хочу сюда!
 

Антония

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 33-47 лет

Заметки с меткой «війна»

Тепер всі знають для КОГО вони воювали,час показав правду!!!

Коментарі зайві,я думаю.Ветерани війни-це в основному прості,чесні
люди,які були вкинуті в мясорубку війни через тупість та впертість
вождів різного рівня на чолі з психопатом Йосьою.Таке відношення до
людей,як до мяса чи біомаси залишилось у правителів і до цього часу,бо
вони прямі нащадки тих жидів полукровок,що тоді були при владі.

Хронік Лівії (валідол не допоможе випадок критичний)

Доброго дня шановні читачі, пробачте за статтю на скору руку, думав проскочу, але Лівія не відпускає, багато дезінформації поширюють комклони, тож потрібно відповісти.

Розгляну нижче пару ситуацій які й змусили відповісти: http://blog.i.ua/user/4009839/672530/   http://www.focus.ua/foreign/176817/?r=3&s=date&p=2#comments&r=3&bs=rating&bp=1&c=comments   http://www.focus.ua/foreign/176821/?r=4&s=date&p=3#comments&r=4&bs=rating&bp=1&c=comments

Як тільки я написав свої коменти, одразу влетіло не володіючих питанням пару клонів (так зараз модно, є пару адептів кащенкізму, яких ви самі знаєте чудово) та по добрій совковій традиції почали таку єресь нести, що й не повіриш що це думаючі люди. Ось пару вражаючих прикладів любові диктатора до чомусь повсталого народу (точніше до агресивних 18 літніх хлопчиків як заявив сам диктатор) які і мене повинні були змусити пройнятись любов'ю до диктатора:

ЦИФРЫ И ФАКТЫ СОЦИАЛИСТИЧЕСКОЙ ЛИВИЙСКОЙ ДЖАМАХИРИИ: ВВП на душу населения — 14 192 $. На каждого члена семьи государство выплачивает в год 1 000 $ дотаций. Пособие по безработице — 730 $. Зарплата медсестры — 1 000 $. За каждого новорожденного выплачивается 7 000 $. Новобрачным дарится 64 000 $ на покупку квартиры. На открытие личного бизнеса единовременная материальная помощь — 20 000 $. Крупные налоги и поборы запрещены. Образование и медицина бесплатные. Образование и стажировка за рубежом — за счёт государства. Сеть магазинов для многодетных семей с символическими ценами на основные продукты питания. За продажу продуктов с просроченным сроком годности — большие штрафы и задержание подразделениями спецполиции. Часть аптек — с бесплатным отпуском лекарств.Квартирная плата — отсутствует. Плата за электроэнергию для населения отсутствует. Продажа и употребление спиртного запрещены — «сухой закон». Кредиты на покупку автомобиля и квартиры — беспроцентные. Риэлторские услуги запрещены. Покупку автомобиля до 50% оплачивает государство, бойцам народного ополчения — 65%. Бензин стоит дешевле воды. 1 литр бензина — 0,14 $....

Плакати хотілось від такої наївності людей, невже розумна людина в таке може повірити? (але після зека мене вже геніальністю індивідів не здивуєш). Під нищівним шквалом нецензурних укріплюючих істину аргументів, хоч і вернуло від суб'єкта, але відповів, оскільки недавно говорив про цю країну з полковником співробітником по офісу. Одразу зазначу він колишній прихильник зека, зараз я не хочу йому ятрити рани, явно людина бореться з совковими цінностями але до зізнання ще не дійшло діло, і в мене робота така що по різних країнах їздити доводиться тому уявлення є як там воно відбувається, але він підтвердив мою думку, далі текст для комзапрограмованих, під кодовою назвою "ностальгія":

В мене товариші там працювали тому два роки, кажу те що люди там бачили. 1. Зарплата у афролівійців, тих хто роботу має не більше 6 доларів за день, роботу можуть найти тільки чоловіки, сім'ї традиційно багатодітні більше 3 дітей, думайте самі. 2. Ціни та інфляція вищі чим у нас, до демократії їм як до України пішки їх не навчили що це таке. 3. Якщо раніше афролівієць в день заробляв щоб прогодувати сімейство то зараз їм не вистачає щоб прохарчуватись, видно потреби диктатора зростають з часом, повстали люди бо їсти хочуть а не демократії. 4. Пропаганди американської, якої ви інстинктивно так боїтесь, там не більше чим в Білорусі, розжовую як особливо обдарованим, чому тоді люди повстали вже зможете самі здогадатись?  5. Те що ви пишете з розряду того як в срср рапортували під час трьох геноцидів українського народу "Всьйо карашо, любофь к коббеее всех согрєваєт!" 6. Прихильникам зека прохання напружити те куди їду кидають! (я розумію що "напіряг" але спробуйте напружити мізки).

