Схилились два самітні клени, читаючи весни буквар, і знов молюсь землі зеленій, зелений сам, немов трава. Оброслий мохом лис учений поетику для кленів склав. Співає день, співають клени, лопоче сонячна стріла. Весно – слов'янко синьоока, тобі мої пісні складаю! Вода шумить у сто потоках, що з дна сріблистим мохом сяють. Направо льон і льон наліво, дібровою весілля іде. Скрипки окрилюються співом, і дзвонять тарілки із міді. Розкотисті музики грають, свячене сонце в короваю...

Читати далі...