І не інтерв’ю, і не перша шпальта, і не журнал

Тамара Горіха Зерня

Тобто і не інтерв’ю, і не перша шпальта, і не журнал… У рекламному додатку до газети «Гардіан» вийшла стаття про Зеленського під назвою «Випадковий президент».
Перше враження після прочитання – це іміджева катастрофа. Як його прес-служба могла допустити вихід такого матеріалу? Там же Зеленського не просто розбирають на частини, його розмазують на атоми.
Стаття відверто знущальна. Авторських коментарів у ній значно більше, ніж прямої мови Зе, вони дошкульні і гидливі. Вчитайтесь: «Зеленський робить паузу і сміється. Він набирає повітря, перш ніж дати довгу, заплутану і великою мірою беззмістовну відповідь щодо потужної підтримки США, яку він відчуває, зокрема, з боку президента.»

Дуже детально, з садистською насолодою, описується кар’єра Зеленського-коміка. Потім вивалюються не менш неприємні подробиці виборчої кампанії, зокрема проведення дебатів за сценарієм Зеленського. Журналіст не забув відзначити, що Порошенку на сцені вимкнули мікрофон.

Скандал з американською допомогою та принизливі подробиці взаємодії Трампа і Зеленського. Вжито саме це слово, humiliation. Кумівство і призначення друзів на вищі державні посади.

Екскурс в історію російсько-української війни. Натяк на те, що Зеленський готовий вести переговори з Путіним попри 14 тисяч убитих українців. Короткі цитати Зеленського супроводжуються нищівними коментарями. («Його запальність нівелюється браком конкретики. У таких випадках Зеленський звучить майже як Трамп»).

Перепадає і прес-секретарці, яка постійно втручається у розмову, підказує, подає мімічні сигнали своєму візаві, але це не допомагає. На багато питань Зеленський відповідає «я не знаю» або просто сміється.

А от там, де дійсно було б краще відморозитися, Зеленський раптом починає активно просторікувати, вганяючи присутніх у стан паніки. Так, даючи інтерв’ю британському журналісту і британському виданню, він примудрився обхамити Великобританію, критикуючи Брекзіт і законне та формально оформлене волевиявлення британських громадян. Щось там порівняв їх із п’яним гостем, який залишає вечірку, а потім шкребеться під дверима і проситься назад. Рівень метафори відчуваєте?

А Україну він порівнює із дірявим човном. А себе – із моряком, який затикає дірки руками, ногами, головою… Ну і так далі, ви зрозуміли.

Стаття побудована так, що Зеленський не виглядає милим або смішним. Під кінець притомному читачеві робиться страшно: послухайте, він же маніяк. Неадекватний, некерований чоловік, якому остаточно знесло дах від посади, що у рази перевищує його природні можливості. Перед нами постає небезпечний психопат, який відверто шкодує про те, що у нього нема повноважень вішати людей.

Ми не знаємо, хто оплатив цей матеріал.
Якщо це зробив Офіс президента, це політичне самогубство. Якщо це зробив хтось із суперників Зе, то це політичне кілерство.

Ясно одне. З живими політиками такого не роблять. Так готують до утилізації списаний матеріал.

 

 “С такими друзьями”...

«От чим відрізняється добрий фотограф від звичайного. Добрий може передати одним фото без реквізиту, фотостудій та фотошопу образ шута, для якого влада - це розвага, а держава - об'єкт насмішок. Ще й так, що "модель" при цьому нічого не зрозуміє...»

Дмитрий Анопченко
“С такими друзьями”... Что опубликовала Guardian помимо фото, которое все постят?

В ленте Фейсбука целый день постят кадры президента Зеленского из фотосессии для Guardian. С Мендель в новом платьице - и без неё, непосредственно из издания. Ну и комментарии тут как тут. Вот, например, под тем же постом президентского пресс-секретаря - “оригінально, сучасно...” или “какой же он крутой!”... Фото действительно хорошие, живые, фотографу респект. И Зеленский не забронзовел, сумел открыться. Но только не могу понять - а пресс-служба АП чем тут гордится? Фоточками? Луками? Сам текст статьи хоть кто-нибудь читал?

