хочу сюди!
 

Юлия

42 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 30-50 років

Замітки з міткою «авітаміноз»

Вітамінна бомба

Нарешті!
Вилізло щось із-під землі. Отже йду в сад і скубу все (майже), що вдасться скубнути.
Вдалось: кропива, глуха кропива, дягіль, кульбаба.
На городі: цибуля-шніт, часничок минулорічний, квасець, петрушка,топінамбур. Останній зазвичай викопуємо навесні, щоби зберігав соковитість. 

В холодильнику: яйця, трошки вудженої вчора ковбаски (ну як не спробувати?), селера корінь, кріп морожений.  Миєм-кришим-солим-перчим, трошки гірчички, сік лимона замість оцету


Добре перемішую, заправляю майонезом і ще раз.



Всі брали добавку podmig  mmmm dada

АпатичназаміткО

Не писав щось я давненько. Припхався з гуртка додому в препоганому настрої з твердим переконанням, що передвесняна апатія косить наші ряди. Партнерка, зіславшись на погане самопочуття, залишилась вдома, а мені довелось танцювати з бабулькою за 60, що затесалася в нашу групу. Дурний приклад паразитично заразив друга з його партнеркою (і моєю резервною №1), а прогульщик-юрист таки розбив мою останню надію на поєднання корисного з приємним і резерв №2 теж покатулявся додому на його тазіку від Chevrolet.  І ніби я нічого немаю проти бабульки, виконує елементи доволі чітко, але мені якось ніяково біля людини, від якої вже трупом пахне.

Е-пошта давно не турбує чимось цікавим. Стандартний набір: стрічка друзів та вечірня замітка від Голубки. Навіть футбол вже вдруге немає бажання дивитися. Та й шкода витрачати на нього нерви. Підсадив батька на шахмати з компом, добре, що монік старий нікуди не викинув -- поки комп тужиться над ходом, можна щось покреслити на іншому не закриваючи дошки. Усвідомлюю наскільки недосконалою є операційна система з єдиним пойнтером. 

Хм... Не можу зрозуміти, чому комп програє навіть на десятому рівні. Щось я відхилився від теми. Так от, виникне в мене бажання щось міняти в плині марноти? Переглядаючи ролик від Філософера, все ж схиляюся до думки, що нічого він не змінить, бо не пробуджує він бажання щось змінювати, коли комфортно можна існувати й так, як існую я.