Священики Московського патріархату зневажили Героїв АТО!

Представники УПЦ Московського патріархату на чолі з предстоятелем Онуфрієм не піднялися під час урочистого засідання парламенту, коли Петро Порошенко зачитував імена героїв України.

Про це повідомляє кореспондент LB.ua.

Президент України під час засідання Верховної Ради повідомив, що звання Героя України під час Антитерористичної операції отримав 21 боєць, 10 з них — посмертно. Цей список зал зустрів оплесками, встали навіть іноземці.

Криваві гроші війни, або чому АТО – це надовго?

Пам’яті чергової заяви ВР про агресію Російської Федерації присвячується.

Крайню заяву ВРУ «Про гідну відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» (№ 2332) було підписано учора, 27.04.2015 р.

Ймовірно, це сталося через те, що попередні постанови давали не таку «гідну відсіч»… Мова «Про Звернення ВРУ до ООН, ЄП, ПАРЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором» від 27.01.2015 р. та про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької й Луганської областей тимчасово окупованими територіями від 25 березня 2015 р.

Чи змінилося щось у стосунках з агресором та окупованими територіями після схвалення чергових заяв? За своєю силою ці постанови є політичними документами та носять декларативний характер, тобто не містять норм прямої дії. Їх ухвалення нічого не змінює ні на війні, ні у господарській, ні у правозастосовчій практиці, а лише дає політичну оцінку ситуації. Отже… не змінює нічого.

Далі розглянемо уважніше саме господарську складову відносин Україна-ЛДНР, оскільки саме вона є самою непублічною на цей час.

На окупованій території Донбасу наразі проживають близько 3 млн. осіб та зосереджено до 20% промислового потенціалу України. Енергетика, промисловість та транспорт інтегровані в економіку України. Це великий споживчий та промисловий ринки.

Де факто, економічні стосунки з ЛДНР ніколи не припинялися. Лінію фронту перетинали і перетинають як люди, так і товари. При цьому «побори» до структур ЛДНР платять абсолютно всі суб’єкти, що знаходяться на окупованій території: від ДТЕК до копанки. В них просто немає вибору. Навіть якщо підприємство перереєєструвалося в Україні – воно платить ще й місцевим хазяївам. Тому на практиці абсолютно УВЕСЬ бізнес на території псевдореспублік на даний час фінансує діяльність бойовиків.

Це факт, на який ми не можемо вплинути, оскільки суверенітет України в ЛДНР не діє. Тому давайте з’ясуємо, чому навіть за умов подвійного оподаткування та хаотичних поборів, на лінії розмежування з ЛДНР стоять черги з фур, що шукають найменшої можливості потрапити до бойовиків і назад.

І справа не лише в тому, що Донецьку та Луганську потрібні харчі. Торгувати з Донецьком ризиковано, мутно і… вигідно. Настільки вигідно, що є люди, які зацікавлені в продовженні мутного статусу: «ані війни, ані миру». Саме для збереження схем збагачення на ухиленні від оподаткування. Головна «тема» – прихований від оподаткування прибуток.

Схема працює наступним чином. Як правило, виробник з України продає свій товар дистрибутору, який також має українську реєстрацію та працює легально. Дистрибутор знаходить покупця на окупованих територіях. Зазвичай, дистрибутор і покупець пов’язані через одних й тих самих фізичних осіб.

Укладається угода на поставку продукції, бажано з відтермінуванням оплати поставленого товару. Товар з документами та товарно-транспортними накладними їде до ЛДНР. Все легально, підстав відмовити у перетині лінії розмежування немає, окрім особливого режиму в зоні АТО, про який йтиметься нижче.

Покупець отримує товар, продає його з неймовірною націнкою до середньої роздрібної вартості товару в Україні – тобто приблизно у 30% та ще й виключно за готівку, оскільки українська банкова система в ЛДНР не працює. Уся націнка прихована від фіскалів. Тому вже на цьому етапі Покупець отримує приблизно 40 % неоподатковуваного прибутку від вартості товару. Навіть за відкатів на війну для терористів такий бізнес залишається золотим.

Існує можливість і для більш грубих, але ще прибутковіших оборудок. При наближенні термінів оплати Покупець звертається до штабу АТО (СБУ) й легально отримує документ, що підтверджує проведення АТО на території його реєстрації (господарської діяльності) і заявляє, що не може сплатити за отриманий товар, оскільки йде АТО. При цьому уся готівка залишається у Покупця. Звідси стільки повідомлень про затримання кур’єрів з грошима, що прямують з готівкою зі «стрьомної» ЛДНР в Україну.