Начнем с заголовков. “С такими друзьями...” - ну с прозрачным намёком, что, мол «и врагов не надо» - и “Случайный президент”. Миленько, да? Но ладно, не суть важно, все ведь знают, что заголовок пишет редакция, что любому СМИ нужно что-то громкое и жёлтое - чтоб читали. Отлично, ну а в тексте-то что?
Разбирают историю с телефонным разговором Трампа и Зеленского, комментируя её - “one of several passages it is hard to read without cringing” - “один из нескольких отрывков, которые трудно читать без отвращения”. Ну еще как “раболепство” и “угодничество” можно cringing перевести, но в этом контексте смысл как раз такой, про “отвращение”.
И вот еще из этой же части статьи:
he was even dubbed “Monica Zelenskiy” - его даже прозвали «Моника Зеленски»
Zelenskiy pauses and laughs. He draws another breath before giving a long, convoluted and largely meaningless answer about the overwhelming US support he feels... - Зеленский делает паузу и смеется. Он делает еще один вздох, прежде чем дать длинный, запутанный и в значительной степени бессмысленный ответ о впечатляющей поддержке США, которую он чувствует...
Или вот эпизод, где президент жалуется репортерам Guardian, что на него давит помпезная обстановка Банковой. Живой, интересный эпизод. Но в итоге журналист суммирует - “it is noticeable he has not made even small changes, such as replacing the furniture or removing the kitsch bronze figurines. Maybe he needs something to complain about. Or maybe the trappings of power are proving seductive” - “заметно, что он не сделал даже небольших изменений, не заменил мебель, не убрал китчевые бронзовые статуэтки. Может быть, ему нужно что-то, на что можно жаловаться? Или, возможно, атрибуты власти оказались соблазнительными?”...
Дальше - действительно хорошо расписана история Зеленского и его победы. И завершающий вывод - о последних увольнениях, которые “has been interpreted as a blow for genuine reform efforts” - “были восприняты как удар по усилиям в проведении реальных реформ”.
Фразу, которая стала в Украине новостью и попала в заголовки, - о том, что тянуть больше некуда и конфликт на Донбасе должен быть урегулирован за год, иронично комментируют: “at times like this, Zelenskiy sounds rather Trumpian” - “в такие моменты Зеленский звучит скорее по-Трамповски”
и тут же (какой недоразумендель, даже в этот раз не обошлось) - рассказывают, что “when his press secretary jumps in to clarify that the one-year deadline dates from the December summit ... he replies with a laugh: “I don’t know any more” . Мол, “когда его пресс-секретарь вмешивается (это я “jumps in” из статьи - “впрыгивает”, так аккуратно еще перевожу), чтобы уточнить, что срок в один год датируется от декабрьского саммита ... он отвечает со смехом: “Я знаю не больше вашего”/”я больше ничего не знаю” - тут уже сложности перевода, тяжело понять, как было по-русски. И, кстати, да, говорили они по-русски.
Не буду цитировать дальше, наверняка в Украине статью кто-то переведёт и опубликует, прочитаете сами. Меня другое смутило. Статья хорошая - детальная, острая, даст западному читателю представление о первом лице Украины. Оставался бы Владимир Зеленский актером или даже был бы известным политиком, главой партии - лучшего пиара не придумаешь. Но мы говорим об интервью с президентом. Вот как вам кажется - для него как для главы государства, которому вести переговоры в Европе, просить о поддержке для Киева, такая публикация в плюс? Для страны это в плюс? Каким он предстаёт перед западным читателем, когда репортёры откровенно смакуют, например, ситуацию, когда прозвучала реплика Мендель (да-да, прямо во время интервью, когда президент неудачно выразился) - “ну это мы так шутим”... О чём это всё скажет внимательному читателю? Каким политиком, каким человеком Владимир Зеленский выглядит?
Вы возразите - ну где там статья в Guardian, а где большая политика... Вот не соглашусь! Простой пример. Об этом мало кто знает, но когда Зеленский только победил и информации о нём у западных дипломатов не было вообще, канадский МИД (а эта страна - самый искренний друг Украины) - чтобы понять, чего ждать от нового президента, на полном серьезе сделал расшифровку серий «Слуги народа», выписав и сгруппировав заявления Голобородько (!) по ключевым вопросам - пытались позицию самого Зеленского хоть так определить. Целый отдел работал, совещание потом созвали... Так что читают такие интервью в больших столицах, читают. И то, что сказано, и как сказано, и - особенно - что там между строк... Пусть не первые лица, но их советники точно, - читают и анализируют.
И этот пост на самом деле вообще не о Зеленском. А о том, как легко мы принимает желаемое за действительное. Как просто раздувать щёки, создавая видимость эффективности, и как мало людей, запостивших красивые фоточки (и не важно, с какими комментариями) не поленились прочитать саму статью. Как легко сейчас распиарить фоточку шефа для статьи в большом издании (и себя-любимую заодно), и как сложно, но необходимо (да, не имея контроля над статьей и формулировками) аккуратно повлиять на тональность материала. Время такое, мы все увлекаемся только внешней стороной - и мало обращаем внимание на суть. Это тоже да, тоже правда. Но когда в коммуникациях первого лица страны такое происходит, а мы тут активно фоточками гордимся... Ну тогда действительно - заголовок в тему, “с такими друзьями”...

