«Нас спонукають на неординарні поступки, а значить, треба діяти. Траса від нас 500 метрів, а залізниця  – 100. Як порадите?»  Такими словами розпочинався колективний лист жителів селища Шостаківка  в редакцію газети «Україна Центр» , ще в далекому 2008 році. Тоді в газеті на тему листа була надрукована стаття  «Кто поможет Шестаковке?» . Проблема яка довела людей до відчаю – відсутність води. Селище стоїть на гранітній плиті , тому ні колодязів  , ні джерел тут немає , немає навіть річки поблизу.  Пробували  звичайно бурити колодязі в граніті , але вода у них була не те що не питною, а навіть не технічною - червоного кольору . Було вирішено провести водовід з сусіднього села Українки , яка в трьох кілометрах від Шестаківки . У чомусь допомогла сільрада, в чомусь – місцеве підприємство «Заготзерно», але більшу частину роботи виконали самі жителі - вручну рили канави , прокладали труби. Значна частина сьогоднішніх жителів селища - це ті самі будівельники , які своїми руками проклали водопровід. Сьогодні вони, правда, вже зовсім старенькі ...

    За словами місцевих жителів, перебої з водою почалися після того, як до водонапірної вежі стали підключатися нові користувачі. Спочатку це був інтернат, але ніхто не заперечував - діти все-таки. Потім овочева база - теж поставилися з розумінням. Пізніше - місцеві фермери  і нафтопереробне підприємство. І все, потужності водопроводу стало не  вистачати , щоб забезпечити селище.