хочу сюда!
 

Лида

35 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 36-43 лет

Заметки с меткой «революція»

100 років тому...

3 квітня (16 квітня за сучасним стилем) 1917 р на Фінляндський вокзал в Петрограді прибув перший поїзд (з трьох), в якому група революціонерів на чолі з В.І.Ульяновим (Леніним) приїхала з нейтральної Швейцарії (через Німеччину-Швецію-Фінляндію) до Росії поглиблювати "Лютневу" (Другу) російську революцію.
-------------------------------------------------------------------------------
Перші звістки про перемогу Лютневої революції в Росії Володимир Ілліч Ульянов (Ленін) отримав 15 березня 1917 року, перебуваючи в Цюріху (Швейцарія). Ленін обмірковує умови проїзду через Англію. Але англійська влада на це дозвіл не дала.
За дорученням Леніна і Зінов'єва, Платтен представив німецькому міністру Ромбергу умови, на яких емігранти згодні зробити проїзд територією Німеччини:
1. Я, Фріц Платтен, керую за свою повну особистою відповідальністю переїздом через Німеччину вагона з політичними емігрантами і легальними особами, які бажають поїхати в Росію.
2. Вагон, в якому слідують емігранти, користується правом екстериторіальності.
3. Ні при в'їзді до Німеччини, ні при виїзді з неї не повинна відбуватися перевірка паспортів або особистостей.
4. До поїздки допускаються особи абсолютно незалежно від їх політичного спрямування і поглядів на війну і мир.
5. Платтен набуває для виїжджаючих потрібні залізничні квитки за діючим тарифом.
6. Поїздка повинна відбуватися по можливості безупинно в безпересадочних поїздах. Виключаються випадки вихіду з вагона за наказом, а також вихід з нього за власною ініціативою. Не повинно бути перерв при проїзді [територією Німеччини] без технічної потреби.
7. Дозвіл на проїзд дається на основі обміну виїжджаючих на німецьких і австрійських полонених та інтернованих в Росії. Посередники ... зобов'язуються агітувати в Росії, особливо серед робітників...
8. Можливо найкоротший термін переїзду від швейцарського кордону до шведського...
Через два дні німецький уряд дав беззастережну згоду. Німецькою владою було поставлено лише такі умови проїзду: 1) максимальне число виїжджаючих не повинно перевищувати 60 осіб, 2) два пасажирських вагони другого класу будуть стояти напоготові в Готмадінгене.
День від'їзду був призначений німецькою владою на 9 квітня. Група бажаючих їхати через Німеччину станом на 1 квітня складалася всього 10 чоловік. За кілька днів маленька група від'їжджаючих зросла до 32 осіб.
Згідно розкладу поїзд відійшов від вокзалу в Цюріху о 3 год. 10 хв.
Леніна і його супутників супроводжували двоє офіцерів німецького Генерального штабу: капітан фон Планец і лейтенант фон Бурінг.
У Засніц емігранти пересіли на пасажирський пароплав «Королева Вікторія» на якому прибули до Швеції.
"У Треллеборг ми зробили приголомшливе враження. Ганецький замовив для всіх нас вечерю, якій передували за шведським звичаєм закуски. Наша голота, яка в Швейцарії звикла вважати оселедець обідом, побачивши величезний стіл, заставлений безліччю закусок, накинулася як сарана і вичистила все до кінця сильно здивуваши цим кельнерів, які до цього часу звикли бачити за закусочним столом тільки цивілізованих людей ...", - згадував Карл Радек .
Залізницею з Мальме емігранти приїхали вранці 13 квітня в Стокгольм.
13 квітня в 18 год. 37 хв. емігранти виїхали зі Стокгольма в Росію через Фінляндію.
«Торнео. Пам'ятається, це було вночі. Переїзд по замерзлій затоці на санях. Довга вузька стрічка саней. На кожних санях по дві людини ... », - писав Зінов'єв.
В. І. Ленін з Торнео, послав М. І. Ульянової та в газету «Правда» дві телеграми, з яких революційний Петроград дізнався про приїзд емігрантів.
16 квітня 1917 року (за нині діючим стилем) Ленін і його супутники приїхали в Петроград і були зустрінуті трудящими. Керенський А.Ф. надіслав на вокзал броньовик з башти якого В.І.Лнін звернувся з промовою до зустрічаючих.
НА ФОТО: 1) Фінляндський вокзал за часів СРСР; 2) зустріч емігрантів; 3 та 4) паровоз, який привів потяг з емігрантами до Петрограда; 5) бронеавтомобіль на який видерся Ленін для виголошення промови.

