хочу сюда!
 

Alena

38 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 30-50 лет

Заметки с меткой «терор»

Под кайфом

Возвращение

Халай махалай! Снова эти крылья! Что я натворю в этот раз? И куда это меня несет? В низу океан, в верху небо, несусь от солнца, впереди тьма – ой! Куда же так быстро? Ха, ха, .

И угораздило меня снова этой белеберды накуриться. Сидел себе тихо в горах, медитировал. Думал о вечном, о пустоте. Нет, шайтан этих дервишей раздери на кусочки. Притащили с собой дурман, о злые духи. Говорят, говорят..., лжецы! С Аллахом хочешь поговорить? Тогда тяни посильнее. Кто же не хочет? Мы ведь давно не разговаривали, почти никогда. Особенно когда так много вопросов. Когда вопросов нет - разговаривается легче. Ну и дурак же я! Зачем дервишей послушал?!

Океан, небо, солнце в погоне, печаль, тьма, крылья, алюминий, куда? Неужели снова к ней?! Я же поклялся, больше ноги моей там не будет. О крыльях я тогда не подумал. Ноги, крылья – все равно – средство передвижения. Как я тебя любил! Мерзавка! Так же сильно как теперь ненавижу! Ты так прекрасна! Тебя надо проучить. Мои крылья! О чудо! И я весь из сияния, высшей закалки. Я не победим. Во мне огонь. Нет, я сам огонь. Берегись!

Коран! Прекраснейшая из книг! Я убежал с тобой, от них, в горы. Я поселился в пустыне. Я умер для всех, ради тебя. Я научился смотреть в тебя так как делают это мудрецы, в полувыдохе от смерти, так как делают это дервиши в умопомрачительном танце. Ты показал мне истину, спасибо. Высшая любовь – ненависть.

Да, я лечу к тебе. И нет той силы, что меня остановит. О как мне легко, я все понимаю. Больше не люблю тебя. Я полюбил его. Я нашел его в моей книге. О! Он не постижим - выше всех! И он ревнив. Я убью тебя!Я! Я! Я! Потому, что когда-то любил. Как же хочу надышаться твоим пеплом.

Как просто читается в пустыне. Где песок пахнет порохом и слезами. Как легко взмывать в высь с гор, белеющих костью и дымом. Не нужно много - лишь один вздох. Свобода... Которой никогда не было. Кто может ненавидеть ее больше чем раб?

Ну вот, я уже вижу тебя! Твои фальшивые огни, разбросанные ловушками, во тьме. Мои крылья не трепещут, напротив – рассекают, вспарывают, рубят. Подожди еще миг, я принесу тебе настоящий огонь. О! Как же ты будеш красива!

Как раздирающь будет твой вопль! Подожди.

Чем дольше во тьме. тем меньше нужен свет. Я спал днем и бодрствовал ночами. Я увидел настоящий свет – сияние. Оно шло из головы и вся пустыня пришла, что бы мне помочь. Моя могила – моя пещера готова укрыть меня от чужого гнева. За что? За мою любовь? Слепцы! Зря вы пришли! В моем сердце слишком мало места. Вы скоро забелеете на склонах гор и пустыня вновь запахнет слезами. Только так, и никак иначе.

Я уже начинаю узнавать тебя. Ты все та-же. Затаилась, как будто спишь. Только тени мох стальных крыльев ласкают твое тело. Если бы ты знала как я тебя любил – люблю. Твои ресницы дрогнули, ты хочешь проснуться. Сейчас я тебя разбужу. Я уже вижу куда нанесу первый удар. Хвала добрым дервишам, чудесное зелье! Плевать что завтра будет тошно.

Твое сердце из стали, бетона, стекла. Как оно может быть живым?

Смотри, всеми своими глазами! Я бью!... Правда красиво? Доброе утро Америка! Я вернулся.

Чорна хмара над Україною До 75-річчя Великого терору

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

 

НАРКОМ ВНУТРІШНІХ СПРАВ СРСР МИКОЛА ЄЖОВ, НА СОВІСТІ ЯКОГО — КРОВ СОТЕНЬ ТИСЯЧ ЖЕРТВ. СТАЛІНСЬКА М’ЯСОРУБКА ЗНИЩИЛА І ЙОГО

Нинішнього року виповнюється 75 літ від початку Великого терору 1937—1938-го — другої після Голодомору 1932—1933 рр. більшовицької акції в Україні, спрямованої на винищення уцілілого від Голодомору селянства, а також інтелігенції й усіх національно-патріотичних сил. Цю публікацію про Великий терор підготовлено за книжкою «Через трупи ворога на благо народу». «Куркульська операція» в Українській РСР 1937—1941 рр.», яку видали у 2010 році Німецький історичний інститут у Москві та Німецьке науково-дослідницьке товариство. До книги увійшло 243 документи про репресії, що надані Галузевим архівом Служби безпеки України в той час, коли її очолював до 2010 року Валентин Наливайченко, а також коментарі істориків.

ПОЧАТОК

2 липня 1937 року Йосип Сталін телеграмою повідомив народного комісара внутрішніх справ Миколу Єжова і регіональних керівників Комуністичної партії про початок великої кампанії зі знищення і ув’язнення 270 тисяч радянських громадян, переважно в Українській РСР. Розпочався Великий терор 1937 року. Сталін вимагав у п’ятиденний термін подати до Центрального комітету Комуністичної партії число осіб, які будуть розстріляні в регіонах, а також склад «трійок», які здійснюватимуть репресії.

