хочу сюда!
 

Елена

52 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 47-58 лет

Заметки с меткой «президент україни»

До держкорита нові свої поросята Зе-кодло долучає

Б.Г. -Я не пригадую подібного указу у Порошенка про державну годівницю для обраних поросяток від мистецтва, але мене, як представника саме цієї сфери, дуже обурює подібна практика сегригації митців на "обраних" і всіх інших нікчем. Чому хтось з держчиновників включно з Президентом України дозволяє собі звеличувати одних і принижувати інших митців, роздаючи за власним уподобанням гроші з державного бюджету,  не питаючись на то згоди платників податків. Дуже сподіваюся, що скоро всі ці метастази радянщини-"Совка" розваляться і щезнуть разом з цією новоявленою владою Зе-кодла. І чому в Указі не вказана грошова сума стипендій?

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №661/2019
Про призначення стипендій Президента України для молодих письменників і митців у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового мистецтва та кіномистецтва

Відповідно до Указу Президента України від 23 січня 2018 року № 13 «Про стипендії Президента України для молодих письменників і митців у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового мистецтва та кіномистецтва» постановляю:

1. Призначити стипендії Президента України молодим письменникам і митцям у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового мистецтва та кіномистецтва:

1) письменникам:

АБЛАЄВУ Бекіру Абкерімовичу, 1999 року народження

БАЗІ Юлії Сергіївні, 1990 року народження

БАЗЬ Любові Олександрівні, 1991 року народження

БУКАТЮКУ Олександру Миколайовичу, 1985 року народження

ВАСИЛЬЧЕНКО Альоні Валеріївні, 1987 року народження

ВЕРТОЛІ Світлані Андріївні, 1997 року народження

ГЛАДУН Дарині Валеріївні, 1993 року народження

ГРИГОРОВУ Микиті Анатолійовичу, 1994 року народження

ДЯДЧЕНКО Людмилі Сергіївні, 1988 року народження

ЗВОНОК Ганні Михайлівні, 1994 року народження

ІГНАТЬЄВІЙ Наталії Миколаївні, 1985 року народження

КОЗУЛІНІЙ Мар’яні Сергіївні, 1987 року народження

КОМАР Надії Олександрівні, 1985 року народження

ЛОМОНОСОВУ Михайлу Володимировичу, 1995 року народження

ЛУК’ЯНЕНКО Катерині Олександрівні, 1988 року народження

МАЙБОРОДІ Дар’ї Валеріївні, 1991 року народження

МАКСИМ’ЯК Мар’яні Богданівні, 1986 року народження

МИХАЛЬОНОК Ярині Сергіївні, 1985 року народження

МОСТЕПАН Ірині Сергіївні, 1987 року народження

ОЛІЩУК Вікторії Олександрівні, 1994 року народження

ПАНАСЮКУ Олексію Геннадійовичу, 1991 року народження

РАЧКОВСЬКІЙ Ірині Володимирівні, 1985 року народження

САЖИНСЬКІЙ Ірині Віталіївні, 1994 року народження

СІВАЧЕНКУ Сергію Миколайовичу, 1984 року народження

СОКОЛЮКУ Остапу Володимировичу, 1986 року народження

СТРИЖАЧЕНКО Ользі Вікторівні, 1988 року народження

ФЕДОРОВІЙ Сніжані Василівні, 2002 року народження

ЦИГАНЧУК Ксенії Анатоліївні, 1986 року народження

ЧЕРВОТКІНІЙ Ілоні Олександрівні, 1996 року народження

ШТІЛЬГОЙЗУ Олександру Леонідовичу, 2004 року народження

2) митцям у сфері музичного мистецтва

БЄГЛЄЦОВУ Олексію Іллічу, 1984 року народження

БИСТРЕВСЬКОМУ Кирилу Ігоровичу, 1995 року народження

БИЦУЛІ Анастасії Сергіївні, 1999 року народження

БІЛІНЦЮ Тарасу Юрійовичу, 1996 року народження

БРИЛЮ Артему Сергійовичу, 1998 року народження

БУЛИЗІ Стефану Вікторовичу, 2000 року народження

БУРНОС Дарині Вадимівні, 1996 року народження

ВИНОГРАДОВІЙ Валерії Володимирівні, 1998 року народження

ВОДОВОЗОВУ Ярославу Євгеновичу, 2004 року народження

ВОРОБЕЦЬ Інні Станіславівні, 1991 року народження

ГАЙ Анастасії Вадимівні, 2001 року народження

ГАЙВОРОНСЬКІЙ Анні Тарасівні, 2004 року народження

ГАЛАДЖУН Марті Богданівні, 1994 року народження

ГЛОДУНОВІЙ Маргариті Андріївні, 1999 року народження

ГРИВУЛ Катерині Петрівні, 1993 року народження

ГУСАРОВІЙ Надії Вікторівні, 2003 року народження

ДАНИЛЕЙКУ Данилу Володимировичу, 1985 року народження

ДОВБИШ Галині Сергіївні, 1985 року народження

ЖУКОВІЙ Софії Володимирівні, 2003 року народження

ЖУКОВСЬКІЙ Крістіні Олександрівні, 2002 року народження

