Між небом і землею ти живеш,

Енергію волхва одержавши від долі.

Її вогонь ти у собі несеш –

Він лиш твоїй кориться волі..

 

Ним втискуєш парсеки у " дірки"

І мчиш, не вибираючи дороги….

Шепочуть щось, хвилюючись, зірки.

Та що тобі їх всі перестороги?

Мені ж диктуєш ти слова –

Написане, хоч інколи, читаєш?

І разу ж не сказав: « Ти -  неправа ,

Бо ти мене погано знаєш!»

21.11.2015                 Lzarichna

46. в осінній оповіді біль...

так кажуть, все йде по спіралі...
куди ж нас виведе крива?..
у смерть і злидні зараз граєм,
золою мокрою слова.

ця у вибоїнах дорога -
куди веде? ніхто не зна.
іржаво-чорна від порога
зникає в темряві вона.

і хмарне небо із землею
зійшлися обрієм на згуб.
уздовж дороги, понад нею
дими палаців і халуп.

і брязкалами жовкле листя
гримить на розі всіх стихій,
з гілля злітає наче з вістря
як фатум, сполох в долі злій.

і дощ спаде холодний мжею,
з вітрами сіє на окіл.
а за туманною межею
в осінній оповіді біль

і сум важкий, жалі, печалі...
краси вже в осені нема.
о, так! усе йде по спіралі.
за заворотом,
там -
зима...

...чиєсь обличчя у сльозах
і звідкись лине сміх веселий
надії квіточка в руках
піском просипалась на землю -
чи то поезія була
лунає піснею тривожно
і давить неба синя мла
і слово вимовить не можу...

Фото з вільних джерел.

сижу угрюм за писменным столом
чужой себе и мир весь непонятен -
то вверх то вниз качается мой дом
как будто он подвешен на канате -
то небо вдруг передо мной сверкнёт
а то вдруг погружаюсь я в болото
и - снова ввысь но задом наперёд
стекает грязь с души моей и плоти -
и вновь болото небо сердца боль
и шум и гам и скрип переворота
и ветра стон и звон высоких сфер -
а я сижу наедине с собой
рука дрожит и мысли без полёта
и за спиной со скрипом бъётся дверь...

1977г.?

Выйдя вечером, просто любуешься красками закатного неба. Благо - телефон под рукой - можно запечатлеть :)

21. мить.

...клепсидра неба висипала сонце
піском червоним поміж хмар сипких -
сяйнула іскра, тліючи, погасла -
яскравий спомин невловимий стих.

і обрій звис у мріях невідбулий
на тих шарагах, з місяця в зірках -
у зграї нетлі давній попіл праху
здіймають мов квітковий пил в степах.

то злую гру затіяло минуле
напівтонів, у світло й тінь, з відлунь
і відзеркалень, де в скляних відламах
безликий мім штовхає в ніч валун...

12. літачки, кораблики...

літачки кораблики лЕгкі у простОрі
плавають літають в небі і на морі

крила і вітрила з метеликових крил
поведуть у далі подувом вітри

і хмаринки білі у безмежній волі
плавом пропливають в небесах крізь долю

подивом у спогад із дитячих мрій
біль і щем у серці згублених надій

пригадаю юність весняною ранню
квітами тендітними світлого кохання

і серпанок степом в дивній цій порі
осипає очі росами зорі...

3. пневмонія.

коли відлічуєш час не миттєвостями
не секундами
а годинами у дні
лежачи у простирадлах строкатих на топчані -
дивишся тупо в вікно крізь грати
в якому видніється небо -
чекаєш появу птаха в польоті у волі
або ж хоча б почути спів його у вербі
яка привітно хитає вітами у вікні... -
але то марна справа,
птахи у волі така рідкість нині
...окупація бо...
то прсто лежачи на топчані
слухаєш вітер бурхливий і бунтівний -
він то сумний, у задумі
а то веселий, усміхнений
злий і грозний (як у грозу)... -
такий різмаїтий у настрої він!
весь час його бачиш рудоволосим хлопчиськом
зоводіякою
і з обличчям у ластовинках -
бодьоро кличе тебе
вчепився за грати вікна
- виходь!
я знайшов твою люльку
чекаю на тебе у двОрі, віходь
повеселимся на славу!
вип"єм вина
зацілуєм до шалу дівчат
заблукаємо з ними у полі...
досить валятися на топчані!.. -
ледь здіймешся на лікті
з великим зусиллям скинеш ноги
торкнешся ними підлоги
шукаючи ними капці
накинеш піджак
і зійдеш сходами в ніч
у двір...
тихо шепоче листя про щось
про сумне і печальне
місяць то осяє усе
то сховається раптом за хмару -
тернеш сірником (наче блискавка в тишу!)
запалиш
закахикаєшся
й викинеш геть недопал
...тихо навкруг
лише чути звуки віддалених вибухів
і стрілянину
...війна...
вертаєш до хати
під простирадла строкаті
лягаєш на топчані
а вітер... - вітер сміється
мов, як я ткбе піддурив
не вітер
зрадник за гратами у вікні...
кахикнеш
- ...та ну його... -
і заснеш
без надії на завтра...