4 липня 1937 року народний комісар внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський наказав начальникам обласних управлінь НКВС до 6 липня скласти списки осіб, які будуть розстріляні, а 7 липня доповісти йому про число осіб, визначених до страти. 10 липня І. Леплевський доповів М. Єжову, що в УРСР виявлено 23 936 осіб, до яких будуть застосовані репресії. Також він просив вказати дату, коли слід розпочати розстріли. 13 липня було визначено 45 оперативних груп НКВС, яким доручалося проведення репресій в областях (Українська РСР мала в 1937 році сім областей і Молдавську автономну республіку).

21—23 липня до Києва надійшли телеграми з областей про визначення осіб, яких потрібно розстріляти: Харківська область — 2 000, Вінницька — 479, Одеська — 653, Дніпропетровська — 1 500.... У відповідь Москва визначила, що мусить бути розстріляно 10 тисяч осіб, але ця кількість (ліміт) на прохання місцевих каральних органів було збільшено до квітня 1938 року, коли ліміт на розстріл сягнув майже 120 тисяч осіб. 28 липня на нараді в НКВС УРСР було визначено, що на виконання акції буде мобілізовано 5 000 активістів НКВС в середньому на 10 днів з платою щодня по 7 рублів на кожного. Начальник відділу Матвій Герзон затвердив цей план, а відповідальний за місця ув’язнення Абрам Вольфсон повідомив, що в’язниці спроможні розмістити «за умов черговості при вилученні» 40 тисяч осіб.

30 липня М. Єжов наказав розпочати репресії 5 серпня 1937 року і закінчити за чотири місяці. У наказі йдеться мова про те, що всі «ворожі елементи підлягають негайному арешту, і після розгляду їхніх справ на трійках — розстрілові». Було категорично застережене «повне збереження у таємниці часу і місця виконання вироків». За статистикою НКВС в УРСР розстріляно в 1937 році 72 683 особи. Ще більша кількість арештованих потрапила до виправно-трудових таборів Сибіру і Крайньої Півночі.

Таємниця Великого терору ретельно охоронялася в СРСР. Але «імперії зла» не стало, і Німецький історичний інститут у Москві і Російська політична енциклопедія видали у 2010 році російською мовою двотомник «Через трупи ворога на благо народу». «Куркульська операція» в Українській РСР 1937—1941 рр.».

У назві наведено цитату з промови Микити Хрущова на пленумі Московського міського комітету Комуністичної партії 14 серпня 1937 року. Двотомник відкривається подякою колишньому (до березня 2010 року) керівникові Служби безпеки України Валентину Наливайченку за всебічну підтримку проекту дослідження масових репресій в Україні та надання документів з Галузевого архіву СБУ. В упорядкуванні книги, крім німецьких істориків, брали участь українські дослідники Ольга Довбня, Сергій Кокін, Ірина Смирнова і Олексій Тепляков з Росії.

У двотомнику повністю наведено 450 документів, вказано біографічні дані згаданих осіб, а також прокоментовані етапи акції.

Варто зауважити, що на сьогодні двотомник є найновішою публікацією документів і статистичних матеріалів каральних органів, що стосуються Великого терору в Українській РСР.

ЯК МОСКВА ГОТУВАЛА ТЕРОР

На місцях спочатку не збагнули масштабу Великого терору. І. Леплевський 10 липня 1937 року писав М. Єжову: «Дані про Донбас і Дніпропетровськ очевидно применшені. Відповідні вказівки цим областям зроблені». Наляканий цим попередженням, перший секретар Донецького обласного комітету Комуністичної партії Едуард Прамнієкс того ж дня телеграфував до Й. Сталіна: «Числа повідомимо через кілька днів».

Перший секретар Дніпропетровського обласного комітету партії Натан Марголін повідомив, що число призначених до «першої категорії» (так були закодовані розстріли) збільшилося в 10 разів — 2 500 осіб проти 234-х у першому списку. Після цього з місць надійшли прохання про збільшення числа осіб, яких дозволялося розстріляти, зокрема додати служителів Церкви. Остання вимога була викликана ще й тим, що всесоюзний перепис населення 1937 року засвідчив велике число віруючих — 56,7 відсотка. НКВС Української РСР наказав «розпочати рішучі дії з ліквідації церковників і прихильників сект».

10 липня 1937 року з Києва був розісланий дозвіл трійкам «розпочати працю». Це стривожило Москву. Ініціативу Києва було скасовано, Москва повинна була навчити виконавців певним правилам терору, щоб їхню діяльність не розголосили за кордоном, як це сталося у випадках під час Голодомору 1932—1933 рр. в Україні.

16 липня 1937 року в Москві відбулася конференція, де М. Єжов і його перший заступник Михайло Фріновський докладно проінструктували її учасників про ліміти розстрілів, проведення арештів, дотримання таємниці, порядок звітності. З Харкова і Вінниці надійшли прохання додати до числа репресованих ще й «учасників повстанського опору радянській владі». Москва погодилася, бо в Україні колишні повстанці складали значний відсоток населення.