ЖУРБІ Альоні Валентинівні, 2003 року народження

ЖУРКІНУ Євгенію Костянтиновичу, 1998 року народження

ЗАЛЕВСЬКОМУ Назару Миколайовичу, 2005 року народження

ІВАНЧЕНКО Надії Костянтинівні, 2000 року народження

ІВАСИКУ Богдану Васильовичу, 1994 року народження

КАЛИНИЧ Євгенії Михайлівні, 1998 року народження

КАРАЧЕВСЬКОМУ Данилу Руслановичу, 1998 року народження

КЛЮЧЦІ Оксані Ігорівні, 1999 року народження

КОЗАК Анастасії Сергіївні, 1995 року народження

КОЗИРЯЦЬКОМУ Михайлу Сергійовичу, 1994 року народження

КОПЕЛЮКУ Олегу Олексійовичу, 1988 року народження

КРАВЧУКУ Едварду Вікторовичу, 1994 року народження

КУРМАЧОВІЙ Юлії Віталіївні, 1998 року народження

КУШНІРЕНКУ Миколі Олександровичу, 1992 року народження

ЛЕБЕДЄВІЙ Даяні Олександрівні, 2003 року народження

ЛЕОНТЬЄВУ Сергію Анатолійовичу, 1991 року народження

ЛЕХУ Назару Павловичу, 1999 року народження

ЛОЦМАН Руслані Олександрівні, 1988 року народження

МАКАРЕНКО Орині Олександрівні, 1999 року народження

МАЛІНОВСЬКІЙ Тетяні Володимирівні, 1987 року народження

МАНОКІНІЙ Ганні Вікторівні, 1988 року народження

МЕНЦІНСЬКОМУ Модесту Тарасовичу, 1996 року народження

МЕРХЕЛЮ Андрію Андрійовичу, 1986 року народження

МИХАЙЛЕНКО Тетяні Володимирівні, 1999 року народження

МОРОЗОВУ Даніелю Альбертовичу, 2003 року народження

НАГІРНІЙ Лесі Анатоліївні, 1986 року народження

ОНОФРІЙЧУКУ Олександру Михайловичу, 1987 року народження

ПАВЛЕЧКУ Олексію Романовичу, 2001 року народження

ПАЛАЧОВІЙ Катерині Володимирівні, 1987 року народження

ПОПОВИЧУ Емериху Федоровичу, 1986 року народження

ПОПОВИЧУ Томасу Федоровичу, 1986 року народження

ПОТАРИКІНІЙ Олені Володимирівні, 2003 року народження

ПРИЙМАК Анні Сергіївні, 1997 року народження

РАХМАНІНУ Євгену Володимировичу, 1993 року народження

РУДЕНКО Аліні Павлівні, 1989 року народження

САВАРИНІЙ Анастасії Анатоліївні, 2002 року народження

САВОНУ Дмитру Івановичу, 1990 року народження

САВЧЕНКУ Віталію Сергійовичу, 2000 року народження

САЄНКО Вікторії Олександрівні, 2004 року народження

САМОЛЮК Олені Віталіївні, 1991 року народження

САМОЛЮКУ Віталію Ігоровичу, 1985 року народження

СЕДЮКУ Ігорю Олеговичу, 1988 року народження

СКРИПНИКУ Назару Степановичу, 1992 року народження

СТУКУ Антону Володимировичу, 1992 року народження

ТОМНИЦЬКОМУ Костянтину Геннадійовичу, 1995 року народження

ТОПЧІЮ Марку Юрійовичу, 1991 року народження

ФЕДОРЯЦІ Владиславу Юрійовичу, 2001 року народження

ХЛЕБАНУ Миколі Миколайовичу, 1994 року народження

ХОДІ Тетяні Іванівні, 1993 року народження

ХОЛОДКОВУ Андрію Сергійовичу, 2004 року народження

ХОПТИНЕЦЬ Альоні Русланівні, 1996 року народження

ХОРОШУН Тетяні Сергіївні, 1996 року народження

ХШАНОВСЬКОМУ Миколі Ігоровичу, 1991 року народження

ЧЕДРИКУ Михайлу Васильовичу, 1997 року народження

ШАДЬКУ Максиму Олександровичу, 1993 року народження

ШИНКАРЕНКО Вікторії Сергіївні, 1992 року народження

ШЛЯБАНСЬКІЙ Яні Анатоліївні, 1994 року народження

ШУСТОВІЙ Ользі Юріївні, 1993 року народження

ШУТКО Дар’ї Олегівні, 1991 року народження

ШУШВАРУ Роману Анатолійовичу, 1993 року народження

ЩУРУ Володимиру Вікторовичу, 2001 року народження

ЮРЧЕНКУ Андрію Анатолійовичу, 1987 року народження

ЯКОВЕНКО Тетяні Георгіївні, 1992 року народження

3) митцям у сфері театрального мистецтва:

БОРТНИК-ГУЛЕВАТІЙ Марині Володимирівні, 1989 року народження

ЖУРАВКОВІЙ Юлії Олександрівні, 1986 року народження

ЗОЗУЛІ Олександру Олексійовичу, 1987 року народження

ІВАНОВІЙ-ГОЛОЛОБОВІЙ Дар’ї Олексіївні, 1989 року народження

КРАСІЛЬНІК Юлії Володимирівні, 1989 року народження

НЕЧАЙ Юлії  Василівні, 1986 року народження

ПАЛІЙ Оксані Сергіївні, 1985 року народження

ПЕТРЕНКО Оксані Володимирівні, 1995 року народження

ПОЛЯНОВСЬКІЙ Людмилі Олександрівні, 1986 року народження

РЕЗНІЧЕНКУ Євгенію Олександровичу, 1998 року народження

САРКІСЯН Розі Володимирівні, 1987 року народження

СУХОРУКОВІЙ Наталії Михайлівні, 1986 року народження

ЧУЄШОВІЙ Аліні Олександрівні, 1990 року народження

ШЕРЕМЕТ Дарині Сергіївні, 1990 року народження

4) митцям у сфері образотворчого мистецтва:

АВГУСТИНСЬКІЙ Інні Сергіївні, 2002 року народження

АНДРІЄНКО Алітті Віталіївні, 1984 року народження

АНТОНЮКУ Олександру Леонідовичу, 1994 року народження

БАЛТАЗЮКУ Павлу Валерійовичу, 1986 року народження

БЕЖЕНАР Альоні Іванівні, 1989 року народження

БЕНЕДЮКУ Павлу Олександровичу, 1984 року народження

БЄРО Валентині Георгіївні, 1987 року народження

БОРИСОВІЙ Катерині Володимирівні, 1988 року народження

ВОРОНІНІЙ Олександрі Вікторівні, 1990 року народження

ГОЛУБ Марії Валеріївні, 1990 року народження

ГОСТІЛОВІЙ Олені Вікторівні, 1994 року народження

ГРАНОВСЬКІЙ Владиславі Олександрівні, 1997 року народження

ГРОНСЬКОМУ Петру Володимировичу, 1989 року народження

ДВІРНІЙ Оксані Михайлівні, 1992 року народження

ДУДЦІ Світлані-Роксолані Олександрівні, 1990 року народження

ДУШИНІЙ Анні Сергіївні, 1990 року народження

ЖУРУНОВІЙ Маргариті Ігорівні, 1994 року народження

ЗАСТУПУ Олександру Володимировичу, 1985 року народження

ЗЛОБІНІЙ Євгенії Юріївні, 2003 року народження

ЙОНАШ Ельвірі Тиберіївні, 2001 року народження

КАРПОВУ Михайлу Євгеновичу, 2003 року народження

КАЦАН Ладі Денисівні, 2004 року народження

КОЗЕЛЕЦЬКІЙ Ганні Сергіївні, 1987 року народження

КРАВЦЮ Дмитру Михайловичу, 1989 року народження

КУЛЬЧИЦЬКІЙ Уляні Юріївні, 1992 року народження

КУЧЕРЕНКО Карині Євгеніївні, 1998 року народження

ЛЕОНЦЮ Ярославу Валерійовичу, 1994 року народження

ЛИМАР Тетяні Вікторівні, 1991 року народження

ЛИПОВЦІ Катерині Вікторівні, 1995 року народження

ЛОКАТИРЮ Богдану Івановичу, 1993 року народження

ЛУГОВСЬКІЙ Анні Едуардівні, 1996 року народження

МЕЛЬНИЧУК Аліні Ігорівні, 1993 року народження

МОРГУНОВІЙ Олені Ігорівні, 1984 року народження

МОСТОВЩИКОВІЙ Дар’ї Олегівні, 1995 року народження

НИКИФОРОВУ Антону Михайловичу, 1992 року народження

ОДРЕХІВСЬКОМУ Василю Володимировичу, 1989 року народження

ОСАДЧУК Анні Олександрівні, 1993 року народження

ПАШКОВІЙ Альоні Володимирівні, 2002 року народження

ПЕРЕСТІ Анастасії Володимирівні, 2004 року народження

РАХІМОВІЙ Марії Дмитрівні, 1993 року народження

СКИЦЬКІЙ Анні Андріївні, 2002 року народження

СУШАРНИК-КРАВЕЦЬ Анні Олександрівні, 1988 року народження

ТАРАНУСІ Наталії Петрівні, 1984 року народження

ТИМКІВУ Михайлу Олеговичу, 2002 року народження

ТОЛОШНЯК Ірині Андріївні, 1992 року народження

5) митцям у сфері хореографічного мистецтва:

БАШКІРОВІЙ Вікторії Валеріївні, 1993 року народження

БОЙЧЕНКО Уляні Сергіївні, 1993 року народження

БОНДАРЮ Владиславу Володимировичу, 1998 року народження

БОНДАРЮ Олегу Олександровичу, 2001 року народження

БОРОДІНІЙ Олександрі Валентинівні, 2001 року народження

ВЕРОВЦІ Дар’ї Олександрівні, 1999 року народження

ГОЛУБЦОВІЙ Альоні Михайлівні, 2004 року народження

ІВАНЧЕНКО Діані Владиславівні, 2000 року народження

КОЛОМІЙЦЮ Дмитру Євгенійовичу, 2001 року народження

САМОЙЛЕНКО Руслані Ігорівні, 1984 року народження

СЕМЕНЕНКУ Роману Вікторовичу, 2000 року народження

СОЛОВКО Єві Вадимівні, 2001 року народження

ЧЕКМАРЬОВІЙ Анні Ігорівні, 2001 року народження

6) митцям у сфері естрадно-циркового мистецтва:

АНТОНОВУ Микиті Ростиславовичу, 1995 року народження

БІДНІЙ Вікторії Вікторівні, 1997 року народження

ГРИБАЧОВІЙ Марії Романівні, 1991 року народження

ДОЦЕНКО Валерії Юріївні, 1994 року народження

ЕБРАЛІДЗЕ Ірині Олександрівні, 1998 року народження

ІГНАТОВУ Анатолію Юрійовичу, 1995 року народження

ЛИЗОГУБ Валерії Максимівні, 2003 року народження

ЛИТВИНЕНКУ Максиму Володимировичу, 1995 року народження

ПАЛІЙЧУК Анні Вікторівні, 1985 року народження

ПОЗДНЯКОВІЙ Євгенії Вікторівні, 1991 року народження

РОДІНІЙ Вікторії Сергіївні, 1999 року народження

ТЕРЕХОВІЙ Поліні Ігорівні, 2002 року народження

ШКЛЯР Надії Іванівні, 1984 року народження

7) митцям у сфері кіномистецтва:

БАБАК Ользі Анатоліївні, 1991 року народження

БАКУМУ Володимиру Вікторовичу, 1990 року народження

ВОЗНЯК Софії Олександрівні, 1997 року народження

ВОЙТЕНКО Оксані Володимирівні, 1989 року народження

ГАЛОШИНІЙ Олександрі Олексіївні, 1997 року народження

ГРАНОВСЬКІЙ Ярославі Олександрівні, 1995 року народження

ДЕХТЯРУК Марії Георгіївні, 1996 року народження

ЗОРІ Лілії Олегівні, 1991 року народження

ІВАНЮК Анастасії Віталіївні, 1997 року народження

ІГНАТЕНКУ Дмитру Юрійовичу, 1988 року народження

КІРШИНУ Андрію Юрійовичу, 1993 року народження

ЛЕСИК Катерині Валентинівні, 1996 року народження

ЛИЧКОВСЬКІЙ Наталії Романівні, 1996 року народження

МИТРОФАНОВУ Антону Олександровичу, 1998 року народження

МІРОШНИЧЕНКУ Маркіяну Олександровичу, 1996 року народження

НОСЕНКУ Назарію Руслановичу, 1996 року народження

ПАСІЧНИКУ Артему Юрійовичу, 1986 року народження

ПАТРОН Ірині Василівні, 1987 року народження

ПРАВИЛО Ірині Олександрівні, 1987 року народження

ПРИХОДЬКУ Богдану Дмитровичу, 2001 року народження

РОМАНЧЕНКУ Нікону Сергійовичу, 1991 року народження

СИДОРЧУК Тетяні Анатоліївні, 1990 року народження

ТИХІЙ Анастасії Анатоліївні, 1992 року народження

ШОСІ Івану Ігоровичу, 1997 року народження.

