хочу сюда!
 

оксана

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-45 лет

Заметки с меткой «томос»

Кратко о томосе. Взгляд неправославного гражданина Украины

            5 заповедей церкви здравого смысла.


1.     Создание поместной православной церкви — прежде всего акт национальной безопасности Украины во время войны с Россией. Остальное — дело двадцатое. Детали уводят многих от сути. Но большинство, мне кажется, ситуацию с нацбезопасностью понимает.

2.     Разговоры про угрозу слияния у нас церкви и государства выглядят довольно надуманными. Несмотря на в чем-то формальную постсоветскую похожесть, Украина не Россия. Совсем. "Государственная церковь" (как это в России) в Украине невозможна, даже если очень этого захотеть, так устроено это общество. Хотя бы потому, что среди христиан ещё есть греко-католики, про остальных и не говорю.

3.     Реакция официальной РФ, т.н. "русского мира", подтверждает, что решение правильное: лучше всех нас оценивают враги. Враг в бешенстве. Томос — первое сущностное, хотя и не военное, действие по деоккупации Украины. Если этого кто-то ещё не понял, подумайте ещё раз.

4.      Говорить о московском патриархате в принципе как о церкви — это уже лукавство, манипулятивный уход от сути. Московская "церковь" в Украине под любой вывеской — идеологическое подразделение Кремля, ФСБ, способное по приказу из Москвы (проверено) выполнять диверсионные и боевые задачи. Теперь подрывать Украину изнутри им будет значительно труднее. В конце концов, этой вражеской конторы тут просто не должно быть, как нельзя держать дома оснащённое взрывное устройство: оно когда-то рванет.

5.      Очень многое зависит от ума и харизмы молодого предстоятеля. Надеюсь, ни то, ни другое не подведёт, и переход общин в единую церковь примет лавинообразный характер. Митрополит Епифаний обязан стать ярким локомотивом этого процесса по всей стране, иначе сейчас нельзя, нет времени на медленные танцы. Война.

       P.S. Про заслуги. Надеюсь, всем участникам процесса хватит ума ничем с другими не меряться, это будет выглядеть глупо. И так всё видно тем, у кого есть логика и здравый смысл. Лично я на первое место — по старшинству и по хронологии ставлю патриарха Филарета. Любой успех начинается с идеи, а он её заложил, в свое время всё поставив на кон в борьбе с далеко не очевидным финалом. Уважаю таких людей.

       Есть в соборности заслуга и одного крымско-татарского "патриарха", хотя об этом не принято говорить. Но умные понимают. И здесь — опять же, ничего исключительно религиозного нет. Для крымских татар на первом месте — единая и сильная Украина, иначе нам смерть. И не только крымским татарам. Хотя некоторые в Украине об этом трошечки подзабыли, но большинству, потерявшим на данный момент всё, как и крымским татарам, ситуация очевидна. Рассуждая о томосе, именно это в первую очередь нужно осознавать. Остальное, в принципе, в той или иной степени болтовня. Враг у нас лютый, без сантиментов.

                 This is the main that I mean. Аминь.

(Айдер Муждабаев, журналист. Из публикации в блоге. Укорочено.)

Российские «казаки» угрожают нагрянуть в Киев...

Кубанские «казаки» пригрозили приехать в Киев защищать «русские святыни» в случае предоставления Томоса об автокефалии украинской православной церкви. Об этом в интервью «Радио Свобода» заявил один из районных атаманов так называемого «Кубанского казачьего войска».

На официальном сайте «реестрового Кубанского казачьего войска» опубликовано открытое обращение к Вселенскому патриарху Варфоломею. В нем российские «казаки» требуют от константинопольского иерарха отказаться от намерения предоставить автокефалию украинской церкви. В обращении отмечено, что предоставление Томоса, по из мнению, разрушит «устоявшийся мир и духовное равновесие, которое царит в «нашем восточнославянском регионе». Также письмо содержит предупреждение патриарху Варфоломею: «казаки» готовы выступить на защиту «единства и целостности своего Отечества и своей Матери-Церкви».