Усі деталі каральної кампанії були враховані у наказі М. Єжова № 00447, спрямованому на «остаточне вирішення проблеми внутрішніх ворогів Радянського Союзу». Там зазначалися прізвища членів 64-х «трійок», які мали стати головними виконавцями репресій. «Трійки» збиралися вночі і розглядали лише списки арештованих. Жодного в’язня на засідання «трійок» не викликали, вирок не оскаржувався і виконувався негайно. Зазвичай вирок приреченим не оголошувався. Для збереження таємниці було впроваджено визначення: «10 років виправних робіт без права листування». Насправді — розстріл. Лише після 1945 року сім’ям страчених стали повідомляти, що їхній родич помер в ув’язненні від вигаданої для нього хвороби. Ця брехня стала відомою лише у 1989 році.

30 липня 1937 року наказом № 00447 М. Єжов доручив з 5 серпня розпочати акцію «з репресування колишніх куркулів, активних антирадянських елементів і кримінальників». Чорна хмара Великого терору накрила Україну.

ДРУГИЙ ЕТАП ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ: 1938 РІК

Розпочинаючи в серпні 1937 року Великий терор, так звану «куркульську операцію», Москва наказала закінчити її за чотири місяці. Але на місцях вал репресій розгорнувся з такою силою, що його не можна було зупинити у зазначений термін. Москва і не хотіла обмежувати ініціативу областей у цій кривавій гонитві, тому 31 січня 1938 року дала вказівку про продовження репресій і визначила новий ліміт: щонайменше 48 тис. осіб, засуджених до розстрілу. Термін виконання — до 15 березня.

В Україні перша половина 1938 року стала найбільш кривавим періодом Великого терору. До розстрілу було засуджено лише органами НКВС 122 274 особи і понад 73 200 осіб — до ув’язнення. Для керівництва акцією в лютому 1938 року до Києва особисто прибув народний комісар внутрішніх справ Микола Єжов. Він наказав поширити репресії з села на міське населення, а також розпочати переслідування «інших контрреволюційних елементів», тобто інтелігенції. Приводом для репресій було визначено зв’язки з закордоном, колишнє «повстанчество» і громадські міжлюдські контакти.

Першим секретарем Центрального комітету Комуністичної партії України став Микита Хрущов, народним комісаром внутрішніх справ — Олександр Успенський. Вже 17 лютого 1938 року ліміт на розстріли в Україні було збільшено на 30 тис. осіб. Розпочалося масове знищення активної частини населення. Наприклад, у Вінницькій області від 26 березня до 10 травня 1938 року було розстріляно 3 200 осіб з 3 427-х арештованих за цей час. Особливу увагу НКВС приділяв стратам колишніх вояків петлюрівської і гетьманської армій, учасників націоналістичних організацій. Вони становили дві третини репресованих у цей період.

Загалом другий етап акції терору закінчився на два місяці пізніше, ніж передбачалося, але з областей усе ще надходили прохання дозволити подальші розстріли. М. Єжов своїм наказом підсумував акцію і різко розкритикував НКВС Української РСР, насамперед за розстріли другорядних «ворогів», тоді як «куркульсько-націоналістичні» керівники не були знищені у першу чергу. По-друге, репресії проводилися в центральних районах, а віддалені терени були охоплені менше. По третє, багатьох куркулів і націоналістів було страчено без визнання ними провини і дослідження особистих зв’язків.

У березні 1938 року репресії охопили також представників національних меншин: поляків, німців, естонців, латвійців, греків, фінів, румун, китайців, болгар, іранців, македонців, громадян СРСР та інших держав. «До 15 квітня зберегти визначений моїм наказом № 00485 позасудовий порядок розгляду справ арештованих незалежно від їхнього громадянства», — писав М. Єжов до начальників обласних управлінь НКВС УРСР.

17 квітня 1938 року М. Єжов своїм наказом полегшив дії виказувачів: «В усіх УНКВС областях організувати спеціальні приймальні, куди дозволити вхід без спеціальних перепусток усім охочим повідомити ті чи інші відомості». На виконання наказу на місцях було розроблені додаткові заходи. Начальник УНКВС у Житомирській області Лаврентій Якушев, наприклад, наказав «переглянути архівні і особові справи агентури і освідомлення, раніше відсіяні з різних причин, для визначення їхньої цінності і доцільності відновлення зв’язків з ними». НКВС шукав нових «стукачів». У книзі наведено ряд документів НКВС, які починаються зі слів: «На підставі агентурних даних...». «Стукачі» діяли скрізь. Ось кілька доносів із Житомирської області: «Дружина репресованого в селі Несолонь Ковальчук Параскевія заявляє, що усім треба їхати вглиб Росії, де жити спокійніше, бо тут усіх арештують і майно заберуть».

Учениця 4-го класу сільської школи в селі Рясне, дочка репресованого Павлова, написала гасло: «Фашистський терор, злидні та безробіття — ось доля трудящих в країні соціалізму».

«Проживаючи в селі Мала Пиля, дружина репресованого Марія Шпинь групує в своїй хаті колгоспниць і проводить серед них антирадянську агітацію».