Ви зауважили як змінився Зеля?

Mason Lemberg

 

Ви зауважили як змінився Зеля?
Як змінилися його дії, його поведінка?

Ні, я зараз не про "коаліцію з ригами", не про "реванш", не про мир в очах путіна, не про спільні з бойовиками патрулі на кордоні і не про воду в окупований Крим.
Бо ті, хто зауважили реванш тільки тепер, це якісь не надто інтелектуальні слоупоки. Беню, ригів в країну повертали, доручали їм керувати процесами, беркут випускали, майданівців, атовців садили в тюрму, а реванш вони раптом зауважили аж після звільнення подільника рябошапки.

Я зараз про інше.
Я зараз про те, що Зеля в 2019 і Зеля в 2020 - це абсолютно два різних персонажа.
Той персонаж родом з 2019 - це переможець, який гордо крокував вперед, нагинав Конституційний суд, Верховну раду, добивався звільнення великої кількості полонених на хороших умовах (публічно так виглядало)
І є персонаж родом з 2020 - істеричний, дьорганий, нервовий, в якого ніхера не виходить, який обсирається і його обсирає його оточення.
Не можна сказати, що він загнаний в кут, але кожним своїм рішенням він стає все ближче до глухого кута звідки йому вже не вибратися.

І коли в 2019 призначення Авакова для нього особисто було результатом власних поступок, то всього через півроку - це бачиться йому як необхідна умова його власної безпеки.

І коли в 2019 він принципово брав в команду нові обличчя, то тепер в команду бере старого рига, міністра Януковича. І не тому, що це договорняк з янеком чи ригами, а тому, що більше нема кого... Бере навіть зовсім випадкових персонажів типу Немчінова, який його до того обсирав. Тобто, вони навіть не перевірили кого вони призначають...
Та що там призначають, коли п'ятеро чи шестеро майбутніх міністрів відмовилися. А це пздц який сигнал. Це не сигнал - це серена.
А як буде працювати уряд, як буде працювати прем'єр, як буде працювати "команда", в яку зігнали такий різношерстний зброд? Тобто, навіть чисто з точки зору управління, Шмигалю, як відповідальному за результат, або прийдеться сваритися, порушуючи олігархічні договорняки на верху, або його чекає доля Гончарука, але набагато швидше.

Ось така от ситуація в Зелі. Де немає хорошого виходу, де кожен крок - це крок в темноті до прірви, якої не видно, але вона відчувається в повітрі, відчувається по судорожним діям і нервуванню.
А будуть кроки, які його наблизять до прірви космічно. Наприклад, посадка того ж Порошенка. І не тому, що народ повстане, це міф. А тому, що хороших варіантів виходу з цього кейсу просто нема. Посадили і що? В бюджет почнуть надходити гроші? Твої дебіли і ти почнеш менше шкваритися? Нє, навпаки. А до цього додати тиск, з усіх сторін...

Іншими словами: сцарь голий. Це надувний шар, оточений плюшевими свинками, всередині якого віртуальні рейтинги. І на цю конструкцію вони з кожним днем накидують зверху все більше і більше. А шар то зношується і вже має мікротріщини. А може й не мікро.

