва підноситься вгору -

Гуркіт і ревище грізного хору

Перекриває…  

                                            Скуйовджені вишні

 

 

Квіт осипають додолу змокрілий…

Зблідле, знесилене втратами хмарне

Воїнство геть відступає… Ех, марно!..

 

*************************

Янгол величний летить білокрилий…

 

 

Жовтень 2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №111103110044

Вчені: Людина продовжує еволюціонувати як вид

Не часто передруковую новини, але ця дещо інакше сприймається.

Еммануель Міло з Університету провінції Квебек у Монреалі (Канада) та йогоЛюдина продовжує еволюціонувати як вид, незважаючи на "протидію" суспільного відбору.
Про це заявляють канадські вчені в статті, опублікованій в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Колеги прийшли до такого висновку, простеживши за середнім віком жінки, яка народила першу дитину, у відносно замкнутій франко-канадській громади острова Іль-о-Кудре.
Вважається, що природний відбір припинив грати провідну роль у розвитку людства після того, як люди почали освоювати ази технологій і жити в організованому суспільстві.
Деякі вчені вважають, що це далеко не так - основним двигуном розвитку людини стала так звана мікроеволюція, накопичення невеликих мутацій у геномі людини.
Іль-о-Кудре украй зручний для мікроеволюційних досліджень через відносну ізольованість популяції і архіви місцевої церкви, в яких були записані всі найважливіші демографічні показники - дати народження, смерті і весіль місцевих жителів.
Міло і його колеги проаналізували зміни у сімейному житті жінок, які вийшли заміж в проміжку між 1799 і 1940 роками. Вчені простежили за тим, як швидко жінки народжували першу дитину після весілля, і скільки часу становили "перерви" між поколіннями.Виявилося, що середній вік жінки, яка народила первістка, скорочувався з кожним поколінням - з 26 років в 1799 році до 22 років на початку 20 століття. Як зазначається у статті, успішність продовження роду залежала саме від цього фактора - шанси на виживання у всіх дітей були вищими, якщо їхня мати народжувала свого первістка досить рано. З іншого боку, чим раніше жінка народжувала першу дитину, тим меншою була її родина. Таким чином, загальна репродуктивна успішність, тобто кількість дітей, яких встигла народити жінка за все своє життя, була тим меншою, чим раніше жінка народжувала свою першу дитину.
Перша закономірність була яскравіше виражена, ніж друга, і тому загальна тенденція - збільшення кількості дітей і зменшення віку молодих матерів - не переривалася. Таким чином, скорочення середнього віку супроводжувалося одночасним розростанням сім'ї з п'яти до восьми дітей на початку XX століття. Автори статті побудували спеціальну статистичну модель, за допомогою якої вони відсікли всі негенетичні фактори, що впливають на продовження роду. Вік народження первістка не втратив свого значення, на відміну від загальної репродуктивної успішності.
"Наше дослідження наочно демонструє те, що людина як вид продовжує еволюціонувати. Воно також показує те, що наслідки мікроеволюції можна помітити навіть через кілька поколінь таких довгоживучих видів, як людина", - підсумовують автори статті.

Мить. Спалах часу

Мить. Спалах Часу. Й вже…

Моя скороминущість…

Я – епізод, сюжет,

Експеримент, сполучність

 

Скінченна.

                                                        Суєта

Тримає нас в лабетах -

Прискорює міста -

Розбещує планету…

 

Світ дріб'язкових справ,

 І метушні щодень – 

Як твань! Загруз - пропав…

Мовчи – анітелень!

 

******

Сердечний щем!... З-під вій

Вода…

                                                        Сузір'їв сонм

Згортається в сувій –

Чумацький Шлях… Це сон! -

 

Про вільнокрилий злет

У Всесвіт, до зірок,

Ширяння між планет

У Вічності…

                                                        Мій рок!

 

Сузір'їв хор вгорі

Бентежить… Щем!..

                                                        З-під вій

Сльоза… Вогнем горить!

Дрібні лелітки мрій

 

У вічність відліта;

Чумацький Шлях сувій

Свій розгорта… Літа -

Піщинками…

                                                        Подій

 

Потік стрімкіше… Й вже!

Час вичерпано.  Мить –

Скінченність -  я - сюжет

У Всесвіті…

                                                         Щемить!..

