http://www.expertiza.ru/expertiza.phtml?id=671

(антисеміти там також зазначені)

Міжнародна корпорація з імен та адрес у інтернеті ICANN ухвалила рішення про виділення Україні національного домену .УКР.

"Отримання національного домену Україною - подія світового масштабу в інтернет-спільноті", - вважає голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації України Володимир Семиноженко.

Семиноженко повідомив, що перехід на національний домен потребує відповідної підготовки технічної інфраструктури, пише Економічна правда.

Ця робота вестиметься у межах Координаційної ради Українського мережевого інформаційного центру, який створений у 2003 році і є прикладом ефективної співпраці держави, громадськості та інтернет-спільноти.

Нагадаємо, в 2010 році до країн, що отримали національні домени, вже приєдналася Росія.

http://life.pravda.com.ua/society/2011/03/2/74062/

Я нашел в Интернете любовь,
Виртуальную юную стерву,
Что попала мне в глаз, а не в бровь,
Правда, был этот случай не первый.
Я по клавишам серым долбил
Лихорадочно несколько суток
И любил ее, стерву, любил
Настоящей любовью, без шуток.
Я дарил ей игрушки, цветы,
Что похитил с соседнего сайта,
От ее неземной красоты
Я балдел до последнего байта.
А она издевалась, змея,
Посылая мне новые фото,
От которых в мозгах у меня
Закипало неясное что-то.
Проведя три недели без сна,
И ни в чем ей уже не переча,
Я ее уломал, и она,
Согласилась на первую встречу.
Долго ждал. Жизнь прокручивал вспять.
Думал встретить ее комплиментом.
А она оказалась опять -...
Бородатым очкастым студентом...

Довгенько я не заходив на сайт. Спочатку занедужав, а потім...мені просто сподобалось. Не читати, не писати, не відповідати і взагалі пожити спокійно без новин, довбаних політиків і тих, хто лише ними прикидається. Причому таке "натхнення" ігнорувати мережу зріло в мене давно. Колись (в стародавні часи мого освоювання Інтернету) я мав кілька блогів, не менш трьох профілів в різних соціальних мережах та безліч підписок на цікаві електронні видання. Ще були сайти музики, фільмів, тематичні сайти і купа вже забутого, де я був зареєстрований і теж проявляв активність. Про форуми я вже не кажу, бо відписатись десь - стало звичкою. 

Так ось що панове - задовбало врешті решт. Вся ця віртуальна маячня. 

 (зтиряно)

Відпочиваючи тілом і душею я збагнув, що життя моє отруєне купою інформації, якою я запихувався всі ці роки через мережу. Та й навіщо стільки часу гаяти на абсолютно безкорисні речі? Гроші на цьому я не заробляю, а ось нерви тріпати виходить частіше. І справа не лише в одній політиці чи там у не співпаданні смаків в тих чи інших розмовах. Трапляються і просто чудернацькі люди, що живуть у якихось рожевих мріях віртуальної любові та власного безглуздя. Згадалося: благими діяннями вислана дорога до пекла. Тьху, аж  згадувати гидко.

Тому треба зробити перезавантаження і викинути рішуче те, без чого я можу обійтися. Процес цей вибуховим я не назву, бо видалення блогів розпочав ще до цього, проте, часто, ледь стримуєшся, щоб не видалити все на чисто і остаточно. Щоб ані сліду. Бува находить. Така ось в мене дурна звичка - брати все одразу і так само від цього відмовлятися. Та думаю не варто так діяти. Дещо я залишу...можливо.

А ось у вас не виникала думка, що ви заходити на сайт/блог, наприклад сюди, як на роботу? Треба ось почитати, обов'язково відписатись Васі, Юлі, Толіку, щоб не образився і так щодня?

Насправді такі думки не в мене одного (перевірено), але затяті блогери зі мною мабуть не погодяться. І не треба. Як колись говорив - не маю нічого проти блогерства, навіть "за" усіма кінцівками. Просто по людські набридає. Та й повумничати треба .

І, між іншим, будемо якось віртуально жити далі. Дякую за увагу.

Пробіотик 2013  ©.

p.s 950 листів за час відсутності це прикол.

p.p.s Дякую всім за поздоровлення на свій день народження і вітаю всіх, чиї іменини пропустив  .

