На противагу більшості проукраїнських політиків та представників громадськості, спікер парламенту Дмитро Разумков не оцінив рішення Ради національної безпеки і оборони про застосування спеціальних обмежувальних заходів до телеканалів «112 України», «ZIK», «NewsOne» та їх власника Тараса Козака.

Разумков не почув достатніх доводів про причетність відверто проросійських телеканалів кума Путіна Медведчука до проведення антиукраїнської пропаганди в інтересах країни-агресора. Доводів про загальновідомі факти, на які впродовж шести років звертають увагу представники міжнародної спільноти та українських патріотичних організацій.

Така реакція Дмитра Разумкова зумовлена наявністю певних зобов’язань спікера українського законодавчого органу перед лідерами партії ОПЗЖ, про що свідчить непримітна історія, пов’язана з проведенням місцевих виборів у Миколаєві восени минулого року.

Напередодні виборчої кампанії в ОПЗЖ довго не могли вибрати свого кандидата в мери Миколаєва. Було прийнято рішення, що кандидатом в мери буде екс-нардеп з парламентської групи «Відродження» Артем Ільюк, якого активно просувала група Бойка-Льовочкіна. Натомість, група Медведчука-Рабіновича була зацікавлено у висуванні в мери Миколаєва Владислава Чайки, сина колишнього градоначальника міста.

В подальшому, після запеклої внутрішньопартійної боротьби в ОПЗЖ, групи впливу дійшли консенсусу і висунули від партії одразу двох кандидатів на посаду мера Миколаєва: Артема Ільюка та Владислава Чайку.

Для того, щоб зрозуміти, яким боком ця вся історія відноситься до Дмитра Разумкова і його рішення в підтримку проросійських телеканалів Медведчука, варто відмити наступне: Владислав Чайка є рідним братом дружини спікера парламенту Юлії Чайки. І саме Віктор Медведчук разом із Вадимом Рабіновичем обіцяли Разумкову всіляко підтримати його шурина під час виборів мера Миколаєва в обмін на плідну співпрацю на політичній ниві.

Саме цей епізод із життя Разумкова, ймовірно, обмежує прояви проукраїнської позиції у питаннях заборони рупорів Медведчука і змушує спікера парламенту всупереч національним інтересам нашої країни та, врешті-решт, здорового глузду підтримувати лінію захисту ОПЗЖ і її прибічників.

http://politdumky.com.ua/top/20-mafia-ponad-use-chomu-spiker-verhovnoji-radi-razumkov-ne-pidtrimav-rishennja-rnbo-pro-blokuvannja-telekanaliv-medvedchuka.html?fbclid=IwAR020CH8WsnYOIKSisTRP_bMsq_o2-uLfiaHSBYe7Sa6NRwVkhrljIV6Ht0

Федор Христенко

Когда «Оппозиционная платформа» отделилась от «Оппозиционного блока», у неё был хороший шанс избавиться от самого главного негативного наследия Партии Регионов – коррупционного и криминального имиджа бывших соратников Януковича. Для этого нужно было отказаться от ставки на «авторитетов» и не набирать в свои ряды людей с сомнительным прошлым и скандальным настоящим. Но лидеры ОПЗЖ решили, что избиратели и так проглотят их лапшу. И привели в парламент как старых прожженных коррупционеров, так и молодых прожигателей жизни - типа Федора Христенко, который очень скоро ославился на всю страну…

Шикарная вечеринка в Москве, в дорогущем отеле «Four Seasons» прямо напротив Кремля, с участием звезд российского шоу-бизнеса (Киркоров, Басков, Лепс и др.), обошедшаяся организаторам в миллион долларов - вот что учудил член парламентской фракции ОПЗЖ Федор Христенко 14 декабря 2019 года. Но что же там отмечал украинский политик? Может быть, какие-то новые подвижки по Минским соглашениям? Нет, день рождения своей супруги Марины Христенко, которая очень любит такие праздники с размахом!