2. Цей Указ набирає чинності з 1 грудня 2019 року.

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

5 вересня 2019 року

Записи анархіста 21 ст. від 09.07.19 р. Слава Ізраїлю!

09 липня 2019 р.  (7527)

Записи анархіста 21 ст. від 09.07.19 р.

 Слава Ізраїлю!


Маємо за Президента України жида та ще й вишукано «русскоязьічного», отже зі співдружбою з  Ізраїлем проблем жодних не має бути. Даєш нерушимий військовий союз України з Ізраїлем!  

UA - Ізраїль може стати військовим союзником України. Досі Ізраїль тримає нейтральну позицію щодо російсько-українського конфлікту. Але Андрій Цаплієнко привіз звідти відчуття, що все змінилось, і в нас з'явився союзник. Оборонні технології такого союзника  здатні врятувати сотні тисяч життів українців. Випуск ТСН.Тиждень за 10 травня 2015 року


https://www.youtube.com/watch?v=ckC34nmHPKc

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)


Обідили бідного нашого хлопчика, захистіть хто не-будь

Президент спрямував Прем'єр-міністрові листа щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності міністра закордонних справ Павла Клімкіна – Андрій Богдан

1 липня 2019 року - 13:44

Президент спрямував Прем

Президент України Володимир Зеленський спрямував Прем'єр-міністрові Володимиру Гройсману листа щодо розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності міністра закордонних справ Павла Клімкіна.

Як повідомив керівник Офісу Президента Андрій Богдан, таке рішення Володимир Зеленський ухвалив у зв’язку з тим, що МЗС не поінформувало Главу держави про ноту Міністерства закордонних справ Російської Федерації від 25 червня, яка стосувалася звільнення полонених українських моряків, та ноту-відповідь з українського боку.

«Ураховуючи, що міністр закордонних справ України особисто несе відповідальність за стан справ у дорученій йому сфері, вважаю за необхідне порушити питання про здійснення дисциплінарного провадження стосовно міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, про результати якого поінформувати», – йдеться у листі Глави держави.

Андрій Богдан нагадав, що, відповідно до 102-ї і 106-ї статей Конституції України, Президент відповідає за міжнародний напрям та визначає зовнішню політику України, а згідно з Положенням про Міністерство закордонних справ, міністр закордонних справ зобов’язаний доповідати Главі держави про події на зразок ноти Міністерства зовнішніх справ Російської Федерації щодо 24 моряків.

Він також підкреслив, що процедура повернення моряків, яку пропонувала РФ, не є прийнятною для України, однак у процесі переговорів сторони можуть знайти компроміс – без шкоди для інтересів нашої держави.

«Крим – це Україна, ми боремося за повернення Криму під нашу юрисдикцію. Крім процедури, яку пропонує Російська Федерація, яка не є прийнятною для України, існують інші процедури. У переговорному процесі можна досягнути компромісу й повернути наших громадян в Україну», – підкреслив керівник Офісу Президента України.

Він також повідомив, що, зважаючи на ситуацію, яка склалася, Президент повторно спрямує до парламенту подання про звільнення міністра закордонних справ та інші кадрові питання.

«Наразі деякі міністри, Верховна Рада ведуть політичну діяльність, а не захищають інтереси України й наших громадян. Тому ми сьогодні звертатимемося до парламенту щодо зміни кадрів і призначення тих, яким довіряє Президент, а також щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності міністра закордонних справ за ті дії, які прямо суперечать чинному законодавству», – підсумував Андрій Богдан.

https://www.president.gov.ua/news/prezident-spryamuvav-premyer-ministrovi-lista-shodo-prityagn-56121

Богднан Гордасевич: Президента України обідили неуважністю і тепер дядя-Вова Прем'єр має насварити свого поганого підлеглого дядю Клімкіна, щоб він більше не засмучував і без того нещасного хлопчика-Вольдемара



Вован, не ображайся, але так і далі буде

«Такі дії можуть поставити під загрозу повернення наших моряків»: Володимир Зеленський розкритикував очільника МЗС Павла Клімкіна через ноту РФ

27 червня 2019 року - 17:47

«Такі дії можуть поставити під загрозу повернення наших моряків»: Володимир Зеленський розкритикував очільника МЗС Павла Клімкіна через ноту РФ

Президент України Володимир Зеленський дорікнув міністру закордонних справ Павлу Клімкіну через те, що він не погоджує з Главою держави важливі міжнародні кроки. Зокрема, йдеться про відповідь МЗС на ноту РФ щодо звільнення українських моряків.

«Я як Президент України дізнаюся інформацію про наші міжнародні кроки з інтернету, а точніше сказати – з «Української правди». Я зараз кажу про ноту, яку ми отримали від Російської Федерації стосовно повернення наших моряків, та про ноту-відповідь, яку надіслало МЗС. Я, Президент України, в очі не бачив нашої відповіді на ноту РФ. Пан Клімкін не вважає за потрібне обговорювати такі питання з Президентом України. А це питання безпеки, питання життя наших громадян. Це пріоритет кожного президента – подобається він комусь чи ні. Помічники, дипломати кажуть мені, що такі дії можуть поставити під загрозу повернення наших моряків», – заявив Володимир Зеленський під час брифінгу 27 червня.

Він нагадав, що звертався до Верховної Ради щодо звільнення Павла Клімкіна, однак парламент провалив розгляд відповідного подання.



Також Володимир Зеленський звернувся до Президента РФ щодо полонених українських моряків.

«Я хочу звернутися до Президента Російської Федерації Володимира Путіна: у нас у всіх є діти. Поверніть дітей батькам», – сказав Глава держави російською мовою.

https://www.president.gov.ua/news/taki-diyi-mozhut-postaviti-pid-zagrozu-povernennya-nashih-mo-56085


Отакої!

Володимир Зеленський висловив розчарування рішенням ПАРЄ щодо делегації РФ та нагадав про необхідність звільнення полонених українських моряків

25 червня 2019 року - 12:33

Володимир Зеленський висловив розчарування рішенням ПАРЄ щодо делегації РФ та нагадав про необхідність звільнення полонених українських моряків

Президент України Володимир Зеленський висловив розчарування у зв’язку з рішенням Парламентської Асамблеї Ради Європи затвердити без обмежень повноваження делегації Російської Федерації. Глава держави підкреслив, що минулого тижня під час офіційних візитів до Франції та Німеччини особисто обговорював питання повернення російської делегації з Президентом Франції Еммануелем Макроном і Федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель.

«Намагався переконати пана Макрона та пані Меркель, що повернення російської делегації до ПАРЄ можливе лише після того, як Росія виконає принципові вимоги Асамблеї. Шкода, що наші європейські партнери нас не почули та вчинили інакше», – написав Володимир Зеленський на своїй сторінці у Facebook.

Глава держави висловив сподівання, що прибічники повернення російської делегації, які аргументували свою позицію необхідністю захисту прав людини і громадянина,  відстоюватимуть також повернення полонених українських моряків. Адже сьогодні, 25 червня, спливає термін виконання відповідного наказу Міжнародного трибуналу з морського права.

«Головним аргументом за повернення стала необхідність захисту прав людини і громадянина як найвищих демократичних цінностей. Маю надію, що у питанні захисту демократичних цінностей ні в кого не було думок про цінності матеріальні. А ще дуже хочу побачити, як прихильники повернення російської делегації в Асамблею – організацію, яка 70 років захищає верховенство права в Європі, – відстоюватимуть і вимагатимуть іншого повернення – повернення полонених українських моряків», – наголосив Президент.

Також Глава держави подякував українській парламентській делегації і дружнім національним делегаціям, які мужньо боролися до кінця у відстоюванні позиції України.


Ото кипить робота, ото президент кпинить з держави

Зеленський регламентував діяльність Офісу Президента і перепризначив його керівництво



Президент Володимир Зеленський затвердив положення про Офісі Президента і перепризначив керівництво Адміністрації Президента керівниками Офісу. Про це йдеться в указах №436-450 від 25 червня, передають Українські Новини.

Згідно з указом, Офіс Президента є постійно діючим допоміжним органом, основним завданням якого є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом визначених Конституцією повноважень.

До складу Офісу входять: керівник Офісу, перший заступник і заступники, керівник апарату, перший помічник і помічники Президента, радники Президента, прес-секретар Президента, представники та уповноважені Президента, кабінет Президента, кабінет керівника Офісу, директорати та департаменти.

Зеленський звільнив Сергія Трофімова з посади першого заступника глави Адміністрації Президента і призначив його першим заступником керівника Офісу Президента (укази №437 та 438).

Також Президент звільнив Олексія Гончарука, Юрія Костюка, Вадима Пристайка, Руслана Рябошапку, Кирила Тимошенко з посади заступника глави Адміністрації і призначив їх заступниками керівника Офісу (укази №439-448).

Зеленський, крім того, звільнив Олексія Дніпрова з посади керівника апарату Адміністрації і призначив його керівником апарату Офісу (укази №449-450)

Як повідомляли Українські Новини, 20 червня Зеленський створив Офіс Президента і комісію з реорганізації Адміністрації Президента.

Зеленський звільнив Андрій Богдана з посади глави Адміністрації Президента і призначив його руководимтелем Офісу Президента.
https://ukranews.com/ua/news/638735-zelenskyj-v-ofis-prezydenta-perepryznachyv-kerivnytstvo-i-reglamentuvav-jogo-diyalnist

Повноваження президента: очікування і реальність

Повноваження президента: очікування і реальність Зеленського

Віктор МЕЛЬНИЧЕНКО

101 рік тому з-під пера Михайла Грушевського вийшов своєрідний маніфест вітчизняного державотворення «На порозі нової України». Як відповідальний науковець автор подав виклад власних думок щодо перебігу та перспектив Української революції з підзаголовком «Гадки і мрії». Важко сказати, на порозі чого стоїть українське суспільство сьогодні, але цей підзаголовок дуже пасував би більшості прогнозів щодо майбутніх дій новообраного президента України Зеленського. Бо складається враження, що відбулися вибори абсолютного монарха, який за бажання може все. Але ж реальними повноваженнями президента України це аж ніяк не передбачено. 

Блискуча не в усьому перемога

Президент в Україні майже завжди був чимось значно більшим, аніж просто президент. Закони і сама Конституція неодноразово пристосовувалися під веління першої особи держави. І навіть якщо змістовно їхні положення не змінювалися, то набували подекуди на догоду першій особі дуже специфічної інтерпретації.

Хіба що впродовж 20062010 років фактичний статус глави держави наблизився до формального. Невисокий рівень парламентської підтримки Віктора Ющенка зумовив стан нестійкої рівноваги на українському політичному олімпі. Помітно виросла роль права і судів у регулюванні відносин між вищими органами державної влади. Схоже, найближчим часом ми повернемося до такого стану знову. Наочною є відсутність пропрезидентської фракції у нинішньому складі Верховної Ради, хоч він і допрацьовує останні місяці. Очікування зростання ролі законодавства, що визначає «правила гри» для державних інституцій, вже виявляються в анонсуванні спроб його підкоригувати не на користь президента.

Та все ж не можна заперечувати ключове значення рівня підтримки глави держави. Сьогодні здебільшого наголос робиться на рекордності досягнутого рівня, бо 73,22% голосів ще не вдавалося здобути жодному з обраних президентів незалежної України. Але з урахуванням того, що понад 11 млн співвітчизників вибори проігнорували, за кількістю одержаних голосів перемога помітно тьмяніє. У порівнянні з попередниками, Володимира Зеленського (13,5 млн) підтримали більше виборців, аніж Петра Порошенка у 2014 році (9,9 млн) або навіть Віктора Януковича у 2010 році (12,5 млн), але менше, ніж Віктора Ющенка у 2004-му (15,1 млн) чи Леоніда Кучму в 1999-му (15,9 млн). Якщо врахувати відверто протестний характер голосування та власний (якщо він справді є таким) електорат новообраного президента у першому турі усього в 5,7 млн голосів, то можна стверджувати, що нищівна поразка Петра Порошенка не означає блискучої перемоги персонально Володимира Зеленського.