Окремо стоїть питання відшкодування НДС при зовнішньоекономічних операціях. На території ЛДНР знаходяться виробництва низки найбільших експортерів України: Алчевський металургійний, АВК тощо. Що робити, якщо експорт здійснюється до Росії, митницю ми не контролюємо, а документи оформлюємо на території, підконтрольній Києву? Як прослідкувати, що товар перетнув державний кордон?

Чому в ЛДНР така неймовірна націнка? Плата за ризик – так, безумовно. Але, окрім іншого, система доправлення вантажів на окуповані території запрограмована на виникнення дефіциту. Особливий режим у районі проведення антитерористичної операції запроваджує Закон «Про боротьбу з тероризмом» (ст.14). Відповідно до ч. 4 цієї статті, «перебування в  районі  проведення  АТО осіб,  які не залучені до її проведення,  допускається  з  дозволу керівника оперативного штабу». У нашому випадку – це штаб АТО. Частиною цього режиму є також «Тимчасовий порядок здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей». Відповідно до нього перевізник повинен мати ще й «дозвіл» не проїзд встановленого зразка, який видається однією з чотирьох координаційних груп в зоні АТО. Діяльність цих груп підпорядкована Координаційному центру при штабі АТО, який складається виключно з силовиків.

Керівництво АТО для проведення «відсіву» претендентів має у своєму розпорядженні підстави на вибір:

1)    наявна інформація правоохоронних органів про можливість використання такого товару у злочинних цілях та/або використання такого товару терористичними організаціями на неконтрольованій території;

2)    наявна інформація про порушення отримувачем та/або постачальником вантажу (товару) вимог податкового та/або митного законодавства;

3)    наявна інформація про використання коштів за поставлений товар з метою фінансування тероризму;

4)    наявність інформації про причетність власника або отримувача товару до терористичної організації.

Підкреслю, що усі ці підстави є оціночними, до того ж їх неможливо перевірити. Пам’ятаєте, що абсолютно всі в ЛДНР фінансують бойовиків та псевдореспубліки? Пам’ятаєте, що ніхто не платить податків з кінцевої ціни продажу?

Власне, це все… Нічого кращого для створення дефіциту та черг бажаючих отримати жаданний дозвіл, годі й уявити. Не важливо, хто прийматиме рішення: генерал СБУ чи архистратиг Гавриїл, – корупційною є сама схема. Корупціонерами є усі, хто в ній задіяний.

У підсумку маємо таке:

1. Побори, зібрані на території ЛДНР, використовуються для подальшого фінансування власне ЛДНР.
2. З операцій, проведених на окупованій території Донбасу податки в бюджет України не сплачуються.
3. При перетині «лінії розмежування» створено легальні корупційні схеми.

Найнеприємніше, що йдеться про схеми з мільярдними оборудками. Отримані кошти, наче наркотик, отруюють відразу увесь організм держави: правоохоронців, фіскалів, урядовців та парламентарів. Тих самих урядовців і парламентарів, яких ми обрали рік тому й матимемо нагоду змінити лише за чотири роки. Виникає риторичне запитання: скільки місяців потрібно вести АТО за сьогоднішими правилами, щоб корупція поглинула усю державну систему України?

 Володимир Полевий,

експерт з національної безпеки Інформаційно-аналітичного центру

http://mediarnbo.org/2015/04/28/krivavi-groshi-viyni-abo-chomu-ato-tse-nadovgo/

Хто і як воював разом з українцями на спільному фронті поневолених народів



Щойно, вивчаючи документи періоду Другої світової війни з галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України, натрапив на матеріали про те, як у складі Української повстанської армії воювали представники різних національностей. Не без цікавості гортав пожовклі листівки – оригінали й копії – із закликами до узбеків, грузинів, вірменів, росіян, чеченців, башкирів, інших народів Азії та Сибіру переходити до лав УПА і спільно боротися проти московсько-більшовицьких та гітлерівських загарбників.

Про те, що у складі УПА воювали представники різних національностей, мені було відомо й раніше. Цій темі вже присвячено низку досліджень. Проте сьогодні в умовах російської агресії проти України ці матеріали сприймаються зовсім по-іншому, ніж, скажімо, п’ять чи двадцять п’ять років тому. Заклики до народів світу, які борці за незалежність України писали понад сімдесят років тому у волинських лісах, навдивовижу актуальні й нині. Понад те, вони й досі не дають спокою кремлівському керівництву, яке вкотре, тепер уже до 70-річчя Перемоги над нацизмом, намагається очорнити учасників визвольного руху українського народу того періоду.