Но дело не только в том, что депутат Верховной Рады отправился праздновать день рождения жены в столицу страны, с которой у Украины уже несколько лет конфликтные отношения и которая захватила часть украинской территории. И не в том, что далеко не каждый нардеп, даже не каждый олигарх может себе позволить потратить столько на день рождения своей жены! У журналистов к Христенко возникли и другие, куда более острые вопросы о его связях с криминальным миром и деловых переговорах о личном бизнесе с лидерами сепаратистках «республик».

«Авторитеты» и «стародонецкие»

Федор Христенко входит в число самых малоизвестных депутатов IX созыва ВР. Его биографии нигде нет, о себе он кратко рассказал в небольшом интервью, не называя конкретных дат и названий. Внимание СМИ к себе он привлекал всего дважды: сначала во время выборов 2019 года, а теперь в ходе освещения вот этого скандального празднования дня рождения своей супруги. Поэтому никто не мог ответить на вопрос, кто же такой Федор Христенко и откуда он взялся? Не найдя информации о нем самом, журналисты немного разузнали о его окружении: например, что близкой подругой Марины Христенко, любящей столь пышные гуляния, является Анастасия Маловичко – жена известного криминального «авторитета» Александра Батурина (Батуры). Известного как одного из приближенных Юрия Иванющенко, еще лет двадцать назад поставленного им «смотрящим» по Горловке. О нём SKELET-info не раз упоминал в материалах о таких одиозных знаменитостях Горловки, как Армен Саркисян и его «кореш» Игорь Шкиря.

Марина Христенко (справа) и Анастасия Маловичко

Это вызывало логические предположения о том, что Федор Христенко является ставленником донбасского криминала, возможно даже самого Батурина – который сейчас активно восстанавливает своё влияние в Горловке. Так, например, считает журналист Денис Казанский, инициировавший собственное расследование. По его мнению, «енакиевские» (Батурин, Иванющенко) решили сделать «своим» в новой Раде человека, ранее ни в чем не замешанного, с почти идеальной и совершенно неприметной биографией – которой, повторим, просто нет, её вытерли. Такой себе серый невзрачный человек, один из многих «молодых бизнесменов». И если бы ни эта история с днем рождения его супруги, то о Христенко вряд ли бы кто-то вспомнил.

Не отметая версию «криминального шлейфа» Христенко, попробуем узнать о нем чуть больше. Итак, Христенко Федор Владимирович родился 11 октября 1983 года в селе Старогнатовка Тельмановского района Донецкой области, в семье Владимира Федоровича и Веры Александровны Христенко. У него есть младший брат Александр, род деятельности которого пока неизвестен. Судя по отчествам родителей, братьев назвали в честь их дедушек.

По словам Федора Христенко, его родители были простыми людьми: отец работал в совхозе, а мама являлась учителем в местной школе - размещавшейся в небольшом двухэтажном здании из красного кирпича. Похоже, это она помогла сыну окончить школу с отличием. Но вот где он там занимался вольной борьбой (чем он похвастал журналистам) можно только догадываться.

В 2000-м году Федор Христенко поступил в Донецкий государственный университет, по специальности «маркетинг». Там же продолжил заниматься вольной борьбой – что, возможно, свело его с «нужными людьми». Ведь, как известно, силовые виды спорта в Украине уже давно находятся под контролем криминала, и нередко «авторитеты» занимают должности президентов федераций бокса, дзюдо, борьбы и т.д.

Марина Кондаурова (Христенко), 2013 год

Но всё же более вероятным выглядит иной вариант внезапного подъема Федора Христенко. В 2005-м, защитив диплом, он остался в университете на аспирантуру – как минимум до 2008 года, пока не защитил кандидатскую. А как раз тогда в университет, на экономико-правовой факультет, поступила Марина Кондаурова, будущая супруга Христенко. Роман молодого аспиранта и юной студентки исчерпывающе объясняет всё: внезапный карьерный рост скромного выходца из села, происхождение капитала Федора Христенко (фактически это приданое) и шикарные праздники, устраиваемые для его супруги – ведь юная мажорка привыкла к ним с детства. Что ж, подобные чудеса редко, но случаются: точно так же удачная женитьба уборщика слоновьего дерьма Киевского зоопарка создала олигарха Валерия Хорошковского.