Как сообщает пресс-служба «Кубанского казачьего войска», пока обращение к патриарху Варфоломею опубликовано только на сайте «казаков» и только на русском языке. Будет ли оно официально направлено в резиденцию Константинопольского патриарха в районе Фанар в Стамбуле, «казаки» пока не уточняют.

В комментарии «Радио Свобода» один из районных атаманов «Кубанского казачества» заявил, что «казаки» поедут в Киев в качестве паломников в случае предоставления Украине Томоса.

                                            lollollol



Залишу тут

Володимир Богуцький

Четверту добу Запорєбрік палає ,
По скрєпам і Третьому Риму - удар.
Не падайте духом, рейхспастир Гундяєв,
Не хничте, Онуфрій, терпіть цей кошмар...

Ось злії бандери несуться до Лаври,
Лиш місяць холодний їм дивиться вслід,
Вселенський на Київ заслав емісарів -
Від Томосу корчить чекістів в Кремлі...

Готує cтєрхфюрер Чепіг ескадрони,
Аж в Мінську скликає рейхспастир Синод!
Розстрига Онуфрій, вас ждуть на пероні,
А з Мінська в Зажопінськ - на новий приход...

Хрестовим походом на клятих укропів
Стєрхфюрер з рейхспастирем пнуться піти:
Бо без України Москва - Азіопа ,
Заліське болото, нащадки Орди ...

Та битись за Київ бажаючих мало :
Мабуть Мотороли приходять у снах ?
Ви сильно не вийте , рейхспастир Гундяєв,
Бо звідси давно ви всі послані на...

А зранку над Києвом вигляне сонце,
Над Лаврою куполи златом горять...
Рейхспастир Гундяєв, без вас обійдемся -
Пора вже, чекісти, про нас забувать.

05.01.2018

Нарешті Господь послав нам Православну Церкву України

Нарешті Господь послав нам Православну Церкву України – Петро Порошенко на церемонії підписання Томосу

5 січня 2019 року - 13:35

Нарешті Господь послав нам Православну Церкву України – Петро Порошенко на церемонії підписання Томосу

Президент Петро Порошенко у Стамбулі взяв участь у церемонії підписання Томосу про автокефалію Православної Церкви України Вселенським Патріархом Варфоломієм. Урочиста церемонія відбулась у Патріаршому Храмі Святого Георгія.

Після церемонії Глава Української держави звернувся до учасників та присутніх: «Ваше Всесвятосте, Ваше Блаженство, Ваші Високопреосвященства, ваші преосвященства, пані і панове. Дорогі українці, які сьогодні дивляться нас зараз в Україні і по усьому світові, які тисячі років чекали цієї події. Слава Богу! Бо без Божої волі ця подія була б неможлива».

«Велика подяка Його Всесвятості Вселенському Патріарху Варфоломію за його віру. Ваше Всесвятосте ці оплески лунають зараз по усьому світу», - сказав Петро Порошенко.

Президент подякував Вселенському Патріарху Варфоломію за віру і любов до України, за молитву за Україну і український народ, за мужність, яку Його Всесвятість демонструє усе життя, але особливо починаючи з Великого понеділка – першого дня після Великодня 2018 року, коли було розпочато публічний процес надання автокефалії Православній Церкві України.

«Я хочу подякувати Святійшому Синоду, Собору Вселенського Патріархату, я хочу подякувати кожному ієрарху, який поставив підпис під зверненням до Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві України», - також сказав Президент.

Глава держави висловив слова подяки Верховній Раді України і голові Парламенту Андрію Парубію, кожному депутату, який проголосував за підтримку звернення Президента до Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві України.

«І, головне - я хочу подякувати мільйонам українців по усьому світу, які відгукнулися на заклик молитися - молитися, щоби Церква відбулася. Вашими молитвами це стало можливим», - особливо відзначив Петро Порошенко.

