Echoes
             Відлуння

Overhead the albatross
hangs motionless upon the air
             Нерухомо альбатрос
             вгорі вісить, впіймавши бриз,
And deep beneath the rolling waves
             а глибше гуркітливих хвиль
In labyrinths of coral caves
             з коралів, ґротів - звідусіль
The echo of a distant tide
             зростає, шириться луна,
Comes willowing across the sand
             піднявши каламуть із дна,
And everything is green and submarine
             зелене все навколо. Глибина.
And no one showed us to the land
             Ніхто не вкаже, берег де,
And no one knows the where or whys
             де ми й чому, ніхто не зна,
But something stirs and something tries
             лиш зріє щось і вирина,
And starts to climb towards the light
             відлуння до небес іде.

Strangers passing in the street
             Чужинці йдуть вдовж хідників,
By chance two separate glances meet
             два погляди випадок звів,
And I am you and what I see is me
             я - твоє "я", в тобі себе я стрів.
And do I take you by the hand
             Чи ж не пройдем рука в руці,
And lead you through the land
             країни тої манівці,
And help me understand the best I can
             незнаних істин щоб знайти кінці?
And no one calls us to move on
             Й ніхто на нас не чинить тиск,
And no one forces down our eyes
             не змусить очі опустить,
And no one speaks and no one tries
             і не випитує, не вчить,
No one flies around the sun
             не затуляє сонця диск.

Cloudless everyday you fall
              Мій звичний, мій погожий день,
upon my waking eyes
              що в вічі впав, неспинний склом,
Inviting and inciting me to rise
             запрошуєш і вабиш ти теплом.
And through the window in the wall
             Крізь вікна в дім ти щедро шлеш
Come streaming in on sunlight wings
             на крилах сонця промінців
A million bright ambassadors of morning
             зірниці вранішньої безліч посланців.
And no one sings me lullabies
              Й ніхто піснями не приспить,
And no one makes me close my eyes
              нема кому очей закрить,
And so I throw the windows wide
              тож крізь розчахнуте вікно
And call to you across the sky
              до тебе небом клич летить...

                                        I.2016 - 05.IV.2016

СЛУХАТИ

Хомосапієнс

/Металобрухт (хворе „залізо” вражене „вірусом”)/

Хомосапієнс, що покинув власну націю, поза соціумом – хвора мавпа на манію всякого вчити як і що робити. Помітив цікаву залежність, що чим менше сам хомосапієнс вчився, тим більше в нього бажання вчити інших. Історія знає кілька випадків, коли Homo sapiens прислужився на користь чужій нації, але часто на шкоду власній нації. Негативним прикладом того є сволота, або яничари. Позитивним прикладом є ефіоп Пушкин, що навчив сусідів язику.

Людина

/Залізо (деталь комп’ютера, що довіряє програмі та виконує її, наділена функцією самовідтворення і розвитку)/

Людина – хомосапієнс, що позиціонує себе часткою нації та її культури і забезпечує зв’язок між нацією, культурою і чином. Людина має виконувати функції покладені на неї творцем, нацією, самосвідомістю – гарно, які б ті функції не були.

Культура

/Програма (Програмне забезпечення )/

Культура – напрацьована тисячоліттями низка чинів, що являють собою звичаї і традиції які забезпечують розвій, відродження, відтворення, збереження і захист нації, її чеснот.

Мова

/Електрика, струм/

Мова – сила культури, вона вдихає життя в людей, поріднює їх з культурою, сприяє збереженню нації в часі і просторі. Функцій мов багато. То знають люди вчені. Є економічна складова мови, бо мова дає робочі місця нації, що поважає себе. Є держави, де третина бюджету дає саме мова. Тому деякі з них „ревнують” інші нації до їх мови, що сягає навіть агресії, бо бажають ті гроші хапнути собі рідній. Не останньою є функція зв’язку між нацією і Світом. За азійсько-європейською культурною традицією, господар, приймаючи гостя, може розмовляти до нього його мовою, коли гість розмовляє до господаря мовою господаря, шанобливо.

Нація

/Надсучасний комп’ютер наділений функціями самовдосконалення і захисту/

Вищій рівень розвитку народу, на якому народ створює власну державу задля забезпечення захисту і розвитку нації.

       Недавно в печері в 50 км від Йоганесбурга (ПАР) виявлено скам'янілі рештки давньої людини.

          
           Точних даних про вік решток поки не повідомляється. Висловлюють гадки, що він може складати від 2,5 млн до 200 тис років.


       Сукупність ознак дає підстави деяким антропологам зараховувати цей організм до нового виду в межах сімейства Homo, який названо Нomo naledi. Інші кажуть, що такі ж рештки були знайдені і описані раніше. Тобто вид не новий.



       На даний момент оброблено більш як 1550 елементів скелетів, що належали п'ятнадцяти особинам як дітям, так і дорослим. Відзначається, що це лиш мала частка того, що все ще приховує печера.
       Будова плечей, носа наледі більш подібна тому, що є у мавп. Будова кінцівок майже ідентична тому, що є в сучасної людини. Для наледі була характерна струнка постава. Ріст дорослого наледі сягав 150 см, вага - 45 кг. Об'єм мозку лише 550 куб. см. (у сучасного гомо - близько 1,5 л).
        Цей вид за допомогою рук міг непогано вправлятися з предметами, ходити на довгі відстані, а будова пальців дозволяла їм бути непоганими альпіністами.