Та звинувачення українських патріотів у «махровому націоналізмі» і ненависті до всього неукраїнського розбиваються об факти, яких не хоче помічати російська пропаганда. Напевне, для ідеологів «русского мира» важко збагнути, як в Українській Повстанській Армії під одним прапором уживалися й воювали українці, росіяни, грузини, вірмени, узбеки, литовці, осетини, мадяри та представники інших національностей. Не дивно, що їм не зрозуміти, чому й зараз проти агресивної політики Росії спільно виступають майже всі країни Європи і світу.

Та повернімося до історії, до документів з архіву Служби зовнішньої розвідки України. Деякі, подібні ним, уже зустрічалися й цитувалися раніше, проте є й оригінальні, які стануть ще одним аргументом для розвінчання закостенілих радянських міфів.

Під час вивчення доповідей, рапортів, листів, зведень за підписами керівників підрозділів НКДБ чи командирів радянських партизанських загонів стосовно формувань УПА звернув увагу, що у текстах вряди-годи згадується, що у їх складі діяли окремі загони з представників різних національностей. Так, у листі, датованому 16 грудня 1943 року, на ім’я народного комісара державної безпеки УРСР комісара держбезпеки Савченка, підписаному начальником 4 управління НКДБ СРСР комісаром держбезпеки 3 рангу Судоплатовим, з-поміж іншого зазначається: «Близ с. Барсуки Вышгородского р-на размещается бандеровская сотня, скомплектованная из военнопленных узбеков. В этой сотне, а также в других частях УПА, недавно проводилась запись в кавалерию…» (Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України (далі – ГДА СЗР України), ф. 1, спр. 7088, т.1, витяг з арк. 102).

В іншій довідці від 19 лютого 1944 року зазначається: «Командир партизанского соединения т. Сабуров сообщил, что агентурным путем, а равно и показаниями пленных, арестованных и перешедших на нашу сторону бойцов УПА, установлено, что в личном составе УПА имеется 40% лиц восточных национальностей – ингуши, осетины, черкесы, турки, русские. Украинские националисты составляют ядро УПА. Среди военнопленных Кр. Армии разных национальностей ОУНовцы проводят работу в направлении объединения этих национальностей под руководством ОУН» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т. 1, витяг з арк. 191).

У дослідженнях науковців зазначається, що першим національним підрозділом УПА був відділ узбеків, створений ще в середині 1943 року. Майже одночасно виникли курінь грузинів та сотня кубанських козаків. Трішки пізніше на Волині постав курінь азербайджанців. На початок 1944 року, як свідчать учасники національно-визвольного руху, до складу УПА входили близько 50 українських куренів та 15 куренів національних. За деякими підрахунками, чисельність УПА на той час становила близько 100 тисяч осіб, з них 80 тисяч – українців та 20 тисяч – представників інших народів. Крім цього, зустрічаються згадки про те, що влітку – восени 1944 року підрозділи кримських татар, калмиків, чеченців, грузин і азербайджанців вирушили у рейди на схід України.

Окрім представників зазначених народів до УПА приєднувалися й французи, серби, хорвати, мадяри, італійці і навіть німці, що тікали з фронту, дезертирували й намагалися за допомогою повстанців якнайшвидше переправитися до себе на батьківщину. Значну повагу серед бійців і командного складу УПА мали лікарі-євреї, про що збереглося немало свідчень.

Цікавою є історія про бельгійця Альберта Газенбрукса, який був диктором підпільної короткохвильової радіостанції і вів мовлення англійською та французькою. Розпочиналося воно завжди такими словами: «Ви чуєте голос вільної і незалежної України!» Радіостанція працювала у селі Ямельниця (нині Сколівський район Львівської області) з 1943 по 1945 рік, аж до моменту, доки у квітні 1945-го війська НКВД закидали гранатами криївку, звідки велося мовлення, прямо під час ефіру. Частина працівників радіостанції загинула, а важкопораненого Альберта Газенбрукса схопили і згодом засудили до 10 років таборів за участь в УПА.

В архіві СЗР України зберігається документ, підписаний 19 березня 1944 року Судоплатовим, у якому зазначається: «В составе «УПА» имелась группа мадьяр около 100 человек, избежавшая пленения Красной Армии. Часть этих мадьяр носит офицерскую форму Венгерской армии. Это обстоятельство видимо использовано для распространения слухов о приезде в штаб «УПА» в декабре 1943 г. под видом венгров представителей Англии и Америки» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т. 1,витяг з арк. 212).

Напевне присутність такої кількості представників інших народів в УПА стало поштовхом до проведення Першої Конференції поневолених народів Східної Європи та Азії. Вона відбулася 21-22 листопада 1943 року в селі Будераж Здолбунівського району на Рівненщині. У звіті про цю подію зазначається, що в роботі конференції взяли участь 39 делегатів від 13 національностей: 6 грузинів, 6 азербайджанців, 5 узбеків, 5 українців, 4 вірменина, 4 татарина, 2 білоруси, 2 осетини, казах, черкес, кабардинець, чуваш, башкир.

