хочу сюда!
 

Татьяна

32 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «катастрофа»

А мы на лодочке катались…

Диана Нигматуллина, 18 января 2012

Катастрофа огромного итальянского круизного корабля показывает нам, что европейцы совсем не такие просвещённые и цивилизованные, как сообщается в рекламе. Они обычные полуграмотные люди, озабоченные только своими проблемами...



«Капитан, вы покинули корабль?!»

Автор – Кирилл Рожков

Обнародованы выдержки из переговоров капитана потерпевшего крушение итальянского лайнера с руководством порта

Итальянские журналисты обнародовали стенограмму телефонных переговоров с руководством порта капитана лайнера Costa Concordia, потерпевшего крушение в Средиземном море. Исходя из этих данных, можно сделать вывод, что Франческо Скеттино беззастенчиво лгал о том, что происходит на корабле.

Судно налетело на камни у острова Джильо в 21:45 по местному времени. В 00:32, когда эвакуация людей только началась, капитан уже был на берегу. Однако портовым властям, которые позвонили ему на мобильный, он не решился в этом признаться.

[ Читать дальше ]

Мне понятна твоя вековая печаль...

Алексей Артемьев, 09 января 2012

Большая часть наших лесов – молодые. Их возраст составляет от четверти до трети жизни. Судя по всему, в 19-м веке произошли некие события, приведшие почти к тотальному уничтожению наших лесов. Наши леса хранят большие тайны... 



Именно настороженное отношение к высказываниям Алексея Кунгурова по поводу Пермских лесов и просек, на одной из его конференций, побудило меня провести это исследование. Ну, как же! Был таинственный намёк на сотни километров просек в лесах и на их возраст. Меня лично зацепило то, что по лесу я хожу достаточно часто и достаточно далеко, но необычного ничего не замечал.

[ Читать дальше ]

5 алкогольних забобонів чи «хто нам винен?»

5 алкогольних забобонів чи «хто нам винен?»

22.09.11 14:27 / Рубрика: Дайджест

Щорічно 40 тисяч українців гине через алкоголь. Алкоголізм набуває характеру епідемії. В перспективі – це національна катастрофа.

Немає ефективнішого засобу знищити націю, ніж прищепити їй звичку до самознищення. Українцям цю звичку вже прищепили. Згідно даних Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) в 2008 році Україна посіла ганебне перше місце по рівню вживання алкоголю серед дітей та молоді. 40% українців від 14 до 18 років систематично випивають. Загальний рівень вживання алкоголю в Україні – 13 літрів спирту на одного українця щорічно. І щорічно 40 тисяч українців гине через алкоголь.

«Немає ефективнішого засобу знищити націю, ніж прищепити їй звичку до самознищення. Українцям цю звичку вже прищепили»

Про руйнівний вплив алкоголю на організм написано, мабуть, вже тисячі статей і знято сотні документальних фільмів. Кожен може пригадати одну-дві історії про те, як алкоголь ламав життя людині. Здається, цього достатньо, щоби свідомо відмовитися від алкоголю. Але люди все одно п'ють, впиваються і гинуть, бо в суспільній свідомості засіли дикі забобони щодо пиятики, які активно підживлюються зацікавленими особами.

Найнебезпечніший і найпоширеніший забобон: «Пиятика – це частина нашої культури». Взагалі-то, це брехня. Так, українці з давніх часів вживали алкоголь, але ніколи не впивалися. Цитую слова сільського вчителя (кін.ХІХ ст., слобода Римарівка): «П'ють, звичайно. Але у вільну пору. І не видно, щоб від пияцтва зменшувався достаток». Це не має нічого спільного з тим, як п'ють сьогодні: з вечора п'ятниці до самого понеділка

Наприкінці ХІХ століття на Слобідській Україні селяни нерідко взагалі закривали шинки – за громадським вироком. Наприклад, в слободі Пантюхине Старобільського повіту з 1891 по 1894 рік були закриті ВСІ шинки. В слободі Микільській завжди працювало не більше 5 шинків, що вели «помірну торгівлю», та і їх в 1896-му селяни вирішили закрити. І закрили! Можете уявити щось подібне сьогодні?!