Марину Кондаурову в своё время знала вся Горловка, и не только по её белому «Porsche Panamera», на котором она раскатывала по городу. Марина несколько лет занимала второе место в топ-10 самых завидных невест Горловки, уступая только местной телезвезде «Холостяка» Екатерине Скрыпник. Её мама, Ирина Кондаурова, владела туристическим агентством «Вокруг света» и ООО «ДиКон», входила в число бизнес-элиты Горловки и регулярно светилась на различных публичных мероприятиях вместе с городским руководством. Что и неудивительно, ведь её муж Сергей Брюховецкий (отец или отчим Марины Кондауровой) был давним и близким другом Ивана Сахарчука – сидевшего в кресле мэра Горловки в 2006-2010 и являвшегося протеже Анатолия Близнюка. Все они являлись членами коррупционного сообщества т.н. «стародонецких», о которых SKELET-info уже рассказывал в материале о Владимире Логвиненко.

ПРОДОЛЖЕНИЕ

Святкові вихідні пройшли доволі продуктивно для гравців на українському політичному полі. Про домовленості Віктора Медведчука і Юлії Тимошенко, досягнуті днями щодо підтримки т.зв. «тарифних майданів», написали чи не усі політичні телеграм-канали.

Однак є й інша сторона медалі «За розхитування човна». Медведчук таки вирішив підтримати рух «SaveФОП» і зробити це офіційно. Найближчим часом, як повідомляють наші джерела у парламенті, Медведчуком планується оголосити про створення депутатської групи, метою якої буде «підтримка  малого і середнього бізнесу», у т.ч. – руху «SaveФОП», який очолює Сергій Доротич. Сам Доротич цими днями не тільки оббивав пороги офісу ОПЗЖ на Великій Васильківській 23Б, а й особисто зустрічався і з Медведчуком, і з його партнером-конкурентом по партії  - Юрієм Бойком. Координуватиме співпрацю і куруватиме ФОПівців нардеп від ОПЗЖ Вадим Столар.

Окрім підтримки самих ФОПівців, Медведчук активно просуватиме через парламентську групу тези та гасла, які лежать у площині домовленостей між ним і Тимошенко: тарифи на газ і електроенергію, цінова політика, першочергово – на продукти харчування, посилення карантинних обмежень і вакцинація населення тощо. Усе – з різкою критикою влади через наявні ЗМІ – підконтрольні Медведчуку телеканали: «112», «NewsOne» і «ZIK». До речі, саме з цих каналів фактично не вилазить Доротич з моменту розгортання у Києві руху «SaveФОП».

Головна мета – розхитати громадськість і сформувати необхідний протестний потенціал, спровокувавши антивладні вуличні акції з єдиною метою – розпуск і перевибори до ВРУ уже в поточному році та отримання коаліційної більшості у новому складі парламенту.

Тиха і повзуча окупація України продовжується. Тепер – із залученням «корисних дурнів» - підприємців, які повірили Доротичу, а, значить, - і Медведчуку.  Спостерігаємо за фінтами і добре думаємо. Потім може бути пізно … уже було, у 2014-му на Донбасі. Там теж хотіли халяви і російських плюшок. Отримали…
http://www.veche.net.ua/politika/81-medvedchuk-virshiv-ofcyno-pdtrimati-ruh-savefop.html?fbclid=IwAR3q-WYHQvZsm3m_unvCWAfTPbRF_Xhixo4rSCYiAJu79jN0vbKA3nvXQWM

