хочу сюда!
 

Александра

43 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 37-50 лет

Заметки с меткой «ліна костенко»

Осанна осені...осанна!!!

Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! - та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав - нема мелодій... Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! - та сама.

«Життя іде і все без коректур…»

Видавництво «Навчальна книга – Богдан»
запрошує на літературний вечір,
присвячений 80-річчю Ліни Костенко, який відбудеться





22 березня о 16. 00
«Дім книги» (м. Тернопіль, вул. Коперника, 19).


У вечорі братимуть участь:


Леся Романчук
Тетяна Дігай
Ірина Демянова
Олег Герман

...Крилатим ґрунту не треба.Землі немає, то буде Небо...

А й правда, крилатим ґрунту не треба.  Землі немає, то буде небо....

Людина нібито не літає...  А крила має. А крила має!

http://blog.i.ua/user/1727364/363787/#p1  

(  Відеододаток до замітки від 02.12.09, 22:11 )

Жагуча осінь


Вечірній сон закоханого літа
і руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою прогріта,
лежить у літа осінь на плечі.

Дозріла пристрасть до вогню і плоду.
Пашить вогнем на млосному щаблі.
І торжествує мудрий геній роду
всього живого на живій землі.

Ще літо спить, а вранці осінь встане —
в косі янтарній нитка сивини,
могутні чресла золотого стану,
іде в полях — вгинаються лани.

Близнята-зерна туляться в покоси,
біжить юрба червонощоких руж,
сплять солодко черкуси-негритоси,
біляві яблука і жовта раса груш.

Рве синій вітер білі посторонці.
А в серце літа — щедрий сонцепад.
І зливками розтопленого сонця
лежать цитрини, груші й виноград.

Загусне промінь в гронах перегрітих.
А ляже сніг на похололі дні —
жагучий сон закоханого літа
в холодну зиму бродить у вині!

*****

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! — та сама.
 Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав — нема мелодій...

Ліна Костенко

Крилатим грунту не треба....

   

 КРИЛА

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо.  Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари.  В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина?  Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!  Вони, ті крила, не з пуху-пір"я, А з правди, чесноти і довір"я.  У кого - з вірності у коханні. У кого - з вічного поривання.  У кого - з щирості до роботи. У кого - з щедрості на турботи.  У кого - з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії.  Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!

ЛІНА КОСТЕНКО