хочу сюда!
 

Наталия

44 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-55 лет

Заметки с меткой «ліна костенко»

Вітаємо Велику Українку Ліну Костенко з Днем народження!!!



"Я виросла у Київській Венеції..."

Я  виросла  у  Київській  Венеції.
Цвіли  у  нас  під  вікнами  акації.
А  повінь  прибувала  по  інерції
і  заливала  всі  комунікації.
Гойдалися  причали  і  привози.
Світилися  кіоски,  мов  кістики.
А  повінь  заливала  верболози
по  саме  небо  і  по  самі  котики.
О,  як  було  нам  весело,  як  весело!
Жили  ми  на  горищах  і  терасах.
Усе  махало  крилами  і  веслами,
і  кози  скубли  сіно  на  баркасах.
І  на  човнах,  залитими  кварталами,
коли  ми  поверталися  зі  школи,
дзвеніли  сміхом,  сонцем  і  гітарами
балкончиків  причалені  гондоли.
І  слухав  місяць  золотистим  вухом
страшні  легенди  про  князів  і  ханів.
І  пропливав  старий  рибалка  Трухан.
Труханів  острів...  острів  Тугорханів...
А  потім  бомби  влучили  у  спокій.
Чорніли  крокв  обвуглені  трапеції.
А  потім  повінь  позмивала  попіл
моєї  дерев'яної  Венеції.

Сніги метуть

Друзі, бажаю всім гарного зимового настрою і не забуваймо, що скоро свята!  kissheart
Подбаймо про своїх рідних і близьких, приготуймо для них  подарунки  podarok ....з уваги і тепла  podmig druzhbakiss
....і  подаруймо віру у казку heart
 




Сніги метуть. У вікнах біле мрево.
Антени ловлять клаптики новин.
На білий вальс запрошую дерева,
на білий вальс вітрів і хуртовин.
Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О, покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!
Я вас люблю за те, що ви дерева.
Що ви прийшли до мене, що ви тут.
Зима стоїть, скляна і перкалева.
Метуть сніги. Сніги метуть, метуть...
Ліна Костенко




І я не я, і ти мені не ти


І я не я, і ти мені не ти.
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніч на скринці самоти.
Десь виє вовк по нотах божевілля.
Бере голодну тугу — як з ножа.
Дзвенять світів обледенілі дзбани.
І виє вовк. І вулиця чужа
в замет сміється чорними зубами.
І виє вовк, ночей моїх соліст…
Заклацав холод іклами бурульок.
Вповзає вовк і тягне мерзлий хвіст,
в сузір’ї Риб вловивши кілька тюльок.
Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж.
Ти розкажи свою пригоду вовчу.
А смушки скинь. Навіщо камуфляж?
Ти краще вий. А я собі помовчу.
Погрійся тут, моя нічна мано,
хоч ми із казки вибули за віком,
аж поки ранок в чорне доміно
зіграє з нами вогниками вікон.
аж поки сонце перепалить пруг
і сплачуть пітьму стріхи тонкосльозі…
Лежить овеча шкура завірюх…
І скімлить пес розумний на порозі…

Хай буде легко...



Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.

Ліна Костенко


А я потерплю

Мало всього – ще і тугу вовчу 

в оце щоденне людське улюлю! 

А я потерплю, а я перемовчу, 

аж поки згіркне слово «люблю». 

Оці Ніагари блуду і бруду, 

а я пересилю, русява, як Русь, 

а я переб’юся, а я перебуду,

 а я переплачу, пересміюсь! 

Це переждати, пережадати, 

це передвічне вперехрест, 

це як перЕстріт – тебе перестріти, 

це як переступ – слово і жест. 

Перенебачу, переночую, 

передощиться, переболю, 

а я переднюю, переночую, 

а я перегодом перелюблю. 

А я утечу в кошлаті Карпати, 

а я цю любов задушу і уб’ю… 

Зорі стозорі, 

ви що – телепати? 

Чого ж ви так дивитесь в душу мою?

Осінній день

Осінній день, осінній день ,осінній! 

О синій день, о синій день, о синій!

Осанна осені, о сум! Осанна.

Под музыку осеннего дождя~Осень. Картинки



Невже це осінь, осінь, о! — та сама.


Останні айстри горілиць зайшлися болем.



Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.

Осенние слезы АВТОРСКАЯ АНИМАЦИЯ MIRA1

І плаче коник серед трав — нема мелодій…
Ліна Костенко

анимация осень


Осенний лист~Осень. Картинки


Я вам цей борг ніколи не залишу

Я вам цей борг ніколи не залишу. 
Ви й так уже, як прокляті, в боргах.
Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу. 
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.
Віддайте мені сад і зірку вечорову. 
І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив. 
Віддайте мені все. Віддайте мені мову, 
Якою мій народ мене благословив. 
© Ліна Костенко

Лист Ліні Костенко

Шановна, Ліно Василівно Костенко!

 

            Вітаю Вас, Ліно Василівно, з наступаючи Днем народження. 19 березня Вам виповниться вісімдесят два роки. Кажуть, нечемно запитувати у жінки про її вік. Можливо, й Ви трохи соромитесь, коли хтось говорить про Ваш вік, але ж я хочу сказати Вам, поважна поетесо, що ті роки, які Ви вже прожили – це роки, які зараховано часом Відродження і Ви відіграли тут не останню роль. Тому Вам не слід переживати за кількість Вашого життєвого досвіду, виміряного роками.

            Ваше життя, несучись швидким потоком, приносило  чисту воду в море української літератури. За часи радянської системи Ваш потік намагались зупинити, будуючи греблі заборон, мулячи воду критикою. Але воістину чисті струмені Ваших поетичних слів не зважали ні на греблі, ні на мул, вони лишились такими ж чистими як з початку…

            Ліно Василівно, ми зараз вивчаємо вашу творчість, скоро будемо читати одну з перлин Вашої творчої скарбниці – роман «Маруся Чурай». Я впевнений, що цей поетичний твір збагатить скарб моїх власних перлин з української літератури.

            Ліно Василівно, я зачитуюсь Вашими творами. Дякую, що Ви у нас є!

 

Із пошаною ___________________

Учень 11 класу

ЗОШ №61

Очима ти сказав мені люблю...

Вітаємо Ліну Костенко з Днем народження!













Картини художника  Brent Lynch