В Україні стартує інформкампанія про УПА з метою розвіяння міфів пропаганди

08 Лютий 2017



Володимир В’ятрович

Директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявляє, що сьогодні в Україні стартує інформаційна кампанія «УПА. Відповідь нескореного народу».

За його словами, протягом 2017 року відбудеться низка заходів, які мають на меті популяризувати знання про історію УПА та розвіяти міфи радянської пропаганди навколо цієї структури.

В’ятрович, який став одним із ініціаторів інформаційної кампанії, стверджує, що хоч відбулося політичне визнання УПА, та досі не вщухає активна дискусія навколо її ролі в історії України.

«За останні роки зросла кількість тих, хто підтримує УПА на законодавчому рівні. УПА підтримують у тих регіонах, де й досі живі свідки та учасники її діяльності. У центральній, східній та південній Україні й досі діють сформовані радянською пропагандою стереотипи про УПА. Одним із ключових таких міфів є колабораціонізм УПА. Тому, перш за все, ми намагатимемося поширити інформацію про боротьбу УПА з нацистськими окупантами», – сказав В’ятрович.

Серед запланованих заходів – дві виставки про українські антинацистський та антикомуністичний спротиви.

За словами В’ятровича, Інститут також підготував новий законопроект про реабілітацію жертв політичних репресій.

Водночас Державне агентство України з питань кіно готує свої проекти для інформаційної кампанії про УПА – низку фільмів мають демонструвати на пересувному кінофестивалі у різних містах України.

У квітні 2015 року Верховна Рада ухвалила закон про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті. Відповідно до закону, борцями за незалежність України у XX столітті визнаються особи, які брали участь, зокрема, в Українській повстанській армії (УПА).
http://www.radiosvoboda.org/a/news/28298452.html

Колядка воїнів УПА від 1943 року за яку саджали в Радянському Союзі...

Як відомо, одним з головних гріхів УПА з точки зору русскоміровой обществєнності є той, що повстанці знищували СВОЄ, мирне місцеве населення, в той час як воно не підтримувало повстанців, намагалося натхненно зосередитися на мирних задачах партії та уряду і радісно будувати соціалізм.
Один мій знайомий ватник, етнічний і україносуржикомовний українець, при нагоді і без не марнує можливості вихлюпнути яду на адресу лютих звірів-бандер, що вбили його дядька. Дядько, шкільний  вчитель, з центральних областей, одразу після війни був направлений до одного з сіл Західної України. Може, він свідомо вимахує такою гранично простою картинкою. Може, і сам про те нічого не знає, бо що йому, в той час підлітку, могли повідомити, як те сталося? А може, не хоче говорити мені, про чию позицію в цих питаннях він знає. Але коли я якось спробував розпитати про подробиці, мій знайомець дуже темпераментно перевів розмову кудись убік (взагалі при розмові з тим специфічним чоловіком на певні теми важко вставити слово, бо найбільше він любить говорити сам і слухати тільки себе, в усьому іншому досить мудрий, літній вже чоловік).

Надибав кілька архівних документів, котрі як ніщо краще ілюструють один з методів тодішнього скорення Західної України другими совітами, зокрема і головний принцип імперій: поділяй і владарюй.

  ХАРАКТЕРИСТИКА СТАРШЕГО АГРОНОМА РАДЕХОВСКОГО ЗЕМЕЛЬНОГО ОТДЕЛА ТОВ. ИВАНЧЕНКО НИКОЛАЯ ВАСИЛЬЕВИЧА

    Тов. Иванченко Н.В. родился в 1918 г., происходит из крестьян, б/партийный, украинец, образование среднее. С 1944 г. работает старшим агрономом земельного отдела Радеховского района. Тов. Иванченко к своей работе относится добросовестно, уделяя много внимания земельным комиссиям сел, а также земельным вопросам для крестьян, пользуясь большим авторитетом. Помимо своей основной работы тов. Иванченко Н.В. выполняет поручения райкома партии как уполномоченный по селу Мукани. Проводя работу в селе Мукани по обеспечению выполнения заданий партии и правительства сумел показать себя достойным и честным беспартийным большевиком в борьбе с оуновским подпольем и бандитами. В селе Мукани тов. Иванченко 14 мая 1945 г. убил заместителя командира районной боевки и ранил руководителя этой боевки бандита Никона Петра и доставил его в органы НКВД. Все это происходило в сложной напряженной обстановке борьбы с бандитизмом.

   Тов. Иванченко, как ранее, а также в настоящем является уполномоченным по селу Мукани, с такой же энергией проводит работу по ликвидации банд и оуновского подполья. Предан партии Ленина-Сталина и социалистической Родине.

 

     Секретарь Радеховского РК КП(б)У                      Канивец

 

   Ручкою зверху дописано: "Медалью "За отвагу".

 Державний архів Львівської області, Ф. 3 п, оп. 1, спр. 559, арк. 159

 

НА ЗАВЕДУЮЩУЮ СБЕРКАССОЙ ПОНИКОВЕЦКОГО РАЙОНА ТОВ. КУЦЕКОБЫЛЬСКУЮ ЛЮБОВЬ ВАСИЛЬЕВНУ

                                           ХАРАКТЕРИСТИКА

    Куцекобыльская Л.В., 1922 г.р., уроженка с. Максимовка Высоцкого района Кировоградской обл., Член ВЛКСМ с 1940 г., из крестьян-бедняков, украинка, образование неполное среднее, работает зав.сберкассой Пониковецкого р-на с января 1945 г. и одновременно работает секретарем первичной комсомольской организации райисполкома. Тов.Куцекобыльская, работая в районе, принимает активное участие в ликвидации банд укр.-нем.-их националистов, а именно: в январе 1946 г. ею был задержан в с. Чепели ученик Вегера, который расклеивал бандеровские листовки. В результате показаний Вегеры был раскрыт схрон в этом же селе. В схроне было убито 7 бандитов, среди них - кущевой "Хмара", роевой "Клим", "Скала", "Яворский", Боровинский; личность двоих не установлена. Взято живыми 3 человека: "Чайка", "Дунай", "Орел". Изъято оружия: 1 пулемет, 6 автоматов, 5 винтовок. Захваченые живыми бандиты помогли отряду лейтенанта тов. Пикман ликвидировать полностью чету "Соловейка" - 27 человек.

   Тов. Куцекобыльская принимала активное и непосредственное участие в бою с оружием по ликвидации боевка "Хмара". В мае 1945 г. тов. Куцекобыльская вела бой с бандою в с. Кадлубийско Пониковецкого р-на, в результате была ранена осколком гранаты, брошенной бандитами.

   Тов. Куцекобыльская принимает активное участие в проведении хозяйственно-политических мероприятий в районе.

 

   Секретарь РК КП(б)У           Боровик

 

Ручкою зверху дописано: "Медалью "За отвагу".

 Держархів Львівської обл. Ф. 3 п, оп, 1, спр. 559, арк. 165.

 

 

 9 марта 1946 р.

                                                  ХАРАКТЕРИСТИКА

Литвинюк В. А., 1910 г.р., беспартийный, образование 6 классов, украинец, работает секретарем сельского совета с. Шарпанцы Сокальского района.

   Тов. Литвинюк с августа месяца 1944 г. принимает активное участие во всех отраслях работы села. Наряду с выполнением хозяйственно-политической кампании и проведении массово-политической работы в с. Шарпанцы вел активную борьбу с укр.-нем.-ми националистами, активно помагал органам НКВД по ликвидации ОУНовского подполья, в результате его помощи были убиты бандиты: Климчук Петр Иванович, из районной боевки "СБ" по кличке "Дубенко" из куща, Шевчук и другие; всего убито c его помощью 6 человек, и задержаны с его помощью Король Владимир Мартынович по кличке "Андрей", кущевой руководитель "ОУН" Ковалько Владимир Акимович по кличке "Колос" и другие, всего задержано 18 человек.

   Тов. Литвинюк добросовестно относится к выполнению своих обязанностей.

 

    Секретарь Сокальского РК КП(б)У           Федоряченко

                                                      9 марта 1946 г.

Ручкою зверху дописано: "Медалью "За боевые заслуги"

 Держархів Львівської обл. Ф. 3 п, оп. 1, спр. 559, арк. 157

Суть полягає в тому, щоб народ був розділений. Промити мізки, а якщо не виходить, залякати частину народу, взявши в заручники як мога більше мирних та їхні сім'ї. Далі все спрощується: руками мирних знищувати повстанців, руками повстанців знищувати мирних. Ось метод і картина боротьби СРСР і радянської влади проти українського народу.

Хіба правонаслідниця союзу – РФ – була такою сумлінною ученицею, що засвоїла цей метод з нуля? Навряд чи це так. З часом змінюються маски, назви держав, професії та інші не істотні деталі. Загальне, суть, лишається незмінним. От і картинка "українська повстанська армія воювала проти агрономів та вчителів" через 70 років змінилася картинкою "українська армія воює проти шахтарів та трактористів".

Все те саме. Від зовнішньої видимості до більшості внутрішніх пружин та механізмів. Бо хіба втечеш від своєї суті?

Законна правонаслідниця...

Природа допомогала Токмаку очиститися від пилу минулого.

До майбутнього нації, до дітей, не можна стояти спиною. Байдуже, хто ви є, великий керівник чи пам’ятник. Як кажуть в народі, симптомчик недобрий.

На жаль, чи на добро, але процедура розтяглася на цілий день і життя йшло, одні приходили, другі йшли собі з Богом. Радий, що побачив друга Володимира Петровича!

Нарешті здійснилося.

Дай Бог, українцям на себе почати покладатися і  владу обирати думаючи про майбутнє творячи його в сьогоденні. Минуле хай буде в минулому!

Слава Україні!!!

Шановні друзі! Вітаю зі Святом! Токмак. Веселий день! Свято! Постояли з наметом.

Поїхав на площу.

Фото з воїнами, оборонцями України, для тих, хто в формі)))

 Познайомився зі зброєю, спитав, що не знав.

 Сфоткав чергу.

Спитав, як куліш.

Хтось побачив машину без номерів, що слідкує за небайдужими токмачанами.

Заблокували її.

Прилетів зворохоблений воєнком з головою Досааф.

Висловили незадоволення, що Токмаком гуляють люди зі зброєю.
Спитав мужика, ви хто? Каже, голова ДОСОАФ. Питаю: "Чому, біля Танка на мемориалі висить фашистська, шовіністична, російська, власівська, жовто-чорна стрічка - споконвічний символ Російської імперії, її претензій до земель держав-сусідів?" Кажуть ДАІ склали протокол на машину без номерів, але прибирати її евакуатором не стали, не взираючи на прохання токмачан. Видно машинка, мерс, крутого дяді(((

 Здалеку побачив, здається, Валерія, киянина, що приїхав з Києва,
вчити токмачан, що Свобода не за мир, а "Опозиційний блок" складений
з антиукраїнських партій, за мир.Спец, мабуть найнятий за гроші
Валерій почав навчання з вимог до прихильників ВО "Свободи" забиратися
з Токмаку. "Мирний" представник блока, складений з людей, що активно
постачали на антимайдан "подставки под флажкі" має років 30. Заслуги
його у Києві невідомі, але у Токмаці він прискіпався до людей, вимагаючи
повідомити їх адресу, засуваючи руки до кишені, ніби за ножем, лякаючи
їх, що "Опанутий блок" фінансує сама "Запоріжсталь" (видно економлячи
на здоровї запорожців і металугрів. Гукати "забирайтеся звідси" людям,
які мають онуків старших за "миролюба". "Їдьте до Бандерштату" - людям,
діди і прадіди яких родом з міста Токмак. Отака риженька борідка, невдала
світлина, заявилася зіпсувати свято і сьогодні. Киянин?
Можливо, хто його пізнає, з киян, львів'ян!?

під Побачив неодноразові порушення поводження зі зброєю, тому порадив порушникам і відповідальним слідкувати, щоби зброя цілила не в людей.
 
Краще в мішень, де Володимир їсть куліш. У пам'ятник ката, параноїка і, вибачаюсь, збоченця, що так зручно височіє над площею)))
 Слава Україні!

Хто і як воював разом з українцями на спільному фронті поневолених народів



Щойно, вивчаючи документи періоду Другої світової війни з галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України, натрапив на матеріали про те, як у складі Української повстанської армії воювали представники різних національностей. Не без цікавості гортав пожовклі листівки – оригінали й копії – із закликами до узбеків, грузинів, вірменів, росіян, чеченців, башкирів, інших народів Азії та Сибіру переходити до лав УПА і спільно боротися проти московсько-більшовицьких та гітлерівських загарбників.

Про те, що у складі УПА воювали представники різних національностей, мені було відомо й раніше. Цій темі вже присвячено низку досліджень. Проте сьогодні в умовах російської агресії проти України ці матеріали сприймаються зовсім по-іншому, ніж, скажімо, п’ять чи двадцять п’ять років тому. Заклики до народів світу, які борці за незалежність України писали понад сімдесят років тому у волинських лісах, навдивовижу актуальні й нині. Понад те, вони й досі не дають спокою кремлівському керівництву, яке вкотре, тепер уже до 70-річчя Перемоги над нацизмом, намагається очорнити учасників визвольного руху українського народу того періоду.

Та звинувачення українських патріотів у «махровому націоналізмі» і ненависті до всього неукраїнського розбиваються об факти, яких не хоче помічати російська пропаганда. Напевне, для ідеологів «русского мира» важко збагнути, як в Українській Повстанській Армії під одним прапором уживалися й воювали українці, росіяни, грузини, вірмени, узбеки, литовці, осетини, мадяри та представники інших національностей. Не дивно, що їм не зрозуміти, чому й зараз проти агресивної політики Росії спільно виступають майже всі країни Європи і світу.

Та повернімося до історії, до документів з архіву Служби зовнішньої розвідки України. Деякі, подібні ним, уже зустрічалися й цитувалися раніше, проте є й оригінальні, які стануть ще одним аргументом для розвінчання закостенілих радянських міфів.

Під час вивчення доповідей, рапортів, листів, зведень за підписами керівників підрозділів НКДБ чи командирів радянських партизанських загонів стосовно формувань УПА звернув увагу, що у текстах вряди-годи згадується, що у їх складі діяли окремі загони з представників різних національностей. Так, у листі, датованому 16 грудня 1943 року, на ім’я народного комісара державної безпеки УРСР комісара держбезпеки Савченка, підписаному начальником 4 управління НКДБ СРСР комісаром держбезпеки 3 рангу Судоплатовим, з-поміж іншого зазначається: «Близ с. Барсуки Вышгородского р-на размещается бандеровская сотня, скомплектованная из военнопленных узбеков. В этой сотне, а также в других частях УПА, недавно проводилась запись в кавалерию…» (Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України (далі – ГДА СЗР України), ф. 1, спр. 7088, т.1, витяг з арк. 102).

В іншій довідці від 19 лютого 1944 року зазначається: «Командир партизанского соединения т. Сабуров сообщил, что агентурным путем, а равно и показаниями пленных, арестованных и перешедших на нашу сторону бойцов УПА, установлено, что в личном составе УПА имеется 40% лиц восточных национальностей – ингуши, осетины, черкесы, турки, русские. Украинские националисты составляют ядро УПА. Среди военнопленных Кр. Армии разных национальностей ОУНовцы проводят работу в направлении объединения этих национальностей под руководством ОУН» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т. 1, витяг з арк. 191).

У дослідженнях науковців зазначається, що першим національним підрозділом УПА був відділ узбеків, створений ще в середині 1943 року. Майже одночасно виникли курінь грузинів та сотня кубанських козаків. Трішки пізніше на Волині постав курінь азербайджанців. На початок 1944 року, як свідчать учасники національно-визвольного руху, до складу УПА входили близько 50 українських куренів та 15 куренів національних. За деякими підрахунками, чисельність УПА на той час становила близько 100 тисяч осіб, з них 80 тисяч – українців та 20 тисяч – представників інших народів. Крім цього, зустрічаються згадки про те, що влітку – восени 1944 року підрозділи кримських татар, калмиків, чеченців, грузин і азербайджанців вирушили у рейди на схід України.

Окрім представників зазначених народів до УПА приєднувалися й французи, серби, хорвати, мадяри, італійці і навіть німці, що тікали з фронту, дезертирували й намагалися за допомогою повстанців якнайшвидше переправитися до себе на батьківщину. Значну повагу серед бійців і командного складу УПА мали лікарі-євреї, про що збереглося немало свідчень.

Цікавою є історія про бельгійця Альберта Газенбрукса, який був диктором підпільної короткохвильової радіостанції і вів мовлення англійською та французькою. Розпочиналося воно завжди такими словами: «Ви чуєте голос вільної і незалежної України!» Радіостанція працювала у селі Ямельниця (нині Сколівський район Львівської області) з 1943 по 1945 рік, аж до моменту, доки у квітні 1945-го війська НКВД закидали гранатами криївку, звідки велося мовлення, прямо під час ефіру. Частина працівників радіостанції загинула, а важкопораненого Альберта Газенбрукса схопили і згодом засудили до 10 років таборів за участь в УПА.

В архіві СЗР України зберігається документ, підписаний 19 березня 1944 року Судоплатовим, у якому зазначається: «В составе «УПА» имелась группа мадьяр около 100 человек, избежавшая пленения Красной Армии. Часть этих мадьяр носит офицерскую форму Венгерской армии. Это обстоятельство видимо использовано для распространения слухов о приезде в штаб «УПА» в декабре 1943 г. под видом венгров представителей Англии и Америки» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т. 1,витяг з арк. 212).

Напевне присутність такої кількості представників інших народів в УПА стало поштовхом до проведення Першої Конференції поневолених народів Східної Європи та Азії. Вона відбулася 21-22 листопада 1943 року в селі Будераж Здолбунівського району на Рівненщині. У звіті про цю подію зазначається, що в роботі конференції взяли участь 39 делегатів від 13 національностей: 6 грузинів, 6 азербайджанців, 5 узбеків, 5 українців, 4 вірменина, 4 татарина, 2 білоруси, 2 осетини, казах, черкес, кабардинець, чуваш, башкир.

Спершу учасники хвилиною мовчання вшанували пам’ять борців усіх поневолених народів, що загинули у боротьбі за національну незалежність. А потім після низки доповідей і обговорень політичної ситуації зійшлися на необхідності створення спільного фронту для «боротьби за національне визволення з-під гніту сталінських і гітлерівських завойовників» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т. 1, арк. 359, арк. 360).

Такими закликами пронизані усі подальші матеріали, відозви і листівки, що поширювала УПА. Найпростішим і найефективнішим методом доведення своєї позиції і залучення представників решти націй до участі в спільному фронті були саме листівки. В архіві СЗР України знайдено низку таких матеріалів, які свого часу потрапляли до рук членів розвідувальних груп радянських органів держбезпеки і партизанських загонів, що діяли в тилу ворога і збирали інформацію про ситуацію на окупованих територіях. Адресувалися вони представникам певних національностей: «Росіяни!», «Вірмени та інші народи Кавказу!», «Грузини!», «Узбеки, казахи, туркмени, таджики, башкири, татари, народи Уралу, Волги і Сибіру, народи Азії!» А пізніше, у 1945-1946 роках, зустрічаються листівки зі зверненнями до народів Європи – «Поляки!», «Чехи! Словаки! Солдати!».

До представників кожного з народів автори листівок знаходили свої слова, враховували історичні особливості їхнього розвитку, намагалися нагадати про трагічні сторінки минулого, зачепити за живе, достукатися до серця, пройняти усвідомленням необхідності боротьби проти поневолювачів. Тексти зазвичай виконували російською мовою, а згодом стали перекладати мовами тих, до кого зверталися. Так, у зверненні до народів Середньої Азії і Сибіру зазначається: «Война, в которую вовлекла вас Москва, ведется за империалистические интересы. Москва и Берлин спорят между собой о том, кому из них вас грабить. Империалистическая Москва целыми веками грабила у вас ваш хлеб, ваше железо, ваш уголь, ваш скот, ваш хлопок, а во время войны брала с вас подать крови: ваших сыновей и отцов на фронт…» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т.2, арк. 180).

А грузинам адресовані такі слова: «Грузины! Потомки героического народа Кавказа! На протяжении веков вы мужественно вели борьбу с турецкими и российскими захватчиками. Кровавые жертвы понесли вы, защищая свою свободу и свое собственное государство… Украинский народ – это верный ваш союзник в борьбе с империалистами. Мы ведем борьбу за самостоятельное украинское государство, как и вы за свою самостоятельную Грузию. Мы приглашаем вас к общему выступлению против общих врагов…» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т.1, арк. 47, арк. 47зв.).

Знайдено особливі слова й для росіян: «Сегодня русский народ очутился на перекрестке дорог. Куда идти? Где искать решения национального вопроса? Вернуться ли к форме старой царской России? Невозможно! Колеса истории не повернуть обратно! Поддерживать ли обанкротившийся коммунизм? Тоже не приведет ни к чему! В массах идея коммунизма умерла…Только дружеское гармоничное сожительство самостоятельных государств прекратит империалистическое кровопролитие и создаст условия мирного экономического прогресса. Только в таких условиях возможно возрождение русского национального духа государства» (ГДА СЗР України, ф. 1, спр. 7088, т.1, арк. 45, арк. 45зв.).

Ця листівка, написана сімдесят років тому, у червні 1943 року, актуальна і нині. У ній немає ні образ, ні погроз, ні зверхності. Жодного поганого слова на адресу росіян.  Це при тому, що під час війни можна було негайно почати мститись народам-поневолювачам, одним з яких українські націоналісти вважали народ російський, Понад те, командування УПА рішуче відмовилося від яскраво вираженої антиросійської політики. Навпаки, використовувало найменший шанс залучити до своїх лав росіян, які не були задоволені радянською владою і тим паче новим порядком німецьких окупантів. При цьому автори листівок постійно апелюють до патріотизму і почуттів національної гідності проти спільного ворога – гітлерівського й московсько-більшовицького імперіалізму.

Звісно, не все в історії та ідеології УПА було суцільним позитивом, правильним і красивим. Я не прибічник того, аби вдаватися до крайнощів, когось оббілювати чи використовувати лише рожевий колір для зображення дійсності. Сувора реальність писалася різними барвами: і білими, і чорними і криваво-червоними. Водночас, говорячи про національну політику УПА і спираючись при цьому на документи з архівів спецслужб, важко не погодитись, що вона ґрунтувалася на повазі до інших народів, що в принципі завжди було властиво українцям.

А ще перед обличчям нової агресії ми маємо частіше звертатися до історії, робити правильні висновки, брати на озброєння апробовані методи і вчитися з помилок предків задля побудови справді сильної України.

Олександр Скрипник,
радник Голови Служби зовнішньої розвідки України
«Україна молода», 21.04.2015

                                                                              

Украинские парламентарии 9 апреля большинством голосов признали воинов УПА участниками борьбы за независимость Украины в ХХ веке. Ученые и эксперты Института национальной памяти опубликовали опровержения наиболее распросраненных заблуждений и стереотипов об УПА. Миф №1. УПА, СС Нахтигаль, СС Галичина - это все формирования, созданные немцами из предателей родины

Опровержение. Смешивание в кучу разных по природе военных и политических формирований, путаница в их названиях и организационной принадлежности - все это последствия длительной советской пропаганды. Для объективной оценки антисоветских военных формирований важно знать все нюансы. Огульные обвинения имеют целью скрыть факты.

Батальон Нахтигаль не принадлежал к структуре СС, поэтому его украинский командир Роман Шухевич не мог иметь эсэсовского звания гауптштурмфюрер, как иногда приходится читать. Это было формирование, созданное Абвером - немецкой военной разведкой. Большинство воинов Нахтигаля никогда не были гражданами СССР, а потому неверно говорить, что они "изменяли" советскому государству. Многие из них, в частности Роман Шухевич, после расформирования батальона перешли в подполье и начали активную антинемецкую борьбу.

УПА - это партизанское формирование, возникшее в глубоком тылу немецких войск осенью 1942 года как сопротивление террору немецкой оккупационной власти. Первые свои бои УПА проводила против подразделений оккупационной полиции гитлеровцев. Командование УПА рассматривало советско-германское противостояние как благоприятный фактор для создания революционным путем независимой Украины. Полная победа Германии или СССР не соответствовала интересам украинских повстанцев, поэтому отдельные случаи договоренностей о нейтралитете и тактическое сотрудничество - как с немецкой стороной, так и с советской (что тоже имело место) - не должны удивлять. На политическом уровне нацистская Германия, как оккупант, считалась врагом. Бои подразделений УПА с немцами продолжались до лета 1944 года, пока нацисты не ушли с украинских территорий, где действовали повстанцы. В общем УПА нанесла немецкой администрации и войску потери, сопоставимые с нанесенными советскими партизанами.

Дивизия СС Галичина была создана по инициативе немецкой оккупационной администрации. Украинское националистическое подполье проводило агитацию среди молодежи не вступать в эту дивизию, чтобы не быть немецким "пушечным мясом". В дальнейшем многие дивизионщики дезертировали и присоединились к УПА.

Миф №2. Шухевич получил из рук Гитлера Железные кресты

Опровержение. Существуют официальные реестры лиц, награжденных этим немецким орденом, и Роман Шухевич среди них не упоминается. Так же нет никаких подтверждений того, что Шухевич когда-нибудь встречался с Адольфом Гитлером. В течение Второй мировой войны только несколько украинцев были отмечены немецким Железным крестом - все из Дивизии Галичина, в которой Шухевич никогда не служил.

Миф №3. Проводник ОУН Степан Бандера был колаборционистом

Опровержение. Проводник ОУН Степан Бандера был арестован немецкой полицией в начале июля 1941 года за отказ отозвать Акт восстановления Украинского Государства, провозглашенный украинскими националистами 30 июня во Львове. Большую часть своего заключения Бандера отбывал в специальном блоке для политиков и ценных пленников в концлагере Заксенхаузен. Два его брата погибли в концлагере Освенцим. Проводника ОУН, вместе с другими выдающимися деятелями, выпустили из Заксенхаузен осенью 1944 года - в рамках новой политики по привлечению на сторону Германии лидеров антисоветских движений народов СССР. Поскольку Бандера отказался от политического сотрудничества, немцы привлекли к делу других украинских политиков. В 1945 году Бандере удалось перейти на нелегальное положение и дождаться завершения войны.

Миф №4. УПА не воевала с немцами, в отличие от Красной Армии не освободила ни одного населенного пункта Украины

Опровержение. Первые бои УПА произошли не с советскими или польскими партизанами, а именно с немецкой полицией и формированиями оккупационной администрации. Таким был, например, бой отряда УПА Григория Перегийняка с немецким гарнизоном городка Владимирец на Волыни 7 февраля 1943 года. В течение зимы 1943-го - осени 1944-го боевые столкновения УПА с немцами происходили регулярно. В отчетах немецких органов безопасности, украинские повстанцы фигурировали как украинские или национальные "банды". Много захваченных в немецкий плен повстанцев и подпольщиков были казнены. Весной 1943 года в своей переписке оккупанты отмечали, что они не контролируют на Волыни 75% пахотных земель и потеряли 52% поставок скота. Генеральный комиссар Волыни и Подолья Шене в начале мая 1943 года отмечал, что в районах Горохов, Любомль, Дубно, Луцк, Кременец полностью "господствуют националистические банды", а "то, что здесь происходит, стоит расценивать как восстание". Как и красные партизаны, УПА была объектом антипартизанских операций гитлеровцев. С целью дискредитации украинского националистического движения, немецкая пропаганда изображала лидеров повстанцев "агентами Москвы".

(Реконструкция боевых действий УПА)

Вопрос о том, какие населенные пункты освободила УПА, - спекулятивный. Как и красные партизаны, УПА в период немецкой оккупации создавала собственные аналоги "партизанских краев" - временно контролируемые районы и населенные пункты. Одной из самых известных "повстанческих республик" был регион вокруг городка Колки на Волыни. Освобождали населенные пункты только регулярная армия и партизаны, которые действуют во взаимодействии с наступающей регулярной армией. Поскольку УПА не была заинтересована в победе Красной Армии и не могла самостоятельно сдерживать ее наступление, то просто не было смысла сосредотачивать силы на захвате городов, что и так окажутся под советским контролем. Попытки освобождения городов польскими партизанами (Львов, Вильнюс, Варшава) завершались либо поражением от немцев, или советской оккупацией.

Блоґер tyler78у своєму ЖЖ підібрав десять питань для ватних тролів, котрі ставлять їх в тупик. Використовуйте їх в ваших суперечках з дєдовоєватєлями. Щоб не дублювати інформацію, наводжу посилання на оригінал:

Чудовий фільм Тараса Химича "Хроніка Української Повстанської Армії". В фільмі йдуть розповіді свідків і учасників бойових дій, але жодного слова про командирів.