територія краю простягається на сотні кілометрів.., основна її частина знаходиться в межах Волинської, Рівненської та Житомирської областей... єдина природа, вимова, культурні традиції... А чому би нам не об'єднатись?  на кількості чиновників хоча би зекономили 

Ну,то таке, а поки вірш для земляків... люблю, от, саме цей край найбільше 

--------------------------

---

Заграва палає на заході дня,

Стріляють на сполох громи...

Дерева і трави, то наче рідня

І так повелось з давнини...

---

Блакитні озера і шелест дібров,

Потоки річок нешвидкі...

Гаряча нестримана юності кров

Звивається поміж рядків

---

Любов і розлука, і смерть, і життя -

Земля все пізнала в собі...

І мій перший крок, і нове відкриття,

І перший маяк у пітьмі...

---

Батьківські пісні і, на новий мотив,

Сплетіння і доль, і стремлінь.

Князівські герби і вже наших часів...

Навічно у серці - Волинь..!

---

Так то десь якось.., а коли хто не в курсі, то волиняни завжди, як кажуть, раді гостям і не тільки на Світязі    Хіба нетак? 

Що із тобою сталося,моя Вкраїно?

Чи це настав сумний розплати час?

Чому вмирають діти безневинні?

Нещастя без упинку сипляться на нас...

Хто відповість - чому?Ніхто не знає.

Це кара Божа чи чиясь бездушна гра?

Ще від стихії ми не спам"ятались,

А вже до нас нова прийшла біда.

Як гарно ті філософи писати вміють,

Не бачачи нічого поза власним "Я".

І від пустих теорій їх серця черствіють,

Насправді  зовсім не колише їх чужа біда.

Чому така байдужість і жорстокість?!

З сльозами моє серце до небес взива.

Мутують душі і людська свідомість.

Апокаліпсису давно настала вже пора.

Що з нами буде і чого іще чекати?..

Питань багато - відповідь одна,-

І не в премудрих філософії трактатах,

А в Вічній Книзі вже давно записана вона...

Худі а Моцні (Канада)

Рідний край Слова: Худі а Моцні Музика: Худі а Моцні Виконує: Худі а Моцні

Вже віддавна я не бачив Свій рідний край, Ті прекрасні ліси, гори, Мій чудовий земський рай. Думка моя там літає, Мов вітер сильний, В стару хату заглядає, Мого брата питає: Чи ще співаєте разом вечорами Біля річки, під зірками Поки вогник ясний догоряє? І чи часом ви зустрінете мою милу, Мою єдину любов правдиву, Чи і досі про мене вона питає, Рідний брате мій? Час до часу тяжко жити, Добре знають всі, До нікого притулитись, На душі великий біль. Цієї ночі моє серце Спати не буде, Полетіло б у край рідний, Але не може... Чи ще співаєте разом вечорами, Друзі мої з приятельками, Поки вогник ясний догоряє? І чи зустрінете милу випадково, Мені без неї ніяково, Нехай її для мене хтось вважає, Рідний краю мій!

Vlatko Lepki - guitar Tino Brelak - vocals Andriy Polanski - bass Petro Markevych - drums Igor Letvenchuk - violin, rhythm guitar

Українці -- Україну люблять, де б вони не жили!!!

Бо Вони Українці!!!! 

Час нестримно біжить вже до літа,

А я прошу весну зачекати.

Намагається сонечко землю зігріти,

І конвалій надходить пора розцвітати.

Зеленим килимом вкриваються Карпати.

І линуть звідусіль квітневі аромати.

Блакитні проліски землі дарує небо,

Та й первоцвіту прокидатися вже треба.

Краси такої більш ніде немає,

Як у моєму рідному Карпатськім краї.

Дає натхнення він і вчить життю радіти.
І просто неможливо край цей не любити.

Чому все так?Питання риторичне...

За що боролись?І чого ми досягли?

Невже безглуздо й зовсім непотрібно

Життя своє віддали наші прадіди й діди?

                                       Ну де ж іще у світі є така країна?

