хочу сюда!
 

Антония

35 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «тетерів-теретенія»

Магія крилатого Житомира. Частина перша


На протязі останніх місяців «СТОЛИЦЯ» вже два рази відвідала чудовий та до кінця не відкритий Україною і світом Житомир. Спочатку ми побували в місті у рамках ознайомлювального туру якій організували ентузіасти з Friend adventure club (Житомир) –  ініціатори цікавих екскурсій та туристичних походів з елементами екстриму.

ОЛЕКСІЙ ГУСАК «СТОЛИЦЯ»

До речі при клубі працює школа гідів- екскурсоводів й вона випускає класних спеціалістів, у чому ми переконалися у Житомирі на особистому досвіді. Бо ніщо так не тішить серця справжнього туриста, гастрольного артиста, краєзнавця  або й етнографа, як якісна екскурсія місцевими музеями, пам’ятками та іншими знаковими місцями.      

Вдруге «СТОЛИЦЯ» приїхала до міста 12 травня, коли у житомирському парку Гагаріна проходив фестиваль «Крила».  Але зупинятися на досягнутому не збираємось, бо ще не надихались свіжим й насиченим витонченими пахощами житомирським повітрям. Окрему подяку за підтримку хочемо висловити директору Friend adventure club Тамарі Мерцединій  за її ентузіазм та вдалу спробу закохати нас у Житомир. Сторінка Friend adventure club: https://www.facebook.com/Friendzt

21 квітня – день від якого можна підліковувати початок нової ери особисто для мене. Ери знайомства з Житомиром, руським містом славним. Бо подорожуючи Україною, не втомлюєшся відкривати для себе цілі світи нові, міста сакральні, таємничі та нескінченно мальовничі, різнобарвні, самобутні й самодостатні. І більшість їх  розташовані на перехрестях прадавніх шляхів.

Ось він, оздоблений намистом зі скель та річок, зелений, мініатюрний й водночас вражаючий насиченим історичним контекстом й космічними ритмами Житомир. Не дарма саме тут ми побачили не тільки вражаючий красою й гармонією пейзаж, самобутню архітектуру, а й Житомирский музей космонавтики ім.С.П. Корольова, де саме в ці дні проводився фестиваль експериментальної музики та сучасного мистецтва АТОМ 2018.

У Житомирскому музеї Космонавтики ім. С.П. Корольова

А ось посеред парку Гагаріна тут встановлений у якості пам’ятника справжній радянській літак  ТУ-104а. Саме він став інформаційним приводом та епіцентром фестивалю «Крила». Але повернемося до початку подорожі.

Житомир місто напрочуд оригінальне. Що б нам не нав’язували шкільні підручники та різні ідеологічні машини нічого типового та повторюваного в Україні, як колись і на Русі, ніколи не було й зараз немає. І всі влади та пов’язані з ними біди, голодомори, пожари, репресії та інші жахи нічого з цим становищем речей зробити не можуть.

Замок, в якому не було жодного колодязю

Житомир – одне з найстаріших міст України. Датою його заснування вважається 884 рік, тобто Житомиру вже 1134. За місцевою легендою, яку записав історик XIX століття, священик Микола Трипольський, місто одержало свою назву від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра — Житомира, котрий нібито відмовився служити Олегу, сховався в лісах і оселився на високій скелі при злитті Кам’янки й Тетерева. Перша ж літописна згадка про Житомир датується 1240 роком, у зв’язку з походом війська Батия на захід після розгрому Києва. Тоді Бату-хан спустошив Житомир, і надалі місто та його замок ще не раз зазнавали руйнувань. ІІ Світова війна теж завдала давньому граду тяжких ран, але тут збереглися багато визначних пам’яток архітектури.

Після невеличкого ланчу у доволі оригінальному інтер’єрі Ресторації «Мандри» їдемо до центру старого міста Замкової площі, де нам провела вельми пізнавальну екскурсію чарівна пані Ірина Руда.

З усіх боків Житомир оточують споконвічні поліські ліси, і саме місто багате парками та скверами. Через Житомир протікають одразу чотири річки – Тетерів в оточенні химерних вражаючих дивною красою скель, Кам’янка, Ярошенка й Путятинка. Старовинна частина Житомира розміщена на трьох скелястих пагорбах над Кам’янкою: на горах Замковій, Охрімовій та Петровській.

