Новій Рік! Святковий стіл: смажені делікатеси, мариновані грибочки, олів`є, салати, оселедці, шуба… Фрукти до «Мартіні», вишукане вино, «Шампанське»! Свято в розпалі.
Напевно, кожен із нас може похвалитися своїм, неперевершеним зустрічанням Нового Року.
Але втіхи потребує не тільки тіло, але й мозок і ми вмикаємо телевізор. А там… Знаєте, останнім часом багато було сказано про Україну, її незалежність, розвиток культури, рух до європейських цінностей, самоповагу тощо…
Тримаючи в одній руці пульт від синьоокого друга, а в іншій – келих з мартіні, я вкотре переконався, що ми ще й досі залишаємося уламком країни Рад. Незважаючи на відчайдушні потуги свідомих українців, попри всі намагання небайдужих людей…
Це навіть не засилля, це – клоака «совковості» та шабаш «совдепії»! Це ще гірше, аніж у попередні роки. Я просто не побачив НІЧОГО українського на «українському» телебаченні. Таке враження, що я десь - ні, не в Москві, і не в Пітері, а десь у Рязані, в дєрєвнє, де на кволу антену найближчий передавач ретранслює «слово із сталіци».
ЖОДНОГО українського слова, ЖОДНОЇ української пісні чи передачі. Жодного мюзиклу, бодай на кшталт «Сорочинського ярмарку» чи «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» - бодай таких, змішаних, але нібито й наших. Те вбоге кварталівське «творіння» із нібито «зірками» української естради, де нічого не має відношення України, важко назвати мистецтвом. Гадаю, його спіткає доля попереднього їхнього шедевру «про козаків».
Але менше з тим. Йдемо далі: «Новий Год на Шаболовкє», «Блакитний вогник», «Пєсні і пляскі народов СНГ», «Паздравлєнія уважаємих людей із сталіци»…
Фальшива радість мацковскіх звйозд і звйоздочек в останкінських павільйонах, розкішні вставні порцелянові зубки, дикий макіяж, потрясіння тєлєсами перед самим носом у глядачів, занадто бурхлива емоційність, «дружні» лобзання одне з одним… - третьосортний товар із нафталіновим душком, що його нам без перестанку тицяють на стіл, видаючи за високе мистецтво та інтелектуальну вершину естради…
ІНТЕР – Галкін, Кіркоров, Газманов, масквічі в залє, блазні;
ICTV – Кіркоров, Галкін, Лєщєнко, блазні, масквічі в студії;
НОВИЙ КАНАЛ – масквічі, блазні, дебільні другосортні передачки, недоречна фантастика;
СТБ – самозакохана Марченко з недолугими, нікому не потрібними «талантами»,
1+1 – підстаркуватий, давно набивший оскому квартал з відверто провокаційними жартами нижче пояса;
УКРАЇНА - Галкін, Кіркоров, Газманов, блазні, масквічі;
ПЕРШИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ – це взагалі клінічний діагноз, що не піддається лікуванню;
НТН, ТОНІС, 2+2, К1, К2, СІТІ, КИЇВ – щось незрозуміле та маловажливе: обструкційний «Віталька», недоречний Камеді, давній «Розсміши коміка», нескінченні серіали з постійними бійками, чиїмись шмарклями та нудними повчаннями…
І крізь все бридке та неймовірно низькопробне «червоною ниткою» - ІРОНІЯ ДОЛІ, привітання бозна-ким всієї країни, насиліконені дівчатка та хлопчики «блакитного формату»…
Наостанок, контрольний постріл – ПРИВІТАННЯ ПРЕЗИДЕНТА. Нахабне, вбоге, цинічне, безсердечне читання мертвого тексту – звертання «баріна» до холопів з ідіотсько-хворобливо-зневажливою посмішкою на обличчі. Як то кажуть: буси для мешканців резервації…
Порадували ТВі та, особливо, 5 КАНАЛ – трансляція наживо Майдану Незалежності з Києва повернула мене із московської провінції до держави УКРАЇНА.
Я побачив УКРАЇНСЬКІ пісні, танці, естраду. Послухав УКРАЇНСЬКИХ митців, діячів, політиків, та що там – просто розумних, нормальних простих українців! Зустрів УКРАЇНСЬКИЙ Новий Рік.
Що ж, вже вкотре ми пересвідчуємося, що рупори громадської думки та чарівники людських настроїв знаходяться в руках ІСТИННИХ синів і дочок «совдепівської» системи та вправних московських лакеїв. Цього року вони перевершили самих себе в маразмі та тупості, слід віддати їм належне. Просто фантастичне рабське прогинання і повна відсутність смаку та елементарної національної самоповаги роблять їх жалюгідними на тлі підіймання з колін цілої країни.
Бог їм суддя! На щастя, в нас є тверезомислячі, адекватні люди, професіонали, що йдуть шляхом розбудови УКРАЇНСЬКОЇ держави. Сподіваюсь, що наступного Нового Року ми побачимо прямо протилежну картину.
Наразі, з Новим Роком, вас, шановні українці! 2013 рік довів, що ми – УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ! ВІТАЮ!
Торент телебачення - по принципу біт-торента, більше народу дивиться, більше на роздачі онлайн-телебачення - краща якість. Усі прикольні канали без абонплати, багато в шд якості. Альтернатива платному кабельному тв і "тарілкам". З нас і так всі збагачуються, тож шукаймо альтернативи.