Спершу учасники хвилиною мовчання вшанували пам’ять борців усіх поневолених народів, що загинули у боротьбі за національну незалежність. А потім після низки доповідей і обговорень політичної ситуації зійшлися на необхідності створення спільного фронту для «боротьби за національне визволення з-під гніту сталінських і гітлерівських завойовників» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т. 1, арк. 359, арк. 360).

Такими закликами пронизані усі подальші матеріали, відозви і листівки, що поширювала УПА. Найпростішим і найефективнішим методом доведення своєї позиції і залучення представників решти націй до участі в спільному фронті були саме листівки. В архіві СЗР України знайдено низку таких матеріалів, які свого часу потрапляли до рук членів розвідувальних груп радянських органів держбезпеки і партизанських загонів, що діяли в тилу ворога і збирали інформацію про ситуацію на окупованих територіях. Адресувалися вони представникам певних національностей: «Росіяни!», «Вірмени та інші народи Кавказу!», «Грузини!», «Узбеки, казахи, туркмени, таджики, башкири, татари, народи Уралу, Волги і Сибіру, народи Азії!» А пізніше, у 1945-1946 роках, зустрічаються листівки зі зверненнями до народів Європи – «Поляки!», «Чехи! Словаки! Солдати!».

До представників кожного з народів автори листівок знаходили свої слова, враховували історичні особливості їхнього розвитку, намагалися нагадати про трагічні сторінки минулого, зачепити за живе, достукатися до серця, пройняти усвідомленням необхідності боротьби проти поневолювачів. Тексти зазвичай виконували російською мовою, а згодом стали перекладати мовами тих, до кого зверталися. Так, у зверненні до народів Середньої Азії і Сибіру зазначається: «Война, в которую вовлекла вас Москва, ведется за империалистические интересы. Москва и Берлин спорят между собой о том, кому из них вас грабить. Империалистическая Москва целыми веками грабила у вас ваш хлеб, ваше железо, ваш уголь, ваш скот, ваш хлопок, а во время войны брала с вас подать крови: ваших сыновей и отцов на фронт…» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т.2, арк. 180).

А грузинам адресовані такі слова: «Грузины! Потомки героического народа Кавказа! На протяжении веков вы мужественно вели борьбу с турецкими и российскими захватчиками. Кровавые жертвы понесли вы, защищая свою свободу и свое собственное государство… Украинский народ – это верный ваш союзник в борьбе с империалистами. Мы ведем борьбу за самостоятельное украинское государство, как и вы за свою самостоятельную Грузию. Мы приглашаем вас к общему выступлению против общих врагов…» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т.1, арк. 47, арк. 47зв.).

Знайдено особливі слова й для росіян: «Сегодня русский народ очутился на перекрестке дорог. Куда идти? Где искать решения национального вопроса? Вернуться ли к форме старой царской России? Невозможно! Колеса истории не повернуть обратно! Поддерживать ли обанкротившийся коммунизм? Тоже не приведет ни к чему! В массах идея коммунизма умерла…Только дружеское гармоничное сожительство самостоятельных государств прекратит империалистическое кровопролитие и создаст условия мирного экономического прогресса. Только в таких условиях возможно возрождение русского национального духа государства» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т.1, арк. 45, арк. 45зв.).

Ця листівка, написана сімдесят років тому, у червні 1943 року, актуальна і нині. У ній немає ні образ, ні погроз, ні зверхності. Жодного поганого слова на адресу росіян.  Це при тому, що під час війни можна було негайно почати мститись народам-поневолювачам, одним з яких українські націоналісти вважали народ російський, Понад те, командування УПА рішуче відмовилося від яскраво вираженої антиросійської політики. Навпаки, використовувало найменший шанс залучити до своїх лав росіян, які не були задоволені радянською владою і тим паче новим порядком німецьких окупантів. При цьому автори листівок постійно апелюють до патріотизму і почуттів національної гідності проти спільного ворога – гітлерівського й московсько-більшовицького імперіалізму.

Звісно, не все в історії та ідеології УПА було суцільним позитивом, правильним і красивим. Я не прибічник того, аби вдаватися до крайнощів, когось оббілювати чи використовувати лише рожевий колір для зображення дійсності. Сувора реальність писалася різними барвами: і білими, і чорними і криваво-червоними. Водночас, говорячи про національну політику УПА і спираючись при цьому на документи з архівів спецслужб, важко не погодитись, що вона ґрунтувалася на повазі до інших народів, що в принципі завжди було властиво українцям.