От "порохобота"

Для ПАТРИОТОВ

Хоть для некоторых “великих” знавцов происходящего в нашей стране, только из интернета, я буду САМЫМ плохим и жутким аваковопорохопашинсько ботом. Ну да ладно. У нас же демократия!

И так начнем же свое, наверное, самоуничтожение)

«Выходим на майдан с оружием». Да о почему бы и нет! Власть никогда никому не подходит и не подойдет!

И вот собрались «оружейники» и простые зеваки возле Администрации Президента, все митингуют, выкрикивают «перевыборы», «власть говно». И в этот прекрасный, спокойный, мирный момент один из «оружейников», наверно самый трезвый, производит случайный выстрел. Что будет? А я Вам отвечу, будет полная жопа! Как их называет маленькая часть «продвинутых», «непродажных» людей «псы авакова», «зрадники», начнут применять силу. Тут же вылезут наружу тролли, боты, и вся остальная нечисть с криками «псы не правы»!

А на самом же деле по всем законам и только законам, ОНИ, «псы авакова», «зрадники», будут правы!

Они, хлопцы и девчонки живущие рядом с нами, они, которые общаются с нами каждый день, до, после и во время работы, которые в курсе всего происходящего в нашей стране. Они так же читают новости в интернете, и в курсе как их, вот та маленькая часть обиженных, называет. И понят они не могут почему? Ведь только недавно пришли работать, пришли изменить прогнившую систему, а оказались простыми ПСАМИ!

Это ж всегда классно сидеть на диване, или кресле, стуле, перед компом, телефоном, планшетом или ноутом, скрывши свой профиль, писать наполненные «здравым» смыслом комментарии.

Новый виток памяти погибших во время Революции Достоинства

Маленькая часть малоизвестных радикальных групп, решили попиариться на годовщине Революции Достоинства. “Берите зарегистрированное оружие с собой на акцию. А не зарегистрированное держите неподалеку. Не бойтесь мы победим” - хороший призыв не правда ли? Чего же мы хотим? Почтить память погибших граждан или начать перестрелку в столице? Нам наверно мало того что идет война с Россией на Донбассе! Наверно давайте ее переместим поближе.

И что же будет дальше? А дальше развалится наша любимая Родина на части. Нам это надо? Шайка отодвинутых от кормушки и которым перекрыли каналы поставок бабла, решили залить столицу кровью через подконтрольные малоизвестные партии?

Мы наверно хотим в годовщину Революции Достоинства увидеть новые жертвы. Потому что эти «красавцы» с оружием будут прикрываться обычными людьми, которые в действительности пришли почтить память погибших, зверски убитых беркутней, наших друзей, родственников да и просто знакомых.

Вот скажите Вы не устали от постоянных сборов на Майдане, то Виче, то акция против власти? Может что-то нужно поменять в себе, а не тыкать пальцем на того или иного чиновника? Может нужно встать с дивана и пойти на работу, а не писать в коментах, что денег нету на квартплату? Может просто нужно попадать в мусорник на улице, а не кидать рядом? Перестать вести себя как быдло в общественном транспорте, в своей личной машине, да и просто по отношению к соседям?

Кто закажет Порошенко?

С точки зрения западных демократических ценностей, бегство нардепа Онищенко как экономического преступника отнюдь не обесценивают те разоблачения, которые он сделал. Президент Порошенко покупал голоса депутатов Верховной Рады через Онищенко. Цена составляла от 10 тысяч до 100 тысяч долларов. Он привёл конкретные примеры, когда подкупались депутаты — во время избрания генерального прокурора, изгнания главы СБУ Наливайченко, а также во время рассмотрения других законодательных актов, важных для Порошенко. Онищенко обратился к властям Великобритании за политическим убежищем. И заявил, что направил компромат в Минюст США.






Какая буча поднялась бы где-нибудь на Западе! Стотысячные толпы стояли бы на улицах, требуя расследования деятельности президента. За всем этим последовало бы громкое расследование и, возможно, отставка. Но в Украине ничего не происходит, кроме того, что Александра Онищенко объявили агентом Кремля после его интервью нескольким телешоу России.