З слів суб'єктів диктатори такі вівці мирні, що тільки травичку щипають і Лукашонка розганяв мітинг квітами і перестріляв опозицію якийсь полковник бунтівник, та й рахунків нема мільярдних ні у кого, просто квіти всім роздають та єдиним повітрям живуть. Це ж яка зневага до власного народу більше двох строків бути при владі невже тільки 1 месія здатний керувати державою а всі інші афролівійці ... КОЖЕН ДИКТАТОР ПОВИНЕН РОЗУМІТИ ЯК ТІЛЬКИ КИНУВ АРМІЮ ПРОТИ ЛЮДЕЙ ОЗНАЧАЄ ВИНІС СОБІ ВИРОК, а чи буде користь чи ні від скидання диктатора це питання другорядне, головне людське життя і ніякими благами не виправдати цінність людського життя. Навіть медвепукіни розуміли що рокеровку слід зробити а цим взалагі нема кому довіритись чи що? Кому тоді ж вони потрібні? З слів комзомбі і спецслужби американські мітингували та воювали з регулярними військами кадафі, чи це все американські спецтехнології, жах що витворяють америкоси вже в мізки забрались людям, а запах леніна ніяк не спуститься покарати їх.

Гламурний (однозначно важко обдовбаний "катом") диктатор просто принижує народ своїм правлінням 42 річним, невже в народу нема достойних синів окрім цього? А те скільки диктатор перенищив свого народу, я думаю коаліція не перевершить і за 10 років (кривавий слід тягнеться за ним ще з молодості), що є неодмінним атрибутом диктатора. Коаліція бомбардує куплених військових! Яка армія, там це звичайне збіговисько, військовим окремо видають пайок "кату" наркотичний засіб типу марихуани, просто жуй листки і балдій, після обіду ти не знайдеш не "обжованих" військових, частково населення, це вже національна традиція і я сумніваюсь що там є кому помагати але щось робити слід бо люди мають право на власний вибір та хоча б спробу нормального існування. Візьміть ОАЄ крикуни і побачите як люди використали нафто-гроші, а Лівія через диктатора на марно витрачає національний ресурс - на диктатора. А про рівень корупції та кумівства краще мовчати, рядовій людині взагалі важко знайти там будь яку роботу, все вірнопіддані диктаторської сім'ї отримують.

* Диктатор що бореться з своїм народом військовими (не поліцією), танками й авіацією це вже не внутрішні проблеми народу й диктатора, а геноцид проти власного народу для таких диктаторів ООН і створена, в клітці їх місце. Люди масово віддають своє життя не просто так, судіть по собі ЛЮДИ, хто готовий за демократію, чи гроші життя віддати? 

* Те що пишуть в інтернеті на сайтах нібито друзі працюючих слов'ян в Лівії, пахне совковим нафталіном з радістю перейнятим нашими молодшими онуками на сході. Характерними ознаками такої писанини є: Коаліція цілеспрямовано бомбить лікарні, школи і дитячі садки, скрізь трупи дітей, америкоси вже місяць воюють в Лівії гвалтують убивають ріжуть та роздають гроші місцевому населенню (вже напевно повинні й з'їсти пару немовлят скоро напишуть от побачите), всі знайомі знайомих в Лівії всіх питають і всі дуже люблять диктатора, диктатор роздає всім неземні блага і свою любов, воюють проти каддафі місцеві підлітки 18-20 років, що просто невинно пустують, диктатор нікого не убивав та танків і літаків та армії ніде не було, тільки охороняли лікарні та склади... Часто зустрічаються на таких сайтах україноненависницькі публікації.

*Француз чи німець не високої кваліфікації, наші специ кращі, в тій країні отримував б від 30 тисяч євро в місяць! А з СНД отримують 1500 - 2000 доларів, та ми побираємось по всьому світу за смішні гроші (я більше отримував), але не знаючі люди стверджують що місцеві ще більше значить отримують, це проста неграмотність опонентів, викликає сміх. Коли туди їздять фахівці наші певної кваліфікації то це показник країни третього світу і нижче з усіма атрибутами таких країн. Розвиненим країнам наші навіть дуже хороші фахівці фактично не потрібні, така політика державна у них, а робоча сила некваліфікована на чорнову роботу потрібна. Диктатор зараз підняв в тричі зарплатні іноземцям і ясно що їхати з відтіля ніхто не хоче, бо довели людей бідністю до межі вже своє життя ми не цінуємо, а тримають людей з СНД до пори до часу і не задумуючись використають як живий щит, але бідні ми бо самі винні.

*Те що Французи полізли в війну в Лівії щоб прикрити факт спонсорування виборчої кампанії їх президента, скажу м'яко смішить і дивує, та саме через війну в Лівії цю дезу і  запустили rofl , та якщо б фінансувався президент він б мовчки тихо відсиджувався як німці і ніхто б нічого не знав, думайте люди, голова вам навіщо? Я не є прихильником французів, скоріш навпаки але очевидне бачу. А про фінансування диктатором помаранчевої революції я навіть коментувати не буду smeh, цікаво коли напишуть про факти фінансування алькаїдою помаранчевих. Нема слів...

* Останні заяви геть вибили грунт з під ніг прихильників зека та автоматично любого диктатора, виявляється куплені війська мухомора муддафі ховаються в школах та лікарнях від авіаударів америкосів, тобто знищення освіти та медицини Лівії не є головною стратегічною метою америкосів як заявляють прихильники диктатора. Також америкоси виводять свої війська та віддають командування іншим державам і не будуть нафту видобувати в Лівії, тепер вся непотрібна америкосам нафта зіпсується і не заради нафти вони там воювали який жах, навіщо ж тоді вони воювали? Мізки у прихильників зека починають по тихеньку закипати  crazy .

* А свідчення нашої медсестри, що добрий тиран дарує раз на рік золотий годинник обслуговуючому персоналу в день революції що його привела до влади, це типу його щедрість, мене добиває, ЯКЕ ПРАВО ТИРАН МАЄ ТАК ПРИНИЖУВАТИ ЛЮДЕЙ? ЦЕ НЕ ЙОГО ГРОШІ - ВІН ЇХ ВКРАВ У НАРОДУ і комусь нема що їсти через це і революція важко 2+2 додати? Колись мискою рису рабовласники ощасливлювали своїх рабів і така щедрість дуже цінувалась, але тоді був рабовласницький лад!

http://www.unian.net/ukr/news/news-429174.html   - У лівійському місті Брега бойові дії зайшли в глухий кут

http://www.styknews.info/novyny/liviia/2011/03/23/amerykantsi-peredadut-komanduvannia-operatsiieiu-v-livii-svoim-ievropeiskym   - Американці передадуть командування операцією в Лівії своїм європейським союзникам

http://news.tochka.net/ua/61735-v-rezidentsiyu-kaddafi-popala-raketa-foto    - В резиденцію Каддафі вцілила ракета (фото, відео). Тузик здувся smoke helppodzatylnik suicide


26%, 12 голосов

36%, 17 голосов

38%, 18 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Хто розпочав Першу світову війну Ч.3

Частина перша "Четем хаус"

Частина друга "Боснійська криза та Столипін" 

Частина третя "Франція.Російсько-британський договір"

Після смерті Столипіна міжнародна фінансова кліка та Велика Британія почали тиснути на імператора Росії з метою протиборства Німеччині. І в них був союзник – Франція. Існує міф, що Франція була мирна і демократична держава напротивагу кайзерівській Німеччині. Але вартує тільки подивитися французьку пресу перед війною. Кожна газета вважала за потрібне майже в кожному випуску підбурювати французів до реваншіських настроїв, до повернення Ельзасу та Лотарінгії. Звісно це була програма того самого «соціального кондиціювання». Але в Європі всі і так розуміли, що війна Франції та Німеччини неминуча. І не через Німеччину, а саме через реваншиські настрої Франції. Багаті промислові центри Ельзас та Лотарінгія вже були в руках Німеччини, нових територій ІІ Рейх не потребував, адже ще не повністю освоїв свої зарубіжні колонії. А ось Франця будь-що хотіла повернути собі Ельзас та Лотарінгію. Чи не тому вже під час війни, коли німці захоплювали Бельгію замість допомоги союзнику першою чергою французькі війська зайшли саме в ці місцевості, залишивши Бельгію напризволяще.

Французька антинімецька пропаганда:

Франція почала бурну діяльність по кредитуванню ворогів Німеччини. Існує ще один міф, що найбільше кредитів отримала Росія. Так дійсно вливання французьких коштів в російську економіку буле колосальне, але все ж головним донорським центром французьких кредитів була Сербія. Ця невеличка балканська країна фактично жила за рахунок Франції.

Президент Франції Раймон Пуанкаре

Варто зазначити, що все ж таки франко-російський договір був для Росії вигідним. Адже він становив противагу Троїстовому союзу Італії, Австро – Угорщини та Німеччини і створював у Європі баланс сил. Все ж таки не можна казати про ІІ Рейх, як про невинну дівицю, це була потужна економічно та військово держава, тому противагу їй Російська імперія повинна була мати. А ось англо-російська угода 1907 року, дітище Ізвольского, котра по суті і створила Антанту була вкрай невігідною для Росії та Європи. По-перше вона явно була направлена проти Німеччини, що унеможливлювало нормалізацію стосутків кайзера Вільгельма ІІ та імператора Миколая ІІ. По-друге вона порушувала баланс сил у Європі. По-третє вона зв’язувала імператору руки і униможливлювала можливість маневру, що залишала за собою Британія і як покажуть подальші події вдало ним скористалась. А ось переваги цього договору вкрай сумнівні. Британія поступилася Росії правами на Афганістан та Тибет. Але цікавість в тому, що фактично Британія не володіла цими територіями внаслідок спротиву туземців. Тому це був не більше ніж фарс з британської сторони.
Прем'єр-міністр Великобританії сер Генрі Кемпбелл-Баннерман у 1905-1908 рр.

Далі буде...

Хто розпочав Першу світову війну Ч.2

Частина перша "Четем Хаус"

Частина друга "Боснійська криза та Столипін" 

Війну розв’язувати почали задовго до Сараєвських подій. Центр напруги обрали не випадково, адже балкани це був єдиний вузел протиріччь між Росією та центральними державами. У 1908 році розгорілася так звана «боснійська криза». Австро-Угорщина анексувала Боснію. Сучасна міфологія каже, що в усьому винна Австро-Угорщина, яка проти всіх міждержавних угод і проти міжнародного права захопила незалежну державу. Але ще 1878 році Берлінська угода передбачала передачу Боснії Австро-Угорщині. Історики кажуть, що причиною анексії були «хижацькі» економічні інтереси австрійців. Але це також міф. Після младотурецької революції в Османській імперії Туреччина почала намагання знову захопити балкани під свій контроль. Тому це була превентивна дія Австро-Угорщини направлена насамперед проти Туреччини.

Король Сербії Петро І Карагеоргієвич

Роздмухала світову кризу не Туреччина, не Росія, не Німеччина, а Сербія, яка взагалі ніяких прав на Боснію не мала. Слід зазначити, що Сербія не просто так стала «пороховою діжкою Європи». Існує ще один міф, що Сербія і Росія були найбільшими друзями в Європі. З російської сторони так і було, а ось Сербія завжди вела свою гру. Король Сербії Петро І Карагеоргієвич був номінальною фігурою, а реальна влада належала військовому штабу. Сербія була набагато більш мілітарною державою аніж Німеччина, адже генштаб ІІ Рейха не відігравав такої ролі, як генштаб Сербії. Більш того, майже увесь військовий гениралітет Сербії, як то Драгутін Дмитрієвич, Воїслав Танкосіч та Мілан Циганович, належав до таємної масонської організації «Чорна рука». А завдання вони получали з Британії та США. Завдання, розроблене «Четем Хаус» було одне – зіштовхнути лобами Німеччину та Росію.

Полковник Драгутін Дмитрієвич, голова "Чорної руки"

Наступного дня після аннексії Сербія та Чорногорія оголосили мобілізацію, сподіваючись на допомогу Росії. Міністр закордонних справ Росії Ізвольский почав підбивати імператора до оголошення мобілізації в Росії. Але на шляху масонської змови стала видатна особистість – Петро Аркадійович Столипін. Саме він зумів не дозволити втягнути Росію на 6 років раніше у війну, адже він розумів, хто від цього виграє, а хто програє. Завдяки нажиму Столипіна на Миколая ІІ, Росія не підтримала Сербію. Безумовно Сербія без підтримкм Росії не наважилася на будь-які дії. Конфлікт було залагоджено. Але Сербія ще зіграє свою рокову роль в історії Європи.

Петро Аркадійович Столипін

Фігура Столипіна дуже заважала тим, хто бажав зіштовхнути Європу у горнило війни. Тому руками єврея Дмитра Богрова (Мордко Гершкович), члена таємної сіоніської організації, Столипіна було ліквідовано суто фізично. 1 вересня 1911 року в Київі на Петра Аркадійовича Столипіна було скоєно замах, а 5 вересня він помер.

Дмитро Богров (Мордко Гершкович)

Слід значити ще одну особистість, що зіграла ключову роль в подіях перед і після Боснійської кризи. Це міністр іноземних справ Російської імперії Олександр Петрович Ізвольский. По-перше саме він був автором англо-російської угоди 1907 року, яка фактично була направлена проти Німеччини. По-друге саме він педалював Боснійську кризу. Не знаю чи належав на той час до масонської ложі, але вже в період дипломатичної місії у Франції був близьким з «Великою ложею Сходу Франції». Протистояння Столипіна та Ізвольского закінчилося, як вже казав, перемогою Столипіна. Саме Столипін настояв на заміні Ізвольского, як міністра іноземних справ своїм родичем Сергієм Сазоновим. 

Олександр Ізвольский

Далі буде...

Хто розпочав Першу світову війну Ч.1

Частина перша "Четем Хаус"
На разі існують стійкі міфи стосовно причин 1-ої світової. Міф перший – Німецька імперія була божевільна мілітарна держава, котра прагнула війни з усім світом (цей міф вийшов з-під пера західних ліберальних істориків). Міф другий – перед війної між країнами Антанти (Франція, Британія, Росія) та блоком центральних держав (насамперед Німеччина та Австро-Угорщина) виникли непереборні економічні протиріччя (це – з-під пера комуністів). Насправді протиріччя існували, але насамперед між «країнами демократії» та «монархіями», а ось усі протиріччя між Російською імперією та Німеччиною є якраз міфом. Німеччина, котра швидкими темпами розвивалась та Російська імперія, котра не менш швидко гнала на шляху розвитку, були взагалі не зацікавлені у війні. Як то кажуть шукайте кому вигідно.

Ще у 18 столітті Ротшильд розробив свою формулу панування банківського капіталу над світом. Це можна назвати «геополітичним трикутником». В Європі повинно існувати дві держави А і В, рівні за військовою потужністю, а також деражва – сторож С, котра маневруючи між цими двома зможе нав’язати їм свою політику, а в разі конфлікту саме позиція держави С зможе нахилити ваги в ту чи іншу сторону. У 18, початках 19 сторіччя такими державами А і В були Франція та Росія, а державою С – Велика Британія. Не дарма у 19 сторіччі Британію називали «світовим жандармом». Але в другій половині 19 ст. створена за підтримки Британії для підірвання могутності Австрії невеличка Пруссія, завдяки Отто фон Бісмарку, перетворилася на могутній ІІ рейх. У Європі почала складатись міцна коаліція монархій Австро-Угорщини, Італії, Німеччини та Росії, що загрожувала пануванню Великої Британії в світі. Росія, мало того, що захопила продовольчий ринок Європи, ще й до того ж володіла бакінським нафтовидобутком, переважаючи по темпам нафтовидобування США та Британію разом узяті. Безумовно це був удар по Standart Oil Рокфеллера. Німеччина прагнула зірвати з Британії її одвічний вінець володарки морів та океанів. Тому вигоду від війни отримували насамперед США, Велика Британія та Уолл-Стріт, а не як не Росія чи Німеччина.


Натан Майер Ротшильд


На початку ХХ ст. у Лондоні створюється Королівська рада міжнародни відносин - Royal Institute for International Affairs (RIIA), більш відома як «Четем Хаус». Засновниками (RIIA) були Альберт Лорд Грей, Лорд Тойнбі, письменник Г.Дж. Уеллс, Лорд Альфред Мільнер, а також так званний засновник геополітики Г.Дж. МакКіндер. Завданням цієї організації було розробити шляхи можливостей зіштовхнути лобами монархії Європи між собою. Ця ж установа розробила техніку «соціального кондиціювання», сутність якої була в тому, щоб змусити людей самим захотіти війни. Ця техніка потім дуже вдало буде застосовуватись під час Холодної війни, і отримає назву «інформаційна війна».


Арнольд Тойнбі


Якщо подивитися на пресу Російської імперії до початку Світової війни то можна побачити, що вона повністю просякнута антинімецькою істерією. Причому почалося це не перед війною, а за 10 років до неї, після «лібералізації» життя в Росії завдяки «революції» 1905 року. Діяльність російської преси по насаджуванню германофобських настроїв в Російський імперії і було тим самим «соціальним кондиціюванням», розробленним «Четем хаус». Справді після початку війни народ Російської імперії просто охопила «антинімецька шизофренія» і так само як в кінці війни солдати бігли з фронту, так само в її початках добровольці бігли на фронт.І ще один цікавий факт. Ряд газет, після зустрічі імператора Миколая ІІ та кайзера Вільгельма ІІ у Постдамі, навіть звинуватили Миколая у зраді державних інтересів!
      
Кайзер Вільгельм ІІ                  
Імператор Микола ІІ


Далі буде...

Война до Москвы о лядащо. Року 1416.

Літопис написано староукраїнською - руською мовою (Ђ=і)

Витолтв приязни з зятем своим, князем московским, жиючи, подарунки сполне собЂ посылаючи, заховали з обу сторон з собою покой завъше. Так литвин, яко москвитин, любилися з собою, еден у  другого c панов беручи дочки. A гды москва севруков  литовских розбила под Путивлем, двох  бобров и меду кад взяли, сокЂр д†и три сермяги зодрали з них, зараз у четверо того записали и жаловалися o тое Витолтови в Вилни o розбой такий.

Витолт зараз послал до зятя своего князя московского o справедливость просячи, a зять того занехал , бо лядащо было и не знати кого где шукати, и легце собЂ тую литовскую важил шкоду хлопскую. Витолт видячи, же тое москаль за фрашки собЂ обернул, зобрал свои войска литовские и руские (!!!), тягнул до столици московской (!!!), палячи, стинаючи, a князь Василий московской, видячи в панст†своем  немалую шкоду от литвы, послал до Витолта, просячи покою, чому Витолт не отмовил под тоею кондициею, абы шкоду хлопом литовским тые розбойники нагородили  и были повЂшаны  всЂ. A военныи наклады абы князь московский нагородил и войску литовскому заплатил , a если так не учинит, будет его воевати, на що призволил москаль.

A так по уговору зъЂхалися з Витолтом над рЂку  Угру, але Андрей литвин крикнул: «Не мири, Витолте, не мири, поневаж в самой речи мы з москвою еще не билися». И оттоль Немирою той Андрей названый есть , и розмножился славный оттоля дом Немиров. A так москаль хлопом литовским казал путивцом  у четверой  нагородити, a тых повЂшано розбойников. Накладом военным даровал Витолт зятя своего, князя або царя  московского, а, пожегнавшися миле, розъЂхалися, тылко войску москал Витолтовому заплатил.

Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941

Возз'єднання чи окупація, добро чи зло? Події "золотого вересня" довгий час перебували під грифом "таємно" поза увагою науковців та митців, були призабуті суспільством.

Багатокультурна довоєнна Галичина стала жертвою агресій двох найбільших тиранів XX століття Гітлера і Сталіна. Будучи зруйнованим, більше ніколи не відновиться довоєнний уклад життя, культури, етнічні особливості цього краю.

Фільм створено на основі свідчень очевидців цих подій - представників українського, польського та єврейського народів, які до 40-х років XX століття становили основний етнічний склад Галичини.

"Бо так само, як за днів потопу всі їли й пили, женились й заміж виходили, аж до дня..."  Мт. 24, 38

Бабин Яр судіть самі

Тут знайшли останній притулок сотні тисяч українців — жертви голодоморів і терору ЧК-НКВД, в далекому кінці Бабиного Яру на Сирці ЧеКа до війни ховала свої жертви. Поширена нині вигадка про Бабин Яр була створена комуністичною пропагандою для приховання одного з багатьох своїх злочинів. Тому так яро намагались засипати Бабин Яр за срср, призводячи до нових людських жертв, з якими ніколи не рахувались. Бабин Яр, Катинь, Хатинь, Демянів Лаз .... всюди проступають одні і тіж червоні криваві руки.

Болюче і до цього часу заполітизоване питання участі Буковинського куреня у масових розстрілах єврейського населення Києва у вересні–жовтні 1941 р. розглядається у статті у трьох контекстах: історії перших місяців окупації м. Києва і створення місцевої поліції; сучасної української історіографії тих подій; контрпропагандистської боротьби, яку вів Радянський Союз наприкінці 70-х – у першій половині 80-х років минулого сторіччя.

Треба зауважити, що поруч з істориками, які активно просовують зазначену тезу, існують дослідники, які просто уникають обговорення цієї проблеми. Виникає думка, що їх бентежить саме перебування куреня у Києві під час розстрілів, що майже «автоматично» робить його безпосередньо причетним до масових страт.

Буковинський курінь з’явився в Києві лише у першій половині листопада, має декілька важливих наслідків. По-перше, це цілком розбиває версію про його участь у масових розстрілах, у вересні–жовтні 1941 р., у Бабиному Яру. По-друге, це взагалі ставить хрест на тезі про провідну роль української поліції у тих розстрілах, оскільки за відсутності буковинців її просто було замало для проведення такої масштабної акції.

Вся «історіографія» участі Буковинського куреня у масових розстрілах євреїв у Бабиному Яру зводиться до книги О. Шлаєна (ґрунтовне дослідження по цій темі дивіться в посиланні на статтю). Але звідки він брав свою інформацію? Адже взагалі-то у його книзі використано чимало документів, які сьогодні вже відкриті і відомі дослідникам. А брав він ці матеріали з організованих совєтами гучних судових справ покликаних прив'язати звичайних посібників гітлерівців до УПА тим самим компрометуючи українців в еміграції, провокуючи ненависть між українськими емігрантами та євреями, та насичуючи неіснуючими злочинами УПА інформаційний простір для подальшого спотворення.

Головну роль у тих процесах відігравала т. зв. контрпропагандистська діяльність, завданням якої було не тільки дати відсіч «ідеологічному ворогу», а й під гаслами боротьби з ним консолідувати радянське суспільство.

Одним із головних її напрямів була боротьба з т. зв. «українським буржуазним націоналізмом», у т. ч. шляхом дискредитації націоналістичних організацій та їх членів. Принциповою відмінністю порівняно з попередніми роками було те, що заплановані заходи не зводилися лише до «ідеологічного герцю». Постанова орієнтувала на підготовку і проведення реальних судових процесів з винесенням відповідних вироків. Усе інше: книжки, фільми, газетні статті, виставки, сільські сходи, – мало стати лише необхідним антуражем114. Ось як формулювався її провідний, на наш погляд, пункт:

«Прокуратурі УРСР спільно з іншими правовими органами [наприкінці постанови зазначено: “Пропозиції узгоджено з КДБ УРСР”115 – В.Н.] поповнити матеріали на ватажків антирадянських українських емігрантських центрів з числа колишніх гітлерівських найманців і вивчити можливість постановки питання про їх видачу радянським властям як воєнних злочинців.

Завершити розслідування злочинної діяльності депортованого зі США до СРСР колишнього вахмана табору смерті Треблінка Ф. Федоренка, віддати його до суду і влаштувати відкритий процес із запрошенням кореспондентів. Держкіно і Держтелерадіо УРСР зняти за матеріалами процесу документальний фільм. Організувати публікації і передачі на зарубіжні країни з тим, щоб використати прецедент видачі Ф. Федоренка радянському правосуддю і його засудження для внесення замішання до націоналістичних кіл за кордоном, відволікання їх від антирадянської діяльності на свій захист»116

Цілком зрозуміло, що аналогічні заходи планувалися не тільки в Україні. Скидається на те, що справа не зводилася до окремих судів над колишніми військовими злочинцями. Планувався гучний процес над усім українським націоналістичним рухом взагалі.

Очевидними є певні невідповідності. Справа Г. Васюри (намагання привязати УПА до злочинів в Хатині) є центральною (відкритий суд у Мінську) білоруською акцією серед заходів, що проводяться у зв’язку з 40-річчям Нюрнберзького процесу. За даними слідства, Г. Васюра відігравав провідну роль у знищенні білоруського (!) села Хатині – одному з найвідоміших злочинів часів війни. У той же час висвітлювати хід процесу запрошено лише двох журналістів – євреїв (!) за походженням. І розповідати читачам вони повинні не про Хатинь, а про «інші, маловідомі акції карателів». А суддя у цій справі і багато років потому впевнено стверджував, що 118-й батальйон брав участь у розстрілах у Бабиному Яру.

То ж якою була справжня мета організаторів цього суду? З урахуванням всього, що ми вже знаємо, відповідь на це питання може бути одна – метою було звинувачення Буковинського куреня у розстрілах київських євреїв у Бабиному Яру.

срср не залишалися поза увагою «загрозливі» для режиму спроби українсько-єврейського порозуміння.

Так, наприклад, у лютому 1983 р. Політбюро погоджує «Заходи з посилення протидії підривній антирадянській діяльності зарубіжних сіоністських центрів і антирадянських елементів з числа просіоністські налаштованих осіб»125. Ними, зокрема, було передбачено:

«Підготувати англійську версію фільму «Без строку давності» про звірства оунівців у роки війни над цивільним населенням, у т. ч. над радянськими євреями, для показу за кордоном із метою протидії блокуванню сіоністських і українських буржуазно-націоналістичних центрів у капіталістичних країнах…

Видати окремою брошурою документальні матеріали, в яких викриваються злочини фашистів спільно з українськими буржуазними націоналістами над єврейським населенням у роки Великої Вітчизняної війни і спрямувати їх на адреси зарубіжних сіоністських організацій, єврейських інститутів, бібліотек, юридичних органів США, Ізраїлю, Канади та інших країн…

Видати для розповсюдження за кордоном книгу про дивізію “СС–Галичина”, створену фашистами в роки війни з числа українських буржуазних націоналістів, яка брала участь у каральних операціях, у т. ч. проти єврейського населення»126.

У цьому контексті стає зрозумілим, що ті, хто влаштовував процес Г. Васюри, мали на увазі три мети:

– по-перше, скомпрометувати як співучасника нацистських каральних акцій Буковинський курінь, а через нього ОУН і весь український національно-визвольний рух;

– по-друге, сприяти подальшому розбрату між євреями й українцями через звинувачення буковинців, а так – усіх національно-свідомих українців, у розстрілах у Бабиному Яру;


У червні того ж 1979 р. Політбюро ЦК КПУ ухвалює постанову «Про заходи з посилення протидії антирадянській пропаганді зарубіжних організацій українських буржуазних націоналістів і подальшого розвитку культурних зв’язків з українською еміграцією»129. Нею, зокрема, доручалося «Держкіно УРСР у 1980 р. створити українською, англійською, французькою, іспанською і німецькою мовами… документальні кінострічки про злочини українських буржуазних націоналістів (у т.ч. і проти євреїв), їх прислуговування гітлерівському фашизмові і роки другої світової війни»130. Можна вважати, що саме з урахуванням останньої постанови, у січні 1980 р. голова Держкіно Ю. Олененко повідомив ЦК, що «тему “Бабин Яр” було запропоновано для реалізації на студії “Укркінохроніка” в одній частині. Студією було проведено попередню роботу, визначено кандидатури авторів. Після того, за рішенням директивних органів, тему передано “Укртелефільму” з розширенням її до чотирьох частин»131. А в березні вже голова Держтелерадіо М. Охмакевич повідомив, що «теперішнім часом йде робота на студії “Укртелефільм” зі створення телефільму “За колючим дротом” (про трагедію Бабиного Яру)».

Таким чином, із самого початку в уявленні радянських контрпропагандистів Бабин Яр мав «працювати» на два фронти: проти «сіоністів» і проти «українських буржуазних націоналістів». І саме до цього не був готовий його автор – О. Шлаєн. Коли стало зрозуміло, що антисіоністська лінія у фільмі слабка, до О. Шлаєна був приставлений «співавтор-комісар» – відомий радянський публіцист В. Коротич.

Усього того у книзі О. Шлаєна нема, на відміну, наприклад, від цитованого вище твору Ю. Шульмейстера, знаного антисіоніста, книгу якого «Піски горять» ще 1979 р. було рекомендовано постановою ЦК до видання українською мовою, як таку, «у якій викривається злочинна діяльність міжнародного сіонізму»136. Тому не випадково, що, коли 1983 р. Політбюро ЦК КПУ розглядало питання про створення Антисіоністського комітету радянської громадськості України, О. Шлаєна не був запропоновано до його складу, на відміну від В. Коротича і того ж Ю. Шульмейстера137.

Без перевірки КДБ потрапити в архіви було неможливо. А на 1985 рік О. Шлаєн уже був тут, так би мовити, своєю людиною. І саме йому могли зробити пропозицію: «Ви додаєте матеріал про злочини Буковинського куреня в Україні і Білорусі, про зв’язки українських націоналістів із нацистськими спецслужбами – ми даємо дозвіл на друк Вашої книжки». І запропонувати відповідні документи, як фактологічну канву для майбутнього тексту. У тому ж, що в основі невеличкого розділу заключної глави книги О. Шлаєна, який присвячений Буковинському куреню і його командирові П. Войновському, лежать саме оперативні розробки КДБ, сумнівів у того, хто знайомий із цим жанром, виникнути не може. Тут і постійні контакти з абвером і гестапо, і численні псевдо, директиви, вербування. І – більше нічого конкретного. Тобто весь націоналістичний рух – це єдина спецоперація чи то абверу, чи то гестапо, чи то усіх їх разом.

Треба підкреслити, що, коли О. Шлаєн закінчив свою книжку 1981 р., у нього ще не було таких докладних «відомостей» про діяльність буковинців. Він побіжно згадує про «участь» куреня «у перших п’яти днях Бабиного Яру» і про те, що (всупереч тому, про що йдеться у останній главі) курінь «і потім 725 днів тягав на Бабин Яр усіх, хто був невгодний нацистському режимові»139. Ба більше, серед наведеного ним переліку київських батальйонів шуцманшафту взагалі немає 118-го (!)140, якому в останній главі «Бабиного Яру» приділено таку надзвичайну увагу. Так само, як, згадуючи Хатинь, він нічого не писав про участь колишніх буковинців у її знищенні141.

А оскільки був людиною глибоко радянською, то і не повинен був цей матеріал викликати у нього ніяких сумнівів. Так або інакше, останню главу «Бабиного Яру» було ним написано. Але не написано було останню главу у мінському процесі.

І головною проблемою в тому став, здається, сам суддя В. Глазков. В одному з інтерв’ю він підкреслив: «Особисто на мене під час розгляду “розстрільних справ” ніхто не тиснув, не намагалися втручатися в перебіг процесу. Можливо, тому, що багато хто знав мою вдачу. Я у таких речах компромісів не визнаю»145. Ми не впевнені, що В. Глазков був цілком щирим. Адже, щоб упевнитись у його безкомпромісності, хтось мав таки зробити спробу натиснути на нього. Не виключено, що це відбувалось і у зв’язку з обговорюваною справою. Але не вийшло. Вже 1991 р., коментуючи натяки в одній із газет, мовляв, розстріли у Хатині здійснювали саме українські націоналісти, В. Глазков категорично заявив: «Автор… переклав усю провину за хатинську трагедію на українських націоналістів-бандерівців. Але ж це не так! Я вважаю, що бандерівщині пробачення немає і бути не може. На ній, як то кажуть, нема куди тавро поставити. Але “вішати” Хатинь на бандерівців теж не можна. Це було б всупереч історичній правді. Хатинь спалили карателі 118-го поліцейського батальйону. Так, більшість поліцаїв походила з України, і сам підрозділ було сформовано у Києві. Але то були не націоналісти, а звичайні зрадники, якщо такий епітет взагалі можна застосувати до слова “зрада”»146.

Позиція В. Глазкова тим більш важлива, що, як бачимо, жодних симпатій до українських націоналістів він не відчуває. І можна припустити, що саме завдяки його принциповості зірвався заздалегідь спланований політичний процес. А так увесь галас швидко згорнули, жоден матеріал про мінський суд (злочини в Хатині) не з’явився на шпальтах газет.


Після вироку відповіді (добро на публікацію викриваючого Бандерівців матеріалу по Хатині та Бабиному Яру) з ЦК редакція газети чекала до вечора, потім ще добу і ще. 31 грудня нам піднесли новорічний подарунок: «Вважайте, що жодного завдання ви не отримували, публікацій про процес не буде»147.

«Руки до того, щоби матеріали про Хатинь не друкувалися, – стверджував В. Глазков, – доклали перші особи двох республік – Білорусі та України – Слюньков і Щербицький»148. Він вважав, що особисте втручання В. Щербицького було обумовлено тим, що 118-й батальйон було сформовано в Україні і сам Г. Васюра був українцем149. Але ми не можемо погодитися з такою версією. Адже про результати слідства було відомо заздалегідь, тож суд одразу можна було провести у закритому режимі. І річ не в тім, що на лаві підсудних опинилися українці, а в тому, що то були «не ті» українці. Замість «українських буржуазних націоналістів», агентів гестапо і ЦРУ, катами виявилися звичайні «радянські люди», через що уся акція не просто втрачала сенс, а могла призвести до наслідків, прямо протилежних тим, які мали на увазі організатори. З тих же міркувань суворо приховувались матеріали про російські частини Ваффен СС, тобто про боротьбу народів срср з окупаційним совєтським режимом.

В.Р. Нахманович http://www.kby.kiev.ua/komitet/ru/history/art00044.html

У травні 1943 року німці віднайшли могили 10 000 українських жертв ЧеКа/НКВД у Вінниці. НКДВ злякався, що німці розкопають братські могили українських жертв ЧеКа/НКВД з 30-х років у Бабиному Ярі.

Від кінця 1930-х років німці літали над європейською частиною СРСР у розвідувальних «літаках-олівцях». На першому повітряному знімку, зробленому німцями напередодні війни у травні 1939 року, видно: лише в одній частині Бабиного Яру, десь за кілометр від місця колишнього царського іподрому, терен одного з ярчаків повністю наповнено землею. Згодом з археологічних розкопок стане зрозуміло: там поховано багато десятків тисяч українських жертв ЧеКа, яких після 1933 року почали ховати за Дніпром, у Биківні. У лужному ґрунті околиць Києва кістяки зберігаються століттями. Гадаю, вони діждуться розкопок.

http://sd.org.ua/news.php?id=11454