Якщо моя думка важлива - Життя наше повне лайно Невже моє щастя можливе? Я наче в тупому кіно Я лізу на скелю надії Крізь чорну печеру нудьги Тут відчай, підступна бездія Навколо хвороби сніги То як мені вижити люде? Як з пастки дістати себе? Якщо тільки горе тут всюди І зовсім не видно небес. Де ти моя крихітна фея, Що знищить навколо все зло І скаже, що гарна ідея Себе не ховати за скло. Я вірю, що щастя можливе І в те що існують дива І я гідна жити красиво Хоч...

Читати далі...

Стогін. Ламаю крила Як віднайти себе? Змилуйся, моя мила! Де ти, мій світ з небес? Демон тримає міцно Іклами душу рве Біль - це моя темниця. Як віднайти себе? Замість життя - могила Я не змогу сама Змилуйся, моя мила Без тебе мій світ - тюрма Тільки про тебе мрію Не улітай, постій Не забирай надію Я програю двобій. Кохання - чарівна сила Воно наче світ з небес Нові подарує крила Які не зламає бес.

Так сколько мне отмеряно судьбой? Спрошу у Бога, а в ответ молчанье. Лишь смерти оглушающий прибой И океан печали за плечами. *** Де відшукати ліки від хандри? Підступний відчай знов катує душу. Закони звіра все одно порушу Втікаю швидко від чужої гри. *** Жахіття спис і сорому оцет Стрибаю вниз ховаючи лице Монашка смерть жбурляється стільцем Я просинаюсь. Як забути це? *** Подождите, масики. Давайте разберемся Мы не играем в классики, Мы к пропасти...

Читати далі...

Не дає кричати крига заборон Я блокую чати і беру в полон Внутрішню дитину - часточку душі Відбираю фарби - більше не пиши. Кидаю за ґрати цього малюка Він не може грати - зламана рука. Я себе ховаю далі від людей Хоч в мені до краю квітів та ідей Просто звірі-кати захопили трон Не дає кричати крига заборон.

Я не знаю що таке кохання. Думаю нестерпне почуття. Намагаюся немов в останнє я його впустити до життя Іспит цей ніхто не подолає Крім мене самої. Дивний крок. Вчителька від мене вимагає Протилежний вивчити урок. Ця мадам не звикла до екстриму Ненависть плекає до людей Як вогню лякається інтиму Каже, що навколо світ звірей. Вона вчить ховатися від себе Злоба і підозри її мед, Лається неначе грішний ребе І плете з образ ажурний плед. Мрію я забути дивну тітку Її дім - ...

Читати далі...

Нащо потрібні писаки? Задля цікавих розваг? Так підкажіть же лайфгаки, щоб вєсєліть посіпак. Як мені вижити, люде? Як досягнути мети? Наче в пустелі верблюди Мрії, що звуться мєчти. Знов пробиваючи коло Власних обмежень и меж Наче малеча до школи Плентаюсь шляхом надєжд Суржик, русизми.. Що далі? Внутрішній цензор оре. Я розстібнула сандалі І босоніж по травє. Рушити правила круто. Світ - іподром заборон. Діє обмежень отрута, шикають з різних сторон. Чхати хотіла...

Читати далі...

Тут заборонені думки.І конституція не діє.Адміни справно, залюбки,Того, хто мислити умієПопросять ввічливо стулитьСвій ротик. Навіть тут не чули,Що вже давно настала мить,Коли свободу повернули.В Сибір бо начебто тепер Поетів вже не відправляють,Які не люблять СССР,Які вітчизну прославляють.Свободу слова взагаліНа цьому сайті не цінують.І думку тисячі людейВони відкрито ігнорують.Якщо адмінчик невзлюбивКогось із вас, то оh mein Gott!Плювати він тоді хотівНа той гарант усіх свобод.Він скаже вам, ...

Читати далі...

Я маю владу лише над собою. Більше не треба фальшивих ролей. Я піднімаюсь. Не буде двобою. Я підкорила своїх королей. Геть з пантеону! Без вас тут так чисто! В храмі душі - переспіви надій. Мольфарка дарує натхнення намисто і заклик: "Не бийся, не бійся, а дій!".

Фенікс. Політ. Перелік фантазій. Я улітаю без евтаназій. Знову лікарня. Світло. Тунелі. Швидко співають мої менестрелі. Мозок римує. Всього лише вправа. Потяг наліво - потяг направо. Море. І я стою на порозі.Сонце в дорозі. Щастя в дорозі. Скільки я слів уже написала. Буде замало. Сонця замало. Темрява йде. За нами слідкує. Горлум, не треба мені поцілуя. Глечик висить на заборі грузина. Де полонина - там хуртовина. Холод. Смереки. Лякають сніги.Тепло. Будинки. Любов. Пироги. Може не треба в...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Кохання? А що це? Таке почуття?Не знаю. Не бачила. Може існує.Якщо я не люблю себе - то не я? То доля підступна? Це не хвилює.Всередині порожньо. Пастки надій.Розставлені марно. Я так обережна.Я так не потрібна собі. Вбивця мрій. Самотність мене поглинає. Безмежна.Як втратила десь я повагу до себе?Хіба це доречно - кохати нездару? Так хочу нарешті зробити як треба.Любити себе і знайти собі пару.