Украинское гражданское общество, уже дважды «поразившее мир свободолюбием и стремлением к справедливости» на Майдане, не реагирует. Куда делись журналисты и «общественники»-грантоеды, которые травили Януковича, являясь к нему буквально на каждую пресс-конференцию, доставая его в Межигорье? Давайте мысленно вернёмся в 2012-й год и представим, что бы делали Найем и Черновол, если бы Клюев бежал из страны и заявил, что Янукович подкупал депутатов. Общество взорвалось бы негодованием и праведным гневом. Телеканалы посвящали бы этой теме по два-три сюжета ежедневно. Борцы с коррупцией поднялись бы и хором спели о преступном Януковиче.


Молчат грантоеды. Молчат честные журналисты. Молчат телеканалы. Нет команды «фас», как было четыре года назад.


Конечно, революционный Майдан собрался не силами самого народа. Он был собран и спланирован. Существовал заговор травли Януковича. Сейчас заговора травли президента нет, потому что нет заказчика.


Украинцы не привыкли бороться за свои права, за свой киоск, за свою кофемашину, даже за свой дом не всегда готовы постоять. Но когда начинается всеобщая травля, организованная олигархатом или внешними факторами, украинцы с удовольствием подключаются. В своё время Янукович допустил такое количество ошибок, что его решили затравить. А вот травлю Порошенко, несмотря на то, что им недовольна, наверное, уже большая часть истеблишмента, не заказывают.


Заказали Авакова, которого пытаются устранить с поста министра внутренних дел Украины. Это последний важный пост, который удерживается за группой, относящейся к «Народному фронту», а не к БПП. Но даже на эту травлю население не очень-то реагирует. О том, насколько пропрезидентская группа власти уверенно себя чувствует, говорит и реакция человека президента Кононенко. Первый заместитель фракции БПП Кононенко, обвинённый Онищенко в коррупции, преспокойно заявляет, что пускай он предоставит список подкупленных депутатов. Ни попыток «отбелить» себя или оправдать, ни ответных документов в адрес Онищенко не последовало. Это издевательское предложение «сдать» поимённо всех, кто также «замазался» в этом скандале.


Ну а пока на верхотуре власти идёт грызня, люди закрылись в своём параллельном государству мире. Они не верят ни Порошенко, ни Авакову, ни Онищенко, ни одному лозунгу, ни одному политику. Люди попросту пытаются выжить. «Гражданское общество» ослаблено и деморализовано, оно неспособно постоять за свои права.


Перед Евромайданом тоже наблюдалось затишье. Целое лето по столице ходили группы от Порошенко, Кличко, Тягнибока, Яценюка и скандировали «Украина, вставай!» Полгода они проводили красочные манифестации, заполняли площади свезёнными из разных областей «митингующими» и скандировали, скандировали, скандировали… Но Украина не вставала, она и не собиралась никуда выходить. Затем, судя по всему, выводом народных масс на Майдан занялись сами «регионалы».


Первый налоговый Майдан профинансировали люди из партии Януковича. Видимо, они пытались заставить своего единолично правящего патрона поделиться с ними властью и возможностями. Янукович и Азаров были на налоговом Майдане, общались с людьми, после чего он самоликвидировался. Люди не поддержали эту манифестацию, как не поддержали «оппозиционеров» Порошенко, Тягнибока, Кличко и Яценюка. Тогда восставшие против Януковича «регионалы» собрали студентов, создали несколько модных интернет-телеканалов, наняли журналистов. Но и тогда Украина не встала. «Регионалы» пошли дальше и инсценировали разгон студентов. Их поддержали «оппозиционеры». И Украина поднялась.


Кто остался в выигрыше после Майдана? Народ проиграл эту «революцию», потому что обнищал ещё больше. Средний и малый бизнес, который кормил Майдан, проиграл, потому что получил ещё больше гонений и разорений. Выиграли новая власть и крупный бизнес, связанный с новой властью, например, компании-застройщики, и выиграли «регионалы», которые, так или иначе, ладят с силами Порошенко. Недаром Онищенко также рассказал, как Ринат Ахметов предлагал 130 миллионов долларов за то, чтобы его компанию «Нафтогазвидобування» перестали преследовать, а Порошенко хотел получить за это 200 миллионов. Год противостояния закончился тем, что все арестованные компании вновь запущены. Значит, откуп поступил, куда нужно.


Кто будет собирать третий Майдан? Кто из окружения Порошенко попытается шантажировать Самого? Кто способен ему противостоять? В этом смысле компромат Онищенко нельзя рассматривать как начало травли президента, так как им движут исключительно личные мотивы.


