[Приєднана картинка]У час, коли світом керує зима, Все кригою вкрито, і навіть вуста Забули про дотик, з’явилась вона… З’явилась зненацька, неначе не звідки. Примарилось літо, блакитний лиман, Єдину її я лиш там розпізнав, І впевнений я – не відався я снам. Було це по справжньому реалістично. Мій сум, що на серці, розвіявся в мить - Спасінням було для мене ведіння. До нього торкався, міг з ним говорить, Бо досі ще в щире кохання я вірив. Та зустріч, що сталась у шепоті...

Читати далі...

[Приєднана картинка]