Тут і влада і опозиція з усіма ОПЗЖ і соросятами стоять на одному: судді мають піти. І цікаво тут те, що народ вважає так само: довіри до КСУ більш нема. А знаєте чого нема? Ні, не через те, що вони підірвали своїм рішенням основи антикорупційних інституцій - це звучить пафосно і цікавить лише спонсоров цих інституцій (читай - західних партнерів). Народу це не цікаво, всі знають, що головні корупціонери - це борці з корупцією. Цікаво те, що судді скасовуючи антикорупційні норми, в першу чергу прагнули не дати НАПК право перевіряти судей, і складати на них справи (а такі таких є багато). З точки зору права, ніби вони й праві, адже розподіл і незалежність трьох гілок влади ніхто не відміняв. А от з точки зору народу: недоторкані корупціонери-товстосуми хочуть ще більшої недоторканості. Яка ж тут довіра?

Ще одні дійові особи: це Порошенко, ОПЗЖ, соросята та інші ситуативні союзники. Порошенко - як завжди грає за Захід, яким дуже потрібно розпустити КСУ, а новий його склад наповнити "своїми" людьми, переважно з числа соросят (тому соросята тут в одному човні з Петром Олексійовичем, як завжди, негласно), і залишити дієвими якомога більше антикорупційних інституцій, у нинішній формі, які ВЖЕ складаються з соросят. Ну і репутаційно у цій війні Зеленський поки виступає не дуже успішно, що дуже на руку Порошенкові, якій марить надією скинути Зеленського і "врятувати" Україну самотужки. ОПЗЖ наразі має більш прагматичні ставки: просто користуватися можливими наслідками цієї війни. Адже, тиснучи на Зеленського, суд може прийняти рішення по "мові", "землі", "децентралізації", які розвалять всю програму і реформи "слуг", а ОПЗЖ навпаки отримає вигідні для себе рішення КСУ, які в іншій ситуації, ніколи б не були прийняті. 

Ну і останнє: Зеленський і Разумков. Тут виключно мої спостереження. Президент чи не вперше за все своє правління почав вести СВОЮ гру і робити високі ставки. Вище вже сказано, що репутаційно Зеленський у цій ситуації програє - це основний сьогоднішній меседж наших ЗМІ. Але чи це справді так? Наразі Зеленський почав грати за правилами великої політики: ситуація з КСУ - це демонстрація Заходу, що домовлятися тепер потрібно з Зеленським, а не з Порошенко. Адже, в цілому, яка різниця хто лобіюватиме їхні інтереси. І тут ставка на Зеленського дуже приваблива. Адже Заходу значно простіше інвестувати у дійсного президента, який має монобільшість в парламенті, свій уряд і найважливіше - підтримку народу (можете багато казати про падіння його рейтингу, але він летить в прірву у всіх політиків), аніж в одіозного олігарха, який вже перетворився на того самого мертвого коня, з якого давно слід злізти. 

І у цьому контексті кілька слів про його законопроект, який всі називають антиконституційним, де він прагне звільнити суддів. Повторюся ще раз: суддів звільнять у будь-якому випадку. Лишається лише правильно це оформити і наторгувати дивіденди всім учасникам. Так, законопроект неконституційний, і йому в альтернативу поданий законопроект від Разумкова, більш законнний, більш лояльний, і плюсом до нього - звернення від Нардепів до суддів про добровільну відставку. Результат - один, шляхи різні. 

Тут багато говорять про роль Разумкова у цій ситуації: як він тягне ковдру на себе і консолідує навколо себе "Слуг народу", мовляв, аби забрати владу у Зеленського. Одна ремарка: він консолідує навколо себе не лише "Слуг", але й противників Зеленського, які заради того, аби повалити президента, підтримують "розкол" всередині "Слуг". Їхній прорахунок лише в тому, що Разумков - в одному човні з Зеленським, в одній команді, якщо хочете. Всі ці чутки і "інсайди" їм лише на користь: така собі ілюзія незалежності Ради від Президента. Разумков НЕ грає проти Зеленського, а його власний рейтинг - це рейтинг "Слуг" і президента.