Вже вкотре задаюсь питанням: чому є настільки популярні портали як Facebook, Google, YouTube, Wikipedia, Yandex, Mail.ru, Yahoo, Vkontakte, Odnoklassniki? І чому локалізація серверів і офісів цих сервісів знаходиться переважно в Сполучених Штатах? Чому ми так охоче користуємося цими сайтами, створюючи їм шалену популярність. Я шукав причини в стрімкому піднесенні США після другої світової війни, в створенні ними мереж спочатку військового призначення, потім університетського і цивільного. Натомість не забуваю про європейський CERN (Conseil Europen de la Recherche Nuclaire) і про створення саме в цьому дослідницькому центрі внутрішньої мережі для обміну великими обсягами даних. Чому ж тоді домен *.com належить Сполученим Штатам? Чи причина в дренажі інтелектуальної сили? Чи особливій політиці патентування? Наукові відповіді на ці питання поки-що надати не маю можливості, але йду до цього шляхом написання подібних до цього есе. 

Прочитав статтю польською мовою, швидко переклав її українською і спішу поділитися а також обговорити. 

Вибачте за неточності в перекладі. Стаття на тему розповсюдження контенту в мережі інтернет. Досить довга. Короткий зміст: в Євросоюзі відбувається створення нових правових актів, які передбачають захист контенту правовласників, а також кару за нелегальне розповсюдження цього контенту. Подані випадки, коли особу

звинувачували у користуванні клієнтом Torrent і вилучали комп'ютери. Як з цим справи в Україні?

Щоб знайти піратів, канцелярії обшукують мережу.

І надсилають десятки тисяч викликів до сплати і повідомлень про скоєння злочину. Більшість інтернет-користувачів  платять, бо не знають авторського права і хочуть скоріше повернути свої комп'ютери. 

Шоста ранку. Дзвінок у двері

- Хто там?

- Поліція. Прошу відкрити!

Поліцейські перевіряють паспортні дані всіх  присутніх. Інформують, що ведеться процес у справі нелегального стягання

 і поширення файлів. Тебе охоплює паніка. Щось я скачував? Може діти? Чому я не відповів на мейл, який прийшов два місяці тому? Якась 

юридична канцелярія остерігала, що мене вистежили і я повинен заплатити відшкодування. Повідомили поліцію і прокуратуру.

Поліцейські повідомляють, що приїхали на обшук і за устаткуванням, щоб "забезпечити докази". Але забирають всі 

комп'ютери, які є в домі. Навіть ті, що належать дітям. Радять доброзичливо, щоб домовитися з юридичною канцелярією,

 яка склала донесення. - Краще підписати угоду і заплатити, і канцелярія вилучить пропозицію про переслідування. 

Тоді комп'ютер ми повернемо - повідомляють.

Потім був допит в прокуратурі. Питаєшся, коли віддадуть комп'ютер? Чи комп'ютер вилучать, якщо щось на нім опиниться?! 

Адже коштував купу грошей!

Взагалі важко собі нагадати, що коли зкачувалося. І чи то взагалі було нелегальне?

Принаймні програмне забезпечення я маю ліцензійне, нагадую собі з полегшенням. Але де та ліцензія від Windows? Невідомо, де я заховав коробку з нею. Як довести, що я не є піратом?!

Найгірше, коли комп'ютер служить для роботи, на ньому є докторська праця чи диплом бакалавра. Або ціла бухгалтерія фірми!

Трагедія!

Після допиту в прокуратурі ти чекаєш на результат експертизи. Тижнями. Головою бігають думки: чи вони переглядають

 мою пошту? Я писав відверті листи до дівчини. Ідіот - робив їй фото, коли вона купалася! Чи вони оглядають наше приватне відео? А якщо нічого не знайдуть, то що? Хтось мені поверне гроші за нездійснені через фірму 

доручення або віддадуть за новий комп'ютер, який потрібно було купити?

Якщо заплатиш, ми не складемо донесення.

На початку кожної з цих історій є мейл від юридичної канцелярії, яка є представником Організації Управління Авторськими Правами (ОУАП).

З цього мейлу дізнаєшся, що ти є піратом. Бо ти порушив авторські права через зкачування або розповсюдження в вмережі музичних творів, книг або комп'ютерних програм.

Канцелярії обшукують мережу, щоб знайти піратів. Коли когось вистежують, пробують вимусити адміністраторів сервісів до його

 виявлення його особових даних. Якщо невдається, зобов'язують їм переказ на мейловий рахунок інтернет-користувача "виклику до сплати" - вирахуваного відшкодування власниками авторських прав.

Тепер сотні таких листів потрапляють до тих, хто користувалися сервісом Chomikuj.pl (Дослівний переклад - "збирай, як ховрах"). У виклику ясно повідомлено: якщо ти заплатиш, ми не складемо донесення до прокурора. Якщо ти не платиш, 

до справи долучимо прокурора (повідомлений через юристів ОУАП) і і поліцію.Тоді канцелярія надсилає наступний лист, вже на домашню адресу, коротко зміст: триває прокурорська справа, заплати, і ми вилучимо справу про переслідування.