В архіві збереглися доноси Віктора Деряжного з Макіївки на Івана Дем’яновського, який з приводу смерті Георгія Орджонікідзе сказав: «Хоча б швидше вони, сукині діти, усі поздихали». 28 січня 1938 року І. Дем’яновський був розстріляний, його майно конфісковане. У 1965 році вдова страченого Ганна Дем’яновська почала розшук свого арештованого чоловіка і отримала повідомлення з КДБ про те, що він помер в місцях позбавлення волі 14 грудня 1945 року від виразки шлунку.

17 листопада 1938 року масовий терор був загалом завершений. Уряд СРСР і Центрального комітету Комуністичної партії своєю постановою визначили, що чинним залишається лише один позасудовий орган — Особлива нарада при НКВС СРСР, що діяв до 1 вересня 1953 року. У 1939 році цей орган засудив 13 021 особу, в 1940 році — 42 912 осіб. У 1941 році Особливій нараді було дозволено засуджувати до страти і на 20 років позбавляти волі. У період 1934—1953 років Особлива нарада винесла 10 101 смертний вирок і 442 531 вирок про ув’язнення.

Щоб уникнути відповідальності за масові репресії, московські провідники провели в органах НКВС УРСР чотири закритих наради, спрямованих нібито на «відновлення соціалістичної законності». Новий нарком внутрішніх справ Лаврентій Берія 26 листопада 1938 року наказав: «Забезпечити усіх оперативних працівників НКВС примірниками кримінальних кодексів». Нарешті вони почули про деяку законність...

У КАТІВНЯХ НКВС

У двотомнику документів «Через трупи ворога на благо народу». «Куркульська операція» в Українській РСР 1937—1941 рр.» є чимало свідчень про знущання над арештованими в катівнях НКВС. Зрозуміло, що безпосередньо про це ніяких документів не складали, але такі знущання дозволяли численні накази Москви, а після того, як новопризначені кати розпочали знищення своїх попередників, злочини останніх були включені до висунутих проти них звинувачень.

У серпні 1937 року, коли розпочався Великий терор, у 39 в’язницях Української РСР, що розраховані на 24 755 в’язнів, опинилося понад 43 тис. осіб. Народний комісар внутрішніх справ Ізраїль Леплевський докоряв своїм підлеглим, що до розстрілу засуджується лише половина арештованих, а решта йде до таборів. Йому заперечували, що для каральної акції не вдалося мобілізувати 5 000 працівників, як це передбачалося.

3 серпня 1937 року Республіканський оперативний штаб, який очолював в Києві Матвій Герзон, наказав залучати до розстрілів випускників шкіл державної безпеки і міліції, а також оголосити «партійну мобілізацію». У свою чергу, Москва наказала провести масові розстріли в місцях позбавлення волі, щоб «розвантажити» табори. До кінця 1937 року на виконання цього наказу було розстріляно 30 178 в’язнів.

Карателі забирали гроші у приречених на розстріл людей і «купували спиртні напої, які вживали під час і після проведення розстрілів», — зазначено в архівних документах.

До збільшення числа розстріляних був причетний особисто Йосип Сталін. Збереглися його власноручні резолюції на телеграмах про потребу в додаткових «лімітах» засуджених до страти. Ось лише одна — від 15 серпня 1937 року: «Т. Єжову, за збільшення ліміту до 8 тисяч. Й. Сталін».

Коли начальник управління НКВС у Чернігівській області Корнєв (насправді — Марко Капелюс) на нараді в Києві поскаржився народному комісарові внутрішніх справ СРСР М. Єжову на перевантаження в’язниць хворими і старими людьми, той відповів: «Ех, ви, чекіст! Вивезіть усіх до лісу і розстріляйте!».

Архівні документи свідчать, що слідчі НКВС «працювали» цілодобово, спали по кілька годин в кабінетах, місяцями не виходячи з них. До арештованих застосовували «засоби фізичного впливу». Слідчі мали «штатних» свідків, котрі засвідчували усі «злочини», що вигадані при допитах.

У протоколах оперативних нарад зазначено, що у Київській області «молодих людей, які прийшли в органи, вчили бити арештованих, вимагаючи визнання своєї вини». Ось ще цитати: «Приїздив з Москви заступник народного комісара Бєльський. Він усім дав чітку установку на оперативній нараді: шпигун або учасник організації — все одно буде розстріляний, так щоб узяти від нього усе — дайте йому в морду. Чому не можна?».

На станції Волноваха Південно-Донецької залізниці начальник відділу НКВС Микола Вронський «задавав тон для допитування по-звірячому і записування до протоколу те, що потрібно, а не те, що говорив звинувачений».

У Вінниці: «Вся праця йшла швидким темпом. Увечері начальнику управління НКВС доповідали про число арештованих, які зізналися. Між відділами існувало змагання. У кожному відділі з районів дзвонили і повідомляли: сьогодні 15, 20, 25 зізналися. За невелику кількість начальникам перепадало».

Наприкінці 1938 року у терорі сталася перерва. У постанові Ради народних комісарів СРСР від 17 листопада 1938 року зазначалося: «Очищення країни від диверсійних повстанських і шпигунських кадрів відіграло свою позитивну роль у забезпеченні дальших успіхів соціалістичного будівництва. Однак, не слід думати, що на цьому справу очищення СРСР від шпигунів, шкідників, терористів і диверсантів закінчено. Завдання тепер полягає в тому, щоб, продовжуючи нещадну боротьбу з усіма ворогами СРСР, вести її досконалішими і надійнішими методами».

