хочу сюда!
 

Oly

33 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 33-43 лет

Заметки с меткой «війна»

Sympathy for the Hard of Hearing - Gary Brooker

Sympathy for the Hard of Hearing
      Співчуття туговухим

Автор - Gary Brooker

Called up to Camberley* in '39
        Призваний у Кемберлі* в 39-му році,
To play his part on the French front line
        щоб виконати місію на французькому фронті.
He was full of hope, overflowing with tears
        Серце повне надій, а в очах повінь сліз,
He'd been on the earth barely nineteen years
        адже щойно він побачив свій 19-ий рік,
but he was willing
        але взяв себе в руки.

Sailed across the Channel for to meet his foe
      Щоб зупинити ворога, він переплив Ла-Манш.
Marched from Le Havre to Forge-les-Eaux
      Від порта Гавр до Форж-лез-О - блискавичний марш,
There were sounds of battle that assailed his ears
      тут битви грім назавжди полонив його слух.
They moved that night with the taste of fear
      У ту ніч не зникав присмак страху з губ
to the killing
      по дорозі на бійню...

Got dug down in Deauville
      Окопався неподалік від Довіля.
His young life on the line
      Поставлено у чергу його молоде життя...
Had time to think about her
      У хвилини спокою він думав про неї -
His first love he'd left behind
      своє перше кохання, яке залишив десь позаду...

The battle lost
      Нищівний розгром,
at heavy cost
      величезні втрати
To life and limb
      вбитих і понівечених тіл,
but not for him
      та його доля інша -
he was caught
      був схоплений...
and marched away
      Відправлений геть,
to darker days
      у найчорніші свої дні,
a prisoner
      невільник...
He walked to Poland
      Дістався Польщі
with thousands of others
      з тисячами інших.
Their common plight
      Їх спільна скрута
would make them brothers
      сприяла їхньому братанню
For years of cold and fear
      на всі роки холоду, жаху
and lonely tears
      та гірких сліз...
for four long years
      На ті чотири довгих роки...
The Allies came
      Прийшли союзники,
 
to liberate
      принесли звільнення.
They found him in rags
      Вони знайшли його у лахмітті,
In a pitiful state
      в жалюгідному стані,
But alive
      але живого...
Taken at the very start
      А хтось, втративши свободу на самому початку життя,
Not freed until the last
      так і помер у полоні...
Lest we forget the sacrifice
      Тож не забудьмо, яку жертву
That young men make for what seems right
      ті молоді люди принесли заради праведної справи
We lose them
      Ми втрачаємо їх,
confuse them
      турбуємо їх,
abuse them
      принижуємо їх...

Young rose waiting on the English shore
      Юна квітка чекає на англійському березі,
To hold her boy, now a man of twenty-four
      її руки-віти прагнуть оповити стан її хлопця,
      а нині 24-річного чоловіка...

Hard of hearing, no feeling
      А ми... Що ми знаємо про страждання і зцілення?
What do we know of pain and healing?
      Туговухі, товстошкірі,
Hard of hearing...
      глухі, нечутливі...
hard of hearing...

Слухати пісню

*Camberley - містечко, де знаходиться відомий військовий коледж

В России началась вооруженная борьба с режимом Путина!

В России началась вооруженная  борьба бывших военных с нынешним режимом. Людям надоело молча терпеть издевательства над собой. Судя по малочисленным сообщениям в прессе, партизаны пользуются поддержкой местного населения и к ним начинают примыкать добровольцы. Отряд имеет все возможности стать революционной армией освобождения.

На Дальнем Востоке началась партизанская освободительная война против антинародного режима Путина, сообщают русские националистические источники.

Из Приморья поступили сведения о том, что партизанский отряд Романа Муровцева успешно вышел из окружения и готовит новые удары по бандам оккупантов.

В интернете появилось воззвание офицера ВДВ Романа Муровцева.

Полковнику Квачкову и другим  соратникам от офицера ВДВ Романа Муромцева.

Прошу разместить наше воззвание к  русским людям …. и потом, когда мы погибнем в неравном бою, рассказать правду о нашем подвиге, о нашей борьбе…..