Після інавгурації новообраному главі держави потрібно буде ще довести, що виборці підтримали саме його, а це вимагатиме вельми активної діяльності. І дуже непростої, бо повноваження президента України — це не права, які він може реалізовувати на власний розсуд або відмовитися від такої реалізації. Це правообов’язки, де суспільна необхідність помітно превалює над можливістю, тож доведеться на практиці засвоювати народну мудрість: «Хіба ж то хочеш? Мусиш!».

Пастка для президента

Роль інституту президентства в сучасній Україні визначається тим, що вона за формою правління, використовуючи класичні поняття, є парламентською республікою. Точніше, дефектною парламентською республікою.

Парламентською — бо уряд, який здійснює виконавчу владу, не тільки несе відповідальність виключно перед парламентом, але й формально призначається ним. На відміну, наприклад, від братньої Литви, де уряд складає повноваження і перед новообраним парламентом, і перед новообраним президентом, в Україні Кабінет міністрів складає повноваження виключно перед новим складом Верховної Ради.

Президент, який не спирається на більшість у Верховній Раді, може чинити суттєві перешкоди здійсненню державного управління, але не визначати його зміст в цілому.

А дефектність, порівняно з класичною парламентською моделлю, полягає у встановленні Конституцією України низки повноважень президента, які дозволяють йому втручатись у здійснення державного управління. Зокрема, ветуючи ухвалені парламентом закони (подолання вето передбачає повторне ухвалення закону кваліфікованою більшістю конституційного складу парламенту); зупиняючи з мотивів неконституційності акти уряду (з перспективою тривалого розгляду у Конституційному суді України); втручаючись у вирішення питань зовнішніх відносин, національної безпеки та оборони (через призначення вищих посадовців та безпосереднє керівництво); скасовуючи акти голів місцевих державних адміністрацій тощо. Простіше кажучи, президент, який не спирається на більшість у Верховній Раді, може чинити суттєві перешкоди здійсненню державного управління, але не визначати його зміст в цілому.

Вплив глави держави визначається наявністю або відсутністю переконливої парламентської підтримки.

Між тим, всенародність вибору у свідомості співвітчизників зазвичай кореспондується зі сподіваннями на вирішення нагальних питань переважно соціально-економічного спрямування. Але ними, за Конституцією України, опікується уряд, склад і зміст діяльності якого зумовлено розстановкою політичних сил у парламенті. Тож вплив глави держави визначається не тільки і не стільки безпосереднім здійсненням конституційних повноважень президента, але опосередковано — наявністю або відсутністю переконливої парламентської підтримки. Така підтримка є аргументом у відносинах не тільки з виконавчою владою.

Коли Конституційний суд України, всупереч неодноразово висловленій раніше власній правовій позиції, 30 вересня 2010 року вирішив визнати неконституційною зміну Основного Закону у 2004 році, пояснити це можна не стільки аргументами в тексті конституційного подання, скільки тим, що його підписали 252 народних депутати України.

Тривалий час парламентська підтримка президентів забезпечувалася передусім більш поступливими президентській «аргументації» депутатами-мажоритарниками. Однак похмурий фінал президентства Януковича виявив, що цього замало. Потрібна не тільки правдами і неправдами сконсолідована більшість, але й наочний вияв відповідності політичного структурування парламенту волевиявленню виборців. І коли на парламентських виборах 2012 року у загальнодержавному окрузі партія президента одержала всього 30% (6,1 млн) голосів (навіть із союзною КПУ тільки 43,2%), тоді як «Батьківщина», «Удар» і «Свобода» — разом 50%, доля Віктора Януковича була фактично вирішена: потрібно було лише сконсолідувати опозицію та підшукати привід зі значним мобілізуючим потенціалом.

Президент має у стислий термін довести суспільству свою ефективність, водночас не маючи суттєвих важелів впливу на суспільні процеси.

Тож перспективи президента Зеленського визначаться вже на парламентських виборах цього року. Про те, наскільки складним є це завдання, свідчить приклад попередника. «Блок Петра Порошенка» на парламентських виборах 2014 року одержав підтримку тільки 3,4 млн виборців, посівши друге місце. Чисті втрати — 6,5 млн голосів за якихось півроку. Ще більш катастрофічними були результати «Нашої України» на виборах 2006 року — 3,5 млн (13,95%) голосів, третє місце. І не стільки масштабом електоральних втрат, скільки тим, що Віктор Ющенко до парламентських виборів не зумів скористатися неабиякими повноваженнями, які йому належали відповідно до Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року.

Складність становища новообраного глави держави визначається тим, що він має у стислий строк довести суспільству свою ефективність, водночас не маючи суттєвих президентських повноважень, реальних важелів впливу на суспільні процеси.

Посадовий дефіцит, кадровий голод і повноваження президента
Державні посади усюди і в усі часи (Україна тут не виняток) були непоганим засобом платежу за підтримку при здобутті державної влади. Чільна проблема за демократичної організації суспільства — не втратити цю владу внаслідок, скажімо делікатно, не зовсім кваліфікованої та відповідальної діяльності таких призначенців. Висування власних кадрів для президента Зеленського важливе ще й для їх «обкатки» перед наступним рекрутуванням до депутатського корпусу.

Можна продовжити традицію заміни чужих керівників на своїх у сфері національної безпеки та оборони, однак там напевне виникнуть певні проблеми з пошуком професійно придатних працівників.

Натомість коло посад, на які глава держави може призначати на власний розсуд, обмежене. Це передусім керівництво апарату Ради національної безпеки та оборони, Адміністрації президента, Державного управління справами, Національного інституту стратегічних досліджень, Національної академії державного управління. Ймовірно, можна продовжити традицію заміни чужих керівників на своїх у сфері національної безпеки та оборони, однак там напевне виникнуть певні проблеми з пошуком професійно придатних працівників. Призначення в диппредставництва України за кордоном може стати неабияким благом для окремих осіб, але мало що дасть президенту для утвердження впливу в суспільстві.