А ще перед обличчям нової агресії ми маємо частіше звертатися до історії, робити правильні висновки, брати на озброєння апробовані методи і вчитися з помилок предків задля побудови справді сильної України.

Олександр Скрипник,
радник Голови Служби зовнішньої розвідки України
«Україна молода», 21.04.2015

Майбутнє добровольців та добровольчих підрозділів в Україні. Варіанти для роздумів.

Для того, щоб розібратися з питанням про майбутнє добровольчих воєнізованих підрозділів в Україні, слід розглянути причини їх масового створення навесні та влітку 2014 р.

Насамперед, це неефективність системи примусової мобілізації та призову. Сам  Указ про першу мобілізацію було прийнято майже через місяць від початку агресії  РФ у Криму (російська медаль «За возвращение Крыма» визначає дату 20.02.14), а саме – 17 березня 2014 р., що є окремим питанням для розгляду.  Результати мобілізації в частині залучення добровольців здивували (призивали за спеціальностями, а не за бажанням). Її ефективність в частині забезпечення, побуту і навчання бійців нажахали суспільство.

Окремо зазначу на недовіру тодішніх очільників Держави  до Збройних Сил України навесні 2014. Не останню роль тут зіграли два фактори:

1)    політики переклали відповідальність за втрату Криму з себе на ЗСУ;

2)    політики не мали довіри до армії, яка була готова підтримати режим Януковича взимку 2013-2014 рр.

Не слід забувати й про первинний «поліцейський» формат операції на Сході. Про початок АТО було оголошено 13-14 квітня, проте перша мобілізація у березні відбулася лише до лав ЗС України та до Нацгвардії. Тому у керівника міліції виникло питання про залучення добровольців також і до МВС, яке опинилося осторонь процесів створення нових підрозділів. 13 квітня Аваков заявляє про намір створити патрульну службу міліції особливого призначення. 24 квітня у Дніпропетровську починається формування підрозділів «Дніпро-1» та «Дніпро-2»

Весною 2014 р. Київ зі здивуванням й, часом, занепокоєнням спостерігав за таборовим побутом маргінального натовпу на Майдані. Коли і за яких умов розійдеться Майдан? Це питання турбувало багатьох, у тому числі політиків, у яких спрацював інстинкт самозбереження. Розігрітий націонал-популізмом протестний люмпен треба було кудись спрямувати. Аж тут ми отримали зовнішнього ворога.

Відразу після революції стартувала Президентська виборча кампанія 2014 року. Патріотизм і війна стали чудовим полем для підняття рейтингів. «АТО має тривати 5 днів» – пам’ятаєте? У ціні опинився технологічний піар на добровольчих підрозділах, які рятують державу (чорні чоловічки О. Ляшка). Подальший піар триває до кінця жовтня 2014 р. – до моменту обрання найбільш мілітарно-популістської за часів незалежності ВРУ.

І останнє. Існувала пряма зацікавленість фінансово-промислових груп у створенні власних воєнізованих структур для промоушену комерційних інтересів.

За таких передумов шансів на створення дисциплінованого, державницького добровольчого війська були мінімальні. Окрім іншого, при формуванні цих підрозділів закривалися очі на медичний, професійний відбір, наявність судимостей, алкоголізм тощо.

Реальність не забарилася. Підрозділи добровольців у стресових умовах війни, або ж «ні війни, ні миру», стають осередками протиправних дій, мародерства, викрадень та «контрабанди» через лінію розмежування. Накази виконуються вибірково. Точну кількість «добровольців» і зброї у них на руках влада не знала, а часом не знає й сьогодні.

Вже 27 жовтня 2014 р. Арсен Аваков прийняв рішення розформувати спеціальний батальйон Міністерства внутрішніх справ «Шахтарськ» через неконтрольованість дій цього юніту.

У кінці квітня 2015 р. з лінії фронту відводять підрозділи Добровольчого українського корпусу ПС. 28 квітня базу ДУК під Дніпропетровськом заблокували підрозділи десантників. 2 травня базу розблокували, заявивши, що інцидент вичерпано.

Питання про добровольчі підрозділи залишається відкритим. Його актуальність поновлюватиметься щоразу після чергового резонансного злочину, вчиненого «добровольцем».

Які варіанти вирішення можливі?

1)    Залишити «патріотів» у спокої. Позичати очі у Сірка щоразу, коли демократії Заходу питатимуть, що роблять незаконні збройні формування на Сході України. Визнати, що людина з автоматом має більше прав за пересічного громадянина й поставити крапку у питанні стратегічного вибору України.

2)    Легалізувати підрозділи добровольців, формально включивши їх до складу ЗСУ, МВС чи Нацгвардії. Це варіант, який обстоюють самі добровольці. На жаль, він не вирішує питання «патріоти блокують АП, або Укргазвидобування», або «патріоти проти наступу чи припинення вогню». Він не вирішує нічого по суті, окрім формальної сторони.

