[Приєднана картинка]

Ліна Костенко Записки українського самашедшогоДіапазон гіршого у нас безмірний, так що межі терпіння практично нема. Поняття ж кращого співвіднесене з гіршим,отже, завжди є люфт для надії. Я особисто дуже надіюсь, що у новому столітті все буде інакше, і ми будемо інакші, і непотягнемо за&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Цитати з роману Ліни КОСТЕНКО «Записки українського самашедшого» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2010) Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу. Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації. Скоро людство, як той святий Діонісій, ітиме ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман. Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву...

Читати далі...

Ліна Костенко: Всяка наволоч український народ принижує, а він десь загубив у собі відпорністьВ Українському домі видавництво «Либідь» презентувало перевидання історичного роману Ліни Костенко «Берестечко». Вперше за 20 років Ліна Василівна з`явилася на широкій публіці. Крім нової книги був і ще один поважний привід – 80-літній ювілей. Зала Українського дому, розрахована на півтисячі осіб, тріщала по швах...З виступу Ліни Костенко:ВАЖКИЙ ЧАС - ЦЕ ЗАВЖДИ МІЙ ЧАС (про ювілей, пафос і презентацію...

Читати далі...

Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ — березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був лиш сон,що ледь торкнувся пам'яті вустами. Ліна Костенко

Ліна Костенко!!!!!! Прокинулась - довкіль пустеля дика, і  небеса в палаючім вогні,А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.- Чого мовчиш ?- запитує у мене, У серці давній запаливши біль, - Я – Доля, Невідома, Незбагненна.Але сьогодні я служу тобі: Чого бажаєш ? Забуття чи дива ? Для тебе все, не гаючись, зроблю. І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю ! “ - Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене ? - О ні...

Читати далі...

Ліна КОСТЕНКОЗДИВОВАНІ КВІТИ Сю ніч зорі чомусь колючі, Як налякані їжачки. Сю ніч сойка кричала в кручі, Сю ніч ворон казав: “Апчхи!" Сю ніч квітка питала квітку: — Що це робиться, поясни? Тільки вчора було ще влітку, А сьогодні вже — восени!

Ліна КОСТЕНКО* * *Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним. ***

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]Поїзд у Варшаву спогади навіяв, Я на Україні згадую тебе. Ти співав для мене пісню вечорами: Co komu do tego, ze my tak kohamy! Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, Але батьківщина в кожного своя Як тебе згадаю забринить сльозами. Co komu do tego, ze my tak kohamy! Поїзд із Варшави йде крізь моє серце, зустріч довгожданну радість окриля І минають роки, роки за роками О яке то щастя ze my tak kohamy! [Приєднана картинка][Приєднана...

Читати далі...