Частина призначень, які відповідно до Конституції та законів України належать до повноважень президента України, є строковими, тож потрібно буде очікувати виникнення вакансій. Приміром, члени ради Національного банку України призначаються на сім років, члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення — на п’ять, судді Конституційного суду — на дев’ять тощо. А у ч. 4 ст. 11 Закону України «Про природні монополії» навіть зазначено: «Не можуть бути підставами для звільнення голови, члена комісії набуття повноважень новообраним президентом України». Утім, є проблеми із заміщенням посадовців, які призначаються саме на строк повноважень президента України.

У структурах виконавчої влади ще з часів Леоніда Кучми стратегічно важливими вважалися посади голів місцевих державних адміністрацій, призначення яких здійснюється «президентом України за поданням Кабінету міністрів України на строк повноважень президента України». За умов виключно парламентської відповідальності уряду президент може бути фактично позбавлений цього засобу впливу на становище на місцях. Можна скільки завгодно не погоджуватися з кандидатурами, поданими для призначення Кабінетом міністрів України, але відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», «у разі обрання нового президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій». У цьому відношенні відставки окремих голів МДА викликані виключно особистими, а не діловими міркуваннями.

Частина державних посад заміщуються за участю глави держави, але за обов’язкової згоди Верховної Ради (фактично парламентської більшості). Зокрема, така згода потрібна для звільнення і призначення генерального прокурора. Президент уповноважений звертатися до Верховної Ради з поданнями щодо звільнення та призначення голови СБУ, міністрів оборони та закордонних справ, але остаточне рішення приймає тільки парламент.

Положення законів, які встановлюють повноваження президента України призначати  директорів Національного антикорупційного бюро та Державного бюро розслідувань, формування державних колегіальних органів, мають всі ознаки неконституційних.

Слід врахувати, що частково кадрові повноваження надані президенту України тільки законами і мають ознаки неконституційних. П. 31 ч.1 ст. 106 Конституції України встановив, що повноваження глави держави вичерпно визначаються Основним Законом. Є правова позиція КСУ, який визнав неконституційною практику надання президенту України повноважень, не передбачених Конституцією (рішення №7-рп/2003 від 10 квітня 2003 року, №9-рп/2004 від 7 квітня 2004 року, №1-рп/2007 від 16 травня 2007 року тощо).

Наприклад, п. 10 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачає тільки повноваження президента України вносити подання про призначення міністра оборони України, міністра закордонних справ. Натомість Закон України «Про Кабінет міністрів України» також встановив можливість звільнення цих міністрів за поданням глави держави. Положення законів, які встановлюють призначення президентом України директорів Національного антикорупційного бюро та Державного бюро розслідувань, формування державних колегіальних органів, мають всі ознаки неконституційних.

Однак не тільки обмежене коло посад, недискреційний та строковий характер призначень на більшість з них обмежать кадрові повноваження президента. Його перевага як нової людини в державному апараті тут обертається на ваду: він вимушено буде приймати рішення, покладаючись на чужу думку.

Двобій чи компроміс?

Конституція України визначає Верховну Раду «єдиним органом законодавчої влади». Це відповідає дійсності в тому розумінні, що жоден інший орган держави не може ухвалювати закони. Але й парламент може здійснювати законодавчу владу самостійно тільки за умови, що закони будуть ухвалюватися більшістю у 2/3 від його конституційного складу. Тоді він може повністю ігнорувати позицію президента, навіть оприлюднюватися закони будуть за підписом спікера.

На практиці ж, оскільки консолідація на підтримку закону більшості в понад 300 депутатів — скоріше виняток, аніж правило, законодавчу владу здійснюють спільно Верховна Рада і президент України. Наділений правом вето, яке долається винятково кваліфікованою більшістю, президент спроможний заблокувати спроби законодавчого регулювання окремих правовідносин. Достатньо нагадати, що перший закон про Кабінет міністрів України ухвалювався десять років і був ухвалений з десятої спроби. В реаліях сьогодення це означає, що парламент буде вимушений рахуватися з позицією глави держави при ухваленні законів, ініційованих як народними депутатами, так і урядом.

З іншого боку, будь-які президентські законопроекти не мають перспектив ухвалення без згоди більшості парламентарів. Формально глава держави є навіть суб’єктом пріоритетної законодавчої ініціативи (ч. 2 ст. 93 Конституції України). Це повноваження унікальне, в конституціях зарубіжних демократій подібне відсутнє. Може, й тому, що сенсу в ньому немає. Визначив, приміром, президент законопроект невідкладним, а парламент його невідкладно «провалив».

Потребує ухвалення закон про місцевий референдум, який дозволить дещо приборкати неконтрольовані місцеві еліти.

Між тим, є законопроекти, в яких сьогодні конче зацікавлений новообраний президент. У непростих відносинах із загальнонаціональним представницьким органом він може спертися тільки на всенародне волевиявлення. Однак порядок проведення всеукраїнського референдуму потребує законодавчого врегулювання, оскільки рішенням №4-р/2018 від 26 квітня 2018 року КСУ визнав відповідний закон неконституційним. Ймовірно, потрібно внести суттєві і негайні зміни до виборчого законодавства. Потребує ухвалення закон про місцевий референдум, який дозволить дещо приборкати неконтрольовані місцеві еліти.

Щоправда, у президента є ще можливість ретроспективної ревізії законів України. Парламентарі нинішнього скликання не дуже обтяжували себе додержанням Конституції України, навіть коли під час опрацювання законопроектів на це зверталася увага фахівцями апарату Верховної Ради. Тож конституційні подання до КСУ можна буквально відправляти десятками.

У відносинах глави держави з парламентом буде даватися взнаки кривобока логіка послідовності виборів: спочатку президентські, потім парламентські. Для суспільства і держави було би краще навпаки, щоб на президентські вибори прийшли лідери політичних сил, які довели свій вплив у парламентських перегонах.

Дострокове припинення повноважень Верховної Ради, про що хто тільки не пише, нічого не вирішить. Можна спробувати перенести вибори з жовтня на літо, але їх результати ще більшої мірою, аніж на президентських виборах, будуть вирішувати не ті, хто прийшов на вибори, а ситуаційна коаліція переконаних та вимушених абсентеїстів (абсентеїзм, від лат. absentia — відсутність, — ухилення від участі у виборах, зборах тощо. Одна з форм свідомого бойкотування виборцями виборів, відмова від участі в них; пасивний протест населення проти існуючої форми правління, режиму). Причому варто очікувати істотного зростання останніх. Окрім того, парламентські вибори потребуватимуть неабияких організаційних зусиль і фінансових ресурсів, а з ними ситуація краща у постійних акторів політичної сцени України, а не дебютантів.

Тож новообраний глава держави постане перед дилемою: конфліктувати з парламентською більшістю у теперішній Верховній Раді, усвідомлюючи неможливість реалізації будь-яких власних законодавчих ініціатив до кінця року, або шукати компроміс із наявними парламентарями, ризикуючи увійти в мало привабливий образ «нового Порошенка».

Невідповідальна відповідальність

Внесення змін до Конституції України у грудні 2004 року не завжди забезпечувало взаємоузгодженість положень Основного Закону. Тож у ч. 2 ст. 113 з попередньої редакції збереглося рудиментарне формулювання: «Кабінет міністрів України відповідальний перед президентом України і Верховною Радою України». Насправді всі норми, які забезпечували його реальне наповнення, були вилучені. Ті, що залишилися, були ретельно підкориговані. Тож хоч у ч. 3 ст. 113 і йдеться про те, що «Кабінет міністрів України у своїй діяльності керується… також указами президента України, … прийнятими відповідно до Конституції та законів України», це ніяк не забезпечує вплив глави держави на уряд.

Ніхто не зможе гарантувати гаранту виконання його указів, які вимагали би бюджетних витрат.

Оскільки є затверджений законом державний бюджет України, де не передбачені кошти на виконання указів глави держави, то укази можна видавати на основі, наприклад, розширювального розуміння ч. 2 ст. 102 Конституції України: «Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина». Але ніхто не зможе гарантувати гаранту виконання його указів, які потребували би бюджетних витрат.

Утім, не всі зміни обмежували повноваження президента у відносинах з урядом. У гарячці лютого 2014 року до чинного Закону України «Про Кабінет міністрів України» були внесені положення, які дещо підсилили позиції глави держави. Зокрема, скріплення актів глави держави підписами членів уряду, яке в європейських демократіях є виключно правом урядовців, внаслідок чого обмежується втручання глави держави у здійснення державного управління, вітчизняним законом визначено як обов’язок. А це скоріше в дусі Основних законів Російської імперії 1906 року, аніж сучасного європейського розуміння змісту інституту контрасигнатури.

Важливим інструментом впливу глави держави на уряд може стати очолювана ним Рада національної безпеки та оборони. Вона приймає рішення колегіально, але її склад формує президент України одноосібно. Конституція визначає тільки обов’язковість включення до складу РНБОУ окремих посадовців. Між тим, конституційною функцією цього органу є координація і контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Є досвід використання РНБОУ для впливу на систему органів виконавчої влади, в тому числі і вищий орган у цій системі — Кабінет міністрів України, у 20062007 роках.

Ще одним засобом впливу президента на уряд може стати зупинення його актів з мотивів неконституційності відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України. Свого часу Віктор Ющенко використав цей засіб (щоправда, не дуже вдало) стосовно близько 120 постанов та розпоряджень Кабміну.

Врешті-решт президент може до початку останньої сесії парламенту цього скликання ініціювати розгляд питання про відповідальність Кабінету міністрів. Ось тільки складнувато буде знайти 226 голосів на підтримку проекту такої постанови у сесійній залі.

Тож перед новообраним президентом України вимальовується перспектива не шаленої кавалерійської атаки на наявні владні структури, а скоріше здійснення дуже обережних і ретельно продуманих за наслідками кроків, спрямованих на втілення реальних змін в організації публічної влади та підсилення рівня підтримки виборців.

https://racurs.ua/ua/2349-scho-zmoje-prezydent-zelenskyy.html

Прощальне слово Петра Порошенка країні і її народу

Президент України Петро Порошенко подякував українському народові

19 травня 2019 року - 19:00

Президент України Петро Порошенко подякував українському народові

Президент України Петро Порошенко  в останній день своєї президентської каденції звернувся до української нації зі зверненням та подякував  українцям.

«Перш за все, хотів би подякувати великому українському народу за велику честь працювати протягом п’яти років на чолі великої країни.  Країни, яка вразила увесь світ силою національного духу, вразила гідністю, вразила стійкістю та свободолюбством. Особливо хотів би вклонитися захисникам України за право, можливість і честь бути Верховним Головнокомандувачем», - сказав Петро Порошенко.    

Глава держави наголосив, що «зміна влади – ознака нашої приналежності до європейської цивілізації».

«Демократію ми зберегли навіть в умовах російської агресії. Завтра влада переходить до нового Президента, якого ви обрали на чесних і вільних виборах», - зазначив Петро Порошенко.

Петро і Марина Порошенки вшанували жертви політичних репресій

Президент України разом з дружиною вшанували пам’ять жертв політичних репресій у історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили»

19 травня 2019 року - 11:51

Президент України разом з дружиною вшанували пам’ять жертв політичних репресій у історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили»

У День пам’яті жертв політичних репресій Президент України Петро Порошенко разом з дружиною Мариною  Порошенко вшанували пам'ять тисяч загиблих у часи репресій. Глава держави з дружиною взяли участь у заходах на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили».

Президентське подружжя поклало квіти до Братської могили та вшанувало пам’ять загиблих. Також до Братської могили було встановлено вінок квітів зі стрічкою національних кольорів України.

Петро та Марина Порошенки також  встановили лампади та вшанували пам'ять жертв тоталітаризму біля Центрального монументу меморіалу «Биківнянські могили».

Президент з дружиною також взяли участь у церемонії покладання вінка квітів до Пам’ятного знаку польських поховань.

 

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
17
предыдущая
следующая