3)    Провести профвідбір добровольців та включити їх до лав ЗСУ та Нацгвардії на добровільній контрактній основі, надавши можливості вибору подальшої служби серед найбільш боєздатних підрозділів. Цей варіант найбільше до душі військовим та правоохоронцям, які справді цінують мотивованість та професіоналізм окремих бійців-добровольців.

4)    Зробити армію не тільки ефективною, а й об’єктом гордості українців, зосередивши на її реформі та підтримці основні управлінські зусилля. Чітко розділити правоохоронну та військову функції. Існують великі сумніви щодо доцільності перебування в структурі МВС підрозділів (наприклад, Нацгвардія), озброєних танками та артилерією. Нацгвардія у США, наприклад, – це складова Сухопутних військ US Army, а не поліції чи ФБР.

Будь-який варіант рішення має базуватися, насамперед, на Законі, а не політичній доцільності. Будь-яке рішення не повинно приховувати той факт, що після року війни ми ще не маємо армії, у якій насправді хочуть воювати Добровольці.

 Володимир Полевий,

експерт з національної безпеки Інформаційно-аналітичного центру.

Заступник керівника АТО: Готовність НЗФ наступати залежить від нашої спроможності стримати та відбити агресію

Учора, 6 травня 2015 року в Антикризовому медіа-центрі у місті Краматорськ відбувся спільний брифінг для журналістів за участю представників штабу Антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях, Міністерства інформаційної політики України та Донецької обласної військово-цивільної адміністрації
Даний захід проводиться з метою більш тісної взаємодії між співробітництвом військових, журналістів а також ініціативних територіальних місцевих громад з пропозицією консолідувати та посилити інформування суспільства про ситуацію в даному регіоні.

Під час брифінгу полковник Сергій Галушко проінформував присутніх журналістів з центральних та регіональних ЗМІ присутніх гостей про ситуацію у зоні АТО.
За його словами незважаючи на умови припинення вогню, незаконні озброєнні формування ведуть обстріли зразками озброєння, яка за умовами Мінської угоди, мала бути відведеною із зони конфлікту. Крім постачання людських ресурсів, після підписання Мінських угод українською розвідкою фіксується продовження постачання техніки бойовикам із Росії. Зокрема, він зазначив, що за невеликим винятком щодня спостерігається десятки обстрілів українських позицій.

Заступник керівника АТО на території Донецької та Луганської областей полковник Сергій Галушко також наголосив на можливості дестабілізації ситуації в українських містах напередодні та під час травневих свят. Противник намагається використати 9 травня в своїх інтересах. Але незважаючи на це, люди в регіоні в цілому на нашому боці та готові робити все, щоб унеможливити провокації.

Щодо, власне, наступу незаконних озброєних формувань на українські позиції, підчас свят чи то після них полковник Сергій Галушко зазначив, що їхня готовність наступати залежатиме не скільки від наближення 9 травня, скільки від нашої чіткої готовності та спроможності стримати та відбити агресію.

6 травня 2015 року відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України, на якому було схвалено Стратегію національної безпеки України - основний документ оборонного планування.

Стратегія розрахована на реалізацію до 2020 року пріоритетів політики національної безпеки, а також реформ, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС і Стратегією сталого розвитку «Україна - 2020». Головне в Стратегії - створення нової системи забезпечення національної безпеки і оборони, спроможної гарантувати державний суверенітет і територіальну цілісність України від усього комплексу можливих загроз, насамперед, від збройної агресії.

Також Радою національної безпеки і оборони розглянуто питання щодо посилення обороноздатності держави та вжиття додаткових заходів для її забезпечення. Ретельно проаналізовано військові загрози та можливі сценарії розвитку ситуації, опрацьовано оперативні заходи щодо протидії військовій агресії.

На засіданні схвалено комплекс заходів щодо прискорення будівництва фортифікаційних ліній та рубежів, зміцнення оборонних і безпекових спроможностей держави, розвитку системи медичного забезпечення військовослужбовців. За зрив строків будівництва оборонних рубежів отримали догани голови Донецької і Закарпатської обласних державних адміністрацій.

Водночас, прийнято важливі рішення щодо розвитку потенціалу і системи управління оборонно-промисловим комплексом, забезпечення Збройних сил України і Національної гвардії сучасним озброєнням і військовою технікою національного виробництва, удосконалення ракетних технологій. Створено Міжвідомчу комісію з питань оборонно-промислового комплексу (робочий орган Ради національної безпеки і оборони України).