ВОЗВАНИЕ КО ВСЕМ У КОГО ОСТАЛАСЬ ЧЕСТЬ И СОВЕСТЬ!!!

Мы воины нашей многострадальной и порабощённой России говорим Вам:

Мужики, если в Вас осталась хоть что-то русское, то тогда хватить бухать и ныть на кухне, пусть наш подвиг будет для Вас примером и инструкцией для дальнейшего действия по спасению нашей Родины во имя будущего наших детей.

Больше нету сил терпеть беспредел мировой закулисы, которая творит террор на нашей земле.

Мы спецназ ВДВ поднялись на вооружённую борьбу против захватчиков нашей страны. Мы уже ведём вооружённую борьбу против них УБИВАЯ ЭТИХ ПРОДАЖНЫХ ТВАРЕЙ.

Уже СМИ вылили против нас огромные мегабайты информации лжи. Не верьте им люди России, мы не преступники и не убийцы, мы воины нашей России, мы поднялись на борьбу против зла, которое поработило нашу страну, а русский народ поставило на колени и на вымирание по несколько миллионов человек в год. Мы поднялись против еврейского фашизма как наши славные деды, и отцы поднялись в 1941 году против немецких захватчиков….

Скоро после выхода этого воззвания враг заблокирует все выходы информации о происходящем на Дальнем востоке в Приморском крае. Прошу как можно больше всем людям скажите правду о нашем подвиге, о нашей борьбе за справедливость в борьбе со злом, пусть помнят и гордятся…

Враг стянул против нас огромные силы оккупационных вооружённых сил, мы отступаем, пытаясь дать врагу отпор, против нас уже применяется новейшее вооружение.

Мы осознано поднялись на вооружённую борьбу зная, что погибнем в этом не равном бою…

Когда нас убьют, то поставьте за нас свечу в храме за упокой души, помолитесь нашим славным предкам пускай встречают своих сыновей, мы идём к Вам наши славные предки, с гордостью отдавшие свои жизни за Русскую землю,

ЗА БУДУЩЕЕ РУССКИХ ДЕТЕЙ! ЗА СВОБОДНУЮ РОССИЮ!

***

Русский боевой отряд Романа Муромцева — ветерана боевых действий в Чечне, ведет боевые действия против бандитской кремлевской группировки с 27 мая 2010 года.

За это время отрядом проведено несколько успешных акций против оккупантов, в том числе ликвидация оперативника МВД, «прославившегося» своими зверствами по отношению к мирному населению и сожжение отделения милиции в селе Варфаломеевка.

В настоящее время отряд состоит из 5 человек:

Роман Муровцев — командир

Александр Сладких

Андрей Сухорада

Роман Савченко

Александр Ковтун.

Судя по последним данным к отряду примкнули несколько добровольцев.  Более того - понимая уровень ненависти людей к режиму, сегодня вышло новое послание партизан

"ПРИКАЗ № 1 Командующего Русской армией на Дальнем Востоке

Сегодняшняя ситуация в России доказывает только одно. Власть в России принадлежит национальным изменникам и предателям. Мне как русскому офицеру ВДВ России, давшему присягу защищать свою страну от вышеперечисленных лиц, больше нету сил терпеть и смотреть, как эта мразь уничтожает мой народ и предаёт мою Родину врагу….

На основании вышеизложенного

ПРИКАЗЫВАЮ

Всем у кого ещё осталась честь и совесть у кого ещё есть сила воли и желание сражаться за Россию встать и исполнить свой воинский долг, а именно: защитить русский народ и Россию от национальных изменников и предателей.

Лучше сегодня, чем никогда….

1. Соратники, находящиеся на Дальнем Востоке мы уже ведём вооружённую борьбу больше недели, у врага недостаточно сил для подавления нашего сопротивления, поэтому срочно начинайте формировать партизанские группы по уничтожению национальных изменников и предателей России. Где возможно, а это в деревнях берите власть в свои руки.

2. Остальным Соратникам братьям по оружию находящихся в Сибири, на Урале и Европейской части России в случае освобождения Дальнего Востока от оккупационных войск антинародного режима с целью не дать осуществить переброску вооружённых оккупационных сил антинародного режима, перекрывать железнодорожные пути, автомагистрали аэропорта…Всем остальным гражданам прошу Вас подержать нашу с Вами национально – освободительную борьбу за свободную Россию.Все кто, чем может, помогите: продовольствием, обмундированием, деньгами, медикаментами….