Є у мене знайомий покловник десантних військ. Один з його постійних жартів звучить: "добився сам - добий товариша!"

   Є цікава ідея - запустити сайт по історії України, де будуть розміщатися історичні статті трьома мовами (для початку) - українською, російською і англійською. Головна мета - дозволити будь-кому в світі ознайомитися з минулим України на цільовому ресурсі.

   Як Ви вважаєте - чи потрібен такий сайт?

   Шановні Друзі!

   Задля того, аби у випадку блокування модератора вашого профілю, ми змогли налагодити централізований інформаційний спротив українофобам пропоную зареєструватися на http://sprotyv.uaforums.net , цей форум створений одним з активних користувачів І.ЮА http://narod.i.ua/user/1993914/profile/ .

   Форум потребує модератора!
   Прошу з усіма питаннями та побажаннями звертатися до ДядіТолі (http://narod.i.ua/user/1993914/profile/). Бачачи, що останнім часом твориться на І.ЮА - це прекрасний плацдарм для тих кого не дай Боже забанять - аби ми мали можливість підтримувати контакти з користувачами і від їх імені вилажувати у мережу інформацію.

Прочитав статтю польською мовою, швидко переклав її українською і спішу поділитися а також обговорити. 

Вибачте за неточності в перекладі. Стаття на тему розповсюдження контенту в мережі інтернет. Досить довга. Короткий зміст: в Євросоюзі відбувається створення нових правових актів, які передбачають захист контенту правовласників, а також кару за нелегальне розповсюдження цього контенту. Подані випадки, коли особу

звинувачували у користуванні клієнтом Torrent і вилучали комп'ютери. Як з цим справи в Україні?

Щоб знайти піратів, канцелярії обшукують мережу.

І надсилають десятки тисяч викликів до сплати і повідомлень про скоєння злочину. Більшість інтернет-користувачів  платять, бо не знають авторського права і хочуть скоріше повернути свої комп'ютери. 

Шоста ранку. Дзвінок у двері

- Хто там?

- Поліція. Прошу відкрити!

Поліцейські перевіряють паспортні дані всіх  присутніх. Інформують, що ведеться процес у справі нелегального стягання

 і поширення файлів. Тебе охоплює паніка. Щось я скачував? Може діти? Чому я не відповів на мейл, який прийшов два місяці тому? Якась 

юридична канцелярія остерігала, що мене вистежили і я повинен заплатити відшкодування. Повідомили поліцію і прокуратуру.

Поліцейські повідомляють, що приїхали на обшук і за устаткуванням, щоб "забезпечити докази". Але забирають всі 

комп'ютери, які є в домі. Навіть ті, що належать дітям. Радять доброзичливо, щоб домовитися з юридичною канцелярією,

 яка склала донесення. - Краще підписати угоду і заплатити, і канцелярія вилучить пропозицію про переслідування. 

Тоді комп'ютер ми повернемо - повідомляють.

Потім був допит в прокуратурі. Питаєшся, коли віддадуть комп'ютер? Чи комп'ютер вилучать, якщо щось на нім опиниться?! 

Адже коштував купу грошей!

Взагалі важко собі нагадати, що коли зкачувалося. І чи то взагалі було нелегальне?

Принаймні програмне забезпечення я маю ліцензійне, нагадую собі з полегшенням. Але де та ліцензія від Windows? Невідомо, де я заховав коробку з нею. Як довести, що я не є піратом?!

Найгірше, коли комп'ютер служить для роботи, на ньому є докторська праця чи диплом бакалавра. Або ціла бухгалтерія фірми!

Трагедія!

Після допиту в прокуратурі ти чекаєш на результат експертизи. Тижнями. Головою бігають думки: чи вони переглядають

 мою пошту? Я писав відверті листи до дівчини. Ідіот - робив їй фото, коли вона купалася! Чи вони оглядають наше приватне відео? А якщо нічого не знайдуть, то що? Хтось мені поверне гроші за нездійснені через фірму 

доручення або віддадуть за новий комп'ютер, який потрібно було купити?

Якщо заплатиш, ми не складемо донесення.

На початку кожної з цих історій є мейл від юридичної канцелярії, яка є представником Організації Управління Авторськими Правами (ОУАП).

З цього мейлу дізнаєшся, що ти є піратом. Бо ти порушив авторські права через зкачування або розповсюдження в вмережі музичних творів, книг або комп'ютерних програм.

Канцелярії обшукують мережу, щоб знайти піратів. Коли когось вистежують, пробують вимусити адміністраторів сервісів до його

 виявлення його особових даних. Якщо невдається, зобов'язують їм переказ на мейловий рахунок інтернет-користувача "виклику до сплати" - вирахуваного відшкодування власниками авторських прав.

Тепер сотні таких листів потрапляють до тих, хто користувалися сервісом Chomikuj.pl (Дослівний переклад - "збирай, як ховрах"). У виклику ясно повідомлено: якщо ти заплатиш, ми не складемо донесення до прокурора. Якщо ти не платиш, 

до справи долучимо прокурора (повідомлений через юристів ОУАП) і і поліцію.Тоді канцелярія надсилає наступний лист, вже на домашню адресу, коротко зміст: триває прокурорська справа, заплати, і ми вилучимо справу про переслідування.

Звідки  мають особові дані? Так от складаючи донесення про злочин, виступають як уповноваженіпостраждалого і дістають за згодою прокурора доступ доактів справи. І там знаходять всіляку інформацію прогаданого пірата.

Небагато інтернет-користувачів витримує і чекає на погашення судової справи. Більшість платить, бо не знає авторського права або мають "певні гріхи" на совісті. Вважають, що так буде дешевше.

Так як деякі з інтернет-користувачів, які розповіли мені про свої перипетії з правосуддям.

Підозрюваний номер 1: За кожен файл 40 грошів

Поліцейських було двох, в цивільному. Прийшли близько 20-ої, представили наказ прокуратури з міста Пулави на обшук приміщення. Були навіть милі, викликали довіру. Сказали нам витягнути диски з комп'ютера. На моє питання, що з моїми особистими файлами, допомогли написати лист

 з проханням, щоб мені їх перезаписали. Попередили, що як експерт щось знайде, диски пропадуть, а мені погрожує кримінальна справа. 

Якщо ми хочемо її уникнути, то ми можемо підписати з фірмами угоди. За нелегальну Windowsa близько 700 злотих.

 На щастя я маю легальне програмне забезпечення. За кожен файл платиться близько 40 грошів.

Підозрюваний номер 2: Не можу дозволити собі вирок

Я є однією з осіб, упійманих через канцелярію з Варшави. Минулого тижня поліцейські вилучили жорсткі диски з мого комп'ютера. Я користувався DC (безкоштовна програма обміну файлів P2P - DirectConnect) і 

відкривав до доступу цифрові копії дисків, яких оригінали я маю в домі.

Поліцейські сказали, що я повинен поспілкуватися з юридичною канцелярією. Домовлюсь як і всі  інші і обвинувачення будуть зняті. 

У телефонній розмові з цією організацією я дізнався, що у тому числі місяці і в цей день я відкривав доступ до декількох тисяч найменувань і винен їм майже 7 тис. злотих. І не має значення, що я маю оригінали диску, що я заплатив за нього великі 

гроші, що я не отримував жодних матеріальних вигод з надання для доступу до цифрових копій. Якщо я хочу, щоб було вилучено справу, то мушу підписати угоду, платячи мінімум половину "належної" квоти.

Потім я отримав виклик до поліції як "свідок у справі про злочин зі ст. 116 авторського права". При нагоді поліцейські моргнули до мене оком, що якщо я не мав би вже цих дисків в комп'ютері,

 то вони звернулися б з пропозицією з приводу погашення справи.

Я вважаю, що я став жертвою канцелярії, яка використовує неточні записи закону, тому що існує брак визначення, що то є "нелегальне розповсюдження". Згідно з критеріями, прийнятим ОУАП, якщо я ввімкну голосно музику в автомобілі чи в домі і почують її 

інші, то також я підлягаю цьому закону про авторські права.

Я працюю в самоврядуванні, я не можу собі дозволити який-небудь засуджуючий вирок, бо я втрачу роботу. Я мушу укласти угоду. У надісланій мені пропозиції є запис, що забороняється

будь-кому повідомляти про неї і про її зміст - також цікава подробиця.

Вважаю, що канцелярії використовують у власних інтересах прокуратуру та поліцію. Вони не зацікавлені у переслідуванні осіб, що справді роблять злочини, але натомість зацікавлені на згрібанні якнайбільшої кількості грошей від непоінформованих інтернет-користувачів. А поліцейські ще й сприяють їм. Цікаве, чи і як канцелярії "віддячують" прокурорам і поліцейським?

Підозрюваний номер 3: Поліцейські намовляли, щоб зізнався

В квітні минулого року я одержав лист, що я зкачував а також поширював через програму Torrent музику групи Boys 

і що пропонують сплату за це порушення в розмірі 700 злотих. В момент, коли це могло відбутися, я був під'єднаний до інтернету через роутер. Ймовірно хтось підключився через мій комп'ютер і з мого IP 

одержав якісь файли. Існують певні програми, завдяки яким кожен може відтворити собі мою ІР адресу.

Після ігнорування виклику до сплати в січні цього року найшли мене пани поліцейські і забрали комп'ютер. І з моменту, 

коли повинно було відбутися розповсюдження музики, я змінив вже два рази комп'ютер, отже той, 

який забрали, не має нічого спільного з тим, з якого мала поширюватися музика.

Минулого тижня я одержав виклик на допит. Поліцейські намовляли мене, щоб зізнався у провині. Я відмовив. Експерт 

повинен тепер перевірити диск. Я чекаю, що буде далі.

Підозрюваний номер 5: Прокурор устаткуванням завалений

У серпні 2011 р. я одержав з канцелярії в Біалимстоку виклик до сплати. Мабуть 20.02.2011 я зробив доступним якийсь файл. Я подзвонив до них (така розмова записується). Спитав, чи я можу заплатити поетапно. Пані, яка зі мною розмовляла, відповіла, що не має проблеми, я мушу подати в мейлі свої дані, паспортні дані, номер телефону і чекати на відповідь і угоду.

По обдумуванню я вирішив однак не сплачувати. У листопаді прийшов лист з прокуратури з вимогою, щоб я добровільно віддав моє устаткування з метою викриття винуватця порушення. Очевидно я вичистив ноутбук зі всіх можливих файлів. На поліції прослуховували також дружину. Заохочували до угоди.

Після двох тижнів я подзвонив, щоб дізнатися, як виглядає справа. Ноутбук ще не був досліджений експертом, бо поліція завалена такими справами. Я почув, що як я зацікавлений, то повинен з цією канцелярією домовитися. Я не зробив цього.

Минув місяць, знову дзвоню. Поліцейський питає, чи я продумав справу і чи я визнаюсь в провині. Я відповідаю: ні.

У січні я пішов до прокуратури. І дізнався, що хто зізнається в провині, матиме умовно погашену справу і повернення устаткування. В кімнаті прокурора стояло кільканадцять комп'ютерів.

Підозрювана номер 6: Забрали устаткування незрячій

25 січня 2012 року відвідали мене поліцейські з прокурорським наказом. Три місяці раніше я одержала з канцелярії виклик

 до сплати 700 злотих, що ніби я скачувала і розповсюдила на Torren якийсь твір disco поло. Вилучили мій комп'ютер. Я є неповносправною (майже бачу, маю І інвалідну групу) особою, устаткування я одержала 

з ресурсів PFRON разом із спеціалізованим програмним забезпеченням для незрячих осіб. Від шести років я працюю удома.

У січні саме закінчилася мені угода, і вилучення комп'ютера утруднило мені пошук роботи (я мусила позичити, бо мого мені ще не віддали).

Я неслухаю такої музики і жоден з моїх домочадців також не слухає! Я не переймаюсь тим, що щось знайдуть на моєму комп'ютері. Нічого там просто не має. Але я міркую, чи я маю 

взагалі якісь права і чи канцелярія, яка мене обвинуватила, понесе кару за безпідставне звинувачення.

Канцелярії безкарні...

Канцелярія кари скоріше не понесе. Кожен має право заявити до прокуратури донесення про підозру скоєння злочину. 

Не несе за те жодних наслідків, хіба що за навмисне складання фальшивого донесення (що очевидно потрібно довести). То прокуратура вирішує, чи розпочне справу.

- Інтернет -користувач, який поніс шкоду, бо не розірвав складені угоди, не реалізував доручень або втратив роботу з приводу забирання

комп'ютера через поліцію, може виступити до суду, але проти державної казни (про відшкодування). Мусить однак довести,

що правоохоронні органи діяли беззаконно - пояснює меценат Славомир Waliduda. І додає: - Натомість всі власники

комп'ютерів, які чекають тижнями на експертизу експерта і закінчення розслідування, мають право поскаржитися 

на тривалість справи прокуратури, тобто скористатися законом сторони до тобто скористатися законом з 17 червня 2004 р. про скаргу 

на порушення права сторони до розгляду справи в судовому розгляді без необґрунтованої затримки.

Якщо суд постановить, що справа супроводжувалася тривало, визнає законне відшкодування, максимально 20 тис. злотих.

...у Білостоці надіслали 13 тис. повідомлень

Канцелярії надсилають десятки тисяч викликів до сплати і повідомлень про скоєння злочину.

Ми "склали близько 13 тис. повідомлень до прокуратури в Білостоці" - хвалився у вересні минулого року в " Метро" (інтернет-видання) Дарій Шидловскі з юридичної канцелярії Pro Bono.

- З ідеї охорони інтелектуальної власності зроблено дуже прибутковий бізнес - говорить пані Марія, підозрювана з Варшави. - Є постачальник послуг - юридичні канцелярії. Є послуга - електронний захист. Є клієнти - творці і організації управління авторськими правами, і є ті, хто повинен платити - користувачі.

Однак до повні щастя чогось бракує електронним захисникам. Брак безпосереднього доступу до особових даних користувачів. Це обмежує їм можливість швидкого і масового надсилання цивільних позовів. Мусять використовувати прокуратуру і поліцію, щоб отримати як уповноважені постраждалого доступ до цієї інформації. Потім вже можуть заробляти.

Якби доступ до даних вони отримали, отримали б до поділу величезний ринок і величезні гроші. 

В кінці минулого року "Gazeta Wyborcza" виявила, що в Мінкультури і Національного Спадку ведуться роботи над створенням документу "Угода про співробітництво і взаємну допомогу у справі охорони прав інтелектуальної власності в 

цифровому середовищі".

Хто конкретно з цим задумом до міністерства прийшов, ніхто до кінця не певний. Працюють над цим документом тактично.

Його зміст знали автори ідеї: організації управління авторськими правами, які співпрацюють з Групою Інтернет, які діють при Міністрові Культури і Національного Спадку.

У роботах брали участь також представники декількох інших міністерств, поліції, прикордонної охорони і торговельних палат.

6 жовтня була представлена остаточна версія угоди. 

Я пробувала дізнатися, навіщо створено таку угоду. Мінкультури на мої докладні питання не відповіло. Я одержала всього лише загальну відповідь, що міністркультури

 не мав з ним нічого спільного.

Натомість суб'єкти угоди, що не підписали, її, повідомили : "суб'єкти угоди взаємно обмінюватимуться інформацією про факти порушень прав", які виявляють.

Що ж криється за цією думкою? Обмін особовими даними користувачів?

Войцех Рафаїл Вивєрувскі (Wojciech Rafa Wiewirowski), генеральний інспектор охорони особових даних, вважає: - Якщо закладено, що до домовленості 

долучаться телекомунікаційні оператори, постачальники інтернет-послуг і організації управління авторськими правами,

 то яку інформацію вони можуть передавати?

- А може суб'єкти угоди мали намір обмінюватися лише статистикою? - міркую я.

- З такого приводу не підписується такого широкого змісту угода - відповідає Вивєрувскі. 

- Бо за момент мала бути підписана угода ACTA іпроблема б розв'язався? - допитуюсь.

- Стаття 27 параграфів 3 і 4 трактату ACTA повинна була спричинити - на думку деяких - що угода отримала б юридичний статус.

- Чи угода часом не полягала в інтересі приватних фірм, хоч патронувало їй Мінкультури?

- Важко в цей момент оцінити, в чиїх інтересах укладають угоду - говорить Катерина Шимелевич (Katarzyna Szymielewicz) з Panoptykonu, фонду, який займається охороною прав людини в контексті нових технологій. 

- Чи в інтересах виробників, творців і видавців, об'єднаних в організаціях управління авторськими правами,

 бо вони втрачають гроші? Чи на таку думку натрапили захисники інтелектуальної власності ,щоб більше і швидше заробити? Певно однак, щоміністерство стало жертвою одностороннього лобіювання.