Він також зазначив, що вдячний поколінням українців, які мріяли про це чи 1030 років, чи 332 роки, чи 100 років. «Нарешті Господь послав нам Православну Церкву України», - наголосив Петро Порошенко.

Президент приєднався до слів подяки патріаршим екзархам, зазначивши, що їх зусилля в цьому питанні важко переоцінити.

По завершенню церемонії підписання Томосу Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій звернувся до Митрополита Київського і всієї України Епіфанія: «Ваше Блаженство, Ви мали право просити і вимагати Вашої автокефалії. Це було правом і привілеєм Вашої Константинопольської Матері Церкви дарувати Вам цей статус автокефалії. Ми щиро молимося, щоб ви виявилися гідними цього дару і виступили дорогоцінним попутником інших сестер-церков у всеправославній єдності та спільній співпраці, а також у нашому спільному свідченні сучасного світу, який прагне невичерпних духовних скарбів православ'я».

Вселенський Патріарх також наголосив, що «нині, за благодаттю Господа, ми відновлюємо спільноту мільйонів вірян на Вашій землі (українській – ред.), які раптово опинилися поза канонічністю і єдністю та спілкуванням не за власною провиною».

Він підкреслив, що Константинопольська Церква «зібрала їх і пригорнула їх як справжня матір, а не як мачуха. Та сама Церква, яка колись вела їх до християнського хрещення». Вселенський Патріарх також зазначив, що Константинополь завжди діяв, щоб «служити побажанням і інтересам своїх дітей».

«Ваше Блаженство, дорогий брат. У цей чудовий і історичний день, в Священному Центрі Православ'я, стоять і святкують з нами князь Володимир і свята Ольга, разом з усіма святими нащадками прославленої української землі, а також усіма захисниками і Ваших очевидних прав, прав українського народу, а також прав людей, особливо релігійної свободи для всіх людей і народів. Всі вони присутні в дусі і молитві, розділяючи нашу радість і задоволення», - також сказав Вселенський Патріарх Митрополиту Київському і всієї України Блаженнішому Епіфанію.

В свою чергу, Митрополит Київський і всієї України Епіфаній подякував Патріарху Варфоломію за підписання Томосу, зауваживши, що з нетерпінням та піднесенням Православна Церква України чекає на його вручення.

«Також хочу засвідчити нашу подяку Президенту України і всім, хто разом з ним та під його керівництвом трудився, щоб допомогти нам звершити мрію поколінь українських православних ієрархів та вірян мати єдину помісну автокефальну православну церкву. Ім'я ваше, пане Президенте, навіки увійде в історію українського народу і церкви поруч з іменами правителів наших князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Костянтина Острозького та гетьмана Івана Мазепи», - сказав він.

Шлях до Томасу для України

"Ми приїхали в Україну із надзвичайною місією, представляємо особисто Вселенського патріарха Варфоломія й одночасно Священний Синод Вселенської патріархії Константинопольської для того, щоб продовжити працю над уже вирішеним питанням, що початок процесу надання автокефалії Українській Православній Церкві розпочався. Ми є на прямій, котра йде до фінішної лінії".

"Господь побачив боротьбу українського народу за свою самостійність. Він почув наші молитви і належно оцінив наші труди. Йому стало так угодно, щоби його Всесвятість Вселенький патріарх Варфоломій і Синод Константинопольський сказали омріяне довгоочікуване "так". Помісній автокефальній православній церкві України бути!".

Перша з цих двох цитат від 17 вересня належить Архієпископу Даниїлу, одному з двох екзархів Вселенського патріарха в Україні.

Друга – президенту Петру Порошенку.

Між цими двома заявами – менше місяця. І, фактично, вони можуть слугувати двома маяками, які позначатимуть останній етап здобуття автокефалії православною церквою України.