    

зростила людина ідею,
любила ідею людина -
та чхати хотіла ідея,
ідея любила маси
глобально, всеядно, міцно.
- навіщо мені людина?! -
і з"їла людину ідея,
бо маси вона любила.
бо маси були голодні,
в лахмітті, брудні та босі.
та попри все амбітні:
крейдою скрізь на стінах,
на всіх плакатах писали,
стверджували про те, що...
що саме вони створили,
зростили красуню ідею.
любили ідею маси!
та чхати хотіла ідея -
ідея любила касти
глобально, всеядно, міцно.
- нащо мені ті маси? -
і з"їла маси ідея,
бо касти вона любила.
бо касти були ситі,
огрядні, чисті і взуті.
та попри все зрадливі,
каверзні, хитрі, трусливі
та ще й до усього амбітні!
писали в книжках, у брошурах,
в журналах, в газетах... - усюди! -
що саме вони створили,
зростили касти ідею.
любили ідею касти!
та чхати хотіла ідея -
ідея хотіла власті
і полюбила гроші
глобально, всеядно, міцно.
- нащо мені ті касти!? -
і з"їла касти ідея.
бо гроші вона любила,
які захищали власті...
...хто кого захищає?..
навіть ідеї неясно.
загаялась трохи ідея -
кого з них любити треба
глобально, всеядно, міцно?..
- а це що тут за напасті?.. -
ковтнули ідею власті
і сплюнули нею огидно.
впала ідея на касти,
які заховались у маси,
а маси розсипались в люди.
і ходить ідея по людям,
шукає собі пояснень -
хто вона, звідки і нащо
її породила людина,
упевнила, що найкраща
і що вона є єдина?
...ходить ідея між люди,
але її не знаходять.
бо звісно усім про те, що
зростила людина ідею -
любила ідею людина.
та чхати хотіла ідея -
ідея любила маси...

В Германии, в городе Галле живёт необычный и один из самых удивительных людей на планете, зовут его Яков Циперович.  Яков Циперович родился в 1953 году в городе Минске, окончил среднюю школу, потом работал электриком в различных организациях города Минска и вся его жизнь до 1979 года ничем не отличалась от жизни таких же как и он молодых людей.

В 1979 году в результате сильнейшего отравления у него остановилось сердце и вопреки всем известным медицине срокам он в течении часа находился в состоянии клинической смерти. Через час сердце заработало снова , но в себя он пришёл только через неделю. Очнувшись он понял, что с ним произошло что то непонятное.

Он не мог даже прилечь. Стоило ему только принять горизонтальное положение, как его тут же какая то сила подбрасывала вверх и никакими усилиями невозможно было преодолеть это состояние и это продолжалось 16 лет.  И все эти годы он находился в состоянии абсолютной бессонницы, что, с точки зрения медицины и вообще всех наших знаний о человеке, – невозможно.  В 1995 году он начал занятия йогой, и при помощи медитаций и других восточных практик ему удалось заставить свой организм принимать горизонтальное положение, но не более чем на 2-3 часа. Но самое необычное во всей этой истории то, что все эти годы этот человек абсолютно не изменяется внешне. Сейчас ему 58 лет. 

Кроме этого он полгода не мог говорить, речь была парализована. Что то странное творилось с температурой тела, она не превышала 33,5 градуса. Через полгода речь у него полностью восстановилась, но голос стал совершенно другой, как будто не его. Другим стало всё, даже мысли. Мозг был буквально напичкан странными и непонятными знаниями и весь мир казался совершенно другим.

Потом начались другие странности, совершенно необъяснимые и непонятные. Он перестал чувствовать своё тело,всё время было такое чувство, как будто он находится в невесомости , и что самое необычное , все предметы вдруг стали легче чем они были раньше. Он шутя мог переставить огромный шкаф , набитый вещами или отжаться от пола 10000 раз, или как игрушечную мизинцем десятки раз поднять двухпудовую гирю.

Странностей было так много , что он сейчас с трудом может все их перечислить. Например весь мыслительный процесс происходил в стихотворной форме. Потом началось очень странное восприятие людей, Яков как будто читал их мысли, но не буквально, как если бы их читали вслух, а на каком-то другом, недоступном обычному пониманию уровне. Он как будто проникал в оболочку человека с которым общался и начинал чувствовать всё так же как и он.

Когда Якову перевалило за 40 он вдруг понял, что время для него остановилось. Особенно это было заметно, когда он встречался с одноклассниками, да и те при виде Якова приходили в полное замешательство, он не то что выглядел моложаво, он не изменялся вообще, ни на йоту.

Сейчас Якову 58 лет, но выглядит он так же как на фотографиях 1975 года. В данный момент он проживает в Германии и является одним из самых известных необычных людей планеты.