Звідки  мають особові дані? Так от складаючи донесення про злочин, виступають як уповноваженіпостраждалого і дістають за згодою прокурора доступ доактів справи. І там знаходять всіляку інформацію прогаданого пірата.

Небагато інтернет-користувачів витримує і чекає на погашення судової справи. Більшість платить, бо не знає авторського права або мають "певні гріхи" на совісті. Вважають, що так буде дешевше.

Так як деякі з інтернет-користувачів, які розповіли мені про свої перипетії з правосуддям.

Підозрюваний номер 1: За кожен файл 40 грошів

Поліцейських було двох, в цивільному. Прийшли близько 20-ої, представили наказ прокуратури з міста Пулави на обшук приміщення. Були навіть милі, викликали довіру. Сказали нам витягнути диски з комп'ютера. На моє питання, що з моїми особистими файлами, допомогли написати лист

 з проханням, щоб мені їх перезаписали. Попередили, що як експерт щось знайде, диски пропадуть, а мені погрожує кримінальна справа. 

Якщо ми хочемо її уникнути, то ми можемо підписати з фірмами угоди. За нелегальну Windowsa близько 700 злотих.

 На щастя я маю легальне програмне забезпечення. За кожен файл платиться близько 40 грошів.

Підозрюваний номер 2: Не можу дозволити собі вирок

Я є однією з осіб, упійманих через канцелярію з Варшави. Минулого тижня поліцейські вилучили жорсткі диски з мого комп'ютера. Я користувався DC (безкоштовна програма обміну файлів P2P - DirectConnect) і 

відкривав до доступу цифрові копії дисків, яких оригінали я маю в домі.

Поліцейські сказали, що я повинен поспілкуватися з юридичною канцелярією. Домовлюсь як і всі  інші і обвинувачення будуть зняті. 

У телефонній розмові з цією організацією я дізнався, що у тому числі місяці і в цей день я відкривав доступ до декількох тисяч найменувань і винен їм майже 7 тис. злотих. І не має значення, що я маю оригінали диску, що я заплатив за нього великі 

гроші, що я не отримував жодних матеріальних вигод з надання для доступу до цифрових копій. Якщо я хочу, щоб було вилучено справу, то мушу підписати угоду, платячи мінімум половину "належної" квоти.

Потім я отримав виклик до поліції як "свідок у справі про злочин зі ст. 116 авторського права". При нагоді поліцейські моргнули до мене оком, що якщо я не мав би вже цих дисків в комп'ютері,

 то вони звернулися б з пропозицією з приводу погашення справи.

Я вважаю, що я став жертвою канцелярії, яка використовує неточні записи закону, тому що існує брак визначення, що то є "нелегальне розповсюдження". Згідно з критеріями, прийнятим ОУАП, якщо я ввімкну голосно музику в автомобілі чи в домі і почують її 

інші, то також я підлягаю цьому закону про авторські права.

Я працюю в самоврядуванні, я не можу собі дозволити який-небудь засуджуючий вирок, бо я втрачу роботу. Я мушу укласти угоду. У надісланій мені пропозиції є запис, що забороняється

будь-кому повідомляти про неї і про її зміст - також цікава подробиця.

Вважаю, що канцелярії використовують у власних інтересах прокуратуру та поліцію. Вони не зацікавлені у переслідуванні осіб, що справді роблять злочини, але натомість зацікавлені на згрібанні якнайбільшої кількості грошей від непоінформованих інтернет-користувачів. А поліцейські ще й сприяють їм. Цікаве, чи і як канцелярії "віддячують" прокурорам і поліцейським?

Підозрюваний номер 3: Поліцейські намовляли, щоб зізнався

В квітні минулого року я одержав лист, що я зкачував а також поширював через програму Torrent музику групи Boys 

і що пропонують сплату за це порушення в розмірі 700 злотих. В момент, коли це могло відбутися, я був під'єднаний до інтернету через роутер. Ймовірно хтось підключився через мій комп'ютер і з мого IP 

одержав якісь файли. Існують певні програми, завдяки яким кожен може відтворити собі мою ІР адресу.

Після ігнорування виклику до сплати в січні цього року найшли мене пани поліцейські і забрали комп'ютер. І з моменту, 

коли повинно було відбутися розповсюдження музики, я змінив вже два рази комп'ютер, отже той, 

який забрали, не має нічого спільного з тим, з якого мала поширюватися музика.

Минулого тижня я одержав виклик на допит. Поліцейські намовляли мене, щоб зізнався у провині. Я відмовив. Експерт 

повинен тепер перевірити диск. Я чекаю, що буде далі.