«Командующей Русской армией офицер ВДВ РОССИИ Роман Муромцев"

По последним данным отряд успешно вышел из зоны зачистки и уничтожил на сегодняшний день 7 сотрудников МВД.

Сила права чи право сили?

Львів у День перемоги прикрасили чорними стрічками10:33, 09.05.2010 Сьогодні, 9 травня, у День перемоги близько 7 ранку у центральній частині Львова група молодих осіб прикріпила до декількох сотень державних прапорів чорні стрічки.

Відтак, міліціонери затримали шість осіб, хлопців відвезли у Галицький райвідділ міліції Львова, а комунальники зняли чорні стрічки із Державних прапорів України.

У райвідділ міліції, куди відвезли затриманих, відмовили у написанні скарг та відмовились називати причину затримання.

Зі слів затриманих, чорні стрічки розвішувались у знак жалоби за жертвами Другої світової війни, оскільки "для українців це не свято Перемоги, а траур за загиблими" - сказав один зі затриманих.

http://www.zaxid.net/newsua/2010/5/9/103333/

У Львові міліція затримала юнаків, які прикріпляли чорні стрічки до державних прапорів
Львівський портал / 09.05.2010 12:12

Сьогодні, 9 травня, близько 7 ранку у центральній частині Львова група молодих осіб прикріпили до кількох сотень державних прапорів чорні стрічки. При цьому, шість осіб, двоє з яких неповнолітні, було затримано нарядами міліції.

Як стверджують учасники акції, затримання відбвалося з порушенням прав затриманих: застосувували фізичну силу, забороняли говорити по телефону, співробітники міліції відмовлялись назватись, а у Галицькому райвідділі міліції, куди відвезли затриманих, відмовили у написанні скарг та відмовились називати причину затримання. Зі слів затриманих, чорні стрічки розвішувались у знак жалоби за жертвами Другої Світової Війни, оскільки «для українців це не свято Перемоги, а траур за загиблими» - сказав один зі затриманих.

http://portal.lviv.ua/news/2010/05/09/121217.html

http://news.lvivport.com/content/view/29558/100/

У Львові затримали молодих осіб, які чіпляли до державних прапорів чорні стрічки

 
09.05.2010 14:10
Сьогодні, 9 травня, близько 7 ранку у центральній частині Львова група молодих осіб прикріпила до кількох сотень державних прапорів чорні стрічки. При цьому шість осіб було затримано нарядами міліції. Про це повідомив представник затриманих.

За його словами, хлопців затримали з порушенням їхніх прав: із застосування фізичної сили, забороняли говорити по телефону, співробітники міліції відмовлялись назватись, а у Галицькому райвідділі міліції, куди відвезли затриманих, відмовили у написанні скарг та відмовились називати причину затримання.

Водночас  керівник прес-служба ГУ МВС у Львівській області Денис Харчук у коментарі Гал-інфо, факт затримання підтвердив, однак запевнив, що міліція діяла відповідно до закону. «Ніхто нікого не бив. На цей час усі хлопці відпущені, складено аміністративні протоколи про дрібне хуліганство, які вже скеровано до суду», - зазначив Денис Харчук.

Зі слів затриманих, чорні стрічки розвішувались у знак жалоби за жертвами Другої світової Війни, оскільки «для українців це не Свято перемоги, а траур за загиблими».

Серед затриманих були неповнолітні.

Коментар Богдана Гордасевича:

Отже маємо висновок: жалоба по полеглих у війні - є хуліганством за визначенням львівських міліціянтів! Дожились! Виявляється дозволено тільки радіти, що стільки людей помордовано! Щиро вітаю і підтримую цих молодих хлопців, які доказали конкретними вчинками право на власну гідність і честь. На їх боці сила права! А міліція продемонструвала, що навіть у Львові це покірні раби "чево изволите?" Дорогі громадяни України, подивіться і уважно обдумайте цю подію у Львові! І зрозумійте, що є дві України, але це зовсім не поділ на Схід і Захід! Вся Україна єдина за територією, а поділ проходить по душах людей на дві України: одні - громадяни України вільної і справедливої, а другі - громадяни України рабів і їх начальників. Іншого поділу не існує!
Image

