хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «творчість»

Тільки для тебе

Твоя посмішка ніжна, губи...
Я кохаю тебе мій любий.
Наполегливо, сильно, щиро!
Моя пристрасть, надія, віра -
все для тебе єдиний в світі,
все для тебе і щастя миті
були нашими. Це прекрасно.
Я кохаю тебе мій ясний.

Сер Кен Робінсон про те, як освіта вбиває творчість

Сер Кен Робінсон про те, як освіта вбиває творчість

У своєму виступі на TED сер Кен Робінсон розповідає свою точку зору на сучасну систему навчання. Він вважає, що ця система вбиває у дітях зародки творчості. В школах учні не мають права на помилку — за це їх карають, виставляючи погані оцінки. Система не терпить помилки. А той, хто не помиляється, не творить. Читати далі »

Хоч похвалюся...

Оскільки роботи все одно мема через протягнуту шию, то хоч похвастаюсь, що зробити встиг. Звичайно, на цих фотках не все, що вже зроблено і все воно ще не обпалене, а отже не факт, що в кінці кінців щось вийде, проте:









А це моя помічниця:


А це - ще один помічник, він показує, що треба робити, як стомивсь. В макітрі порч з ним - свистунці

А це робочий знімок. Таке робиться в печі під час обпалу: весь посуд світиться від температури, все таки ж майже 1000 за Цельсієм...

Не ратуйте на якість фоток - робив їх на телефон і при поганому освітленні.







придумаю тебе.12


я придумаю тебе різним. 
якогось трохи дивного, з дурними снами. 
із зеленими очима, у білій футболці 
і сильними руками. 

ти будеш жахливим художником 
час від часу писатимеш абстрактну прозу французькою. 
поміж тим 
я знатиму що ти любиш 
холодний чай з молоком 
півтори ложки цукру 
два шматочки лимону. 

видкидатимеш у смітник мою косметику 
постараюсь не злитись на це  

я придумаю тебе різним 
поміж тим 
ти приходь, який є.

що нового вдома (брату).22

стеля має ті ж тріщини 
що й декілька років тому 
мама посадила нові квіти 
тим самим втамувала давню втому. 

Собака схуд, у нього постаріли очі 
і тільки вишні не змінили свого цвіту 
наповняються соком потрохи 
І так майже кожного літа. 

Книги припадають пилом як завжди 
пора було б їх перечитати 

щоразу, як заходиш на подвір*я 
щоразу, як тебе обійме мати.

Думка, що дістав з пилюки...

Ми з більшим задоволенням вживаємо готовий оброблений продукт (стосовно інформаційного поля та й не лише) ніж той, що потребує обробки, так званий пластичний матеріал, з яким потрібно працювати і який при роботі з ним приносить результати. Окрім "результату", другий вид споживаного продукту значно корисніший за перший, наділяючи нас певною загартованністю, здатністю до праці, переробки і, в решті, створенню того, чому буде приписане наше авторство. Нехай живе бажання творити у вас після кожної наступної роботи, але краще, якщо ваша робота зароджує в інших бажання створювати, слугуючи їм так званою "їжею", тим самим продуктом для перепобки ними...

Перші ластівки, точніше - зозулі

Збулося! Після місячного парення мозгів нарешті скінчив першу (після майже річної перерви) партію свистунців

В оригіналі хотілося зробити іх чорнодимленими

але технологія для мене нова, чітко не відпрацьована, тому таких вийшов лише десяток, тому так довго з ними мучився, всі інші задекоровані давнім, надійним рецептом

Із 130 виліплених до кінця дійшли лише 70. Тепер починаю вести перемови про викуп

Висловлення власних міркувань про творчу спадщину О.П. Довженко

Висловлення власних міркувань про творчу спадщину Олександра Довженка. «Зачарована Десна», «Україна в огні», «Земля», «Щоденник»

      Олександр Петрович Довженко – митець художнього слова, який міг майстерно писати кіноповісті і кіносценарії. Його твори сповнені любов’ю до України, патріотизмом, ненавистю до ворогів-загарбників і прагненням свободи для Батьківщини. Його творча спадщина має велику цінність не тільки як взірець літературного слова, а й як історичний документ очевидця. Тому може позмагатись з будь-яким творчим здобутком українського та європейського прозаїка. Оповідання, кіноповісті, фільми, повісті, новели тощо. Їх десятки, сотні…

            Окремо хочеться звернути увагу на кіноповість «Україна в огні». На мою думку, вона є одною з перлин творчості Довженка на ряду з «Щоденником»,  «Землею» та «Зачарованою Десною». «Україна в огні» - повість, що описує роки Великої Вітчизняної війни очима присутнього, очима учасника бойових дій. Я дивився фільм за цією кіноповістю. Він мені дуже сподобався. У фільмі добре виражені почуття українців під час Другої світової війни. Я думаю, що цей фільм є одним з кращих фільмів про цю війну.

            Мені сподобався твір Олександра Петровича «Зачарована Десна». Ця автобіографічна повість майстерно описує дитинство майбутнього письменника і режисера. Я вважаю «Зачаровану Десну» кращим автобіографічним твором сорокових років. Це не просто сухий переказ подій і опис персонажів з дитинства Довженка. Це, сповнений великою любов’ю і щастям, яскравий спогад «малого Сашка», який переносить читача у той найкращий світ для кожної людини – дитячі роки…

            Записи «Щоденника» Олександра Довженка – світ переживань українського патріота. Мені сподобався цей здобуток письменника. У ньому відображено моральний розвиток і досвідченість. Для багатьох подій ХХ і ХХІ століття записи у «Щоденнику» стали пророчими, тобто, передбачили їх.

            Творчість Олександра Петровича Довженка – вагомий і важливий внесок в українську літературу ХХ століття, який ми читаємо і любимо до сьогодні.

Дрогобич взує мистецтво)))

25 лютого в Дрогобичі, в Центрі душпастирства молоді відбудеться цікава подія – виставка сучасного мистецтва молоді під назвою «Взуте мистецтво»,  творчим девізом виставки є «Дай уяві шок, а очам радість».  «Фішку» заходу, яку підготували організатори, тримають в таємниці. youngsoul.com.ua/drogobich-vzuye-mistectvo.html

Людей неинтересных в мире нет

 Евгений Евтушенко С. Преображенскому

Людей неинтересных в мире нет.
Их судьбы — как истории планет.
У каждой все особое, свое,
и нет планет, похожих на нее.

А если кто-то незаметно жил
и с этой незаметностью дружил,
он интересен был среди людей
самой неинтересностью своей.

У каждого — свой тайный личный мир.
Есть в мире этом самый лучший миг.
Есть в мире этом самый страшный час,
но это все неведомо для нас.

И если умирает человек,
с ним умирает первый его снег,
и первый поцелуй, и первый бой...
Все это забирает он с собой.

Да, остаются книги и мосты,
машины и художников холсты,
да, многому остаться суждено,
но что-то ведь уходит все равно!

Таков закон безжалостной игры.
Не люди умирают, а миры.
Людей мы помним, грешных и земных.
А что мы знали, в сущности, о них?

Что знаем мы про братьев, про друзей,
что знаем о единственной своей?
И про отца родного своего
мы, зная все, не знаем ничего.

Уходят люди... Их не возвратить.
Их тайные миры не возродить.
И каждый раз мне хочется опять
от этой невозвратности кричать.