хочу сюда!
 

Юлия

37 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «творчість»

Сказочный Новый Год или бредовый поток сознания

Каламбуры в синем море замороченных мозгов

Вы готовы? – Мы готовы, каждый сам себе готов

Поломаем самолёты, танки все разворотим

Капитаны - идиоты, генерал – вообще кретин

Турбомода, крематорий, карапузы, анальгин

Фейерверки, зажигаем, корабли плывут в туман

Под забором - алкоголик, за забором - наркоман

Крокодилы, бегемоты, обезьяны, бугаи

Наш народ – большой, широкий

Много нас здесь на земли

Ржачь стоит за белой стенкой, там ругают колобка

Он, собака, обкурился и сожрал всего быка

Не оставил крокодилу, Гена очень осерчал.

Выбил Чебурашке зубы, и по морде настучал

Шапокляку раздавили – переехали катком

Буратину засверлили и облили кипятком,

А незнайка с Артемоном порно начали снимать

Извратились над Мальвиной и пошли Пъеро долбать

Задолбали черепаху, задолбали знахаря

Набухались и по пьяни завалили глухаря

Папа Карло рассердился и купил бензопилу

Завалил и Артемона и Незнайку поутру

Карлсон выпил самогону и турбину нацепил

Он теперь, бля,  реактивный - тупорылый эмбицил

Мчит по крышам за малышем и кричит - «парам бурум,

Я мохнатый волосатый в меру-упитанный летун,

Что мне снег, что мне зной, что мне дождик проливной!

Я летаю на турбине, и малыш всегда со мной»

А потом догнался ширкой, и на север полетел

Думал просто так стошнило – оказалось залетел J

Мишки гамми прискакали, и решили залудить

Магазин обворовали и пошли витрины бить

Дядя Стёпа рассердился- « чё за хрень в моём районе?»

Проламал медведям башни и закрылся в SPA салоне

Дальше – лучше, карусели, на которых Гримм весели

И писали свои сказки, после пива песни пели

Рисовали натюрморты о неведомых краях

Рядом Моцарт , мисье Гоголь и конечно мистер Бах

Все сидели водку пили, упражнялися в словах

Первым начал дядя Гоголь –« Однажды в студёную зимнюю пору,

Я из лесу вышел» и тут резкий стоп,

Прервал его Моцарт игрой на органе…..

и недопитый напиток «NON STOP»

Пока эти пили, лудили, бухали

Горыныч с ягою в бутылку играли

И доигрались – до секса дошло,

И тут на бабулю прозренье взошло

-«Что ж я Горынычу падле дала?

Что же я из ума выжилА ?

Теперь горынят мне придётся рожать,

вот так залетела в бутылку поиграть»

Короче отлично прошёл Новый Год

Оторвался на славу бессмертный народ.

У всех бодунище, корявые рожи.

А Карлсон всё блюёт…

Никогда не попустит, похоже…

Happy End

Вольному - Воля!

   Хочу предложить в этот раз творчество родного для Меня человека. Это не все его произведения, но та малая часть которая может дать достаточное представление о Его творчестве.

Молитва
Де зійшлися земні і небесні чертоги, Час стирає усі сліди… Не суди мене ,Боже, строго – Я в тебе – Один…

ВХОД НА ТВОРЧЕСКУЮ СТРАНИЧКУ

Великий романтик Юрк0.

   Романтика.... Значимое слово в нашем лексиконе. Смысл его для каждого Свой. Свой и особенный. Особенный и Разный. Разный и такой хороший.... Знаете, есть такая магическая игра. Берешь любое слово - имя существительное. И пытаешься подобрать Твои прилагательные, а потом и сущесвтительные слова, с котороми у Тебя ассоциируется искомое слов. Думаю к слову "романтика" каждый подберет именно Свое.    Собственно к чему. Есть среди Моих знакомых разные люди. Есть и "типа" поэты. И порой у них очень сильно получаеться. Цепляет какие-то нотки души. И Ты не помнишь стих полностью, но Ты можешь нарисовать картину или написать прекрансую мелодию к этому стиху. Настолько ярко и волнующе, что твой генштальд просто потрясает буря. Нет, не буря! А целый цунами с извержение вулкана и землятресением.....