На той час попередніх карателів змінили нові, і постанова відкривала їм шлях до подальшого винищення народу.

АРХІВИ ЗБЕРЕГЛИ ІМЕНА КАРАТЕЛІВ

У двотомнику німецьких істориків наведено 243 архівних документи, у яких зазначені посади і прізвища безпосередніх виконавців в УРСР наказів Москви про масове знищення селян, інтелігенції, представників інших верств населення. Варто назвати бодай деяких з них, щоб громадськість знала, хто скоїв цей страшний злочин. Якщо коли-небудь відбудеться суд над комуністичним режимом, ці прізвища стануть частиною конкретного звинувачення.

Після закінчення каральної акції в Україні влада арештувала за перше півріччя 1938 року 677 працівників НКВС, більшість з яких було розстріляно. На це було кілька вагомих причин. По-перше, Й. Сталін не хотів мати живих свідків злочину. На місцях теж намагалися перекласти власні провини на інших. По-друге, до влади рвалися в структурі НКВС Лаврентій Берія, в прокуратурі СРСР — Андрій Вишинський. Обидва шукали привід для знищення своїх конкурентів на владні посади.

Масові репресії в УРСР очолювали почергово народні комісари внутрішніх справ Всеволод Балицький, Ізраїль Леплевський, Олександр Успенський (усі троє розстріляні). З ними на різних посадах в УНКВС співпрацювали Микола Бачинський, Іван Бей-Беспалько, Михайло Бриль, Матвій Герзон, Емануїл Інсаров-Поляк, Андрій Ключков, Лазар Мунвез, Андрій Назаренко, Ізраїль Радзивіловський, Олександр Севульський, Михайло Степанов, Михайло Тушев, Федір Фокін, Юліан Бржезовський, Соломон Брук, Ісак Купчик, Яків Письменний.

Управління НКВС в областях очолювали Іван Корабльов (Вінниця), Григорій Коркунов (Ворошиловград, теперішній Луганськ), Соломон Мазо (Харків), Адріян Петерс, Олександр Вояков у 1938 році (Полтава), Абрам Розенбардт (Одеса), Павло Чистов (Сталіно, теперішній Донецьк), Лаврентій Якушев (Житомир), Марко Корнєв-Капелюс (Чернігів), Микола Приходько (Кам’янець-Подільський, теперішня Хмельницька область), Петро Карамишев (Миколаїв), Юхим Кривець (Дніпропетровськ), Олексій Долгушев (Київ). Прізвища катів в окремих областях теж є в двотомнику.

Окремо варто згадати безпосередніх виконавців розстрілів. Зрозуміло, що їх кількість була значною. У збірнику наведено згадки про начальника в’язниці НКВС в Києві Івана Нагорного, який брав участь у масових розстрілах, а сам загинув у 1941 році під час Другої світової війни. Олександр Шашков був комендантом НКВС Української РСР і безпосередньо виконував вироки. У 1942 році він був начальником Особливого відділу 2-ої ударної армії Андрія Власова і застрелився, аби не потрапити в полон до німців.

Яким Поясов відповідав за розстріли за вироками міжрайонної слідчої групи в Білій Церкві, за що його нагородили орденом Червоної зірки. Пізніше він працював заступником начальника управління НКВС у Миколаївській області. Подальша доля його невідома.

Упорядники збірника у передмові написали: «На сьогодні це найповніша публікація документів і статистичних матеріалів каральних органів, які висвітлюють проведення операції в Українській РСР за наказом № 00447. Більшість документів введено у науковий обіг вперше». Вони зазначили, що «саме читачеві надається право зробити висновки на підставі опублікованих документів і наведених дискусійних точок зору».

Висновок може бути лише такий: у 1937—1938 роках московські більшовики за участі своїх поплічників в Україні скоїли ще один, другий після Голодомору 1932—1933 років, геноцид українського населення, і особливо болючий саме тому, що була знищена найактивніша частина народу — його еліта.

http://www.day.kiev.ua/227765

Терор окупаційної влади проти "Свободи"

28 травня 2011 року у Львові біля слідчого ізолятора № 19, що на вул.
Городоцькій-20, де відбувається безтермінова акції протесту "Ні! –
політичним репресіям!", затримали Андрія Шурка. Як повідомили очевидці,
до намету ВО "Свобода", біля якого стояв пан Андрій, під'їхав автомобіль
ВАЗ 2109 білого кольору, з нього вийшли двоє осіб у міліцейській формі.
Не представившись та без жодних пояснень, міліціянти заламали руки
Андрієві Шурку та затягли його в машину.

Як вдалося з'ясувати,
Андрія Шурка відвезли в Личаківський райвідділ міліції Львова, щоби
взяти в нього покази щодо подій 9 травня. Туди вже виїхали юристи
Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Шурко Андрій – львів'янин,
безпартійний, член Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять".