Мы уже видим цирк на улицах Киева, когда с одной стороны министр МВД Аваков и его команда организовывают факельные шествия при поддержке Кивы, Корчинского, «Азова», а с другой — он же защищает власть силами полиции. Перестрелка в Княжичах говорит только об одном: банды сформированы и готовы нападать под прикрытием полиции. Но вопрос, кто даст команду «фас»…


Balashov.com.ua


Із спогадів лучника Майдану (до річниці Революції).

Світлина від Valerii Utionok.

20 лютого 2014 року студент медик Орест Каракевич з Дрогобича зустрів свій 22 день народження з побратимами на Майдані. Було багато крові, криків про допомогу, снайпери стріляли на ураження. Орест разом з іншими майданівцями кинувся на передову – забирав поранених та виносив вбитих. Не мав ні бронежилета, ні навіть щита. Був поранений -- вижив.
Це був не просто протест. Це була війна, про яку ніхто не попереджав.
18 лютого о16 годині Орест Каракевич приїхав на Майдан вже дев’ятий раз. Самотужки хлопець зробив лук та стріли. Каже, що іншої зброї не мав, а було потрібно захищатися і давати відсіч, бо ж на Майдані тодішня влада почала відкриті військові дії проти власного народу. Чи знав народ, обираючи Януковича президентом або ігноруючи вибори, чим закінчиться його правління? Чи знали чиновники всіх гілок влади, які брали хабарі від Партії регіонів по 0,5-1 млн доларів за допомогу злодіям, які будуть розстрілювати свій народ? А головний провідник і співучасник злодія виявився підкуплений Ющенко, який надав злодію можливість (завдяки укладеному договору про «ширку» з ПР) викрасти з казни держави 2 млрд доларів, які пішли на підкуп (згідно записам «Амбарної книги»).
Орест Каракевич пригадує:
--- З боку Михайлівського собору та Бессарабки пройти було легко. «Беркут» оточив Майдан лише з боку Грушевського та Інститутської. Жовтневий вже був захоплений. Я подумав, що коли буде штурм, то все знесуть. Потім став на барикаду біля Профспілок. Організація оборони була така: перший ряд воїнів Майдану стояв зі щитами на барикаді, а решта позаду – кидали бруківку.
Беркут» послав вевешників «черепашкою». Ми намагалися їх відігнати. Особливо було лячно, коли підігнали БТР і почали роздавати зброю спецпризначенцям. Тоді заспокоював себе, що стріляти по нас вони не будуть, не хотілося вірити. Однак, стріляли по активістах вже тоді. Вночі на 19 лютого силовики використовували гранати і стрілецьку зброю. Поруч, на барикаді застрелили пострілом у голову хлопця, що був у мотоциклетному шоломі, ще один чоловік впав від вогнепального поранення в груди. Потім пішов БТР, кілька разів вдарив. Під ногами трусилась земля, ми падали. І досі в голові ці кадри, коли БТР таранить барикаду і люди з неї злітають додолу. Хлопці організувались і закидали БТР коктейлями. Він спалахнув. Біля Профспілок було багато диму. Пішов у наступ, на передовій одразу отримав поранення з дробовика в голову, відступив назад. Мені почали кричати, мовляв, куди відступаю, чи не злякався гранати, а коли я зняв балаклаву, то побачили, що все обличчя було в крові. Кров очі заливала, мені заклеїли рану, я ще трохи побув на лінії бою. Запеклі бої велися до першої години ночі. Після того, як розболілася голова пішов у Михайлівський собор. Пощастило, що дробина високо попала, кістку не пробила. Трохи пізніше повернувся на барикади. Постійно пересувався, силовики, які кидали бруківку, розбили ногу, потім ще довго шкутильгав.
На Майдкані було повно вогню, спалахували намети, горіли барикади. Я не знаю, хто перший це зробив, але вогонь – це був єдиний спосіб зупинити силовиків. Потім почав горіти будинок профспілок. Крики зі сцени: «Беркут» зупиніться! Не провокуйте!» - тільки дратували. Ми вже навіть просили їх замовкнути. Це вже була війна. Біля п’ятої години ранку бойові дії згасли і ми змогли перепочити.
--- Поспав у Михайлівському соборі десь годину. Залишив свій лук разом з речами в Михайлівському соборі. Коли закінчилися стріли, то він мені заважав, я був дуже помітним з ним -- силовики світили по мені ліхтариками. Залишив його разом з речами в Михайлівському соборі. Дві доби не з’являвся туди -- лук зник.
Цілий день 19 лютого будували барикади, підтримували вогонь. Ввечері почались сутички, все було як завжди, але різниця була у тому, що на Майдані вже майже нікого не лишалося - ні керівників, ні людей. Промайнула думка, що це кінець -- нас покинули. Нам конче потрібна була допомога, ми чекали на підкріплення.
Сцена нам реально допомагала -- говорили, де потрібні люди, де потрібне підсилення і підтримували наш моральний дух.