   Хочу познакомить Вас, уважаемые блогеры, с одним из таких Моих "романтиков". Простой человек и поэт с большой буквы. На блогах I.UA у него ник Юрк0. Так что лично можете с ним так сказать пообщаться. Не спрашивал его откуда он, но сейчас живет и творит в маленьком славном мистечке Днепропетровске, что находится в Украине.

   Думаю, что Его творчество скажет лучше, чем Я сам про Него. Публикуя это статью, Я преследую лишь одну цель, кроме, собственно, легкого пиара самого автора: показать лишь малую часть того, что делает окружающий мир добрее и чище. Питаю надежду, что кроме чего-то нового и прекрасного, может кому-нибудь это еще и поможет как-то.

ВХОД НА ТВОРЧЕСКУЮ СТРАНИЧКУ

Вона засвідчила ниву духовності … (Ірина Невицька)

Ірину Невицьку, я відкрив для себе, шукаючи матеріали  довоєнного минулого моїх батьків –просвітян, про яке вони після трагічного березня  1939 року замовчували.
Привернули увагу публікації  заокеанської діаспори, з яких випливало, що Невицька проживала в Ставному. Рідне село , де працювали мої батьки, прихистило відому письменницю  і політичну діячку після того, як за віденським арбітражем  Ужгород відійшов до Угорщини.


    З’ясувалось, що мої батьки, ентузіасти аматорських театрів, готували з І. Невицькою  вистави за її п’єсами, а в період становлення Карпатської України працювали разом, як чільні провідники Українського Національного Об’єднання (УНО). Із статті в газеті «Народна свобода»  за 31 січня 1939 року стало відомо, що на окружному з’їзді УНО, який відбувся у Великому Березному  29 січня 1939 року, за участю понад 6500 краян (?), «Пані Ірина Невицька склала привіт від українського жіноцтва»…
      Витоки беззастережного українського вибору  І. Невицької  сягають глибин культурного і духовного набутків  роду свідомих підкарпатських русинів-українців.
      Народилася Ірина Невицька 10 грудня 1886 року у селі Збудська Біла на Лабірщині (Східна Словаччина). Батько – Павло Бурик, русино-український інтелігент, випускник Будапештського та Віденського університетів, гімназійний професор, і мати – вроджена Анна Ковалицька, походили з родини священників.  Своїм дітям (в сімї виростали старший брат Ірини  Павло і молодша сестра Ольга) батьки прищеплювали любов до віри предків, українського слова  та народної пісні. Немало зусиль вихованню онуків доклала бабуся  по батькові, яка особисто зналася з О. Духновичем, слугувалася у навчанні його букварем, граматикою М. Лучкая, творами О. Павловича. За твердженням А. Волошина, «родинний дім Павла Бурика був домом духу щиро руського».
За відсутності шкіл з рідною мовою навчання , початкову освіту Невицька отримала в німецькій школі , а горожанську – в угорській. Згодом шістнадцятирічною студенткою  Пряшівської семінарії вийшла заміж за богослова, відомого культурного діяча Пряшівщини, письменника і народовольця Омеляна Невицького.
      Після розпаду Австро-угорської монархії О. Невицький  ініціював заснування у Старій Любовні  першого народного органу закарпатських українців  - Руської Народної Ради  під гаслом злуки з Україною. В ухваленому 8 листопада 1918 року «Маніфесті до русинів Угорщини» було заявлено: «На другому боці Карпат живуть  такі ж самі русини , як і ми. Їх мова, звичаї  такі ж, як і у нас , а тому вони наші брати. З ними ми етнографічно ставимо  один великий багатомільйонний народ…». Така позиція не узгоджувалася з офіційною політикою Чехословаччини стосовно Підкарпатської Русі. , тому О. Невицький емігрував до Америки, після чого І. Невицька поселяється в Пряшеві, де організовує «Союз руських жін», а у 1930 році стає ініціатором заснування місцевої «Просвіти». У 1931-32 роках – редагує газету «Слово народа» - першого у Східній Словаччині часопису, що виходив українською літератуною мовою.
       У 1933 році будучи визнаною письменницею. І. Невицька переїжджає до Ужгорода та поринає в громадсько-політичне життя краю . Вона засновує жіночу секцію при товаристві «Просвіта» входить до Першої Руської Центральної Народної Ради, очолює Жіночий союз, як член центрального проводу УНО бере безпосередню участь у підготовці та проведенні виборів до Сойму Карпатської України.
       Як прозаїк і поет, Невицька дебютувала ще на початку минулого століття  в газетах «Наука» та «Неділя», що виходили в Ужгороді та Будапешті. До цього періоду відноситься її публіцистична праця «До руських жін» з соціальних проблем карпатського жіноцтва. В 1912 році в Удолі , де проживали Невицькі , побачила світ і була поставлена п’єса «Боже провидіння». Перу Невицької належать також п’єси «Огонь», «Рождественський дарунок», «Безнадійні», «Доля», «Князь Федір Корятович» та інші.
      Численні вірші І. Невицької були відгуком  на злободенні теми. Ця віршована публіцистика служить своєрідним літописом  і не втрачає актуальності і в наш час…
Високим громадським звучанням сповнені наступні рядки: «…До праці, до діла, до волі, до життя, - доста було спання!» («Соловей»), «…За правду бій, спасе рід мій!» («Дзвін перемоги»).  У віршах «Верховина» та «Завіяв вітер» тривога за нещасливу долю  краю змінюється сподіваннями , що «зацвіте весною нива», і «буде ще тут рай!».
       Гімном злуки українських земель сприймаються рядки вірша «Корятович на верхах Карпат».:
І злучиться народ князя з народом Карпат,
І в своїй любові щирій брата вбійме брат.
       І. Невицька авторка першого закарпатоукраїнського історичного роману «Правда побідила» про добу переслідування християнства. Із малої прози заслуговують уваги  її оповідання «Дарунок», «Буря», «Подорож», та вершиною літературного дару Невицької-прозаїка стала повість «Пригоди Миколи Куколки», яка частинами надходила до юних читачів зі сторінок журналу «Пчілка».
Публіцистичні статті з проблем  народної культури, соціології, феміністки, нариси, казки, поезію і прозу. І. Невицька друкувала переважно під псевдонімами  в тогочасних виданнях: «Неділя русина», «Руське слово», «Наш рідний край», «Свобода», «Літературний листок», в альманасі «Трембіта» та ін.
        У 30-х роках письменницю вшановувала громадськість Праги, Львова, Ужгорода, Пряшева, Коломиї… А. Волошин відзначив «каменярську працю» своєї «щирої помічниці для блага улюбленого нею нашого народу». Та повернувшись у Пряшев після придушення  Карпатської України, вона була позбавлена уваги літературного товариства і померла 21 листопада 1965 року забутою.
       Сьогодні, беззаперечно визнано, що І. Невицька була першою серед літераторів Закарпаття жінкою-прозаїком  та першою в історії краю  жінкою-політиком. Віриться, що прийдешні покоління збережуть пам'ять про цю легендарну постать , яка щедро засівала  народну ниву зернами духовності.
В. Шелепець
"Карпатська зірка" (8.12.2006). №48 (7708)


Поема 3курсниці



 

Поема

 

Дивлюсь я на владу,

Та й думку гадаю:

Чому я не снайпер?

Чому не стріляю?

 

Для чого в Кабміні їх стільки сидить?

Задумаймось, браття, хоча би на мить!

 

Працює Вона… шахтарям помагає

І власними силами мафіозі долає.

А одягу в неї, хоч греблю гати.

Чи їй стільки треба, чи просто «понти»?

 

А інший даремно штани протирає!

На пасіку ходить, мед свіжий збирає.

«Не словом, а ділом» – колись Він казав,

«Бандитів у тюрми», – ех, мабуть, збрехав.

 

А з них наймолодший «Фронт змін» заснував.

Повсюди Він їздив,

Свій рейтинг підняв.

 

Та, власне, хотіла я вам розказати,

Як неньку-країну їм легко продати.

І Крим, і Дніпро, і усякі заводи,

Такі ж бо при владі моральні у…ди (цензура)!

 

А я ж бо за Україну молюся.

Війни з Росією боюся,

Бо будем гинути, страждати,

А наші «любі» депутати,

Хай їм грець,

Втечуть на гарний острівець,

На сонці будуть засмагати,

Коктейлі різні куштувати,

Життя прекрасним називати…

 

Та що б не довелося пережити,

Украйну буду я любити!

Тож, любі друзі, научаймось

Й чужого також не цураймось!

Покажемо усьому світу,

Якої ми країни діти!!!

Ірина Чулівська (с)

*Гімн маленької партії снайперів. 

 Вывод,  -  не стоит убегать от снайпера,

 умрешь, уставшим!)))


 Бережить себе!

 

З повагою та турботою

Ваш ПрезидентUA

 

http://www.youtube.com/watch?v=82BK8T0L_j4

 

Вам  сподобалось?

 


100%, 7 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Так невситимо, невичерпно…

 

О, біль солодкий цей нестерпний!

Терпкий твій смак, отруйна близькість...

Занурення – аж подих рветься!..

Так невситимо, невичерпно

Кохаємось… Як серце бється!..


11.11.2009


Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved


Я – самотній листочок…

Я -  листок тополиний осінній,

Скибка сонця на гілці самотня.

Зацілована західним вітром,

Сонця крапля тремтяча, тендітна…

Полетіла, зіщулившись, вниз…

 

09.11.2009

© Copyright: МаринаСтепанская, 2011Свидетельство о публикации 11111160958

Из раннего. Детство. Романтика.

Тут в последенее время навеяло детством. Вспомнил старенький стишочичек. Думаю что не Я Один )

Как приятно утром ранним,

Кожу с черепа сдирать,

И жевать, жевать, жевать!

Тёплым гноем запивать! 

Если Кто еще Что вспомнил - калякайте )


70%, 7 голосов

30%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

*******************

1

Плач, без схлипувань і сліз, душив мене. Він, здавалось, підіймався з самісінького серця, а воно розривалося від нестерпного болю. Здавалось, ще трохи, і я вмру від цього. «Немає!... Тебе немає!... І ніколи не буде!... Господи, допоможи мені це пережити! Як мені бути???!!!!.....»

2

Я прокинулася від невимовного, щемного почуття втрати. Сльози були на моїх щоках, а на серці туга…..туга….

Ти солодко спав поруч, і тепло твого тіла та подих привели мене до тями.

«Це лише сон! Яке щастя, що ти поруч мене, коханий!»

Нахилившись, і легко торкнувшись своїми вустами твоїх, я прошепотіла:

-Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ! ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!

3

Я спав без сновидінь. Які можуть бути сновидіння після цілоденної біганини та виснажливої роботи напередодні? Я просто впав у ліжко, витративши залишки сил на миття рук та вмивання, навіть не повечерявши.

Пробудило мене відчуття чиєїсь присутності в кімнаті. Ніби хтось доторкнувся до моїх вуст і я почув ніжний голос:

-Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ! ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!

Розплющив очі. Порожньо.

«Дивно…», - зринула спантеличено думка. Наступна думка, вїдлива та сердита, не забарилась: «Нічого дивного! Кого ти сподівався побачити в своїй парубоцькій кімнаті?!»

26.10.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Рукотворне вже сьогодні!



Запрошую на Рукотвори - новий ресурс про прадавнє народне мистецтво. Ми збираємо інформацію про світлих духом людей, щоби Ви могли отримати задоволення від їхніх виробів :)
Ось сторінка www.rukotvory.com.ua