Підозрюваний номер 5: Прокурор устаткуванням завалений

У серпні 2011 р. я одержав з канцелярії в Біалимстоку виклик до сплати. Мабуть 20.02.2011 я зробив доступним якийсь файл. Я подзвонив до них (така розмова записується). Спитав, чи я можу заплатити поетапно. Пані, яка зі мною розмовляла, відповіла, що не має проблеми, я мушу подати в мейлі свої дані, паспортні дані, номер телефону і чекати на відповідь і угоду.

По обдумуванню я вирішив однак не сплачувати. У листопаді прийшов лист з прокуратури з вимогою, щоб я добровільно віддав моє устаткування з метою викриття винуватця порушення. Очевидно я вичистив ноутбук зі всіх можливих файлів. На поліції прослуховували також дружину. Заохочували до угоди.

Після двох тижнів я подзвонив, щоб дізнатися, як виглядає справа. Ноутбук ще не був досліджений експертом, бо поліція завалена такими справами. Я почув, що як я зацікавлений, то повинен з цією канцелярією домовитися. Я не зробив цього.

Минув місяць, знову дзвоню. Поліцейський питає, чи я продумав справу і чи я визнаюсь в провині. Я відповідаю: ні.

У січні я пішов до прокуратури. І дізнався, що хто зізнається в провині, матиме умовно погашену справу і повернення устаткування. В кімнаті прокурора стояло кільканадцять комп'ютерів.

Підозрювана номер 6: Забрали устаткування незрячій

25 січня 2012 року відвідали мене поліцейські з прокурорським наказом. Три місяці раніше я одержала з канцелярії виклик

 до сплати 700 злотих, що ніби я скачувала і розповсюдила на Torren якийсь твір disco поло. Вилучили мій комп'ютер. Я є неповносправною (майже бачу, маю І інвалідну групу) особою, устаткування я одержала 

з ресурсів PFRON разом із спеціалізованим програмним забезпеченням для незрячих осіб. Від шести років я працюю удома.

У січні саме закінчилася мені угода, і вилучення комп'ютера утруднило мені пошук роботи (я мусила позичити, бо мого мені ще не віддали).

Я неслухаю такої музики і жоден з моїх домочадців також не слухає! Я не переймаюсь тим, що щось знайдуть на моєму комп'ютері. Нічого там просто не має. Але я міркую, чи я маю 

взагалі якісь права і чи канцелярія, яка мене обвинуватила, понесе кару за безпідставне звинувачення.

Канцелярії безкарні...

Канцелярія кари скоріше не понесе. Кожен має право заявити до прокуратури донесення про підозру скоєння злочину. 

Не несе за те жодних наслідків, хіба що за навмисне складання фальшивого донесення (що очевидно потрібно довести). То прокуратура вирішує, чи розпочне справу.

- Інтернет -користувач, який поніс шкоду, бо не розірвав складені угоди, не реалізував доручень або втратив роботу з приводу забирання

комп'ютера через поліцію, може виступити до суду, але проти державної казни (про відшкодування). Мусить однак довести,

що правоохоронні органи діяли беззаконно - пояснює меценат Славомир Waliduda. І додає: - Натомість всі власники

комп'ютерів, які чекають тижнями на експертизу експерта і закінчення розслідування, мають право поскаржитися 

на тривалість справи прокуратури, тобто скористатися законом сторони до тобто скористатися законом з 17 червня 2004 р. про скаргу 

на порушення права сторони до розгляду справи в судовому розгляді без необґрунтованої затримки.

Якщо суд постановить, що справа супроводжувалася тривало, визнає законне відшкодування, максимально 20 тис. злотих.

...у Білостоці надіслали 13 тис. повідомлень

Канцелярії надсилають десятки тисяч викликів до сплати і повідомлень про скоєння злочину.

Ми "склали близько 13 тис. повідомлень до прокуратури в Білостоці" - хвалився у вересні минулого року в " Метро" (інтернет-видання) Дарій Шидловскі з юридичної канцелярії Pro Bono.

- З ідеї охорони інтелектуальної власності зроблено дуже прибутковий бізнес - говорить пані Марія, підозрювана з Варшави. - Є постачальник послуг - юридичні канцелярії. Є послуга - електронний захист. Є клієнти - творці і організації управління авторськими правами, і є ті, хто повинен платити - користувачі.

Однак до повні щастя чогось бракує електронним захисникам. Брак безпосереднього доступу до особових даних користувачів. Це обмежує їм можливість швидкого і масового надсилання цивільних позовів. Мусять використовувати прокуратуру і поліцію, щоб отримати як уповноважені постраждалого доступ до цієї інформації. Потім вже можуть заробляти.

Якби доступ до даних вони отримали, отримали б до поділу величезний ринок і величезні гроші. 

В кінці минулого року "Gazeta Wyborcza" виявила, що в Мінкультури і Національного Спадку ведуться роботи над створенням документу "Угода про співробітництво і взаємну допомогу у справі охорони прав інтелектуальної власності в 

цифровому середовищі".

Хто конкретно з цим задумом до міністерства прийшов, ніхто до кінця не певний. Працюють над цим документом тактично.