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109280098

Десять причин, чому варто одружуватися

М.Ю. Бакулін, Амвон
Я ніколи не хотів одружуватися, як ніколи не збирався жити тим життям, яким живу. У якийсь момент мені активно пропонували стати ченцем, але про чернецтво я вже щось знав. Сократ на питання чи одружуватися, відповідав, що одружишся чи ні, у будь-якому випадку пошкодуєш. Тому ось ті десять причин, чому все-таки варто одружуватися:

1. По-перше, я не міг не відповісти на ту любов, яку дарувала мені моя майбутня дружина. Як відомо, не чоловіки вибирають жінок, а навпаки.

Жінки вибирають чоловіків, і від чоловіка залежить тільки фінальне «так», яким він відповідає на залицяння з боку жінки. Моя майбутня дружина сяяла як сонце, і я подумав, що Господь майже не залишає мені вибору, тому що не відповісти на це сяйво було б свинством.

2. По-друге, одруження припускає руйнування онтологічної самоти. У режисера Луіса Бунюеля символом цього був Симеон Стовпник, як прообраз художника, який стоїть на своєму стовпі і розмовляє з Богом.

Лермонтов символізував самоту білизною вітрила. Одруження доводить, що тепер ти не сам. Як сказав один мій знайомий, який недавно в сорокалітньому віці все-таки одружився: «Тепер є для чого жити».

3. Зазвичай шлюб деякими дівчатами сприймається ось як: «Я віддала тобі найдорожче, тепер тобі належить виправдати всі мої мрії». Мій товариш, каже на це, що варто жити не шлюбом, а сім'єю; а сім'я - це коли двоє об'єднуються проти цього світу в щось ціле і єдине. Причому до шлюбу любові немає, вона починається тільки в шлюбі, про це потрібно пам'ятати мрійливим персонам.

4. Одружуватися варто ще і тому, що сім'я - це полігон послуху, коли спокій і злагода досягається через повну довіру іншій людині. Ти вчишся слухатися того, хто в твоїй владі. Це романтичне християнство, в якому ВІДРАЗУ є те, чого так не вистачає в монастирях - любов.

5. Якщо Господь дав тобі дружину християнку з досвідом життя в храмі, ти живеш як в раю. Якщо Господь дав тобі християнку, яка тільки заглиблюється у християнське життя, ти завжди на війні, тебе перевіряють на міцність. Найчастіше такий шлюб нічим хорошим не закінчиться, хіба що знаряддя дружини будуть перенесені на численне потомство. Якщо ж Господь вам дав дружину невіруючу, то у вас є добрий шлях залишитися підкаблучником, тому що ви погодилися на її красу і відповідні прокляття.

6. Одружуватися варто тому, що сім'я покаже вам всю непотрібність і дурість того, що ви називаєте своїми захопленнями. Ви, нарешті, перестанете трястися над дорогими вам предметами і поняттями. Ваша гординька буде осоромлена побутом, ви побачите всю ницість своєї пихатості, життя творитиметься за принципом, проголошеним Карлсоном: «Дурниці, справа-то житейська». Ось ця звитяжність самого життя в справі вашого спасіння не може відкритися наодинці, коли ви їсте себе самого, вона можлива тільки в малій церкві сім'ї. Вся свята метушня сім'ї наочно осоромлюватиме все, що цій сім'ї не належить, а тому не має права на існування.

7.Сім'я навчить вас спогляданню, тобто серцевому милуванню. Ангели почнуть вам посміхатися через усмішки вашої дружини і ваших дітей, Господь перебуватиме у вашому будинку, і на свято благословлятиме гостей і трапезу. Свято стане вузлом життя і частково трапезою Господньою.

8. Сім'я розширить ваші тілесні і духовні межі затишком, потребою перетворювати і благословляти все навколо безупинно, тобто ви почнете виконувати своє покликання царственного священства. А це священство вимірюється тільки людяністю: чим більш ви людяні, чим більш ви зростаєте в ту міру, в яку задумав вас Господь, тим більше ви освячуєте все навколо. І лише сім'я дає вам таку можливість.

9. Сім'я накладає на вас статусний послух: вам належить бути романтичним чоловіком, добрим батьком і, в перспективі, дідом. Це можна порівняти з тим, що один чернець вимушений в монастирі співати на кліросі, писати ікони, перекладати святих отців, тільки в сім'ї «ікони, пісні і книги» - живі, кричать, плачуть, просять їсти.

10. Зміст сім'ї - спасіння закоханого один в одного подружжя, але якщо в сім'ї з'являться діти, то вони - той райський вогонь, навколо якого зігріваються поранені зовнішнім світом душі дорослих, який знімає всі життєві проблеми присутністю Христа.