За результатами розгляду питання «Про заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» вирішено розробити та прискорити прийняття відповідного законодавчого забезпечення, зокрема, Закону «Про Національну поліцію». Комплекс невідкладних заходів щодо боротьби зі злочинністю, насамперед, буде спрямований на попередження та розслідування особливо тяжких злочинів із використанням вогнепальної зброї, таких як: навмисні вбивства, бандитизм, незаконне позбавлення волі, рейдерство.

Рада національної безпеки і оборони України заслухала доповідь Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова щодо стану розслідування резонансних злочинів.

Крім того, на засіданні було розглянуто питання забезпечення енергетичної безпеки держави. Передбачено вжиття заходів щодо демонополізації енергетичних ринків, диверсифікації джерел надходження енергоносіїв, розвитку ядерної енергетики, використання прихованих резервів паливно-енергетичного комплексу, забезпечення енергетики вугіллям всіх необхідних марок, підготовки до опалювального сезону 2015-2016.

[ Читати далі ]

Johnny I hardly knew ye
            Джонні, я ледве впізнала тебе.

With your guns and drums and drums and guns, hurroo, hurroo
            Брязкаєш своєю амуніцією, гур-гур, гур-гур,
With your guns and drums and drums and guns, hurroo, hurroo
            гуркочеш своїми рушницями і барабанами, гур-гур,  
With your drums and guns and drums and guns,
            сунеш, обвішаний своїми цяцьками,
The enemy nearly slew ye
             ті вороги мало не розчавили тебе,
Oh darling dear, Ye look so queer
             ох, любий, ти маєш такий дивний вигляд,
Johnny I hardly knew ye.
             Джонні, я тебе ледве впізнала.

Where are your legs that used to run, hurroo, hurroo
             Де ті ноги, що зазвичай так прудко бігали? гур-гур, гур-гур
Where are your legs that used to run, hurroo, hurroo
             Де той проворний юнак, що не міг всидіти на місці? гур-гур, гур-гур
Where are your legs that used to run
             Що сталося з тим легкокрилим легенем,
When you went to carry a gun
             коли він пішов носити зброю?
Indeed your dancing days are done
             О, справді, твої дні розваг і пустощів відійшли у минуле,
Oh Johnny, I hardly knew ye.
             о, я ледве тебе впізнала, Джонні.

Where are those eyes that look so mild, hurroo, hurroo
            Де той погляд, що був таким лагідним? гур-гур, гур-гур
Where are those eyes that look so mild, hurroo, hurroo
            Де поділися ті очі, що світилися так ясно? гур-гур, гур-гур
Where are those eyes that look so mild,
            Де те безхмарне чоло?
When my poor heart you first beguiled
            Якщо сперш ти приворожив моє бідне серце,
Why did ye skedaddle from me and my child
            чому тепер чкурнув від мене і моєї дитини?
Oh Johnny, I hardly knew ye
            Я не впізнаю тебе Джонні!

Ye haven't an arm and ye haven't a leg, hurroo, hurroo
            Немає руки, немає ноги, гур-гур, гур-гур,
Ye haven't an arm and ye haven't a leg, hurroo, hurroo
            той вже не помацає, той тільки сидить, гур-гур, гур-гур,
Ye haven't an arm and ye haven't a leg,
             безрукий, безногий, ти втратив кістки,
Ye're an armless, boneless, chickenless egg
             додаток до миски, де кладуть копійки,
Ye'll have to be put for the bowl to beg
             яйце, із якого не буде курчати,
Oh Johnny I hardly knew ye
             о, Джонні, тепер тебе важко впізнати.

They're rolling out the guns again, hurroo, hurroo
             Вони знов викочують гармати, гур-гур, гур-гур
They're rolling out the guns again, hurroo, hurroo
             вони знову розчохляють свої гармати, гур-гур, гур-гур
They're rolling out the guns again
             знову котять свої гармати,
But they'll never will take my sons again
             та вони більше не побачать моїх синів,
No they'll never will take my sons again
             ні, їм не отримати більше моїх синів, Джонні,
Johnny I'm swearing to ye.
             клянуся тобі!

                                         27.03.2015

Слухати

Brothers in Arms
           Браття по зброї

These mist covered mountains
            Ці покриті туманом гори -
Are a home now for me
            мій тимчасовий дім.
But my home is the lowlands
            Але мій дім - то низини
And always will be
            ось де є і завжди буде справжній дім.
Some day you'll return to
            Колись ви повернетеся в свої долини
Your valleys and your farms
            до своїх ферм.
And you'll no longer burn
            І не буде потреби горіти,
To be brothers in arms
            щоб бути братами по зброї.