Довідка. Львівське міське управління МВС України вимагає від виконкому
Львівської міської ради у судовому порядку заборонити усі акції
Всеукраїнського об'єднання "Свобода" у Львові. Про це йдеться у листах
за підписом начальника Львівського міського управління Головного
управління МВС України у Львівській області Станіслава Броневицького на
адресу Львівської міської ради.

Зокрема, МВС вимагає заборонити
безстрокову акцію протесту з вимогою звільнити політв'язнів біля
Львівського СІЗО на вул. Городоцькій, де утримують трьох
депутатів-свободівців, яка розпочалася 26 травня 2011 року.


Також МВС, погрожуючи кримінальною відповідальністю, вимагає від міської
ради заборонити Марш захисту українців, що має пройти у Львові 29
травня 2011 року о 17-00 від пам'ятника Степанові Бандері до пам'ятника
Тарасу Шевченку. О 18-00 "Свобода" проведе віче біля пам'ятника Тарасові
Шевченку під гаслами: "Проти свавілля панівного режиму! За соціальну та
національну справедливість! За свою Свободу!".

26 травня 2011
року о 19-30 вечора депутата Львівської міської ради від Всеукраїнського
об'єднання "Свобода", голову постійної депутатської комісії економічної
політики, підприємництва, інвестицій та зовнішніх відносин,
відповідального за акцію протесту під Львівським СІЗО №19 Андрія
Хомицького викликали в Галицький райвідділ міліції Львова, де утримували
понад дві години.

Свободівцю інкрімінують вчинення
адміністративного правопорушення. Йдеться про безтермінову акцію
протесту проти міліцейського свавілля біля стін Львівського слідчого
ізолятора №19, що на вулиці Городоцькій, 20 (докладніше на
http://www.svoboda.lviv.ua/diyalnist/novyny/022002/ ). Правоохоронці
наполягають, що свободівці розпочали акцію протесту, не попередивши
місцеві органи самоврядування.

27 травня 2011 року в
Івано-Франківську невідомі схопили і повезли у невідомому напрямку
голову Стрийської районної організації ВО "Свобода", депутата Стрийської
районної ради від ВО "Свобода" Мар'яна Берездецького. Викрадачів було
семеро, усі вони були у цивільному. Мар'янові вони не пред'явили жодних
повісток чи документів.

Триває восьмий день голодування
депутата Пустомитівської районної ради від Всеукраїнського об'єднання
"Свобода" Степана Підкуймухи. 20 травня 2011 року проти нього було
порушено кримінальну справу за статтями 293 і 296 (ч.2) Кримінального
кодексу України. Степана Підкуймуху затримали 20 травня 2011 року, коли
він прибув до Львівського міського управління МВСУ на допит як свідок у
справі щодо подій 9 травня у Львові. Згодом йому повідомили, що проти
нього порушено кримінальну справу.

25 травня 2011 року
Личаківський районний суд міста Львова виніс рішення про
адміністративний арешт двох членів Всеукраїнського об'єднання "Свобода" –
Назарія Семчія – брата депутата Львівської міської ради від
Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Михайла Семчія – та його помічника
Олега Новоставського. Вирок про ув'язнення відповідно на 7 та 10 діб був
винесений, незважаючи на те, що у протоколах про адмінпорушення не було
вказано, у чому власне полягали неправомірні дії Олега Новоставського
та Назарія Семчія. "Свобода" подає апеляцію на рішення суду.

19
травня українець Роман Семчій був затриманий на робочому місці
працівниками правоохоронних органів Російської Федерації. 9 травня у м.
Львові міліція затримала Романа Семчія, який постійно працює в
Красноярському краї РФ, а у Львові перебував у відпустці. Того ж дня
міліція відпустила Романа Семчія після складання протоколу про вчинення
ним адміністративного правопорушення, а 11 травня він виїхав на постійне
місце роботи. 19 травня Роман Семчій встиг повідомити свою родину по
телефону про те, що його закували в кайданки для екстрадиції на Україну,
після чого зв'язок обірвався. Від того часу відсутні всякі відомості
щодо місця перебування і долі Романа Семчія.

Також 15 травня
міліція схопила і заарештувала депутатів Самбірської районної ради від
ВО "Свобода" Володимира та Михайла Ковалівих. Зараз вони перебувають у
Львівському слідчому ізоляторі №19 . До них не пускають дружин.

15 травня 2011 року близько опівночі після п'ятигодинного допиту у
приміщенні управління МВС у м. Тернополі було заарештовано свободівця
Віктора Козорога. Його звинувачують у пошкодженні кривавого
большевицького прапора у Тернополі 9 травня 2011 року. Нагадаємо, що у
Тернополі вивішування червоних прапорів було заборонене рішенням міської
ради. Віктору Козорогу вручили постанову про відкриття кримінальної
справи за ст. 296 ч.2 Кримінального Кодексу України, що загрожує чотирма
роками ув'язнення.

Прес-служба ВО "Свобода"

Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941

Возз'єднання чи окупація, добро чи зло? Події "золотого вересня" довгий час перебували під грифом "таємно" поза увагою науковців та митців, були призабуті суспільством.

Багатокультурна довоєнна Галичина стала жертвою агресій двох найбільших тиранів XX століття Гітлера і Сталіна. Будучи зруйнованим, більше ніколи не відновиться довоєнний уклад життя, культури, етнічні особливості цього краю.