Перефразовуючи відоме політичне гасло, процес створення незалежної церкви перейшов у фазу "не словом, а ділом". Враховуючи ту нечувану динаміку проходження "українського питання" в Константинопольського патріарха, чекати згаданої вище фінішної лінії доведеться недовго.

Тільки у вересні Константинополь прислав у Київ своїх екзархів, а вже 11 жовтня дав зрозуміти, що питання автокефалії української церкви фактично вирішене.

Однак досі залишилася маса питань, які не були пояснені до кінця: для чого саме приїхали екзархи з Константинополя, як і коли видадуть томос, для чого зняли анафему з патріарха Філарета, що означають ухвалені в Константинополі рішення, як утвориться нова церква, хто її очолить і що буде, якщо буде дозволено сказати, (по)томос…

"Українська правда" продовжує давати відповіді на найбільш важливі питання щодо томосу для України.

Що саме вирішив Синод Вселенського патріархату 11 жовтня? Чи вже українська церква отримала автокефалію?
Буквально в рішенні Синоду йдеться про п’ять пунктів. (Повний текст рішення читайте тут)

Перше – у Варфоломія "підтвердили вже прийняте рішення про те, що Вселенський Патріархат приступив до надання автокефалії Церкві України".

Президент Порошенко і патріарх Філарет в один голос заявили, що це означає надання автокефалії Українській церкві. Хоча формально цього ще не сталося, але слова з Константинополя дають зрозуміти, що назад дороги немає. Томос буде. Але дещо згодом.

До того, як пояснив Філарет, українські православні ієрархи мають провести об’єднавчий собор і створити нову Православну церкву, яка, власне, і отримає томос.

Друге – Константинополь ухвалив рішення відновити "Ставропігію Вселенського Патріарха в Києві, одну з його багатьох Ставропігій в Україні, які завжди там існували".

Фактично, це означає, що Вселенський престол проголосив, що Україна була і залишається в його прямому підпорядкуванні. Як пояснюють у церковних колах, таке рішення потрібне для того, щоб ні в кого не виникало сумнівів у тому, що саме Константинополь має надавати автокефалію Українській церкві, а не, скажімо, Москва.

Для цього, до речі, Синод ухвалив третє рішення – скасував Синодальний лист 1686 року, який давав право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита.

Четверте – Константинопольський патріархат скасував "політичні" анафеми, накладені Російською церквою на "Філарета (Денисенка), Макарія (Малетича) та їхніх послідовників, які опинилися в схизмі не з догматичних причин".

Усі вони "були канонічно поновлені у своєму єпископському або священицькому сані, також було відновлено сопричастя їхніх вірних з Церквою".

П’яте – Вселенський патріарх попросив усі сторони "утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти".

Чому саме зараз фіналізується процес по томосу? Чому Константинополь пішов на конфлікт з такою сильною церквою, як РПЦ?
Відповідь на запитання, чому отримання автокефалії для української церкви стало реальним саме зараз, складається з кількох менших відповідей, які необов’язково між собою пов’язані.

Перша – політична.

Поки що не відомо, як саме, але цілком очевидно те, що українському президенту Петру Порошенку вдалося вмовити турецького колегу Реджепа Ердогана якщо не сприяти отриманню томосу, то принаймні не заважати цьому процесу.

Річ у тім, що Константинопольський патріархат базується у Стамбулі і завжди мусить зважати на позицію турецької влади. А та, з одного боку, не дуже хоче посилення ролі "грецького" патріарха, з іншого, ніколи не хотіла псувати стосунків із Росією.

Що змусило Ердогана зайняти бездіяльну позицію в церковному "українському питанні" – поки не відомо, але результат цього очевидний.

Однак є інша відповідь на велике питання "Чому зараз?". Умовно її можна описати назвою відомого серіалу "Гра престолів".