До речі, кажуть, що у Швейцарії та Житомира багато спільного. Ці краєвиди заворожують й одночасно вносять у душу мир и внутрішню рівновагу. Тут можна не тільки проводити вікенди, по ходу дії вивчаючи історію цього мега стратегічного для нашого регіону краю, а й складати саги та поеми. З Житомиром пов’язані імена таких корифеїв від літератури, як Михайло Коцюбинський, Олександр Купрін, Саша Чорний, Максиміліан Волошин, Олександр Олесь та Максим Рильський. Або займатися трансцендентною медитацію чи іньшими різновидами містичної йоги. Бо й насправді надихають ці скелі, й це повітря, й це небо на будь яку справжню творчість, незалежно від контексту.

Ось ми на Замковій гору, точніше на одному з її схилів, що служив природнім форпостом для охоронців міста ще з часів Русі. Тут можна побачити залишки багатьох укріплюваний споруд. Місце під зведення замку було підібране, щоб забезпечувати максимальний захист – круті схили, ріка, були зведені вали і викопані канави перед ними, між якими була вода, і було зведено дві брами із підвісними мостами. Сучасні дослідники вважають, що часи нападу татаро-монгол або інших степовиків замок ставав центром захисту, адже міг розмістити усередині до 5 тисяч людей і був добре забезпечений зброєю.

Та незважаючи на унікальне стратегічне розташування фортецю неодноразово руйнували, але щоразу вона поставала з попелу, мов містична птиця Фенікс. Навколо замку розросталося місто, а під ним прорили багаточисельні підземні ходи, деякі з них обкладені цеглою і камінням. Підземні ходи відігравали дуже важливу роль у обороні замку. До речі, один з цих ходів виходив до ріки Кам’янка і забезпечував водопостачання замку, адже на території фортеці не було жодного колодязю.

У 1648–1654 роках під час визвольних війн Богданових фортеця зазнала значних руйнувань і втратила своє військове призначення. У 1802 році залишки замку згоріли у жахливій пожежі, а останні споруди проіснували до 1852 року. А у 1890 році міська рада вирішила віддати територію під приватну забудову, з того часу про замок нагадують тільки ледь помітні вали, підземні ходи, що знаходяться на глибині 5–8 метрів та пам’ятник – величезне каміння посеред парку на Замковій площі, встановлений на честь заснування міста.

Камінь на честь заснування Житомира. Замкова площа

Сага про Житомирський магістрат

Саме тут на Замковій площі у Житомирі відбувся суд над учасниками народно-визвольного коліївского повстання (Коліївщина), якому пізніше Тарас Шевченко присвятив поему «Гайдамаки». Три тисячі тих самих гайдамаків були страчені польською владою в селі Кодня. Після цих трагічних подій з’явилося «побажання» найлютішим ворогам: «А щоб тебе свята Кодня не промайнула…»

Поряд знаходиться знаний Житомирський Магістрат, що протягом свого існування протерпів багато трансформацій. Спочатку був дерев’яним, потім за панування речі Річі Посполитої  було побудовано нову двоповерхову будівлю магістрату в стилі неоренесансу. Але служити польській короні житомирській ратуші довелося лише біля п’яти років, бо сама Річ Посполита стала розпалася, ставши привидом славної минувшини (як отой привид комунізму у Маніфесті Ком. Партії двох бородатих легенд — Маркса та Енгельса), а житомирський край вже в котрий раз анексувала паніматка Московія під стягом імперським.

Будівля Житомирського Магістрату

Ще півстоліття будівля ратуші виконувала своє адміністративне призначення, але у середині 19 ст. після скасування магістрату під впливом Великого ринку на Замковій ж площі, що поряд, бувша ратуша змінила свій профіль призначення, й стала установою торгівельною. На першому поверсі розташувалися м’ясні павільйони, а на другому запрацювали тогочасні офіси — контори та резиденції місцевих підприємців.