Його зміст знали автори ідеї: організації управління авторськими правами, які співпрацюють з Групою Інтернет, які діють при Міністрові Культури і Національного Спадку.

У роботах брали участь також представники декількох інших міністерств, поліції, прикордонної охорони і торговельних палат.

6 жовтня була представлена остаточна версія угоди. 

Я пробувала дізнатися, навіщо створено таку угоду. Мінкультури на мої докладні питання не відповіло. Я одержала всього лише загальну відповідь, що міністркультури

 не мав з ним нічого спільного.

Натомість суб'єкти угоди, що не підписали, її, повідомили : "суб'єкти угоди взаємно обмінюватимуться інформацією про факти порушень прав", які виявляють.

Що ж криється за цією думкою? Обмін особовими даними користувачів?

Войцех Рафаїл Вивєрувскі (Wojciech Rafa Wiewirowski), генеральний інспектор охорони особових даних, вважає: - Якщо закладено, що до домовленості 

долучаться телекомунікаційні оператори, постачальники інтернет-послуг і організації управління авторськими правами,

 то яку інформацію вони можуть передавати?

- А може суб'єкти угоди мали намір обмінюватися лише статистикою? - міркую я.

- З такого приводу не підписується такого широкого змісту угода - відповідає Вивєрувскі. 

- Бо за момент мала бути підписана угода ACTA іпроблема б розв'язався? - допитуюсь.

- Стаття 27 параграфів 3 і 4 трактату ACTA повинна була спричинити - на думку деяких - що угода отримала б юридичний статус.

- Чи угода часом не полягала в інтересі приватних фірм, хоч патронувало їй Мінкультури?

- Важко в цей момент оцінити, в чиїх інтересах укладають угоду - говорить Катерина Шимелевич (Katarzyna Szymielewicz) з Panoptykonu, фонду, який займається охороною прав людини в контексті нових технологій. 

- Чи в інтересах виробників, творців і видавців, об'єднаних в організаціях управління авторськими правами,

 бо вони втрачають гроші? Чи на таку думку натрапили захисники інтелектуальної власності ,щоб більше і швидше заробити? Певно однак, щоміністерство стало жертвою одностороннього лобіювання.

Ніч. Комп'ютер. Інтернет.
Три години - а сну все немає.
Стукіт по клавішах і введення.
З вікна у вікно прохід.
Слово. Фраза. І рада.
Було питання - і є відповідь.
ICQ, e-mail, сайт,
Пам'ять у сотні гігабайт.
Діалог. Лист. Розсилка.
Форум. Чат. Запит. І посилання.
Слово. Пошук. Зберегти.
Надрукувати. Видалити.
Введення. Запит. Відповідь системи.
Ящик. Список. Файл «Без теми».
На годиннику чотири? п'ять?!
В асьці новенький знову.
«-Доброї ночі! Що не спиш?
-Доброї ночі ... говориш?
-На годиннику вже чотири ...
-Засиділася в цьому світі ...
-Як вона?
- Прости дружок: Спати хочу ... за мною боржок ...
-Завтра тут тебе застану?
-Я не знаю. Брехати не стану ...
-Гаразд. Спи. На добраніч!
-Ти пиши, якщо захочеш ...
-Значить, зустрінемося в мережі?
-Так. Пора йти ...
-До побачення! »- Смайлик -« Все ».
Не в мережі. Сигнал йде.
Відключитися? - Так, зараз.
На панелі п'ята година.
Пуск. Роботу завершеною.
Завершити роботу? - Так.
Почекайте. Відключення.
І замовкають дроти.
Думка. Втома. Темрява.
Сон під ранок. Порожнеча.
Тиша. Всі думки геть.
За вікном минає ніч.
Через кілька годин.
З вікон зніметься засув.
Завантажити. Відкрити. Згорнути.
Підключити і розгорнути.
Windows, Ася, Інтернет.
Знову ніч, і сну знову немає