У вселенському православ’ї останні роки можна прогледіти відголоски тих же процесів, які стрясають і політичне життя світу – йде велика битва за збереження і розширення свого впливу.

Основних гравців у ній два: Вселенський патріархат, який прийнято називати ще Першим престолом, та патріархат Московський. Довгі роки це була неоголошена війна за домінування між найвпливовішою церквою і найбільшою.

Фактичною точкою неповернення в цій війні став Всеправославний собор на Криті 2016 року, який мав стати першим більш ніж за 12 століть з часу останнього Вселенського собору.  

Проведення цього собору називали ледь не справою життя для Варфоломія. Але в останній момент його проведення в статусі Всеправославного собору зірвалося, адже Російська церква відмовилась приїжджати і "вмовила" залежних від себе патріархів так само проігнорувати запрошення Варфоломія.

Це стало болючим і головне – публічним ляпасом Вселенському патріарху. Один із переданих Варфоломію з Москви "привітів" натякав на те, що перша за чисельністю церква у православному світі не проти приміряти на себе і роль Першого престолу. Якщо не тепер, то в майбутньому.

І цей "привіт" на Фанарі почули. Власне, створення помісної церкви в Україні перекроїть карту православного світу.

Якщо процес поповнення лав нової церкви піде таким темпом, як розраховують у Києві та Константинополі, то в Європі утвориться найбільша православна церква після РПЦ. І лояльною вона буде точно не Москві.

Навпаки, наскільки нова церква здобуде вірян і впливу, настільки Російська їх втратить. Так і не ставши найвпливовішою, вона ризикує стати і не найбільшою.  

Для чого Константинополь призначав своїх екзархів в Україну? Яка їхня функція?
7 вересня офіс Вселенського патріарха Варфоломія поширив офіційну заяву, у якій повідомлялося про призначення в Київ двох екзархів. Кілька днів перед цим у Стамбулі проходив так званий Синаксис – архієрейський собор Константинопольської церкви, на якому багато уваги було відведено "українському питанню".

Синод Константинопольської церкви не став детально описувати місію екзархів, вказавши лише, що вони прямують до Києва "в рамках підготовки до надання автокефалії".

Однак, як уже відомо, головна функція посланців – консультації і переговори з усіма учасниками майбутнього об'єднання церков. Мова не йде про управління українськими православними громадами, на це ієрархи Константинопольської церкви не уповноважені.

З одного боку, вони будуть здійснювати прямий зв'язок зі Стамбулом, тримати свого патріарха і Синод у курсі того, що відбувається. Наприклад, 10 жовтня вони прибули на Синод і доповіли про стан справ в Україні.

З іншого – у Києві ієрархи візьмуть активну участь у підготовці Собору, на якому має створитися майбутня незалежна православна церква України.

На екзархах також лежить відповідальність за діалог із владою. Хоча представники президентської команди, які займаються питанням томосу, вважають за краще сильно не афішувати свої контакти з посланцями Варфоломія, щоб уникнути звинувачень з боку РПЦ.

Однак уже відбулося кілька зустрічей Порошенка з екзархами, про що широко прозвітувала президентська Адміністрація.

Хто вони – екзархи?
Місія представляти Вселенського патріарха в Україні випала двом єпископам Константинопольської церкви. Перший – архієпископ Даниїл (Зелінський), єпископ Памфлійський, чия резиденція розташована в американському місті Нью-Джерсі. Другий – єпископ Іларіон (Рудник), який очолює єпархію в канадському Едмонтоні.

В обох екзархів не просто є українське коріння, вони обидва виросли в західній Україні.

Архієпископ Даниїл народився в Івано-Франківську, йому 46 років. Свій церковний шлях він почав в Україні в Греко-католицькій церкві, навчався в Івано-Франківській семінарії, був висвячений у диякони. У 1996 році майбутній владика й екзарх емігрував до США, де продовжив освіту в папському Католицькому університеті Америки у Вашингтоні.