 

Тамара Горіха Зерня

Колись ми казали «щастить як утопленику», і це був сарказм. Наступні покоління казатимуть «щастить як Зеленському», і це буде прокляття таке.
Ми ж свічку не тримали, тому не можемо точно знати, куди подівся фарт 42-річного не-лоха. А фарт був, іще який - судячи з тяги, яка винесла його з Кривого Рогу на Банкову.
А потім все здулося, як пошептали. Ось так клац пальцями, і від «кларнета твого пофарбована дудка зосталась».
Двадцятий рік сам по собі тяжкий за рекордними виплатами зовнішнього боргу. Іще при Петру Олексійовичу, дай боже йому імунітету хорошого, ми стурбовано кривилися в очікуванні 2020. Була надія, що країна вигребе, не злетить у штопор дефолту, але ми розуміли, яких зусиль це потребуватиме, і що це буде на чесному слові і на одному крилі.
А потім прийшла епоха народної мудрості. І всього за півроку ми опинилися у ситуації потопельника, який не знайшов нічого кращого, ніж топитися у вигрібній ямі.
Тобто війни з росією нам виявилося мало, Коломойського з його апетитами мало, Зеленського на посаді Главкома нам мало, рекордної посухи та неврожаю, який прогнозують усі синоптики, нам мало. З Вовиним щастям у нас тепер і коронавірус.
Як здравомисляча редакція, що бачила на своєму короткому віку майже все, ми не панікуємо через хворобу. Ми панікуємо через паніку.
Що таке місячна «пауза» для глобальної економіки? Що таке карантин на масові заходи у Європі, і, здавалося б, яка нам різниця, де і у кого там карантин?
Воно то так, тільки Україна вже пролетіла повз Лондонський і Паризький книжковий ярмарок, а це мільйони гривень на підготовку, виділені з державного бюджету. Це скасований «європейський тиждень» у Європарламенті, разом із 130 іншими конференціями, виставками та міжнародними заходами у Брюсселі. Це поставлений під питання саміт Східного партнерства, який такими темпами просто не встигнуть підготувати до червня. Це закрита найбільша у світі туристична виставка у Берліні, куди Україна теж не потрапляє, це закритий Женевський автосалон, це скасована гігантська сільгоспвиставка у Парижі, де теж мали бути наші виробники зі своєю курятиною, молочкою і не тільки.
Це цілком реальна загроза перекриття європейських кордонів. Більше того, ідея закриття України вже не виглядає такою божевільною, як іще місяць тому. Користуючись нагодою, переказуємо вітання нашим громадянам, які сидять із путівками раннього бронювання на руках. Це мільйони контактів і ділових поїздок, які просто не відбудуться. Це живі незароблені гроші, які нам ніхто не поверне.
Здавалося б, до чого тут Вова? Це ж глобальна проблема, хіба ні?
А невезучка він, от і все. Він нещастя притягує.
Треба свіжих доказів?
День відсидів на засіданнях Ради, і от вам – уже першого потенційного носія вірусу серед депутатів засікли. Олег Волошин, личинка ОПЗЖ, обнімався і ручкався з депутатом французького парламенту, який зараз лежить у реанімації. А після цього приїхав у ВР, і чхав там на всіх, і ручки дверей мацав, і плював на підлогу, і сякався у шторки.
По суті, вони там усі тепер заразні, їх треба замкнути всередині і годувати через віконечко з лопати.
Крім фракціє ЄС, звичайно. Вони так загартувалися у цьому серпентарії, що до них ніяка зараза не пристане.

 

Мне казалось, что у ЗЕленых хватит ума не наступать на одни и те же грабли снова и снова... Но я не угадал. ЗЕленые упорно продолжают прыгать на граблях, пытаясь отвлечь внимание зубажилых:

Державне бюро розслідувань підготувало підозру в захопленні влади та зловживанні нею 5-му президенту Петру Порошенку.

После лавины спама в Генпрокуратуру от Портнова, ЗЕленым так и не удалось пришить Петру Алексеевичу "госизмену" за то что подписал Минские соглашения... Ничего не удалось пришить и по факту отправки украинских катеров, вдоль украинского Крыма, в украинские воды Азовского моря... Тужились, тужились и никак, и ничего, только обосрались в очередной раз и всё. Казалось бы, не можете нарыть на Пороха хоть какие-то обвинения, ну так смиритесь с этим фактом! Но нет! Не получилось с "госизменой", будут прыгать на грабли с криками "узурпация власти"! Мне даже интересно посмотреть, как ЗЕленые будут рассказывать о том, что Президент страны, в руках у которого и так находится практически вся полнота власти, может "узурпировать" эту власть?

