хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «жызнь с гавном и шоколадом»

ні про що...

Інтернет підглючує.. І я теж підгючую...

Взяв "відпустку". Сам собі дозволив бути безвідповідальним бидлом скільки завгодно. Хочеться нічого не робити, хочеться узурпувати, туніядити, іждевенити, "альфонсити"... І не виходить... Не можу забити на все і про все забути, ні про що не думати. Телефон не вимикаю, тереблю в руках весь час... кожний дзвоник - надія на щось... 

Кого чекаю? На що чекаю? Не знаю... всім допомогаю, чим можу, як можу, із першим покликом про допомогу... Покликів мало... Досі багато вільного часу.. Занурююсь в комп'ютерні іграшки, перші дні навіть надовго - годин по 6 сидів в іграх... а зараз вже нудить від них. В думках хочеться не бачити білого світу... На практиці хочеться від світу аж осліпнути.  Що за протиріччя нах? Стукніть мені по голові, будь ласка?

Знов у мене комплекси неповноцінності з'являються (проявляються, стають помітними мені самому).. Мені досі не подобається моя зовнішність, мене бісить те, як я виглядаю так, що не хочеться дивитись на себе в дзеркало.. Як результат - вага стоїть на місці, не голився тиждень - заріс... борода така що скоро коси можна плісти... вранці лінюсь прокидатись раніше, щоб пробігтись - прокидаюсь піздно, бігаю в'яло, мало, не отримую від цього задоволення... прес не качаю, хула-хуп лежить в сторінці... 

Кому я брешу? Я не вірю справді в те, що зможу знову стати таким, щоб сам собі подобався... Від себе хочеться втікти...

Куди тікати? Хто знає місце?

А може, Нову Зеландію я собі теж вигадав саме як місце, куди можна було б втікти від усіх та від себе... і ніяка це не мрія?

Пофігу.. Все-одно туди поїду... Яка різниця, чи досягати мрії, чи просто забурюватись в лайно? Якщо вже робити, то робити це свідомо та наполегливо..

Скучив за Манья4еґом, за іншими друзями... скучив за Іринкою та Кристинкою... і не телефоную їм.. що мені їм сказати? "Привіт, мені бридко та пагано, погладьте мене по головці, підтримайте.."? Не можу я такого сказати... і не скажу. КОМПЛЕКСИ у мене, раз не можу...

Пох..

Написано... 

завтра прочту, може щось зрозумію.

Хех... навіть не знаю, чи писати "із любов'ю, ваш Миколка"? начебто і так, але не відчуваю, що все саме так.

Мені бридко. Від самого себе.

зараз.

А потім пройде. Скоріш за все без вашої участі.

Тому - до зустрічі... ПОТІМ... коли пройде.

па-па...