Справжні почуття це не тоді, коли тобі добре з кимось, а тоді, коли без цього"хтось" тобі поганно. 

  Мені й досі так - закриваю очі, згадую і накривають оті емоції, я вперше з кимось була така щаслива. Відкриваю, і щоразу думаю - от нащо воно все згадується, на контрасті відразу "без нього" зростає в ступені від звично хріновенько до боляче.

  Все так просто в житті, нічого складного

П.С. Я ніколи в житті не буду сміятися з себе за те, що кохала. Так може робити тільки той, хто знає свою вину в тому, що зрадив чиюсь довіру