Однак незабаром перейшов з католицтва в православ'я, ставши в 2001 році священиком Української православної церкви в США. Цю церкву заснували українські емігранти, і в 90-х роках вона увійшла в повне спілкування з Константинополем.

Зараз Даниїл уже архієпископ і очолює Західну єпархію УПЦ в США, у яку входять українські парафії в 13 штатах.

Другий екзарх – єпископ Іларіон родом зі Львова, йому, як і Даниїлу, також 46 років.

До переходу в Константинопольський патріархат був прихожанином і семінаристом УПЦ Московського патріархату. У 1992 році він поїхав на навчання до Греції, де вивчав богослов'я і церковне право. У сферу наукових інтересів Іларіона входили історичні зв'язки Київської митрополії з Константинополем. Якраз ці зв'язки йому як екзарху доручено відновлювати зараз у Києві.

У 2005 році Іларіон був обраний єпископом, а висвятив його особисто Вселенський патріарх Варфоломій у своєму кафедральному храмі на Фанарі.

Уже за кілька місяців, після прийняття сану, Іларіон вперше був залучений до переговорів про українську автокефалію. Коли в червні 2005 року на Фанар приїжджав президент Віктор Ющенко, то його переговори з Варфоломієм перекладав саме Іларіон.

У 2007 році владика переїжджає до Канади, а вже за рік отримує кафедру з центром у місті Едмонтон.

Обидва екзарха – добре знайомі з церковною ситуацією в Україні, вони неодноразово бували в Україні як з особистими, так і з архієрейськими візитами.

З квітня 2018 року, коли українська церковна та світська влада звернулися до Варфоломія з проханням про надання автокефалії, Даниїл та Іларіон активно підключилися до процесу з боку Константинопольської церкви. Саме вони були в делегації Фанара на святкуванні 1030-річчя Хрещення Русі.

Обидва екзархи Вселенського патріархату українського походження
Обидва екзархи Вселенського патріархату – українського походження
ФОТО: ПРЕС-СЛУЖБА ПРЕЗИДЕНТА
Чому це призначення так обурило РПЦ і УПЦ МП?
Новина про призначення екзархів до Києва викликала хвилю обурення з боку Московського патріархату. У численних коментарях представників МП Константинополь і особисто Варфоломія звинувачують у порушенні церковного права, у недипломатичності і навіть нахабстві.

Причина такої реакції проста – Московська патріархія вважає всю Україну своєю канонічною територією. Призначення екзархів не має сенсу, впевнені в МП, а навіть якщо їх необхідно було посилати – предстоятель УПЦ митрополит Онуфрій і патріарх Кирил мали дати на це згоду.

Емоцій ситуації додала одна "пікантна" деталь. Під час недавньої зустрічі Московського і Константинопольського патріархів у Стамбулі про плани призначити екзархів Кирилу не повідомили. При тому, що рішення було прийнято ще до зустрічі.

У відповідь на дії Константинополя РПЦ на засіданні Синоду 14 вересня прийняла рішення про призупинення поминання патріарха Константинопольського під час богослужінь у храмах Російської православної церкви. Фактично, Кирил зробив великий крок у бік повного розриву відносин з Вселенським патріархом.

Пізніше Синод УПЦ МП висунув вимогу негайно відкликати екзархів з України. Але в Константинополі нагадали митрополиту Онуфрію, що його церква не є самостійним суб’єктом і нічого в патріарха вимагати не може.

І це далеко не всі кроки, на які готова РПЦ. Наприклад, вона дуже прозоро натякає на те, що під боком у Варфоломія давно є невизнана Турецька православна церква, яка давно просить Московського патріарха про визнання. Як і "розкольники" в Елладській церкві.

Куди може завести така практика – ніхто спрогнозувати зараз не зможе.

Яка процедура видачі томосу Вселенським патріархатом?
Чернетка томосу вже написана. Про це кілька місяців тому повідомив архімандрит Кирило (Говорун), священик Московського патріархату, який активно підтримує автокефалію. Текст патріаршої грамоти писали провідні фахівці з канонічного права і церковної історії.