--- 20 лютого почалися бої. Із самого ранку на барикадах почалося перекидання каміння та матання гранатами. Я передислокувався до пам’ятника засновникам Києва і раптом почув дуже радісну для нас звістку, що приїхало підкріплення – Львівська сотня. Вони вже бігли і прямо з «корабля в бій…» -- відбивати атаку «беркутні». Біля мене вибухнула граната, після поранення до головного болю додався ще й дзвін у вухах. Відійшов назад, ближче до сцени, щоб оговтатись. Почався прорив біля стели та Ощадбанку. «Беркут» дуже швидко відступав. Я пішов в обхід, на гору до Жовтневого. Снайпери вже стріляли на ураження. Одного бачив в клубі Кабміну, він стріляв з вікна.
У мене був дерев’яний щит. Бачив, медики надавали допомогу хлопцю із простріленою ногою, у нього стегнова артерія була зачеплена. Я йому щит підсунув, його понесли. Вперед я побіг вже без щита, потім знову знайшов якийсь дерев’яний щит. Ми зупинилися з боку Жовтневого. Біля готелю Україна ще нікого не було, хлопці тільки починали рух вперед. Ми вирішили, що треба прорватися до барикади. Побігли, стали за два біотуалети. Хотіли зробити ривок, але застрочили автоматні черги, потім я почув звук СВД, зрозумів, що це вже на ураження і тут хлопці почали падати. Це вже «працювали» справжні відморозки, які цілились точно в голову, стріляли прицільно в очі. Вони знали, що у нас немає зброї, але стріляли на ураження – звірі, а не люди.

--- Дуже здивувало і розчарувало те, що не було з 19 лютого на Майдані Правого сектора... Втім, не бачив їх ще з ночі 18-го лютого.. Як мені потім сказав товариш, "славний" Правий сектор склав броніки вночі з 18 на 19 і кудись пішли... Не хотілося вірити, але факт фактом - я їх не помітив ніде, боляче таке сприймати. 18 лютого керівники «Правого сектору» дали наказ своїм бійцям покинути барикади. «Вони щось знали завчасно. Питання інше – чому нас не попередили? До подій 18 лютого я і сам хотів вступити у цю організацію, але потім у мене до них з’явилося дуже багато запитань.
Ярош підтвердив, що був у Януковича. Розповів, що Янукович розказував йому про свою сім’ю і наприкінці Ярош посміхнувся і сказав, що цією історією Янукович поламав його стереотипи. Виглядало так, що Ярош з нас знущався, виправдовуючи вбивцю – це неприйнятно.

--- Людина ніколи до кінця не вірить, що її можуть вбити. Я боявся не так за себе, як за всіх інших. Хіба моє життя так багато варте порівнянні з усіма іншими? Мама мені після подій на Грушевського сказала, що якщо мене вб’ють, то її життя закінчиться. У мене постійно крутилося це в голові, тому я не сказав їй куди їду -- за батьків боявся. У мене день народження якраз 20 лютого -- 22 роки виповнилося -- от і відзначили його… Батько зателефонував привітати, він не знав, що я на Майдані, почув по телефону звук пострілів -- тільки сказав, щоб я вижив. Мамі нічого не сказав. От тільки свій день народження я святкувати вже не буду.
Я молю Бога, щоб це все не було даремно, щоб подвиг Небесної Сотні не просто закарбувався у нашій пам'яті, а був прикладом і постійно нагадував, яку ціну ми заплатили в боротьбі за свободу і незалежність! Я хочу, щоб наша країна, любила захисників своїх так, як любимо її ми!


Честь Предпринимателя

Дорогие сограждане!

Мы можем и должны научиться бороться за свои права!


Государство ведёт незаконную деятельность, уничтожая и отнимая чужую собственность. Власть вытирает ноги о самый продуктивный класс населения — предпринимателей. Мы не должны позволять разрушать киоски и угонять кофейбусы. Распоряжение чиновника — это не решение суда.

Сейчас киевская власть работает в интересах крупных строительных компаний, попросту очищая площадь под застройку под видом борьбы за законность и эстетичность. При помощи «Київблагоустрій» идёт травля малого и среднего бизнеса.