Взагалі доходить до абсурду, коли пиятика робиться мало не предметом гордощів, мовляв, ми кого хочеш переп'ємо. Пишатися алкоголізмом – все одно, що пишатися епідемією туберкульозу, СНІДу або захмарним рівнем злочинності.

Другий забобон щодо алкоголю: «Пити чи не пити – це індивідуальний вибір кожного. Хочуть люди – хай п'ють». Такою ж логікою керуються і прибічники легалізації легких наркотиків: якщо люди хочуть, не треба їм заважати. Але це хибна логіка: спочатку легалізують легкі наркотики, потім «легкі» зґвалтування, потім «легкі» убивства?! Так само і з алкоголем: спочатку просто не будемо боротися з пияцтвом, потім дозволимо продавати горілку дітям, а потім прищеплювати «культуру пиття» з дитсадка?!

До речі, «культура пиття» – це третій небезпечний алкогольний забобон . Про культуру пиття дуже полюбляють співати виробники алкогольних напоїв, що роблять гроші на виродженні нації. Насправді, культура пиття – це міф. Не можна пити культурно чи некультурно. Можна пити багато або мало, пити або не пити взагалі. І не вірте рекламі, де кажуть, що алкоголь сприяє спілкуванню! Якість п'яного спілкування завжди набагато нижча. Хочете пересвідчитися? Запишіть на диктофон або на камеру власні п'яні теревені, а потім передивіться на тверезу голову – відчуття огиди і сорому гарантоване. Не відповідає дійсності і те, що алкоголь буцімто допомагає «розслабитися». Алкоголь не знімає втому, а просто забиває її відчуття, «відключає мозок».

Четвертий забобон – про те, що слабкий алкоголь не шкідливий або менш шкідливий, ніж високо градусне пійло. Наприклад, всі наркологи в один голос твердять: пивний алкоголізм набагато небезпечні ший за горілчаний. По-перше, пивний алкоголізм «підкрадається» непомітно: спочатку це одна пляшка в кінці робочого тижня, а потім – кілька літрів за вечір. По-друге, пивний алкоголізм не має середньої стадії – легка і тому малопомітна залежність одразу переходить у важку. А розвинутися він може вже за рік-два, або навіть за півроку. Тому і лікується набагато важче, ніж залежність від «біленької». І це стосується не лише пива, а і усіляких «шалених соків» – фарбованої води зі спиртом.

І, нарешті, п'ятий забобон: «Пиятика – це зло, але його неможливо викорінити. Якщо обмежити продаж алкоголю, будуть гнати самогон або купувати нелегально». Ці «роздуми» також позбавлені логіки. З таким же успіхом можна сказати, що, наприклад, зґвалтування – зло, але його неможливо викорінити, тож і боротися з ґвалтівниками не треба. Ідіотське звучить, так?

«Польські пани зрозуміли, що горілка дає величезні можливості для збагачення. У кожному селі почали будувати винниці – гуральні, які гнали горілку... У кожному селі накладали обов'язок на селян брати ту горілку і платити за неї панові.»

З забобонами загалом розібралися. Хто сприяє їхньому поширенню – пояснювати не треба. Ті – хто роблять на алкоголізації нації гроші. Наприклад, історик Василь Лаба свідчить, що на Західній Україні українських селян споювали польські пани: «Польські пани зрозуміли, що горілка дає величезні можливості для збагачення. У кожному селі почали будувати винниці – гуральні, які гнали горілку... У кожному селі накладали обов'язок на селян брати ту горілку і платити за неї панові. Причому купували тільки у свого пана. Горілка давала 40-50% прибутку від маєтку».

А одним із засобів заселення території Луганщини наприкінці ХVIII – на початку ХIХ століття, як свідчать документи, було споювання на ярмарках власниками земель селян, яких в непритомному стані на фірах перевозили на нові місця, де вони і були змушені жити...

«Зараз у можновладців з'явилися більш витончені методи споювання: агресивна реклама в поєднанні з легко доступністю алкоголю роблять свою справу не гірше, ніж панський примус.»

Не гребували споюванням народу і більшовики. В 1924-му на пленумі ЦК ВКП (б) було офіційно скасовано «сухий закон», що діяв з 1914 року, і введено горілчану монополію. Цим Сталін убив одразу двох зайців: очманілий народ стало легше заганяти у «новий порядок» і цей самий народ поніс свої гроші державі-монополісту. Вже в 1926-му доктор А.Шоломович на виступі констатував: «в Москві 60% школярів знають міцні спиртні напої. Були випадки, коли школярі приходили на уроки п'яними... В провінції ще більше п'ють».

Зараз у можновладців з'явилися більш витончені методи споювання: агресивна реклама в поєднанні з легко доступністю алкоголю роблять свою справу не гірше, ніж панський примус. А рекламують алкоголь у нас навіть спортсмени. Наприклад, Віталій Кличко рекламує пиво «Чернігівське» – скажете, не абсурд? З точки зору нормальної людини – так, з точки зору пивних магнатів – вдалий «промоушн». І нікого не цікавить, що від пива ти здобудеш хворі нирки, огидне пивне пузо і дурну голову, а не титул чемпіона світу з боксу...

Зрештою, пияк – це завжди затятий індивідуаліст – для «лицаря чарки» не існує Батьківщини, нації, часто навіть сім'ї. А собутильники – це лише засіб задовольняння своєї власної потреби напитися. До речі, відомі своєю любов'ю до «оковитої» запорізькі козаки під час походів суворо дотримувалися «сухого закону» – порушників жорстоко карали або просто убивали... Ви можете уявити, щоби пияки об'єдналися для захисту своїх інтересів? Я – не можу. Бо пияки не здатні навіть дотримуватися елементарних норм поведінки. Наприклад, не смітити – після святкування Дня міста в Луганську пляшки з площі довелося прибирати за допомогою... снігоприбиральної машини!!

Питання стоїть руба: або ми хочемо жити і виживемо, або ми хочемо пити і вимремо. Все інше – від лукавого.

Дмитро Снєгирьов, НБН

Во время крушении Як-42 в Ярославле, был замечен НЛО

Во время крушении Як-42 в Ярославле, был замечен НЛО. Съемки 7 сентября 2011г. 

Будут падать и дальше самолеты. И поезда. И пароходы

"Большего цинизма, чем объявить минуту молчания после получасового срача в экстренном выпуске программы "Пусть говорят" я еще не видел. Суки".

Это я вчера по горячим следам в тви написал сразу по окончании Малаховского ток-шоу, чтобы выплеснуть эмоции и не прибить никого из домашних.

Но оказалось, что я как всегда недооценил степень сволочизма жаждущих денег человеков. Есть и намного больший цинизм. Как можно было не снять с эфира очередную серию комедийного сериала "Немного не в себе" в день траура? Хотя это еще ладно, но даже не вырезать рекламу генерального спонсора показа - "Аэрофлота"??? После самой резонансной авиакатастрофы века? Вот это уже реальная жесть. (кто не в курсе - сериал про стюардессу и пилота)

А вот презик России молодец. Правильно - Боинги нужно закупать у пиндосов. Предлагаю еще и пилотов пиндосовских нанять. Я кстати, Медведеву даже в твиттере написал про вчерашнее. Хотя боюсь, он не читал еще, других дел много.

А если начать с того, что перестать обсасывать катастрофы и делать на этом ОББ (очень большие баблосы) с величайшего позволения? Хотя нет, это не их метод. А вот всех, кто не оборудовал самолеты каким-то придурошным датчиком взлета, купленным у пиндосов посредническими фирмами - немедленно  уволить и посадить. Это на камеру Медвед сказал, между прочим. А Эрнста за то, что такой беспредел на первом национальном канале не посадить для начала? И Малахов - красава, как же упустить случай - вот свезло, так свезло - два выпуска "Пусть говорят" за один день. И Розенбаум там хаял все отечественное и остальных крикунов до хрена. А летчика-испытателя с 25-ти летним стажем зачем слушать? Это ж пеару ни фига не приносит. Он всем понятно объяснил, почему падает и будет падать. Только никто не слушал. Все пиарились. Да скоро все развалится. Все что десятилетиями создавалось.

Пиздеть - не мешки ворочать. Все хотят быть успешными публичными личностями. А нудно и тяжело работать изо дня в день это не модно нынче. Вот Вам и расплата. Сначала поляки-халявщики во главе с главным убились при посадке. Они тоже все развалили потому что в основном пяткой в грудь себя в промежутках между пакостями. Это наказание я думаю всему поколению. Будут падать и дальше самолеты. И поезда. И пароходы будут тонуть. И дома рушиться и боеприпасы взрываться. Это только начало. Потому как проебали все. Расстащили. Ломать не строить - голова не болит. Суки!

 Map

Бхопальская техногенная катастрофа

2 декабря 1984 года. Ничего не подозревающий город с миллионным
населением Бхопал, находящийся в самом центре Индии, ложился спать.
Одним из объектов промышленности города был завод американской и до сих
пор успешно существующей компании «Union Carbide», на котором
круглосуточно дежурили и работали местные жители. Компания на тот момент
являлась одной из самых успешный промышленных компаний в США.
Производился ими на этом заводе популярный в то время инсектицид
«Севин», в процессе чего использовался метилизоцианат (МИЦ).
МИЦ —
крайне ядовитое вещество, имеющее температуру кипения в 38(9?) °C и
свойство при распаде выделять еще больше тепла, что вызывает за собой
цепную реакцию. В результате выделяется цианистый водород, угарный газ и
оксиды азота.
Бхопальская техногенная катастрофа

Как это и бывает, еще за пару часов до катастрофы ничто не предвещало беды:

23:00 — дежурный оператор заметил на пульте необычное повышение давления в цистерне.
00:15 — в диспетчерскую доложили, что в цеху откуда–то подтекает МИЦ. Такое случалось и раньше.
00:16 — внезапный скачок давления в емкости с МИЦ, превысивший максимально допустимый уровень.
00:18
— давление увеличивается еще в два раза, оператор бежит в цех и видит,
как бетонное основание цистерны, в которой находилось 42 тонны МИЦ, что
ровно в сорок два раза превышало разрешенную международным стандартом
норму хранения, разрушается. Принимается решение включить скруббер, но
он находился на тот момент в ремонте. Запустить холодильник для
охлаждения МИЦ и недопускания цепной реакции тоже не получается, он был
давно заблокирован ради экономии энергии и фреона. Сжечь газ в факеле
тоже не удается. В результате все штатные средства по исключению аварии
были исчерпаны.
00:20 — дежурные докладывают о проблеме начальнику.
Через уже загазованное помещение он добирается до диспетчерской,
следующие 15 минут тратятся на обсуждение решения.
00:35 — попытки остудить цистерну водой из шлангов не помогают, в загазованном помещении начинают гибнуть рабочие.
01:00
— давление вышибает предохранительный клапан (цистерна выдерживает), и
42 тонны МИЦ с примесями фосгена и монометиламина постепенно
устремляются в атмосферу. Оставшиеся в живых рабочие включают сирену и
покидают завод в надежде спастись.

По версии «Union Carbide», все
это являлось следствием саботажа, который устроил незадолго до этого
уволенный рабочий, пустив в цистерны воду, но не рассчитав или не учтя
всех последствий. Есть и другая версия, по которой все произошло из–за
банальной халатности рабочих, допустивших попадание воды в систему.

Поскольку
ночь была прохладной, концентрированное ядовитое облако при своем
передвижении прижималось к земле, а его высота не превышала пяти метров.
Шло оно в сторону трущоб Бхопала и железнодорожного вокзала,
находящегося в 2 км от завода. Люди при его приближении пробуждались в
своих домах от приступов удушья и кашля. Многие дети гибли во сне,
другие умирали позже, так как за счет своего роста получали более
высокие дозы стелющегося по земле газа. В сети до сих пор при желании
можно найти ужасные кадры их мертвых тел.
Звук сирены и происходящее
связать могли немногие, от чего поначалу не было предпринято никаких мер
по спасению. После, когда все–таки началась эвакуация людей, многие
погибли в создавшейся давке. В первый день катастрофы погибло около 3
тысяч человек. Многие из выживших умерли после, так как врачи не могли
им помочь — «Union Carbide» сначала не хотела уточнять причины
отравления, в надежде сохранить коммерческую тайну.

Итоги:

• по разным оценкам от 18.000 до 20.000 человек погибли.
• Количество пострадавших оценивается в 150–600 тысяч человек.
• $470.000.000 было выплачено жертвам трагедии. В пересчете на человека получилось примерно $1–2 тысячи на человека.

В 2004 году арт–группа «The Yes Men» устроила мистификацию, в рамках
которой по «BBC World» было объявлено о продаже «Union Carbide» и
распределении вырученных 12 миллиардов долларов на ликвидацию
последствий катастрофы, медицинскую помощь и исследование возможного
вреда от других продуктов компании. Это вызвало серьезное падение акций
компании.
• 7 июня 2010 года виновники крупнейшей в истории
техногенной катастрофы были приговорены к 2 годам тюрьмы и выплате
штрафа в размере $2100 (100.000 рупий). Все они намереваются обжаловать
приговор.

На химическом заводе в США произошел взрыв

   Фото: http://www.avialine.com

По меньшей мере четыре человека пострадали в результате взрыва на химическом заводе в ста километрах от Нового Орлеана в штате Луизиана, в городе Нью-Айбирия
Как передает Би-би-си, четверо пострадавших доставлены в ожоговое отделение местной больницы.


Пока неясно, были ли другие пострадавшие и что стало причиной взрыва.
Между тем, как передает Лента.ру со ссылкой на местную газету The Daily Iberian, источник в медицинских кругах сообщил, что речь идет о «многочисленных критических ранениях». Также, по сообщениям, взрывов было несколько. Проводится эвакуация всех, кто проживает в радиусе 8 километров от химического завод. Полиция перекрыла несколько дорог в районе предприятия, не исключено, что будет закрыт и местный аэропорт. 

http://www.focus.ua

Фукусіма на Миколаївщині?

 

Надзвичайна ситуація у Миколаївській області. Люди готові заблокувати трасу Одеса-Київ, рятуючи свої життя

У Первомайському та Кривоозерському районах Миколаївської області склалася ситуація, подальший неконтрольований розвиток якої загрожує масовим отруєнням людей та зараженням великої території надтоксичними компонентами ракетного пального.

Такі катастрофічні наслідки може спричинити масовий нефаховий демонтаж численних ракетних шахтно-пускових установок, що здійснюється приватними фірмами з метою отримання з них металобрухту та вторинного залізобетону. Шахти були демілітаризовані та залишені військовими на початку 2000-х рр., коли було розформовано ракетну дивізію, що базувалась на цій території з 1960 р.

[ Читати далі ]

Економічна катастрофа Білорусі як альтернативне майбутнє України

У Білорусії – паніка... Населення скуповує крупи, сіль, товари першої необхідності, за бензином - черги... Російська мова, російські підприємства, російська ГТС – а де ж суверенна Білорусь?.. Є такий літературний і кінематографічний жанр фантастики – альтернативне майбутнє. Як у фільмі «Термінатор»: щось пішло не так, і утворилася така «гілка майбутнього», у якій роботи винищують людей. Звісно, таку негарну гілку потрібно відсікти – бодай ціною життя (чи то існування) симпатичного робота. Сьогодні Україні, щоб побачити своє альтернативне майбутнє, не потрібно дивитися фільмів і читати Пола Андерсона чи Василя Аксьонова. Достатньо подивитися випуск теленовин з Білорусі. І наше альтернативне майбутнє постає як на долоні. Адже там якраз дійшов апогею той сценарій, у який має всі шанси бути втягнутою Україна. Очільники нинішньої української влади явно вбачають у його реалізації можливість отримання повного контролю над країною та її суспільством. На манер «бацьки» Лукашенка. Ось складники цього сценарію: - побудова жорсткої адміністративної президентської вертикалі з акцентом на силові структури; - придушення будь-якої опозиції, ув’язнення непокірних. Повна байдужість до всіх сигналів з Європи з цього приводу; - перехід до державного капіталізму з повним контролем влади над економікою; - фіскальний пресинг підприємців, встановлення тотального контролю над бізнесом; - повний контроль над інформаційним простором; - вступ до пострадянських структур – Митного союзу, Єдиного економічного простору; - здача ГТС Росії; - повна русифікація, відмова від національної мови та культури; - ізоляція чи напівізоляція від Заходу. Погодьтеся, нинішня влада стрімко рухається в напрямі реалізації цього сценарію, який уже отримав у політологів та в ЗМІ назву «білорусизація». Схоже, нашій владній верхівці дуже подобалася Білорусія. Адже там начебто така дорога серцю Януковича й Азарова «стабільність». Тепер у нас перед очима те, до чого призводить повна «білорусизація». Себто те, до чого семимильними кроками прямує Україна. Стабільність рушиться, країна стрімко втрачає економічний суверенітет: - Обвальна миттєва девальвація національної валюти (56%!), курс якої неможливо утримувати за браку економічних умов. А ще 17 березня голова нацбанку Петро Прокопович присягався, що доки він обіймає цю посаду, девальвації не буде. Сидить і далі «білоруський Стельмах» у кріслі… Вкладники білоруських банків втрачають не багато не мало мільярд доларів (!). Проблеми з валютою у країні виникли через дії самої влади Білорусі. Напередодні президентських виборів у грудні 2010 були підвищені зарплати у бюджетній сфері. Уже тоді білоруський рубль похитнувся. Ще до виборів люди почали скуповувати стабільніші долари і євро. У результаті за 2010 рік золотовалютні резерви Білорусі зменшилися на 622 млн. дол. (11%). За перші два місяці 2011 року білоруси купили ще майже 1 млрд. дол., у березні – 500 млн. дол. Нацбанк Білорусі 22 березня 2011 року перестав продавати банкам долари для подальшого перепродажу населенню. Такими методами влада країни сподівалася врегулювати ситуацію з нестачею доларів і євро, але наслідком цього стала ще більша валютна паніка. - Дефіцит іноземної валюти, відновлення її тіньового обмінного ринку, паніка населення, яке скуповує валюту й товари першого (і не першого) вжитку, черги. У багатьох населених пунктах білоруси «змітали з полиць» продукти тривалого зберігання — крупи, макарони, сіль. Окрім того, білоруські громадяни, прагнучи врятувати свої заощадження від девальвації, почали розкуповувати побутову техніку, переоцінка якої проводиться чи не щодня. Серед найбільш затребуваних позицій — холодильники, пральні машини, телевізори, мікрохвильові печі, пилососи. - Кілометрові черги за бензином. Він стрімко дорожчає – спасибі «російському старшому брату»: підвищив експортне мито на бензин. - Відмова ЄБРР у стабілізаційному кредиті: мовляв, замість грошей проводьте "демократичні й ринкові реформи". Більше того, ЄБРР заявив, що не фінансуватиме раніше заплановані проекти в державному енергетичному секторі, у тому числі щодо поновлюваних джерел енергії і у сфері транспортної інфраструктури. При цьому ЄБРР надалі підтримуватиме тільки підприємства приватного сектора й має намір розширити програми фінансування приватного бізнесу. - Стабілізаційний кредит надають росіяни, точніше, ЄврАзЕС, але на яких умовах? Віце-прем`єр, міністр фінансів РФ Олексій Кудрін спокійно, на правах господаря становища, повідомив, що Білорусь відповідно до умов кредитної програми ЄврАзЕС, у найближчі три роки має приватизувати активи на 7,5 мільярда доларів. "Ми погодили, що обсяг приватизації буде не менший як 2,5 мільярда доларів щорічно, тобто сумарно в результаті програми 7,5 мільярда доларів приватизаційних активів має бути представлено". Росія давно виявляла бажання купити Мозирський НПЗ в Білорусі, збирається приватизувати і Белтрансгаз. І ще дещо – усього на суму 3 мільярди доларів. Звісно, не за дорого. Окрім того, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв заявив про готовність його країни брати участь у приватизації білоруських підприємств. "Казахстан готовий брати участь у програмах приватизації в Білорусі. Нас цікавить машинобудування, нафтохімічний комплекс, сільське господарство". Як кажуть самі білоруські оглядачі, після здачі цих стратегічних підприємств у Білорусі залишиться остання курка, що несе золоті яйця, — Білоруська калійна компанія. Усе решта — дрібниці. Російська мова, російські підприємства, російська ГТС – і де залишається суверенна Білорусь?

І де залишиться суверенна Україна, якщо її «білорусизація» дійде до логічного кінця?

http://teneta.at.ua/news/ekonomika_katastrofa_bilorus/2011-06-08-432