У документі детально прописані історичні передумови надання церковної незалежності, а також перераховані всі юридичні аспекти створення та подальшого життя нової Української православної церкви.

На вересневому Синоді Константинопольського патріархату було заслухано детальну доповідь щодо канонічності надання томосу. Також там розглядалася можливість зняття анафеми з предстоятеля Київського патріархату Філарета.

Після цього надання томосу – справа техніки.

Остаточне рішення прийме Синод Константинопольського патріархату – церковний уряд, до якого входять до двадцяти найбільш авторитетних і впливових єпископів церкви на чолі з патріархом.

За томос Синод буде голосувати. У разі позитивного рішення – патріарх Варфоломій підпише грамоту, після чого створення церкви юридично можна буде вважати доконаним фактом.

Хто має передати томос в Україну і кому саме?
Томос виходить від патріарха Константинополя і Синоду Константинопольської церкви. Питання про те, кому саме буде вручена грамота і хто фізично привезе історичний документ до Києва, поки відкрите.

За однією з версій, томос привезуть на Собор, який, як очікується, незабаром після підписання документа буде скликаний у Києві. У роботі Собору візьмуть участь усі єпископи, які підписали прохання про автокефалію.

За іншою версією – Собор спочатку почне роботу, обере предстоятеля, і вже глава нової церкви отримає грамоту патріарха Варфоломія.

Однак такий варіант не влаштовує єпископів Московського патріархату. Тому що в такому випадку їм доведеться увійти в нову церкву не маючи остаточних гарантій.

Якщо ж собор пройде після оголошення рішення про томос, то боятися РПЦ вже не буде сенсу.

Як повинно відбутись об’єднання українських церков у нову автокефальну?
Об'єднання церков для створення нової помісної церкви – найскладніша частина процесу. Церкви – не фірми, які можуть легко об'єднуватися, зливатися або поглинатися одна іншою.

Церковне об'єднання – результат довгих, як правило, абсолютно закритих переговорів єпископів. З об'єднанням Київського патріархату і Автокефальної церкви більш-менш усе зрозуміло.

Патріарх Філарет в інтерв'ю УП пояснював, що всі єпископи обох церков входять до нової церкви рівно з тими єпархіями і парафіями, які в них є на момент об'єднання.

Складнощі виникають, коли мова заходить про приєднання єпископату Московського патріархату. Невідомо навіть саме число тих, хто буде приєднуватися. Лист до Вселенського патріарха підписали близько десятка єпископів МП, але після оголошення про надання томосу їхнє число може різко зрости.

Сьогодні можна говорити про те, що до нової церкви можуть долучитися до 20 з приблизно 90 єпископів УПЦ МП.

Як буде називатися нова церква?
Проблеми створення нової церкви починаються вже з назви. Логічно було б назвати її Українською православною церквою. Без будь-яких доповнень, як, наприклад, Константинопольська православна церква, Грузинська або Російська. Однак така назва вже "зайнята".

Юридично церква Московського патріархату в Україні називається Українська православна церква – УПЦ. У цій назві закладено канонічну винятковість цієї церкви, її статус єдиної.

Але з отриманням автокефалії ця ситуація повинна буде змінитися.

У патріарха Філарета наполягають, що УПЦ повинна бути перейменована в Російську православну церкву в Україні, тобто фактично повернутися до ролі екзархату РПЦ.

Але такий розвиток подій категорично не влаштовує керівництво УПЦ МП, не кажучи про Москву.

Співрозмовники УП в команді президента Порошенка запевняють, що зараз питання назви церкви активно обговорюється. Однак влада схильна поступитися назвою УПЦ, якщо це зможе зняти додаткове напруження.

У той же час погрози зміною назви та структури розглядаються як додатковий аргумент для усмирення РПЦ і МП.