Взывать к справедливости и писать обращения к госинстанции бесполезно, и это доказывает опыт предпринимательских ассоциаций и объединений. Максимум, чего они достигают, это временные индивидуальные послабления, а затем масштабная «охота на ведьм» продолжается.

Выезжая на место сноса очередного МАФа или угона кофемобиля, я видел одну и ту же картину: опущенные вниз плечи, сжатые в бессилии кулаки, полные печали глаза предпринимательского класса. Я видел женщин и мужчин, чьё имущество уничтожили бульдозерами, отобрали под прикрытием полиции и потребовали выкуп, чтобы забрать со штрафплощадки. У людей пропала вера в справедливость, и они чувствуют себя бесправными побитыми собаками. А как бы они себя чувствовали, если бы деньги, выделенные на снос МАФов, должны были быть потрачены на их перенос, реконструкцию или компенсацию материального ущерба собственникам бизнесов?..

Это и есть цивилизованное решение проблемы. И если киевская власть этого не понимает, то мы заставим её это понять.

Сила людей в единстве.

Пока власть действует по принципу «разделяй и властвуй», предприниматели беспомощны. Но малый и средний бизнес должен поднять голову, объединиться и заставить власть уважать труд предпринимателя. Потому что сегодня самозанятые граждане, создающие рабочие места — это овцы, которых время от времени цинично стригут.

Мэр Киева недавно сказал, что Киев должен быть городом не МАФов, а парков, потому что в МАФах водятся крысы, и вообще... расставили свои киоски где попало... Но Кличко забывает, что в этих самых МАФах трудятся его сограждане, люди, которые за него голосовали на выборах и болели за его победу, когда он был боксёром.

Также на предпринимательских слезах сегодня наживается нардеп от БПП, советник мэра Белоцерковец и его ставленник, глава «Благоустрій» Клипа. О том, как эти двое молодых крымчан сделали политическую карьеру в Киеве, ходят настоящие легенды…

Господин мэр! Не от большой радости киевляне пошли торговать на улицу, стоять за прилавками, в помещениях без удобств и отопления. А бумажная волокита, через которую они вынуждены проходить, количество инстанций, справок, разрешений, очередей и унижения, так же далеки от европейских городов, которые постоянно упоминает Кличко, как сельсовет от Карнеги-холла.

Мы заставим власть относиться к предпринимателям с уважением.

Начнём преображать столицу с государственных чиновников и законов!

Майдан, 6 ноября, 13:00.

Поместим власть в строгие рамки закона. Бульдозерный беспредел должен закончиться. Приходите на Майдан отстаивать свою поруганную Честь, собственность и право зарабатывать.


Присоединяйтесь!


Наш расчётный счёт:

ПриватБанк 5168 7427 0002 6804



Революция Чести

Украина "движковая" страна. Украинцы романтики революции. Страсть к воле формировалась здесь веками, а власть не устраивает нас хронически.


И
нтересно, что каждый раз по самому названию Майдана понятно, чего ожидать в итоге.

Оранжевая революция "оранжевые" пришли к власти, украинцы разошлись по домам гордиться собой и слушать, как стабильна гривна и что "эти руки ничего не крали". Революция Достоинства "донецкие" освободили помещение, а украинцы ушли с площадей и улиц с глубоким чувством собственного достоинства, пустыми карманами, но светлой верой в то, что хуже уже не будет.

Но обе так называемые революции по своим итогам не дотягивают до уровня настоящей революции. Потому что революция подразумевает скачок в развитии, качественное изменение жизни, переход на новый уровень, а не только смену политических кланов. Требуется смена элит.


В ноябре 2013-го года на Майдане произошло то, что сегодня носит гордое название "Революция Достоинства". Спустя три года с начала Евромайдана мы понимаем, что произошёл государственный переворот, а не революция. На место сверженного клана Януковича пришла другая финансово-политическая клика. Лучше жить не стало. Е-декларации окончательно сняли "розовые" очки.

Вернёмся к терминологии. Что такое достоинство?

В первую очередь, это самооценка; ответ на вопрос, чего я стою на самом деле. Достоинство это уважение к себе, которое возникает за нравственное поведение. У самоуважения бывает разная мера, оно варьируется в зависимости от ситуации, увеличиваясь или уменьшаясь, как достоинство монет.

Именно за этим чтобы восстановить чувство собственного достоинства люди вышли на Майдан. И они получили его сполна. Показали власти и всему миру свой суровый нрав и разошлись, потому что других целей у этой псевдореволюции и не было. На желании народа повысить самооценку (а попросту говоря, на желании не чувствовать себя жалким бесправным дерьмом), сыграли политики, которые сегодня занимают руководящие посты. Конечно, положительные сдвиги есть, какие-никакие реформы, Евросоюз... Но всё это в длительной перспективе принесёт ещё большее бесправие и тотальную бедность, потому что сегодня нам нужно развитие бешеными темпами. Достоинства мало, нужна Честь.

Нация должна поставить перед собой Цель, простую и понятную, исчисляемую в цифрах. И эту Цель должен знать каждый, кто выйдет на Майдан, в противном случае Майдан обречён. Нужен не очередной переворот, не новая порция достоинства вместо Чести.

Мы, либертарианцы Украины, хотим жить в богатой и свободной стране, где ВВП в год 1 триллион долларов США, а минимальная зарплата - 2000 долларов. Украина может засиять сверхновой звездой на политической и финансовой карте мира. Но для этого её народ должен постоять за свою Честь.

Чем честь отличается от достоинства?

Честь это оценка нравственности, данное окружением, а не самим человеком. Поэтому чувство достоинства индивидуально, а честь, как правило, исходит от общества. Достоинство бывает и у монет, и у бесчестных людей, и оно разное. А честь, она либо есть, либо её нет, честь не может быть второго сорта.

Сегодня граждане Украины обесчещены собственной зажравшейся властью, которая держит их в униженном положении беднейших граждан мира. Обесчещены пенсионеры, у которых нет денег, чтобы оплатить "коммуналку", вставить зубы, купить лекарства. Обесчещены врачи и учителя, обеспечивающие жизнедеятельность всего общества, но выживающие на нищенские зарплаты. Обесчещены предприниматели, которые кругом-бегом всем должны и всюду нарушили закон, хотя создают рабочие места и не требуют дотаций. Население Украины вынуждено просить соблюдения своих прав, как милостыню, пресмыкаясь перед госчиновниками всех мастей и уровней.

Защитить свою честь на Майдане означает, отстаивать своё право на достойную жизнь, без компромиссов, без альтернатив, повторяя, как мантру, свою Цель: 1 триллион долларов ВВП в год, свободная от налогов экономика, либертарианские принципы. Честь не разменная монета и не предмет для сделок.


Честь, она либо есть, либо её нет.
6 ноября, 13:00, Майдан

Нове покоління. Сучасна молодь.

Сучасне покоління сприймае навколишній світ - По-факту.

Там що Е - з одної сторони Мораль. ( Добро) - Радянська, біблійна, батьківська, світова, культурна....
.


з Їншоі сторони - капіталізм, Гроші все дають і все вирішують, Зневіра в борцях за мораль ( а такі були і вони їх бачать. і бачать результати і їх наслідки.), - що Життя жорстко диктуе Практицизм.

що з них вийде? З ціеї Молоді? З нашого продовження? З наших Дітей? Хоч рідних, хоч не рідних...Що з них буде.

предки боролися-боролися за Життя...писали гімн України...вмирали за Волю...за відокремлення від Радянсьського Союзу...за відокремлення від більшовиків тоді...щоби не було сссру та енкаведістів...щоби не було кравчука продажного...

.щоби не було кучми хитрожопого убивці. Над нами...

щоби не було отого даунбаського янека...

щось ми робили...

А нинішне покоління сприймае світ - наче він тільки що такий став. І завжди такий був.


Воно сприймае Україну на зараз. А що - зараз.?

і воно не розуміе - що зараз - на 1000% краще, аніж до того, коли воно родилося, оця молодьбль

От такий хід часу. Предки роблять - а вони це ніху не розуміють, що предки здобули....

для них життя просте - що зара бачу перед очима - знач. так есть. А звідки воно, яким шляхом створений цей  його нинішній зрозумілий світ - а їх не колише.......

Вони сприймають здобутки пройдешнего як просто нинішній світ. наче він був завжди такий. просто фактаж. Фактаж, де воно живе. І воно починае діяти просто...- виходячи з бачення нинішнього світу....
.
а звідки цей Світ взявся - а це його не колише....
Така нинішня молодь.

може так було і 200 років. назад?
Єх, малад'шш.
.
Ох і молодість у нас, наше продовження...Щось не так ми уявляли вас, і не те щось робиться.

мабуть, ми самі винні у цьому....Життя широке. Це вам не поле перейти...

Майдан — не революция

«Каждые девять лет у вас происходит революция: сперва в 2004-м, потом в 2013-м — значит, следующая будет в 2022. Я уже не могу дождаться, когда этот год наступит, ведь мы, французы, любим революции. Но это будет лучший ваш год!»

Скандальный французский писатель Фредерик Бегбедер


Бегбедер, автор нашумевшего романа «99 франков», далёк от истины так же, как его циничный герой от романтики.


Революцию от переворота отличает масштаб и, самое главное, качество преобразований. Коренных перемен в жизни украинцев не произошло. Коренные перемены произошли в жизни Януковича, Яценюка, Порошенко, Парубия, Гройсмана. А участников Майдана эта псевдореволюция не коснулась. Произошёл переворот, в котором одна финансово-политическая группировка уступила место другой группировке.


В моей жизни Майдан был, пожалуй, самым ярким общественно-политическим событием. Противостояние народа и власти происходило прямо под окнами моего офиса.


Стране был дан шанс на перемены к лучшему. И мы все искренне радовались Майдану, хотя у нас вызывали подозрения люди, которые самовольно его возглавили и выступали со сцены. Они охраняли микрофон от посторонних, как зеницу ока, говоря при этом о братстве и свободе слова. Ни активисты Майдана, ни боевые командиры к микрофону допущены не были. Группа политиков, возглавившая Майдан, заняла все верховные посты в государстве. Даже ведущий Майдана занял должность министра культуры. Яценюк стал премьер-министром, Парубий — Председатель Верховной Рады, Турчинов — Секретарь СНБО… В жизни этих людей произошли действительно революционные преобразования. Кто был никем — тот станет всем!


Год, который назвал Бегбедер, неверный. Настоящая революция в Украине может произойти в 2019-м году, спустя 28 лет после распада СССР.


Я уже неоднократно упоминал эту цифру: каждые 28 лет, когда различия между старым и новым поколениями достигают своего пика, появляются люди с другой психологией. Они приходят в бизнес, культуру, власть, и в обществе появляются новые идеи, тенденции и принципы. Последняя подлинная революция произошла с распадом Советского Союза, в 1991 году. Следующее поколение свободных людей, рождённых уже в независимой Украине, проявится в 2019-м году. В 1991-м году была свергнута власть ЦК КПСС, пострадал класс коммунистов, были разрушена монополия на власть, возникла многопартийность и демократия. Это привело к колоссальным государственным, общественным, экономическим преобразованиям. Через 28 лет мы получаем ещё один шанс на масштабные перемены к лучшему, когда сама роль государства в жизни граждан и его политическое устройство могут измениться.


Потребность в сломе старой системе назревает уже сейчас. Я говорю о системе Кравчука-Кучмы-Ющенко-Януковича-Порошенко. Постсоветская Украина наконец достигает того возраста, того периода зрелости, когда она начинает задавать себе вопрос, кто я. Случится ли эта революция в 2019-м году или потребуется ещё 28 лет для того, чтобы созрели её авторы и идеи, будет ли она кровавой или бескровной, этого сейчас не знает никто. Но кое-что известно уже сейчас. Следующая Настоящая Революция в Украине приведёт к потере контроля государства над валютным рынком, таможенными пошлинами, государственными предприятиями, продажей земли сельскохозяйственного назначения. Ну и, конечно же, она приведёт к качественной смене политической элиты. Истеблишмент, находящийся у власти, будет сметён революционными массами, потому что не сможет дать им столько свобод, сколько они потребуют. Вцепившийся мёртвой хваткой в «потоки» и госпредприятия, в бюджет, в собственную выгоду истеблишмент просто не сможет поделиться с народом свободой и властью.



Balashov.com.ua


Хронологія Євромайдану. Як все було

По суті, Євромайдан за Конституцією України був однією з форм(представницька і пряма) народного волевиявлення, по-іншому, референдум чи плебисцит, але ініціатива проведення його відбулась саме знизу, а не організована владою зверху. Народ, який спочатку був обдурений, а потім вийшовши протестувати проти сваволі бандитів в високих кабінетах, і по-звірячому, як на полюванні, розстріляний, саме в ці трагічні дні два роки тому, врешті, не витерпів і повстав. Революція ще не скінчилася...
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Хронологія_та_географія_Євромайдану
http://www.unn.com.ua/ru/news/1276003-yevromaydan http://maydan18-20feb.com.ua/