у Порошенка П.О., з мотивів задоволення особистих інтересів, що полягають у прагненні встановлення такого виду державного режиму, при якому державна влада зосередиться в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи, та усунення можливостей для вільного волевиявлення інтересів різних груп населення, виник прямий умисел на захоплення державної влади

А ещё больше мне хотелось бы послушать, как Президент который "узурпировал власть" чтобы не дать нариду сделать "свободное волеизъявление" умудрился проиграть выборы, при этом никто из конкурентов не пострадал? Ну, посмотрели хотя бы на соседского Лукашенко, чтобы понимать, что значит "узурпация власти"... Так нет же, для ЗЕленых даже это сложно. Ну ладно, будем наблюдать за клоунадой, должно быть смешно.




Ну, раз коснулись уже судебной темы, то есть и тут одно "эпичнэ пакращення", всё как зубажилые и любят:

Очільниця ДБР виступає за скасування закону про амністію учасників Майдану. Ірина Венедіктова вважає, що для справедливого і чесного розслідування справ щодо Євромайдану необхідно скасувати закон про недопущення переслідування учасників Майдану від 2014 року.

И даётся очень интересная формулировочка, зачем это нужно сделать:

"Було вбито 78 мітингувальників і 13 міліціонерів. З точки зору справедливості, ми повинні пам'ятати і про 13 загиблих правоохоронців, які виконували наказ. Якщо накази були злочинними, потрібно притягнути до відповідальності тих, хто їх віддавав. Якщо ми хочемо справедливого і чесного розслідування, то цей закон потрібно скасувати"

Переводя на понятный язык – жертвы погибшие на Майдане и их убийцы из "Беркута", по мнению Венедиктовой должны иметь одинаковые права!  И как-то незаметно "небесная сотня" уменьшилась на 22 погибших, уже и не сотня, а 78 человек погибло...  Где-то на Расее зааплодировали стоя Витьфёдырыч и Азиров. А учитывая, что одним из заместителей этой Венедиктовой назначен чувак, который был адвокатом у Яныка, то вполне возможно что события на Майдане через какое-то время признают "госпереворотом" или же "захватом власти", а там и всё ещё легитимный из Ростова подтянется, да ещё и компенсацию получит.




Ну, будем опять же наблюдать. Что-то мне подсказывает, что зубажилые и не такое схавают.
 

*****

Ну и на десерт, так сказать "сладкое блюдо" в конце банкета для зубажилых, уставших от войны, от торговли на крови и вообще. Есть и для вас "эпичнэ пакращення":

Мінфін перевірив пільговиків і отримувачів субсидій: люди мають повернути 27 млн гривень. Міністерство фінансів у 2019 році перевірило 24,5 мільйона пільговиків, отримувачів субсидій та соцвиплат, у половини з них виявили невідповідності, які ставлять під сумнів правомірність отримання виплат.

Ай как харашо! Как говорится – сделали сами себя вместе. Это при "диктаторе и узурпаторе" Порошенко, можно было субсидии получать, или годами за коммуналочку не платить. А при бабушке Бене не забалуете – и субсидии назад вернёте и коммуналочку с пеней и процентами заплатите.

Відзначається, що основні порушення, які виявляли під час перевірки отримувачів субсидій та соцвиплат, це – наявність у пільговиків незадекларованого нерухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок, здійснення ними коштовних покупок або оплати послуг на суму, яка перевищує 50 тис гривень.

А вы как думали? Это при Петре Алексеевиче вы зубажили и потому не платили, а теперь настал конец эпохи бедности, по крайней мере у Коломойши так точно. Поэтому готовьтесь раскошелиться, вы же теперь богатые!
 

 
А ведь какие были влажные мечты про пакращення! Как раскатывали губу в ожидании халявы! Какие были сладкие надежды и мечты... А что-то оно никак и никак!
Ждите, любители ЗЕлени, далі буде!