Хто очолить Помісну церкву? Чи є визначені кандидати?
Хто буде головою помісної Української православної церкви – буде вирішувати Собор, у який увійдуть єпископи-прихильники автокефалії.

Найчисленніша частина єпископату – ієрархи Київського патріархату – висунуть нинішнього главу патріарха Філарета. Зокрема, про це в інтерв'ю УП розповів речник УПЦ КП архієпископ Євстратій (Зоря).

Предстоятель УАПЦ митрополит Макарія вже неодноразово заявляв, що претендувати на місце патріарха не буде.

Можна також припустити, що єпископи, які перейдуть з Московського патріархату, теж зможуть висунути свого кандидата. Але цей варіант малоймовірний чисто арифметично.

Філарет у колі прихильників автокефалії просто не має собі рівних за авторитетом і досвідом. Однак останнє слово все-таки за Собором.

Хто має увійти в нову церкву? Як будуть ділитися єпархії між єпископами різних церков після об’єднання?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
 
Що таке томос і чи потрібна для нього згода Російської церкви
Патріарх Філарет: Якщо Томосу нам не дадуть, то це означає, що Москва перемогла Вселенського патріарха
Після Томосу
Найважливішою юридичною одиницею з точки зору світського права в Україні є не церква цілком, не єпархія – а релігійні громади. Саме на них оформлені права власності або користування на більшість храмів.
Логічно було б припустити, що перехід до нової церкви буде здійснюватися саме на рівні громад. З юридичної точки зору, іншого шляху немає.

Проте учасники процесу створення автокефальної церкви дивляться на ситуацію трохи інакше. З церковної точки зору, коли єпископи підписували звернення до патріарха, то робили це від імені очолюваних ними єпархій.

Відповідно єпархії повинні увійти в нову церкву всі цілком, а ті парафії, які вважатимуть за краще залишитися з Московським патріархатом, повинні будуть приймати окремі відповідні рішення.

Однак в обох випадках усе впирається в чинний закон, а він дуже неоднозначний. Сьогоднішнє законодавство приймалося тоді, коли в Україні виникла необхідність врегулювати ситуацію з переходом церков з православної церкви у відроджену греко-католицьку. Коли мова йшла про розподіл монорелігійних груп, то процес ішов досить успішно.

Однак, коли в самій православній церкві стався розкол, то закон виявилося вельми складно застосовувати, оскільки механізми переходу парафій прописані в ньому досить туманно.

Уже кілька років як до Верховної Ради внесено проект закону 4128, у якому процедури переходу виписані однозначно. Цей законопроект привів до серйозних дискусій у церкві та суспільстві, так як в УПЦ МП вважали, що він написаний "під Філарета".

Якщо закон буде ухвалено, то перехід здійснюватиметься загальними зборами парафіян, які повинні повідомити про своє рішення державу. Якщо думка громади розділиться, передбачається можливість почергового відправлення богослужінь у храмі.

Тут, звичайно, є ризики. Адже на збори парафії можливий тиск: від психологічного до адміністративного і фінансового, нарешті. Уникнути маніпуляцій і втручання зовнішніх сил має влада. Як вона буде це робити – поки не відомо.

Окремо варто згадати Києво-Печерську, Почаївську та Святогірську лаври. Усе їхнє майно, на відміну від решти церков, не належить жодним громадам.

Ці святині підпорядковані Кабміну через Міністерство культури, адже є національними заповідниками.

За часів Януковича були спроби передати лаври у власність МП, однак усе, що тоді вдалося зробити, – передати святині в безоплатне користування монастирям Московського патріархату, зокрема Почаївська та Києво-Печерська передані на 50 років.

Відповідно тепер подальшу долю святинь муситиме вирішувати Кабмін. Як і долю десятків інших церков, які включені в різного роду заповідники та музеї.

Сакен Аймурзаєв, Роман Романюк,
Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая