хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «конкурс»

Спроба друга

Присвята гарній розумній жінці...

Красива жінка відкидала пасмо
З чола. Повільно руки піднімала,
Щоб всім належати й нікому одночасно.
А плоть її сміялась і стогнала
У граціознім танці лебединім
Під поглядами сотень глядачів.
Повітря билось в пристрасті цнотливій
Об їх вуста в напрузі і лоби
І серед Всесвіту тотальної брехні,
Думок розпусних і розмов спітнілих,
Очей ненависних, без святості у мріях,
Красива жінка танцювала щирість.
І її тілом правило кохання - 
Таке велике для тендітної статури.
Бліде обличчя вдалеч відлітало
І поверталось в лебединій бурі.
Котився час назад і навскіс, прямо...
Ішли дощі, світило сонце ясно...
Красива жінка щирість танцювала,
Повільним рухом відкидала пасмо.




Ризикну...

Я приміряю сукні!

Так весело мені - я приміряю сукні!
Я приміряю: у слизьку - пірнаю, 
В блискучі - заховаюсь з головою...
Я, наче клавіша роялю, западаю,
Тебе хвилюю. І на мить зникаю,
З'являюсь. Я з тобою граюсь,
Як з котом на кухні. 

Що скажеш, ніжний мій суддя?
Ти в захваті, мій чоловік-дитя...
Я для кота неначе валер'янка,
Й не буде спокою до ранку,
Поки шугаю ластівкою з кручі
В глибокий виріз у короткій сукні.

"Подобається", - ти говориш ствердно.
Насправді ж загадки вирішує люстерко,
І настрій змінює щомиті 
Красива жінка в задзеркалля світі.

Ось я в сукенці, наче фея, випливаю,
І ти говориш: "Я тебе кохаю.
Ця сукня, як життя, тобі так личить,
Але без неї ти ще краща, моя кице."


лиш тому...

вона прокинулася першою від приставучих промінців осіннього сонця
вийшла на маленький балкон де стояв в деревяній кадці фікус бенжаміна
потянувшись та позіхнув вона облокотилася на перила

внизу прокидалося місто, не її місто
траспорт їздив в своєму графіку, пасажири, як завжди, спішили 

він притулився до неї всім тілом, на ньому нічого не було окрім літньої ковдри
зануривши обличчя їй в волосся та обійнявши руками за груди
від нього пахло кавою та бажанням кохатися

вгорі було декілька хмаринок та білий слід від літака
листочки вже потроху обпадали кружляючи між деревами

вона обернулася до нього та притулилася він закрив її ковдрою
- чому ти втекла від мене?
- лиш тому, щоб ще більше скучити

И мы - как берег и волна...(с)

И будем мы немногословны…

Зачем ненужные  слова,

Когда Любви призывов волны

Зовут в игру войти тела?…

Мы в этом деле – полиглоты,

Те, что общаются без слов

Язык движений, взглядов, вздохов

Раскрепощает от оков.

Касание пальцев, дуновение

Тепло ладони на груди…

Я как волна, ты – побережье

И наслаждение впереди…

Я  буду остров, ты – цунами,

Ты океан, а я  - земля..

Борьбу приливов между нами

Ведут горящие тела…

И страсти нашей нет предела,

Блажен, кто к этому привык -

Вот мой язык и твоё тело…

Моё же тело – твой язык!

Как альпинисты, в одной связке,

За шагом шаг – идём на пик

Уже вершина… как развязка

И наслаждения слышен крик…

14.09.18



Танго


                     

                                             Це танець   Пристрасті наразі

                                             Рука в руці, стегно з стегном

                                             Раптово обірвати гру,

                                             Повір,  це вже не в нашій владі. 

 

                                             Це гра  по лезу  гострого ножа

                                             Це гра, що на вістрі кинджала

                                             Де камертоном затремтіла

                                             В твоїй Душі моя Душа.

 

                                             Смичок…  струна тихенько  плаче,

                                             І понесеться Час ускач.

                                             І щастя стогін, і солодкий плач,

                                             І губи на твоїй долоні ледь  тремтячі…

 

                                             Вершаючи  природний древній акт,

                                             В Чарівний Світ відкриємо  ми дверці,

                                             Де Серце, притискаючись до Серця,

                                             Звіряє ритм, вступає в такт. 

 

                                             Любові піднесЕну Тайну

                                             Жагу шалену , що в цей час

                                             Раптово заполонила нас,

                                             Співзвучність тіл приймає танго

 

                                               

                                             Смакуйте, Танго  -  це  Кохання,

                                             Найпалкіший у світі танок,

                                             Що сягає  жагучих зірок

                                             У нестерпному злеті бажання.

А это для разрядки https://media1.giphy.com/media/CfZqMAcgljNew/200w.webp


Чи є шанс виграти? Про Родинний клуб та інста-магазини оО

А ви вірите в чесність розіграшів і акцій, які проводить майже кожна компанія? Я-от працювала в різних сферах і різних конторах, а в деяких із них була причетна до організації і проведення подібних актівіті. Напевне, зараз вас здивую, але справді, найчастіше призи реальні і розіграші дійсно проводяться. Але бувають й інші ситуації, коли з боку все таке гарненьке, а насправді у вас з самого початку немає жодного шансу виграти: навіть обіцяний приз – лише добре відфотошоплена картинка з інтернету.

Розповім кілька історій про справжні і не дуже конкурси. Точно знаю, що всім такі штуки дуже цікаві. Тим більше, будете знати, як уникнути чергового «розводняку».

Для позитивної ноти почну з компанії, в якої всі розіграші справжні (хоча саме про неї далеко не кожен таке зміг би подумати). Отож, Родинний клуб – компанія, яка продає товари через каталоги і надсилає замовлення поштою. Про неї знають через величезні призові фонди: то вони 100000 грн розіграють, то 300000 грн. Саме через такі суми всі постійно і жалілися: та так не буває, точно шахраї і бла-бла-бла. Я і сама спочатку не вірила, але так трапилося, що почала співпрацювати з Родинним клубом і побачила їхню «кухню» зсередини. І знаєте, призи реальні! Для мене це було дійсно шоком, але всі правила акцій офіційно завірені, а з призу, як і має бути за законом, вираховуються податки. Навіть засмутилася трохи, бо думала, що зараз візьму і розкрию контору «жуліків», а ні, попрацювали, приз вручили, всі документи оформили – так правильно все, що аж нудно.

Але нічого, з «жуліками» я таки познайомилася, але працюючи вже над наступним проектом. І тут точно ніхто підвоху не чекав, бо я зараз про інстаграм-магазин всяких дівчачих штук. Зараз його вже немає, але розслаблятися не варто: за такою схемою не тільки вони працювали. Взагалі для цих «крафтових» магазинчиків фейкові конкурси – не новина. Чим крутіший приз вони пропонують, тим менше шансів, що він дійсно буде розігруватися. Найчастіше такі конкурси збирають купу учасників (більше того, саме цільову аудиторію магазину), але приз «випадково» отримує краща подруга організаторки. Або фейкова сторінка подруги. Або фейкова сторінка організаторки. Але не ви. Точно не ви.

Тобто 300000 грн виграти можна, а хенд-мейд скраб для тіла – ні? І як тепер жити в цьому світі? Тяжко, але можна :) Головне – навчитися відрізняти серйозний підхід від халтури. У першому прикладі, з Родинним клубом, то була велика організація, яка публікувала в мережі офіційні правила проведення (солідна така стопка паперу, якщо що) і бігала з нотаріусом постійно, аби не прошляпити в загальному кіпіші жодної печатки чи підпису. Тож висновок перший: якщо організатор конкурсу віддувається перед серйозними дядями, пресою і податковою, у вас є всі шанси (принаймні, приз існує і хтось його все ж виграє – чесним шляхом).

У другому прикладі, адмін магазину (лялястор, ляляшоп чи якась така дівчача фігня, навіть не пам’ятаю вже) жмотила віддавати навіть один флакончик свого варева, тому приз в неї існував тільки на фотці. А відео з рандомним визначенням переможця вона заливала, до речі. Правда, знімала його разу з 20го, коли рандом все ж випадав на потрібну їй сторінку. І хто кому що доведе? Якщо в коморці, де вона це все робить, тільки вона і сидить, правила написані лише під постом (і легко редагуються в будь-який момент), а єдина аудиторія, перед якою вона відповідає, це купка підписниць ледь не дошкільного віку. Словом, посил ви зрозуміли.

Тож якщо хочете взяти участь у розіграші серйозної компанії, перевіряйте офіційні правила і звітність контори перед ЗМІ, а якщо спокусилися на конкурс у соц.мережах, подивіться, хто вигравав у цього організатора раніше і чи схожі акаунти переможців на сторінки реальних людей.

Халяви всім і великих виграшів!


Перемога!!! Моя подяка всім друзям)))


   В суботу, 16 червня, відбулося вручення головного призу в 100 000 грн переможцю в номінації "Село Року 2018" від програми "Сільський ревізор".
  Чесно кажучи - не вірили і не вірилось, що можемо виграти, сестра навіть відмовилась поїхати в складі офіційної делегації в Денихівку, на вручення.  Тому, коли наступного дня я дізналась, що таки ДА!!! , головний приз і почесне звання НАШІ!! - я навіть трішки емоційно поверещала smutili lol

 Моя подяка всім моїм друзям за підтримку і ТИЦЬ в потрібний квадратик.. Величезне, дуже щире ВАМ ДЯКУЮ!!!))))

 П.С. Хотіла ще сюди відео додати, але з їх фейсбук-сторінки чимось поділитись можна тільки зареєстрованим у Фейсбуціunsmile
 П.П.С. А тепер подивимось, на що ж ці гроші витрачено буде...

І був конкурс історичного оповідання «ProМинуле»


Цього року відбувся перший конкурс історичного оповідання «ProМинуле». Всього на конкурс надійшло 95 оповідань. Нещодавно було оголошено «короткі списки».

Члени журі поділилися своїми враженнями від прочитаних текстів та побажаннями для майбутніх учасників.



Віктор Разживін

літературознавець, доцент Донбаського державного педуніверситету, директор книгарні «Є» у Слов’янську.

Це перший мій досвід оцінювання конкурсу, присвяченого малій історичній прозі, хоча його тематика суголосна з моїми науковими пошуками. Перше, так зване загальне враження, поза всяким сумнівом, позитивне. Насправді порадувала кількість учасників після попереднього відбору – 78, побоювався, що буде дуже мало охочих. Безумовно, є низка досить непоганих творів – близько трьох десятків, які, на мою думку, заслуговують на публікацію вже сьогодні. Це чудовий результат.

Разом із тим, є й певні проблеми, які кристалізувалися під час читання текстів. Найбільш болючими, як на мене, є питання художності та історичності. Занадто часто помітно домінування якоїсь із цих рис, тоді як історичне оповідання поєднує їх у собі. На жаль, іноді трапляється переказ історичної події, а деколи текст навіть близько не тягне на висвітлення минулого. З особистих спостережень, абсолютно недоцільною виявилася тема подій під Крутами. Вони є знаковими для нашої історії, не раз ставали джерелом і художніх творів. Не «копаючи» глибоко, авторам дуже важко сказати щось нове. Найкраще, на мій погляд, оповідання, де модельовано ці події, у призери не потрапило, бо історична основа виглядає слабкою, та й є певний надлишок дидактизму.

У багатьох творах, як видається, ідея є дуже вдалою, але порадив би авторам звузити тематику, зважаючи на формат конкурсу. Та й без знання історичного матеріалу написати якісне історичне оповідання неможливо.



Софія Філоненко

літературознавиця, професорка Бердянського державного педагогічного інституту, літературний критик, авторка монографії про явище масової літератури

Кричуща актуальність теми Українських визвольних змагань 1917–1921 років стала складним викликом для учасників конкурсу. Прагнучи уславити національних героїв і демонізувати ворогів, автори оповідань раз-по-раз заходили на територію документалістики, есеїстики і щонайбільше публіцистики. Писати про війну та революцію у ХХІ столітті виявилося непросто, попри міцну українську традицію від Хвильового й Підмогильного до Яновського, Багряного й Довженка. Не кажучи вже про досвід зарубіжної літератури й кінематографу. Наших учасників тягло експериментувати з жанрами. Звідси «потраплянці», коли студент із Майдану чи воїн АТО переносяться акурат на 100 років у минуле, а там – усе те саме, що й тепер: ворожа пропаганда, зрада й перемога, розбрат між своїми, втрата орієнтирів.

Затягнуло авторів і у вир шпигунсько-детективно-пригодницьких історій та мелодрам. Ці експерименти далеко не завжди вдавалися (особливо мелодрами), часом бракувало професійних навичок – втримати інтригу, загострити конфлікт, здивувати розв’язкою. Тим не менше, цей факт засвідчує бажання авторів відійти від традиційного письма й говорити про важливі історичні події мовою масової культури, зрозумілої сучасній публіці.

Мені особисто імпонували оповідання на основі реальних подій, узятих, приміром, із сімейної чи локальної історії, а також «мікроісторії», де зламні моменти визвольних змагань розкриті з погляду не очільників (Винниченка–Грушевського–Петлюри–Скоропадського), а людини пересічної: покоївки в готелі, пораненого бійця в шпиталі, обивателя. Автори знаходили незвичні точки зору, від людини «інакшої»: польського пана у Львові в момент стрілецького повстання, російської інтелігентки чи болгарського посла в Києві, дитини в отаманському загоні.

Загалом, прикметно, що воєнна історія розкололася на дві важливі складові – «мілітарну» (бої, засідки, полон, сутички з диверсантами, відвоювання залізничних станцій, постачання зброї) і «цивільну» (як революцію сприйняли й відчули на власній шкурі селяни та містяни).

І ці дві історії не тотожні, часом навіть далекі одна від одної у візіях того, що відбувалося в Україні. Учасники конкурсу у своїх оповіданнях охопили, здається, весь спектр поглядів і конфліктів тих часів – політичних, національних, соціальних, релігійних, психологічних і моральних. Тому окремі історії складаються у строкату мозаїку.

Я зауважила й географічні зміни: традиційні центри тогочасних подій – Київ і Львів – поступилися місцем не менш цікавим Харкову, Одесі, Вінниці, Катеринославу, Кам’янець-Подільському, Дрогобичу, Знам’янці. По обраних авторами темах можна побачити ті «гарячі точки» історії, які цікавлять сучасну людину: українізація війська, відповідальність лідерів революції і військових ватажків, реакція інших держав на українські події, моральне роздвоєння людини на війні, психологічні засади самопожертви і зради. А вибір історичних діячів: Нестор Махно, Павло Скоропадський, полковник Болбочан, Сергій Єфремов, Євгенія Бош, Микола Міхновський, Вільгельм Габсбурґ, Остап Луцький, Микола Хвильовий, Софія Русова – наочно демонструє прагнення побачити перетин політичних і воєнних перипетій і долі окремої людини, яка змогла (або не змогла) повернути колесо історії.



Віталій Михайловський

історик, дослідник ранньомодерної доби, професор Київського університету імені Бориса Грінченка.

Перший конкурс історичного оповідання «ProМинуле 2018» виявився дуже цікавим з огляду на широку палітру тем і сюжетів про українську національну революцію 1917–1921 рр. Насамперед автори оповідань не замикалися в усталених і, можливо, вже хрестоматійних сюжетах, серед яких Центральна Рада, Директорія, Крути (хоча цій події було присвячено чи не найбільше оповідань), Листопадовий чин, або ж змалювання відомих постатей на кшталт Грушевського, Винниченка, Петлюри, Скоропадського, що ввійшли в канон нашої історії. Тематика оповідань охоплювала всі українські землі: Галичину, Волинь, Поділля, Наддніпрянщину, Південь України, Запоріжжя, Крим, Полтавщину. Це дуже добрий знак, що уявлення про революційні події є загальноукраїнськими від Львова до Харкова, від Києва до Одеси та Севастополя.

Другим аспектом, який варто відзначити, є це тематична палітра оповідань і авторський фокус нарації: дуже часто оповідачами є пересічні учасники подій, непомітні на сторінках академічних видань. Деякі історії є трохи наївними, але не можна не відзначити, що всі автори щиро намагалися донести до читача свої емоції та власне бачення минулого за допомогою красного слова.

І останнє, про що хотілося б сказати після прочитання надісланих на конкурс оповідань: серед учасників конкурсу є автори з гарними і надзвичайно цікавими ідеями,  які вони вміють майстерно подати читачеві. Можливо, не всім гарні ідеї вдалося добре прописати, але те що вони є, дійсно надихає. Адже подібний жанр літератури є надзвичайно важливим для закріплення у масовій свідомості наших героїв та окреслення нашої історії.

Літо.На конкурс ))

      Це було давно і не правда lol
      Було нам тоді по 18 років, навчались ми на 2 курсі технікума і звичайно ж були беззаботні, веселі і авантюрні, в хорошому смислі цього слова angel .
       Прийшла наша класна керівничка і сказала: "Хто хоче поїхати вожатими в дитячий табір, треба дати через урок (45 хвилин) відповідь, завтра швидко отримати заліки і екзамени по 5 предметам, а післязавтра з чумайданами прибути до центрального входу в технікум"
       Ми з подругою, 2 дівчини з нашої  групи і 2 хлопця з інших груп на післязавтра стояли в указану місті і чекали чартерний аХтобус на табір.
Попередні два дні ми звичайно ж не заморочувались куди нас завезуть, хоча попередньо було говорено, що їдемо на край географії (області) в село. І от вже тут, сміючись і спілкуючись між собою ми все таки  зрозуміли, що їдемо ми таки далеченько від домівок.
       По доріжці до технікума під"їхало чудо совєтского автопрома. І з"ясувалось, що це і є наш зафрахтований корабель в ЛЄТО prey


       За рульом сидів червонощокий веселий молодий дядєнька. Всю дорогу він чудив, а ми з радості, що вирвались на волю, та ще й з супер бонусом - зданими іспитами, веселились і розглядали у вікно поля і пробігаючі села. Їхали ми більше 2-х годин.
      На другий день по приїзду нас закріпили за отрядами і корпусами і дали  завдання готувати кімнати до приїзду дітей.
А які там у нас в голові діти, як ми ще самі діти vkaske lol  
    Ми з подругою побачили у вікно, що за нашим корпусом є качелі. І гайнули трішки покататись smutili 


      
       Трішки мабуть длилось не так мало, бо нас вже подали в розшук lol  Вже дехто впорався з підготовкою кімнат і пішов отримувати постільну білизну, а у нас ще ой-ой-ой скільки до білизни було роботи.
Ну ми ж не могли впасти в грязь ліТСом і ускореними темпами ринулись доганяти прокатаний на качелях час.
     На наступний день ми зустрічали майже братьєв по разуму privet , своїх дітей подопічних на 1 лагерну зміну.
Час проведений у лагері з дітками був чудовий, цікавий, яскравий на емоції, щодня ми придумували якісь конкурси, грали у войнушку з хлопцями, плели коси дівчатам і плели з ними віночки, змагались за звання кращого отряда, ходили у міні походи, брьохались в одній з чистіших річок Європи - Орілі. Чудили між собою зі своїми однолітками.

ЛІТО В ТОМУ РОЦІ БУЛО ТЕПЛЕ,
АЛЕ Я, З РАДІСТЮ, В ТІ ДНІ ПРАЦЮВАЛА cat dada dance


 

Конкурс в Херсоне

JUMP PARK (Джамп Парк) - Семейный Спортивный Развивающий Комплекс

Месячный аббонемент БЕСПЛАТНОГО посещения JUMP PARK ждет своего обладателя!!

Учавствуйте в КОНКУРСЕ Рисунка JUMP PARK Дню защиты детей

Какие призы ждут победителя?
Месячный аббонемент бесплатного посещения JUMP PARK;
Профессиональную фотосессию для всей семьи;
Вкуснейший ТОРТ.

C УСЛОВИЯМИ КОНКУРСА Вы можете ознакомиться на сайте Комплекса JUMP PARK https://ju mppark.com .ua/event/ konkurs-ri sunka-jump -park-dnyu -zashhity- detej/?eve nt_rdate=2 0180510000 000,201805 10235900

Скорее приходите и повышайте Градус своего настроения вместе с чудесным парком развлечений -JUMP PARK (Джамп парк)!

Наши контакты: 
г.Херсон, ул.Залаэгерсег, 18. ТРЦ Fabrika, 4 очередь
Время работы: Ежедневно с 10.00 до 22.00 

Мы в соцсетях: 
Наш youtube канал: https://www.youtube.com/channel/UCkDg2W7C5rrTQwA1v9uYMnw?sub_confirmation=1
Facebook - https://www.facebook.com/JumpPark.com
Instagram - https://www.instagram.com/jump_park/
ВКонтакте - https://vk.com/jump_park 
E-mail: info@jumppark.com.ua
Сайт: https://jumppark.com.ua