Стовпчики сподівань, сходи твоїх надій. Знизу на гору глянь. Бачиш країну мрій? Треба туди піти буде складним цей шлях. Все подолаєш ти. Вірю. Тримай в руках силу своїх бажань, радість чарівних днів, впевненість. Сильним стань. Дій! Це міцніше слів.

Частинки надій кришталевими сколами виблискують в храмі моєї душі. Вони тут усюди. Лежать ореолами. Збираю ретельно, додам у вірші. Мені вже не страшно. Тримаю їх лагідно, тоненькі, як голки, уламочки мрій. І може не все тут написано правильно - моя нова мантра: "Не бійся і мрій".

Зауважив дивну тенденцію окремих блогерів. Своїм заміткам вони дають у якості заголовку прикметник середнього роду. Досить часто, або раз у раз.Навіть без читання складається враження, що все, про що вони пишуть, є таке собі непримітне, невизначене гів... субстанційо... Одним словом, воно.На питання "що робити" варіантів не пропоную. Просто спостеріг[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка][ Читати далі ]

Коротко: Музика - Олена Вінник-Ліщинська (Порт-Сент-Люсі, Флорида), слова - Олена Вінник-Ліщинська і трохи мої.Виконує: Анастасія Данилюк (Нью-Йорк)

[Приєднана картинка]Домашня творчість після свят...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

«Думки на злобу днесь десь»Несподівано для себе став послідовником Франсуа де Ларошфуко, Блеза Паскаля та Жана де Лабрюйера з їхніми сентеціям, максимами і всілякими думами на тему життя не науково, а прагматично, часто навіть цинічно, але тому і реалістично.В Україні подібного авторського жанру «Думок на злобу дня» не існує, а що навіть і є – того ніхто не знає, тому і розпочинаємо з нульової позначки.Все нижче є зібрано і опрацьовано Богданом Гордасевичем, або його побратимом...

Читати далі...

Красота в простоті - саме це мені і подобається. Наче нічого особливого, дрючки пристосовані під підпорки і поперечини, знайдені каменюки, вже не потрібні куски шлакових заборів, цікаві коріння і коряги, використані крапельниці, підкладені під виноградні грона старі кафелини - все це створює атмосферу живості. Все визиває цікавість, до всього хочеться доторкнутись. Особисто мені подобається такий творчий бєспорядок Так що...

Читати далі...

Життя здавалось сірим і безпросвітним, як, котрий день підряд, затягнуте важкими хмарами небо. Білий, пухнастий сніг випав тонким шаром на замерзлі калюжі, тому не викликав жодних емоцій, крім роздратування і страху опинитись в травматології. І навіть передчуття свят цього річ не тішило, бо зарплати вистачало на щораз менше. Молода, симпатична жінка повільно йшла додому й з усіх сил намагалась не впасти. На ній була сіра куртка, такого ж кольору шапка, шарф, чоботи і сумочка на плечі. ...

Читати далі...