Through these fields of destruction
           На цих полях винищення
Baptisms of fire
           відбувалося хрещення вогнем,
I've witnessed your suffering
           я був свідком нелюдських мук,
As the battles raged higher
           коли битва розпалялася,
And though we were hurt so bad
           і хоча всі ми потерпали так важко
In the fear and alarm
           серед страху і сум'яття,
You did not desert me
           ви не покинули мене,
My brothers in arms
           мої браття по зброї.

There's so many different worlds
           Так багато інших світів,
So many different suns
           так багато інших сонць,
And we have just one world
            а ми маєм лиш один світ,
But we live in different ones
            але живемо кожен у своєму.
Now the sun's gone to hell
            Щойно з сонця розверзнеться пекло
And the moon's riding high
            і високо лишиться самотній місяць,
Let me bid you farewell
            дозвольте з вами попрощатися,
Every man has to die
            бо кожному настане гаплик.
But it's written in the starlight
            Але записано у зірках
And every line on your palm
            і в кожній лінії кожної долоні,
We're fools to make war
            ми дурні, що йдемо війною
On our brothers in arms
            на наших братів по зброї.

                                   25.03.2015
Слухати

Україно! Пишайся, це сини твої! Сергій Собко – підполковник, командир механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.  З липня 2014 року підрозділ виконує бойові завдання в зоні проведення АТО.  27 липня 2014 року батальйонна тактична група під його командуванням взяла стратегічно важливий  плацдарм - висоту Саур-Могила.  За мужність, героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України,  Указом Президента України від 23 березня 2015 року Сергію присвоєно звання Героя України  та нагороджено орденом «Золота зірка». Сергій розповідає: «Навчався і закінчив Одеський інститут Сухопутних військ.  Далі служба у рідній 30 бригаді від командира взводу до заступника командира  батальйону. 2007-2008 рр. - Косово.  Неодноразові навчання на різних військових курсах та школах країн НАТО.  Всі знання, що здобув, стали в нагоді.  Взимку 2014 року готувався до навчання в Командно-штабному коледжі ЗС США,  проте перед весняним конфліктом був призначений командиром батальйону.  8 березня залишили розташування частини.  Спочатку Херсонська область, а в липні перше завдання в АТО.  Ніколи до того моменту не думав, що доведеться відстоювати кордони власної держави у сучасному,  начебто демократичному світі. Свої досягнення я особистими не вважаю.  На мою думку всі почесті - це заслуга тих людей, які знаходяться зі мною поруч у таких складних умовах.  В колективі багато грамотних, сміливих, цілеспрямованих військовослужбовців.  Їх досвід, вміння, знання дозволили мені побачити всю силу людського героїзму.  Саме вони стоять поруч та допомагають вибрати правильний напрям руху,  для того, щоб захистити всіх тих, хто так вірить в нашу перемогу і чекає на всіх  нас. Дійсно пишаюся що очолюю таких офіцерів, сержантів та солдат.  Вони, проявляючи неймовірну мужність, рятували життя своїм побратимам за рахунок  власного здоров'я і безпеки. Хочу відмітити неймовірну силу волі, і вміння  згрупуватись в надскладні моменти, наприклад, коли сержантам доводилось  брати на себе командування підрозділом після поранення чи загибелі офіцера.  Висловлюю вдячність першій танковій роті, якою командував капітан Вінник -  Кращих і відважніших танкістів я не зустрічав. За їхньою бронею ми, піхота,  завжди почували себе впевнено і безпечно.  З сумом згадую тих кого вже не повернути.. найважчим особисто для мене на  війні, є те, коли повертаючись після бою... повертаються не всі, а тим кого вже  ніколи не побачиш і не почуєш неможливо висловити свою вдячність за їх героїчні вчинки.  Що нас всіх підтримує? Беззаперечно розуміння того, що вдома на нас чекають і  люблять. Кожен з бійців не уявляє себе без підтримки рідних і родичів, друзів і  навіть геть чужих для них людей, які проявляють свою доброту, турботу,  хвилювання, підтримку військовослужбовцям через волонтерство, добрі слова,  матеріальну і моральну допомогу. За це кожен з нас висловлює неймовірну  вдячність і готовий стояти на охороні нашої безпеки, допоки над нашою країною  не буде мирного неба!» Від вдячних патріотів України - Низький уклін тобі, Сергію!  Низький уклін твоїм побратимам!  Слава тобі, Україно! Слава Героям твоїм! photo by Roman Nikolayev

Люди, скажите, если вы понимаете, что происходит, зачем наши воины несут потери, т.е., говоря человеческим слогом, зачем они погибают, защищая нас с вами, нашу страну, если завтра это Широкино всё равно сдадут боевикам с россиянами, как это сделали в Дебальцево и в других точках этой войны??!