Була й третя трансформація Житомирського магістрату. Після війни в зв’язку з нестачею житла будівлю віддали до житлового фонду й розташували у ньому 17 сімей.  В результаті навіть після офіційної передачі будівлі ратуші в 1973 році Житомирському краєзнавчому музею отримати його в своє розпорядження хранитель давнини зміг лише через два десятиліття.

Житомирський краєзнавчий музей

Сама Замкова площа напрочуд живописна. Посередні сквер з пам’ятним знаком –величним камінням на честь заснування міста. Особливо запам’ятались старовинна будівля ресторана «Замковий» та розташований на тій же площі Палаць одружень, біля якого у день нашого прибуття до міста з’їхалася ціла кавалькада білих шлюбних автомобілів та досить велика гвардія пишно вдягнених молодят з ескортами з друзів та родичів.

Літак ТУ-104а. Саме він став інформаційним приводом та епіцентром фестивалю «Крила».

Потім ми їх бачили біля в монументу Вічної Слави на честь воїнів-визволителів, партизан та підпільників (автори монумента — скульптори І. А. Коломиєць та її чоловік Г. Я. Хусід, архітектори А. Ф. Ігнащенко та І. А. Іванов) у іншій частині міста. Тут вони без кінця цілувались, робили фотосесії, стріляли у травневе житомирське небо затичками від шампанського, а деякі й менуета танцювали. Суцільне весілля просто у масштабі міста.

Святий мамонт, що чекає свого зіркового часу

Зовсім недалеко від вищезгаданої житомирської ратуші знаходиться Хрестовоздвиженська церква XVII ст. розташована на місці старовинної Козацької Троїцької церкви. Сучасного вигляду вона набула 1900 року. У радянський післявоєнний період будівлі храму в адміністративному центрі міста знайшли комерційне призначення: тут розмістився склад галантереї, який незабаром поступився місцем взуттєвої базі. Але базі це приміщення явно не підходило по багатьом технічним причинам. Тому міська влада знайшла 1970 році знайшла нового господаря — місцевий обласний краєзнавчий музей, а через сімнадцять років в цих стінах розмістилася велика експозиція зібрання надбань природи житомирського краю.

Хресто-Воздвиженська Церква  де знаходиться Холі Мамонт

Цікаво, що 2012 року, коли храм повернули віруючим, частина експонатів залишилась у віданні церкви, а в їх числі і по сей день залишать один просто супер ексклюзивний. Це місцевий мамонт, відкопаний тут же неподалік від міста, тобто наш вкраїнський, хоч і давненько по житомирським горам бігав. А зберігся його майже непошкоджений шкелет. А ось подивитися його поки що туристам не можна. Сам факт існування такої реліквії виклика бурю емоцій у учасників туру. Жартам просто не було кінця. Зійшлися на тому, що знаходяться мамонт все ж такі не підвалах св. Інквізиції, тому згодом житомиряни й гості міста побачать його у рідному краєзнавчому музеї, експонатом якого він з успіхом продовжує залишатися.

Музей тут по усіх параметрах значення всесвітнього. Головне приміщення музею знаходиться у чудовому палаці, що будувався як резиденція римо-католицьких епископів Київсько-житомирської дєцезії у часи Речі Посполитої. У фондах Житомирського краєзнавчого музею зберігається понад 130 тис. пам’яток, що дають всебічне уявлення про природні особливості, історію та культуру Житомирського краю.

Зустріч учасників туру з уповноваженим послом Японії в Україні

Серед них — одна з найкращих в Україні природничих колекцій, до складу якої входить унікальна таксидермічна збірка фауни (колекція опудал) Житомирщини, зібрана краєзнавцем-зоологом Всеволодом Бруховським. Серед найцінніших збірок музею — археологічні матеріали з розкопок Житомирської стоянки раннього палеоліту, Радомишльської стоянки палеоліту пізнього, Райковецького городища XII XIII ст.ст., етнографічні пам’ятки Житомирського Полісся й чудова картинна галерея. У 1990-2000-і роки, вже за незалежності України, в рамках музею створені експозиції, присвячені добі УНР і Голодомору в Україні 1932—33 років. Тобто є на що подивиться, є з ким поспілкуватися, є привід до Житомира не раз повернутися.

Далі буде…

Джерело: http://stolica-ua.com/2018/06/magiya-krilatogo-zhitomira-chastina-persha/