хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «ліна костенко»

Апологiя лицарства

Апологiя лицарства

Ліна Костенко
Там за вiками за гiрким туманом,
Де Вiчнiсть трубить у Роландiв рiг,
Була Любов єдиним талiсманом,
А талiсман той звався оберiг.

Було життя овiяне красою,
Любов i честь цiнились над життя,
I що там смерть з великою косою -
Мужчина, лицар, сонячне дитя.


В моїх садах мелодiї Провансу -
I жiнка, жiнка, жiнка всiх вiкiв.
За неї лицар гинув без авансу,
Вона ж чекала цокоту пiдкiв.
В монастирях, фортецях i столицях,
З глухих палацiв схожих на тюрму,
Якщо вiн лицар, о якщо вiн лицар -
Вона троянду кидала йому.

Гирмiли вальси, пурхали амури, 
Давили буднi смикал сiм'я
Жiноча туга билася об мури
Де лицар мiй молитва де моя.
I хоч в'яжiть, хоч клiтку або плiтку,
Хоч бозна-хто розкаже бозна-де, 
Якщо вiн лицар - жiнка кине квiтку, 
На все життя очима проведе. 





Вечірнє сонце.

Вечірнє сонце, дякую за день, Вечірнє сонце, дякую за втому, За тих лісів просвітлений Едем, І за волошку в житті золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт, І за мої обпечені зеніти, За те, що завтра буде зеленіть, За те, що вчора встигло одзвеніти.

За небо в небі, за дитячий смiх, За те, що можу і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за тих, Котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень, Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, За цю потребу пісні, як молитви.

                  

9 маловідомих фактів про геніальну Ліну Костенко





19 березня виповнюється 89 років українській письменниці-шістдесятниці Ліні Костенко.

Поетичні та прозові твори Ліни Василівни – це must read не лише для школярів, а й для кожного свідомого дорослого українця

Геніальна письменниця  завжди йшла напролом, не боялась влади і відкрито висловлювала власну позицію. Навіть коли вона мовчала, замість неї говорили її поезія і проза…

До дня народження великої поетеси редакція Популярне приготувала 9 маловідомих фактів про Ліну Василівну Костенко, про які ти, швидше за все, не знав. (Бонус: у статті тебе також чекають рідкісні світлини письменниці.)

1. Ліна Василівна народилась у сім’ї вчителів. У 15 майбутні поетеса вже читала Дідро, Платона й Аристотеля.

2. Справжня слава на поетесу чекала після виходу історичного роману у віршах «Маруся Чурай», відзначеного Шевченківською премією.

3. За словами поета Василя Сома, який проживав у одній кімнаті в гуртожитку з Васелем Симоненком, його товариш задивлявся на молоду Костенко: «Ліну Вася Симоненко дуже любив. У них таємна любов була, хоч Ліна старша від нього на 5 років. На неї не можна було дивитися без захвату: жіночна, з лукавинкою в очах – справжня красуня».

4. Як згадує Дмитро Павличко, Ліна Костенко в 20 років була екстравагантною й палила.

5. У 1963 році Ліна Костенко разом з Аркадієм Добровольським написала сценарій до фільму «Перевірте свої годинники», у якому розповідалось про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Фільм зняли 1964 року, але на екрани він так і не вийшов. Остаточний варіант  «Хто повернеться – долюбить» так змінили, що письменниця відмовилася від авторства.

6. Ліна Костенко відмовилась від звання Героя України, яке хотів їй вручити Віктор Ющенко, після чого її цитата «Політичної біжутерії не ношу» стала крилатим виразом.

7. Улюблений музичний твір Ліни Костенко – «Реквієм» Верді.

8. У 2005 році Ліна Костенко взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони.

9. Дочка Ліни Костенко Оксана Пахльовська теж стала письменниця. А от син поетеси працює програмістом у Сполучениї Штатах. Онучка Ліни Василівни Костенко Ярослава-Франческа Барб’єрі вивчає філософію у Римському університеті «Ля Сап’єнца», де її мама завідує кафедрою україністики.

Ліна Костенко була і лишається достойним прикладом для наслідування! Поділись цікавими фактами про улюблену письменницю з друзями.



 (Бонус: рідкісні фото) тут
https://populyarne.com.ua/malovidomi-fakty-pro-linu-kostenko/?fbclid=IwAR2gAts856FRoqh7VPP391-zdNG9TcwjF6PRTMNbEFY5azWUhI968qYx4C4

І сьогодні, і завтра....



Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

                                                        Л. Костенко ©

Р.С. Стриптиз душі без коментарів... blind

Очима ти сказав мені: люблю...

Ліна КОСТЕНКО

* * *

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.

***

Україна

А ВИ ДУМАЛИ, ЩО УКРАЇНА ТАК ПРОСТО. УКРАЇНА – ЦЕ СУПЕР. УКРАЇНА – ЦЕ ЕКСКЛЮЗИВ. ПО НІЙ ПРОЙШЛИ ВСІ КАТКИ ІСТОРІЇ. НА НІЙ ВІДПРАЦЬОВАНІ ВСІ ВИДИ ВИПРОБУВАНЬ. ВОНА ЗАГАРТОВАНА НАЙВИЩИМ ГАРТОМ. В УМОВАХ СУЧАСНОГО СВІТУ ЇЙ НЕМАЄ ЦІНИ.

                                                              ЛІНА КОСТЕНКО

15%, 2 голоси

0%, 0 голосів

8%, 1 голос

77%, 10 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Осінь


Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.


А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.






Розмова з листком_Осанна осені

ОСІННІЙ ДЕНЬ.
Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! — та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав — нема мелодій...

.( Ліна Костенко )

 

РОЗМОВА З ЛИСТКОМ Діткнулась ставу осені рука, Паде на хвилі журавлине: кру, І поширяється далеч укруг, Друкує в хмарах зорями друкар.          

В руці з землі листок маленький дру.

О, як є повно в нім зими примар, Та крихта літа ще життя трима. Листок маленький, мій зів’ялий друг. Розвіється життя останній хунт, Що вітер все про нього грав, брехун, Коли за щастя вів із ним ти спір. Та не сумуй; ти весну мав. Тям те: Не раз майстерством є та щастям теж Знання самоошуки пити спирт.

( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )