Сходив на вулицю. Дороги просто жах — всюди ковзанка. Навіть у льодоступах стрьомно — один раз проїхався. Подружка теж написала, що на вулиці всюди лід. Поганенько. Хоча назад йшов бадьоріше.
Скоріше б ця ожеледиця скінчилась. А то у нас тротуари і периферійні вулиці ніхто не посипає реагентами.

Ха-ха! Мабуть є розлад координацій. Ну, інколи буває: хочу почухати брови, а замість того попадаю пальцем в око. А вчора не розминувся з дверима. Причому сам же їх і відкривав! І прямо лобешником. Аж іскри посипались. Не обійшлося без шишака. Але фінгалу нема. Думаю: нічого серйозного. Образливо шо сам вмазався. Одночасно став відкривати двері і виходити. А може це спрацював інстикт самознищення (хоч якийсь інстинкт працює!). Так що недаремно важаю що самого від себе треба захищати. Сам собі ворог.

Вирішив прогулятися до лісу. Проходив повз колишній піонерський табір. Декілька років тому на його місці почали будувати котеджі. Тому думав, що від нього вже нічого не зашилось. Але побачив, що з-поміж новобудов визирає якась недобудована будівля. На зворотньому шляху вирішив все-таки подивитись шо воно таке. І, виявив закинутий корпус, який чомусь ще не знесли.

Закинутий корпус піонерського табору. Це навіть не заброшка, а руїни. Ні вікон, ні даху.:


Звичайно, це  помийка за сталкерськими мірками. Але де-факто заброшка. Тому облазив, подивився.
Нічого цікавого. Як виявилося, це єдина закинута і єдина вціліла будівля.

[ Іще фотки... ]

В цьому році на базарі купив ліхтарик. Простенький і недорогий (60 гривень). Але світить гарно. Точніше, світив. Після вилазок по дотам та іншим підземеллям він розрядився. Купив нові батарейки. Вставив батарейки. І ліхтарик... посвітив один день. Потім вмикаю — а він не працює.Думаю: «Якого хріна?!» Перевірив батарейки у радіоплеєрі — працюють. Розбирав-збирав ліхтарик — толку нема. Ставив блок батарейок різними сторонами. Теж без результату. Коротше, ніяк не хоче працювати. От така пічалька. Чимось нагадав годинники «Монтана». Вони теж після заміни батарейки переставали працювати.

Цікаво, що там могло зламатись? Там же деталей мало. І, саме головне, — декілька днів тому світив.


І традиційне питання: що робити? Викинути — найпростіший варіант. А може ліхтарик і задуманий як одноразовий?

[ Іще фото... ]

Йду по своєму місту і бачу... білка! В місті, Карл! Раніше їх тільки в парках бачив, а в місті ще жодного разу. Хоча,  від того місця, де побачив білку, до лісу якихось метрів 100-200. Мабуть справи в країні такі, що вжде білкам в лісі нема чого їсти?

Поки думав фоткати чи ні, білка залізла на дерево. Чого думав фоткати чи ні: не взяв з собою фотік (йшов по справах) — тому довелося сфоткати на смартфон.
Ну як, непогані фото для смартфону?

До речі, знайдете білку на фото?:


Підказка: праворуч, на дереві. Якраз над парканом.

[ Іще фото (мобілофото)... ]

  Вчора відбулася спонтанна прогулянка по Бортничам. Вперше я наблизився до цього віддаленого столичного масиву в 2011му і от тільки зараз полазив по району. Хоча плани були зовсім інші. Але підвела подружка — з технічних причин вилазку довелося відмінити. Хоча я міг цілком спокійно продовжити прогулянку. Отакий облом! Тільки даремно витратив гроші на проїзд.

Центр Бортничів. Вузенька вулиця, багато простору, невеликі багатоповерхівки. Пейзаж нагадує якесь селище міського типу. До 1987 року Бортничі були селом Київської області, а потім населений пункт включили у склад Києва.


Іще прикол в тому, що цікавинок у Бортничах нема. Зовсім!

[ Читати далі ]

Вчора повалив сніг з дощем. Ранувато для зими! Ще зж тільки кінець жовтня. В 2011му, здається, в середині жовтня була теплинь і гроза з блискавкою. А тут — зима. Думав шо розтане, але снігодощ не поспішає.Цікаво, чи можна ці опади вважати першим снігом?

P.S.: Не знаю, радіти чи ні. Осінь пройшла якось швидко і «повз каси». Не встиг ніде поїздити-пофоткати природу.

Прогулявся трохи. Бо погода більш-менш нормальна. Хоча б сонячно.
На вулиці натрапив на автомобільний номер. Дивно якось... Зазвичай гублять колісні ковпаки. А загублених номерів ще не бачив. Признавайтеся, хто загубив?



Думав взяти. А потім вирішив: а яке мені діло?

День української армії в провінції відзначають краще, ніж у Києві. Жаль, це я зрозумів не одразу.
От у нас був легкоатлетичний забіг, виступи літераторів, рок-концерт, збірка-розбірка зброї, тренінги з тактичної медицини — а у Києві що?! Жалівся, що не поїхав у столицю. Поїхав у Київ. Виставки військової техніки на Михайлівській площі не було (а обіцяли, що виставка буде з 14 по 16 жовтня!). Лише намет зі зброєю і фотографіями загиблих бійців. І черги до сортиру в сквері. Перехожі теж дивувалися, що не було обіцяної виставки. Трохи почекав, але було видно, що техніку привозити не збираються, тож почаправ на Хрещатик.
На Майдані величезні плакати. Креативно, але малоінформативно. Назвати це виставкою важко.
А... іще були стенди «Під захистом українських військових». Але теж незрозуміло: фотографії без підписів.
На вулицях мало народу. Дуже мало народу. Тільки туристи ходять. Через малолюдність аніматори, продавці сувенірів і зоо-мучителі що пропонують сфоткатися з голубами (а нічо, що вже заборонили використовувати тварин для праці?!) липли до всіх перехожих.

Щоб поїздка не була марною пройшовся центром міста. Знав би, що не буде ніяких виставок — краще б подивився на акції на місцевому страйкбольному полігоні. Це було б цікавіше, ніж заїжджений центр столиці. А то крім розчарування і ностальгії нічого.


День української армії на Майдані Незалежності.

[ Читати далі ]

Для того, щоб захворіти необов'язково хлюпати по калюжам, перебувати у натовпі людей, або їсти чи пити холодне. Достатньо щоб просто прийшла осінь.
А може застуда від холоду? В хаті (і надворі) похолодало. Звичайно, можна протопити, але тоді на продукти нічого не залишиться. Та й кажуть, що +20 — це нормально. А що? Закутатися, вдягнутися тепліше, ходити у взутті — і норм! За кордоном економлять на опаленні. От тільки не розказують як вони уникають застуди.

І так кожної осені. Сидиш вдома, чи десь їздиш — все одно хворієш. А ще в новинах лякають новим видом грипу.

P.S.: Звонив подрузі — теж захворіла.