Фільм створено на основі свідчень очевидців цих подій - представників українського, польського та єврейського народів, які до 40-х років XX століття становили основний етнічний склад Галичини.

"Бо так само, як за днів потопу всі їли й пили, женились й заміж виходили, аж до дня..."  Мт. 24, 38

Кінець свободи в Україні. Die Welt

НІНА ЄҐЛІНСЬКІ, Київ, 14 серпня 2011 

Залякуваннями та знущаннями реагує режим на критику. Особливо цього зазнає опозиція, але це відчувають на собі також і звичайні громадяни. Правозахисники засуджують свавільні арешти та протиправні процеси Студентка Катерина Аврамчук, журналіст Мустафа Найем і провідні опозиційні політики, такі як Юлія Тимошенко та Валерій Іващенко, мають одне спільне: їх тримає на мушці українська влада, бо вони насмілилися критикувати уряд. Погрози, залякування та намагання заткнути рот – Міністерство внутрішніх справ намагається за допомогою грубих методів забезпечити спокій у країні. Як це виглядає у деталях, можна спостерігати у найпрестижнішому вищому навчальному закладі країни – Національному Київському університеті ім. Тараса Шевченка. Через те, що вони неодноразово брали участь у акціях протесту проти міністра освіти, двоє студентів були примусово виключені з університету. Коли російський президент Дмитро Медвєдєв під час свого візиту до Києва хотів подискутувати із студентами, Катерина Аврамчук надягла майку з портретом українського національного поета, чиє ім’я носить університет, але сьогодні це вважається в Україні провокацією. «Днем пізніше я повинна була з’явитися до декана, там мене повідомили про те, що я можу забути про своє навчання, якщо я ще раз візьму участь у протестах», розповідає студентка. Те, що критика режиму в Україні може мати гіркі наслідки, відчули на собі найвідоміші опозиційні політики. Після інаугурації президента Віктора Януковича навесні 2010 року деякі з них були заарештовані. Найвідомішою фігурою є колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко – вона перебуває під судом вже з початку літа. У разі визнання її винною їй загрожують до десяти років позбавлення волі. У своєму нещодавно опублікованому звіті данська секція Гельсінкського комітету з прав людини критикує ці процеси та закидає українському керівництву відсутність верховенства права та зневагу щодо міжнародних правових норм. Згідно цього аналізу висунення обвинувачень проти Тимошенко та інших опозиційних політиків взагалі не повинно було відбутися: «Правові докори визначені нечітко, слідчі дії були проведенні без належної сумлінності, ведення процесу значною мірою не відповідає нормам правової держави, а арешти були здійснені без зрозумілих причин.» Так-званий звіт «Лінґбо» таврує попереднє ув’язнення, що триває місяцями, без терміну процесу, а також систематичні відмови щодо надання медичної допомоги особам, які перебувають у попередньому ув’язненні. Уже три місяці триває процес проти Тимошенко у Печерському районному суді міста Києва. Їй закидають зловживання службовим становищем: у січні 2009, під час своєї діяльності в якості прем’єр-міністра вона уклала буцімто невигідну газову угоду з Росією. 5 серпня Тимошенко була затримана, з цього дня майже щодня відбуваються судові засідання. Засідання триває зазвичай з дев’ятої години ранку до 20 години вечора, з обідньою перервою лише на одну годину. Головний захисник Тимошенко, адвокат і народний депутат Сергій Власенко був усунутий від процесу. Новим адвокатам не був наданий час для ознайомлення з матеріалами справи. «Ввечері та на вихідні дні ми не маємо доступу до в’язниці. Юлія Тимошенко систематично позбавляється права на захист», описує Власенко цю ситуацію. Колишній Міністр оборони України Валерій Іващенко також перебуває в ув’язненні. Звіт «Лінґбо» описує стан його здоров’я як такий, що викликає занепокоєння. Цей чоловік страждає на діабет і має проблеми з печінкою. Іващенко відмовився від обстеження у військовому шпиталі. Він побоювався вже самого перевезення туди, для якого був призначений ескорт вояків у масках, які належать до спецпідрозділу Міністерства оборони. Лише після багатотижневих протестів він отримав можливість пройти обстеження в одній з цивільних лікарень у Києві. Прокуратура обвинувачує його у зловживанні службовим становищем, а його попереднє ув’язнення обґрунтовується загрозою втечі. «Ці процеси є політично мотивованими, вони повинні дискредитувати опозицію та залякати населення», коментує Володимир Фесенко, директор Центру політичних досліджень «Пента» у Києві. Під загрозою перебуває також і свобода ЗМІ. Мустафа Найем є тележурналістом і оглядачем «Української правди». Ця Інтернет-газета є одним із нечисленних вільних ЗМІ, що часто повідомляють про корупційні скандали. Він і його колеги вважають, що вони перебувають у конфронтації з владою. Редакцію обвинувачують у тому, що вона в Інтернет-форумах буцімто цілеспрямовано закликає до вбивства депутатів парламенту, що належать до урядової партії. Поки що владний апарат Президента Януковича не дуже реагує на протести, що лунають в Україні та закордоном. Утім кілька днів тому держсекретар США Гіларі Клінтон і Високий представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон звернулися з особистим листом безпосередньо до Президента Януковича. У ньому вони чітко роз’яснили, що подальша підтримка з боку Заходу залежить від результату судових слухань проти Тимошенко та інших опозиціонерів. Крім того, вони вказали на те, що нинішні процеси можуть завдати суттєвої шкоди репутації самого Януковича. Вочевидь, Президент збагнув. Власне , на початку тижня мали розпочатися судові дебати у справі Тимошенко. Абсолютно несподівано продовження процесу було перенесене на кінець вересня. «Вони хочуть виграти час, щоб розробити нову стратегію для процесу проти Тимошенко», можна прочитати сьогодні в «Українській правді».

Die Welt

http://teneta.at.ua/news/

Банда посилює терор проти опозиційних ЗМІ

Сьогодні, 18 серпня, Державна податкова адміністрація в Автономній республіці Крим заарештувала рахунки Чорноморської телерадіокомпанії.

Про це повідомив народний депутат від БЮТ Андрій Сенченко.

Він наголосив, що таким чином влада зробила черговий крок у спробі паралізувати роботу ТРК «Чорноморська».

«Всі місцеві холуї з керівництва податкової служби Криму будь-якими методами намагаються вислужитися і перед місцевою макіївською групою, і перед Києвом - і наввипередки винаходять рецепти, яким чином заткнути рот незалежним засобам масової інформації», - сказав Сенченко.

Народний депутат зазначив, що оскаржуватиме дії податківців Криму в суді.

«Ми в судовому порядку відстоюватимемо своє право, тим більше, що таких повноважень в податкової служби просто не існує», - заявив він.

У зв'язку з арештом рахунків ТРК «Чорноморська» у телекомпанії виникли серйозні проблеми в роботі.

«Що таке рахунок? Це можливість виплатити людям заробітну плату, сплатити комунальні послуги, трансляцію і так далі. Врешті-решт, це прямі збитки, і тому позов, який готується на адресу податкової, стосуватиметься не лише поновлення рахунку, але і претензій відносно нанесення збитку», - відзначив народний депутат.

Замість післямови. Сьогодні так званий президент України Віктор Янукович звернувся до журналістів з проханням назвати конкретні факти цензури і тиску на ЗМІ.

Відтак, ми, як виборці, публічно звертаємося до Віктора Федоровича, аби він прокоментував, чи не є колотнеча навколо ТРК «Чорноморська» фактом тиску на опозиційну телекампанію напередодні виборів?

ТЕНЕТА

Терор податкової проти Інституту трансформації суспільства набир

Терор податкової проти Інституту трансформації суспільства набирає обертів. Як відомо, 14 лютого 2012 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва розпочала безпідставну позапланову перевірку Благодійного фонду „Інститут трансформації суспільства”. 28 лютого 2012 року термін невмотивованої позапланової перевірки було подовжено на 5 робочих днів (до 3.03.2012 р.). 1 березня 2012 року Державна податкова адміністрація України почала нову фазу терору – розпочався напад на партнерів Благодійного фонду „Інститут трансформації суспільства”. Здійснюється перевірка їх документації. По суті, відбувається залякування десятків людей.

Масштаб та несамовитість переслідування свідчать, що до терору проти Інституту трансформації суспільства причетний особисто В.Янукович та його оточення. Замість того, аби виконувати свою передвиборчу програму нинішній Президент України розгорнув перманентний терор проти громадських та політичних діячів, що знаходяться в опозиції до нього та його режиму. Фактично, відбувається „лукашенкізація” режиму Януковича.

Благодійний фонд „Інститут трансформації суспільства” звертається до всіх представників третього сектору, громадських організацій та політичних партій негайно сформувати Всеукраїнський комітет із захисту громадських організацій та підприємницьких структур і розпочати прямі активні дії проти узурпатора та ката України В.Януковича.

Потрібно домогтися його негайної відставки з посади Президента України. Кожен день перебування Януковича при владі наближає час, коли Україна буде кинута у вир соціальної, національної та громадянської війни.

На часі гасла: „Януковича – у відставку!”, „Хто з Януковичем та його сім’єю – ворог України та української нації!”, „Усунемо Януковича – врятуємо Україну!”.

Олег Соскін,
директор Інституту трансформації суспільства,
Голова Української Національної Консервативної партії

Ці руки нічого не крали

Цікава статистика у нас виходить stena   Пише якесь комзомбі "срусру гіде магу" й одразу за дві з половиною сторінки 25 відгуків собі подібних в топ попадає це ж скільком нормальним людям доступ в ТОП стрічку обмежено, де й дискусій набагато більше й люди думку свою сформувати можуть.

А рейтинг як формується, "чорний запор" й решта дуже зголоднілих в топі, а українцям рейтинг як ще й де коректують ? Правила придумані для наперсточників й грай як хочеш, совкове виховання "кто біл нікем тот станет всем!" йде повним ходом.

В гостьовій своїй залишив пару останніх зразків наперсткової гри, тренуйтесь на здоров'я, може вдасться перемогти. До речі коефіцієнт плюсування та інші рейтинги вже правильно скоректовано під наперстки.


80%, 16 голосов

10%, 2 голоса

10%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

чорний гумор

Информация для поляков: все высшее руководство России собирается посетить Крым. Уточнение для голландцев: самолетом.
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая