хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «революція»

День гідності та свободи 2019

21 листопада Україна святкує патріотичне свято «День гідності і свободи»,
приурочене до початку двох революцій: Помаранчевої та Революції
Гідності.

Це свято є духовним спадкоємцем Дня свободи, який відзначався 22
листопада з 2005-го до 2011 року на честь Помаранчевої революції, однак
був скасований наказом екс-президента України Віктора Януковича.

Президент України Володимир Зеленський зазначив, що у складні
моменти українці завжди демонструють неймовірну згуртованість і єдність.
Очільник держави закликав об’єднатися й тепер, аби «разом побудувати
нову Україну».

З нагоди Дня Гідності та Свободи до українців у мережі звернувся й
очільник Православної церкви України Митрополит Епіфаній, справедливо
зазначивши: «Сьогодні ми не стільки святкуємо, як згадуємо,
переосмислюємо та усвідомлюємо, що гідність і свобода – важливий і
дорогоцінний дар для кожного з нас».

Тож давайте гідно відсвяткуємо сьогоднішнє свято! Не долучайтеся до
сумнівних протестів, які можуть бути використанні Кремлем для
дестабілізації ситуації в Україні! Шануймося, бо ми того варті!

Не той у нас Петро,

...але щось є спільного в цих... рехворматорів.

          Трохи нижче охочим до читання пропонується... Просто історичний нарис. Про суть "реформ" Петра 1 та їх наслідки для класової структури Російської імперії, розвитку російської буржуазії та й загалом ходу історії цієї держави.
           З переваг: написаний маловідомим радянським діячем ленінської доби "у стіл", тобто не виданий при житті; легко читається; доступні і наочні аргументи, цифри, приклади і порівняння.
           З недоліків: довгий (для тутешніх блогів); для фахових істориків загалом не містить концептуальної новизни, хіба що в деталях, в додатковому фактажі.
           Склалося враження, що якісь залишки духу Петровських "реформ" свого часу надихали і будівників передової соціалістичної промисловості. А ще - тим самим духом десь і досі просочена наша глибокоринкова українська "еліта", яка робить реформи так, аби нічого не робити. Взяти б тільки численні "перелицювання" - зміни форми без суттєвих змін внутрішніх пружин. Можна звісно називати прибиральницю клінінг-оператором, але чи запрацює від того завод... А чи співвідношення витрат на утримання державного апарату і, приміром, на освіту... А чи у який бік дивиться вітчизняний капітал... А чи страждання незаможного люду...

          Автор очерка - Александр Петрович Спундэ (1892-1962) - активный участник Октябрьской революции, делегат II Всероссийского съезда Советов. В качестве главного комиссара Народного (государственного) банка в 1918 году входил в состав Советского правительства, был одним из организаторов нашей финансовой системы, принимал участие в разработках первого пятилетнего плана.
          Уже в двадцатых годах он со все возрастающим беспокойством вглядывается в процессы экономического развития страны в условиях, когда она уже не может рассчитывать на европейскую революцию. После глубоких раздумий он становится на точку зрения, которую в 1921-1923 гг. в разных формах настойчиво отстаивал Ленин. ("...Мы должны одержать победу медленным, постепенным - быстрым нельзя – но неуклонным повышением и движением вперед").
           Внутренняя необходимость понять происходящее и его последствия привела автора к началу работы над большим экономическим исследованием, частью которого стали "Очерки экономической истории русской буржуазии", написанные в 1948-1951 гг. (он в это время служил кассиром в Мосторге).
            Данная публикация - весьма краткие выдержки из той части "Очерков", которая посвящена эпохе Петра Первого, в последнее время ставшей объектом не только экономических, но даже и поэтических реминисценций. Несколько кратких замечаний, связанных с именами Пушкина, Лермонтова и Гоголя, носят отчетливо выраженную социальную окраску, которая, к сожалению, в свое время была в нашем литературоведении определяющей, а сейчас, тоже к сожалению, рассматривается многими (вероятно, как реакция на горькое прошлое) лишь как ограниченность.
            Полный текст "Очерков" (около 200 стр. машинописи) хранится в архиве Инстнтута истории СССР АН СССР. Я позволил себе предпослать публикации строчки известного стихотворения А. К. Толстого, которые любил повторять автор.

Я. А. СПУНДЭ, заведующий
кафедрой транспортных газотурбинных двигателей
Московского автомеханического института


— Государь ты наш, батюшка.
Государь Петр Алексеевич,
Что ты изволишь в котле варить?
— Кашицу, матушка, кашицу.
Кашицу, сударыня, кашицу.
— Государь ты наш, батюшка,
Государь Петр Алексеевич,
А чем изволишь мешать ее?
— Палкою, матушка, палкою.
Палкою, сударыня, палкою.
— Государь ты наш, батюшка,
Государь Петр Алексеевич,
А кто ж будет ее расхлебывать?
— Детушки, матушка, детушки.
Детушки, сударыня, детушки.
А. К. Толстой

           В феврале 1917 года началась русская революция, которая оказалась крутым переломом в истории человечества. По достигнутому уровню экономического и культурного развития Россия созрела только для перехода к капиталистической экономике.  Но в результате своеобразных условий исторического развития в России в 1917 году сложилось такое соотношение сил, при котором буржуазная революция должна была либо немедленно начать гнить на корню, либо немедленно перерасти в социалистическую, хотя для перехода к социалистической экономике база была ничтожно слабой.
           Это объяснялось главным образом тем, что в России, где остро назрела потребность в буржуазных преобразованиях, возглавить их было некому. Российская буржуазия родилась и умерла рахитичной, неспособной к активной политической борьбе.
[ Читати далі ]

Із спогадів лучника Майдану (до річниці Революції).

Світлина від Valerii Utionok.

20 лютого 2014 року студент медик Орест Каракевич з Дрогобича зустрів свій 22 день народження з побратимами на Майдані. Було багато крові, криків про допомогу, снайпери стріляли на ураження. Орест разом з іншими майданівцями кинувся на передову – забирав поранених та виносив вбитих. Не мав ні бронежилета, ні навіть щита. Був поранений -- вижив.
Це був не просто протест. Це була війна, про яку ніхто не попереджав.
18 лютого о16 годині Орест Каракевич приїхав на Майдан вже дев’ятий раз. Самотужки хлопець зробив лук та стріли. Каже, що іншої зброї не мав, а було потрібно захищатися і давати відсіч, бо ж на Майдані тодішня влада почала відкриті військові дії проти власного народу. Чи знав народ, обираючи Януковича президентом або ігноруючи вибори, чим закінчиться його правління? Чи знали чиновники всіх гілок влади, які брали хабарі від Партії регіонів по 0,5-1 млн доларів за допомогу злодіям, які будуть розстрілювати свій народ? А головний провідник і співучасник злодія виявився підкуплений Ющенко, який надав злодію можливість (завдяки укладеному договору про «ширку» з ПР) викрасти з казни держави 2 млрд доларів, які пішли на підкуп (згідно записам «Амбарної книги»).
Орест Каракевич пригадує:
--- З боку Михайлівського собору та Бессарабки пройти було легко. «Беркут» оточив Майдан лише з боку Грушевського та Інститутської. Жовтневий вже був захоплений. Я подумав, що коли буде штурм, то все знесуть. Потім став на барикаду біля Профспілок. Організація оборони була така: перший ряд воїнів Майдану стояв зі щитами на барикаді, а решта позаду – кидали бруківку.
Беркут» послав вевешників «черепашкою». Ми намагалися їх відігнати. Особливо було лячно, коли підігнали БТР і почали роздавати зброю спецпризначенцям. Тоді заспокоював себе, що стріляти по нас вони не будуть, не хотілося вірити. Однак, стріляли по активістах вже тоді. Вночі на 19 лютого силовики використовували гранати і стрілецьку зброю. Поруч, на барикаді застрелили пострілом у голову хлопця, що був у мотоциклетному шоломі, ще один чоловік впав від вогнепального поранення в груди. Потім пішов БТР, кілька разів вдарив. Під ногами трусилась земля, ми падали. І досі в голові ці кадри, коли БТР таранить барикаду і люди з неї злітають додолу. Хлопці організувались і закидали БТР коктейлями. Він спалахнув. Біля Профспілок було багато диму. Пішов у наступ, на передовій одразу отримав поранення з дробовика в голову, відступив назад. Мені почали кричати, мовляв, куди відступаю, чи не злякався гранати, а коли я зняв балаклаву, то побачили, що все обличчя було в крові. Кров очі заливала, мені заклеїли рану, я ще трохи побув на лінії бою. Запеклі бої велися до першої години ночі. Після того, як розболілася голова пішов у Михайлівський собор. Пощастило, що дробина високо попала, кістку не пробила. Трохи пізніше повернувся на барикади. Постійно пересувався, силовики, які кидали бруківку, розбили ногу, потім ще довго шкутильгав.
На Майдкані було повно вогню, спалахували намети, горіли барикади. Я не знаю, хто перший це зробив, але вогонь – це був єдиний спосіб зупинити силовиків. Потім почав горіти будинок профспілок. Крики зі сцени: «Беркут» зупиніться! Не провокуйте!» - тільки дратували. Ми вже навіть просили їх замовкнути. Це вже була війна. Біля п’ятої години ранку бойові дії згасли і ми змогли перепочити.
--- Поспав у Михайлівському соборі десь годину. Залишив свій лук разом з речами в Михайлівському соборі. Коли закінчилися стріли, то він мені заважав, я був дуже помітним з ним -- силовики світили по мені ліхтариками. Залишив його разом з речами в Михайлівському соборі. Дві доби не з’являвся туди -- лук зник.
Цілий день 19 лютого будували барикади, підтримували вогонь. Ввечері почались сутички, все було як завжди, але різниця була у тому, що на Майдані вже майже нікого не лишалося - ні керівників, ні людей. Промайнула думка, що це кінець -- нас покинули. Нам конче потрібна була допомога, ми чекали на підкріплення.
Сцена нам реально допомагала -- говорили, де потрібні люди, де потрібне підсилення і підтримували наш моральний дух.

--- 20 лютого почалися бої. Із самого ранку на барикадах почалося перекидання каміння та матання гранатами. Я передислокувався до пам’ятника засновникам Києва і раптом почув дуже радісну для нас звістку, що приїхало підкріплення – Львівська сотня. Вони вже бігли і прямо з «корабля в бій…» -- відбивати атаку «беркутні». Біля мене вибухнула граната, після поранення до головного болю додався ще й дзвін у вухах. Відійшов назад, ближче до сцени, щоб оговтатись. Почався прорив біля стели та Ощадбанку. «Беркут» дуже швидко відступав. Я пішов в обхід, на гору до Жовтневого. Снайпери вже стріляли на ураження. Одного бачив в клубі Кабміну, він стріляв з вікна.
У мене був дерев’яний щит. Бачив, медики надавали допомогу хлопцю із простріленою ногою, у нього стегнова артерія була зачеплена. Я йому щит підсунув, його понесли. Вперед я побіг вже без щита, потім знову знайшов якийсь дерев’яний щит. Ми зупинилися з боку Жовтневого. Біля готелю Україна ще нікого не було, хлопці тільки починали рух вперед. Ми вирішили, що треба прорватися до барикади. Побігли, стали за два біотуалети. Хотіли зробити ривок, але застрочили автоматні черги, потім я почув звук СВД, зрозумів, що це вже на ураження і тут хлопці почали падати. Це вже «працювали» справжні відморозки, які цілились точно в голову, стріляли прицільно в очі. Вони знали, що у нас немає зброї, але стріляли на ураження – звірі, а не люди.

--- Дуже здивувало і розчарувало те, що не було з 19 лютого на Майдані Правого сектора... Втім, не бачив їх ще з ночі 18-го лютого.. Як мені потім сказав товариш, "славний" Правий сектор склав броніки вночі з 18 на 19 і кудись пішли... Не хотілося вірити, але факт фактом - я їх не помітив ніде, боляче таке сприймати. 18 лютого керівники «Правого сектору» дали наказ своїм бійцям покинути барикади. «Вони щось знали завчасно. Питання інше – чому нас не попередили? До подій 18 лютого я і сам хотів вступити у цю організацію, але потім у мене до них з’явилося дуже багато запитань.
Ярош підтвердив, що був у Януковича. Розповів, що Янукович розказував йому про свою сім’ю і наприкінці Ярош посміхнувся і сказав, що цією історією Янукович поламав його стереотипи. Виглядало так, що Ярош з нас знущався, виправдовуючи вбивцю – це неприйнятно.

--- Людина ніколи до кінця не вірить, що її можуть вбити. Я боявся не так за себе, як за всіх інших. Хіба моє життя так багато варте порівнянні з усіма іншими? Мама мені після подій на Грушевського сказала, що якщо мене вб’ють, то її життя закінчиться. У мене постійно крутилося це в голові, тому я не сказав їй куди їду -- за батьків боявся. У мене день народження якраз 20 лютого -- 22 роки виповнилося -- от і відзначили його… Батько зателефонував привітати, він не знав, що я на Майдані, почув по телефону звук пострілів -- тільки сказав, щоб я вижив. Мамі нічого не сказав. От тільки свій день народження я святкувати вже не буду.
Я молю Бога, щоб це все не було даремно, щоб подвиг Небесної Сотні не просто закарбувався у нашій пам'яті, а був прикладом і постійно нагадував, яку ціну ми заплатили в боротьбі за свободу і незалежність! Я хочу, щоб наша країна, любила захисників своїх так, як любимо її ми!


Нове покоління. Сучасна молодь.

Сучасне покоління сприймае навколишній світ - По-факту.

Там що Е - з одної сторони Мораль. ( Добро) - Радянська, біблійна, батьківська, світова, культурна....
.


з Їншоі сторони - капіталізм, Гроші все дають і все вирішують, Зневіра в борцях за мораль ( а такі були і вони їх бачать. і бачать результати і їх наслідки.), - що Життя жорстко диктуе Практицизм.

що з них вийде? З ціеї Молоді? З нашого продовження? З наших Дітей? Хоч рідних, хоч не рідних...Що з них буде.

предки боролися-боролися за Життя...писали гімн України...вмирали за Волю...за відокремлення від Радянсьського Союзу...за відокремлення від більшовиків тоді...щоби не було сссру та енкаведістів...щоби не було кравчука продажного...

.щоби не було кучми хитрожопого убивці. Над нами...

щоби не було отого даунбаського янека...

щось ми робили...

А нинішне покоління сприймае світ - наче він тільки що такий став. І завжди такий був.


Воно сприймае Україну на зараз. А що - зараз.?

і воно не розуміе - що зараз - на 1000% краще, аніж до того, коли воно родилося, оця молодьбль

От такий хід часу. Предки роблять - а вони це ніху не розуміють, що предки здобули....

для них життя просте - що зара бачу перед очима - знач. так есть. А звідки воно, яким шляхом створений цей  його нинішній зрозумілий світ - а їх не колише.......

Вони сприймають здобутки пройдешнего як просто нинішній світ. наче він був завжди такий. просто фактаж. Фактаж, де воно живе. І воно починае діяти просто...- виходячи з бачення нинішнього світу....
.
а звідки цей Світ взявся - а це його не колише....
Така нинішня молодь.

може так було і 200 років. назад?
Єх, малад'шш.
.
Ох і молодість у нас, наше продовження...Щось не так ми уявляли вас, і не те щось робиться.

мабуть, ми самі винні у цьому....Життя широке. Це вам не поле перейти...

Хронологія Євромайдану. Як все було

По суті, Євромайдан за Конституцією України був однією з форм(представницька і пряма) народного волевиявлення, по-іншому, референдум чи плебисцит, але ініціатива проведення його відбулась саме знизу, а не організована владою зверху. Народ, який спочатку був обдурений, а потім вийшовши протестувати проти сваволі бандитів в високих кабінетах, і по-звірячому, як на полюванні, розстріляний, саме в ці трагічні дні два роки тому, врешті, не витерпів і повстав. Революція ще не скінчилася...
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Хронологія_та_географія_Євромайдану
http://www.unn.com.ua/ru/news/1276003-yevromaydan http://maydan18-20feb.com.ua/

Операция «новороссия»



ОПЕРАЦИЯ «НОВОРОССИЯ»
(по материалам только российских СМИ. Постоянно обновляется цитатами из новых интервью Гиркина)

Если кто-то вам будет рассказывать сказки о «массовом протесте местного населения на Донбассе против ущемления русского языка, вопросов федерализации» и т.п., то ПРЕДСТАВТЕ ИМ РЕАЛЬНУЮ КАРТИНУ СОБЫТИЙ как ее описывает в своих интервью Гиркин (Стрелков).


Игорь Стрелков (он же Гиркин) - гражданин РФ, полковник ФСБ в отставке, по некоторым сведениям – действующий сотрудник ГРУ) с опытом боевых действий в горячих точках (Чечня, Приднестровье, Югославия) (https://ru.wikipedia.org/wiki/Стрелков,_Игорь_Иванович)

«Я — разведчик… Я не совсем военный в классическом смысле… Я — спецслужбист» (http://zavtra.ru/content/view/kto-tyi-strelok/).
«Я действительно полковник ФСБ» (http://vk.com/strelkov_info?w=wall-57424472_32149)
«приходилось планировать спецоперации с количеством участников в 80-100 человек» (http://vk.com/strelkov_info?w=wall-57424472_32149)
«Это моя пятая война. Были две чеченские, Приднестровье и Босния» (http://zavtra.ru/content/view/kto-tyi-strelok/)


Стрелков появляется в относительно спокойном Славянске с организованной им группой из 52 вооруженных боевиков участвовавших ранее в оккупации Крыма. Стрелков утверждает что во время событий в Крыму «ко мне обратились с просьбой помочь с организацией отряда, возглавить группу, которая будет ГОТОВА ПОДНЯТЬ ВОССТАНИЕ» (http://www.youtube.com/watch?v=we8K1-dpyNU). В Крыму «Я командовал единственным подразделением крымского ополчения: рота специального назначения, которая выполняла боевые задачи» (http://zavtra.ru/content/view/kto-tyi-strelok/). «Я собрал неразъехавшихся бойцов роты, набрал добровольцев. Собралось 52 человека.» (http://zavtra.ru/content/view/kto-tyi-strelok/) «одеты мы были в одинаковую униформу, примерно одинаково вооружены и достаточно хорошо снаряжены» (http://svpressa.ru/war21/article/103643/?rss=1)

«Пятнадцать-семнадцать километров мы шли маршем через границу. И вышли в условленном месте, которое заранее было подобрано теми, кто нас встречал. Соответственно был задан вопрос: где тот населенный пункт, в котором мы получим массовую поддержку? И назвали Славянск. Я посмотрел на карту. Конечно, это было далеко. Но выбирать особо не приходилось. Мы поехали в Славянск. Уже к моменту прибытия нас ждали около трехсот активистов, готовых к любым действиям вместе с нами. Сразу мы соединились с этой группой и пошли на штурм УВД. Через два часа мы взяли УВД, еще через час после этого – СБУ… к обеду весь город был в наших руках. Тем запасом оружия, которое было в УВД, вооружились местные добровольцы. Нас сразу стало где-то около 150 человек… Славянск стал точкой, с которой мы начали распространять народную власть на территории республики» (http://svpressa.ru/war21/article/103643/?rss=1)


А теперь, кто может объяснить как 52 вооруженных боевика «незаметно» входят на территорию России из Крыма, преодолевают своим отрядом немалое расстояние по территории России, и так же «незаметно» для российской полиции, спецслужб и пограничников пересекают границу и вторгаются на территорию Донбасса? Если спецслужбы, Путин в курсе, значит, - это явная агрессия России. Если по России отряд боевиков скрытно НЕЗАКОННО перешёл границу с оружием, или приобрёл оружие в РФ, значит они преступники даже по российским законам. Почему тогда Гиркин на свободе и свободно раздает интервью?

Но продолжим…
Они захватывают ключевые объекты, УВД, СБУ, оружейные склады и раздают оружие местным «ополченцам». Гиркин сам свидетельствует: «Когда МЫ ЗАШЛИ в Славянск нас было 52 человека. К нам присоединилось сразу около 150-200 МЕСТНЫХ…» (интервью Стрелкова Марату Мусину. "События и люди" #214). «В УВД было достаточно много оружия — под сотню автоматов и 100-150 пистолетов. Люди сразу вооружились» (http://zavtra.ru/content/view/kto-tyi-strelok/)


Параллельно нечто подобное происходит в Краматорске -https://www.youtube.com/watch?v=oQfK36byhJ4 – Здесь вообще все четко зафиксировано на видео (Обязательно посмотрите!): в городе появляется группа вооруженных российских боевиков. Местное руководство милиции пытается остановить боевиков говоря: «Ребята, мы здесь полностью контролируем ситуацию с помощью местных афганцев и десантников города Краматорска. Мы – за Донецкую Республику, мы - за Россию! Все нормально». Но боевиков это не интересует. Потому что они пришли сюда не помочь навести порядок (а беспорядков даже не было), не поддержать мнение местного народа (который их же успокаивает и говорит, что у них все под контролем). Их цель проста – захватить власть, силовые структуры, склады с оружием.

Гиркин сразу формирует вооруженные силы ДНР и становится «министром обороны»: «ополчение ДНР создавалось под моим личным руководством и развивалось… я его создавал и приказы отдавал только я» (8:40 http://www.gazeta.ru/…/zadaite_vopros_vladislavu_yurevichu.…)
Что планировал Гиркин, захватив Славянск и Краматорск?
«мы рассчитывали на то, что будет повторен крымский сценарий» (http://govoritmoskva.ru/interviews/265/). «Я твердо верил, что будет крымский сценарий» (31:00 http://www.gazeta.ru/…/zadaite_vopros_vla dislavu_yurevichu.…)


А что же произошло в Крыму? Разве там не местные жители «восстали» против «киевских властей»?– Гиркин все объясняет: «в Крыму ВСЕ СДЕЛАЛИ «ЗЕЛЕНЫЕ ЧЕЛОВЕЧКИ» . И местные жители были, если можно так выразиться, может быть, неправильное слово, на подтанцовках.» (http://govoritmoskva.ru/interviews/265/)
Гиркин честно говорит о своей роли в вооруженных захватах в Крыму: «Я командовал единственным подразделением крымского ополчения: рота специального назначения, которая выполняла боевые задачи» (http://zavtra.ru/content/view/kto-tyi-strelok/)

Возможно, это один из отрядов «Сил спецопераций РФ» (https://www.youtube.com/watch?v=Ign7n03tXxw). Почерк действий Стрелкова полностью соответствует их задачам: «Силы специальных операций… отвлекают силы и внимание определенных стран от внешних проблем, создавая им проблемы внутренние, раскачивают политическую систему этих государств, дестабилизируют обстановку, в том числе через третьи руки. Силы специальных операций создают, обучают и руководят иностранными партизанскими движениями, устраняют нежелательных лидеров без всяких санкций на чужой территории и т. д.»
Одно из боевых заданий Гиркина в Крыму: «Я РУКОВОДИЛ ЗАНЯТИЕМ АЭРОПОРТА в Симферополе» (http://svpressa.ru/war21/article/103643/?rss=1). Он не отрицает, что в Крыму он действовал В «ЧЕТКОЙ СПАЙКЕ С РОССИЙСКИМИ ВЛАСТЯМИ» (http://www.gazeta.ru/…/zadaite_vopros_vladislavu_yurevichu.… 7:30).
Гиркин говорит, что на Донбассе «Я ПЛАНИРОВАЛ СДЕЛАТЬ ВСЕ КАК В КРЫМУ, и надежда была, что все будет по крымскому сценарию» (http://svpressa.ru/war21/article/103643/?rss=1)


Но к их сожалению, не все пошло по сценарию.
Во-первых, на Донбассе. «Стратегически операцию "Новороссия" мы практически проиграли» (интервью Стрелкова Марату Мусину 32:35) «когда мы пришли в Славянск, мы ни в коем случае не рассчитывали на столь долгую войну» (http://govoritmoskva.ru/interviews/265/)
Широкой массовой поддержки местного населения у них не было. Гиркин: «очень прискорбно, что восстание Новороссии не было поддержано также, как это произошло в Крыму. Для меня лично это большая трагедия, потому что, ПРИХОДЯ СО СВОИМ ОТРЯДОМ В СЛАВЯНСК (!), я рассчитывал на совершенно другое.» (http://rusvesna.su/news/1412373625)
«...признаюсь честно, никак не ожидал, что на всю область не найдется и тысячи мужчин, готовых рисковать жизнью… мужчины-офицеры к нам не едут совсем?! Во всей области пока не нашлась и пара десятков военных, готовых возглавить воюющие подразделения. Стыд и срам!» (Обращение «Граждане Донецкой народной республики!» от 18.05.2014)
Между прочим, при таком положении дел, задайте себе вопрос: откуда в «ДНР» и «ЛНР» за короткое время появились сотни офицеров, обученного персонала способного работать со сложной военной техникой (сотни танков, БТРов, Градов, Ураганов и т.п.)?


Но также, все пошло не по сценарию и в других городах, особенно Харькове и Одессе. Причина простая – не было вооруженной (!) поддержки боевиков и неконтролируемая граница с Россией была не так близко.
Почему в Одессе и Харькове не произошло того, что на Донбассе? Гиркин отвечает: «потому что ТАМ НЕ НАЧАЛОСЬ ВООРУЖЕННОЕ (!) ПРОТИВОСТОЯНИЕ … Одесса в данном случае не граничила с Российской Федерацией. Возможно, если бы Одесса граничила с Россией, ТАМ БЫ БЫЛО ПО-ДРУГОМУ» (19:00-19:30 -http://www.gazeta.ru/…/zadaite_vopros_vladislavu_yurevichu.…)

Как "ПО-ДРУГОМУ"? А вот так: “Мой приход в Донецк имел чисто военные причины… необходимо было срочно создавать оборону Донецка… мы должны были быстро направить силы на организацию обороны и расчистку КОРИДОРА ДО ГРАНИЦЫ С РОССИЕЙ… через неделю мы начали наступательные операции под Малиновкой, Степановкой и дошли до границы. Пробили собственный коридор, хотя и узенький, но уж какой был… До этого момента у ДНР вообще не было ни одного коридора. ВСЯ ПОМОЩЬ ШЛА ЧЕРЕЗ ЛУГАНСК, ЧЕРЕЗ ИЗВАРИНО (пограничный пункт на границе Луганской области РФ)…. Пока я был в Донецке, то никак не вмешивался в политические решения Бородая… Это поставило бы под угрозу ПОМОЩЬ ИЗ РОССИИ… мне пригрозили тем, что прекратятся ПОСТАВКИ ИЗ РОССИИ, А БЕЗ ПОСТАВОК ВОЕВАТЬ НЕВОЗМОЖНО” (http://rusvesna.su/news/1424764180)


Гиркин видит, что успех возможен только, если есть вооруженная поддержка из России как в Крыму и в Славянске. На Донбассе также, был бы больший успех если бы было «быстрое и решительное наступление» войск РФ… «КАК В КРЫМУ» (интервью Стрелкова Марату Мусину 33:16-33:41)

Когда украинские войска были уже близко к тому, чтобы полностью подавить вооруженный мятеж, на помощь пришли новые силы РОССИЙСКИХ ВОЙСК или, как они их назвали, «ОТПУСКНИКИ» (кадровые военные ВС РФ, которые тысячами отправились «в отпуск» на Донбасс вместе с военной техникой).
«мы сорок суток держали Донецк до прихода "отпускников"…. на момент прорыва "отпускников" у меня батальон КЭПа был рассечён на две части» (http://zavtra.ru/content/view/kto-tyi-strelok/)
«Александр Проханов: Выравнивание фронта и бросок на Мариуполь — ЭТО ВСЁ ТОЛЬКО "ОТПУСКНИКИ" ДЕЛАЛИ, ИЛИ ОПОЛЧЕНЦЫ ТОЖЕ УЧАСТВОВАЛИ? Игорь Стрелков: Отдельные подразделения ополчения были им подчинены. Но В ОСНОВНОМ НА МАРИУПОЛЬ НАСТУПАЛИ "ОТПУСКНИКИ"» (http://zavtra.ru/content/view/kto-tyi-strelok/)


А ВОТ И ГЛАВНОЕ ПРИЗНАНИЕ ГИРКИНА:
Он берет на себя полную ответственность за начало боевых действий: «СПУСКОВОЙ КРЮЧОК ВОЙНЫ ВСЁ-ТАКИ НАЖАЛ Я. ЕСЛИ БЫ НАШ ОТРЯД НЕ ПЕРЕШЁЛ ГРАНИЦУ, В ИТОГЕ ВСЁ БЫ КОНЧИЛОСЬ, КАК В ХАРЬКОВЕ, КАК В ОДЕССЕ. БЫЛО БЫ НЕСКОЛЬКО ДЕСЯТКОВ УБИТЫХ, ОБОЖЖЕННЫХ, АРЕСТОВАННЫХ. И НА ЭТОМ БЫ КОНЧИЛОСЬ. А ПРАКТИЧЕСКИ МАХОВИК ВОЙНЫ, КОТОРАЯ ДО СИХ ПОР ИДЁТ, ЗАПУСТИЛ НАШ ОТРЯД… Я НЕСУ ЛИЧНУЮ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА ТО, ЧТО ТАМ ПРОИСХОДИТ. ЗА ТО, ЧТО ДО СИХ ПОР ДОНЕЦК ОБСТРЕЛИВАЕТСЯ, — Я НЕСУ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ» (http://zavtra.ru/content/view/kto-tyi-strelok/)

Гиркин прямо показывает, какая была обстановка в Донецке, пока он не принес туда войну вместе со своей армией: «когда Славянская бригада вступила на территорию Донецка... В Донецке сидит киевский мэр, которого никто не трогает. В Донецке абсолютно мирная жизнь. Украинские милиционеры с государственными кокардами стоят на дорогах. А «Восток» с «Оплотом» стоят на блокпостах. Причем, баррикад нет. В город можно заехать. Техника зайдет, и ее никто не остановит. ДОНЕЦК ВООБЩЕ НЕ ВОЕВАЛ И НЕ СОБИРАЛСЯ (!!!)» (http://vk.com/strelkov_info?w=wall-57424472_32149)


А теперь давайте вместо примитивных объяснений о защите прав местного населения разговаривать на русском языке (чего им никто никогда не запрещал), посмотрим, в чем заключался более глобальный смысл вооруженного мятежа в Крыму и на Донбассе.
Гиркин называет этот вооруженный мятеж спровоцированный Россией «ПРОЕКТ «НОВОРОССИЯ» - «наше движение, КОТОРОЕ МЫ ОРГАНИЗОВАЛИ, должно…С.Доренко: Произнесите, пожалуйста, еще раз точное название. И. Стрелков: Точное название – движение «Новороссия»» (http://govoritmoskva.ru/interviews/265/)
Какое мировоззрение стоит за этим проектом?
Гиркин: «В самом начале я вообще видел ситуацию таким образом, что Новороссия – ЭТО БЫЛ БЫ ВСЕГО ЛИШЬ ПЕРВЫЙ ШАГ К ОСВОБОЖДЕНИЮ КИЕВА, К ВОССОЕДИНЕНИЮ РОССИИ И УКРАИНЫ В ЕДИНОЕ СЛАВЯНСКОЕ ГОСУДАРСТВО» (http://govoritmoskva.ru/interviews/265/)
«Донецк, Луганск, весь Донбасс, ВСЯ НОВОРОССИЯ ПО ОДЕССУ ВКЛЮЧИТЕЛЬНО – ЭТО ЧАСТЬ РОССИИ, та часть, которую насильственно у нее оторвали преступники и предатели в 1991 году. Говорить о Новороссии, как о чем-то отдельном от России, тем более, как об украинской территории – вообще недопустимо. Сегодня сражаясь за Новороссию, МЫ СРАЖАЕМСЯ ЗА РОССИЮ(!!!)» (http://novorossiia.ru/main/13879-g-n.html)
«для меня Украина вообще не существует как государство… говорить об украинцах как о самостоятельном народе просто нельзя… это часть русского народа… от русского народа такая значительная часть была отколота» (8:40-9:00) (https://www.youtube.com/watch?v=aScGX_RWb20)


Гиркин считает, что «Россия имеет полное право вернуть под свой контроль эти территории» (9:30) (https://www.youtube.com/watch?v=aScGX_RWb20)
«я считаю, что в Славянске Я ЗАЩИЩАЛ ИНТЕРЕСЫ РОССИИ» (http://www.gazeta.ru/…/zadaite_vopros_vladislavu_yurevichu.…). То есть не русского языка, ни федерализации, о которой так много трубили…

Более того, потери местного населения ради идеи "Великой Новороссии" Гиркина особо не волнуют :
«война есть война. И в этой войне необходимо добиваться победы. Тот, кто заранее будет подлаживаться под интересы мирного населения в ущерб военным интересам, тот не сможет победить. К сожалению, это так. Население страдало и будет страдать, пока идет война» (http://vk.com/strelkov_info?w=wall-57424472_32149)

Почему ПРОЕКТ «НОВОРОССИЯ» начался именно после успеха Майдана?


«Когда Майдан был под лозунгами «Україна – це Європа», он изначально был направлен против того во что я верю и за что воевал… он заключается в том, чтобы оторвать Украину от РУССКОГО МИРА окончательно и бесповоротно» (22:00 -http://www.gazeta.ru/…/zadaite_vopros_vladislavu_yurevichu.…)
Перед кульминационным развитием событий на Майдане, все игроки уже находились в Крыму, задолго до имитации «народного восстания»: «С.Ш.: А в каких числах вы оказались в Крыму? Когда все началось? Сразу после майдана? И.С.: За двое суток до начала всего. С.Ш.: То есть вот, когда поднялся Севастополь…? И.С.: Я уже находился в Крыму. С.Ш.: И вы видели происходившее своими глазами? И.С.: Я руководил занятием аэропорта в Симферополе» (http://svpressa.ru/war21/article/103643/?rss=1)
Несмотря на срыв ПРОЕКТА «НОВОРОССИЯ» Гиркин еще не теряет надежд - «Единственный вариант - пока не поздно (пока НАТО не готово послать "партнеру Пете" на помощь свои войска) сокрушить Руину полностью военным путем, с СОЗДАНИЕМ "БОЛЬШОЙ НОВОРОССИИ". Это потребует немалых лишений и, вероятно, мобилизации… ОСВОБОЖДЕНИЕ И ВОССОЕДИНЕНИЕ. Восстановление ТОГО, ЧТО У НАС ОТНЯЛИ 23 ГОДА НАЗАД» (http://www.novorosinform.org/news/id/13974)


Гиркин не скрывает, что операция "Новороссия" курируется Кремлем - «К сожалению, те люди, которые сейчас ЗАНИМАЮТСЯ ВОПРОСАМИ НОВОРОССИИ НА ТЕРРИТОРИИ РОССИИ, которые УПОЛНОМОЧЕНЫ ЭТО ДЕЛАТЬ, в частности, пресловутый Владислав Юрьевич Сурков…» (http://novorossiia.ru/main/13879-g-n.html),
Гиркрин четко показывает, что в конечном результате все - под полным контролем Путина: «я полагаю президента легитимным верховным главнокомандующим, и в условиях войны он должен быть вне критики, я все-таки полагаю, что в итоге он примет правильное решение и ПОРУЧИТ РЕШЕНИЕ ВОПРОСА НОВОРОССИИ БОЛЕЕ КОМПЕТЕНТНЫМ ЛЮДЯМ. Более компетентным и менее, скажем так, заинтересованным материально, чем те, которые занимаются этим вопросом сейчас» (http://govoritmoskva.ru/interviews/265/).
Гиркин также прямо признает, что, хотя он и не был согласен с приказом отступления со Славянска, он, как офицер ФСБ, "должен выполнять приказы политического руководства России" (2:20 -https://www.youtube.com/watch?v=YOAcJY7p_j4&feature=youtu.be)

Вот так Гиркин по своей простоте выложил все карты (и заодно свидетельства для суда в Гааге). А вы продолжайте верить в версию о «восстании простых шахтеров недовольных ущемлением русского языка»!


Стране нужна революционаая диктатура пассионароного меньшинства



Фантазии на тему о "третьем Майдане".
 Он не будет похож на предыдущий "Майдан", но таковым всё равно будет, хотя название может и не совпадать.
      А что дальше?  А дальше представить легко - то же самое пассионарное меньшинство сражается и побеждает.  Следующий этап выборы.  Большинство, дружными колоннами идут  голосовать за "нового" оратора, который будет стоять не на тракторе, а на танке, возможно с вилами, а возможно пришлют с той же "крапленой колоды", но со Львова (который сидит в резерве).  А в итоге финал такой же - возвращают бывших (тех, кто дергает веревочки) во власть.
     Значит, после победы НЕЛЬЗЯ устраивать всеобщие выборы, не очистив страну от принципиальных и закулисных врагов Украины. . Нужна революционная диктатура пассионарного меньшинства над большинством  политически инфантильным (незрелым).
     В США начинали выборы через фильтры "выборщиков" и определённые цензы. О них и надо говорить ДО проведения новых выборов, если они нужны. Надо только помнить: пассивность сейчас не спасает - спасает разумная активность.
     Из горящего автобуса тренированные солдаты выскакивают быстрее, чем перепуганные пассажиры. Наше большинство и есть перепуганные пассажиры истории, которые впадают в панику или эйфорию через историческую незрелость и доверчивость к средствам массовой  информации, которые в руках власти.

     Станислав Овчаренко. (mix)

Україну очікує Національна Революція

Україну очікує Національна Революція, що зламає стару систему, або розкрадена Україна загине.
Духовний Поступ і творення стосується лише тих, хто є живим духом і діє як особистість, всі інші є напів-тваринами, натовпом, бездумним стадом, що ведеться за сильним пастухом. Тож майбутнє Нації творять лише найактивніші, найпалкіші духом, і їх завжди меншість! Не треба лякатися "диктату" та влади розвинутої й активної меншості, бо досі ми маємо лише справжню "диктатуру" більшості під виглядом "демократичних виборів", адже за цим лицедійством як за ширмою ховаються злодії олігархічних кланів.
Справжнє народовладдя аж ніяк не схоже на спаплюжену "демократію" більшості, яка в натовпі маріонеток завжди ведеться за брехнею впливових ляльководів!
Коли незабаром підуть геть старі вожді, котрі ніколи не здатні були стати на чолі великої нації, що відроджується на новому оберті буття, весь світ побачить справжнє народовладдя, лише як сувору, справедливу та ефективну владу найактивнішої та найдієвішої частини меншості серед народу та всього людства.

Шановні росіяни!

Прагнете, щоб поважали вас та ваші права - поважайте права інших!

Шановні росіяни!

 Я пишаюсь тим виявом волі, що здійснили ваші співгромадяни учора на Манежній. 
Нехай ви незгуртовані! 
Поки що!

Нехай, я не знаю Навального та його брата, але я воліла б бути поряд з вами того вечора. Не боячись морозу, голоду, холоду. Здається, що після Майдану і того, що відбулося потім я вже нічого не боюсь!
Я знаю що ваші сили роз*єднано, що ваші гасла звучать якось над-то сумирно, але Рубікон пройдено і нема вороття!
Я знаю це, відчуваю всім своїм єством!
Я знаю, що ваш Майдан не заллеться так криваво, як наш!
Рубіж пройдено - у добру путь!

Можливе за півроку - рік ви здійснете свою мрію - жити у вільній країні без Путіна!
Я впевнена, що нелюд напрудив кілька памперсів, поки ви тримали оборону проти ОМОНу, морозу і зневаги з боку співвітчизників!

Слава - Україні!
Росіїї - слава!
Героям - слава!

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
12
попередня
наступна