РЕКОМЕНДУЮ: http://torrent-tv.ru/
Культура і наука кожної нації належать людству. Але наш святий обов’язок знати свою історію, своїх світочів науки і культури. 17 грудня 1996 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 21 листопада Всесвітнім днем телебачення на честь дати проведення першого Всесвітнього телевізійного форуму в Організації Об’єднаних Націй. Державам було запропоновано відзначати цей День, обмінюючись телепередачами, присвяченими таким проблемам, як мир, безпека, економічний і соціальний розвиток і розширення культурного обміну. Ні кожен з нас пам’ятає ім’я винахідника телебачення. Згадаємо його разом…
Грабовський Борис Павлович(1901- 1966)Кожного дня в нашому домі спалахує екран телевізора і ми спостерігаємо за подіями усіх континентів Землі. І це чудо називаємо звичайним словом телебачення. Нам здається, що воно було завжди. Проте люди старшого покоління пам’ятають часи, коли екранчики перших «КВН ів» спалахували в небагатьох квартирах, і дивитися телевізор збиралися усі сусіди. Телебачення – це пересилання на відстань зображень рухомих і нерухомих об’єктів за допомогою електричних сигналів, що поширюються каналами зв’язку.
Над ідеєю дальнобачення ( так називалося телебачення) працювало багато учених і радіо ентузіастів з усіх країн світу. Але створити повністю електронну систему передачі на відстань рухомого зображення і здійснити сім десятиліть тому практичну трансляцію за цією схемою вперше в світі пощастило лише Борису Павловичу Грабовському – сину видатного українського поета – демократа Павла Арсенійовича Грабовського.
Народився Борис Грабовський 26 травня 1901 р. у Тобольську, де в царському засланні перебував його батько. Після смерті Павла Грабовського (1902 р.) сім я переїхала до Одеси, потім до Харкова, а пізніше – вимушено в глуху тоді Середню Азію. На початку 1917 р. Грабовські оселилися в киргизькому селищі Токмак. У 20 –х роках Борис навчався у дворічній спеціальній школі в Ташкенті, куди його направили як талановитого хлопця. Згодом він поступив на підготовчий курс Середньоазіатського університету. У цьому закладі Борис Грановський одночасно працював лаборантом, займався дослідженнями з фізики. Тут він познайомився з професором Г. Поповим. В його науковій бібліотеці були праці Бориса Розина в галузі електронної телескопії, з якими ознайомився допитливий юнак. Ідея передачі зображення на відстань надзвичайно захопила Бориса. У 1924 р. він винайшов катодний комутатор, що став основою побудови передавальної телевізійної трубки, за що отримав премію. Подальша робота над винайденням електронного телебачення показала, що Б. Грабовському бракує знань. Він поїхав до Саратова, де мешкала його тітка. Вона познайомила винахідника з викладачами математики М. Піскуновим і фізики В. Поповим. Результатом їхньої спільної роботи став проект телеустановки, яку Б. Грабовський назвав «радіотелефот». А далі були експерименти, висновкиекспертної комісії, і знову – робота над вдосконаленням телеобладнання. До роботи було залучено молодого дослідника – лаборанта І. Бєлянського із Середньоазіатської станції зв’язку. Це вперше у світі в природних умовах за допомогою електронного методу транслювалося рухоме зображення. І знову доля готувала Борисові нові випробування. Йому було запропоновано продемонструвати апаратуру в Москві. Після іїї пересилки виявилось, що вся вона розтрощена. Новий удар нанесли ідеологи механічної системи телебачення, які назвали «телефот» Б. Грабовського безперспективним. Після таких ударів долі Борис Павлович тяжко захворів, а одужавши, переїхав з родиною до Бішкеку, де мешкала його мати. Працював, закінчив університет, продовжував займатися винахідництвом. Побудував малолітражний гелікоптер, трикрилий планер, сконструював прилад для орієнтації сліпих, апарат для глухонімих. Запатентовану ним ідею отримання катодного променя було успішно використано в Інституті електрозварювання. Про це писав йому особисто директор Борис Патон. І все–таки визнання Бориса Грабовського як винахідника електронного телебачення сталося. 23 грудня 1963 р. Борис Грабовський дістав листа з Державного комітету з радіоелектроніки, в якому зазначалося : « Ваш пріоритет на одержання рухомого зображення за допомогою « Апарата для електронної телескопії» незаперечний, а факт видачі патенту юридично скріплює пріоритет за авторами винаходу» . Згодом прийшло і міжнародне визнання. Помер автор одного з найбільших відкриттів XX ст. у 1966 р. Його поховали у столиці Киргизії – Бішкеку. Телебачення стало одним з найбільш масовим засобом інформації, освіти, політичного і культурного виховання людства; також з основних засобів зв’язку. Згідно угоди Женева 2006, до 2015 року українське телебачення має перейти на винятково цифрове мовлення.
Використані Інтернет – ресурси:
За словами співрозмовника, Олександр Янукович схиляє Порошенка до переговорів про продаж «5 каналу». (В 2011 *молодший* вже став власником телеканалу *Тоніс*). Водночас мета Порошенка - це повернення в політику через мажоритарку у Вінницькій області. Чутки про продаж «5 каналу» ходять з часу приходу до влади президента Віктора Януковича.
Як повідомлялось, у грудні 2011 року УкрБізнесБанк, з яким тісно пов’язані інтереси Олександра Януковича, має намір обладнати податкові інспекції в країні своїми терміналами прийому податкових платежів УкрБізнесБанком до 2010 року керував нинішній глава НБУ Сергій Арбузов.Нині банк має 67 відділень, переважна більшість яких, як і головний офіс, розташовано в Донецькій області.
Олександр Янукович володіє також іншим банком - ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку», головою правління якого, є мати голови НБУ Сергія Арбузова.Нагадаємо, нещодавно Петро Порошенко поскаржився, що його бізнес потерпає від тиску державних органів.
Українська правда