                                       Родючі землі і вишневії сади.

                                       Чому ж оцю красу так безсердечно                                       

                                       Плюндрують,розривають на шматки?!

Не наше гасло:"Розділяй і властвуй!" 

Чому ж так сліпо ми за ним пішли?

Ніхто за нас не буде долю нашу обирати,

І перед нами зараз-тільки два шляхи.

                                            Шлях перший-це прийняти чорне гасло,

                                            І душі свої загубити назавжди.

                                            Невже не розумієте,шановні депутати,

                                            Що не встоїть ніщо,розділене в собі?!

А другий шлях-вузька стежина,

Потрібно лиш зажерливість свою перемогти.

І задля спільної мети нарешті руки нам з"єднати 

І світлою дорогою в майбутнє нам піти.

                                              Болить за тебе серце,Україно...

                                              Назад шляху нема,вперед немає сили йти,

                                              На Бога лиш надія в нас єдина.

                                              Бо тільки з ним ми зможемо перемогти!       

З найдавніших часів вода вважається джерелом усякого життя. Давні українці з особливою пошаною ставились до води. Вони охороняли і прикрашали джерела і криниці, наділяючи їх цілющими й магічними властивостями.

Вважалось, що велику чудодійну силу має не почата вода з криниці. У ній ку-пали немовлят, нею користувались, щоб зняти зурочення, або вилікувати хворобу Особливо вважали цілющою йорданську воду, освячену на Водохреща 19 січня.

Вода завжди була символом чистоти. Тому вважалось великим гріхом плювати у воду. Чиста вода є магічним способом як фізичного, такі морального, очищення людей. Вона була й засобом зцілення.

В нашому рідному краю ще з давніх часів існують криниці: Дем'янова; Саівська, Гаврюшенкова, Отченашева. І кожна з них має свою історію. Із покоління в покоління передається легенда про цілющі води Отченашевої криниці. Одна жінка мала сина, який дуже хворів, його ноги були вкриті глибокими ранами, які не заживали. Бідна мати де тільки не лікувала сина і в лікарів, і в знахарок, але ніщо не допомагало. Одного разу їй приснився сон: сивий дідусь з білою, як сніг бородою, сказав: «О третій годині ранку йди до Отченашевої криниці, набери води, дай пити сину, а ноги обкутуй полотняною тканиною, змоченою в цій воді. Так роби до повного зцілення сина».

Жінка виконала все що наказав їй - дідусь. І згодом син вилікувався.

Старожили нашого селища пам'ятають про пивзавод, який існував в Солоницівці до 1928 року. Пиво виготовлялось на цілющій воді, яка й досі тече з підгори. Завдяки смаковим властивостям води, солоницівське пиво в ті часи неодноразово мало вищі нагороди у Франції, Голландії, Германії.

А хто не знає про цілющі властивості Онуфрієвської води?

Ще з 17 століття під Онуфрієвською церквою існували самородні джерела з криничками в олтарі і під амвоном, до яких віруючі приходили для зцілення своїх хвороб. На ці джерела в ті часи приносили чудотворну Озерянську ікону. З підгори Курязького монастиря били цілющі джерела води.

В 1945 році лікар Є. Следзієвський дослідив Курязькі джерела і вважав їх цілющими. Він подав клопотання про побудову водолікувального закладу при цих джерелах, яке нажаль. не було прийняте до уваги. Цими цілющими джерелами і зараз користується місцеве населення і харків'яни.

Вода в нашому житті – це символ руху. Багато народних прислів'їв можна почути від старих людей: «Не вір воді, не втопишся», «не лізь у воду, не знаючи броду»...

Вода – це уособлення міцності, всесильності: «яка вода м'яка, а камінь точить».

Вода – це символ часу: «Іде, як вода по каменю», «Ще багато води упливе, доки те буде», «Вчорашньої води не доженеш», «Час, як вода, спливає».

І важливість цієї чарівної рідини важко переоцінити в нашому житті.

Підготувала Ніна Жиленко.

газета «Голос Солоницівки»