Ліна Костенко 

Записки українського самашедшого

Діапазон гіршого у нас безмірний, так що межі терпіння практично нема. Поняття ж кращого співвіднесене з гіршим,отже, завжди є люфт для надії. Я особисто дуже надіюсь, що у новому столітті все буде інакше, і ми будемо інакші, і непотягнемо за собою шлейф тих самих проблем. Бо я вже не так боюся нових найскладніших проблем, як тих самих,хронічних. Проблеми ж — як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані — то вже навік.

Як там у Гоголя в «Записках сумасшедшего»? «Год 2000 апреля 43 числа». Це ж коли тому самашедшомуприверзлася така дата! А ось він уже й минає, цей такий нереальний тоді 2000-й рік.

Час неосяжний, коли він категорія Вічності. А звичайний наш час,

повсякденний, мигтить-мигтить, його завжди не вистачає. Він летить, мов експрес, не встигнеш озирнутися, а ти вжевчорашній. Пролітаємо крізь події, підбиваємо підсумки на льоту. Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість?І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.

Прочитав Записки самошедшого. Хочеться постійно цитувати. Мабуть прочитаю ще раз. 

У книгарні розбирають на ура. На мій примірник черга. Хто вміє читати - раджу

Ліна Костенко!!!!!!

Прокинулась - довкіль пустеля дика, і  небеса в палаючім вогні,

А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.

- Чого мовчиш ?- запитує у мене, У серці давній запаливши біль,

- Я – Доля, Невідома, Незбагненна.Але сьогодні я служу тобі:

Чого бажаєш ? Забуття чи дива ? Для тебе все, не гаючись, зроблю.

І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю ! “

- Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене ?

- О ні, неправда! Він в усьому правий, і навіть в тому, що забув мене.

- Навіщо це ? І ти забудь про нього, новим коханням розжени пітьму.

- Я знаю, що важка його дорога,як можеш дати щастя - дай йому !

- Ах, ти вважаєш, ніби він і досі ще не зазнав життя ясних принад !

- Як щастя у житті його збулося, нехай воно помножиться стократ !

- А ревність ! Може, у чуттях шалених він припадає до чужих колін !

- Яке це має значення для мене ! Вже тим щаслива, що щасливий він...

Все не згасала в небесах пожежа, крізь покривало лик судьби сіяв.

- Проси для себе ! Я тобі належу. Збагни, у нього Доля є своя !

Я задихалась полум’ям хапливим і вже сама ледь чула, як молю:

- Я щастя хочу ! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю !..

P.S.Дуже подобається творчість Ліни Костенко.... а цей вірш.. 3 однієї сторони, те що дівчина так вперто нехоче слухати, що коханому абсолютно всерівно на неї, викликає певний негатив, тому що так не робить сильна особистість... але одночасно хіба не захоплює ця самопожертва.. ця дійсно справжня любов, яка хоче, щоб кохана людина просто була щаслива, хай і не з нею... немає егоїзму.. мабуть це дійсно справжнє кохання!!!!

     " ВАЖКИЙ ЧАС  ! Я ПОВЕРТАЮСЯ  ! " 

І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Я ще ніколи не пила.

Такої чистої печалі, Такої спраглої жаги, Такого зойку у мовчанні, Такого сяйва навкруги.

                            

Такої зоряної тиші. Такого безміру в добі!.. Це, може, навіть і не пісня, А квіти кинуті тобі.

І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Я ще ніколи не пила...

                             

 

                                                                                        

  Додаток до замітки " МНОГАЯ ЛІТА , Ліно Василівно !!! "

http://blog.i.ua/user/1727364/431896/

Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман. 

Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.

У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.

За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.

Презентації та продаж книги

Ліна Костенко візьме участь у 8-ми презентаціях книжки у кількох містах України, не обов’язково найбільших. Тижневий презентаційний тур відбудеться у другій половині січня. Остаточний список міст уточнюється.

У Києві «Записки українського самашедшого» можна буде придбати на на книжковій виставці в Українському домі з 17 по 19 грудня, а також на книжковій виставці «Медвін: книжковий Миколай»з 23 по 25 грудня.

Посилання на інтерв'ю з письменницею - http://www.kyivpost.ua/lifestyle/news/lina-kostenko-vidala-zapiski-ukrayinskogo-samashedshogo.html

Поїзд у Варшаву спогади навіяв, Я на Україні згадую тебе. Ти співав для мене пісню вечорами: Co komu do tego, ze my tak kohamy! Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, Але батьківщина в кожного своя Як тебе згадаю забринить сльозами. Co komu do tego, ze my tak kohamy! Поїзд із Варшави йде крізь моє серце, зустріч довгожданну радість окриля І минають роки, роки за роками О яке то щастя ze my tak kohamy!

Ліна Костенко, українська письменниця-шістдесятниця, поетеса, лауреат Шевченківської премії (1987), премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994), народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві, на Київщині. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/society/1830684-poet-epohi-poroshenko-privitav-linu-kostenko-z-dnem-narodjennya-video.html

У подарунок до дня народження Ліни Костенко, Центр Української Культури. осередок розвитку (ЦУК.ор), який є ініціативою української молоді у Варшаві, підготував відеоролик на вірш поетеси "Життя іде і все без коректур".