Подібні історії розказувала нам наша мати, як ми з братом були ще маленькі...
Тепер я розказую їх своїм дітям...
Казка про святого Миколая, ялинку і зайчика, що під нею жив.
- Ой, сірий, сірий, заїнько іди-іди до нас...
Дитяча пісенька.
Святий Миколай йшов лісом і зтиха мугикав під ніс улюблену пісеньку.
А мішок з подарунками приємно грів спину. Бо він поспішав на свято до великого палацу. І на нього вже чекали.
У лісі було вже темно, коли старий почув, що десь поблизу хтось плаче.
Може то сніг рипнув у нього під чоботями: рип-рип, рип-рип?
Діти вже на нього чекають. І стрий сам посміхнувся собі у вуса.
Коли раптом він ближче почув, що хтось тихенько бідкається і плаче.
Може то змерзлі дерева так стугонять?
Але на лісовій галявині сидів зайчик і плакав.
- Здоров був, сірий зайчику!..
- Здоров був, святий Миколо! Хтось зрубав мою ялиноньку і я замерзаю.
- Не плач, маленький. Ходи зі мною на свято до дітлахів!
Зайчик погодився, втер лапкою носа і стрибнув до святого у мішок.
Трохи погриз горіхів і заснув.
Зайчик прокинувся вже серед гучного свята. Великий палац сяяв вогнями. У великій залі навкруг ялинки пустувала малеча.
Зайчик аж присів від здивування: то була його ялинка!
Але яка ж вона чепурна і яскрава! На ній безліч сніжинок та золотавих куль. Серед гілок мерехтять вогні.
А скільки біля неї дідлахів! У захват маленькі хлопчики і дівчатка і аж витанцьовують біля неї!
І от кульмінація вечора, коли під святковою ялинкою Микола щедро роздає діткам подарунки...
Ой, сірий, сіри, зайчику,
Іди, іди до нас,
Дивись, твоя ялинонька
Горить на весь палац!..
Пізно вночі святий тихо полишив палац, аби наступного року так само повернутися і подарувати дітям свято.
Задоволений зайчик дрімав у спорожнілому мішку.