Коли я вперше опинився користувачем файлообмінника EX.UA десь років зо 3 тому, то це було досить страшне видовище як звалище всякого інтернетівського мотлоху переважно російськомовного. І я був тоді серед перших, хто завантажив українські файли, якими були 5 серій документального фільму "Ціна перемоги" і ще теж 5 серій докфільму "Війна. Український рахунок". Всі ці роки мої файли користувались попитом, а що для мене особливо головне: інші користувачі EX.UA почали доповнювати їх і з часом цей файлообмінник став чи не найбільшим в Україні зберігачем і популяризатором українського кінофонду за всі часи.
На протязі останніх років я був приємно подивований тим, як інтернетресурс EX.UA наполегливо українізувався в усьому явно абсолютно добровільно, а не за директивами влади чи ще когось. Що це була взаємна позиція як адміністрації EX.UA, так і його користувачів свідчила зростаюча популярність файлообмінника. Мені особисто було приємно спостерігати не шторм, а справжню бурю в Інтернеті по Україні від обурення фактом брутального знищення EX.UA владою через структури МВС. Ось тільки  я не розумію, чому це обурення обзивають "хакерським". Наскільки мені відомо хакерські проникнення і шкода робиться таємно з якоїсь власної користі, а тут ми спостерігаємо просто чесне відкрите обурення інтернетної спільноти - це не хакерство.
Так само мені не зрозуміло, чому EX.UA обзивають "піратським", якщо головним джерелом заробітку його власників є реклама. Ресурс надає послуги зберігання  різноманітних файлів та їх використання  абсолютно безкоштовно для всіх користувачів Інтернету. Адміни ресурсу ніде нічого не крадуть і не перепродують, але навпаки останнім часом досить прискіпливо вилучали всі сумнівні файли, а також активно реагували на звернення авторів щодо збереження їх інтелектуальної власності. Файлообмінник EX.UA працював за принципом великого складу надаючи приватні "камери сховку", а їх зміст наповнювали ми - спільнота Інтернету. В чому ж тоді "піратство" EX.UA?
Бо якщо брати по-суті, то сам по собі Інтернет є суцільне піратство інтелектуальної власності, оскільки це і було основою його створення! Обмін інтелектуальною інформацією швидко і якісно було закладено відпочатку в зміст діяльності Інтернету - чи я помиляюсь? Якщо ні, то боротьба з піратством щодо інтелектуальної власності реально можлива тільки з ліквідацією Інтернета взагалі! Повністю як такого! Тому коли хтось когось закриває в Інтернеті поокремо, то це явно щось нечесне. І в мене є дві тези щодо брутального закриття EX.UA структурами МВСУ: перше, як демонстрація боротьби з інтелектуальним піратством в Україні комусь там в міжнародному обширі, або, по-друге,  як примус власників інтернет-ресурсу EX.UA до співпраці з певними колами чи й взагалі його переподіл, тобто класичне рейдерство, що і є одною з назв дійсного піратства. Можливе і поєднання цих двох причин.
З того всього викликає вкотре великий жаль, що силові структури України вкотре не захищають інтереси власного народу, а навпаки вкотре начхали на його інтереси заради власних, що викликає огиду від отаких "захистничків". Ця огида примножується від усвідомлення того факту, що в усіх наших державних установах 9/10 комп'ютерів працює на неліцензійному програмному забезпеченні, а оте нікчемне 1/10 з ліцензійного є або подароване, або з конфіскованого, але закупленого безпосередньо у виробника - нема! Покажіть рахунки! Їх не існує. А "неліцензійне" - це і є піратське, крадене! Отже державній владі включно з МВСУ та СБУ красти можна, бо вони - влада. Злодії вчать нас бути чесними - гротеск! І як вже це дістало. Якщо не маєте совісті, то вже розум майте, щоб усвідомити принаймні свою комедійну дурість у цьому випадку з EX.UA.
На мою думку, там де хочуть справді навести порядок, то репресію застосовують як винятковий засіб, коли до зауважень та порад абсолютно не дослухаються. Тоді як ось така "демонстрація сили" є просто творенням бардаку, щоб обкручувати свої власні діла, але не наведення порядку. Задумайте хоч трошки до чого це веде, бо ж не один індик думав який він пан, але на пательню попав.
В завершення свого слова в захист EX.UA я хочу щиро подякувати їм за все зроблене для України і користувачів нашого інтернету! Закликаю й інших це зробити, що одночасно стане рейтинговим голосуванням щодо підтримки за адресою [email protected]
А ще маю велике захоплення і віру, що усі шанувальники EX.UA на цьому прикладі зрозуміють як нам треба розбудовувати Українську Державу та оберігати її - кожен поокремо зробив свій внесок щодо українізації EX.UA і він став прекрасним! І буде!

Богдан Гордасевич

Наскільки я зрозумів обурення громадськості таки дало свої результати і EX.UA вже відновлює свою діяльність, проте вважаю за корисне оприлюднити свої думки стосовно події і закликаю не розслаблятись.



[ Читати далі ]

Тестова версія Friendin стартувала 28 жовтня цього року. За цей час вже зареєструвалося понад 12 тис. осіб з різних країн світу, зараз триває постійне зростання реєстрації нових користувачів.

Це стало несподіванкою для розробників, оскільки у ЗМІ запуск сервісу широко не висвітлювався.

Слід зазначити, що під час тестової роботи сайту, було проведено налаштування роботи серверів HP разом з представниками виробника обладнання, створено сучасну хмарну систему серверів, яка дозволить підтримати роботу сервісу з великою кількістю користувачів.

Як заявляють представники компанії-розробника, Friendin відрізняється широким функціоналом.

Зокрема,для користувачів передбачені нічний режим, спеціальне тач-меню, зручне для пристроїв з тач-скрін, плейлисти, адаптація сторінки під монітор користувача, режим сторінки блогу, відеочат, файлбокс, медіаплеєр,
активний інтерфейс, "наліпки", зручна система завантаження контенту, нова система перегляду фото, система закладок, система рейтингу контенту, режим "невидимки" користувача, максимальні налаштування приватності інформації користувача.

Наступний етап у планах розробників - це інтеграція з новими і вже популярними інтернет-іграми і додатками.

Крім того, планують створити ліцензійну базу "Аудіо" і "Відео" з можливістю їх скачування або перегляду онлайн.

Також слід зазначити, що дизайн Friendin був спеціально "захований" в тестовий період. 

Патриарх Московский и всея Руси Кирилл выразил мнение, что "духовное возрождение парадоксальным образом совершается в условиях нарастающей моральной деградации некоторых слоев общества".Предстоятель Русской православной церкви заявил об этом 23 декабря в своем докладе на Епархиальном собрании Москвы в храме Христа Спасителя, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на РБК. "Одним из ярких проявлений этой тенденции стали массовый уход молодежи в компьютерные миры, отказ от живого общения с близкими и друзьями, существование под виртуальной маской", - отметил святейший владыка. ЧИТАЙТЕ НА Цензор.НЕТ: Патриарх Кирилл рассказал молодоженам о плотских соблазнах

По словам главы РПЦ, "наивное доверие нынешнего человека к информации, выложенной в социальных сетях, вкупе с нравственной дезориентированностью и утратой базисных ценностей  делают наших современников особенно уязвимыми для манипулирования их сознанием" ( хто б говорив !!! ).

СМОТРИТЕ: Швейцарская туристка о мерах безопасности во время визита патриарха Кирилла: Мне кажется он кого-то боится. ВИДЕО.

"Смена политического вектора не может в корне изменить и осчастливить общество, если нет установки на преображение человеческой личности", - подчеркнул патриарх Кирилл. Он добавил,  что  усилия  РПЦ  " в значительной степени направлены на то, чтобы консолидировать наших современников, объединить разные народы, поколения, социальные группы вокруг общих дел ради ближних, страны, Церкви". Ранее Цензор.НЕТ сообщал, что Патриарх всея Руси Кирилл отслужил литургию у памятника Ленину (ФОТОрепортаж).

 Іноземна преса жваво відреагувала на інформацію про те, що виступ секретаря Ради національної безпеки і оборони України Раїси Богатирьової на конвокації в Києво-Могилянській академії виявилася плагіатом промови голови корпорації Apple Стіва Джобса перед випускниками Стенфорда в 2005 році.

Як повідомляє "Фокус", десятки сайтів в усьому світу поширили інформацію про це, і авторитетні ділові й IT-видання США, Британії, Австралії, Іспанії, Франції, Туреччини та інших країн не забули зіронізувати як щодоо самої Богатирьової й інших українських чиновників, так і щодо ситуації з авторськими правами в пострадянських країнах в цілому.

Зокрема, блогер міжнародної ділової газети Financial Times Олександра Стевенсон не церемониться в своїх оцінках щодо плагіату промови українського політика. «Секретар українського Радбезу буквально сприйняла пораду Стіва Джобса наслідувати лідерів. (...) Ну, чудово - скажете ви - адже ці думки дуже добрі, і що з того, коли Богатирьова їх запозичила. Навіть якщо вона повторила досвід перебування при смерті. Може, річ у тому, що коли кількість історій про порушення інтелектуальних прав досягає свого піку (хто не читав про липові магазини Apple в Китаї?), то Богатирьова, щоб одержати з цього вигоду, перетворила і себе на таку медіа-мішень».

«У країні, де прем`єр Микола Азаров «ледве здатний зв`язати разом два слова» (рідна мова для Азарова - російська, але урядові промови він виголошує українською), щоб бути довершеною, Богатирьовій достатньо бути харизматичним оратором», - упевнена блогер. «Готова сперечатися, що відповідь в Україні була б: А хіба це не те, що роблять усі інші?» - із сумом пише Стевенсон.

Американський бізнес-портал Business Insider теж не згаяв нагодити покепкувати на тему плагіату з боку української чиновниці. «Промова Стіва Джобса на випускному в Стенфорді - достатньо знаменита і дуже надихає. Настільки, що, мабуть, український політик не змогла утриматися, щоб не «позичити» кілька абзаців. Це доводить, що в сучасному світі YouTube дозволяє нам не тільки шукати промови, щоб використовувати їх для «натхнення», а й зрозуміти слухачам, звідки береться це натхнення. Навіть якщо виголошувати цю промову в Україні».

Не відмовило собі в задоволенні пройтися по краденій промові Богатиревой і австралійське Інтернет-видання для гіків Gizmodo. «Схоже, що Китай - не єдина країна, де схиблені на крадіжці ідей Стіва Джобса! Хоч це і менш прибуткова справа, ніж підроблювати iPhone, але секретар Ради національної безпеки і оборони України Раїса Богатирьова вкрала Стенфордську промову Стіва Джобса! (...) Богатирьова використала всі можливості на повну, щоб передати весь набір погано перекладених банальностей», - дотепничає Gizmodo. При цьому гіківський портал дає секретареві українського Радбезу ділову пораду на майбутнє: «І це те, що вона вкрала? Лубковий матеріал про характер і долю? Якщо вже збираєшся вкрасти промову, то бери щось гучне, наприклад, вислови Малкольма Ікса або Джона Кеннеді. Давай, Богатирьова!»

«Натомість українська Рада Безпеки наполягає, що вони не мають нічого спільного з плагіатом, а Богатирьова, ймовірно, просто «надихнулася» Джобсом. Чуєте, студенти, які надмірно працюють? Просто зайдіть на Вікіпедію і трохи надихніться для контрольної з історії, яку вам не дуже кортить писати. Якщо вас виключать, то принаймні вас чекає робота в Раді безпеки України», - дає корисну пораду австралійське видання.

Спеціалізоване інтернет-видання про сучасні технології iSmashPhone.com побачило інцидент з українським політиком в історичному контексті: «Старі читачі пам`ятають часи Холодної війни, коли Росія безкарно крала секрети США... Раїса Богатирьова, секретар Ради національної безпеки і оборони України, недавно зробила промову на випускній церемонії в Києво-Могилянській академії. Єдина проблема: її промова була слово в слово скопійована з тієї, яку Стів Джобс зробив у Стенфордському університеті в 2005 році».

Американський комп`ютерний щомісячник PC World теж не залишив без уваги прокол з боку Богатирьової. «Колишні радянські республіки сумно відомі своїм зневажливим ставленням до авторських прав. І в Україні це підтвердилося нещодавнім інцидентом на найвищому урядовому рівні», - пише видання.

А міжнародне інтернет-видання The Next Web навіть зв`язалося з професійним перекладачем, який вимушений був констатувати, що промова Богатирьової не тільки містить в собі елементи плагіату, а й ще доволі посередньо виконана.

«Стів Джобс - знаменитий оратор, з розмовним, але магнетичним стилем, який настільки вражає, що про те, як його наслідувати, пишуть книги. Нещодавно український Секретар Ради національної безпеки і оборони Раїса Богатирьова вирішила, що їй настільки подобається промова Стіва Джобса, вимовлена ним у 2005 році в Стенфорді, що просто скопіювала її.  Ми поговорили з перекладачем, Олександром Манкута, який підтвердив, що промова і справді має підозрілу схожість з промовою генерального директора Apple. Схожість достатня, щоб стало цілком ясно, що це копія», - цитує Манкута видання.

Нагадаємо, 1 серпня секретаря Ради національної безпеки і оборони України Раїсу Богатирьову викрили в плагіаті: журналісти інтернет-видання Українська правда виявили, що її промова на конвокації в Києво-Могилянській академії місцями практично дослівно повторювала відому промову голови корпорації Apple Стіва Джобса перед випускниками Стенфорда в 2005 році.

 

Від блогера.   Чому попри всю абсурдність акушер-гінеколог очолює РНБО з 2007року ? Ставлення Президентів до національної безпеки української держави вражає своєю безвідповідальністю.

 Український  Віртуальний Опір оголошує відкритий конкурс на кращий
логотип для УВО.  Кожний бажаючий може прийняти участь в конкурсі  та
запропонувати свої роботи, одна з яких буде  символом УВО в майбутньому.


  Роботи повинні відповідати наступним критеріям:унікальність,
сучасність, виразність, лаконічність, асоціативність, універсальність,
доступність, оригінальність, "українськість", "інтернетність",
 радикальність,  войовничість,
Строк проведення  конкурсу , - до 15 серпня 2011 року.

Свої роботи  надсилайте  на електронну адресу: [email protected]    або безпосередньо на форумі УВО за посиланням: http://forum.uvo.cv.ua/index.php/topic,514.0.html

 На противагу загальнодержавним потребам об"єднання громадян України, в першу чергу молоді, вже запущені проекти з не надто прихованим сепаратистським вихованням.

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту автономії створює педагогічний інтернет-проект «Ми – патріоти Криму» в школах регіону, метою якого є формування патріотизму у молоді республіки.

Інтернет-проект «Ми – патріоти Криму» відображатиме роботу кримських учнів в спеціальних интернет-блогах патріотичного спрямування: «На цій землі я народився», «Духовні святині моєї малої батьківщини», «Добро починається з тебе», «Щоденник добрих справ», «Квіти біля школи», «Горджуся тобою, рідний краю», «Національні і сімейні традиції мого краю», «Знаю і реалізую свої права», «Мій ідеал громадянина-патріота» і «Здоровим бути модно». «На електронних сторінках блогів по кожному з цих напрямів учні шкіл автономії зможуть поділитися інформацією і враженнями від участі в патріотичній діяльності свого району, міста, школи, класу», –йдеться в прес-релізі.

Проект спрямований переважно на старшокласників і функціонуватиме в рамках єдиного регіонального освітнього інформаційного порталу Криму.

«Сьогодні ми іноді стикаємося з негативним ставленням до своєї малої батьківщини з боку молодих людей. Проект "Ми – патріоти Криму", перш за все, передбачає організацію спілкування старшокласників в інтернеті з питань патріотичної тематики», - сказала міністр освіти і науки Криму Віталіна ДЗОЗ. За її словами, дуже важливо сформувати в молодому поколінні любов і шану до свого краю, своєї вулиці, свого будинку, і тим самим відродити патріотизм серед молоді, познайомити її з усіма національними традиціями і особливостями Криму.

«Інтернет надає нам унікальну можливість проводити таку роботу на республіканському рівні», - наголосила міністр.

УНІАН.

Олена Сібірякова.

Нынешние ток-шоу не имеют отношения к коммуникации политиков с гражданами. Это всего лишь место маленького и большого телебизнеса на драчках политического класса. Необходим новый формат публичной дискуссии на телевидении.

  Продолжая завязавшуюся дискуссию относительно доминирования политических ток-шоу на отечественном телевидении, мне хотелось бы сразу озвучить свою позицию. Формат политического шоу в Украине не реализовал свой потенциал. Те же передачи, которые сегодня называют политическими ток-шоу и которые стали едва ли не обязательным атрибутом украинского национального вещания (наравне с вечерними новостями), не имеют отношения ни к отечественной политике, ни к коммуникации украинских политических элит с гражданами. По большей части, они стали местом маленького и большого телебизнеса на драчках политического класса.

  Формат политических ток-шоу в Украине полностью соответствует принципам, которые сегодня исповедует украинская правящая элита.

 Привычка публично сводить счеты друг с другом и уходить от реальной дискуссии - характерные черты устоявшегося стиля общения украинского политического класса со своим народом. Нынешние политические ток-шоу, пережив ряд мутаций, достигли полного соответствия этому стилю. Неизбежным следствием такого положения вещей является, с одной стороны, тот факт, что рейтинги политических ток-шоу в большей степени зависят от того, подрались ли в эфире представители политического класса или допущен ли на эфир опальный политик со скандальными заявлениями, нежели от темы передачи или тех аргументов, которые приводятся в рамках дискуссии. Моя первая учительница Марья Ивановна наверняка бы поставила двойку авторам этих передач, приписав замечание: «Тема не раскрыта!»

  С другой стороны, политические ток-шоу на отечественном телевидении - это то, под что продюсеры и сегодня собирают аудитории - участников программ и их зрителей, понимая, что политика - это не шоу, но именно на этом ресурсе строится преимущественное большинство рейтинговых политических форматов! Как таковой формат политического шоу вполне уместен и даже необходим в стране, где разрыв между элитами и простыми гражданами достиг небывалого размера. Подобные форматы могут отчасти восполнить отсутствие коммуникации между руководством государства и страной. Поэтому в продолжение актуальной дискуссии, развернувшейся благодаря Владимиру Грановскому и Виктории Сюмар, будет сделана попытка показать неиспользованные возможности этого популярного телеформата, а также предпринята попытка нивелировать риски, которые они несут для гражданского просвещения и про которые постоянно говорят на протяжении последних нескольких лет, как верно заметила сама редакция «Телекритики».

 Публичное мнение и страгедия украинских политических шоу  «Страгедия - стратегия, целенаправленно ведущая к трагедии, катастрофе или гибели. Страгедия - это план, ведущий к уничтожению тех, кто в него верит». Михаил Минаков. «Толковый словарь опечаток». В нашу эпоху политика - это борьба за доминирующее положение по правилам публичности. Понятие «публичность» ввел Юрген Хабермас, назвав им то место, где действует машина государства, где происходит драма политической конкуренции и где граждане свободно объединяются для защиты своих интересов (см.: Ю. Хабермас. «Структурные трансформации публичности»). Эта сфера функционирует эффективно лишь там, где коммуникация между всеми тремя составными частями происходит свободно и открыто. Недаром немецкое слово «публичность» (ffentlichkeit) означает еще и открытость. Публичная политика основана на структурах свободной открытой коммуникации государственных мужей, политиков и граждан. Без этого эффективная политика невозможна. В этой связи мнения, которые доносятся до граждан, очень важны.      Важно, чтобы люди - граждане, избиратели, телезрители - понимали, на чем основаны решения, определяющие судьбу всех, живущих на одной территории. Роль свободных и ответственных СМИ чрезвычайно важна для формирования общественного мнения, которое разделяют и компетентные граждане.

 В Украине одна из основных макрополитических проблем состоит в том, что голос групп интересов почти не слышен из-за отсутствия публичных каналов их трансляции. И в этой ситуации политические ток-шоу могли бы быть одним из мест преставления интересов разных социальных групп украинцев в прямом контакте с ведущими политиками страны. Основываясь на разговорах с политиками, я пришла к заключению, что кроме имиджевых задач, многие из них - участники политических ток-шоу - пытаются использовать телепрограммы для получения обратной связи по тому или иному поводу. В украинских ток-шоу они часто ссылаются на общественное мнение и нужды украинских граждан как резоны своих действий.

 

[ Читати далі ]