@ с просторов инета

Тётя Роза
Можно без рук играть на фортепиано.
Но нельзя без мозгов управлять страной.

 

Маруся Звіробій:

Наша бубочка обмочила памперса в Мюнхені! Трохи інсайда прилетіло. Зеленський влаштував істерику організаторам і категорично відмовлявся штовхать рєчь, якщо в залі буде Порошенко! А що так, Вова??? А нам нравилось як ти борзо на нього плигав на дебатах! "Как ви спітє по ночам??? Почєму нє расслєдуются дєла майдана, бла бла бла..." де то все???? Очєнь би хотілось знову на ту борзоту подивитись!!!
Порошенко в Мюнхені посягнув на святе! На мою пальмову вєтку в номінації "Налякай коміка!"... але то вже солідніше! Міжнародний рівень!!! Наші журналісти натомість запитали в організаторів чи боїться Зеленський Лаврова, який там був присутній. І знаєте що??? Ну??? Вгадали???? Ніт!!!! В списку- заяві, яку було долучено до істерики було лиш одне прізвище, "нє пускайтє Порошенка, мнє БУДЄТ НЄКОМФОРТНО ВИСТУПАТЬ!" Кажуть це цитата щоб ви розуміли про некомфортно виступать. А Лавров шо, нормальний мужик, йому теж можна в очі позаглядать.
Зеленський любить російську федерацію. Зеленський боїться в своїм житті тільки Марусю в Україні і Порошенка за її межами.
Я обіцяла на суді, що увесь світ дізнається про те, що в нас президент сцикло, блін... мені навіть робити нічого не треба, він сам справляється, піду візьму ще попкорна з пепсіколою.
І ще, до відома, в знак протесту проти подібної поведінки депутат європарламенту Міхаель Галлер вийшов із зали. Також цікаво чому тепер українському президенту надають малу залу для виступів, а раніше нам надавали велику. Це... якось... від розмірів президента залежить? ... чи від масштабності його стратегічного мислення???)

 

wsewolod_patha:
Речь Маруси Звиробий на суде

Ничтожен мундир,
Дубье – автомат…
Страны командир
Боится солдат.

Словесный горох
Уста его мнут:
- Я фрикам не лох!
Меня не убьют!

Солдаты ему
Страшнее врагов:
- Атовец? В тюрьму!
Хирург? В крепь оков!

Обмочен мундир,
Глаза – как стекло…
Страны командир –
Простое ссыкло.

 

Присяжный заседатель:
Разница в возрасте между Порошенко и Зеленским - всего 12 лет. При этом Зеленского почему-то называют молодым и неопытным.
То есть ЕЩЁ РАЗ, Порох стал президентом страны с НИКАКОЙ армией ВО ВРЕМЯ ВОЙНЫ и ему было 48, а Бубочка в 42 смог всё просрать за полгода.
Не лох?!

 

Карл Волох:
Я, як і раніше, не маю відповіді на питання, чи може Порошенко подолати свій антирейтинг і повернутися до влади. Більше того, абсолютно переконаний, що всі, хто вважають, що знають відповідь на це питання, обманюють себе, видаючи бажане за дійсне.
Однак, можу підкинути один серйозний аргумент адептам «другого пришестя» Петра Олексійовича. І він полягає в неймовірній тупості нової влади.

Співставте два факти.
Перший - безпрецедентні і ганебні зусилля Єрмака, щоб не допустити Порошенка на Мюнхенську конференцію (де він став не просто бажаним гостем, а, заслужено і закономірно, найвпливовішим представником України).

Другий - абсолютно зрадницький і згубний план «12 кроків».
Додайте до цього наступні події із оприлюдненням його на сайті, потім таємничим зникненням, згодом - новою появою, але вже із примітками про «спірність» тощо. Будь-хто розуміє, що цю війну проти здачі українських інтересів повів (і доволі успішно) Порошенко.

Навіть попри мою вкрай невисоку оцінку розумових здібностей людей, які голосували за Зеленського, я не можу не відзначити, що певне прозріння в них настає (правда, повільніше, ніж нам би хотілося). Відповідно, з’являються сумніви, чи вірну ставку вони зробили на виборах. А влада наразі робить усе, щоб переконати: зупинити здачу національних інтересів і майбутню катастрофу здатний тільки Порох.