73%, 43 голоса

25%, 15 голосов

2%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

One - Metallica

Пісня написана за романом Далтона Трамбо "Джонні отримав гвинтівку". Спина, живіт і півголови - те, що вцілило від молодого солдата після вибуху міни. Півтори сотні сторінок монологу та спогадів окремої людської свідомості, позбавленої нормально функціонуючого тіла, півтори сотні сторінок прокляття війні та брехливим вождям, які її розпалюють, спресовано у сім хвилин музики.

Автори: Джеймс Гетфілд, Ларс Ульріх

One
     Суть

I can't remember anything
      Не можу нічого пригадати,
Can't tell if this is true or dream
      не сила розрізнити, де ява, де сон,
Deep down inside I feel the scream
      з дна душі здіймається жахливий стогін,
This terrible silence stops it there
      але оболонка мовчання непроникна для нього.
Now that the war is through with me
      Тепер, коли ця війна нарешті відригнула мене,
I'm waking up, I cannot see
      я отямився, але... О, Боже!
That there's not much left of me
      Що ж залишилося від мене!!!
Nothing is real but pain now
      Дійсність перетворилася на суцільний біль.
Hold my breath as I wish for death
      Затримати б подих та померти...
Oh please god, help me
      Прошу, Господи, допоможи мені!
Back in the womb it's much too real
      Немов знову повернувся в лоно матері,
In pumps life that I must feel
      котре наповнює мене життям.
But can't look forward to reveal
      Та чи настане колись той день,
Look to the time when I'll live
      коли я знов побачу білий світ?
Fed through the tube that sticks in me
      Живлення здійснюється через трубку,      що встромлена у моє тіло.
Just like a wartime novelty
      Ось така собі новинка війни!
Tied to machines that make me be
      Прив'язаний до апаратів життєзабезпечення...
Cut this life off from me
      Відріжте геть від мене таке життя!
Hold my breath as I wish for death
     Затримати б подих та померти...
Oh please god, wake me
     Боже, пробуди мене!
Now the world is gone I'm just one
     Весь світ зник, і тільки я     сам на сам зі своєю сутністю!!!
Oh god, help me
     О, Боже, допоможи мені!
Hold my breath as I wish for death
      Затримати б подих та померти...
Oh please god, help me
      Прошу, Господи, допоможи мені!
Darkness imprisoning me
      Морок ув'язнив мене
All that I see
      з усіх боків.
Absolute horror
      Суцільний жах:
I cannot live
      ані жити,
I cannot die
      ані померти
Trapped in myself
      самому у собі!
Body my holding cell
      Тіло - моя в'язниця!
Landmines
      Міна
has taken my sight
      забрала мій зір,
Taken my speech
      взяла мою мову,
Taken my hearing
      забрала мій слух,
Taken my arms
      взяла мої руки,
Taken my legs
      також мої ноги,
Taken my soul
      забрала мій дух...
Left me with life in hell
      лишила жити у пеклі!

Cлухати тут http://music.i.ua/player/1860649/5795/81717/

Відео не менш цікаве http://video.mail.ru/mail/zoz1958/1475/9635.html

З Днем Перемоги!

З Днем Перемоги!

Поросли ковилою кургани, Матері вже синочків не ждуть, І все рідше квітки до могили Невідомих солдатів несуть. Дуже рідко вдягають медалі, І несила носить ордени. Посріблило життя їхні коси Бо у снах ще воюють вони… Бойові нагороди розгледів Правнук  діда не раз запитав: Чому сльози в очах виступають Як салют переможний луна? Сиву голову вбік нахиливши, До небес сірі очі підвів, Повернувся у спогадах тихо До гірких та трагічних тих днів. Ніби заново все переживши, Ніби вчора в атаку ішов, - Зі смертельно-пораненим другом Знов по мінному полю пройшов! І у пам’яті знов промайнули Світлі образи юних солдат - Молодими лишились навіки, Бо у братських могилах лежать. Тож вклонімося низько у пояс, Хай Господь осяває Ваш путь. І щоб правнуки щиро раділи: Тату! Глянь, ветерани ідуть!

:

Велика Вітчизняна - знана і незнана. Дмитро ТАБАЧНИК

Велика Вітчизняна - знана і незнана.

Останнім часом, і ви, мабуть, з цим погодитесь, однією з найпомітніших
ознак суттєвих змін у суспільній свідомості став величезний інтерес до
вітчизняної історії, і передовсім до її складних, трагічних сторінок,
до періодів і фактів, про які ми знали не всю правду або які протягом
десятиріч ретушувалися, перекручувалися, прикрашалися.[ далі ]

94%, 31 голос

0%, 0 голосов

6%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Хіба можуть навчати росіяни українців.


Хіба
можуть навчати росіяни українців.







Хіба можуть навчати росіяни українців-хто їх друг,
а хто зрадник,чию пам"ять українці мають
шанувати,та які свята їм треба відзначати? В той час коли під час Другої
Світової війни
на боці гітлерівської Німеччини у складі різних військових формувань
воювало близько
2-х мільйонів росіян, Українська Повстанська Армія /УПА/ оцінюється,
як"зрадницька".
   Загальновідомо,що лише РОА/ Руская Освободітєльная Армія/ генерала
Власова нараховувала  понад 800 тисяч російських вояків.У складі
вермахту була тако ж Перша Російська Народна Армія полковника Броніслава
Камінського, в 1944 році реорганізована в Першу російську дивізію,що
брала участь у погромі Варшавського повстання.
  В березні 1943 року було сформовано з російських козаків -
Добровольчий козацький кавалерійський корпус під командуванням Гельмута фон Панвіца. Перші
підрозділи цього корпусу були перекинуті в Білорусію для боротьби з радянськими
партизанами. А в Югославії під час придушення партизанського руху опору російські
козаки відзначалися надзвичайною жорстокістю. У серпні 1944 року цей
підрозділ було підпо-рядковано рейхсфюреру Гімлеру, після чого був реорганізований в 15-й
козацький корпус СС, два батальйони якого придушували визвольний рух у
Польщі,в районі Кракова.
Восени 1944 року при Добровольчому /15-му/ козацькому кавалерійському
корпусі було створено розвідувальну школу"Атаман", цей 15-й корпус військ СС брав
участь участь в боях з Червоною Армією, і нараховував близько 40 тисяч козаків. До
кінця війни завдавав радянським військам значних втрат у боях, а у травні 1945 року
добровільно
розброївся і здався Англійським військам в Австрії.
    В 1988 році в Москві біля храму Всіх Святих було споруджено
пам"ятник, на якому викарбувано "Воїнам руского общевойскового союза, руского корпуса
казач"єго стана,
казакам 15-го кавалерійского корпуса, павшим за вєру і отєчество"
Про приналежність цього корпусу до військ СС написати чомусь забули.
Ось така російська справедливість.






0
коментарі:


100%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Документальні фільми про війну 1941 - 1945 років

1. Війна: український рахунок Серії 1-9
2. Ціна перемоги Серії 1-5
заходьте і скачуйте в кого як вийде
http://www.ex.ua/user/rjasne

13%, 2 голоса

87%, 13 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

У жертовному вогні Великої війни ...

      Василь Васильович Брензович був ровесником Чехословацької Республіки. Але в 1942 році такої держави вже не було (Закарпаття, яке до війни входило до складу Чехословаччини, на той час було окуповане Хортиською Угорщиною) і його мобілізували до "мадярської" армії й відправили на Східний фронт, де і перейшов на бік Червоної Армії. Як громадянин Чехословаччини, був відразу направлений до чехословацької військової частини в СРСР. Пройшов відповідну підготовку водія танка і став воїном другого танкового батальйону 1 Чехословацької танкової бригади. Того самого батальйону, де командиром танкової роти був і майбутній Герой Радянського Союзу та Чехословаччини Степан Вайда ...



      Фронтові дороги танкіста Василя Брензовича невіддільні від шляхів його військової частини. На початку 1945-го всі три батальйони Чехословацької танкової бригади поповнили особовий склад, в т.ч. і за рахунок закарпатських «добровольців». Отримали від радянського командування і 65 нових танків Т-34. Прискорений курс навчання проходив у словацькому місті Кежмарок, звідси через польську територію Чехословацьку танкову бригаду перекинули у Верхню Сілезію. А потім її зарахували до складу радянської 38-ї армії і чехословацькі танкісти наступали в напрямку Моравської Острави. Для другого танкового батальйону, у складі котрого воював В. Брензович, найважчим став бій за польське місто Творкув. Зустрівшись тут із німецькими «тиграми» й «пантерами», 2-й батальйон танкової бригади вимушений був зайняти кругову оборону, командування якою взяв на себе командир танкової роти поручик Степан Вайда. Після того бою він стане капітаном, а ще Героєм Чехословаччини і Героєм Радянського Союзу. Але посмертно...
      Під вечів 6 квітня 1945 року ворожий снайпер обірвав життя мужнього командира, котрий був родом із Тячівщини. А свободнік 2-го батальйону вийшов із того бою живим. За умілі дії Василя Брензовича нагородили орденом Червоної Зірки.
      А ще в бою за м. Творкув чехословацьких танкістів вразила смерть їх побратима із 1-го танкового батальйону Івана Країла. Він згорів у своїй бойовій машині, згорів так, що жодних останків не залишилося. Тому і похорону його тоді не було...
      Моравську Остраву – сталеливарну і кам’яновугільну базу фашистів захищали 18 піхотних та кілька танкових дивізій, а також корпус озброєних до зубів есесівців. Побудовані заздалегідь укріплення німці зміцнили ще й закопаними в землю танками і протитанковими гарматами, створили «зондеркоманди» есесівців, озброєних фауст-патронами. А командувач цього угрупуваня німецьких військових частин фельдмаршал Шернер наказав ще й розстрілювати кожного, хто самовільно спробує залишити бойову позицію. Чехословацькі танкісти розпочали наступ 15 квітня у складі 38-ої армії генерал-полковника Москаленка з метою вийти на рубіж автостради Опава – Острава.
    І запалахкотіли на опавських полях, мов смолоскипи, і радянські, і чеські танки. 16 квітня згорів у танку десятник Сабов Михайло Дмитрович, родом із с. Іза. Із далекого м. Бузулук прийшов він сюди до маєтку Альбертовце, де його, обгорілого, хоронили друзі – танкісти.
Наступного дня – 17 квітня 1945 року згорів у танку 19-річний Михайло Декет із Тячівщини. Лише 2 лютого 1945-го він став танкістом 3-го батальйону і впав невдовзі за опавське село Болатіце.
     Того ж 17 квітня в бою за це ж Болатіце загинув і свободнік В. В. Брензович... Їх, та всіх тих, що загинули в цьому бою , хоронили 19 квітня на південно-західній окраїні села...   Завдяки сотням і тисячам таких, як вони, тут, під Опавою, німцям не вдалося зупинити наступаючих. Тікаючи, вони підпалили місто. 21 квітня чехословацькі танки у складі радянського війська вступили в палаючу Опаву...
      30 квітня 1945-го на куполі спаленого берлінського рейхстагу замайорів Прапор Перемоги. Того ж 30 квітня танкісти Чехословацької бригади увійшли у Моравську Остраву. Свободніка Василя Брензовича, як і всіх тих, що в ім’я Перемоги згоріли у жертовному вогні Великої війни, серед переможців вже не було...
    ...А під високими Бескидами, у затраченому серед гір і лісів селі Сухий (Великоберезняського району Закарпатської області) продовжували ждати воїна-танкіста дружина Марія Боринська і трирічний синочок Василько.
      Збереглася погосподарська книга тодішньої Сухівської сільради за 1946-1947 роки, яка дає змогу побачити, яким було життя солдатської вдови і її сина. Вони проживали в господарстві № 52 разом із матір’ю Бернзовича В.В. і її трьома дітьми. Колгоспу і ті роки ще не було і сім’я трудилася на чотирьох гектарах землі, із яких засівали ( переважно вівсом і житом ) майже три гекрати. Мали в господарстві одного коня і три корови. І все це утримували на своїх плечах дві жінки – мати загиблого ( Пайзяк Ганна ) і її невістка...
     Зберігся досі і протокол комісії по призначенню пенсій і допомог при Округовому Народному Комітеті у Великому Березному від 30 жовтня 1945 року, згідного котрого сім’ї загиблого фронтовика призначено щомісячну допомогу в розмірі 125 пенге. А на зворотньому його боці відмічено, що 09.11.1945 згаданій сім’ї виплачено відразу за жовтень і листопад 250 пенге, а 04.12.1945 їм виплачено вже 50 радянських рублів за грудень. З 1 жовтня 1946 року сім’ї загиблого військовослужбовця призначено пенсію в сумі 214 карбованців.
       В 1947 році Марія Олексіївна із п’ятирічним сином перейшла в господарство № 23 Крайнянського Степана, тобто вдруге вийшла заміж.
       Малий Василько про свого батька чув, звичайно, часто, але не міг його пам’ятати. А ще дуже не любив гратися у «руських і німців», тобто у війну, котра забрала у нього батька. Змалку закохався у гармошку і добре на ній грав. Невідомий фотограф вдало зафіксував мить, коли хлопець із улюбленою гармошкою сидить поряд із своїми ровесниками ( Василь Цигак і Василь Готра ), котрі гордяться своїми гімнастерками і фуражками із зірками...
По війні прах воїнів із багатьох опавських сіл перепоховали на військовий цвинтар м. Глучін. Тут зійшлися разом і Василь Брензович, і Михайло Декет, і Михайло Сабов, і Іван Країло, і багато інших, хто згорів на тій війні у прямому і переносному значенні. А в Сухому давно вже померла колишня солдатська вдова Марія і давно не живе у селі її єдиний син...

Виписка із особової справи Брензовича Василя:
«Дата і місце народження: 22.11.1919, Суха, Велика Березна.
Фах: землероб.
Освіта : 8 класів сільської школи.
Сімейний стан: жонатий, одна дитина.
Дата вступу до закордонної частини: 10.03.1944.
Військова частина: 1 чехословацька танкова бригада, 2-й танковий батальйон.
Звання: свободнік.
Особове число: 15877.
Коли і де загинув: 17.04.1945, с. Болатіце, окр. Опава, згорів у танку.
Документ про смерть: наказ 1 чех. танк. бриг. № 23/45 від 19.04.1945.
Місце поховання: південно-західна окраїна с. Болатіце.
Нагороди: Чехословацький бойовий хрест зр.1939р.; Чехословацький бойовий хрест зр. 1939 р., медаль за хоробрість, радянський орден Червоної Зірки».








На фото: 1. Василь Брензович ( у центрі ) та Василь Цигак (стоїть у чорному одязі).
2. Василь Брензович (третій зліва);
3. Пенсійне посвідчення Марії Брензович


Іван Циганин.
P.S. Автор висловлює щиру вдяку завідуючій Сухівської
школи Мар’яні Марич за допомогу у підготовці публікації.

Газета "Карпатська зірка №17 від 23 квітня 2010 року

Военная проза Бориса Васильева Ч-2

(продовження, початок Военная проза Бориса Васильева Ч-1)
Рассказ «Пятница» («Юность», 1970, № 6) войны как бы совсем и не касается. Действие его развивается в праздничный день 22 июня 1941 года... Веселая массовка молодежи одного из московских заводов. Лес, солнечная поляна, песни, танцы, веселье. Три друга: кузнец Федор, заводской поэт Сеня, монтер Костя. Влюбленная пара: Костя и молоденькая библиотекарша Капа. Для них в этот день перестали существовать и пространство, и время. Костя говорит Капе: «Капелька!.. Ты моё воскресенье». Капа же, исходя из романа «Робинзон Крузо», объявляет себя «Пятницей». «Я твоя Пятница. Твоя Пятница, слышишь?.. Обними меня. Крепко, крепко!.. »
Счастье настолько овладело влюбленными, что они нимало не задумываются над тем, что происходит в близлежащей деревне. «Вой стоял над деревней, бабий вой над покойником, над минувшим счастьем, над прожитой жизнью...» Им было не до этого. Им и в голову не могло прийти, что в это воскресенье — 22 июня 1941 года — началась Отечественная война.
[ далі ]