Что же случилось и как это объяснить? Наверное это единственный в мире случай, когда фантастика стала реальностью. Или это напоминание людям – до чего же они мало знают о себе. 

     * * * * * 
Ответы на вопросы:
 --- Те изменения которые со мной произошли сначала меня и пугали и тревожили, и страх потерять рассудок конечно был, но потом пришло ясное и чёткое видение всей картины и тогда стало легко. Человек боится до тех пор, пока что то не понимает. Понимание проблемы приносит освобождение от неё.
--- Мешают или помогают мне мои способности? Я никогда не задаюсь этими вопросами. Я просто принял всё это как данность и живу в согласии со всем что со мной происходит, ибо знаю, что сопротивляться бесполезно.
--- После возвращения оттуда я был озабочен совсем другими проблемами. Невозможность лежать и, как следствие, полное отсутствие сна приводило меня в состояние ужаса и паники, и прошёл ещё не один год, прежде чем я понял, что в таком невероятном состоянии жить возможно.
--- Первые 16 лет после случившегося я провёл в состоянии абсолютной бессонницы, мой мозг не отключался ни на секунду. Врачи не могли в это поверить, но это был факт.
--- Понравилось или не понравилось, это наверное не те определения в данной ситуации. Я должен жить так как я живу, а то что я не изменяюсь внешне… конечно это приятно.
--- Хотел бы я избавиться от произошедших изменений? Если мне это дано, значит так тому и быть, и я уже очень привык к этим изменениям, как никак 25 лет прошло. 
--- Сначала я оценивал случившееся, как наказание за какие-то деяния. Но спустя много лет я понял, что наверное это всё -таки дар. Ведь страдания, которые первое время после случившего так терзали меня, превратились в совершенно невообразимые вещи и вывели меня на уровень, куда ещё никто не добирался.
--- В том то и дело что со мной ничего особенного не происходит. Время как будто остановилось для меня в 1979 году и длится один долгий, долгий день.
--- Вы спрашиваете насчёт веса предметов. Это одна из самых больших странностей, которая со мной произошла. Я перестал чувствовать тяжесть своего тела, было такое ощущение будто я нахожусь в невесомости. Это состояние нельзя было назвать комфортным и чтобы как-то от него избавиться я начал отжиматься от пола. Иногда я отжимался часами по много тысяч раз, но усталость так и не наступала, тогда я хватался за штанги, за гири, что бы хоть как то себя утомить. В то время я поднимал двухпудовую гирю мизинцем по 50-60 раз. Но всё было бесполезно, ощущения тяжести тела так и не наступало. Всё это сопровождалось очень странной температурой тела 33,5. Происходило это со мной в 1980-1981 г. Потом температура тела постепенно поднялась до 35 . Сейчас у меня вообще не бывает постоянной температуры тела, за день она изменяется многократно.
--- Самое ценное, что я приобрёл в своей новой жизни это опыт общения с непонятным и неведомым миром, который подарил мне возможность по новому взглянуть на эту жизнь.

Your own choice.
          Твоя можливість вибору...

There's too many women and not enough wine
          Жінок так багато, та в дефіциті вино,
Too many poets and not enough rhyme
          Надмір поетів, та вірші не часті там,
Too many glasses and not enough time
          Годинників повно, що відміряють цейтнот,
Draw your own conclusions
          Така от картина, а висновків дійдеш сам.

My old dog's a good old dog
         Мій пес залишився старим моїм добрим псом,
My old man's a silly old sod
         А той тип, що з ним, - мій вбогий покинутий дім,
The human face is a terrible place
         А й справді, лик людський вражає своїм єством,  
Choose your own examples
         А що ти знаходиш про себе в контексті цім?

Went to the river, but I could not swim
         Ріка перетнула мій шлях, як переплисти її?
Knew I'd drown if I went in
         Зайду, то втоплюся - даремно ми віру вдаємо,
Lost my faith in a terrible race
         не вірю я більше жахливо стрімкій течії,
Rest-in-peace hereafter
         Що ж далі? А далі відомо: мир праху твоєму...

                                               11.11.2014

спершу мова про річку, далі "race" - стрімкий потік, ніби все гаразд, та при повторному читанні мучить один маленький дискомфорт у вигляді артикля а, тобто один, якийсь, деякий "a race" і це все в безпосередній близькості від "river" (ніби визначено і чекати б швидше "the race"); якщо ж все таки "а race", то йдеться, може, не про річку?, а про що? ще значення race = раса, рід (!); і тут можливість втратити віру в жахливий людський рід, що розповідає гарну казку про ходіння по воді, яко по суші, видається навіть доречнішою, ніж втратити віру... у потік води, відтак версія 2 останнього куплету:

Went to the river, but I could not swim
         Дістався я річки, та невідомо, де брід,
Knew I'd drown if I went in
         І фокус не втнути мені за одним відчайдухом,
Lost my faith in a terrible race
         І віри я більше не йму у страшнющий той рід,
Rest-in-peace hereafter
         А далі - на камені напис "Земля тобі пухом..."


                                                 10.12.2014

СЛУХАТИ